Детермінація насильницької злочинності

А. Ткачова доцент кафедри кримінології та КВП Національного юридичного університету імені Яр ослава Мудрого, кандидат юридичних наук

Наукова стаття присвячена питанням детермінації насильницької злочинності, яка розглядається через аналіз конкретних умов життєдіяльності людей та причин їх зміни. Аналізується взаємозв'язок основних чинників в Україні, під впливом яких виникає феномен насильства та вчинюються насильницькі злочини. Розглянуті найбільш вагомі чинники детермінації насильницької злочинності, що існують у сімейно-побутовій та соціальній сферах суспільного життя.

Ключові слова: детермінація, насильницька злочинність, чинники, сімейно-побутова сфера.

Проблемами детермінації насильницької злочинності у своїх працях займалися такі вітчизняні кримінологи, як В. В. Голіна, Б. М. Головкін, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. М. Костенко, В. О. Туляков та ін. На думку Б. М. Головкіна, детермінація - це підпорядкований об'єктивним законам природи і суспільного розвитку складний процес породження, зумовлення взаємних трансформацій і динамічних змін явищ, процесів, подій та станів оточуючої дійсності. Кримінологічна детермінація пояснює закономірний розвиток і взаємозв'язок суспільного буття із суспільною свідомістю через відносини між людьми, різні види діяльності, у тому числі злочинної [1, с. 1].

Як відомо, характер суспільних відносин визначає зміст і спрямованість поведінки людей, їх ставлення до суспільних цінностей, вимог законності та правопорядку. При погіршенні умов життя і діяльності людей їх поведінка деформується, набуває криміногенних ознак та має протиправну спрямованість. Такі дії ґрунтуються переважно на суперечностях, пов'язаних із умовами життя людини у сферах праці, сім'ї, побуту, дозвілля, міжособистісного спілкування. Тому, розглядаючи насильницьку злочинність, варто аналізувати конкретні умови життєдіяльності людей, вивчати причини зміни цих умов. Важлива не тільки сама по собі констатація зв'язку якоїсь обставини з кримінальним насильством, але й виявлення характеру цього зв'язку.

Метою цієї публікації є спроба встановити, під впливом яких основних чинників в Україні виникає феномен насильства та вчиняються насильницькі злочини.

Система чинників насильницьких злочинів проти особи має найбільш складні взаємозв'язки. Це своєрідний комплекс явищ та процесів, що опосередковують соціальний вплив на формування та модифікацію поведінки. Процеси та явища соціально-психологічної природи за певних якісних модифікацій стають факторами, що породжують злочинне насильство. Необхідно структурувати комплекс цих явищ та процесів і виявити їх наслідки, що, у свою чергу, призводять до кримінального насильства і злочинних дій. Тож розглянемо найбільш вагомі чинники детермінації насильницької злочинності, що існують у сімейно-побутовій та соціальній сферах суспільного життя, де протікає повсякденне життя мільйонів людей.

Як відмічає Б. М. Головкін, сімейно-побутова сфера давно стала сприятливим середовищем для поширення соціального паразитизму, пияцтва, наркотизму, статевої розпусти, насильницької субкультури та антисуспільних поглядів певної частини населення. Консерватизм, обмеженість соціального контролю, неформальний характер взаємин істотно полегшили протікання зазначених процесів. Сімейно-побутова сфера стрімко втрачає свою захисну і рекреативну функцію та перетворюється у суспільно небезпечне середовище. У ньому між членами сімейно-побутової мікрогрупи все частіше виникають криміногенні конфлікти, що розв'язуються шляхом вчинення тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров'я особи [2, с. 85].

Серед найбільш вагомих чинників, що обумовлюють вчинення насильницьких злочинів у сімейно-побутовій сфері, слід назвати проблему насильства в сім'ї. Як відомо, сім'я - це такий осередок суспільства, у якому об'єднані долі різних людей. Відрізняються також погляди кожного члена родини, цілі, потреби тощо. Завжди виникають певні суперечності, подолання яких залежить від уміння розуміти один одного, шукати компроміси. На думку соціологів, найчастіше суперечності загострюються й переростають у конфлікти в родинах, де не малі, а дорослі діти. Нами встановлено, що у 65% випадків це конфлікти між чоловіками, у 28% випадків - між батьками та дорослими дітьми, у 7% випадків - між дітьми. Психологи, у свою чергу, звертають увагу на те, що кожен член родини - окрема особистість, у зв'язку з чим варто звернути увагу на специфіку сімейних міжособистісних відносин і суперечностей, що призводять до конкретних конфліктів. Проведені нами дослідження свідчать, що в цілому під час конфліктів батьки застосовують насильство щодо дітей у 65% випадків, а діти стосовно батьків - у 35% випадків. Однак якщо з-поміж дітей вибрати тільки неповнолітніх віком 14-17 років, то кількість випадків прояву насильства з їх боку збільшується до 80%. Але це стосується тільки сімей, де вчинялися злочини проти особи, коли реально існувала відповідна кримінологічна ситуація. За даними Б. М. Головкіна, причинами сімейно- побутових конфліктів виступають зловживання одним із подружжя спиртними напоями (34%), матеріальна скрута (31%), відсутність самостійного житла (21%), підозри в зраді (12%) та ін. [3, с. 12].

Насильство в сім'ї має особливу специфіку. Воно належить до соціальної сфери, тому що завжди пов'язане з особливостями сімейних відносин. Проблема сімейного насильства широко обговорюється в ЗМІ. Її називають злободенною і пов'язують з насильством у країні в цілому, що набуває інтенсивного розвитку. Вивченням даної проблеми займаються представники різних галузей знань.

Конфліктологія звертає увагу на те, що конфлікти у суспільстві завжди набувають особливої значущості у періоди загострення соціальних суперечностей, під час різноманітних кризових ситуацій, соціальної напруги. Це саме суспільні конфлікти, що розуміються у широкому значенні. Однак найбільшого поширення у зазначені періоди набувають конфлікти, пов'язані із сімейними відносинами. Найчастіше вони призводять до насильства. За даними нашого дослідження, у 85% випадків наслідки дозвільно-побутових та сімейних конфліктів поєднані із кримінальним насильством, тільки на сімейну сферу припадає 68%. Сімейні конфлікти, зазначають окремі вчені, завжди пов'язані з «фактором насильства». На їхню думку, варто відокремлювати не тільки сімейні конфлікти, але й пов'язані з ними діяння. Критерієм відмежування останніх від інших злочинів є доволі специфічна сімейна мотивація, елемент якої складають характерні для сім'ї форми насильства [4, с. 14-15]. Їх особливості (мотивації та насильства) завжди мають досить виразний прояв. Саме під таким кутом зору, підкреслюють вчені, варто розглядати сімейні злочини, переважну більшість яких становлять посягання на особу. Розглянемо сімейні конфлікти та пов'язані з ними злочини, зважаючи на аналіз практики і вивчення літературних джерел, а також проведені нами конкретні соціологічні дослідження.

Дані цього дослідження свідчать про те, що поміж усіх сімейних злочинів 12% складають вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Значна частка (24%) припадає на побої, катування, заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості та легких. Інші 48% - це зґвалтування та різні кримінально карані дії сексуального характеру, хуліганство, доведення до самогубства, крадіжки, вимагання і навіть грабежі. Особливо помітно виявляються тут агресія та жорстокість.

На наш погляд, кримінальне насильство є своєрідним індикатором негативних тенденцій у суспільстві. Характер і масштаби такого насильства залежать від особливостей економічного, соціального, культурного розвитку держави. При цьому благополучним може бути тільки те суспільство, у якому рівень суспільної небезпеки та соціальної напруженості, що завжди пов'язані з кримінальною ситуацією, не перевищує визначеної межі. Обґрунтування ж цієї межі - проблема особлива. Як свідчить історія, злочинність і пов'язане з нею кримінальне насильство - явища вічні. Цілком викорінити злочинність неможливо. Можна по-різному називати злочини (ексцеси, делікти, правопорушення), але не можна викорінити те, що у кожному конкретному випадку є наслідком суперечностей між особою та суспільством, конфліктів між людьми. Слід не допускати зростання злочинності вище тієї межі, перехід через яку призведе до суспільної небезпеки та соціальної напруженості. останнім часом у нашій країні змінився традиційний підхід до визначення взаємозв'язків між злочинністю та її соціально-економічними умовами. При погіршенні цих умов масштаби кримінального насильства розширюються, відбувається зростання злочинності в цілому, а при поліпшенні - криміногенний рівень знижується. Наявність даного взаємозв'язку можна проілюструвати сформованою в країні соціально-економічною ситуацією, що десятиліттями залишається несприятливою.

Сприяє поширенню кримінальної психології погіршення рівня та якості життя людей у країні. Для реальних оцінок добробуту населення різних країн британським аналітичним центром був розроблений рівень процвітання країн світу (The Legatum Prosperity Index) - комбінований показник, що включає заробітну плату, якість медицини й освіти, свободи для ведення підприємницької діяльності, рівень безпеки, екологія, рівень корупції, особиста свобода, соціальний капітал та інші (всього 79 показників благополуччя). Серед 142 країн світу Україна посідає 71 місце. Для порівняння: Казахстан 46 місце, Білорусь - 54, Росія - 62 місце у рейтингу. Найгірші показники наша держава має у сфері управління - 121 місце та в економіці - 110 місце [5, с. 24].

За даними ООН, яка досліджує рівень життя у 160 державах світу, в Україні на межі бідності перебувають близько 80% населення [5, с. 99]. При цьому у нас має місце таке ганебне явище, як бідність працюючих людей. За підрахунками Держкомстату України трудова зайнятість населення становить трохи більше 60%, а рівень зареєстрованого безробіття - 8% від загальної кількості працездатного населення [5, с. 125-126]. Іншими словами, мінімум 40% економічно активних громадян виключені із сфери суспільного виробництва, не мають стабільних джерел доходів і утворюють групу ризику щодо пошуку нелегальних джерел засобів до існування, у тому числі кримінальних. На обліку у службі зайнятості в середньому перебуває понад 520 тис. безробітних громадян, хоча за оцінками незалежних експертів їх число у рази більше [5, с. 121]. Стабільно низькою залишається купівельна спроможність населення. Щорічні обстеження Держкомстатом домогосподарств засвідчили, що лише 10% опитаних мали доходи, необхідні для пристойного життя, і заощадження; 49% - повідомили про задоволення повсякденних потреб (у харчуванні, одязі, оплаті комунальних послуг, проїзді у транспорті), при цьому купувати товари тривалого користування, повноцінно відпочивати і лікуватися не можуть собі дозволити; 38% - постійно відмовлялися від найнеобхіднішого, крім харчування, а 3% - не змогли навіть повноцінно прохарчуватися. Реальна цифра щорічного індексу інфляції (споживчі ціни) в державі сягає 18-25% проти 4-8% за офіційними розрахунками уряду [5, с. 133]. Строкатою виглядає соціаль- но-статусна структура населення за можливостями доступу до ресурсів, необхідних для задоволення потреб та інтересів. За усередненими оцінками фахівців, в Україні приблизно 3-5% населення - це заможні люди, від 17 до 40% - середній клас і близько 60% - становлять бідні верстви населення [6, с. 122].

Різка стратифікація населення за рівнем доходів, доступом до соціальних послуг, умовами та якістю життя породжують криміногенно небезпечну соціальну нерівність, що у свою чергу детермінує соціальне напруження і знижує межу та міру законослухняності значної частини суспільства. В умовах, коли більша половина населення не може задовольнити елементарні споживчі потреби за легальні доходи, люди масово вдаються до пошуку додаткових доходів, у тому числі шляхом вчинення правопорушень і злочинів. Взаємопов'язані економічна, соціальна та духовна депривації не тільки ослаблюють механізми соціального контролю, стимулюють масові відхилення громадян від моральних і правових норм, серед яких чинне місце посідають порушення кримінально-правових заборон.

Значний вплив на формування психології насильства справляють деформації суспільних цінностей у молодіжному середовищі. Останні тягнуть за собою моральний занепад та духовне спустошення молоді. Соціологічні опитування свідчать, що нинішнє покоління спокійно і толерантно ставиться до випадкових або комерційних сексуальних стосунків (50% респондентів) [7, с. 24], вживання психоактивних речовин, зокрема алкоголю (65%) [8, с. 142-143], наркотиків групи канабіоїдів (35%), вважаючи їх атрибутами стильного і престижного способу життя [8, с. 152-153]. окремі представники молоді прихильно ставляться і виправдовують крадіжки (15%), ухиляння від сплати податків і хабарництва (24%), більш ніж кожен десятий виявляє готовність за грошову винагороду вчинити злочин [9, с. 171173]. Слід враховувати, що ці показники можуть виявитися суттєво вищими серед молоді, яка не працює і не навчається, має низький соціальний статус, відчуває брак можливостей для досягнення життєвого успіху і самореаліза- ції. Сильний вплив моралі на поведінку у повсякденному житті визнає лише 44%, натомість кожна десята молода людина взагалі не сприймає еталони моральності [10]. Вивчення рівня правосвідомості сучасної молоді засвідчило готовність лише 31% опитаних беззаперечно дотримуватися правових норм у повсякденному житті, майже половина (49%) воліє робити це вибірково, залежно від життєвих обставин, кожна п'ята молода людина висловила позицію ігнорування правових вимог. Серйозні матеріальні труднощі детермінують прагнення % молодих людей домогтися підвищення рівня власного добробуту будь-якою ціною [11, с. 91]. Приблизно третина із них готова це робити кримінальним шляхом. Як бачимо, у молодіжному середовищі спостерігається серйозна суперечність між догматикою і прагматикою суспільних цінностей та моральних уявлень. Останнім часом окреслилася тенденція до погіршення соціального самопочуття молоді, шириться апатія і негативізм. Понад 70% молодих людей не відчувають себе господарями власної держави, приблизно стільки ж незадоволені своїм соціальним статусом, і відповідно не бачать соціальної перспективи в Україні [12, с. 147]. Тільки близько 7% молодих людей почуваються щасливими. Негативну тенденцію демонструють показники упевненості у завтрашньому дні: у 2006 р. 57,1% опитаних висловили занепокоєння щодо погіршення ситуації, 2007 р. - 62,0%, 2008 р. - 89,1% [13]. Кризові негаразди дали поштовх до нового витку аномії, сприяли зростанню емоційної напруги й агресії в суспільстві, обумовили девальвацію людської честі і гідності, здоров'я та життя. Українське суспільство повсякденно демонструє молоді приклади цілковитої беззахисності простої людини у відстоюванні своїх прав і законних інтересів, разючу нерівність можливостей і доленосних перспектив залежно від соціального походження, матеріального становища батьків, наближення до влади тощо. Конфлікт між матеріальними домаганнями молоді та реальними умовами буття позначається на погіршенні морально-психологічного мікроклімату у молодіжному середовищі, призводить до стрімкого поширення корисливої психології, масової готовності здобувати засоби існування корисливими насильницькими посяганнями.

Значну роль у відтворенні насильницьких злочинів відіграє бродяжництво і безпритульність. Загальними рисами осіб, які ведуть бродяжницький спосіб життя та не мають постійного місця проживання є втрата суспільно корисних зв'язків, відсутність власного життя і проживання у місцях, не призначених для нормального задоволення повсякденних життєвих потреб, соціальне відчуження, підкорення неформальним правилам поведінки, вороже ставлення до оточуючих та орієнтованість на кримінальні форми поведінки. За даними дослідження Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, кількість безпритульних дітей віком від 10 до 18 років в Україні становить близько 150-160 тис. [14]. Серед причин залишення місця проживання дітьми превалюють складні життєві обставини (55 %), самовільне систематичне залишення місця проживання (31 %), насильство в сімї (14 %) [15, с. 184]. Безпритульні діти характеризуються педагогічною занедбаністю, зловживанням психоактивними речовинами, мають розлади психіки та поведінки, перебувають у конфлікті із законом, вчиняють правопорушення і насильницькі злочини проти своїх однолітків на вулицях та в інших громадських місцях.

Наступним чинником детермінації насильницької злочинності виступає алкоголізація і наркотизація населення.

Дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я свідчать, що українська молодь займає одне з перших місць у світі в рейтингу споживання алкоголю серед дітей і молоді, 40% із яких вживають спритні напої принаймні раз на місяць [16]. Близько !4 учнів 10-11 класів і першокурсників ПТУ щотижня вживають слабоалкогольні напої, до складу яких входить етиловий спирт [17]. Міжнародні опитування молоді в Україні констатують, що 34% першокурсників ПТУ мають досвід вживання наркотиків групи канабіоїдів [18]. За даними Міністерства охорони здоров'я України загальна кількість осіб, які зловживають спиртними напоями становить понад 650 тис. осіб, із них значна частина -- молодь віком від 25 років [14]. За спільними оцінками Міністерства охорони здоров'я України, Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародного альянсу ВІЛ/СНІДу в Україні, UNAIDS число споживачів ін'єкційних наркотиків лежить у межах 325-425 тис. осіб, основна маса яких -- молодь до 35 років [12, с. 172]. Міжнародні експерти вважають, що найближчим часом кількість усіх наркозалежних в Україні може сягнути 1 млн осіб [19]. Найбільш виразно зв'язки наркотизації із насильницькою злочинністю можна відстежити на прикладі аналізу даних про злочини, вчинені особами, хворими на наркоманію та особами, що вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння.

За даними Д. О. Назаренка, у структурі злочинів, вчинених наркозалажними особами, 25 % становлять загальнокримінальні злочини проти власності, ще 41% займають злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, 19% - це вбивства та тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, 12% - хуліганство і зґвалтування, решта - інші злочини.

Окрім наведених, вирізняються й інші чинники породження кримінального насильства та вчинення насильницьких злочинів, що можуть стати предметом дослідження в інших публікаціях.

насильство злочин сімейний побутовий

Список використаної літератури

1. Головкін Б. М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері / Б. М. Головкін. - Х. : Нове слово, 2004. - 252 с.

2. Головкін Б. М. Сімейно-побутові конфлікти в системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Б. М. Головкін. - Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2003. - 20 с.

3. Зулкарнеев P. M. Предупреждение убийств членов семьи : автореф. дис.. канд. юрид. наук : 12.00.08 / P. M. Зулкарнеев. - М. : МГУ, 1998. - 24 с.

4. Копилова М. Соціально-економічні фактори, що детермінують злочини проти власності на курортах південно-східного узбережжя АР Крим / М. Копилова // Право України. - 2010. - N° 3. - С. 246-252.

5. Моніторинг розвитку соціальної сфери України за 2012 рік. - К. : Центр перспективних соціальних досліджень, 2013. - 142 с.

6. Нерівність в Україні: масштаби та можливості впливу / за ред. Е. М. Лібанової. - К. : Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, 2012. - 404 с.

7. Лазоренко Б. П. Проблемна молодь: шляхи самоздійснення / Б. П. Лазоренко. - К. : Педагогічна думка, 2007. - 273 с.

8. Здоров'я та поведінкові орієнтації української молоді: соціологічний вимір (за результатами національного соціологічного опитування підлітків та молоді 10-22 роки). - К. : Укр. ін-т соціальних досліджень, 2005. - 256 с.

9. Кудрявцев В. Н. Преступность и нравы переходного общества. - М. : Гардарики, 2002. - 238 с.

10. Залыгина Н. А. Аддиктивное поведение молодежи: профилактика и психотерапия зависимостей / Н. А. Залыгина, Я. Л. Обухов, В. А. Поликарпов. - Минск : Пропилеи, 2004. - 196 с.

11. Про становище молоді в Україні: (Щодо підтримки молодої сім'ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 рр.) : щоріч. доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України / Т. В. Безулік, А. І. Білий, Є. І. Бородін та ін. - К. : Гопак, 2006. - 360 с.

12. Назаренко Д. О. Фонові для злочинності явища: феномен, детермінація та протидія : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08/ Д. О. Назаренко. - Х. : ХНУВС, 2014. - 479 с.

13. Нагорна А. М. Наркоманія: адаптація молоді до праці та життя : монографія / А. М. Нагорна, В. В. Безпалько. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2005. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru