Інститут затримання в кримінальному провадженні Англії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут затримання в кримінальному провадженні Англії

Євгеній Теліус

У статті досліджується порядок затримання особи під час досудового розслідування в Англії. Зокрема, вказується на те, що в даній країні таким правом наділені звичайні особи та органи поліції. Крім того, акцентується на тому, що головними підставами для можливості проведення ними затримання є вчинення чи замах на вчинення кримінального правопорушення, що передбачає позбавлення волі. Водночас звертається увага на існування й додаткових підстав для затримання. При цьому як для звичайних осіб, так і органів поліції. Також при розкритті порядку затримання в Англії відображаються особливості щодо складання протоколу про вчинення таких дій органами поліції. Наводяться обставини, коли складання такого протоколу є необхідним. Крім того, в статті відображається порядок доставляння затриманої особи в поліцейський відділок та реєстрації цього в спеціальній книзі. Розкриваються також і особливості перебування особи в самому поліцейському відділку, а саме те, як відбувається реалізація прав затриманого. Звертається увага й на певні аспекти англійського кримінального процесуального законодавства в частині існування відомчого та судового контролів за проведеним затриманням.

Ключові слова: зарубіжний досвід, кримінальне провадження в Англії, досудове розслідування, порядок, умови та строк затримання.

Одним із способів удосконалення вітчизняної системи кримінального судочинства є врахування досвіду зарубіжних держав. Особливо це стосується такої країни, як Англія, де традиції стосовно порядку розслідування кримінальних правопорушень існують не одне сторіччя. Водночас на особливу увагу заслуговує саме інститут затримання, оскільки він взагалі в даній країні визнається загальногромадянським правом.

У вітчизняній юридичній науці порядок затримання особи під час досудового розслідування в Англії слід вважати недостатньо опрацьованим. Адже серед українських вчених подібних досліджень ще не проводилося. При цьому, якщо принаймні щось і аналізувалися, то це робилося в контексті розкриття англійського кримінального провадження в цілому, а окремо порядок затримання не аналізувався. У зв'язку з цим метою даної статті є опрацювання виключно порядку затримання під час досудового розслідування в такій країні, як Англія.

Розпочинаючи аналіз порядку затримання особи в кримінальному провадженні Англії, слід зазначити, що даний інститут іменується «поліцейським арештом», або, як іноді його ще називають, - «арешт без судового наказу» (warrantless arrest). Крім того, затриманням вважається також і «арешт за наказом судді» (arrest warrant)1, але якщо відбувається продовження судом строків раніше проведеного органами поліції затримання. За інших обставин «арешт за наказом суду» розцінюється вже як тримання під вартою2.

Правом на «арешт без судового наказу» (затримання) наділені як поліцейські, так і звичайні громадяни3, якими в більшості випадків є самі потерпілі.

Порядок затримання звичайними громадянами в Англії передбачає певні особливості. Так, дані особи мають на це право, якщо у справі, за якою вони затримали особу, передбачається покарання у вигляді позбавлення волі, за умови, що:

вони стали свідком замаху чи безпосереднього вчинення: злочину, нанесення небезпечних ушкоджень - проте якщо особа, яка посягнула на вчинення цих злочинів, не відмовляється від своєї спроби довести їх до кінця;

у випадках порушення будь-якого спокою - однак лише під час його порушення чи загрози його продовження;

у особи є «розумні» підстави вважати, що затриманий винний у вчиненні іншого злочину4.

Водночас слід вказати, що наведений перелік підстав для звичайних осіб не є вичерпним, їх набагато

більше. У зв'язку з цим у загальному контексті для таких осіб наявність передумов для затримання є, скоріше, формальним правилом. Адже заслуговує на увагу, що встановлення в подальшому обставин, які свідчать про те, що навіть ніякого злочину не було, дає право особі навіть не пояснювати «логіку» своїх дій. Єдиною умовою відповідальності для неї за можливе неправомірне затримання, як правило, вважається те, що затриманий був доставлений нею в поліцію не в «розумний» строк: «Так скоро, як тільки це практично можливо»5.

Переходячи до порядку затримання особи органами поліції, вкажемо, що даними суб'єктами затримання здійснюється:

І) за «арештними» злочинами - справи, де покарання передбачено у вигляді п'яти і більше років позбавлення волі;

ІІ) «не арештними» злочинами, але за якими поліція має право затримувати особу у разі таких додаткових умов: 1) невідомо прізвище або адреса підозрюваної особи, чи є сумніви в тому, що вона назвали своє справжнє прізвище або адресу; 2) необхідно для запобігання з боку затриманого подальшого фізичного впливу на інших людей чи їх власність; 3) потрібно для запобігання можливому фізичному впливу на самого підозрюваного; 4) для попередження повторного здійснення злочину6.

Однак слід зазначити: з приводу цих підстав у кримінальному процесі Англії існує точка зору, що над цим питанням завжди «ламають» голову самі поліцейські та судді. Адже в цій країні панує погляд, згідно з яким, навіть якщо поліцейський затримав особу, що, як виявилося в подальшому, не вчиняла злочин, він повинен лише навести «логічні» підстави своїх дій.

Отже, в даному випадку слід зробити висновок про те, що в Англії підстави для затримання органами поліції наявні, проте вони, знову ж, є більш загальними умовами. Тому в кожному конкретному випадку поліцейські самостійно вирішують, чи необхідно затримувати особу.

Даний висновок додатково підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини, а саме справі Фокс, Кємпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 р.7, де вказується, що офіційною підставою для затримання поліцією Англії даних осіб стала їхня попередня судимість. Тоді як інші підстави та необхідність самого затримання були відомі лише поліцейським.

Досліджуючи таке питання в діяльності поліції Англії, як складання протоколу в разі затримання особи, слід звернути увагу на те, що його складання не визнається обов'язковим у кожному випадку затримання. Пов'язано це з тим, що затриманий доставляється в поліцейський відділок, де його реєструють у спеціальній книзі приводів із зазначенням: ім'я, дати й часу доставляння та кваліфікації кримінального правопорушення8.

Єдине, чим можна пояснити таку позиція англійського законодавця, так це специфікою їхнього досу- дового розслідування, де поліцейські під час цього є повністю незалежними та самостійними. Крім того, зазначимо, в даній країні склалося так, що поліцейські взагалі не складають протоколів, а пишуть «звіти». Пов'язано це з тим, що будь-яка інформація, отримана ними під час розслідування злочинів, не має жодного значення. Адже англійські поліцейські вважаються скоріше детективами, аніж посадовими особами, які приймають самостійні відповідальні процесуальні рішення.

Однак з приводу такої можливості не складати протокол про затримання особи під час кримінального переслідування в Англії, слід вказати про певні винятки.

Зокрема, по-перше, йдеться про обшук, супроводжуючий «арешт без судового наказу», а саме: особистий обшук, обшук місця проживання арештованого та транспортних засобів. Проводиться це за наявності підстав вважати, що там можуть знаходитися заборонені речі та предмети, а також ті, що мають відношення до злочину, в зв'язку з вчиненням якого особу затримано. Саме в разі такого затримання поліцейськими й складається протокол. досудове розслідування англія переслідування

По-друге, протокол може бути складено й у випадках, коли після затримання особу не звільнено під заставу чи не передано на поруки, а матеріали стосовно неї направлено в суд для продовження строків затримання.

Тобто, як бачимо, протокол може бути складений у разі затримання особи. Проте його складання більше стосуватиметься: 1) необхідності фіксації результатів проведеного обшуку під час цього, зокрема необхідності закріплення отриманих доказів; 2) потреба в продовженні строків затримання.

Що ж до подальшого порядку затримання особи в такій країні, як Англія, то після доставляння особи в поліцейський відділок їй роз'яснюють права та надають можливість зробити телефонний дзвінок і повідомити про підстави свого затримання.

Водночас звертає на себе увагу те, що в справах за підозрою у вчиненні терористичних актів як самим затриманим, так і будь-яким іншим особам можуть не повідомлятися підстави затримання. Пов'язується це з тим, що джерело повідомлення органами поліції інформації, потрібної для розслідування та необхідності самого затримання, може належати до категорії конфіденційного9.

Розглядаючи порядок реалізації права затриманого на дзвінок, зазначимо, що за англійським кримінальним процесуальним законодавством не існує переліку осіб, яким затриманий може зателефонувати. Зокрема, ними можуть бути: родичі, друзі, та інші особи, які заінтересовані в його долі. Крім того, затриманий має право зателефонувати ще й адвокату, проте якщо в письмовій формі не висловив раніше відмову від нього.

Щодо діяльності захисника, слід звернути увагу на такий факт: є випадки, коли поліція може не допустити до участі в справі конкретного адвоката. Підставами цього виступатиме те, що він може бути визнаний поліцією як той, що може неправомірно впливати, в подальшому, на свідків або фальсифікувати докази. За таких обставин підозрюваний має право запросити іншого адвоката. При цьому це не буде вважатися порушенням його права на захист. Йдеться лише про обмеження у виборі захисника10.

Якщо ж затриманий отримав все-таки можливість поспілкуватися з адвокатом, то це може відбуватися між ним як особисто, так і по телефону. У зв'язку з цим вбачається ще одна особливість підходу англійського законодавця до реалізації прав особи під час затримання. Зокрема, йдеться про те, що право на зустріч із захисником може реалізовуватися й шляхом простої розмови між ними по телефону.

При дослідженні порядку затримання особи органами поліції в Англії на увагу заслуговує також й існування спеціальної посадової особи в кожному поліцейському відділку, а саме - офіцера поліції з нагляду. Завданням даної посадової особи є перевірка підстав затримання.

Проте відразу слід вказати, що основний обов'язок цієї спеціальної посадової особи полягає більше не в перевірці підстав безпосереднього затримання, а в перевірці підстав подальшого продовження затримання. Адже цим, як виявиться в подальшому, буде вважатися необхідність допиту затриманого.

Переходячи до питання строків затримання особи органами поліції без судового наказу, зазначимо, що початково він не повинен перевищувати 24 годин. При цьому для більшості злочинів - це максимально можливий термін перебування особи в поліцейському відділку. Після цього затриманий або звільняється на поруку чи під заставу, або представляється в суд для продовження затримання чи вже тримання під вартою12.

Однак у «серйозних арештних справах» (вбивство, насильство, злочинні діяння, які можуть нанести значні збитки державі або громадському порядку) строк арешту може бути продовжений до 36 годин за розпорядженням старшого поліцейського чиновника. Причинами цього є необхідність продовжити допит затриманої особи. При цьому протягом даного періоду часу такій особі може вже бути заборонена навіть зустріч з адвокатом, а також можливість повідомлення інших осіб про своє затримання. Відбувається це тоді, коли поліція доходить висновку, що можуть бути повідомленні відомості, розголошення яких перешкоджатиме подальшому розслідуванню13.

Таким чином, можна зробити висновок, що основним критерієм визначення строку перебування затриманої особи в поліції, є необхідність її допиту. Про це додатково може свідчити той факт, що подальше продовження строків затримання магістратським суддею (до 96 годин) також відбувається лише з метою необхідності отримання показів від такої особи.

Проте з даного правила слід зробити виняток щодо розслідуваних у Англії справ про тероризм. Адже в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства від 29 листопада 1998 р.14 наводяться такі відомості, що підставою затримання осіб та тримання їх під вартою в поліції протягом чотирьох діб шести годин без відповідного рішення суду стало «Прагнення захистити суспільство в цілому від тероризму». Тобто, строки затримання за даною категорією справ можуть бути набагато більшими.

У частині порядку затримання особи в кримінальному провадженні Англії на увагу заслуговує також і той факт, що в разі затримання підозрюваного не обов'язково звертатися про обрання йому запобіжного заходу. Така позиція пояснюється тим, що затримання належить до заходів «представлення підозрюваного в суд» або, по-іншому, «захід, що забезпечує першу явку». Тоді як запобіжні заходи - це способи забезпечення неухилення від правосуддя обвинуваченого, вже представленого в суд.

У зв'язку цим зазначимо, що в Англії інститут затримання особи під час досудового розслідування характеризується наступними особливостями: 1) мета затримання - це необхідність допитати особу з приводу вчинення злочину, за який її затримано; 2) «для органів поліції та приватних осіб підстави затримання носять більше «орієнтуючий» характер; 3) строк затримання може бути продовжено самою поліцією;

щодо затримання передбачено два види контролю, а саме: відомчий та судовий контроль; 5) особливий порядок затримання особи у справах про терористичні акти.

Размещено на Allbest.ru