Особливості правового статусу фізичної особи-підприємця

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА "ЦИВІЛЬНОГО ТА ТРУДОВОГО ПРАВА"

Курсова робота з дисципліни: «Цивільне право»

На тему: «Особливості правового статусу фізичної особи-підприємця»

Студентки ЮФ 2 курсу ЗФН СВО "Бакалавр"

Галузі знань "Право"

напряму підготовки "Правознавство"

Христової Олени

Керівник:. завідувач кафедри «ЦіТП» Мошак Григорій Григорович

Одеса-2018



Зміст

Вступ

1. Фізична особа-підприємець, як суб'єкт цивільного права

1.1 Поняття та ознаки фізичної особи-підприємця

1.2 Права та обов'язки фізичної особи-підприємця

2. Правове регулювання діяльності фізичної особи-підприємця

2.1 Державна реєстрація фізичної особи-підприємця

2.2 Ліцензування та патентування діяльності фізичної особи-підприємця

2.3 Припинення діяльності фізичної особи-підприємця

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність обраної теми дослідження визначається проведенням реформаційних процесів в нашій країні. Прогалини в законодавчій базі України стала передумовою для проведення систематизації законодавства держави, яке регулює підприємницьку діяльність. За останні роки в Україні була прийнята значна низка нормативних актів, які регулюють діяльність окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності. Але вони загалом регулюють лише створення та діяльність юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності. Що ж стосується правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, то під правове регулювання підпало лише обмежене коло відносин з участю цих суб'єктів. Чинні нормативні акти лише декларують право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, використання належного їм майна для цього, встановлюють категорії осіб, які не мають права її здійснювати та регулюють їх державну реєстрацію. Тому сьогодні можна вести мову про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, який би врегулював діяльність фізичних осіб -- підприємців.

У юридичній літературі питання правового положення громадянина- підприємця розглядаються, як правило, у контексті ознак підприємницької діяльності і її організаційно-правових форм. При цьому, недостатньо уваги приділялось особливостям його правового положення у порівнянні з іншими фізичними особами і підприємницькими юридичними особами, особливостям правового регулювання реалізації ним права власності на підприємство, як єдиного майнового комплексу, його спадкування та ін. Недостатня теоретична розробка названих питань і недосконалість законодавчого регулювання породжують багато труднощів і непорозумінь на практиці.

Питання правового статусу фізичних осіб підприємців досліджувалося багатьма вченими як вітчизняними так і зарубіжними серед яких Т.В. Блащук, О.В. Дем'яненко, В.С. Мілаш, А.В. Панчишин, Ю.А. Петров, О.В. Старцев, І.І. Шамшина та інші. Незважаючи на внесок, зроблений зазначеними науковцями зміни в законодавстві та потреби часу вимагають нового комплексного підходу до визначення поняття правовий статус фізичної особи-підприємця.

Об'єктом дослідження є фізична особа підприємець, її правовий статус, порядок її реєстрації та припинення діяльності.

Предметом дослідження система нормативних актів, що регулюють цивільно-правові відносини в сфері реєстрації, діяльності, ліквідації фізичної особи підприємці.

Метою цієї роботи є здійснення системного наукового дослідження поняття «правовий статус фізичної особи-підприємця».

Для досягнення цієї мети треба вирішити такі задачі:

- розкрити поняття, та визначити основні ознаки фізичної особи підприємця;

- визначити основні права та обов'язки, якими наділена фізична особа підприємець при реалізації своєї діяльності;

- проаналізувати основний порядок реєстрації фізичної особи підприємця, надання ліцензії на реалізацію певних видів діяльності;

- ознайомитись з новим порядком ліквідації фізичної особи підприємця. Методологічною основою курсової роботи є загальнонаукові методи дослідження сутності і призначення права (діалектичний, феноменологічний, герменевтичний, метод філософського раціоналізму і метод філософської антропології) та конкретно-наукові (історичний, логічний, соціологічний, порівняльний, системний, формально-аналітичний і метод інтеграції).

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми, та складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури. Основна частина складається з двох розділів.



1. Фізична особа-підприємець, як суб'єкт цивільного права

1.1 Поняття та ознаки фізичної особи-підприємця

Правовою основою закріплення правового статусу фізичної особи підприємця в Україні є Конституція України[1], Господарський кодекс України[2], Цивільний кодекс України[3] та інші законодавчі і нормативні акти.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Під поняттям "кожен" розуміють фізичну особу, яка у встановленому законом порядку набула повної цивільної дієздатності. Згідно із законодавством України, фізичною особою вважаються громадянин України, іноземець та особа без громадянства.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України, за загальним правилом повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла віку 18 років (повноліття). З цього загального правила Цивільний кодекс України передбачає кілька винятків -- випадків набуття або надання повної цивільної дієздатності до досягнення 18-річного віку. Зокрема, відповідно до ч. З ст. 35 Цивільного кодексу України, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла віку 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (її законних представників) така особа може бути зареєстрована як підприємець.

Конституцією України та законом визначається перелік фізичних осіб, які не можуть бути зареєстровані як підприємці.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Конституції України, законом обмежується підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Так, народний депутат не має права займатися будь-якою, окрім депутатської, оплачуваною роботою[4, ст.З]. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі та не може займатися підприємницькою діяльністю[5, ст.6].

Не мають права займатися підприємницькою діяльністю державні службовці або інші особи, уповноважені на виконання функцій держави. Заборона на заняття підприємницькою діяльністю встановлена також для деяких інших категорій фізичних осіб, зокрема для: військовослужбовців, працівників прокуратури, суддів , нотаріусів тощо[6].

Великий енциклопедичний юридичний словник містить таке визначення поняття фізичної особи підприємця - особа яка на професійних засадах систематично займається підприємницькою діяльністю, приватним виробництвом, торгівлею, посередництвом, наданням послуг тощо. Відповідно до чинного законодавства України - підприємцем, як господарюючим суб'єктом може бути громадянин, який здійснює самостійну активну підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. У законодавстві України термін підприємець використовується насамперед щодо фізичної особи як одного з головних суб'єктів підприємницької діяльності [7, С.610].

Отже, згідно з думкою вченої Братусь С.Н. головними ознаками фізичної особи підприємця є:

* Громадянином - підприємцем є фізична особа;

Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю

* Громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та обов'язків. Навіть якщо безпосереднє управління його бізнесом здійснює інша особа (наприклад, у кафе, що належить приватному підприємцю, є директор), стороною відповідних відносин юридично є саме громадянин- підприємець (угоди укладаються від його імені, на його ім'я отримуються ліцензії та інші дозволи, він несе майнову та іншу відповідальність за результати підприємницької діяльності). Він є повноцінним самостійним суб'єктом ринку -- суб'єктом господарювання [2, п. 2 ч. 2 ст.].

* Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності -- права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України. Це означає можливість особи займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів на відміну від юридичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та обмежена видами діяльності, встановленими засновниками в установчих документах

* Громадянин-підприємець уособлює і власника відповідного бізнесу, і орган управління ним. Це відрізняє його від деяких юридичних осіб зі складним порядком керівництва, обумовленим наявністю декількох органів управління із розподілом між ними відповідних функцій.

Чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.

* Громадянин-підприємець має можливість обрати спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою.

Працювати за спрощеною системою підприємець може за додержання таких вимог:

обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не повинна перевищувати 500 тис. грн.;

у трудових відносинах упродовж року не може перебувати більше 10 осіб;

діяльність не може бути пов'язаною з торгівлею лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами.Ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації підприємця у розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Ця ставка підвищується на 50% за кожного працівника, що залучатиметься фізичною особою-підприємцем для здійснення діяльності[8].

* Громадянин-підприємець має можливість не відкривати банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і використовувати готівкову виручку на свій розсуд. [9, с. 413].

Таким чином, проаналізувавши позиції вчених, та положення нормативних актів можна говорити про фізичну особу-підприємця як про особу, яка проявляє ініціативу в розвитку економічної сфери держави, здійснює підприємницьку діяльність шляхом підвищення продуктивності праці та зниження витрат виробництва й несе відповідальність за свою діяльність.

1.2 Права та обов'язки фізичної особи-підприємця

Щоб зрозуміти правову природу фізичної особи - підприємця варто зосередитися на з'ясуванні сутності її правового статусу. Вчена Шамшина звертає увагу на те що визначальна роль суб'єкта у структурі правовідношення у праві актуалізує проблему наукового дослідження його правового статусу та перспектив розвитку цього статусу в умовах ринкових відносин що передбачає, насамперед, чітке визначення понятійних категорій. Наявність правового статусу визначає особу як суб'єкта права, законодавчо встановлюючи тим самим коло прав та обов'язків, можливих і належних дій цієї особи. Водночас поняття правового статусу суб'єкта та його зміст не одержали однозначного відбиття у сучасній правовій науці. Питання щодо елементів правового статусу його змісту, ролі у регулюванні суспільних відносин залишаються дискусійними у сфері загальної теорії права[10, с.29].

З моменту державної реєстрації фізичної особи як підприємця та одержання свідоцтва про державну реєстрацію вона набуває нового правового статусу підприємця та отримує підприємницьку право- та дієздатність. Обсяг правосуб'єктності підприємця може бути визначено із застосуванням ст. 51 ЦК України, згідно із якою до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин[11, с. 105].

Державна реєстрація є єдиною умовою реалізації фізичною особою свого права на підприємницьку діяльність.

Поряд із умовою реалізації права на підприємництво, законом встановлюються також умови здійснення підприємницької діяльності фізичних осіб -- підприємців. Ці умови водночас є межами свободи підприємницької діяльності фізичних осіб -- підприємців.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець зобов'язаний:

у передбачених законом випадках і порядку отримати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

дотримувати прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, дотримуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і

розмірах, встановлених законом;

забезпечити належні та безпечні умови праці, оплату праці не нижче від визначеної законом та її своєчасне отримання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне і медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України;

не завдавати шкоди довкіллю;

не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави[12, с.260].

Фізичні особи -- підприємці прирівняні у правовому статусі до юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності. Вони наділені таким же обсягом цивільних прав та обов'язків, що їх мають юридичні особи при здійсненні своєї підприємницької діяльності. На фізичних осіб, які займаються підприємництвом, поширюються вимоги, встановлені актами цивільного законодавства для юридичних осіб -- підприємців[13, с.310].

Отже, фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.



2. Правове регулювання діяльності фізичної особи-підприємця

2.1 Державна реєстрація фізичної особи-підприємця

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація фізичних осіб-підприємців проводиться за місцем проживання фізичної особи-підприємця.

Місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою-підприємцем[14,ст. 1]

Документи для державної реєстрації фізичної особи-підприємця подаються до державного реєстратора Державної реєстраційної служби України за місцем проживання фізичної особи.

Перелік документів: заповнена реєстраційна картка форми № 10; ксерокопія паспорта та картки платника податку, довіреність (у разі якщо документи подаються представником).

Відповідно до ст. 8 Закону, документи, які подаються (надсилаються поштовим відправленням або електронним документом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору поштовим відправленням, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена. В реєстраційній картці зазначається код виду економічної діяльності відповідно до КВЕД (на момент реєстрації вид економічної діяльності, який записаний першим, вважається основним). До реєстраційної картки може бути подана як додаток заява щодо обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються заявником особисто, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт громадянина України.

У разі бажання та можливості, дії стосовно реєстрації можуть виконуватися іншою особою на підставі довіреності, відповідно до ст. ст. 237, 244 Цивільного кодексу України, яка видається нотаріусом або особами, які прирівнюються до нотаріусів. Реєстраційний збір за реєстрацію фізичних осіб-підприємців не справляється.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця, які передбачені частиною першою статті 44 цього Закону в якій зазначено що підставами для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця є: невідповідність відомостей, які вказані у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, відомостям, які зазначені у документах, що подані для проведення державної реєстрації; наявність обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлені законом, щодо фізичної особи, яка має намір стати підприємцем; наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що заявник є підприємцем[15, с.73].

Відмова у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця з інших підстав не допускається.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи - підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Строк державної реєстрації фізичної особи - підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Не пізніше наступного робочого дня після отримання державним реєстратором від органів статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України даних про взяття на облік фізичної особи - підприємця державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику виписка з Єдиного державного реєстру[16, с.83].

Законом не передбачено окремого порядку державної реєстрації фізичних осіб - іноземців як фізичних осіб - підприємців. Для того щоб іноземна особа зареєструвалась фізичною особою - підприємцем необхідно:

- зареєструвати своє місце проживання впродовж десяти днів після прибуття на територію України;

- знаходитися в зареєстрованому місці протягом шести місяців з дня реєстрації;

- отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- подати державному реєстратору вищезазначені документи за своїм місцем проживання.

Після отримання виписки фізична особа можете займатися підприємницькою діяльністю[17, с.250].

Отже, реєстрація фізичної особи-підприємця -- це ретельний, точний, важливий з юридичної точки зору процес, який потребує певних навичок. Непрофесійний підхід до реєстрації фізичної особи-підприємця часто закінчується значною втратою часу, грошей, а також негативним впливом на нервову систему. На жаль, в державній системі реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців все це присутні черги, вичікування з талонами, обмежені години роботи більшості державних установ, повернення документів на перероблення, вишукування формальних підстав для відмови в проведенні реєстрації.

2.2 Ліцензування та патентування діяльності фізичної особи-підприємця

У деяких випадках, передбачених Законом, недостатньо державної реєстрації, для зайняття окремими видами діяльності потрібно також одержання ліцензії.

Перелік близько 60 видів діяльності, що не можуть здійснюватися без ліцензії, визначений у Законі «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., що є основним нормативно-правовим актом, що регулює ліцензування.

Ліцензія - документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування[18]. підприємець цивільний ліцензування

Таким чином ліцензуванню підлягає широкий спектр видів господарської діяльності. Деякі з них заборонені для фізичної особи-підприємця (космічна діяльність, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних речовин, тощо), але є й такі, провадження яких доступне й для фізичної особи-підприємця (медична практика, перевезення пасажирів автотранспортом, тощо).

Фізична особа-підприємець, що має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії[19, с. 195].

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

відомості про суб'єкта господарювання-заявника: прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів

вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Подальша доля документів, поданих для одержання ліцензії, може бути такою:

- заяву про видачу ліцензії залишають без розгляду;

- приймають рішення про видачу ліцензії

- відмовляють у видачі ліцензії.

Заяву про видачу ліцензії органові ліцензування дозволено не розглядати лише за таких умов:

- заяву подала (підписала) особа, яка немає на такі дії ніяких повноважень;

- документи оформлено з певними порушеннями (неповний комплект, неправильні назви, зайві документи тощо)[20, с. 110].

Рішення про видачу ліцензії орган ліцензування мусить прийняти протягом десяти робочих днів від дати надходження заяви та доданих до неї документів. Рішення про відмову у видачі ліцензії приймають також протягом десяти робочих днів.

Підставами для відмови у видачі ліцензії можуть бути такі:

недостовірність вміщених у документах даних, що їх вказав заявник під час заповнення;

невідповідність заявника (згідно з документами) ліцензійним умовам, встановленим для того виду господарської діяльності, який зазначено в заяві.

Анулювання ліцензії визначено в Законі як позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності[21, с.242].

2.3 Припинення діяльності фізичної особи-підприємця

Припинення підприємницької діяльності починається з державної реєстрації припинення. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-1У (зі змінами та доповненнями) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі:

- прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

- смерті фізичної особи - підприємця;

- постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

- постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

- постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців умовно можна поділити на чотири етапи.

1 етап. Рішення про ліквідацію

Ліквідація починається з прийняття рішення про припинення діяльності суб'єкта господарської діяльності.

2 етап. Звернення до державного органу реєстрації

Державний реєстратор повинен внести запис про дату прийняття рішення фізичної особи - підприємця про припинення своєї діяльності до Єдиного державного реєстру.

3 етап. Звернення до органів ДПС та соціальних фондів

Після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем здійснюється зняття з обліку фізичної особи - підприємця в органах ДПС на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення такої реєстраційної дії [22, с.312].

Також необхідно здійснити процедуру зняття з обліку в Пенсійному фонді України та у трьох фондах соціального страхування, якщо у підприємця були наймані працівники[23, с.92]

4 етап. Припинення діяльності СПД

Якщо вищезазначені органи нададуть довідки про зняття з обліку (але не раніше ніж за два місяці від дати опублікування повідомлення про припинення діяльності суб'єкта господарювання), підприємець особисто або поштою надсилає державному реєстраторові такі документи:

реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності;

оригінал свідоцтва про державну реєстрацію;

довідку з податкової інспекції про зняття з обліку платника податків;

довідки з Пенсійного фонду України і відповідних фондів соціального страхування про зняття з обліку платника страхових внесків.

Якщо документи в порядку, державний реєстратор протягом двох робочих днів має провести державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Після цього заявникові видається копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зі спеціальною позначкою про державну реєстрацію припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Державний реєстратор повідомляє про це всі державні органи[24, с. 126-127].

5 етап. Закриття рахунків у банках

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12.11.2003 р. № 492 (зареєстровано в Мін'юсті України 17.12.2003 р. за № 1172/8493, зі змінами та доповненнями), поточні рахунки клієнтів банків закриваються на підставі заяв клієнтів; рішення відповідного органу, на який згідно із законом покладено функції щодо припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (за заявою ліквідатора, голови або члена ліквідаційної комісії, управителя майна тощо)[25]; у разі смерті власника рахунку - фізичної особи та фізичної особи - підприємця (за заявою третьої особи, зокрема спадкоємця); на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.



Висновки

Підприємництво є об'єктом дослідження не тільки різних галузей права (цивільного, господарського, податкового, адміністративного та інших), а й інших наук -- економіки, соціології, психології тощо. Тому підприємництво є багатоаспектним явищем.

При визначенні поняття підприємницької діяльності як об'єкта цивільного права потрібно брати за основу саме інститути цивільного права, а не використовувати характеристику вольових дій підприємця -- фізичної особи (професійність, ризиковість, систематичність, самостійність, іноваційність тощо). У зв'язку з цим під підприємництвом у цивільному праві можна розуміти діяльність зареєстрованих як підприємці фізичних та юридичних осіб, пов'язану з реалізацією ними права власності, засновану на цивільному договорі, метою якої є отримання прибутку і в процесі здійснення якої вони несуть майнову відповідальність у визначеному законодавством порядку.

У дослідження було розкрите поняття, та визначити основні ознаки фізичної особи підприємця, визначено основні права та обов'язки, якими наділена фізична особа підприємець при реалізації своєї діяльності, проаналізовано основний порядок реєстрації фізичної особи підприємця, надання ліцензії на реалізацію певних видів діяльності, ознайомитись з новим порядком ліквідації фізичної особи підприємця.

Особливостями правового регулювання суб'єктів підприємницької діяльності в Україні є те, що:

Закон України «Про підприємництво» має декларативний характер і не регулює підприємницькі відносини ані юридичних, ані фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності. Навіть закріплений у цьому законодавчому акті порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності дістав подальше регулювання у підзаконному нормативному акті;

законодавче регулювання підприємницької діяльності провадилося лише для юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності шляхом прийняття законів, які регулювали порядок їх створення, управління, розпорядження майном, припинення діяльності. Були прийняті закони «Про підприємства», «Про господарські товариства», «Про банки та банківську діяльність» і т. ін.;

- на відміну від юридичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності правове регулювання діяльності фізичних осіб в Україні відсутнє, за винятком порядку проведення державної реєстрації та її скасування. Прийняття нових ЦК і ГК також не змінить ситуацію, оскільки в цих кодифікованих актах також немає і не може бути всебічного правового регулювання діяльності фізичних осіб -- підприємців. У зв'язку з цим пропонується прийняти Закон України «Про підприємницьку діяльність фізичних осіб».

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності та її скасування повинні регулюватися не підзаконним актом, який приймається Кабінетом Міністрів, а Законом «Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності».

Проаналізувавши думки вчених стосовно певних характеристик правового статусу фізичної особи-підприємця, можна надати таку його характеристику як концептуальне, системне та цілісне поняття, яке встановлює права та обов'язки, інтереси та свободи особи, що встановлені та гарантовані державою, яка проявляє ініціативу в розвитку економічної політики держави, здійснюючи самостійну,ініціативну,систематичну на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку та за свою діяльність, несе відповідальність. Підсумовуючи, слід додати, що саме в Конституції України, яка має найвищу юридичну силу - закріплено право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності. Роль правового статусу фізичної особи-підприємця є надзвичайно великою і є специфічною порівняно з іншими суб'єктами трудових правовідносин. Правовий статус фізичної особи-підприємця наділений особливими рисами і має унікальне значення. Загальнотеоретичне дослідження понятійного апарату правового статусу фізичної особи підприємця дозволяє розуміти фундаментальну основу останнього і сприяє з'ясуванню його нормативно-правового забезпеченню.



Список використаних джерел

1. Конституція України: чинне законодавство станом на 17 травня 2018р.: (Відповідає офіц..текстові)-К.: Алтера, 2014.-96с.

2. Господарський кодекс України : чинне законодавство зі змінами та доп. станом 7 березня 2018р.: (Офіційний текст) - К.: ПАЛИВОДА А.В., 2016. - 208 с.

3. Цивільний кодекс України: чинне законодавство із змінами та доп. на 19 травня 2018р.: Офіц.текст. - К.: Алерта,2015 - 320с.

4. Про статус народного депутата України: Закон від 17.11.1992 № 2790-ХІІ в ред. Закону України від 01.05.16 № 2790-12 [Електронний ресурс] // http: //zakon5. rada.gov.ua/ laws/ show/2790-12

5. Про статус депутатів місцевих рад: Закон від 11.07.2002 93-ІУ в ред. Закону України від 08.08.15 № 93-15 [Електронний ресурс]// http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/93-15

6. Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування: Методичні рекомендації Міністерства Юстиції від 16.10.2013 № П0020323-13 [Електронний ресурс] // http:// zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/ n0020323-13

7. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Акад. ПАН України Ю.С. Шемшученка. - 2ге вид. переробл. і допон - Вид-во «Юридична думка», 2012.-1020 с.

8. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К., 2005

9. Братусь С.Н. Суб'єкти цивільного права. К.. 2010 - 620 с.

10. Шамшина 1.1, Суб'єкти трудового права правове регулювання в умовах ринкових відносин: монографія / 1.1. Шамшина - Луганськ: Вид-во «Література»,2010. - 448с.

11. Цивільне право України у поняттях і термінах : слов.-довід. для ВНЗ / В. І. Плахтєєва. - X. : Форт, 2013.-209 с.

12. Цивільне право України : навч. посіб. / [Рабинович С. П. та ін. ; за ред.: Г. Б. Яновицької, В. О. Кучера] ; Львів, держ. ун-т внутр. справ. - Л. : Львів, держ. ун-т внутр. справ, 2011. - 468 с.

13. Цивільне право України. Загальна частина : підручник / [І. А. Бірюков та ін.] ; за ред. проф. І. А. Бірюкова і Ю. О. Заіки. - Київ : Правова єдність : Алерта, 2014. - 509 с.

14. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: Закон від 15.05.2003 № 755-ІУ в ред. Закону України від 26.11.15 № 835-УІ1І [Електронний ресурс]// http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/755-15

15. Цивільне право України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. І. Бублик ; ДЗ "Луган. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка", Каф. політол. та правознав. - Луганськ : ЛНУ ім. Тараса Шевченка, 2013. - 226 с.

16. Цивільне, господарське та господарське процесуальне право у запитаннях і відповідях (практичний курс) : [практ. посіб.] / [упоряд.: В. І. Борисова та ін.]. - X. : Право, 2013. - 175 с.

17. Цивільне право України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. М. Фролов, В. К. Антошкіна, В. С. Турскова. - Донецьк : Юго-Восток, 2012.-491 с.

18. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон від 02.03.2015 № 222-VIII в ред. Закону України від 08.12.15 № 867-УІІІ [Електронний ресурс] // http:// zakon5 .rada.gov.ua/ laws/ show/z1175-14

19. Цивільне право України : навч. посіб. для підгот. до держ. іспиту : у 2 ч. / за заг. ред. проф. Кройтора В. А. та доц. Кухарєва О. Є. - Харків : - 2015.-371 с.

20. Цивільне право України : навч. посіб. / А. В. Гончарова, Т. А. Кобзєва ; Сум. держ. ун-т. - Суми : Сум. держ. ун-т, 2015. - 167 с.

21. Цивільне право України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. М. Фролов, В. К. Антошкіна, В. С. Турскова. - Донецьк : Юго-Восток, 2012.-491 с.

22. Цивільне право : навч. посіб. / Н. Д. Красіліч, Л. М. Іваненко ; Київський національний торговельно-економічний ун-т. - К. : КНТЕУ, 2009. - 395 с.

23. Цивільне право : навч. посіб. / П. С. Матвєєв, В. І. Бірюков ; Нац. акад. внутр. справ. - К. : Алерта, 2013. - 255 с.

24. Цивільне право України : навч. посібник / Ю. В. Білоусов [та ін.] ; ред. Р. О. Стефанчук. - К. : Правова єдність, 2009. - 536 с.

25. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова Правління Національного Банку України від 12.11.2013 №492 [Електронний ресурс]// http:/ /zakon5. rada.gov.ua/laws/show/z1172-03

Размещено на Allbest.ru

...