Становлення та розвиток стартапів в Україні: проблеми та шляхи вирішення

Усвідомлюючи, що репрезентативність вибірки є основним критерієм для визначення меж генералізації висновків дослідження, ми спиралися на метод, що дозволяє отримати достатню для дослідження репрезентативність вибірки, - простий випадковий (рандомізований) відбір [6, с. 11]. В його основі - формування списку об'єктів генеральної сукупності за системою відбору, що гарантує рівну ймовірність попадання кожного об'єкта у вибірку. Цей список було складено на основі переліку, визначеного у топ-100 українських стартапів [7], а також переліку, складеного «Growth UP Group» - оператором рейтингу українських стартапів [8]. Усім стартапам з ключових рейтингів в Україні (150 компаніям) було розіслано анкету. Перші результати аналізу представлено у роботі [9].

В анкетуванні взяли участь майже 70 стартапів. Отримані результати дозволили встановити, що переважна більшість засновників стартапів - люди віком від 26 до 45 років, які мають вищу освіту (магістр, спеціаліст), насамперед, за такими спеціальностями: інформатика та обчислювальна техніка; інформаційна безпека; фізико-математичні науки; системні науки та кібернетика.

Майже 65% опитаних здійснюють інноваційну діяльність. Стартапи купують обладнання, програмне забезпечення та ліцензії; здійснюють технологічну та дослідницьку діяльність, промислове проектування для створення та (або) запровадження інновацій щодо продукту чи процесу. Близько 60% респондентів серед географічних ринків, де реалізуються їхні товари (послуги), вказують країни Європейського союзу та асоційовані країни, зокрема, виокремлюють Німеччину та Великобританію. Серед споживачів їх інноваційних продуктів зазначають США, Японію, Китай та Російську Федерацію. Менше чверті опитаних стартапів працюють суто на ринок України.Високий експортний потенціал інноваційних стартапів підтверджує експерт з аутсорсингу Ф. Хатч [10]. На його думку, якщо реформи в Україні будуть успішними, країна зможе експортувати ІТ-товарів та послуг на 275 млрд дол. на рік, що виведе Україну у світові технологічні лідери поряд з Великобританією, Південною Кореєю та Японією. Він вважає, що досягнення цього показника здатне повністю трансформувати українську економіку, а ВВП країни може перевищити 700 млрд дол., Україна зможе посісти третє місце в Європі та п'яте місце у світі серед найбільших технологічних експортерів.

Оскільки для більшості компаній (70%), які взяли участь в анкетуванні, стартовим капіталом стали власні кошти, кошти від друзів чи сім'ї, логічним є те, що саме ця категорія стартапів очікують на запровадження в Україні державної програми підтримки.

Проте попит на такий інструмент державної підтримки є не тільки в Україні. Так, у Німеччині, Франції, Фінляндії, Австрії, Ірландії, Угорщині та інших країнах ЄС вже багато років діють програми підтримки інноваційних стартапів, у рамках яких для реалізації інноваційного проекту надаються кредити на пільгових умовах, податкові пільги, гранти для студентів, випускників і підприємців. Це позитивно впливає на інноваційне підприємництво та створює сприятливе середовище для венчурних інвесторів.

Зокрема, в Угорщині у червні 2013 р. з метою розвитку національної стартап-екосистеми та підтримки молодих технологічних компаній, створених на базі результатів досліджень і розробок, запущено програму «8їагї-цр13» (обсяг фінансування становить близько 7,2 млн євро). На 2014-2020 рр. для підтримки інноваційних стартапів, а також стартап-компаній в екосистемі планується виділити близько 500 млн євро [11, с. 15, 18].

Таблиця 2 Деякі країни Центральної та Східної Європи, колишні республіки СРСР, ранжовані за індексом ведення бізнесу

Джерело: складено автором за [13].

У Польщі для сприяння розбудови інноваційних стартапів і розвитку існуючих інкубаторів, започатковано Державну програму розвитку підприємств до 2020 р., у рамках якої передбачається підтримка досліджень і розробок у розмірі до 0,25 млн. євро фірми, що діє всередині інкубатора (максимум 85%), і за межами інкубатора (максимум 65%) протягом 3-4 років [12, с. 28-29].

Результати проведеного нами пілотного дослідження становлення стартапів в Україні показали ряд перешкод, головна з яких - несприятливий бізнес-клімат і макроекономічна нестабільність. Позиція засновників стартапів є обґрунтованою, адже її підтверджують позиції України у міжнародних рейтингах.

За даними рейтингу ведення бізнесу-2016 [13], Україна посіла 83-те місце за легкістю ведення бізнесу (табл. 2).Позиція України у рейтингу є наслідком проблем з реєстрацією підприємства, реєстрації власності, захисту прав міноритарних інвесторів, оподаткування та отримання дозволів на будівництво та кредити, що створює несприятливе середовище для підприємців та інвесторів.

За реєстрацією підприємства Україна зайняла 30-те місце (це включає 4 процедури і займає не більше ніж сім днів). А за системою оподаткування - лише 107-ме місце поміж 189 країн світу [13]. Усе це є проблемою, яка перешкоджає залученню інвестицій в стартапи. До цього слід додати незахищеність прав міноритарних інвесторів (за DB-2016 лише 88-ме місце за захистом прав міноритарних інвесторів) [13].

Представники інноваційного підприємництва зазначають серед перешкод також політичну нестабільність в країні і постійні обшуки в IT-компаніях. Наслідком цього є те, що угоди з інвестування в українські стартапи відбуваються не публічно (за оцінками експертів до 80%) [14].

За індексом економічної свободи (який базується на 10-ти індексах: свобода бізнесу, свобода торгівлі, податкова свобода, державні витрати, грошова свобода, свобода інвестицій, фінансова свобода, захист прав власності, свобода від корупції та свобода трудових відносин) Україна у 2016 р. посіла лише 162-ге місце, опинившись серед країн з «пригніченою економікою» [15]. Сусідами України у рейтингу є Соломонові острови і Демократична Республіка Конго. Цей показник є найнижчим у Європі. Складові індексу свідчать про проблеми в країні, серед яких:

- порушення верховенства права - судова система залишається досить слабкою, тому існують можливості невиконання умов договорів (індекс захисту прав власності становить 25);

- недостатність інвестиційної свободи;

- застарілі та суперечливі положення Трудового кодексу України, а також еміграція та старіння населення (індекс свободи трудових стосунків - 47,9);

- переважання державних підприємств стримує розвиток приватного сектору. Уряд впливає на ціни через державні підприємства. За даними МВФ, 740 державних підприємств отримали збитки в розмірі близько 1% ВВП у 2014 р., група державних підприємств накопичила значні зобов'язання на суму понад 12% ВВП (індекс грошової свободи - 66,9; індекс свободи бізнесу становить 56,8);

- високий рівень корупції. Україна досягла певного прогресу в боротьбі з корупцією, однак зберігаються значні проблеми (індекс свободи від корупції - 26);

- високий рівень податкового навантаження: 20% - єдиний соціальний внесок, 18% - корпоративний податок, а інші податки включають ПДВ і податок на нерухомість. Загальне податкове навантаження становить 37,6% (індекс податкової свободи становить 78,6) [15].

Висновки. Отже, необхідно створити засадничі умови, які повинна забезпечити держава для успішної розбудови стартап-екосистеми України. Вони охоплюють три проблемні блоки:

1) створення підґрунтя для становлення та розвитку інноваційних стартапів;

2) запровадження програм державної підтримки інноваційних стартапів;

3) інтеграція потенціалу інноваційних стартапів у реалізацію національних планів розвитку для прискорення модернізації та структурної трансформації економіки.

Створення зазначених засадничих умов є комплексним процесом, реалізація якого вимагає:

Збільшення інвестування в інтелектуальний потенціал нації. Починати необхідно з відродження іміджу природничих і технічних наук та створення нового покоління інженерів, механіків, радіотехніків, дизайнерів, спеціалістів з енергетики, тобто спеціалістів із STEM-освітою, здатних створювати, примножувати, поширювати нові знання та ефективно їх використовувати у своїй діяльності. Саме вони стануть в авангарді розбудови національної стартап-екосистеми, започатковуючи нові високотехнологічні компанії. Необхідність цього зумовлюють отримані результати анкетування стартапів, а також висновки [16, с. 131], що в Україні нині за бюджетнікошти спеціалістів у сфері економіки та права щорічно готують втричі більше, ніж фахівців з природничих та фізико-математичних наук, здатних генерувати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології, забезпечуючи інноваційний розвиток економіки. Це, зокрема, вимагає введення базових курсів сучасного технологічного підприємництва у ВНЗ України. Міністерство освіти і науки України має забезпечити також підготовку інноваційних менеджерів і експертів, спроможних здійснювати якісне техніко-економічне обґрунтування та реалізацію інноваційних проектів.

2. Запровадження державної Програми підтримки українських технологічних стартапів та суміжних програм, що забезпечить синергетичний ефект. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України має започаткувати такі програми. Проте Україні потрібні не «кліше» успішних програм, а репродукція кращого світового досвіду з урахування національних особливостей та історичного досвіду, що дозволить отримати дієвий інструмент розвитку інноваційного підприємництва.

3. Посилення інформаційної забезпеченості стартапів щодо можливостей участі в міжнародних програмах підтримки, зокрема, «Горизонт-2020», де перевага у фінансуванні надається проектам, орієнтованим на промисловість і вирішення суспільних проблем: ІКТ, нанотехноло- гії, нові матеріали, біотехнології, нові виробничі процеси, космос.

Це вимагає від Міністерства освіти і науки України зусиль з розширенням сервісних функцій національних контактних пунктів Рамкової програми Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт-2020». Зокрема, передбачено надання ними інформаційно-консультативної допомоги в оформленні заявки і конкурсної пропозиції з метою залучення широкого кола українських інноваторів у Програму «Горизонт-2020».

Успіху у реалізації зазначених настанов сприятиме покращення загального підприємницького клімату в Україні; створення якісних механізмів техніко-економічного обґрунтування проектів; інформаційне забезпечення потенційних підприємців та інвесторів; наявність гарантій інвесторам, що спонукатимуть їх до фінансування інноваційного бізнесу.

Дані передумови у багатьох економіках стали запорукою створення та зростання технологічних стартапів інвестиційної готовності на базі національних перспективних проектів. Створення аналогічних умов в Україні також сприятиме розбудові стартап-екосистеми та зміцненню інноваційного підприємництва.

Список використаних джерел

стартап екосистема державний