Громадський контроль у системі надання послуг населенню: основні напрями, складові та завдання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ НАДАННЯ ПОСЛУГ НАСЕЛЕННЮ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ, СКЛАДОВІ ТА ЗАВДАННЯ

Д. Сухінін

Вивчено актуальні питання здійснення громадського контролю в Україні, зокрема що стосується надання послуг населенню з боку органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено основні складові, форми, етапи здійснення такого виду контролю, а також ті проблеми, що потребують вирішення.

Ключові слова: громадський контроль, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, система надання послуг населенню.

D. Sykhinin. PUBLIC CONTROL IN THE SYSTEM OF PUBLIC SERVICES DELIVERING: THE MAIN DIRECTIONS, COMPONENTS AND TASKS

The topical issues of the public control implementation, particularly in the system of public services delivery from the state authorities and local self-government bodies are studied. The main components, forms, stages of the implementation of public control as well as the problems, which require solutions are defined.

Key words: public control, bodies of local self-government, bodies of public administration, system of public services delivering.

Громадський контроль - одна із найефективніших та найвпливовіших форм участі громадськості в процесах прийняття рішень. Відома американська дослідниця Ш. Арнстейн визначила її також як найбільш прогресивну форму такої участі з усіх, що існують [1]. Громадський контроль - це один із видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян та самими громадянами. Він є важливою формою реалізації демократії і способом залучення населення до управління суспільством та державою [2].

У будь-якій правовій державі влада має бути підпорядкована праву, що досягається шляхом контролю над нею з боку суспільства. Як справедливо зазначає російській дослідник А. Панарин, “немає нічого небезпечнішого за безконтрольну владу, що спирається не на закон, а на загрозу застосування насильства й тому потрібний надійний демократичний контроль” [3]. Важливого значення громадський контроль набуває у процесах надання послуг населенню з боку органів державної влади та місцевого самоврядування. В Україні громадський контроль ще повністю не функціонує, оскільки в країні ще не створено відповідне повноцінне методологічне та нормативно-правове підґрунтя.

Питання громадського контролю, зокрема, що стосується надання послуг населенню досліджується у працях значної кількості вітчизняних та зарубіжних науковців. На думку І. Жаровської, громадський контроль - це одна з функцій громадянського суспільства, проявом якої є публічна перевірка діяльності органів влади з боку громадян та їх об'єднань на відповідність цілей, які влада проголошує, і спрямована на корегування як цієї діяльності, так і самих цілей. Громадській контроль є вищим проявом громадянської активності [4].

Вітчизняний дослідник Л. Рогатіна розглядає громадський контроль в системі органів державної влади та місцевого самоврядування в двох значеннях. У вузькому сенсі громадський контроль означає контроль над діяльністю органів влади, здійснюваний громадянами та інституційними структурами громадянського суспільства з метою виявлення і припинення різних видів зловживання владою. У широкому сенсі - громадський контроль є суспільним явищем, при якому громадянське суспільство бере участь у визначенні основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики держави, у вирішенні суспільно значимих питань на всіх рівнях та контролює процес здійснення [5]. Іншим вітчизняним науковцем А. Крупником громадський контроль розглядається як інструмент громадської оцінки ступеня виконання органами влади та іншими підконтрольними об'єктами їхніх соціальних завдань [6].

Всі науковці, що присвячують свої праці вищезазначеним питанням наголошують на існуванні значної кількості проблем на шляху до ефективного та повноцінного громадського контролю в країні.

Незважаючи на існування значної кількості праць та наукових розробок щодо здійснення громадського контролю в країні, питання його здійснення у сфері надання послуг населенню ще потребують суттєвої уваги науковців. Більш детального визначення потребують методи, форми здійснення такого виду контролю, його основні підходи, напрями, складові та завдання.

Мета статті - більш детальне визначення основних напрямів, складових, підходів, методів та завдань громадського контролю у сфері надання послуг населенню з боку органів державної влади та місцевого самоврядування.

Як слушно зазначає російській науковець Е. Семелева,в силу об'єктивних причин державі часто властиві зловживання владними повноваженнями і реалізація своїх інтересів на шкоду громадським, що підтверджує його неготовність ділитися владою. Така негативна тенденція веде до зміни суті і соціального призначення держави, тому для її подолання потрібно обмеження влади, тобто контроль. Науковець надає таке визначення громадському контролю: під громадським контролем за діяльністю органів державної влади треба розуміти самостійний і встановлений законом вид соціального контролю компетентних суб'єктів, спрямований на забезпечення режиму законності в діяльності органів державної влади [7].

Громадський контроль - це вид соціального контролю, що здійснюється як окремим громадянами, так й їх об'єднаннями з метою контролю за дотриманням законодавства, врахуванням інтересів громадян при прийнятті та реалізації управлінських рішень, прозорості діяльності органів влади всіх рівнів. Виходячи з цього, основними суб'єктами здійснення громадського контролю є активні громадяни та їх об'єднання. Що стосується об'єктів громадського контролю, то, як слушно зазначив Є. Захаров, зазвичай об'єктом громадського контролю є діяльність держави і місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. За цього державні органи можуть тлумачитися доволі широко: це не тільки ті органи державної влади, які мають владні повноваження, а будь-які організації, установи чи підприємства, що фінансуються з державного бюджету. Так, державні лікарні та навчальні заклади також можуть бути об'єктом громадського контролю. В Україні, на жаль, у якості такого об'єкта розглядають найчастіше тільки органи громадського самоврядування, тим самим суттєво звужуючи область громадського контролю [8].

Ціль громадського контролю за діяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування, за якістю послуг, що ними надаються населенню полягає в дотриманні у процесі їх діяльності прав, свобод і законних інтересів громадян, а також у підтримці нормативно встановленого механізму діяльності представників органів державної влади та посадових осіб місцевого самоврядування в інтересах соціуму та на основі чинного законодавства. Для досягнення вказаних цілей важливе значення має чітке визначення завдань, що постають перед суб'єктами контролю. До основних завдань громадського контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування можна зарахувати:

- контроль за дотриманням чинного законодавства;

- контроль доцільності управлінських рішень;

- контроль за дотриманням прав і свобод, що охороняються законом та інтересів громадян;

- контроль за дотриманням службової дисципліни, якістю виконання повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування;

- контроль за відповідністю законам правових актів, що приймаються органами державної влади та місцевого самоврядування;

- контроль за дотриманням встановлених заборон і обмежень;

- контроль за підбором кадрового складу представників органів державної влади та місцевого самоврядування, просуванням чиновників по службі;

- контроль за раціональним використанням та розподілом ресурсів тощо.

Не можна не погодитись із тим, що громадський контроль в Україні потребує суттєвого вдосконалення, особливо у питаннях надання якісних послуг населенню. На нашу думку, передусім вдосконалення потребує чинне законодавство, яке не забезпечує ефективність здійснення громадського контролю в країні та не сприяє активізації даних процесів, як на центральному, так і на місцевому рівнях управління. Зокрема, відповідно до прийнятого у 2009 р. Закону України “Про засади запобігання та протидії корупції”, громадський контроль має здійснюватися шляхом: обов'язкового громадського обговорення законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, а також делегування функцій, повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, зокрема недержавним організаціям; проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів; внесення пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції [9]. Зрозуміло, наведені вище основні напрями громадського контролю повною мірою не відображають повний спектр механізмів громадського контролю. Це висуває на порядок денний актуальність питання методологічного визначення здійснення громадського контролю в Україні.

Ще у 2008 р. громадськими активістами в Україні була здійснена спроба розробки відповідного Закону України “Про громадський контроль” [10]. В ньому напрями здійснення громадського контролю виписані більш детально, але також враховані не всі з тих, що існують та активно застосовуються в розвинених демократичних країнах. Зокрема, у даному проекті закону визначені такі основні форми громадського контролю, як: поточний контроль дій об'єктів громадського контролю щодо їх відповідності нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та державної дисципліни (ст. 13); перевірка за зверненнями громадян (ст. 14); громадська експертиза (ст. 15); громадські слухання (ст. 16).

У розвинених демократичних країнах широко розвивається така форма громадського контролю, як центри громадської активності. Вони створюються для захисту прав та законних інтересів громадян, контролюють їх дотримання. Широке застосування така форма має у контролі за зверненнями громадян та реакцією на них з боку влади.

Однією з найважливіших форм громадського контролю є громадське розслідування. Воно здійснюється тоді, коли існує імовірність порушень чинного законодавства, неякісного надання послуг з боку органів влади. Ця форма громадського контролю становить збір та аналіз інформації й фактів щодо порушення прав та законних інтересів громадян, зловживання владою з боку посадових осіб. Механізми здійснення громадського розслідування, створення ініціативних груп, межі їх повноважень мають бути чітко визначені у вітчизняному законодавстві. Громадське розслідування є також одним із найскладніших методів громадського контролю. Таке розслідування може мати офіційний та неофіційний статус та спрямування. Першим етапом громадського розслідування є створення групи, що проводитиме розслідування, визначення її персонального складу. Наступним та вкрай важливим етапом є чіткій розподіл повноважень між усіма членами групи. Зрозуміло, що розподілити повноваження буде можливо лише за умови чіткого визначення мети та шляхів її досягнення. Отже, найважливішою умовою ефективності проведення громадського розслідування є визначення методів та механізмів його здійснення, а також його основних складових. Необхідно визначити: яка інформація необхідна, як можна її зібрати, які методи збору інформації застосовуватимуться: аналіз яких документів, методи їх отримання, статистична інформація, опитування осіб, що володіють інформацією тощо. При здійсненні громадського розслідування передусім необхідно чітко визначити його ціль, можливі варіанти використання результатів розслідування; необхідно також врахувати політичну ситуацію в країні та в регіоні, де проводиться розслідування, а також наявні фінансові та людські ресурси. Також важливою умовою ефективного проведення громадського розслідування є готовність органів державної влади та місцевого самоврядування співпрацювати з громадськістю у проведенні розслідування. У демократичній країні з міцним громадянським суспільством як правило не існує суттєвих проблем у співпраці громадськості та влади при здійсненні громадських розслідувань. В країнах, що знаходяться на стадії формування громадянського суспільства та становлення демократичних принципів урядування, рівень ефективності співпраці громадян із владою при проведенні громадських розслідувань залишається вкрай низьким. Іноді органи державної влади або органи місцевого самоврядування, у таких випадках, можуть заважати громадськості проводити такі розслідування. Саме тому, одним із найважливіших факторів успішного проведення громадського розслідування є врахування політичної обстановки та визначення зацікавлених сторін (стейкхолдерів). Іншим фактором, який необхідно враховувати при організації та проведенні громадського розслідування - це його етична складова. Завданням суб'єктів громадського розслідування є забезпечення дотримання прав, свобод та законних інтересів громадян, зокрема права громадян на нерозповсюдження зібраної про них інформації тощо.

Основними етапами організації та проведення громадського розслідування є такі:

- визначення цілі розслідування;

- аналіз та визначення наявних матеріальних та людських ресурсів;

- створення групи, що проводитиме розслідування;

- розподіл завдань та обов'язків серед членів групи;

- визначення необхідної інформації, її обсягу тощо;

- визначення можливих джерел інформації та шляхів її отримання;

- аналіз та визначення альтернативних шляхів збору інформації та альтернативних джерел інформації;

- аналіз та визначення можливих перешкод, зокрема і з боку органів влади, а також шляхів та методів їх подолання;

- врахування та визначення етичних аспектів збору та розповсюдження інформації з розслідування;

- визначення методів розповсюдження інформації та використання отриманих результатів.

Основними умовами ефективного проведення громадського розслідування є:

- чіткість визначення цілі розслідування, його завдань, методів та джерел збору інформації;

- відповідне нормативно-правове забезпечення;

- наявність відповідних матеріально-технічних, фінансових та людських ресурсів;

- зацікавленість влади у проведенні громадського розслідування, в отриманні правдивих результатів;

- готовність органів державної влади та місцевого самоврядування сприяти у проведенні розслідування;

- підтримка розслідування з боку широкого загалу громадськості, тобто з боку громадянського суспільства;

- готовність суб'єктів розслідування до певних ризиків, пов'язаних зі збором інформації, а також долати перешкоди на шляху до збору інформації;

- наявність альтернативних шляхів і джерел збору інформації та її розповсюдження у разі виникнення перешкод.

Також однією з найважливіших умов якісного громадського розслідування є вибір відповідних методів та технологій дослідження. Вибір з широкого спектра існуючих методик розслідування залежить від значної кількості чинників, таких як: політичні умови здійснення розслідування; розмір місцевості, країни або регіону, в яких він здійснюватиметься; рівень громадської уваги до тематики, що зачіпається; питання безпеки у зв'язку з проведенням розслідування тощо. Аналіз усіх цих чинників для визначення оптимальних методик і технологій має вирішальне значення при підготовці до розслідування. Обрані методики й технології повинні забезпечити не лише повноту необхідної інформації, але й відповідність способів її отримання конкретним обставинам. Таким чином, визначення методик громадського розслідування є стратегічним рішенням, що приймається на основі аргументованої оцінки встановлених цілей та найбільш ефективного способу їх досягнення. Визначення порядку проведення інтерв'ю, наприклад, може зробити величезний вплив на ефективність процесу розслідування.

громадський контроль послуга населення

Висновки

Отже, громадський контроль - невід'ємна складова системи управління в будь-якій демократичній державі. Він є дієвим механізмом забезпечення не лише прозорості діяльності влади, а й її ефективності. Завдяки громадському контролю досягається як дотримання всіма суб'єктами управління чинного законодавства, так і забезпечення широкої участі громадськості в процесах управління, врахування інтересів громадськості при прийнятті рішень, які далі реалізовуватимуться у прозорий та ефективний спосіб.

Громадський контроль - досить складний процес, що поєднує в собі значну кількість технологій та методів, від вмілого застосування яких залежатиме успіх його проведення. В значної кількості розвинених демократичних країн громадський контроль, його методи та технології чітко визначені у нормативно-правових документах, що полегшує його застосування та майже унеможливлює його неякісне проведення. У таких документах також чітко визначаються механізми взаємодії суб'єктів громадського моніторингу з органами державної влади та місцевого самоврядування, їх повноваження, а також зобов'язання даних органів співпрацювати з громадськістю у даних питаннях і надавати їм всебічну підтримку та сприяти в отриманні необхідної інформації. Такій підхід ще не притаманний Україні й тому, найважливішим питанням на порядку денному є розробка відповідних нормативно-правових положень та методичних рекомендацій з питань проведення моніторингу та співпраці громадськості і влади з даних питань.

У статті ми визначили основні підходи, напрями, складові та завдання громадського контролю. На цій основі подальші наукові дослідження доцільно буде присвятити саме розробці відповідних концептуальних документів, а також і проектів нормативно-правових актів, що забезпечуватимуть ефективність здійснення повноцінного громадського контролю в країні, зокрема і за якістю послуг, що надаються населенню органами місцевої влади.

Література

1. Arnstein S. A ladder of citizen participation in the USA / S. Arnstein // Journal of the Royal Town Planning Institute [Text]. -- Vol. 57. -- N° 4. -- Р 176--182.

2. Державне управління [Текст]: навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна та ін.]. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- 343 с. -- (Серія “Вища освіта XXI століття”).

3. Панарин А. С. Глобальное политическое прогнозирование [Текст] / А. С. Панарин. -- М.: Статут, 2008. -- 218 с.

4. Жаровська І. М. Громадський контроль як інтегративна складова у концепті владних відносин сучасної держави і громадянського суспільства І. М. Жаровська // Теорія та історія держави і права. Філософія права [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2012_3/14.pdf.

5. Рогатіна Л. П. Громадський контроль над державою: сутність, механізми реалізації та перспективи розвитку [Текст]: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. к. політ. н. / Лідія Петрівна Рогатіна. -- Одеса: [б. в.], 2011. -- 20 с.

6. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення [Електронний ресурс] / А. С. Крупник. -- Режим доступу: http://novyi-stryi.at.ua/ gromkontrol/KRUPNYK_A_pro_grom_kontrol.pdf.

7. Семелева Е. Ю. Сущность общественного контроля и его влияние на функционирование государства [Электронный ресурс] / Е. Ю. Семелева. -- Режим доступа: http://www.jurvestnik.psu.ru/ru/component/content/artide/n2-2011-2-9.html.

8. Захаров Є. Громадський контроль і права людини [Електронний ресурс] / Євген Захаров. -- Режим доступу: http://khpg.org/index.php?id=1261552395.

9. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України № 1506-VI від 11.06.2009 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. -- 2009. --№ 45. -- Ст. 691.

10. Про громадський контроль [Електронний ресурс]: проект Закону України. -- Режим доступу: http://ppsls.org.ua/2008/06/79.

Размещено на Allbest.ru