Відповідальність за корупційні правопорушення (теоретико-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповідальність за корупційні правопорушення (теоретико-правовий аспект)

Розбудова України, як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави потребує від органів державної влади та посадових осіб вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, сумлінно виконувати свої обов'язки. Одним із заходів забезпечення конституційних основ формування держави є ефективний механізм протидії та попередження проявів корупційних правопорушень. Корупція є багатоаспектним соціальним явищем публічної та приватної сфер суспільних відносин, а тому потребує поглибленого наукового фундаментального дослідження різними суспільними науками. Актуальність дослідження відповідальності за корупційне правопорушення полягає в тому, що юридична наука, маючи на сьогодні чітко сформований категоріально-методологічний апарат, не дає відповіді на питання щодо: галузевої належності правовідносин у сфері запобігання і протидії корупції; єдиного складу (ознак) корупційного правопорушення; напрямків подальшого розвитку умов та порядку відповідальності за корупційні правопорушення та ін.

Актуальні проблеми запобігання та протидія корупції розглядались у працях вчених: А.М. Бойко, В.Д. Гвоздевського, М.І. Карпенка, О.В. Терещука, М.С. Туркота, О.В. Шамрая, М.І. Хавронюка та ін., але належної уваги науковці не звернули на місце правовідносин відповідальності за корупційні правопорушення в системі права України, на їх галузеву належність та напрямки подальшого розвитку.

Метою статті є теоретико-правовий аналіз формування та подальшого розвитку відповідальності за корупційне правопорушення в Україні.

Формування системи права відбувається за системно-структурним апаратом методології правової науки у комплексному відтворенні суспільної дійсності теоретико-правовими конструкціями її будови. У теорії права чітко склалося поняття системи права як конструкції, за яким, система права - це об'єктивно зумовлена внутрішня організація: структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість юридичних норм та об'єктивний поділ їх на галузі й інститути відповідно до особливостей суспільних відносин [1, с. 57]. Система права - це внутрішня форма права, що має об'єктивний характер своєї побудови, який відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплек - сами, галузями, підгалузями, інститутами і нормами права [2, с. 30]. Кожна галузь права формує особливості за якими вона набуває цілісності, як ознаки системи, по відношенню до інших системно-структурних конструкцій системи права. Структуру системи права формують галузі, підгалузі, інститути та норми права. До загальних системних ознак галузі відносять предмет та метод правового регулювання і, саме, особливості предмету та методу правового регулювання покладені до класичної конструкції формування галузевої належності норм права. Разом з тим, необхідно звернути увагу на нові якості та властивості, які відтворюються цілісністю конструкції галузі права, як системи. До таких особливостей необхідно віднести відповідальність.

Юридична відповідальність - вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає в застосуванні до правопорушників (фіз. та юрид. осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою [3, с. 105].

Залежно від галузевої приналежності розрізняють такі види юридичної відповідальності: конституційна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна, кримінальна [4, с. 647]. Отже, кожна галузь права формує свій особливий вид відповідальності, який гарантує дію юридичної норми. На сьогодні, класичними є кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна відповідальності. Виокремлення відповідальності за галузевою належністю підтверджено прямим посиланням конституційних норм, за якими, відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України від 28.06.1996 виключно законами України визначаються: засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них [5]. Таким чином, юридична відповідальність як система є цілісною сукупністю нормативно визначених видів відповідальності за галузевою належністю у відповідності до яких правопорушник зобов'язаний потерпати примусового державно-владного позбавлення благ особистого, організаційного і майнового характеру у правовідносинах, що виникають між ним і державою із факту правопорушення.

Традиційно поділ юридичної відповідальності на види здійснюють, беручи за основу характер правопорушення та його зовнішню форму - санкцію. Конкретний її вид (кримінальне, адміністративне, цивільне та дисциплінарне правопорушення) визначається галузевою належністю охоронних відносин, які виникають у разі вчинення правопорушення [6, с. 272]. Таким чином, на сьогодні в теоретико-правовому аспекті поділ на види відповідальності здійснюється за галузевою належністю. Кожна галузь права, як правило, має особливий вид юридичної відповідальності та за своїм категоріально-правовим апаратом, визначає умови та порядок притягнення до відповідальності в залежності від рівня суспільної небезпеки, формує поняття «правопорушення». Правопорушення - суспільно шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що спричиняє юридичну відповідальність [4, с. 623].

У законодавстві та літературі термін «правопорушення» використовується для позначення порушення норм різних галузей права. А тому, характеристика (класифікація їх видів) має прив'язку до цих галузей [7, с. 643]. Отже, правопорушення є підставою юридичної відповідальності та, як і види відповідальності, вони класифікуються за галузевою належністю норм права.

Необхідно зазначити, що система права закарбувала для «чистоти понять» константу за якою, кожному виду правопорушення відповідає окремий вид відповідальності. Наприклад, у відповідності до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р., підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом [8]. Частина 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. визначено, що «адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність» [9]. Цивільно - правова відповідальність є негативним для порушника наслідком вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною - склад цивільного правопорушення [10, с. 716]. Таким чином, за вчинення злочину особа притягується до кримінальної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення особа притягується до адміністративної відповідальності, а за цивільне правопорушення - до цивільно-правової відповідальності тощо. Ефективність існування причинно-наслідкового зв'язку - відповідності виду правопорушення аналогічному виду відповідальності є логічним. Необхідність існування такого зв'язку перевірено часом та доведено юридичною практикою.

На сьогодні відбувається становлення корупційного правопорушення, як особливого виду. На теоретико-правовому рівні здійснюються дослідження корупції як соціально-правового явища, вдосконалюється система законодавства у сфері запобігання і протидії корупції (приймаються та вносяться нові зміни до існуючих нормативно-правових актів). Поняття корупційного правопорушення видозмінювалось. «Корупційні правопорушення» є узагальнюючим терміном, який охоплює всі форми поведінки (діяльності) особи, уповноваженої на виконання функцій держави, що носять корупційний характер і визнаються протиправними (корупційними діяннями), а також діяння, що вчинюються такою або іншою особою і створюють умови для вчинення коруп - ційних діянь чи є приховуванням їх або потуранням їм. Залежно від характеру діяння, його мотивації та спрямованості корупційні правопорушення можуть бути поділені на: 1) корупційні діяння; 2) інші правопорушення, пов'язані з корупцією [11, с. 16]. Дістала подальшого розвитку класифікація корупційних правопорушень з урахуванням особливостей їх об'єктивної сторони, де вони поділяються на: вчинення суб'єктами корупції активних протиправних дій, недотримання спеціальних обмежень, невиконання спеціальних обов'язків [12, с. 3].

З прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. нормативно поняття корупційного правопорушення набуло нового змісту.

А саме, абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. дано визначення корупційного правопорушення, як умисного діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 4 цього Закону, за яке установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність [13]. За корупційне правопорушення особа може нести кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальності. Аналогічна норма також передбачена ч. 1 ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р., якою визначено, що за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку [13]. Кримінальна відповідальність за корупційні злочини встановлюється Кримінальним кодексом України. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність встановлюється Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (в аспекті відшкодування завданої корупційними діяннями майнової шкоди), Цивільним кодексом України та іншими законами України [14, с. 83]. Отже, відповідальність за корупційне правопорушення в змісті Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. набуло нових, особливих, неконструктивних ознак: втрачений логічний причинно-наслідковий зв'язок щодо відповідності одному виду правопорушення аналогічному виду відповідальності; формування корупційного правопорушення та відповідальності за нього здійснюється різними галузями права. У зв'язку з чим, порушений багаторічний зладжений системно-структурний механізм юридичної відповідальності.

Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. визначені основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Поряд із тим, наявній нормативно-правовій базі засад запобігання і протидії корупції бракує ґрунтовного категоріально системно-структурного апарату методології правової науки за яким будується та відтворюється подальший розвиток корупційних правовідносин в публічній і приватній сферах за теоретико-правовими конструкціями їх будови. Визначаючи основні засади запобігання і протидії корупції у публічній і приватній сферах суспільних відносин Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 р. акумулює в собі поняття єдиного об'єкту, суб'єкту, об'єктивну та суб'єктивну сторони корупційного правопорушення, які за змістом у кримінальному, адміністративному та цивільному праві різні.

З метою подальшого розвитку категоріально-понятійного апарату заходів запобігання і протидії корупції, вдосконалення регулювання умов та порядку притягнення осіб до відповідальності за корупційне правопорушення, необхідно в подальшому інтегрувати відповідальність за корупційне правопорушення до системи законодавства України за галузями: кримінального, адміністративного та цивільного права. Заходи запобігання і протидії корупції необхідно розглядати як окремий інститут вищевказаних галузей права. Це надасть можливість залучити існуючий галузевий категоріально - методологічний апарат для формування та подальшого розвитку відповідальності за корупційні правопорушення як у теоретико-правовому, так і у нормотворчому аспектах.

Список використаних джерел

юридичний право корупційний відповідальність

1. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 208 с.

2. Основи держави і права: Навч. посібник / С.Д. Гусарєв, Р.А. Калюжний, А.М. Колодій та ін. - К.: Либідь, 1997. - 208 с.

3. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична наука»», 2007. - 992 с.

4. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. - Харків: Еспада, 2006. - 776 с.

5. Конституція України від 28.06.1996 року зі змінами / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №30, ст. 141.

6. Теорія держави і права: Навч. посіб. / [С.К. Бостан, С.Д. Гусарєв, Н.М. Пархоменко та ін.]. - К.: ВЦ «Академія», 2013. - 348 с.

7. Общая теория государства и права. Академический курс: В 3-х т. - Т. 3: Государство, право, общество. / [отв. ред. М.Н. Марченко]. - 3-е изд. прераб. и доп. - М.: Норма, 2007. - 712 с.

8. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України, №25. - 29.06.2001.

9. Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради УРСР, №51 від 18.12.1984.

10. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн. 1. - 736 с.

11. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: дис…. доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М.І. Мельник - Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - 38 с.

12. Тучак РМ. Адміністративно-правові засади боротьби з корупцією: дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / РМ. Тучак - Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007. - 16 с.

13. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 7 квітня 2011 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, №40, ст. 404.

14. Мельник О.М., Руснак Ю.І., Шамрай О.В. Науково-практичний коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Станом на 01.01.2012 р. / За ред. Шамрая В.О. - К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2012. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru