Суб’єкти адміністративно-спортивних правовідносин та їх система

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК [351:796/799] (477)

Суб'єкти адміністративно-спортивних правовідносин та їх система

Моргунов Олександр Анатолійович

кандидат юридичних наук, начальник кафедри спеціальної фізичної підготовки Харківського національного університету внутрішніх справ

В статье определяется понятие административноспортивного права и административноспортивных правоотношений. Характеризуются правовые акты, регулирующие административноспортивные правоотношения. Предлагается разграничение понятий «субъект правоотношений» и «субъект административных правоотношений». Предлагается авторское определение понятия «субъекты административноспортивных правоотношений». Устанавливаются основополагающие составляющие элементы правосубъектности исследуемых субъектов. Определяются группы субъектов административноспортивных отношений.

Ключові слова: адміністративне право, адміністративноспортивне право, адміністративноспортивні правовідносини, правові акти, суб'єкти адміністративноспортивних правовідносин, правосуб'єктність.

У статті визначається поняття адміністративноспортивного права та адміністративноспортивних правовідносин. Характеризуються правові акти, які регулюють адміністративноспортивні правовідносини. Пропонується розмежування понять «суб'єкт правовідносин» та «суб'єкт адміністративних правовідносин». Пропонується авторське визначення поняття «суб'єкти адміністративноспортивних правовідносин». Встановлюються основоположні складові елементи правосуб'єктності досліджуваних суб'єктів. Визначаються групи суб'єктів адміністративноспортивних відносин.

Невід'ємним елементом складу адміністративноспортивних правовідносин, як і будьяких правовідносин, є їх суб'єкти. Питання щодо визначення суб'єктів адміністративноспортивних правовідносин та їх системи має важливе теоретичне та практичне значення, оскільки від його вирішення залежить ефективність правового захисту суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів учасників досліджуваних правовідносин. Окремі аспекти адміністративного права постійно перебувають у центрі уваги О. М. Бандурки, В. М. Бевзенка, Д. М. Бахраха, К. С. Бєльського, Ю. П. Битяка, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, І. С. Гриценка, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Р. С. Мельника, С. О. Мосьондза, В. Я. Настюка, Є. В. Петрова, Д. В. Приймаченка, Ю. М. Старилова, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, О. І. Харитонової, Ю. С. Шемшученка, Х. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиша та ін. Однак формування та розвиток саме адміністративноспортивного права України не стали предметом наукового аналізу дотепер. Хоча окремі вчені (Г. Ю. Бордюгова, Ю. М. Рєпкіна, А. А. Соловйов, Р. В. Чередник, Н. Г. Ярова) все ж розглядали становлення спортивного права, але у межах національної системи права. адміністративний спортивний право

Отже, потреба у диференціації норм права, що мають закласти підвалини публічного регулювання у сфері фізичної культури та спорту, з одного боку, та необхідність подальшого удосконалення системи адміністративного права, з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження системи суб'єктів адміністративноспортивних правовідносин.

Метою цієї статті є уточнення системи суб'єктів адміністративноспортивних правовідносин. Зазначена мета зумовлює постановку та виконання наступних завдань: визначити поняття адміністративноспортивного права та адміністративноспортивних правовідносин; охарактеризувати правові акти, які регулюють адміністративноспортивні правовідносини; запропонувати розмежування понять «суб'єкт правовідносин» та «суб'єкт адміністративних правовідносин»; запропонувати авторське визначення поняття «суб'єкти адміністративноспортивних правовідносин»; встановити основоположні складові елементи правосуб'єктності досліджуваних суб'єктів; визначити групи суб'єктів адміністративноспортивних відносин.

Адміністративноспортивне право, під яким пропонуємо розуміти сукупність правових норм, які регулюють відносини між публічною адміністрацією та спортивними утвореннями різних форм власності, а також фізичними особами, які виникають у галузі фізичної культури та спорту [1, с. 81] складається з великої кількості правових норм, об'єднаних у межах формалізованих та неформалізованих джерел.

Під адміністративноспортивними відносинами пропонуємо розуміти суспільні відносини управлінського або публічносервісного характеру, які виникають між суб'єктами адміністративного права з приводу реалізації наданих їм прав та покладених на них обов'язків у сфері фізичної культури та спорту. Адміністративноспортивні правовідносини, з огляду на їх ознаки, можуть виникати, змінюватися та припинятися на різних системних рівнях, за участю великої кількості суб'єктів та з приводу чималої кількості об'єктів [2, с. 4545].

Перш ніж перейти до з'ясування категорії «суб'єкт адміністративноспортивних правовідносин» та їх системи, вважаємо за необхідне зосередитися на аналізі дефініції більш загального порядку, якою є суб'єкт правовідносин та суб'єкт адміністративних правовідносин.

Слід зазначити, що сутність суб'єкта правовідносини вивчали чимало науковців. Аналіз названих, а також інших праць, присвячених даній проблематиці, показує, що нині існує два основних підходи до тлумачення поняття «суб'єкт правовідносин»: у першому випадку суб'єкт правовідносин визначається як носій прав, у другому як носій обов'язків [3, с. 26]. Проте, на наш погляд, суб'єктів правовідносин краще характеризувати комплексно, тобто як носіїв прав та обов'язків одночасно.

Принагідно відзначимо, що у науковій літературі окремі вчені звертають увагу на ототожнення понять суб'єкт правовідносин та суб'єкт права [3, с.26]. Дефініція «суб'єкт права» включає в себе як потенційні можливості, так і їх реалізацію. Тобто суб'єктом права є особа, яка може бути учасником правовідносин або вже є ним. З цього приводу О. Ф. Мельничук вказує, що названі поняття є хоча і рівнозначними, проте певні відмінності, які між ними є, враховувати всетаки необхідно. Так, конкретний громадянин як постійний суб'єкт права не може бути одночасно учасником усіх відносин; новонароджені, малолітні, недієздатні особи, будучи суб'єктами права, не є суб'єктами більшості правовідносин; правовідносини не є єдиною формою реалізації права [4, с. 49].

Отже, правова категорія «суб'єкт права» ширша, ніж «суб'єкт правовідносин». Тобто суб'єкт правовідносин є суб'єктом права, проте другий, у свою чергу, суб'єктом конкретних правовідносин може і не стати. Таким чином, суб'єкт правовідносин це носій конкретних юридичних прав та обов'язків, що бере участь у певних суспільних відносинах.

На підставі викладеного, а також враховуючи зміст наукових досліджень, присвячених аналізу категорії «суб'єкт адміністративнихправовідносин» [5, с.129; 6,с. 648], можна дійти до висновку, що суб'єктом адміністративних правовідносин є учасник (фізична або юридична особа) суспільних правовідносин, який наділений відповідним суб'єктивними правами й юридичними обов'язками, передбаченими нормами адміністративного права.

З огляду на це, під суб'єктом адміністративноспортивних правовідносин можна розуміти фізичну або юридичну особу, що є учасником суспільних відносин та наділена згідно з нормами адміністративноспортивного права суб'єктивними правами та обов'язками. Суб'єктивні права це передбачена законодавцем та гарантована державою міра дозволеної (вірогідної) поведінки. Суб'єктивні ж обов'язки необхідно тлумачити як покладені державою та передбачені у нормах адміністративноспортивного права обсяги належної поведінки суб'єкта відповідних правовідносин.

Аналіз суб'єктів відповідних правовідносин у жодному випадку не відбувається поза межами розгляду правосуб'єктності [7]. Не є у цьому плані винятком і наша робота.

Правосуб'єктність як правова категорія вже неодноразово ставала предметом наукових досліджень [8; 9; 10 тощо], однак остаточно сутність цього поняття так і залишилася не з'ясованою.

Вчені правосуб'єктність визначають як можливість фізичних та юридичних осіб у передбаченому законом порядку бути суб'єктами права, тобто володіти суб'єктивними правами та юридичними обов'язками У певних випадках правосуб'єктність включає й деліктоздатність. У юридичних же осіб ця здатність виражається у їх компетенції, тобто сукупності прав та обов'язків, які надаються їм для виконання відповідних функцій [7]. З викладеного стає очевидним, що названа категорія є складною за своїм змістом, у межах якого зазвичай виділяють:

правоздатність;

дієздатність;

деліктоздатність;

осудність.

Висловлюючи власне ставлення до названих складових елементів правосуб'єктності, зазначимо, що ми схильні підтримати думку тих вчених [3, с. 28; 11, с. 94], які відзначають, що останні елементи охоплюються такою категорією, як дієздатність. Це пов'язано з тим, що деліктоздатність включає у себе здатність особи (фізичної чи юридичної) нести юридичну відповідальність за порушення певних норм. У свою чергу, осудність передбачає повну здатність особи керувати та усвідомлювати свої дії. Вказані поняття цілком охоплюються тлумаченням терміна дієздатності, що передбачає можливість певної особи керувати своїми діями, набувати юридичні права, самостійно їх здійснювати, а також можливість створювати для себе юридичні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність [12].

На нашу думку, основоположними складовими елементами правосуб'єктності доцільно визнати правоздатність та дієздатність. Отже, правосуб'єктність це здатність особи (фізичної чи юридичної) володіти передбаченими законом правами і обов'язками та реалізовувати їх. Продовжуючи думку, вкажемо, що адміністративна правосуб'єктність, у свою чергу, повинна розглядатись як здатність певної особи мати та реалізовувати самостійно або опосередковано через представника передбачені адміністративноправовими нормами суб'єктивні права та обов'язки. Відповідно, складовими елементами адміністративної правосуб'єктності є: адміністративна правоздатність (здатність мати суб'єктивні права і обов'язки ); адміністративна дієздатність (здатність реалізовувати надані права і обов'язки).

Суб'єктами адміністративноспортивних відносин пропонуємо розглядати насамперед фізичні та юридичні осіби. Однак зазначена класифікація, з огляду на особливості адміністративноспортивного права, вимагає подальшої конкретизації. У межах першої групи суб'єктів адміністративноспортивних відносин необхідно вести мову про: фізичних осіб з необмеженими можливостями та фізичних осіб з обмеженими можливостями. У свою чергу, вказані категорії можуть поділятись на підгрупи:

фізичних осіб, що є професійними спортсменами;

фізичних осіб, що є спортсменамилюбителями;

фізичних осіб, які на непостійній (тимчасовій) основі реалізують приватні інтереси у галузі фізичної культури та спорту.

Необхідність розподілу фізичних осіб відповідно до їх фізичних здібностей випливає з того, що фізичні особи з обмеженими можливостями не можуть брати участь в адміністративноспортивних відносинах нарівні з фізичними особами, не обмеженими у своїх можливостях. Доказом цього є розвиток та державна підтримка паралімпійського і дефлімпійського спорту в Україні, прийняття нормативних актів, які регулюють участь в адміністративноспортивних відносинах саме фізичних осіб з обмеженими можливостями або (та) їх представників [13; 14 тощо]. Зазначені кроки, як справедливо наголошується у літературі, є важливим чинником гуманізації суспільства, адаптації до повноцінного життя великої кількості неповносправних осіб, потужним засобом використання спорту в реабілітаційних цілях тощо [15].

У межах другої групи суб'єктів адміністративноспортивних відносин необхідним є виділення:

суб'єктів публічної адміністрації;

інших юридичних осіб публічного права;

юридичних осіб приватного права.

Серед суб'єктів адміністративноспортивних правовідносин людина займає пріоритетне місце серед інших. Означене зумовлено тим, що одним із головних завдань реалізації державної політики у сфері фізкультури та спорту є формування здорового способу життя. Оскільки саме здоров'я та життя особи визнанні найвищою соціальною цінністю в Україні, тому, на нашу думку, й серед суб'єктів адміністративноспортивного права фізичні особи мають посісти центральне місце. Адже діяльність не тільки суб'єктів публічної адміністрації, але й інших юридичних осіб публічного права, юридичних осіб приватного права у кінцевому результаті має бути спрямована на створення та забезпечення належних умов реалізації прав і законних інтересів фізичних осіб взагалі та у сфері фізичної культури та спорту зокрема.

Як уже було наголошено вище, самостійним суб'єктом адміністративноспортивних відносин необхідно розглядати фізичні особи з обмеженими можливостями. Потреба у цьому випливає також і з статистичних даних. Так, в Україні на початок XXI століття нараховується 2,6 млн інвалідів різної категорії, серед них 1,2 млн інвалідів 1 й II груп, 120 тис. інвалідів дитинства, 2 млн психічно хворих людей. Кожний 18 громадянин України інвалід. Кожний рік кількість інвалідів в Україні зростає на 200250 тис. [16, с. 42]. Зазначені особи, будучи рівними у своїх правах з іншими громадянами України, мають, відповідно, отримати також і рівний доступ до заняття фізичною культурою та спортом, що і пояснює необхідність їх участі в адміністративноправових відносинах. Про це, до речі, чітко наголошено у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» [17], який покладає на державу обов'язок виявляти, усувати перепони і бар'єри, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб інвалідів, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу, транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту. Зазначені зобов'язання держави у повній мірі відповідають сучасним міжнародним стандартам у даній сфері [18].

Отже, як випливає з викладеного, система суб'єктів адміністративноспортивних відносин формується та функціонує щонайменше на двох рівнях: публічному та приватному. На публічному рівні суб'єктами названого виду правовідносин виступають суб'єкти публічної адміністрації, представлені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. В окремих випадках до реалізації публічних завдань у названій сфері можуть залучатися також і юридичні особи приватного права, які у такому разі набувають статусу суб'єкта делегованих повноважень. Разом з цим відзначимо, що порядок (процедури) делегування повноважень органами публічної влади приватним особам наразі чинним законодавством не визначено, що, на наш погляд, негативно позначається на ефективності виконання таких повноважень. Тому доречною є розробка та прийняття на рівні центрального органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію державної політики у галузі фізичної культури та спорту, Положення про процедури залучення громадськості до виконання публічних завдань у сфері фізичної культури та спорту. Такий крок, на наш погляд, надав би існуючим нині відносинам більшої юридичної визначеності, дозволив би не тільки уніфікувати відповідні процедури, але й зробити зазначену діяльність більш прозорою та відкритою.

Що стосується приватного рівня, то тут суб'єктами адміністративноспортивних відносин доволі часто виступають різноманітні громадські об'єднання, а також приватні особи, які реалізують власні інтереси у галузі фізичної культури та спорту. Аналіз нормативних актів у цій сфері засвідчив потребу в удосконаленні правового статусу названих суб'єктів, зокрема через уніфікацію відповідних норм права. Йдеться про те, що на нормативному рівні має бути чітко визначено не лише загальний перелік можливих суб'єктів адміністративноспортивних відносин, але й зрівняно останніх в їх можливостях (правах) у названій сфері. Це може бути досягнуто шляхом закріплення відповідних положень у Адміністративноспортивному кодексі України.

Таким чином, суб'єктами адміністративноспортивних правовідносин є фізичні та юридичні особи. У свою чергу, серед юридичних осіб, як суб'єктів адміністративноспортивних правовідносин, виокремлено суб'єктів публічної адміністрації, юридичних осіб публічного та приватного права. Суб'єкти публічної адміністрації, які беруть участь в адміністративноспортивних правовідносинах, представлені: Президентом України; Кабінетом Міністрів України; Міністерством освіти та науки, молоді та спорту України; Державною службою молоді та спорту України; місцевими державними адміністраціями; органами місцевого самоврядування.

Суб'єкти публічної адміністрації, задіяні у публічному регулюванні фізичної культури і спорту, наділяються повноваженнями або компетенцією, тобто певним колом прав та обов'язків, закріплених в адміністративноспортивних нормах. Ці права та обов'язки є похідними від прав та обов'язків, визначених у нормах адміністративного права, отже, вони володіють усіма ознаками останніх.

Література

1. Моргунов О. А. До питання про сутність адміністративноспортивного права / О. А. Моргунов // Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : матер. міжнар. наук.пркт. конф., (23 лютого 2012 року, м. Харків). у 2х томах. ГО «Асоціація аспірантівюристів», 2012. Т. 1. С. 8182.

2. Моргунов О. А. Адміністративноспортивні правовідносини: сутність та головні риси / О. А. Моргунов // Правова система України: сучасний стан та перспективи розвитку : матер. міжнар. наук.практ. конф., (1011 лютого 2012 року, м. Одеса). у 3х частинах. Одеса : Причорноморська фундація права, 2012. Ч. 3. С. 4546.

3. Ківалова Т. С. Суб'єкти правовідносин відшкодування шкоди / Т. С. Ківалова // Юридический вестник. 2008. № 2. С. 2632.

4. Мельничук О. Ф. Поняття та види суб'єктів освітніх правовідносин /О. Ф. Мельничук // Держава і права. 2011. Вип. 51. С. 4854.

5. Адміністративне право України. Загальна частина. Академічний курс : підручник / за аг. ред. академіка НАПрН України О. М. Бандурки. Х. : Золота миля, 2011. 584с.

6. Пятковський В. І. Державна судова адміністрація України як суб'єкт адміністративного права / В. І. Пятковський // Форум права. 2011. № 3. С. 648653.

7. Діткевич І. І. Поняття «адміністративна процесуальна правосуб'єктність»: проблеми дефініції / І. І. Діткевич // Право і безпека. 2010. № 4 (36). [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.nbuv. gov.ua/portal/soc_gum/pib/2010_4/PB 4/PB 4_28.pdf.

8. Бевзенко В. М. Сутність адміністративної процесуальної правосуб'єктності суб'єктів владних повноважень / В. М. Бевзенко // Адвокат. 2009. № 2 (101). С. 1317.

9. Романяк Д. М. Процесуальна правосуб'єктність прокурорськослідчих працівників у дисциплінарному провадженні / Д. М. Романяк // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадського. Серия «Юридические науки». 2012. № 1. Т. 25 (64).С.359364.

10. Фединяк Г. Співвідношення цивільноправових понять «правоздатність» та «дієздатність», застосовуваних до транснаціональних корпорацій та їх учасників / Г. Фединяк // Вісник Львівського університету. Серія «Міжнародні відносини». 2008. Вип. 25. С. 212217.

11. Покатаєва О. В. Поняття податкової правосуб'єктності: теоретикоправовий аспект / О. В. Покатаєва // Право та державне управління. 2012. Вип. 3. C. 9096.

12. Марчак В. Я. Кримінальноправове та психічне значення і проблеми розмежування неосудності від осудності та обмеженої осудності / В. Я. Марчак // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2008. № 19 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www. nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/bozk/19text/ g19_24.htm с.

13. Про заходи щодо розв'язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями : Указ Президента України від 19 травня 2011 р. № 588/2011 // Офіційний вісник Президента України. 2011. № 16. Ст. 741.

14. Про визначення розмірів винагород чемпіонам і призерам XI Паралімпійських ігор та їх тренерам : постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 999 // Офіційний вісник України. 2001. № 33. Ст. 1539.

15. Римар О. Особливості діяльності міжнародного паралімпійського комітету [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://librar.org.ua/sections_load. php?s = culture_science_education&id = 4083.

16. Гниденко О. Г. Напрями спортивної діяльності з інвалідами в роботі державних і громадських організацій / О. Г. Гниденко, Л. І. Котегова // Вісник Черкаського університету. Вип. 203. Ч. 1. С. 4245.

17. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21 березня 1991 р. № 875XII [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/87512.

18. Конвенція про права інвалідів : Конвенція ООН, Міжнародний документ від 13 грудня 2006 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/995_g71.

Размещено на Allbest.ru