Інфраструктура інтелектуальної власності в Україні: комунікаційний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНФРАСТРУКТУРА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ: КОМУНІКАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

П.Д. Макаренко, Г.В. Шемаєва

Характеризуються комунікаційні рівні інфраструктури інтелектуальної власності: організаційно-комунікаційний, комунікаційно-регулятивний, консультативно-інформаційний, науково-освітній, інформаційно-комунікаційний. Визначається важливе місце бібліотеки в комунікаційній інфраструктурі інтелектуальної власності.

Характеризуются коммуникационные уровни инфраструктуры интеллектуальной собственности: организационно-коммуникационный, коммуникационно-регулятивный, консультационно-информационный, научно-образовательный, информационно-коммуникационный. Определяется важное место библиотеки в коммуникационной инфраструктуре интеллектуальной собственности.

Сучасний період характеризується посиленням впливу комунікаційних зв'язків на інноваційний розвиток соціуму. Унаслідок комунікаційних процесів відбуваються ефективніше створення інформації, вироблення знань; розподіл та використання результатів інтелектуальної діяльності. Посилюється роль інтелектуальної власності, у якій правові, економічні, управлінські, інформаційно-комунікаційні відносини існують нерозривно. Інтелектуальна власність відображає певні стосунки між людьми, колективами й організаціями щодо розпорядження та користування результатом діяльності суб'єкта у сфері наукової й інноваційної діяльності.

Водночас створення ефективної системи інтелектуальної власності гальмують: недоліки правового поля; зневага суспільства до прав інтелектуальної власності; відсутність національної системи інформації з питань інтелектуальної власності; внутрішня неузгодженість; недооцінка значення інтелектуальної власності в економічному й соціокультурному розвиткові суспільства. На цьому наголошують В. О. Жаров, О. П. Орлюк, О. Д. Святоцький, Т. С. Демченко й інші дослідники.

Напрями розвитку інноваційної інфраструктури пропонують В. Нежиборець, О. К. Райчева та К. М. В'язовська, котрі аналізують особливості функціонування інфраструктури інноваційної діяльності; обґрунтовують ефективність функціонування регіональної інноваційної інфраструктури на засадах формування інформаційної системи, головною складовою якої є бази даних із захистом інформації та Інтернет-інкубатори. На їх думку, зазначені компоненти найефективніше задовольняють потреби ринкової економіки в наданні інноваційних та консалтингових послуг, сприяють упровадженню новаторських технологій, які забезпечують випуск конкурентоспроможної продукції. Інфраструктурні проблеми інтелектуальної власності в Україні порушуються в публікаціях С. Гордієнка, М. Паладія, котрі розкривають структуру системи інтелектуальної власності; характеризують правові відносини та механізми їх регулювання; обґрунтовують удосконалення існуючої структури системи державного управління сферою інтелектуальної власності. Однак розгляд питань, пов'язаних із комунікаційним аспектом інтелектуальної власності, є фрагментарним.

Тому темою статті є висвітлення інфраструктури системи інтелектуальної власності в Україні з точки зору комунікаційних особливостей.

Збільшення кількості каналів і засобів соціальних комунікацій, їх ускладнення та вдосконалення формують безліч варіантів здійснення комунікацій у процесі використання та розпорядження правами на об'єкти інтелектуальної власності. Значимість кожного каналу у формуванні соціально-комунікаційних відносин у сфері інтелектуальної власності залежить від сукупності факторів, що забезпечують взаємозв'язки між усіма суб'єктами системи інтелектуальної власності. У зазначених процесах важливе місце відводиться комунікаційній інфраструктурі.

За сучасних умов під інфраструктурою розуміють комплекс взаємопов'язаних обслуговуючих структур, що забезпечують усталений розвиток [2; 3]. Ближчим поняттям до комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності є визначення «інформаційної інфраструктури». Так, більшість авторів розуміють інформаційну інфраструктуру як комплекс комунікаційних установ, засобів, інструментів, що уможливлюють вільний обіг інформації в суспільстві, ефективне використання інтелектуальних активів для досягнення цілей прогресу [2; 3; 5]. Відповідно до цього, комунікаційну інфраструктуру інтелектуальної власності розумітимемо як сукупність структур, ліній зв'язку, мереж і каналів передачі даних, засобів суспільних відносин, правових і нормативних механізмів, що створюють умови для володіння, користування та розпорядження об'єктами інтелектуальної власності. Тобто комунікаційна інфраструктура інтелектуальної власності як складна та багаторівнева має свої особливості, зумовлені специфічністю права інтелектуальної власності; обмеженням терміну дії немайнових прав; чітко визначеною одиницею комунікації у формі конкретного об'єкта авторського права або права промислової власності.

Важливу роль у комунікаційній інфраструктурі інтелектуальної власності в Україні відіграє організаційно-комунікаційний рівень, який складає організаційна система органів, що безпосередньо здійснює діяльність у сфері інтелектуальної власності і є основою інфраструктури охорони інтелектуальної власності. Це -- Державна служба інтелектуальної власності в складі Міністерства освіти та науки, основна функція якої -- забезпечення державної політики, прогнозування та визначення перспектив і напрямів розвитку інтелектуальної власності, розроблення пропозицій щодо нормативно-правової бази функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, забезпечення умов уведення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обігу, координація підготовки кадрів, міжнародне співробітництво [4]. Державна служба здійснює реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності, видачу охоронних документів, реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти, що охороняються на території України, та ліцензійних договорів. Для розгляду в адміністративному порядку заперечень проти рішень по заявках на винаходи, корисні моделі, промислові зразки й інші об'єкти інтелектуальної власності при Державній службі створено Апеляційну палату.

Державній службі інтелектуальної власності підпорядковуються: Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент); Державне підприємство «Українське агентство авторських і суміжних прав» (УААСП); Державне підприємство «Інтелзахист» [1]. До структури системи охорони права інтелектуальної власності також належать певні громадські та недержавні організації, діяльність яких спрямована на забезпечення взаємодії авторів, правовласників і державних органів у сфері охорони права інтелектуальної власності [4]. Тобто Державна служба інтелектуальної власності забезпечує комунікаційні процеси, пов'язані із взаємодією з різними системами для цілеспрямованої координації механізмів і дій щодо охорони інтелектуальної власності.

Зазначені організації опосередковують комунікаційні процеси в системі інтелектуальної власності. Це полягає, по-перше, в тому, що вони виконують охоронно-захисні функції щодо об'єктів, які підлягають охороні правом інтелектуальної власності; по-друге -- конкретизують суб'єктні відносини між авторами, власниками та користувачами прав інтелектуальної власності.

У цілому слід зазначити, що інфраструктурі інтелектуальної власності притаманна багатоканальність комунікацій, на які впливають як внутрішні особливості інтелектуальної власності на національному та міжнародному рівнях, так і зовнішні процеси, пов'язані, передусім, із процесами глобалізації, інтернетизації.

Комунікаційні процеси, що відбуваються в сучасній системі інтелектуальної власності, постійно вдосконалюються, зазнають змін у напрямі взаємодії авторів (творців) об'єктів інтелектуальної власності, власників та користувачів. Зазначені зміни регулюються нормативно-законодавчими актами. Отже, комунікаційним регулятором у сфері інтелектуальної власності є законодавство, яке визнано основним джерелом інтелектуальної власності [1]. У першу чергу, це -- загальні закони України (Конституція України, Кодекси України) та спеціальне законодавство, де визначені норми безпосереднього правового впорядкування правовідносин щодо володіння, використання та розпорядження об'єктами інтелектуальної власності. Безперечно вагомим комунікаційним фактором урегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності є інтенсифікація участі України в системі міжнародних конвенцій і договорів.

Суперечності глобальної системи охорони інтелектуальної власності; нееквівалентний обмін інформацією та новітніми технологіями між країнами; нематеріальна природа, кумулятивний і мультиплікаційний характер інтелектуальної власності ускладнюють формулювання норм права та забезпечення правової охорони авторів та винахідників. Дискусійним залишається питання про те, до якої межі право інтелектуальної власності може вважатися ексклюзивним правом його носія, щоб було здатне слугувати інтересам суспільства [1]. Існує складний комплекс проблем, пов'язаний з інформаційними потоками, комерційною та іншою діяльністю в мережі Інтернет і необхідністю пристосування структур, авторів, власників та користувачів об'єктів інтелектуальної власності до нових умов. Тобто правові основи охорони інтелектуальної власності потребують подальшого розвитку спеціального законодавства на національному та міжнародному рівнях.

Важливе значення в здійсненні комунікацій між учасниками процесів реєстрації та використання результатів інтелектуальної діяльності, що підлягають охороні правом інтелектуальної власності, відводиться консультативно-інформаційному рівневі комунікаційної інфраструктури. До його базису належить Український центр інноватики і патентно-інформаційних послуг, підпорядкований Українському інститутові промислової власності та спрямований на надання допомоги учасникам інноваційного процесу [4].

Серед основних елементів, що відіграють важливу роль у комунікаційній інфраструктурі інтелектуальної власності, можна назвати інститут патентних повірених -- представників у справах інтелектуальної власності, котрі надають фізичним і юридичним особам послуги, пов'язані з охороною інтелектуальної власності, представляють їхні інтереси в Державній службі інтелектуальної власності й установах, що входять до сфери його управління, у судових органах, кредитних установах тощо.

Тісно пов'язаний із вищезазначеними рівнями комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності науково-освітній рівень, базис якого складають: Інститут інтелектуальної власності та права, підпорядкований Одеському юридичному університету; Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, створений у складі Академії правових наук. Їх основними завданнями є підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності; проведення наукових досліджень, підготовка експертних висновків, розробка проектів законів у сфері інтелектуальної власності.

Процеси, що відбуваються у сфері соціальних комунікацій сучасного суспільства, потребують пошуку нових шляхів внутрішньої взаємодії всіх компонентів системи наукових комунікацій та їх взаємозв'язків із зовнішнім середовищем. Особливу ситуацію комунікацій у сфері інтелектуальної власності забезпечують спеціальні соціально-комунікаційні структури, які складають інформаційно-комунікаційний рівень. До них, в першу чергу, належать: система науково-технічної інформації; музей інтелектуальної власності; патентна бібліотека. Зокрема, «Цифрова патентна бібліотека» (http//ukrpatent.org) надає віддаленим користувачам можливості здійснювати оперативний доступ до електронних патентно-інформаційних ресурсів та інших електронних джерел для отримання достовірних відомостей стосовно винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також відомостей, необхідних для набуття, охорони та захисту прав на відповідні об'єкти права інтелектуальної власності. Тобто інформаційно-комунікаційний рівень інфраструктури сприяє поєднанню сукупності потоків інформації про об'єкти права інтелектуальної власності, умови їх використання різними каналами і засобами соціальних комунікацій.

Незважаючи на те, що кількісно основні елементи комунікаційної інфраструктури відносно сформовані, говорити про їх розвиненість передчасно -- функціональне навантаження не відповідає суспільним потребам. Слід зазначити, найбільшої уваги з комунікаційно-регулятивним потребує інформаційно-комунікаційний рівень інфраструктури інтелектуальної власності. Це зумовлено тим, що цілісної національної системи інформації з питань інтелектуальної власності в Україні по суті не існує. Заповнення цієї прогалини можливе за умови активізації долучення бібліотек до комунікаційних процесів, спрямованих, передусім, на задоволення інформаційних потреб суспільства в інформації та знаннях про особливості інтелектуальної власності.

Слід зауважити, що бібліотечну спільноту в сучасних умовах турбують питання інтелектуальної власності, зокрема авторського права, пов'язані із поцифруванням бібліотечних фондів та використанням творів в електронній формі. У цьому аспекті виявляється дисбаланс інтересів власників авторського права і користувачів, що спричиняє уповільнення обміну знаннями в суспільстві. Зазначені проблеми тісно пов'язані як із недоліками правового поля інтелектуальної власності, так і з відсутністю належної комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності, зневагою суспільства до прав інтелектуальної власності.

На нашу думку, в сучасних умовах посилюється роль бібліотек як елементу комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності в напрямі системного формування інноваційної культури і свідомості членів суспільства щодо особливостей системи інтелектуальної власності та дотримання прав інтелектуальної власності. Це зумовлено сучасними тенденціями бібліотечної діяльності в напрямі розвитку комунікаційної взаємодії бібліотек з усіма структурами суспільства: освітніми, науковими, культурними, політичними, економічними [6]. Розширення партнерства бібліотек спрямовується не стільки на розвиток й модернізацію бібліотечної діяльності, скільки на розвиток доступності інформації, створення комфортного інформаційно-комунікаційного середовища щодо поширення інформації та знань. Бібліотека являє собою всю різноманітність комунікаційних засобів, форм, каналів, акумулює комунікаційну культуру суспільства; забезпечує транспортування інформації і знань у соціумі, збереження наукової пам'яті людства, створює умови для доступу до всіх видів інформації, спрямовує свою діяльність на розуміння принципів відповідності, доповненості, взаємодії, взаємовпливу [6]. Зазначене створить підґрунтя для взаємодії бібліотек зі структурами інтелектуальної власності; сприятиме розвиткові суспільних відносин; системній організації заходів стосовно поширення значення інтелектуальної власності, її важливої ролі в культурній, виробничій, підприємницькій діяльності підприємств та організацій України всіх форм власності.

Розширення змісту діяльності бібліотек у напрямі інформаційно-бібліотечного забезпечення сфери інтелектуальної власності сприятиме використанню всіх форм, типів та видів комунікаційних зв'язків у процесі як створення, так і використання об'єктів інтелектуальної власності. Це зумовлюється інфраструктурними особливостями бібліотек, серед яких: належить забезпечення комунікацій між користувачами на основі інформаційно-ресурсної інтелектуальної бази; формування інфраструктурних засобів розповсюдження і доставки інформації та поширення знань про особливості правовідносин у сфері інтелектуальної власності.

Головним напрямом досягнення зазначеного може бути формування системи інформаційно-бібліотечного забезпечення інтелектуальної власності, яка передбачатиме різні підсистеми взаємозв'язків, надходження інформації з проблем інтелектуальної власності наукового, освітнього, практичного, законодавчого спрямувань та обмін даними з іншими структурами. Важливе місце в цьому напрямі відводиться комунікаціям в електронному середовищі. Електронні канали, форми та засоби, інтегруючи властивості природних і штучних, ускладнюють правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, що потребує об'єднання зусиль органів управління та інститутів громадянського суспільства для вдосконалення комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності.

Таким чином, проведене дослідження комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності дозволяє стверджувати, що вона є складною та багатоаспектною й охоплює різні форми та види соціальної комунікації та є умовою інноваційного розвитку суспільства. По-перше, функціонування комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності забезпечується рухом, розвитком, взаємодією всіх її рівнів як цілісності: організаційно-комунікаційного, комунікаційно-регулятивного, консультативно-інформаційного, науково-освітнього, інформаційно-комунікаційного. По-друге, в комунікаційній інфраструктурі поряд з організаціями, що забезпечують охорону, управління та захист, здійснюють науково-освітню та консультаційну діяльність, виокремлюється бібліотека як особливий канал комунікації. Її важлива роль полягає в: поширенні інноваційних знань та інформації про об'єкти інтелектуальної власності в соціальному просторі і соціальному часі, які стають базою для створення нових інтелектуальних продуктів; досягненні балансу між інтересами власників об'єктів інтелектуальної власності та суспільними інтересами в доступі до інформації.

Подальший розвиток комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності в Україні передбачає проведення дослідження щодо виявлення трансформаційних змін у соціально-комунікаційних процесах інтелектуальної власності впродовж її розвитку; визначення перспективних напрямів удосконалення комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності в Україні.

інфраструктура інтелектуальна власність комунікаційний

Список літератури

1. Жаров В. О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав: монографія / В. О. Жаров. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. -- 188 с.

2. Нежиборець В. Інноваційна інфраструктура: проблеми, перспективи, рішення / В. Нежиборець // Теорія і практика інтелектуальної власності. -- 2007. -- № 5. -- С. 60-69.

3. Паладій М. Інфраструктура системи державного управління сферою інтелектуальної власності: підхід до удосконалення / М. Паладій // Наук. вісн. -- 2011. -- Вип. 7.

4. Правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності: галузеві аспекти: монографія / О. П. Орлюк, О. Д. Святоцький, Т. С. Демченко та ін. -- К.: ПП «Авокадо», 2006. -- 412 с.

5. Райчева О. К. Створення інформаційної системи інноваційної інфраструктури у межах регіону / О. К. Райчева, К. М. В'язовська // Механізм регулювання економіки. -- 2011. -- № 1. -- С. 86-92.

6. Шемаєва Г. В. Інфраструктурні особливості діяльності бібліотек у науковому соціальному інституті / Г. В. Шемаєва // Вісн. Харк. держ. акад. культури: зб. наук. пр. -- Х., 2007. -- Вип. 19. -- С. 90-99.

Размещено на Allbest.ru