Види юридичної відповідальності в сучасному кримінальному процесі України

Summary

Article is devoted to defining the content of civil, criminal procedural, administrative and criminal liability in the criminal process. The main theoretical positions obtained during this study are: the unconditional approval of existence in the modern criminal trial procedural responsibility that occurs within the criminal legal proceedings by application of sanctions under the rules of criminal procedure law, civil offenses in the criminal process is such violations participants provided that the rules of criminal procedure law, contained in the action part of offenses committed during the criminal procedural legal and inflicting property damage to persons or entities.

Аннотация

Статья посвящена определению содержания гражданско-правовой, уголовной процессуальной, административной и уголовной ответственности в уголовном процессе. Основными теоретическими положениями, полученными во время этого исследования, являются: утверждение о безусловном существовании в современном судопроизводстве уголовной процессуальной ответственности, которая происходит в пределах уголовных процессуальных правоотношений путем применения санкций, предусмотренных нормами уголовного процессуального права; гражданские правонарушения в уголовном процессе это такие нарушения участников, которые предусмотрены нормами уголовного процессуального права, содержат в действиях состав правонарушения, совершенные во время уголовных процессуальных правоотношений и повлекли причинение имущественного вреда физическим или юридическим лицам.

юридична відповідальність кримінальний процес

Користь класифікації, важливість знаходження ознак розмежування явища на окремі структурні частини і визначення їх змісту важко переоцінити для будь-якої науки. Це обумовлюється необхідністю теоретичного пізнання, осмислення, складанням повноцінної концептуальної моделі пізнаваної дійсності. Результатом успішного дослідження явища, пізнання його внутрішнього змісту є повноцінне його осмислення, побудова якісного поняття і подальше вдосконалення отриманого результату або використання його в інших дослідженнях. Певної актуальності це набуває у тих випадках, коли є елементи, що знаходяться поза межами досліджуваної науки, але є для неї важливими. Окрім того, вимагає підвищеної уваги цей напрямок дослідження з огляду на зміни, що відбулися під час реформування галузі кримінального судочинства у 2012 році.

У спеціальних дослідженнях багато уваги приділялося теоретичному осмисленню видів юридичної відповідальності. З огляду на міжгалузеві теоретичні зв'язки критеріями визначення змісту внутрішніх компонентів учені обирали різні ознаки. Найчастіше ними були функціональний напрямок (негативний і позитивний види) юридичної відповідальності, правовий напрям застосування (адміністративна, кримінальна, кримінально-процесуальна тощо). Не оминули увагою зміст юридичної відповідальності і учені в галузі кримінального судочинства. Вивченню цього явища присвячені роботи таких українських і російських дослідників, як Л.В. Гаврилюк [1, с.12], Л.В. Карабут [2, с.137], З.Ф. Коврига [3], О.С. Мазур [4, с.183], В.Д. Чабанюк [5, с.124] та інші. У їх роботах ретельно аналізуються окремі види юридичної відповідальності в кримінальному процесі. Проте, введення в дію нового законодавства обґрунтовує необхідність перегляду отриманих теоретичних положень і проведення нових досліджень. Це дозволяє сформулювати подальшу мету цієї статті, як отримання знання про зміст видів юридичної відповідальності в сучасному кримінальному процесі. Для досягнення цієї мети мають бути поставлені такі завдання: дослідити види юридичної відповідальності, визначити особливості змісту їх елементів в галузі кримінального судочинства.

Юридична відповідальність є підвидом соціальної відповідальності, але відрізняється від інших видів підставами, суб'єктами, порядком застосування тощо. У порівнянні з іншими суміжними видами вона має більше можливостей гарантувати виконання завдань кримінального провадження під час кримінальної процесуальної діяльності. Основною класифікацією, яка дозволяє якісно визначити місце юридичної відповідальності в кримінальному процесі, є її розподіл за галузевою належністю і характером правопорушень. В залежності від ступеня суспільної шкідливості або небезпеки такими видами є цивільно-правова, кримінально процесуальна, адміністративна і кримінальна відповідальність тощо.

Кримінальна відповідальність є найсуворішою і найдієвішою забезпечувальною силою у кримінальному провадженні. Підставою для її настання є злочин, який серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності, і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень, наприклад адміністративних [6, с.37].

Не розглядаючи в подробицях, яку саме відповідальність може понести конкретний учасник провадження, зазначимо, що наведений перелік охоплює найсуттєвіші кримінальні процесуальні правопорушення. Кримінальна відповідальність передбачена щодо таких учасників провадження, якими є слідчий, прокурор (наприклад, притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності), свідок або потерпілий (за завідомо неправдиве показання), експерта, судді, слідчого судді (за винесення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) тощо.

Отже, кримінальною відповідальністю мають забезпечуватись кримінальні процесуальні правопорушення, які відбуваються в межах відповідних правовідносин, що пов'язані із невиконанням учасником кримінального судочинства покладених обов'язків, яким притаманна суспільна небезпечність, що потребує кримінально-правової заборони. Суспільна небезпечність полягає в тому, що правопорушник у кримінальному провадженні своїм діянням заподіює шкоду, або діяння містить у собі реальну можливість заподіяти таку шкоду кримінальним процесуальним відносинам, благам й інтересам особи, суспільства, держави, які охороняються кримінальним законом і є елементом згаданих правовідносин.

Наступним видом відповідальності, яку слід розглянути як забезпечувальний елемент кримінального провадження, є адміністративний її вид. Учені в галузі адміністративного права під цією відповідальністю розуміють накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру [7, с.167]. Підставою застосування адміністративної відповідальності є вчинення особою адміністративного правопорушення (проступку), яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Із визначення, що надав законодавець, вбачається відсутність якісної ознаки адміністративної події, якою є суспільна небезпека. Цьому негативному прояву притаманна інша ознака, якою є суспільна шкідливість. Під нею зазвичай розуміється те, що дія або бездіяльність заподіює або створює загрозу заподіянням шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони, які передбачені у ст. 9 КУпАП. Межі подій, що передбачені адміністративним законодавством обмежені злочинами, що передбачені КК України. Отже, суспільну шкідливість важко чітко відокремити від суспільної небезпеки, що дозволяє визначити її межі, з одного боку, видами кримінальних правопорушень, де не існує адміністративних проступків.

Дисциплінарна відповідальність, яка є наступним видом, що підглядає дослідженню, у загальному розумінні виражається в накладенні адміністрацією підприємства, установи або організації дисциплінарних стягнень на осіб, що порушили трудову дисципліну [8, с.71]. У кримінальному процесі вона проявляється в двох формах: ретроспективній і позитивній. Негативна форма дисциплінарної відповідальності, що є очевидним, наступає у разі допущення правопорушення.

На відміну від інших видів відповідальності, дисциплінарна у більшості визначень прямо передбачає зв'язок правопорушення із невиконанням особою службових обов'язків. Наприклад, Л.В. Гаврилюк підставою для виникнення негативного аспекту дисциплінарної відповідальності працівників ОВС називає вчинення дисциплінарного проступку -- протиправного, винного (умисного чи необережного) діяння (дії чи бездіяльності), яке посягає на службову дисципліну в державному органі [1, с.26].

Отже, на підставі викладеного можна зробити висновок про те, що, по-перше, позитивна дисциплінарна відповідальність має бути обов'язковим елементом процесуального механізму, що визначає актуальність її подальших розробок. По-друге, для забезпечення ефективності ретроспективної дисциплінарної відповідальності, справедливого суду, недопущення посягання на самостійність прокурора і суттєвого обмеження повноважень слідчого, ретельну увагу слід приділяти процесуальному порядку реалізації такої відповідальності.

У кримінальному процесі дискусії точаться навколо кримінальної процесуальної відповідальності, її існування і системи. Погляди учених розділяються від визнання, як окремої категорії, кримінальної процесуальної відповідальності, до повного її заперечення.

І.С. Самощенко і М.К. Фаркушин стосовно цього зазначають, що за порушення норм кримінально-процесуального права настає кримінально-правова, цивільно-правова, адміністративна або ж дисциплінарна відповідальність і застосовуються відповідні галузеві санкції. Такі санкції визначаються певними рисами правопорушення, яке зазначене в нормах інших галузей права, що наводить учених на думку про відсутність самостійного виду кримінального процесуального порушення. До кримінальних процесуальних засобів вони відносять лише запобіжні заходи [9, с.187]. Протилежної думки дотримується В.В. Рожнова. Учена такою відповідальністю називає різновид юридичної відповідальності, яка передбачена нормами кримінального процесуального права за протиправну поведінку [10, с.27]. Визнають існування процесуальної відповідальності і наполягають на подальшому її розвитку Л.В. Гаврилюк [1, с.36], С.М. Воробей [11, с.23].

Але наведені теоретичні положення були здобуті дослідниками під час дії КПК України 1960 року. На підставі норм сучасного законодавства вже не виникає сумнівів у існуванні цього виду юридичної відповідальності. КПК України 2012 року передбачає можливість накладення грошового стягнення, відповідальність спеціаліста тощо. При співвідношенні з ознаками юридичної відповідальності інших висновків не може бути отримано.

Нове законодавство щодо цього питання все ж залишає плацдарм для дискусій. Потребують уваги питання про віднесення до процесуальної відповідальності запобіжних заходів, проведення обшуку тощо. На нашу думку, питання про визнання обрання запобіжного заходу відповідальністю має вирішуватися в кожному конкретному випадку. Якщо особа, до якої обирається запобіжний захід, мала намір вчинити або безпосередньо вчинила дії, що визнаються порушенням накладених обов'язків, то обраний захід примусу має розцінюватися як міра відповідальності і, навпаки, заміна заходу при покращенні поведінки, що стало підставою прийняття рішення про заміну запобіжного заходу на менш суворий.

Таким чином, необхідно зробити висновок про беззаперечне існування в сучасному судочинстві кримінальної процесуальної відповідальності, яка відбувається в межах кримінальних процесуальних правовідносин шляхом застосування санкцій, що передбачені нормами кримінального процесуального права.

Останнім видом юридичної відповідальності, який, як на нас, займає значущу долю в механізмі гарантій кримінального провадження, є цивільно-правова відповідальність.

Більшість напрямів, пов'язаних із цивільними правовідносинами, що зазвичай постають для вивчення перед наукою кримінального процесу, є питанням про цивільний позов і про реабілітацію тощо. Якщо цивільний позов, безумовно, можна виключити зі змісту предмета дослідження, то питання про реабілітацію слід розглянути більш ретельно. Як вид відповідальності цей елемент кримінального провадження розглядається в роботі В.Д. Чабанюка [5, с.165]. Учений аргументує свою думку необхідністю відшкодування шкоди державою особі, що підлягає реабілітації. Таке положення вчений обґрунтовує змістом ст. 56 Основного Закону України. На нашу думку, це положення потребує суттєвого переосмислення у зв'язку із тим, що, по-перше, відповідальність має виступати наслідком вчиненого правопорушення, яке містить його склад. Будь-якого з відповідних елементів складу може у змісті дій, що потягли реабілітацію, і не бути. По-друге, відповідати у таких випадках будуть посадові особи, які допустили настання наслідків і ця відповідальність буде мати переважно дисциплінарний або кримінально-правовий характер. Держава буде лише відшкодовувати збитки. Тобто таке відшкодування в межах кримінального провадження має здійснюватися особою-учасником судочинства за конкретні вчинені ним кримінальні процесуальні правопорушення. Хоча, як на нас, можна припустити з огляду на основи цивільно-правової відповідальності те, що реабілітація може виступати видом відповідальності, але не кримінальної процесуальної, а правової. У такому випадку порушеннями в рамках кримінального провадження мають розглядатися дії посадових осіб та інших учасників, що призвели до реабілітації при наявності складу правопорушення.

Тому на підставі викладеного слід визначити, що цивільними правопорушеннями у кримінальному процесі є такі порушення учасника, що передбачені нормами кримінального процесуального права, містять у діях склад правопорушення, вчинені під час кримінальних процесуальних правовідносин і потягли спричинення майнової шкоди фізичним або юридичним особам. Наведене не охоплює реабілітацію, але цілком відповідає положенням КПК України 2012 року. До такого елемента можна віднести зміст ст. 72 КПК України (відповідальність спеціаліста). КПК України передбачає, що у разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви в судовому засіданні. У цьому випадку спеціаліст, як учасник, який своїми діями обумовив настання шкоди для інших суб'єктів кримінального провадження, скоює цивільне правопорушення, яке тягне за собою відшкодування спричиненого збитку.

Таким чином, нами були розглянуті поширені в науковій літературі види юридичної відповідальності. Основними теоретичними положеннями, що отримані під час цього дослідження, є твердження про беззаперечне існування кримінальної процесуальної відповідальності і уточнення змісту її цивільно-правового різновиду. У подальших дослідженнях доцільно приділити увагу розробці принципів накладення дисциплінарної відповідальності і визначенню місця позитивного і ретроспективного її видів.

Література