Проблемні аспекти реалізації прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблемні аспекти реалізації прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні

Постановка проблеми

За роки незалежності України значно погіршилося загальне становище дітей. Із початку XIX століття на теренах нашої держави спостерігається тенденція до стрімкого збільшення соціального сирітства. Причинами даного явища здебільшого виступають економічна та політична нестабільності в країні, зневіра та деградація населення, а це, в першу чергу, призводить до порушення прав дітей на сімейне виховання та батьківське піклування. Тому, в умовах кризового становища, доречним стає питання щодо розгляду прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та їх правове врегулювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, займалися ряд вчених, серед яких А. В. Баран, О.О. Мордань, О. С. Бурлака, Т. М. Івлєва та інші.

Метою статті є аналіз реалізації прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та їх законодавче закріплення в Україні.

Виклад основного матеріалу

Діти - це коріння, сила, мужність, підґрунтя, яке потребує дбайливого догляду та вагомого внеску, адже саме від підростаючого покоління залежить майбутнє нашої держави, її соціальний, економічний, політичний розвиток та місце у міжнародному просторі. Саме тому захист дитинства покладається безпосередньо на державу. Україна, виконуючи положення Міжнародної конвенції ООН про права дитини, надала зобов'язання забезпечувати кожну дитину захистом і піклуванням, які необхідні для її благополуччя, та вживати всіх необхідних заходів заради цього. Проте, слід зазначити, що реалії сьогодення є не дуже втішними, оскільки не кожна дитина має змогу зростати в сім'ї, відчувати батьківську турботу і любов. У результаті, факт існування явища сирітства порушує одне із найважливіших прав дитини - це право на виховання в сім'ї та батьківську турботу.

Для реалізації цього права державою були створені форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і розроблена стратегія щодо покращення їх соціального захисту. Протягом 10-ти років Україна планує відмовитися від інтернатів, дітей, що там виховуються, повернути в родини, а кошти, що були спрямовані на утримання даних закладів перенаправити на підтримку сім'ям, опіку про сиріт повністю покласти на прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.

Необхідно зазначити, що в Україні кількість дітей, які перебувають в інтернатних закладах, має тенденцію до зростання: у 2000 році на обліку перебувало майже 99 тисяч дітей, а на початок 2017 року показник збільшився до 106 тисячі.

За даними Міністерства соціальної політики [1] у 2000 році діти-сироти становили 40% від загальної кількості дітей, що перебували в інтернатних установах, а решта - 60% мали живих батьків. Статистика за 2017 рік є невтішною: діти-сироти складають 8%, а 92% - це діти, які мають батьків.

За даними видання «Українська правда» кількість дітей-сиріт в Україні протягом останніх 15-ти років коливається в межах 90-106 тис. чоловік. 5% таких дітей булиуси- новлені та 10% - це діти, над якими встановлено опіку [2].

Спеціалісти стверджують, що існування інтернатів саме по собі породжує соціальне сирітство. На утримання таких закладів держава виділяє близько 7 млрд. грн. в рік. 0,6% із цих коштів витрачається на лікування, 1,4% - на одяг та взуття, 2,9% - ремонтні роботи та інші побутові витрати, 11,4% - комунальні платежі, 13,1%-харчування, а 70,6% - оплата праці працівників.

Дитина, перебуваючи в інтернаті, замість очікуваних батьками піклування, догляду та забезпечення отримує незадовільне медичне обслуговування, насильство, в тому числі й сексуальне, неякісне харчування, одяг, відсутність особистого простору, використання її, як робочої сили, нестачу вихователів та інших спеціалістів. Таким чином порушується право дитини на сім'ю, шанування її честі та гідності.

Забезпечення права дитини на виховання в сімейних умовах урегульовано законодавством. Цей процес визначається як усиновлення і передбачається Сімейним Кодексом як громадянами України, так і іноземними.

Пунктом 1 статтею 283 СКУ визначено, що дитина- громадянин(-ка) України може бути усиновлена іноземним громадянином на підставах, що встановлені Сімейним кодексом України. В такому разі вона має досягти 5-ти річного віку та стояти не менше року на обліку в центральному органі виконавчої влади, із питань реалізації державної політики в сфері захисту дитячих прав та усиновлення [3].

Але слід зазначити, що строки й вік дитини можуть не враховуватися за певних умов, зазначених в п. 2 ч. 2 ст. 283 СКУ, а саме якщо [3]:

1) Дитина та усиновлювач є родичами;

2) дитина хвора (перелік хвороб затверджений центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я);

3) якщо усиновлювач виявив бажання усиновити всіх рідних сестер і братів, за умов, зазначених вп. 1 ст. 283 СКУ або брата чи сестру усиновленої ним дитини раніше.

За даними Державного комітету статистики України за 2016 рік, не враховуючи тимчасово окупованої території, АРК, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції, було усиновлено 2963 дітей- сиріт, з числа яких: громадянами України - 2552 дитини, що становить 86,1%, іноземними громадянами -411, або 13,9% дітей. У порівнянні з2015 роком загальна кількість усиновлених дітей зменшилась на 7,8% , кількість дітей, усиновлених громадянами нашої держави зменшилась на 9,1%, іноземними - збільшилась на 1,7% (рис. 1).

ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначені права та пільги дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до зазначеного Закону діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки, перебувають на повному забезпеченні держави. Право на забезпечення від держави в навчальних закладах мають такі особи, які не досягай повноліття, а за умови продовження навчання - до 23-х років або до періоду закінчення навчання [5].

У зазначений період учні-сироти та студенти-сироти в навчальних закладах на безоплатній основі забезпечуються харчовими продуктами, одягом, взуттям, та іншим речами відповідно до норм, що встановлюються для дітей шкільного віку інтернатних закладів [5].

Кожна людина має право проживати в сім'ї та мати повагу до неї, в противному разі, особа може бути примусово вилучена з сім'ї лише в законному порядку.

Відповідно до п. 7 ст. 7 СКУ, у кожної дитини має бути можливість здійснення її прав, що встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини та іншими ратифікованими міжнародними договорами України.

Дитина, над якою офіційно встановлено опіку, також має законодавчо визначені права, які прописані в статті 247 Сімейного Кодексу, відповідно до якої така особа має право на[3]:

1. Проживання в сім'ї опікуна/піклувальника та на його дбайливе ставлення. Роздільне проживання можливе за умови досягнення дитиною 14-ти річного віку та якщо це не відобразиться негативно на її вихованні та/або захисті особистих прав. Дані правила визначені і в Цивільному Кодексі [6] (ч. 2 ст. 29) - фізична особа, віком від 14-ти років, самостійно вибирає собі місце проживання, виключення встановлені законодавством. Цією статтею також зазначено, що особи, віком до 14 років обов'язково мають проживати разом зі своїми опікунами, адже повинні піддаватися вихованню та контролю за їх поведінкою. Необхідно зазначити, що поселення такої дитини на житлову площу опікуна, не надає йому права на дане житло. Крім того, із плином часу опікунства кожен суб'єкт має повернутися до свого житла. Якщо особа відмовляється добровільно звільнити займану житлову площу, то вона буде виселена в судовому порядку.

2. Забезпечення дитині з боку опікунів умов для всебічного розвитку, одержання освіти та виховання, шанування її честі та гідності - опікун/піклувальник зобов'язаний постійно займатися належним вихованням дитини, слідкувати за її режимом (належні санітарно-гігієнічні побутові умови, повноцінне харчування, задовільний стан здоров'я, консультації з лікарями та т.д.); здійснювати контроль за процесом навчання дитини та створити дома задовільні для цього умови; надати дитині житло, меблі, підручники та інші навчально-методичні посібники, відвідувати театри, спортивні секції та майданчики, т. ін. Якщо опікуном не виконуються дані умови, дитина має право подати скаргу до органів опіки та піклування.

3. Збереження права на користування житловим приміщенням, в якому дитина раніше мешкала. Якщо дитина не має житла, відповідно до законодавства, а саме ст. 46 та 71 Житлового Кодексу [7], вона має право на першочергове його отримання.

4. Безпеку від зловживання зі сторони опікуна/піклувальника - порушення особистих, майнових та немайнових прав, а також інтересів самої дитини, нецільовому використанні пенсій, державних дотацій та інших коштів. У противному випадку дитина, незалежно від її віку, має право подати до прокуратури або органу опіки та піклування скаргу.

Частиною 2 статті 247 СКУ визначено, що за дитиною зберігаються ті майнові права, які вона придбала ще до встановлення опікунства. У цій статті також зазначається, що призначення опікунства не зупиняє права дитини на отримання від держави пенсії, соціальних виплат, аліментів, відшкодування шкоди у разі втрати годувальника та будь яких інших матеріальних допомог, назначених дитині згідно з законодавством, а також права власності дитини на зазначені виплати [3].

Права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які мешкають у навчальних закладах, закладах охорони здоров'я та в інших дитячих установах, або в прийомній сім'ї, прописані в ст. 248 Сімейного Кодексу. Такі сироти мають право на [3]:

1. Всебічний розвиток, освіту, належне виховання, шанування людської честі та гідності - дане право має витоки із прав та обов'язків опікунів/піклувальників, що передбачені статтею 69 ЦКУ та статтею 249 СКУ Зазначені суб'єкти мають створити належні побутові умови для проживання та навчання в відповідних установах, забезпечити навчальною базою, бібліотекою, спортивними залами, майданчиками тощо.

Що стосується права таких дітей на охорону здоров'я, то слід зазначити, що вітчизняним законодавством не закріплена юридична відповідальність органів місцевого самоврядування та органів державної влади за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків щодо здійснення заходів у даній сфері, а саме надання безоплатної медичної допомоги, заходи із профілактики захворювань, лікувально-оздоровчі заходи тощо.

Але законодавством визначено, що під обов'язкове державне страхування потрапляють діти-сироти та діти, позбавлені батьківської опіки, до настання повноліття.

2. Пільги, які надаються при працевлаштуванні після виходу з відповідного закладу - держава гарантує забезпечити вихованців першим місцем роботи відповідно до встановлених стандартів та нормативів, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця впродовж 3-х років із моменту початку праці. Якщо таке робоче місце не надано, дитині призначається державна грошова компенсація на період пошуку роботи.

Проте, в Україні зустрічаються непоодинокі випадки порушень трудових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме недотримання режиму праці, укладання усних трудових договорів, використання праці неповнолітніх на важких та шкідливих роботах, поденна оплата, яка дуже часто є мізерною тощо.

3. Безкоштовну юридичну допомогу у встановленому законом порядку, який урегульовує процес надання такої допомоги.

4. Захист права на користування житловим приміщенням, у якому дитина раніше проживала. За відсутності такого житла вона має право на його отримання. Згідно зі ст. 71 ЖКУ право на житло залишається за дитиною весь час її місцезнаходження у відповідних установах. Дане право закріплене ще й в ст. 25 ЗУ «Про охорону дитинства» [8], де також визначені права на першочергове працевлаштування, матеріальні виплати тощо. Право цих дітей на забезпечення житлом, в якому вони проживали із батьками, родичами й т. д. до передачі їх у дитячі заклади, прийомну родину або призначення над ними опікунів, має юридичне закріплення в ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

За даними Державного комітету статистики України [4] за 2016 кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які досягай повноліття, складає 9252 особи, з них мають житло у придатному для проживання стані 5986 осіб, у непридатному - 288, перебувають на квартирному обліку 3094 особи, потребують взяття на облік 392 особи. Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, які отримали за 2016 рік жиле приміщення, - 249, а житло з фонду соціального призначення - 176 осіб.

У Житловому кодексі УРСР зазначається, що особи, що повернулись із державних дитячих закладів або від опікунів чи родичів, у разі неможливості повернутися до займаного раніше житла, отримують жиле приміщення першочергово [7].

Отже, забезпечення захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюється методом збереження за ними вже належного їм на праві користування чи власності житла або надання іншого придатного для життя приміщення. Але, необхідно зазначити, що українське законодавство не врегульовує питання щодо утримання даного житла до моменту настання дитиною повноліття та щодо покриття заборгованості за комунальні послуги та квартирну плату, яка існувала на момент переходу житла у власність дитини.

За даними Державного комітету статистики України [4] на кінець 2016 року 48214 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування мали житло на праві власності або користування. З них 46476 - у придатному для проживання стані та 1738-у непридатному.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до призначення опікунства, влаштування в дитячі будинки, інтернати, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї не мали облаштованого житла або приміщення, яке зберігалося за ними, не придатне для проживання, забезпечуються відповідним житлом першочергово за місцем їх останнього проживання у визначеному Законом порядку.

Міністерство соціальної політики [1] стверджує, що ситуація, що склалась в сфері забезпечення житлом дітей-сиріт, на даний час є критичною. На 1 січня 2017 року більше, ніж 26 670 дітей перебували на квартирному обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов.

Згідно зі ст. 8 ЗУ «Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, перебувають на повному державному забезпеченні.

Виплати таким дітям встановлюються в розмірах, не нижчих за прийняті мінімальні стандарти. Це, в свою чергу, дозволяє дитині розвивати свої розумові, фізичні, духовні якості та підтримувати свій соціальний розвиток на рівні, що відповідає встановленому законодавством прожитковому мінімуму для відповідної категорії осіб [5].

Право на матеріальну підтримку з боку держави забезпечується виплатами стипендій під час навчання та заробітних плат за період проходження виробничих практик та навчань [5].

На законодавчому рівні право на матеріальне забезпечення є врегульованим, але в зв'язку з нестабільною економічною ситуацією в нашій країні, встановлені державою соціальні норми, стандарти та гарантії не забезпечують реальних потреб наших співвітчизників, в тому числі й категорію підростаючого покоління, яка розглядається.

Якщо, призначені дитині пенсії, аліменти, інші соціальні допомоги, а також відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, не були стягнуті, одержані, то керівники виховних закладів та опікуни в обов'язковому порядку мають вжити всіх необхідних заходів для їх стягнення, одержання.

Керівники відповідних дитячих закладів зараховують призначені для дитини кошти на особистий банківський рахунок дітей у відділенні Державного ощадного банку України. Дані кошти дитина зможе отримати після припинення дії опіки.

Особа, досягнувши 14-ти років та до її повноліття, може розпоряджатися цими коштами тільки з дозволу піклувальника (ч.З ст. 32 ЦКУ) [6].

Статтею 184 КУпАП за неналежне виконання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та відповідного виховання неповнолітніх, передбачена відповідальність - попередження або накладення штрафу від 1-го до 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі ж самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення попереднього адміністративного стягнення, тягнуть за собою призначення штрафу від 2-х до 4-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо неповнолітньою особою, віком від 14 до 16 років вчинено адміністративне правопорушення, то відповідальність за таке діяння лягає на плечі батьків або осіб, які їх заміняють, і полягає в накладенні штрафу від 3-х до 5-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за кримінальне діяння, вчинене особою, яка не досягла віку, з якого починається кримінальна відповідальність - від 10-ти до 20-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [9,10]. Статтею 164 СКУ за неналежне виконання батьками своїх обов'язків передбачено позбавлення батьківських прав у судовому порядку [3].

Висновки

Отже, діти, які, внаслідок ряду причин, втратили батьків та залишилися без їх підтримки, мають право на допомогу та особливий захист із боку нашої держави. Але, на жаль, в Україні система державного соціального захисту таких дітей спрямована лише на часткове задоволення матеріальних і житлових потреб, не задовольняє базові потреби дитини, у тому числі психологічну підтримку. На державному рівні ця системаносить характер матеріального забезпечення фізичних Така допомога не враховує конкретних умов життя кон- потреб дитини, а саме харчування, проживання, опіка і кретної дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьків- як показало дослідження, не завжди на належному рівні, ського піклування.

Список використаних джерел

дитина право законодавчий

1. Міністерство соціальної політики України [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://www.msp.gov.ua.

2. Українська правда. З 1 вересня Міносвіти майже не прийматиме до інтернатів дітей, які мають батьків [Електронний ресурс] / Українська правда. -2017. - Режим доступудо ресурсу: http://www.pravda.com.ua/news/2017/04/16/7141407/.

3. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

4. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

6. Цивільний кодекс України від 15.12.2017 № 435-IV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

7. Житловий Кодекс Української PCP від 30.06.1983 № 5464-Х зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

8. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Хзі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

10. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-111 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru