Теоретичні та прикладні проблеми кваліфікації діянь за ознакою місця вчинення злочину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні та прикладні проблеми кваліфікації діянь за ознакою місця вчинення злочину

Важливим для теорії кримінального права та практики застосування чинного кримінального законодавства України є з'ясування питань, що стосуються кваліфікації діянь за такою ознакою, як місце вчинення злочину.

З'ясуванням зазначених питань у різні періоди займалося багато вчених, серед них: В.І. Борисов, А.А. Поддубний, А.В. Наумов, Є.Ю. Пудовочкин, Є.В. Фесенко, М.І. Панов та ін. Проте до цього часу ця проблема не знайшла свого належного вирішення.

Мета статті полягає у з'ясуванні теоретичних та прикладних проблем кваліфікації діянь за ознакою місця вчинення злочину.

Чинний КК України та теорія кримінального права до цього часу не вирішили належним чином проблему кваліфікації діянь за такою ознакою об'єктивної сторони, як місце вчинення злочину. Ця обставина, на наше переконання, яке підкріплюється й судовою практикою, перешкоджає належній кваліфікації діянь за такою ознакою об'єктивної сторони злочину, як місце вчинення злочину.

З метою вироблення належних пропозицій для практики в застосуванні такої ознаки об'єктивної сторони того чи іншого конкретного діяння, як місце вчинення злочину, необхідно визначитися з ключовими моментами, які в цьому плані важливі для кваліфікації діянь за цією ознакою. У цьому контексті потрібно, на наш погляд, зупинитися на наступних питаннях:

1) випадках, коли за чинним КК України має значення для кваліфікації місце вчинення злочину, коли воно може бути конструктивною (необхідною або кваліфікуючою) ознакою об'єктивної сторони складу злочину;

2) випадках, коли за чинним КК України місце вчинення злочину є альтернативною ознакою об'єктивної сторони складу злочину;

3) випадках, коли необхідно визначити місце вчинення злочину у відношенні так званих формальних складів;

4) випадках, коли необхідно визначити місце вчинення злочину у відношенні так званих матеріальних складів;

5) випадках, коли за чинним законодавством місце вчинення злочину має значення для встановлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони, або випадках коли місце вчинення злочину має значення для оцінки факту сприйняття потерпілим погрози як реальної. Також у випадках, коли місце вчинення злочину має значення для оцінки хуліганських дій як особливо зухвалих чи винятково цинічних;

6) випадках, коли за чинним КК України місце вчинення злочину може мати значення для кваліфікації і в разі, коли воно прямо не передбачено як конструктивна ознака їх складу;

7) випадках, коли необхідно вирішити питання про місце вчинення злочину при готуванні до злочину;

8) випадках, коли необхідно вирішити питання про місце вчинення злочину при замаху на вчинення злочину;

9) випадках, коли необхідно вирішити питання стосовно місця вчинення злочину так званих дистанційних злочинів: злочини з віддаленим у просторі результатом; злочини з двома діями; тривалі злочини; продовжувані злочини; злочини, вчинені у співучасті.

Розглянемо предмет нашого дослідження у порядку, запропонованого нами пошуку.

Так, розглянемо випадки, коли за чинним КК України має значення для кваліфікації місце вчинення злочину, коли воно може бути конструктивною (необхідною або кваліфікуючою) ознакою об'єктивної сторони складу злочину. З цією метою вичленимо злочини, де місце вчинення злочину є необхідною ознакою складу злочину. До таких злочинів, де місце злочину є необхідною ознакою об'єктивної сторони складу злочину є діяння, що передбачають відповідальність за: незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 КК); голосування на виборчій дільниці більше ніж один раз (ст. 158-1 КК); незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму (ст. 158-2 КК); порушення недоторканості житла (ст. 162 КК); пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК); незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179 КК); умисне пошкодження об'єктів електроенергетики (ст. 194-1 КК); самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ч. 1 ст. 197-1 КК); контрабанда (ст. 201 КК); незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 239-2 КК); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244 КК); незаконне полювання (ст. 248 КК); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250 КК); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252 КК); незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК); незаконне перевезення на повітряному судні вибухових речовин або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК); контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів (ст. 305 КК); незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст. 316 КК); організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317 КК); незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів (ст. 327 КК); незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК); порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК); незаконне підняття Державного Прапору України на річковому або морському судні (ст. 339 КК); захоплення державних або громадських будівель (ст. 341

КК); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237 КК); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ч. 1 ст. 238 КК); знищення або пошкодження об'єктів рослинного світу (ст. 245 КК); незаконна порубка лісу (ст. 246 КК); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390 КК); злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарання (ст. 391 КК); дії, що дезорганізують роботу установи виконання покарання (ст. 392 КК); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК); втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК); самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК); дезертирство (ст. 408 КК); порушення правил вартової служби чи патрулювання (ст. 418 КК); порушення правил несення прикордонної служби (ст. 419 КК); порушення правил несення бойового чергування (ст. 420 КК); здача або залишення ворогові засобів ведення війни (ст. 472 КК); залишення гинучого військового корабля (ст. 428 КК); самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю (ст. 429 КК); добровільне здача в полон (ст. 430 КК); мародерство (ст. 432 КК); насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. 433 КК); порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК).

Для деяких злочинів місце вчинення злочину є кваліфікуючою ознакою, зокрема: порушення права на отримання освіти (ч. 2 ст. 183 КК); крадіжка (ч. 3 ст. 186 КК); розбій (ч. 3 ст. 187 КК); самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ч. 2 ст. 197-1КК); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ч. 2 ст. 238 КК); порушення правил охорони або використання надр (ч. 3 ст. 240 КК); блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ч. 2 ст. 279 КК); незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини (ч. 2, 3, 4 ст. 298 КК) тощо.

Слід зазначити, що іноді місце вчинення злочину є альтернативною ознакою об'єктивної сторони, наприклад, полювання буде незаконним, якщо вчинене в заповідниках, або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, яка стає необхідною лише за відсутності інших факультативних ознак (наприклад, коли відсутня така ознака, як полювання на звірів і птахів…, що занесені до Червоної книги України (ч. 1 ст. 246 КК)).

З метою більш глибокого з'ясування цих та інших випадків, задекларованих нами у нашому дослідженні, звернемося до теоретичних засад (підвалин), які допоможуть нам краще зрозуміти, що проблему в практичному сенсі. Насамперед визначимося, чи будь-які зовнішні ознаки суспільно небезпечного діяння входять до об'єктивної сторони злочину? Як показує аналіз статей Особливої частини КК України 2001 р., що по-перше, в неї не включаються зовнішні ознаки діяння, що не стали ознаками складу злочину. По-друге, деякі істотні зовнішні ознаки не отримали свого місця в об'єктивній стороні злочину (це викликано тим, що вони володіють надто високим ступенем абстракції, щоб стати просто ознаками одного з елементів складу злочину).

Які ж зовнішні ознаки відповідають виявленим властивостям і складають об'єктивну сторону злочину? До їх переліку входять: 1) суспільно-небезпечна поведінка (це дія або бездіяльність); 2) суспільно-небезпечні наслідки; 3) необхідний причинний зв'язок; 4) спосіб вчинення злочину; 5) знаряддя, засоби і джерела вчинення злочину; 6) місце вчинення злочину; 7) час вчинення злочину; обстановка вчинення злочину. З них місце і час вчинення злочину - очевидні показники обстановки вчинення злочину (тобто характеризуються як ознаки, несамостійністю). Чи допустимо таке, або чи повинна ознака об'єктивної сторони злочину мати самостійність?

Головне для ознаки об'єктивної сторони злочину щоб вона відповідала поняттю «ознаки складу злочину». Внаслідок цього фактично несамостійна ознака суспільно-небезпечного діяння може стати самостійною ознакою об'єктивної сторони злочину. Це стосується і місця вчинення злочину.

До чого відноситься поділ ознак об'єктивної сторони злочину на обов'язкові і факультативні ознаки? Тут необхідно пам'ятати, що мова в цьому випадку йде про загальний склад злочину. Отже такий поділ має значення тільки до останнього, тобто до загального складу злочину. Натомість для складів окремих злочинів обов'язкові в ньому всі ознаки об'єктивної сторони злочину.

По-друге, ознаки об'єктивної сторони злочину розрізняються за природою. Які тим самим групи складаються? Це ознаки, що характеризують: 1) зміст вчинення злочину; 2) умови вчинення злочину.

До ознак, що характеризують зміст вчинення злочину відносяться: суспільно-небезпечна поведінка, суспільно-небезпечні наслідки; 3) необхідний причинний зв'язок, спосіб вчинення злочину, знаряддя, засоби і джерела вчинення злочину. Натомість до ознак, що характеризують умови вчинення злочину відносять: місце, час і обстановку вчинення злочину.

Отже, в нашому дослідженні ми досліджуємо місце вчинення злочину як ознаку, що відноситься до умов вчинення злочину.

Таким чином, маючи наведене теоретичне підґрунтя в цій проблемі ми з'ясуємо теоретичні і практичні проблеми кваліфікації діянь за ознакою місця вчинення злочину стосовно чотирьох перших випадків, задекларованих нами.

Стосовно такої ознаки місця вчинення злочину як конструктивної (необхідної) ознаки складу злочину, то ми в переважній більшості статей Особливої частини їх (ці склади) перераховували. У цьому випадку необхідно зазначити, що особі, яка застосовує закон, необхідно цю ознаку об'єктивної сторони злочину, враховуючи при цьому третій випадок (у відношенні так званих формальних складів) та/або четвертий випадок (у відношенні так званих матеріальних складів), визначити місце вчинення таких злочинів. Не визначення (не встановлення) місця вчинення злочину, як обов'язкової (необхідної) конструктивної ознаки об'єктивної сторони злочину, буде свідчити про відсутність у діянні певної особи відповідного складу злочину, а отже відповідної (достатньої) підстави для притягнення такої особи до кримінальної відповідальності.

До злочинів, коли за чинним КК України місце вчинення злочину є конструктивною (необхідною) ознакою об'єктивної сторони складу злочину слід віднести з формальним складом, що передбачені: ст. 158-2 «Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму». Місце вчинення цього злочину може бути - державна архівна установа або Центральна виборча комісія. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, зазначеної у диспозиції ст. 152-2 КК [1, с. 153]. Отже, місце вчинення злочину буде визначатися там, де така одна з цих дій буде вчинена; ст. 162 «Порушення недоторканості житла». Місцем вчинення злочину може бути житло чи інше володіння особи. Злочин, передбачений ст. 162 КК, вважається закінченим з моменту вчинення однієї із вказаних у цій статті дій [2, с. 162; 3, с. 119]; ст. 201 «Контрабанда». Місцем вчинення цього злочину є митний кордон. Злочин, передбачений ст. 210 КК, вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення предметів контрабанди [4, с. 257]. Отже, місцем вчинення злочину буде митний кордон; ст. 250 «Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів». Злочин, передбачений ст. 250 КК, вважається закінченим з моменту вчинення дій, передбачених в диспозиції цієї статті у рибогосподарських водних об'єктах [5, с. 312-313]. Отже, місцем вчинення злочину буде певний рибогосподарський водний об'єкт; ст. 268 «Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини». Злочин цей вважається закінченим з моменту перетинання вантажу з відходами або вторинною сировиною кордону України [6, с. 518]. Це свідчить, що місцем вчинення злочину буде митний кордон України (територія України); ст. 269 «Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових речовин або легкозаймистих речовин». Цей злочин буде закінчений з моменту польоту повітряного судна [6, с. 518]. Місцем вчинення злочину є повітряне судно; ст. 305 «Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів». Цей злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення зазначених предметів через митний кордон України поза митним контролем з прихованням від такого контролю [7, с. 617]. Отже, місцем вчинення цього злочину буде митний кордон України; ст. 316 «Незаконне публічне вживання наркотичних засобів». Цей злочин буде закінченим з моменту вчинення дії публічного вживання наркотичних засобів [7, с. 656-657]. Місцем вчинення цього злочину буде місце, що призначене для проведення навчальних, спортивних і публічних заходів, та інші місця масового перебування громадян; ст. 317 «Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів». Злочин вважається закінченим, коли таке приміщення фактично було надане, незалежно від того, чи було воно використано з цією метою [7, с. 659]. Місцем вчинення цього злочину буде місце (приміщення) для вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 317 КК України; ст. 322 «Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів». Цей злочин буде закінченим з моменту надання місця для вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 322 КК. Місцем вчинення злочину буде місце (приміщення) для вчинення діянь, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 322 КК України; ст. 332 «Незаконне переплавлення осіб через державний кордон України». Цей злочин буде закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, передбаченої ч. 1 ст. 332 КК України. Отже місцем вчинення цього злочину є державний кордон України; ст. 334 «Порушення правил міжнародних польотів». Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення діянь, передбачених у диспозиції цієї статті. Місцем вчинення цього злочину є повітряний простір України, що є територією України; ст. 339 «Незаконне підняття Державного Прапору України на річковому або морському судні». Цей злочин вважається закінченим з моменту незаконного підняття Державного Прапору України на річковому або морському судні без права на цей Прапор. Місцем вчинення злочину є річкове або морське судно; ст. 238 «Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення». Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення діянь, передбачених ч. 1 ст. 238 КК. Місцем вчинення цього злочину за ч. 1 цієї статті є ті місця, де відбулося забруднення або захворювання населення, а також район з підвищеною екологічною небезпекою; ст. 391 «Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарання». Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення діянь, передбачених цією статтею. Місцем вчинення цього злочину - це установа, де особа відбуває покарання у виді обмеження волі або виді позбавлення волі; ст. 392 «Дії, що дезорганізують роботу установи виконання покарання». Цей злочин вважається закінченим з моменту виконання дій, передбачених цією статтею. Місцем вчинення цього злочину є установи виконання покарань, де особи відбувають покарання у виді позбавлення волі або у виді обмеження волі. Це стосується інших злочинів, де місце вчинення злочину є конструктивною (необхідною) ознакою злочину.

Для злочинів, де місце вчинення злочину є кваліфікуючою (конструктивною) ознакою, з формальним складом, відносяться, наприклад, злочини, передбачені: ч. 2 ст. 183 КК, де йдеться про незаконну вимогу оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах. Місцем вчинення цього злочину є державний чи комунальний навчальний заклад; ч. 3 статей 185, 186, 187 КК України, де йдеться відповідно про крадіжку, грабіж, розбій, поєднанні з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище. Місцем вчинення цих злочинів є житло, інше приміщення чи сховище; ч. 2 ст. 197 КК, де йдеться «…про самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельної ділянки особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель. Місцем вчинення цього злочину є перераховані тут ділянки земель; ч. 2 ст. 238 КК, де йдеться «.про ті самі діяння, вчинені. в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації.». Місцем вчинення злочину тут є місцевість, оголошена зоною надзвичайної екологічної ситуації; ч. 3 ст. 240 КК, де йдеться про «.діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені на територіях чи об'єктах природно-заповідного фонду…». Отже, місцем вчинення цього злочину є території чи об'єкти природно-заповідного фонду; ч. 2 ст. 279 КК, де йдеться про «.захоплення вокзалу, аеропорту, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації». Місцем вчинення злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті є: приміщення: вокзалу, аеропорту, порту, станції, іншого транспортного підприємства, установи або організації; частини 2, 3 та 4 ст. 298 КК, де йдеться про такі місця вчинення злочину, відповідно, місце об'єкта культурної спадщини, місце об'єкта пам'ятки національного значення; місця об'єкта археологічної спадщини.

Слід погодитися з думкою С.Г Келіної, Я.М. Брайніна, що ні в теорії, ні на практиці не виникає проблеми визначення місця вчинення злочину у відношенні так званих формальних складів, в яких суспільно-небезпечні наслідки знаходяться за межами складу злочину, оскільки ним вважається місце виконання відповідної суспільно-небезпечної дії або бездіяльності [8, с. 27; 9, с. 37]. З приводу такого судження ми переконалися, праналізувавши злочини з формальним складом (з необхідними й кваліфікуючими ознаками місця вчинення злочину).

До злочинів, коли за чинним КК України місце вчинення злочину є конструктивною (необхідною) ознакою об'єктивної сторони складу злочину слід віднести такі, з матеріальним складом, що передбачені: ст. 178 КК, де йдеться про «…пошкодження чи руйнування релігійної споруди або культового будинку». Цей злочин відноситься до так званих злочинів з матеріальним складом, а отже закінченим вважається з настанням наслідків: 1) пошкодження релігійної споруди, або культового будинку; 2) зруйнування релігійної споруди або культового будинку. Місцем вчинення цього злочину є місце знаходження релігійної споруди або культового будинку; ст. 179 КК, де йдеться «.про знищення релігійних святинь.». Момент закінчення цього злочину за вказаною ознакою наступає з настанням наслідків. Отже, місцем вчинення цього злочину є місцезнаходження релігійної святині, яка знищена; ст. 237 КК, де йдеться про «.ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення. дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів. якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.». Місцем вчинення цього злочину є територія, де настали такі наслідки; ст. 239-2 КК, де йдеться про «.незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.». Місцем вчинення цього злочину є землі водного фонду; ст. 246 КК, де йдеться про «.незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.». Місцем вчинення цього злочину є територія лісів, захисних та інших лісових насаджень; ст. 252 КК, де йдеться про «.умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об'єктів природно-заповідного фонду.». Місцем вчинення цього злочину є території, взяті під охорону держави та території об'єктів природно-заповідного фонду; ст. 270-1 КК, ст. 432 КК, де йдеться про «.викрадення на полі бою речей, що знаходяться на вбитих чи поранених (мародерство)». Місце вчинення цього злочину - це поле бою; ст. 433 КК, де йдеться про «.протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій.». Місцем вчинення злочину є район воєнних дій; ст. 438 КК, де йдеться про «…розграбування національних цінностей на окупованій території.». Місцем вчинення цього злочину є окупована територія.

До злочинів, коли за чинним КК місце вчинення злочину є конструктивною (кваліфікуючою) ознакою об'єктивної сторони складу злочину слід віднести такі, з матеріальним складом, що передбачені: ч. 3 статей 185, 186 КК, де йдеться відповідно про крадіжку, грабіж, поєднані з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.». Місцем вчинення злочину тут є житло, інше приміщення чи сховище; ч. 2 ст. 239-1 КК, де йдеться про ті самі дії, якщо вони спричинили матеріальну шкоду у великому розмірі. Місцем вчинення злочину тут є землі, з яких знятий ґрунтовий покрив; ч. 3 ст. 239-2 КК, де йдеться про «.дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.». Місцем вчинення злочину тут виступає територія, де є землі водного фонду; ч. 2 ст. 243 КК, де йдеться про «.ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.». Місцем вчинення злочину тут є територія внутрішніх морських чи територіальних вод України, територія в межах вод виключної (морської) екологічної зони України, територіальні води, води відкритого моря; ч. 2 ст. 273 КК, де йдеться про «.те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.». Місцем вчинення цього злочину є вибухонебезпечні підприємства або вибухонебезпечні цехи; ч. 3 ст. 279 КК, де йдеться про «.дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.». Місцем вчинення цих злочинів є місце знаходження транспортних комунікацій, приміщення вокзалу, аеропорту, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації; ч. 2 ст. 281 КК, де йдеться про «.ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоді.». Місцем вчинення цього злочину є повітряне судно; ч. 3 ст. 297 КК, де йдеться про «.дії, передбачені ч. 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.». Місцем вчинення цього злочину є місце, де знаходиться могила, інше місце поховання; частини 2, 3 ст. 305 КК, де йдеться про контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарняних засобів у великих і особливо великих розмірах. Місцем вчинення цих злочинів є митний кордон України.

Необхідно зазначити, що більш складним є визначення місця вчинення злочину з матеріальним складом, в об'єктивну сторону яких закон включає суспільно-небезпечні наслідки. Так, одні автори вважають, що місцем вчинення таких злочинів є місце, де виконані чи закінчені дії, що обумовили настання злочинного результату [8, с. 27; 8, с. 37; 9, с. 35]; другі стверджують, що в цей момент склад злочину ще не закінчений і, відповідно, злочин неможна вважати закінченим [11, с. 218]; треті - наполягають, що для злочинів, склад яких включає настання суспільно небезпечного наслідку, місцем вчинення злочину, як правило, слід вважати місце настання цього наслідку [12, с. 417]. Так само вирішує це питання на користь місця настання наслідків і І.А. Акоєв [13, с. 12].

На наш погляд, більш сприйнятою є перша точка зору, оскільки настання або ненастання суспільно небезпечних наслідків у багатьох випадках обумовлено обставинами, частіше за все, що не повністю контролюються свідомістю і волею особи, яка вчинила злочин.

Слід звернути увагу на те, що задекларований нами п'ятий випадок стосовно місця вчинення злочину може мати значення для кваліфікації. Це може бути в разі, коли таке місце прямо не передбачене, як конструктивна ознака складу злочину [14, с. 728]. Наприклад, не буде привласненням знайденого, а крадіжкою - протиправне заволодіння худобою, яка залишилася на пасовищі без тимчасового догляду [15, с. 728; 14, с. 728]. Крім того, місце злочину має значення для встановлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони [15, с. 728], для оцінки факту сприйняття потерпілим погрози як реальної [15, с. 728], а також для оцінки хуліганства як особливо зухвалого чи винятково цинічного [15, с. 728-729].

Слід акцентувати увагу на тому, що до сьогоднішнього часу дискусійним залишається питання відносно місця вчинення злочину так званих дистанційних злочинів, в яких місце діяння і його наслідків не співпадають, а також для злочинів, окремі акти яких або дії співучасників учинені в різних місцях [12, с. 419].

В.Б. Малишев дистанційні злочини поділяє в залежності від конструкції складів злочинів або способів їх здійснення, що утворюють наступні категорії злочинів: злочини з віддаленим у просторі результатом; злочини з двома діями; триваючі злочини; продовжувані злочини; злочини, вчинені у співучасті [15, с. 419].

Розглянемо ці категорій злочинів у зазначеній послідовності. Так, дистанційні злочини з віддаленим у просторі результатом - це злочини з матеріальним складом, коли не співпадає суспільно небезпечне діяння і місце настання суспільно небезпечного наслідку [15, с. 419]. Типовим прикладом такої категорії злочину може слугувати діяння, коли особі була підсипана отрута до їжі в Києві, а смерть потерпілого наступила у Дніпропетровську. Як тут визначити місце вчинення злочину?

У доктрині кримінального права з цього питання існує декілька точок зору: одні автори вважають, що місце вчинення злочинів, де вчинена або закінчена дія, що обумовила настання злочинного наслідку [8, с. 27; 9, с. 37]. Ця позиція обґрунтовується тим, що винна особа далеко не завжди визначає місце настання злочинного результату, зазвичай воно обумовлюється випадковими причинами; другі впевнені, що місце виконання дії не можна вважати місцем вчинення злочину, так як у цей момент склад злочину ще не закінчений, і, відповідно, злочин ще не можна вважати вчиненим [11, с. 218]. На думку В.Б. Малініна, ці дві точки зору по-своєму обґрунтовані, оскільки не існує законодавчих аргументів на користь тієї або іншої, але він дотримується другої [12, с. 420].

Слід звернути увагу на те, що певними особливостями відрізняється місце вчинення триваючих і продовжуваних злочинів. Досліджуючи триваючий злочин як такий, що безперервно триває з початку і до припинення або шляхом дії, або шляхом бездіяльності, то можна прийти до висновку, що місцем вчинення злочину буде будь-яке місце, де протягом якого-небудь часу тривав цей злочин. На думку М.Д. Дурманова, місцем вчинення такого триваючого злочину буде те, де винна особа притягнена до кримінальної відповідальності і була засуджена [11, с. 224]. З цього приводу слід погодитися з критикою позиції М.Д. Дурманова, висловленою В.Б. Малініним, який зазначає, що «…не підсудність повинна визначати місце вчинення злочину, а, навпаки, місце вчинення злочину повинно визначити підсудність» [12, с. 421].

Отже, виходячи з вищевикладеного, місцем вчинення злочину (для цього випадку) цієї категорії у кожен відрізок часу є те місце, де він був припинений або закінчений.

Аналіз судової практики стосовно продовжуваного злочину, свідчить про особливості таких злочинів, що відображають специфічні риси вчинення цього злочину. Це діяння, яке складається з декількох чи множини однорідних актів, що за своєю суттю являють єдиний злочин. Це навіть тоді, коли окремі акти продовжуваного злочину вчинені в декількох місцях, оскільки в цілому буде вчинено одиничний продовжуваний злочин і місцем його вчинення є будь-яке із цих місць. Територія України повинна бути визнана місцем вчинення продовжуваного злочину, якщо на її території буде вчинено останній із злочинних тотожних (подібних) актів, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, навіть якщо інші подібні акти вчинялися за межами території України [15, с. 20].

Дискусійним є також визначення місця вчинення злочину стосовно діяльності співучасників злочину. До цього і тут можливі такі випадки: 1) злочинне діяння, вчинене в Україні, а підбурювання або пособництво до його вчинення - за кордоном, або навпаки.

А.А. Піддубний вважає, що місцем вчинення злочину є територія, де вчинені злочинні дії виконавцем, а тому у вирішенні злочинів, вчинених у співучасті, він виходить з того, що місцем вчинення злочину буде місце, де виконавцем вчинено злочин або замах на вчинення певного злочину [15, с. 20]. Натомість, В.Б. Малінін піддає критиці позицію А.А. Піддубного у цьому питанні і зазначає, що кожним співучасником виконується самостійний склад злочину, а тому місце вчинення злочину необхідно вважати місце вчинення діяння кожним із співучасників [12, с. 423].

До неоднозначних і складних слід віднести проблему встановлення місця вчинення злочину, якщо воно мало попередні стадії. У цьому контексті слід зазначити, що стадії розвитку злочинної діяльності мають самостійне кримінально-правове значення тільки в тому випадку, коли ця діяльність була призупинена з причин, не залежних від суб'єкта того чи іншого злочину і тим самим не була доведена до кінця. Натомість вчинений до кінця злочин об'єднує в собі відповідальність за всі попередні стадії розвитку злочинної діяльності [12, с. 423]. Згідно цьому, діяння, вчинення або закінчення якого мало місце в межах України, завжди розглядається як вчинене на нашій території, де б не проходили попередні стадії. Проте це правило не стосується тих ситуацій, коли підготовча діяльність, що є злочинною за нашим КК, була вчинена на території України. Якщо при цьому об'єктивна сторона злочину виконувалася за межами нашої території, але за законами цієї держави злочином не являлась, особа, що його вчинила може бути покарана за нашим законом, але не як за закінчення діяння, а тільки за готування, вчинене в межах України, якщо, звичайно, злочин не був спрямований проти інтересів України.

У випадках, коли готування до злочину або замах на злочин вчинені за кордоном, а сам склад злочину був остаточно закінчений на території України, злочин також необхідно вважати вчиненим на території України. Крім того, територія України буде виступати місцем вчинення попередньої злочинної діяльності, якщо така була здійснена на території України, а злочин був закінчений на території іншої держави, але за законом цієї держави не є злочином.

Територія України не буде місцем вчинення злочину в тому випадку, якщо попередня злочинна діяльність була вчинена на території іноземної держави, а наслідки повинні були наступити в Україні. Хоча в більшості випадків винний направляє свою вольову злочинну дію на те, щоб досягли настання не тільки певних наслідків, але й на певний території, тобто бажає настання наслідків у певному місці, або передбачає і свідомо допускає настання наслідків у цьому місці, що не співпадає з місцем вчинення самого діяння [15, с. 19].

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки, що б визначити місце вчинення того чи іншого злочину, виходячи з таких випадків:

1) коли за чинним КК місце вчинення злочину є конструктивною ознакою об'єктивної сторони складу злочину;

2) коли за чинним КК місце вчинення злочину є альтернативною ознакою об'єктивної сторони складу злочину;

3) коли необхідно визначити місце вчинення злочину у вирішенні так званих формальних і матеріальних складів;

4) коли за чинним законодавством місце вчинення злочину має значення для встановлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони, для оцінки сприйняття потерпілим погрози як реальної, для оцінки хуліганських дій як особливо зухвалих чи винятково цинічних;

5) коли необхідно вирішити питання стосовно місця вчинення злочину так званих дистанційних злочинів;

6) коли необхідно вирішити питання щодо місця вчинення злочину стосовно попередньої злочинної діяльності.

Список використаних джерел

злочин вчинення діяння

1. Зінченко І.О. Коментар до ст. 158-2 КК України / І.О. Зінченко // Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х.: Право, 2013. - Т.2.; Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. - 2013. - С. 151 - 153.

2. ЗінченкоІ.О. Коментар до ст. 162 КК України / І.О. Зінченко // Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х.: Право, 2013. - Т. 2; Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. - 2013. - С. 151-153.

3. Мельник М.І. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав / М.І. Мельник // Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - С. 105-148.

4. Тацій В.Я. Коментар до ст. 201 КК України / В.Я. Тацій, В.М. Кириченко, О.І. Перепелиця // Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х.: Право, 2013. - Т.2.; Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. - 2013. - С. 252-259.

5. Клименко В.А. Злочини проти довкілля / В.А. Клименко // Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - С. 267-317.

6. Баулін Ю.В. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів / Ю.В. Баулін // Кримінальний кодекс України. Науково - практичний коментар: У 2 т. / За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова,

B. І. Тютюгіна. - 5-те вид., допов. - Х.: Право, 2013. - Т.2.; Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. - 2013. - С. 578-612.

7. Келина С.Г. Советский уголовный закон / С.Г. Келина // Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР. Всесоюзный юридический заочный институт. - М., 1961. - 46 с. (Советское уголовное право. Часть общая; Вып. 2).

8. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение / Я.М. Брайнин. - М., 1967. - 240 с.

9. Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон / Н.Д. Дурманов. - М., 1967. -

319 с.

10. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин // Энциклопедия уголовного права. - Т.4. Состав преступлений: [научное издание]. - СПб.: Издание профессора Малинина, 2005. - С. 237-502.

11. Акоев К.Л. Место совершения преступления и его уголовно-правовое значение: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 - уголовное право и криминология: уголовно-исполнительное право / К.Л. Акоев. - М., 1989. - 20 с.

12. Хавронюк М.І. Місце вчинення злочину / М.І. Хавронюк // Юридична енциклопедія: В 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.] - К.: Укр. енцикл, 2001. - Т.3: К-М. - 2001. - С. 728-729.

13. Поддубный А.А. Определение места совершения преступления при квалификации преступлений / А.А. Поддубный // Российский следователь. - 2001. - №3. - С. 14-26.

Размещено на Allbest.ru