Державна підтримка формування кластерних структур різної типології як засіб активізації інвестиційної діяльності в аграрному регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна підтримка формування кластерних структур різної типології як засіб активізації інвестиційної діяльності в аграрному регіоні

Актуальність проблеми

Сучасний стан розвитку економіки України характеризується зміщенням акцентів економічних реформ у регіони, де під дією механізмів ринкової самоорганізації, формуються територіальні виробничі утворення підприємств, орієнтовані на забезпечення своєї конкурентоспроможності та розвитку. Активізація створення просторово компактних спеціалізованих структур різних типів, відбувається як відповідь регіональної економіки на дестабілізуючий впливів екзогенних факторів. Особливо чітко дані тенденції простежуються в аграрних регіонах, які останнім часом демонструють позитивну економічну динаміку.

Тому питання визначення засад державної регіональної політики, зокрема її структурної та інвестиційної складових з огляду на наявність стійких регіональних та міжрегіональних виробничих утворень різних типів потребує детального дослідження та регламентування, що зумовлює актуальність даної проблеми.

Постановка проблеми. Триваючі процеси структурних зрушень, спричинені механізмами ринкової самоорганізації, активізують формування інтегрованих структур різних типів як всередині регіону, так і міжрегіональних. Особливе місце серед них займають кластерні формування, що утворюються в регіонах, як відповідь на деструктивні впливи зовнішнього середовища в умовах зростаючої відкритості економіки України.

Тому, найбільшої уваги заслуговують механізми групової взаємодії учасників кластеру, зокрема, міжгалузеві зв'язки, спрямованість інвестиційних потоків, як інструменти підвищення конкурентоспроможності регіону, тощо.

Все це потребує адекватного коригування державної регіональної політики, зокрема, визначення ролі та місця держави як координатора даних процесів, що особливо актуально в умовах обмежених інвестиційних ресурсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням формування кластерів, присвячено праці вітчизняних та закордонних вчених таких як М. Портер, Й.Шумпетер, В.М. Андерсон, М.Ф. Кропивко, С.О. Біла, Д.В. Крисалов, Н.А. Мікула.

Більшість публікацій присвячена теоретичним засадам утворення, функціонування, формування кластерів, підвищенню конкурентоспроможності економіки регіону через застосування кластерного підходу. Однак розробці заходів державної підтримки формування кластерів в регіоні, як засобу активізації інвестиційної діяльності, приділено мало уваги.

Метою статті є обґрунтування заходів державної підтримки щодо формування кластерів різної типології як засобу активізації інвестиційної діяльності в аграрному регіоні.

Виклад основного матеріалу дослідження

Активізація процесів регіоналізації в Україні потребує адекватного внесення змін до моделі державного управління, приділяючи більше уваги механізмам ринкової самоорганізації, зокрема на регіональному рівні.

Об'єктивною тенденцією сьогодні є спричинене необхідністю протидії фінансовій кризі посилення ролі ринкової самоорганізації у регіонах, наслідками якої стали зміни у їх галузевій структурі, використанні ресурсного потенціалу, функціонуванні системи інвестиційної діяльності.

Ще Й.Шумпетер [1], досліджуючи проблему подолання економічної кризи, висунув тезу, про те, що «групова взаємодія підприємців дає можливість подолання економічної кризи шляхом кластерного утворення нових, більш ефективних форм використання обмежених ресурсів, що відбувається наростаючим трендом».

Якщо до недавнього часу традиційною була думка про те, що кластери повинні формуватись переважно як інноваційні структури (зокрема у промисловості) чи об'єкти пріоритетного розвитку (транскордонні, туристичні кластери, тощо), то сьогодні формування кластерних структур відбувається практично у всіх регіонах, зокрема аграрних, де активно формуються продуктові кластери, як підкомплекси регіонального АПК.

Причиною активізації створення кластерних структур в АПК стала об'єктивна необхідність мобілізації спільних зусиль підприємств для вирішення задач підвищення своєї конкурентоспроможності.

Координація всіх етапів технологічного ланцюга, зменшення транзакційних витрат, оптимізація внутрішніх фінансових ресурсів, залучення інвестицій, створили загальний синергетичний ефект. Це дозволило забезпечити фінансову стійкість та конкурентоспроможність підприємств різних сфер АПК, особливо під час подолання наслідків фінансової кризи.

Як відзначає М.Ф.Кропивко [2, с.7], «хоч приведені теоретичні підвалини кластерної організації великотоварного виробництва сформовані в науковій літературі порівняно недавно, в їх основу покладені принципи концентрації та спеціалізації, які уже давно з успіхом використовувалися в практиці як планової, так і ринкової економік.

Достатньо згадати про ефективне функціонування продуктових трестів радгоспів (овоче-молочних, птахівничих, м'ясо-молочних та ін.), районних, міжрайонних і обласних агропромислових об'єднань (АПО), а також науково-виробничих об'єднань (НВО) в аграрній економіці колишнього СРСР. Сьогодні, кластери -- «сконцентровані за географічною ознакою групи взаємозалежних підприємств, спеціалізованих постачальників послуг, а також зв'язаних з їхньою діяльністю некомерційних організацій і установ у визначених галузях, що конкурують, але разом з тим і взаємодоповнюють один одного.» [1].

Прикладом регіону, де успішно триває формування кластерів в аграрному секторі, є Черкаська область, яка в останні роки демонструє позитивні тенденції соціально-економічного розвитку [3]. Область є лідером з виробництва азотних добрив, продукції тваринництва (зокрема м'яса птиці), зерна, сирів твердих, плодоовочевих консервів, овочів закритого ґрунту, тощо.

У цьому традиційно аграрному регіоні триває концентрація та спеціалізація агропромислового виробництва, продовжують налагоджуватись стійкі інтеграційні зв'язки між підприємствами, розташованими на території області, орієнтуючи галузеву структуру економіки на обслуговування переважно аграрного бізнесу, формуючи кластери продуктового спрямування. Процеси інтеграції підприємств різних сфер агропромислового комплексу, торгівлі та фінансових установ відбуваються у всіх районах області.

Центрами та ініціаторами формування кластерів виступають підприємства переробної промисловості, переважно харчової, зацікавлені у наявності сталої сировинної бази.

Активність сільськогосподарських виробників щодо участі у кластерах, спричинена необхідністю забезпечення їх конкурентоспроможності за рахунок співпраці з підприємствами інших сфер АПК при вирішення питань ресурсного забезпечення виробництва, доступу до ринків збуту, використання спільних інвестиційних ресурсів, тощо.

Причиною надання переваг участі у кластерах серед аграрних товаровиробників є збереження їх організаційно-правової форми та незалежності підприємств з одночасним налагодження стійких інтеграційних зв'язків з підприємствами інших сфер АПК.

Особливістю кластерних структур, сформованих в аграрному регіоні є наявність у переважній більшості районів області, схожість їх організаційної структури.

Організаційна структура кластеру як регіонального рівня, так і на рівні району, визначається концентрацією спеціалізованих сільськогосподарських підприємств навколо підприємств переробної промисловості, орієнтацією на транспортну мережу та ринкову інфраструктуру, тобто має місце кластерна організація в поєднанні з фрактальністю.

Наявність кластерних структур в регіоні (таблиця 1) підтверджується дослідженнями, виконаними за матеріалами Головного управління статистики в Черкаській області [4] засобами кластерного аналізу методом k-середніх, при цьому було проведено операцію попередньої нормалізації, визначивши кількість кластерів - 5.

Таблиця 1.Групування адміністративно-територіальних одиниць Черкаської області за ознакою наявності спеціалізованих та інтегрованих структур

Як видно з таблиці 1, використовуючи набір показників, що характеризують виробниче спрямування та рівень соціально-економічного розвитку, адміністративно-територіальні одиниці області згруповано у п'ять кластерів. Найбільш чисельним є кластер 2, до складу якого входять райони, що характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку та переважанням сільськогосподарського виробництва (сировинне спрямування). Найбільші міста області та Катеринопольський район належать до кластеру 3. Особливістю даного кластеру є його промислове спрямування та кращі показники соціально-економічний розвитку. Місто Черкаси виділене в окремий кластер (кластер 1), оскільки вирізняється найкращими в області показниками соціально-економічного розвитку та інвестиційної привабливості, є осередком хімічної, переробної, харчової промисловості, торгівлі, тощо. До кластерів 4 та 5 віднесено райони, де функціонують стійкі агропромислові утворення, спеціалізовані на виробництві продуктів харчування.

В області чітко окреслюються декілька цілісних територіально компактних відтворювальних систем, зосереджених на виробництві м'яса птиці (Канів), сирів (Звенигородка), переробці плодів та овочів (Канів, Черкаси), молока (Золотоноша). Їх осередками та ініціаторами є підприємства переробної промисловості, розташовані в м.Черкаси та районних центрах. Проведені розрахунки, дають змогу зробити висновок про наявність в Черкаській області агропромислових кластерів продуктового спрямування, а економічна система області, в свою чергу може бути визначена як кластер вищого рівня.

Дослідивши економічну діяльність сільськогосподарських підприємств області слід відзначити, також, що їх участь у кластерах дозволяє підвищити їх конкурентоспроможність, полегшити доступ до інвестиційних ресурсів, забезпечити збут продукції, що в свою чергу створює гарантовану сировинну базу для підприємств переробної промисловості. Тобто, кластери створюють умови для реалізації повного замкнутого циклу агропромислового виробництва, що зменшує трансакційні витрати, сприяє впровадженню інноваційних технологій всіма учасниками кластера, впливає на формування сприятливого інвестиційного середовища безпосередньо учасниками інвестиційного процесу в агропромисловому виробництві: інвестиційні ризики, притаманні сільському господарству зменшуються за рахунок інших учасників кластеру - підприємств переробної, харчової промисловості, машинобудування, торгівлі, тощо. Функціонування агропромислових кластерів позитивно впливає на вирішення соціально-економічних проблем сільської місцевості за рахунок зайнятості населення і вирівнювання оплати праці робітників, зайнятих у сільському господарстві та в промисловості.

Слід відзначити, що досить часто ініціаторами формування кластерів виступають холдинги, підприємства яких функціонують в області. Прикладом є сироробні підприємства ЗАТ "Клуб сиру" та ПАТ "Звенигора", які одними з перших поєднали молочне скотарство та виробництво з виготовлення сирів, ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (ПАТ "Наша ряба") - виробник м'яса птиці, що налагодило тісну співпрацю з сільськогосподарськими підприємствами зернового напрямку прилеглих районів. Наведені приклади не є одиничними, і хоча про завершення формування повноцінних аграрних кластерів поки що говорити рано, створення таких структур само по собі є кроком щодо вирішення проблем інноваційно-інвестиційного забезпечення аграрного регіону.

Ефективне функціонування аграрних кластерів досягається перш за все за рахунок синергетичного ефекту від оптимізації інвестиційних потоків та щільної виробничої співпраці підприємств різних сфер АПК, що входять до складу кластеру. Саме така групова взаємодія підприємців забезпечує створення передумов для підвищення якості сільськогосподарської сировини, удосконалення виробничої інфраструктури, тощо. Недоліком існуючих кластерних структур є недостатнє використання наукового потенціалу регіону, обмежене впровадження інновацій.

Не зважаючи на те, що в повній мірі оцінити позитивні та негативні аспекти функціонування кластерів на даний час складно в зв'язку з відсутністю відповідної статистичної інформації, проведені розрахунки підтвердили перспективність функціонування кластерів, як форми інтеграції в АПК регіону.

Зокрема, досліджуючи перспективи розвитку системи інвестиційної діяльності Черкаської області, слід відзначити досить високу окупність інвестицій в райони, де сформовано агропромислові кластери (таблиця 2).

Таблиця 2.Прогноз ефективності інвестицій в основний капітал в розрізі окремих адміністративно-територіальних одиниць Черкаської області, грн.

*гривень приросту прибутку на 1000 грн. інвестицій в основний капітал із врахуванням трьохрічного лагу.

Як видно з таблиці 2, уявлення про аграрні регіони як потенційно інвестиційно непривабливі, не підтверджується. Адже переважна більшість районів демонструють потенційно високу ефективність вкладень за прийнятний термін - протягом трьох років з моменту інвестування. Найбільша віддача від інвестицій можлива в районах, де наявні стійкі цілеорієнтовані на виробництво конкретного виду продукції об'єднання підприємств, утворені за принципом кластерів. Наприклад, Чорнобаївський, Золотоніський, Драбівський райони утворюють молокопереробний кластер з центром у м.Золотоноша, Черкаський - учасник кластеру з переробки овочів, тощо. Враховуючи особливості створення та розвитку, кластер слід розглядати як цілеспрямовану економічну систему, елементами якої є сукупність сконцентрованих територіально самоврядних об'єктів (областей, господарських структур, підприємств) із фінансовими та виробничо-господарськими зв'язками між ними. Тобто кластер слід розглядати також і як одиницю програмно-цільового планування. Такий підхід вимагає доповнень нормативної бази та методики статистичних спостережень з огляду на необхідність виявлення кластерів та дослідження їх функціонування.

Враховуючи досвід європейських країн [6] щодо функціонування та розвитку кластерів різної типології, слід запропонувати наступну класифікацію адміністративно-територіальних утворень України, що дозволить узгодити правові засади функціонування кластерних структур та існуючий адміністративно-територіальний устрій України (рис. 1).

Рис. 1. Пропонована класифікація територій в Україні

Така класифікація територій дозволить більше уваги приділяти регіональному та місцевому рівням макроекономічної системи, сформувати систему збору та накопичення статистичної інформації не лише за галузевою чи територіальною ознаками, а й за продуктовою складовою, функціонуючими кластерами, що дозволить забезпечити комплексність дослідження соціально-економічної ситуації в адміністративно-територіальних утвореннях, урахувати особливості міжгалузевого обміну, наявність та щільність виробничих зв'язків, простежити інвестиційні потоки, сформувати таблиці "витрати-випуск" для регіону. Загалом, застосування такого підходу підвищить якість інформаційного забезпечення органів державного управління та місцевого самоврядування, створить умови для покращення аналітичної роботи відповідних структур.

Тому, чіткого визначення та законодавчого закріплення потребують правові засади створення та функціонування кластерів, статус їх учасників, механізми координації та управління їх діяльністю, класифікація адміністративно-територіальних одиниць з огляду на формування кластерних структур.

Для аграрного регіону, більш характерним є розвиток кластерів продуктового типу, що пов'язано з особливостями агропромислового виробництва, його спеціалізацією та концентрацією, територіальним розміщенням та технологічним ланцюгом виробництва кінцевої продукції. Організаційна структура кластеру представлена на рис. 2.

Рис. 2. Організаційна структура кластеру продуктового типу, найбільш типового для аграрного регіону

Основою такого кластеру є стійкий зв'язок сільськогосподарського виробника з підприємствами, переважно переробної промисловості, адже саме переробні підприємства є основними точками зростання, де концентруються основні інвестиційні ресурси регіону. Процес формування кластерів у регіоні відбувається переважно стихійно, на засадах ринкової самоорганізації, фактично не керовано та не координовано, що значною мірою впливає на передбачуваність процесів розвитку економічної системи регіону, порушує галузевий баланс, продуктову структуру економіки регіону.

Вирішити питання координації діяльності підприємств-учасників кластеру та держави можна створивши колегіальний орган управління кластером - наглядову раду кластеру, закріпивши її повноваження законодавчо.

Рис. 3. Пропонована організаційна структура кластеру продуктового типу

За таких умов, при розробці державних регіональних програм соціально-економічного розвитку, органам державного управління та місцевого самоврядування можна врахувати наявність кластерів та зосередитись на сприянні їх розвитку, формуючи відповідне інституційне середовище. Таким чином увага буде сконцентрована на оптимізації галузевої структури регіону через сприяння формуванню кластерів визначеної типології із урахуванням наявного виробничого потенціалу районів та міст області, одержанні стійкого синергетичного ефекту всередині кластеру. Інвестиційна ініціатива, буде виходити від держави у вигляді інвестиційних проектів, що передбачають комплексний соціально-економічний розвиток територій регіону, а не окремих, навіть швидко прибуткових підприємств. Така спільна діяльність держави та територіальної громади буде сприяти активізації інвестиційної діяльності, зокрема, через координацію попиту та пропозиції на інвестиційному ринку області.

Крім того, діяльність органів державного управління повинна зосереджуватись на:

- запровадженні комплексного моніторингу розвитку економічної ситуації в регіоні з метою виявленні потенційних учасників кластеру;

- проведенні аудиту наявного ресурсного потенціалу у всіх адміністративно-територіальних одиницях області з метою виявлення територій, де є передумови для створення кластерів;

- участі у роботі органів управління кластерів;

- регулюванні попиту та пропозиції на інвестиційні ресурси, шляхом інформаційної підтримки потенційних інвесторів та реципієнтів інвестицій;

- контролі за дотриманням чинного законодавства, особливо в галузі забезпечення якості продукції, екології, цільового та раціонального використання земельних ресурсів;

- сприянні вирішення питань функціонування підприємств-учасників кластеру на різних рівнях державного управління;

- запобіганні необґрунтованому згортанню виробництва або припиненню роботи в регіоні підприємств-учасників кластеру.

Особлива увага з боку держави повинна приділятись інноваційній складовій економічного зростання кластерів, активнішому залученню регіональних дорадчих структур, наукових установ та аграрних вищих навчальних до впровадження інноваційних розробок у виробництво.

Враховуючи сучасні умови функціонування регіональної економіки, триваючі інтеграційні процеси щодо формування кластерів різного типу, виникає необхідність координації діяльності їх учасників, визначення напрямків державної підтримки. Тому, слід запропонувати створення регіональної ради кластеру, завданням якої є налагодження взаємодії між учасниками всередині кластеру, кластерів, що функціонують в адміністративно-територіальних одиницях області, а також кластерами та органами державного управління і місцевого самоврядування. Рада регіонального кластеру повинна мати закріплені законодавством повноваження, зосереджуючи свою діяльність на підтримці розвитку конкурентоспроможного інвестиційно привабливого регіонального агропромислового комплексу. До ради регіонального кластеру входитимуть представники обласної державної адміністрації, обласної ради, наукових установ та дорадчих служб, фінансових установ, аудиторських фірм, торгово-промислової палати, агролізингу, тощо.

На рівні окремого кластеру взаємодія між його учасниками повинна здійснюватись через наглядову раду кластеру, учасниками якої є представники підприємств, що входять до складу кластеру.

Структуру взаємодії, пропоновану для учасників регіонального аграрного кластеру представлено на рис. 4.

Рис. 4. Організаційна структура регіонального аграрного кластеру

Тобто повинна забезпечуватись реалізація послідовності дій від формування умов для створення кластерів до забезпечення підтримки сприятливого середовища їх функціонування на основі державно-приватного партнерства.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Як показало проведене дослідження, формування агропромислових кластерів різної типології є одним із дієвих способів активізації інвестиційної діяльності в аграрному регіоні шляхом оптимізації використання власних інвестиційних ресурсів підприємств. Роль органів державного управління та місцевого самоврядування у даному процесі полягає в, виявленні кластерів, координації процесів їх розвитку, зокрема через координацію попиту та пропозиції серед потенційних інвесторів та реципієнтів інвестицій шляхом розробки активізації механізмів державно-приватного партнерства, інвестиційних проектів, створенні інституційних умов для розвитку агропромислових кластерів у районах області. Враховуючи викладене, напрямками подальших досліджень є розробка методик виявлення кластерів, створення системи індикаторів їх стану, прогнозування ефективності функціонування та напрямків подальшого їх розвитку як елемента соціально- економічної системи регіону.

Література

кластерний аграрний інвестиційний регіон

1. Андерсон, В. М. Регіональна конкуренція як фактор соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/conf06/papers/Anderson.html

2. Кропивко, М. Ф. Концептуальний підхід до кластерної організації та управління розвитком агропромислового виробництва / М. Ф. Кропивко // Економіка АПК. - 2010. - № 11. - С. 3-13.

3. Потенціал регіонів [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=244828929

4. Статистичний щорічник Черкаської області за 2011 рік. - Черкаси, 2012. - 544 с.

5. Зубець, М. Актуальні проблеми економіки України / М. Зубець, Б. Панасюк. - К. : Аграрна наука, 2004. - 84 с.

6. Асамблея Європейських регіонів. Декларація щодо регіоналізму в Європі Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.aer.eu/fileadmin/user_upload/PressComm/Publications/ DeclarationRegionalism/.dam/l10n/ua/DR_UKRAINE[1].pdf

Размещено на Allbest.ru