До питання про інстанційну адміністративну юрисдикцію та про властивості судових рішень, ухвалених в адміністративних справах, що набрали законної сили (в світлі прийняття нового Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та нової редакції кодексу а

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про інстанційну адміністративну юрисдикцію та про властивості судових рішень, ухвалених в адміністративних справах, що набрали законної сили (в світлі прийняття нового Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та нової редакції кодексу адміністративного судочинства)

3 жовтня 2017 року після прийняття Верховною Радою України в другому читанні та в цілому Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» [14] було завершено імплементацію положень судової реформи, проведеної 2 червня 2016 року після прийняття Законів України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» [15] та «Про судоустрій та статус суддів» [16].

Судова реформа передбачає, зокрема, ліквідацію існуючих вищих спеціалізованих судів як судів касаційної інстанції (в тому числі й Вищого адміністративного суду України), перетворення Верховного Суду України з найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції без повноважень суду касаційної jurisdiction, legal validity, judgment, invariability, інстанції у Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою (ч. 2 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), який одночасно є судом, що здійснює перегляд справ у касаційному порядку (п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»). В той же час, за Верховним Судом було закріплене повноваження здійснювати розгляд окремих категорій справ як суд першої або апеляційної інстанції, в тому числі, за адміністративними позовами (п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), однак перелік цих справ Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не визначає. Хоча судовою реформою було збережено систему місцевих та апеляційних судів, в тому числі, й відповідних судів, що здійснюють судочинство в адміністративних справах, однак за апеляційними судами також було закріплено можливість діяти не тільки як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суди першої інстанції (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»). Аналогічно, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» не визначає перелік відповідних адміністративних справ, які по першій інстанції можуть бути розглянуті апеляційними адміністративними судами.

У зв'язку з цим 3 жовтня 2017 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який виклав усі процесуальні кодекси (крім Кримінально-процесуального кодексу України) в новій редакції, в тому числі й Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАСУ), в яких установив нову інстанційну підсудність (в новій редакції - «інстанційна юрисдикція»), для якої характерним є можливість адміністративних судів вищих інстанцій виступати одночасно судом не тільки своєї інстанції, а й судом нижчої інстанції (першої або апеляційної). У зв'язку з цим, властивості судових рішень, прийняті зазначеними судами, що набрали законної сили, мають свої особливості, залежно від того, в якому правовому статусі виступає відповідний адміністративний суд - як суд першої, апеляційної або касаційної інстанції.

Темі інстанційної підсудності в адміністративному судочинстві був присвячений ряд наукових публікацій, дисертацій та монографій таких вчених, як: В.М. Бевзенко [1], І.О. Богомазова, Р.В. Ватаманюк [2], С.С. Гнатюк [3], В.В. Зуй [5], В.К. Колпаков [8], О.О. Кукоба [9], О.Д. Лещенко [10], А.А. Мельник [11], А.Ю. Осадчий [12] та ін. Тема законної сили судових рішень в адміністративних справах та властивості цих рішень була предметом досліджень таких вчених, як: В.Б. Градовий, Г.М. Писаренко [13], М.І. Труш [17] та ін.

Водночас зазначені публікації не враховують змін, що відбулися у зв'язку з імплементацією судової реформи, не перепрацьовані підходи до визначення юридичних властивостей, якими володіють судові рішення, ухвалені різними судовими інстанціями у адміністративних справах, моменти набуття цими судовими рішеннями зазначених властивостей. На даний час окремі питання були предметом наукового дослідження лише Р. Кобець [6]. У зв'язку з цим виникає необхідність проведеного відповідного наукового дослідження в межах даної наукової статті.

Мета статті - дослідження змін в інстанційній адміністративній юрисдикції та юридичних властивостях судових рішень, ухвалених місцевими та апеляційними адміністративними судами, Верховним Судом у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що набрали законної сили; визначення юридичних властивостей рішень зазначених судових органів на момент їх набуття відповідними судовими рішеннями.

За попереднім Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та попередньою редакцією КАСУ суди, що були уповноважені розглядати адміністративні справи, здійснювали провадження на відповідній стадії адміністративного судочинства залежно від свого адміністративно-правового статусу:

1) місцеві адміністративні суди розглядали адміністративні справи як суди першої інстанції, крім справ, передбачених ст. ст. 171-1, ч. 3 ст. 172, 180 (підвідомчі Вищому адміністративному суду України), ч. 3 ст. 172 (підвідомчі Київському апеляційному адміністративному суду), ст. 183-1 (підвідомчі апеляційним адміністративним судам);

2) апеляційні адміністративні суди розглядали адміністративні справи як суди апеляційної інстанції, крім справ, передбачених ч. 3 ст. 172, ст. 183-1 (підвідомчі Вищому адміністративному суду України), а також справи, по яких вони виступали судом першої інстанції;

3) Вищий адміністративний суд України - як суд касаційної інстанції, крім справ, по яких він виступав судом першої або апеляційної інстанції;

4) Верховний Суд України - як суд, що здійснював перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку з окремих виключних підстав, передбачених у ст. 237 КАСУ, в тому числі, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального або процесуального права, встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань під час вирішення даної справи судом.

При цьому судові рішення місцевих адміністративних судів, а також інших судів, які відповідно до КАСУ мали статус суду першої інстанції, володіли властивостями незмінності з моменту проголошення, а після набрання ними законної сили набували властивостей неспростовності, виключності та обов'язковості. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ обставини, встановлені судовими рішеннями судів першої інстанції, що набрали законної сили, не підлягають доказуванню (набували властивості преюдиційності), якщо у розгляді відповідної адміністративної справи беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАСУ, момент набрання відповідними рішеннями законної сили залежав від факту та результатів їх апеляційного оскарження: вони набували законної сили або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження в разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили.

Водночас судові рішення місцевих адміністративних судів у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАСУ були остаточними і оскарженню не підлягали, а тому володіли властивістю неспростовності та виключності вже з моменту їх проголошення. Аналогічно набувалися зазначені юридичні властивості й судовими рішеннями, ухваленими у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (ст. 180 КАСУ), а також судовими ухвалами, які не можуть бути оскаржені (ч. 6 ст. 254 КАСУ).

Що стосується моменту набрання законної сили судовими рішеннями апеляційних адміністративних судів, Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, а також набуття ним відповідних юридичних властивостей - незмінності, неспростовності, виключності та обов'язковості (крім випадків, коли зазначені суди виступають судами першої інстанції), то відповідно до ч. 5 ст. 254 КАСУ таким моментом був момент їх проголошення (у випадку їх ухвалення в письмовому провадженні - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі).

Окремі особливості мали судові рішення апеляційної інстанції з виборчих спорів (ст. 176 КАСУ) у справах про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності (ст. 183-1 КАСУ) та у справах оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні (ст. 183-2 КАСУ), неспростовність яких означала не тільки неможливість їх оскарження по суті, а й касаційного оскарження. Однак інші судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, попри наявність у них властивості неспростовності, могли бути оскаржені в касаційному порядку.

Відповідно до нової редакції КАСУ за Київським апеляційним судом була збережена підсудність щодо розгляду адміністративних справ з оскарження рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії, крім справ щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму (ч. 3 ст. 277 КАСУ), але за ним була закріплена також можливість вирішення справ по першій інстанції щодо оскарження дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб (ч. 7 ст. 277 КАСУ). Аналогічно була збережена особлива підсудність адміністративних справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності - ці адміністративні справи так само розглядаються апеляційними адміністративними судами як судами першої інстанції (ст. 267 КАСУ).

Зазначені судові рішення, а також рішення, прийняті місцевими адміністративними судами відповідно до ст. ст. 255, 256 і 325 КАСУ набирають законної сили в ті ж строки, як це передбачалося раніше.

В той же час, відповідно до ст. 286 КАСУ, судові рішення у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які раніше не підлягали апеляційному оскарженню, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, тому набувають властивостей неспростовності, виключності та обов'язковості, а також набирають законної сили тільки після закінчення строків їх апеляційного оскарження або розгляду справи в апеляційному порядку. Аналогічно відбувається і з судовими рішеннями у справах про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (ст. 285 КАСУ).

З іншого боку, ряд судових рішень судів першої або апеляційної інстанції за новою редакцією КАСУ є неспростовними, в тому числі не підлягають касаційному оскарженню:

1 судові ухвали: про передачу адміністративної справи з одного суду до іншого з підстав, що не передбачені п.п. 1-3, ч. 1 ст. 29 КАСУ (ч. 9 ст. 29 КАСУ), про стягнення штрафу (в разі її постановлення судом апеляційної інстанції; ч. 4 ст. 149 КАСУ), про припинення врегулювання спору за участю судді (ч. 2 ст. 188 КАСУ), про повернення апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ч. 3 ст. 293 КАСУ);

2) судові рішення у справах незначної складності (ч. 5 ст. 328 КАСУ);

2 рішення судів апеляційної інстанції у справах про: порушення виборчого законодавства, передбачені ст. ст. 273-277 КАСУ (ч. 3 ст. 272 КАСУ) щодо гарантованого забезпечення потреб оборони (ч. 3 ст. 272, ст. 282 КАСУ), за зверненням органів доходів і зборів (ч. 3 ст. 272, ст. 283 КАСУ), за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (ч. 3 ст. 272, ст. 284 КАСУ), про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності (ч. 3 ст. 272, ст. 285 КАСУ), з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ч. 3 ст. 272, ст. 286 КАСУ) тощо.

Такі судові рішення, у випадку неможливості їх апеляційного оскарження, набирають законної сили і відповідних юридичних властивостей вже з моменту їх проголошення або після закінчення відповідних строків на апеляційне оскарження або перегляду їх в апеляційному порядку (якщо інше не передбачено самим КАСУ).

Щодо адміністративних справ, які були підвідомчі колишньому Вищому адміністративному суду України як суду першої або апеляційної інстанції, то нова редакція КАСУ передбачає наступні правила підсудності:

1) справи, передбачені ч. 2 ст. 266 КАСУ (справи щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) - розглядає Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду як суд першої інстанції і Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції;

2) справи, передбачені ч. 3 ст. 273 (справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму), ст. 285 КАСУ (справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України), розглядають Верховний Суд як суд першої інстанції (без уточнення, яка складова Верховного Суду є уповноваженою на розгляд справи) і Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції;

3) справи, розглянуті Київським апеляційним адміністративним судом або іншими апеляційними адміністративними судами як судом першої інстанції, розглядає Верховний Суд як суд апеляційної інстанції.

Крім цього, нова редакція КАСУ додатково передбачає, що Верховний Суд розглядає як суд першої або апеляційної інстанції такі категорії справ:

1) справи, передбачені ч. 2 ст. 266 КАСУ (справи щодо законності дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; законності актів Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів), судом першої інстанції є Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду, апеляційної - Велика Палата Верховного Суду;

2) справи, передбачені ст. 290 КАСУ (провадження у зразковій справі), розглядають Верховний Суд як суд першої інстанції (без уточнення, яка складова Верховного Суду є уповноваженою на розгляд справи) і Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції;

3) справи, передбачені ч. 7 ст. 266 КАСУ (справи щодо оскарження рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарної палати), розглядає Велика Палата Верховного Суду як суд першої інстанції.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАСУ, Верховний Суд приймає рішення як суд касаційної інстанції у всіх адміністративних справах, крім справ, по яких Верховний Суд виступає судом апеляційної інстанції та справ незначної складності (ч. 5 ст. 328 КАСУ), а також має право переглядати судові рішення у випадку встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань під час вирішення цієї справи судом (п. 3 ч. 5 ст. 361 Касу).

Вищезазначені судові рішення, прийняті Верховним Судом мають різну правову природу:

1) рішення Верховного Суду України як суду першої інстанції можуть бути переглянуті Великою Палатою Верховного Суду в апеляційному порядку, а тому такі судові рішення набирають законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 або 256 КАСУ;

2) рішення Верховного Суду України, в тому числі Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції набирають законної сили в порядку, передбаченому ст. 325 КАСУ, однак їх неспростовність означає не тільки неможливість їх перегляду в апеляційному, а й в касаційному порядку;

3) рішення Верховного Суду України як суду касаційної інстанції набирають законної сили в порядку, передбаченому ст. 359 КАСУ, і є остаточними аналогічно рішенням Верховного Суду України як суду апеляційної інстанції;

4) рішення Великої Палати Верховного Суду України як суду першої інстанції набирають законної сили аналогічно рішенням Верховного Суду України як суду касаційної інстанції і є остаточними.

На основі проведеного дослідження доходимо наступних висновків:

1. Внесені в результаті імплементації судової реформи зміни до КАСУ частково змінили юридичну природу судових рішень, ухвалених місцевими адміністративними, апеляційними адміністративними судами, Верховним Судом в адміністративних справах, в частині неспростовності окремих рішень, ухвалених судом першої інстанції, збільшення кількості випадків неможливості касаційного оскарження судових рішень в адміністративних справах.

2. Нова редакція КАСУ не передбачає, який суд (палата) Верховного Суду вповноважена розглядати по першій або апеляційної інстанції справи, передбачені ч. 3 ст. 172, ст. 183-1, ч. 3 ст. 273, ст. 285, ст. 290 КАСУ. На нашу думку, використовуючи аналогію закону, а саме - взявши за основу порядок визначення інстанційної юрисдикції у справах, передбачених ч. 2 ст. 266 КАСУ, судом першої або апеляційної справи у вищепередбачених адміністративних справах, є Касаційний адміністративний суд Верховного Суду.

Література

апеляційний адміністративний суд юридичний

1. Бевзенко В.М. Підсудність адміністративних справ: критерії та види / В.М. Бевзенко // Юридичний науковий електронний журнал. - 2016. - №2. - С. 186-187 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lsej.org.ua/2_2016/54.pdf

2. Ватаманюк Р.В. Інститут підсудності в адміністративному судочинстві України: автореф. дис…. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Р.В. Ватаманюк - Львів, 2011. - 21 с.

3. Гнатюк С.С. Теоретико-правова характеристика видів підсудності в адміністративному судочинстві / С.С. Гнатюк, І.О. Богомазова // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2015. - №2. - С. 137-145.

4. Градовий В.Б. Зміст судового рішення в адміністративному судочинстві / В.Б. Градовий // Адміністративне право і процес. - 2014. - №1 (7). - С. 157-165.

5. Зуй В.В. Актуальні питання щодо підсудності в адміністративному судочинстві / В.В. Зуй // Адміністративне право і процес. - №3 (9). - 2014. - С. 245-252.

6. Кобець Р Вищі ланки адміністративного судочинства за проектом нового КАСУ / Р. Кобець // Юридична газета. - 2017. - 25 квітня. - №17 (567). - С. 22-23.

7. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року (із подальшими змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - №№35/36, 37. - Ст. 446.

8. Колпаков В.К. Юрисдикція адміністративних судів: [монографія]: в 2 кн. / В.К. Колпаков, В.В. Гордєєв. - Х.: Харків юрид., 2011. - Кн. 1. - 352 с.

9. Кукоба О.О. Адміністративна юрисдикція і підсудність, що виникають із виборчих правовідносин / О.О. Кукоба // - 2014. - №2. - С. 60-63. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lsej.org.ua/2_2014/18.pdf

10. Лещенко О.Д. Підсудність адміністративних справ, що пов'язані з виборчим процесом / О.Д. Лещенко // Правова держава. - 2012. - №15. - С. 317-323.

11. Мельник А.А. Інстанційна та предметна підсудність Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції / А.А. Мельник // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2011. - №2. - С. 197-203.

12. Осадчий А.Ю. Інститут підсудності в адміністративному судочинстві / А.Ю. Осадчий // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. - О., 2007. - №43. - С. 90-94.

13. Писаренко Г.М. Судові рішення в адміністративних справах: поняття, види, особливості ухвалення / Г.М. Писаренко // Актуальні проблеми держави і права. - 2011. - Випуск 62. - С. 43-51.

14. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: проект Закону від 3 жовтня 2017 року // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=61415

15. Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України від 2 червня 2016 року // Відомості Верховної Ради України. - 2016. - №28. - Ст. 532.

16. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 2 червня 2016 року // Відомості Верховної Ради України. - 2016. - №31. - Ст. 545.

Размещено на Allbest.ru