Основні тенденції та закономірності утворення і переробки твердих побутових відходів в Україні

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Основні тенденції та закономірності утворення і переробки твердих побутових відходів в Україні

Т.М. Довга, аспірантка економічного факультету

Анотація

У статті проведено аналітичне дослідження динаміки утворення, накопичення та переробки побутових відходів в Україні. Виявлено основні недоліки в сфері поводження та управління переробкою твердих побутових відходів та запропоновано напрями вирішення виявлених проблем на основі впровадження технології рециклінгу.

Ключові слова: рециклінг, тверді побутові відходи.

Annotation

This article reveals analytical investigation of the dynamics of household waste formation, accumulation and processing in Ukraine. Major shortcomings in treatment of solid household waste management were found out. The author suggested directions of solving identified problems through the introduction of recycling technology.

Keywords: recycling, solid household waste.

Вступ

Наявність недоліків та протиріч у поводженні з твердими побутовими відходами (ТПВ) в Україні характерна з часів становлення незалежності. Поряд із зростанням економіки, виробництва та споживання відбувається збільшення обсягів відходів, і цей процес розвивається галопуючими темпами. Останнім часом особливо гостру проблему становлять питання утилізації та переробки електричних та електронних відходів, батарей та акумуляторів, зношених шин та транспортних засобів, які становлять особливу небезпеку для довкілля та здоров'я населення. Дані Європейської економічної комісії ООН свідчать про те, що за період з 1996 по 2010 р. загальний обсяг побутових відходів у країнах-членах ЄС та Європейської асоціації вільної торгівлі зростав на 7% щороку. Як зазначено у доповіді «Захист навколишнього середовища Європи», «економічне зростання і споживання виявилися значно більш сильним визначальним фактором для генерування відходів, ніж усі ініціативи і заходи з його попередження». Інакше кажучи, відходи продемонстрували, що вони «сильніші» за уряди [1]. Разом з тим стрімко розвивається рециклінг відходів, і на цій базі в усіх розвинених країнах створюється фактично нова індустрія. Вторинне ресурсокористування дедалі більше стає органічною складовою цивілізаційного розвитку і одним із найважливіших векторів побудови «зеленої» економіки.

Розвиток рециклінгу - новий, не до кінця вивчений шлях поводження з відходами побуту в Україні. Безпечний для довкілля та ефективний для економіки він повинен стати пріоритетним напрямом поводження з ТПВ та підґрунтям для формування національного ринку вторинної сировини. Проте, відсутність чітких правових норм, спеціального законодавства, невідповідність статистичних даних міністерств та відомств, налагодженого механізму управління та інструментів поводження з відходами вимагає нових досліджень у цьому напрямку.

Мета статті. Метою статі є виявлення закономірностей утворення та переробки твердих побутових відходів в Україні для подальшого формування напрямів підвищення еколого-економічної ефективності їх рециклінгу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Актуальності в Україні проблема кризи звалищ набула а період становлення незалежності, а теоретико-методологічним підґрунтям для дослідження проблемних питань в сфері утилізації та рециклінгу відходів побуту стали праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких Т.Ю. Голік, Б. М. Данилишина, О.О. Веклич, В. С. Міщенка, Л. Г. Мельника, С. В. Онищенка, М. С. Самойлік, Ю.Ю. Туниці, В.Я. Шевчука та інших. Однак недостатність концептуальних досліджень еколого-економічної ефективності переробки ТПВ та основ становлення ринку вторинних ресурсів в Україні обумовлює необхідність подальших досліджень в цьому напрямі.

1. Виклад основного матеріалу

Незадовільна екологічна ситуація, що склалася в Україні, і особливо, у її індустріально розвинених областях, пов'язана з відходами побутового походження, давно набула масштабу національної катастрофи. У досвіді поводження з відходами Україна на кілька десятиліть відстала від розвинених країн Європи. Підтвердженням цього слугує той факт, що загальні об'єми щорічного накопичення відходів із населенням близько 45,8 млн. чоловік перевищують відповідні сумарні показники країн Західної Європи з населенням близько 400 млн. чоловік в 3-3,5 рази. Ситуація 2011-2012 років характеризується подальшим розвитком екологічних загроз, пов'язаних з відходами - їх утворенням, накопиченням, зберіганням та захороненням. Питомі показники утворення відходів в середньому складають 220-250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Для порівняння: у Бельгії, Великобританії та Німеччині ця цифра сягає 340-380 кг/рік, в Австрії та Фінляндії - близько 600 кг, проте у цих країнах майже усі ТПВ переробляються [2]. В Україні лише за 2011 р. утворилось близько 52 млн. м3 побутових відходів, що дорівнює близько 13 млн. т, які захоронюються на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею понад 9 тис. га. Оскільки індустрія переробки відходів на вторинну сировину майже відсутня, то левова їх частка забороняється на полігонах та звалищах. Динаміка утворення та захоронення ТПВ в Україні наведено на рис. 1.

Рис. 1 Об'єми утворення та захоронення на полігонах твердих побутових відходів у 2011 р., тис т.

Складено автором за матеріалами [3].

Традиційні технології утилізації ТПВ в Україні - спалювання та захоронення. За радянських часів було побудовано чотири сміттєспалювальні заводи у містах Києві, Дніпропетровську, Харкові та Севастополі, але нині працюють лише перші два. До того ж обладнання цих підприємств застаріло і не відповідає сучасним екологічним вимогам, тому на полігонах загалом депонується близько 1,2 млрд. м3 ТПВ. Цей показник вже давно перевищив площу парків та заповідників. У приватному секторі, як правило, через відсутність належної системи збирання ТПВ, щорічно утворюється 12 тис. дрібних стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку - усього на таких сміттєзвалищах і полігонах зберігається 35 млрд. т відходів. А щорічно Україна продукує від 700 до 1,7 млрд т ТПВ і тільки мала їх частка (від 5 до 8%) переробляється [3]. Кількість полігонів в Україні наведено в табл. 1.

Таблиця 1 Кількість наявних полігонів та звалищ та потреба в нових в Україні станом на січень 2012р. *

*Складено автором за даними звітності «Санітарна очистка» за 2011 р. [3].

Так, за даними звітності, кількість сміттєзвалищ, які перевантажені складає 292 од. (5% від загальної кількості), а 986 од. (16%) - не відповідають нормам екологічної безпеки. Неналежним чином проводиться робота з паспортизації, рекультивації та санації сміттєзвалищ. З 2569 полігонів, які потребують паспортизації, у 2011 р. фактично паспортизовано 476 од. і ще 35% потребують паспортизації. Найбільша кількість полігонів, які потребують паспортизації, у Херсонській області - 90% від загальної кількості полігонів в області та Чернігівській - 72%. З 562 сміттєзвалищ, які потребують рекультивації, фактично рекультивовано 166 од. (7% потребує рекультивації). З 495 сміттєзвалищ, які потребують санації, фактично сановано 166 од. (58% потребує санації). Найбільша кількість полігонів, які потребують рекультивації, у Закарпатській - 32% від загальної кількості полігонів в області та Івано-Франківській - 30% [3]. Однак, крім спалювання та захоронення мізерна частка ТПВ в Україні потрапляє на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні підприємства (рис. 2). За цими даними можна зробити висновок, що невідповідність між прогресуючим накопиченням відходів і методами, спрямованими на запобігання їх створення, утилізацію, знешкодження та видалення, загрожує не тільки поглибленням екологічної кризи, але і загостренню соціально-економічної ситуації в цілому.

Близько 75% населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів, і це на 1% більше, ніж у 2010 р. Найгірший показник охоплення населення послугами з вивезення побутових відходів у Сумській області, який складає 49%.

Рис. 2 Поводження з побутовими відходами в Україні у 2011 р., тис т.

Складено автором за матеріалами [3].

Завдяки впровадженню в 130 населених пунктах роздільного збирання побутових відходів, роботі 7 сміттєсортувальних ліній та 3 сміттєспалювальних заводів перероблено та утилізовано близько 8% ТПВ, з них: 4,2% спалено в містах Києві, Дніпропетровську та Люботині Харківської області, 3,8% ТПВ потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи, перелік яких наведено у табл. 2.

Слід зазначити, що державний обік та статистика побутових відходів в Україні має суттєвий недолік. У статистичній звітності та нормативних документах щодо програм поводження з твердими побутовими відходами, цінової і тарифної політики в Україні оперують як ваговими категоріями, так і об'ємними - побутові відходи вимірюють кубометрами. При цьому для визначення плати за вивезення сміття розробляються нормативи в розрахунку на 1 жителя диференційовано по містах. Наприклад, по Києву такий норматив становить 2,45 м3/рік.

В середньому вважається, що 1 м3 важить 200-250 кг, що залежить від рівня щільності та інших факторів (таких як, наприклад, зволоження або підмерзання ТПВ в контейнерах), тому похибка в оцінці ваги кубометра відходів може досягати 20-50%.

В цілому в перерахунку на вагу щорічно кількість ТПВ збільшується не менш ніж на 12 млн т. Цей недолік можна виправити, встановивши ваги на в'їзді до полігонів.

Таблиця 2 Існуючі сміттєсортувальні, сміттєпереробні та сміттєспалювальні станції (заводи, комплекси) в Україні станом на січень 2012 р.*

.

*Складено автором за матеріалами [3].

… - дані про явище відсутні Впровадження в державному масштабі комплексного підходу до управління твердими побутовими відходами украй необхідне для України. Лише таким чином сьогодні можна радикально вирішити проблеми гострого браку нових полігонів, відпрацьованого ресурсу існуючих площ і невідповідності їх сучасним екологічним стандартам - проблеми, що призвели до величезної кількості несанкціонованих звалищ. Основа сучасної системи управління твердими побутовими відходами - мінімізація відходів, роздільний збір, рециклінг і безпечна утилізація відходів, які неможна повторно використати. На даний момент роздільний збір дозволяє до 70% відходів використовувати повторно як сировину. Із загальних же (несортованих) відходів можна екстрагувати лише до 15% корисних компонентів. Обсяги роздільного збирання та використання ТПВ в Україні в 2011 р. наведено у табл. 3.

Таблиця 3 Обсяги по компонентного збирання та використання ТПВ в Україні в 2011 р., тис. т.*

*Складено автором за матеріалами [3].

З вищенаведених даних можна зробити висновок, що полігони залишаються пріоритетним напрямом утилізації відходів.

Впровадження роздільного збору можна здійснити двома основними способами, залежно від типу сортувального комплексу. Перший спосіб - роздільний збір двохфракційний. Він передбачає встановлення на контейнерний майданчик двох контейнерів - одного для збору ресурсоцінних фракцій (скла, металу, макулатури, пластику), іншого - для відходів, які не можуть повторно використовуватися (забрудненої упаковки і харчових відходів). Другий спосіб - чотирьохфракційний збір. При цьому відходи сортуються в 4 контейнери різного кольору, наприклад, жовтий для відходів паперу, синій для відходів поліетилену, зелений - для відходів скла, сірий - для харчових. Існують також інші варіанти розділення відходів на фракції. Принциповим моментом в технології роздільного збору є збір в роздільні фракції відходів, що підлягають повторному використанню і відходи, не придатних для використання як вторсировина (харчові відходи, забруднені матеріали).

Роздільний збір та рециклізація - переробка відходів, що здійснюється за допомогою сучасних сміттєпереробних комплексів. Цей спосіб є на сьогодні одним із найбільш прогресивних методів вирішення проблеми відходів для України. Адже повторній переробці підлягають папір, скло, металеві та алюмінієві банки, текстиль, пластик, органічні відходи. Слід підкреслити, що роздільний збір та рециклізація мають багато переваг: на захоронення або cпалювання потрапляє менший обсяг відходів, матеріали використовуються повторно, зберігаються природні ресурси: нафта, деревина, метали тощо. Крім того, цей спосіб заощаджує кошти для суспільства, створює робочі місця в галузі збирання, сортування та переробки відходів. Цей спосіб також не є принципово новим, проте на шляху його широкомасштабного впровадження існує чимало перешкод: проблеми сортування, відсутність стандартів, переробка, протиріччя між державним і приватним секторами економіки, байдужість підприємців, приховані витрати тощо. Хоча, вторинна переробка відходів є найбільш економічно та екологічно вигідною для сучасного етапу світового науково-технічного та соціально-економічного розвитку.

переробка побутовий рециклінг управління

Висновки та перспективи подальших досліджень

За словами аналітиків, на українському ринку сьогодні рентабельність сміттєпереробного бізнесу може становити 20-25% за рахунок постійного подорожчання енергоресурсів, а також попиту на більш дешеві з них. У Європі переробні підприємства окупаються приблизно за 5 років, в Україні цей період може скласти 5-7 років. Однак вагому перешкоду представляють несприятливий інвестклімат і складності землевідведення. Для сміттєвого заводу потрібна земля промислового призначення, і потенційні інвестори нарікають, що більшість територій розпайовано, відноситься до земель сільгосппризначення або перебуває у власності місцевих властей. Можливо, розвиткові галузі допоможе об'єднання всіх профільних інвестпроектів в Національний проект «Чисте місто» під егідою Держагентства з інвестицій та управління національними проектами. За даними нацпроекту в найбільших містах країни буде побудовано близько 10 об'єктів з глибиною переробки побутових відходів не менше 50%. Об'єкти будуть будуватися на основі державно-приватного партнерства, вартість кожного - від 30 до 100 млн дол, розрахункова окупність - 10 років. «Чисте місто» буде реалізовуватися у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Сумах, Полтаві, Кіровограді, Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Чернівцях.

Економічна сторона будівництва в Україні заводів з термічної обробки сміття вимагає уваги до наступних важливих моментів. По-перше, українським законодавством поки не передбачено надання «зеленого тарифу» для виробників електричної енергії з ТПВ. За оцінками експертів, без такого тарифу реальний термін окупності сучасного підприємства з виробництва енергії з твердих побутових відходів складе близько 20 років, що неприйнятно для інвесторів, які вкладають кошти в політично непередбачувану Україну. У той же час, якщо буде встановлено окремий коефіцієнт «зеленого тарифу» для електроенергії, яка виробляється з твердих побутових відходів, на рівні не нижче від 2,3 термін окупності проекту складе 8-9 років, що цілком прийнятно для інвесторів. По-друге, тарифи на спалювання сміття не стимулюють місцеві влади вдаватися саме до цього способу утилізації сміття. Наприклад, у Києві вартість вивезення тонни сміття на полігон становить 100-110 грн, на нелегальне звалище - 40-50 грн за тонну, відправити сміття на спалювання - 127 грн. Владі простіше і дешевше вивозити і складувати сміття на полігонах, ніж спалювати його. По-третє, необхідно мати гарантованого споживача на теплову та електричну енергію, вироблену з ТПВ. Це залежить від тарифів і домовленостей з місцевими муніципалітетами і промисловими підприємствами, які будуть кінцевими споживачами електрики і тепла. По-четверте, необхідно враховувати витрати на купівлю електроенергії для власних потреб підприємства. За оцінками фахівців, власні потреби на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, значно вище, ніж для звичайних ТЕЦ, і складають 20-30% від загальної кількості виробленої електроенергії. При існуючих тарифах на придбання електроенергії, її виробництво на підприємствах, що спалюють тверді побутові відходи, процес буде свідомо збитковим. Однак якщо тарифи будуть підвищені до економічно обґрунтованого рівня, то для підприємств з продуктивністю 200 тис. тонн ТПВ в рік і більше виготовлення і продаж електроенергії стає набагато вигідніше, ніж виробництво теплової енергії. По-п'яте, на думку низки експертів, переробка та сортування сміття у кілька разів дорожче, ніж його зберігання на полігонах. Якщо зараз побутовий споживач сплачує лише збір і транспортування відходів до сміттєзвалищ, то з реалізацією проекту в тариф внесуть переробку. Таким чином, з урахуванням «зеленого тарифу» вивіз сміття подорожчає для споживачів в 1,5 рази при окупності 10 років; без його обліку - в 5 разів [4].

Список використаної літератури

1. Міщенко В.С. Світ відходів і Україна в ньому / В.С. Міщенко // Дзеркало тижня. Україна. - 2012. - № 25. - с. 3-4.

2. Як українці знищували країну // Україна комунальна - 2012. - № 6. - Режим доступу до журн.: http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/jak-ukrajinc-znishhuvali-krajinu-29583

3. Інформація сайту Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Режим доступу: http://minregion.gov.ua/index.php?option=com_k2&view=itemlist&task=category&id=378%3Apobutov%D1%96-v%D1%96dxodi&Itemid=170&lang=uk

4. Як спалити сміття «по-європейськи»? // Україна комунальна - 2012. - № 4. - Режим доступу: http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/jak-spaliti-smttja-po-jevropejski

Размещено на Allbest.ru