Структурно-компонентний аналіз готовності державних службовців до управління соціальними проектами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структурно-компонентний аналіз готовності державних службовців до управління соціальними проектами

Ю.В. Погребняк, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Авторське резюме

У статті визначено та науково обґрунтовано структуру готовності державних службовців до управління соціальними проектами. Проаналізовано структуру професійної діяльності і структуру особистості фахівця. За результатами аналізу автор відзначає, що, по-перше, готовність до діяльності є цілісним утворенням, яке характеризує емотивно-когнітивну, вольову мобілізаційність суб'єкта в момент його залучення до діяльності певного спрямування; по-друге, готовність не є вродженою, а виникає в результаті певного досвіду людини, який ґрунтується на її позитивному ставленні до цієї діяльності, усвідомленні мотивів і потреб у ній, об'єктивації її предмета та способів взаємодії з ними. При цьому емоційні, інтелектуальні та вольові характеристики виступають конкретним вираженням готовності на рівні явищ. Таким чином, готовність фахівця до діяльності є складним структурним утворенням, необхідною передумовою готовності до професійної діяльності, а також вирішальним фактором її успішної результативності.

Ключові слова: професійна діяльність, структура особистості фахівця, структура професійної діяльності, державне управління, наукова організація праці.

Abstract

In the article it is designated and scientifically proved the structure of readiness of civil servants to management of social projects. It is analysed the structure of professional activity and the structure of the identity of the expert. According to the analysis the author points out that, firstly, the willingness to business is a holistic education that characterizes the emotive-cognitive, mobilization volitional subject at the time of his engagement for a given purpose; secondly, the willingness is not innate, but is the result of a particular human experience, based on its positive attitude towards this activity, awareness and needs it, objectification of its subject matter and how to interact with them. This emotional, intellectual and volitional characteristics are the concrete expression of readiness level phenomena. Thus, the willingness to professional activity is a complex structural entity, a prerequisite readiness for professional activity as well as the decisive factor for successful performance.

Keywords: professional activity, professional personality structure, structure of professional activities, public administration, scientific organization of labor.

Постановка проблеми. Сучасні вимагає від них нових підходів до державні службовці діють в умовах державного управління. Недостатня кардинальних змін у суспільстві, що розробленість проблем професійної підготовки державних службовців, низький рівень наукової організації праці детермінують цілу низку труднощів і відхилень в їхній професійно-управлінській діяльності.

Аналіз досліджень і публікацій. В останні десятиріччя як у зарубіжній, так і вітчизняній науковій практиці значна увага приділяється таким напрямам наукових досліджень, як: управління проектами (Е. Верзух, М. Гаршина, К. Грей, В. Дункан, Е. Ларсон, І. Мазур, А. Товб, Б. Тян, В. Шапіро та ін.); проектний підхід (Т. Брижований, Л. Дума та ін.); компетентність менеджера проекту, керівника, управлінця (С. Бушуєв, Н. Бушуєва, Л. Васильченко, І. Грабська, А. Єгоршин, І. Коваленко, С. Філімонова та ін.) тощо. Заслуговують на увагу дослідження присвячені визначенню специфіки професійно-управлінської діяльності державних службовців (В. Бакуменко, С. Серьогін, Є. Курасова, Н. Липовська, О. Оболенський, В. Олуйко, С. Хаджирадєва та ін.) і т. ін. Однак більшість проблем, що стосуються готовності державних службовців до управління соціальними проектами, так і не вирішені.

Мета дослідження - визначити і науково обґрунтувати структуру готовності державних службовців до управління соціальними проектами.

Виклад основного матеріалу. При визначенні структури готовності державних службовців до управління соціальними проектами ми ґрунтувалися на теоретико-методологічних положеннях таких проблемних феноменів як структура професійної діяльності та структура особистості фахівця.

Проведений аналіз зарубіжних та вітчизняних наукових фондів дозволяє констатувати відсутність єдиного підходу щодо визначення структури професійної діяльності. Більшість учених (Л. Божович, В. Мерліна, К. Платонов та ін.) констатують наявність однакових компонентів (операційних функцій), які утворюють функціональну структуру будь-якої діяльності, а саме: проектувальний, технологічний, організаційний, управлінський, дослідний. Інші (Н. Кузьміна, В. Сластьонін, А. Щербаков та ін.) переконливо доводять, що у процесі професійної діяльності виявляють себе такі взаємопов'язані функції, як: діагностична; орієнтаційно-прогностична; конструктивно-проектувальна; організаторська; інформаційно -пояснювальна; комунікативно-стимуляційна; аналітико-оцінна; дослідницько-творча. У зазначеному контексті важливо зрозуміти саму структуру готовності до професійної діяльності.

Так, три інваріантні компоненти у структурі готовності до професійної діяльності рекомендують визначати: В. Шалаєв - інформаційний, операційний і мотиваційний [14], М. Логачов - психічний (загальний і спеціальний), технічний і фізичний [9], О. Назаров - образ структури дії, загальний психофізіологічний стан, психологічну спрямованість особистості [10], О. Іванова - функціональну, емоційну й особистісну [6]. Важливим для нашого дослідження є запропоноване Г. Баллом розуміння структури готовності як комплексної здатності, де, як і в будь-якій цілісній якості особистості, можна виокремити сторони: мотиваційну, що відіграє стрижневу роль, інструментальну (яка визначає зміст і стильові особливості) та вольову, що забезпечує її реалізацію в реальних умовах [1].

Чотири компоненти визначає С. Кубицький - ціннісно-мотиваційний, гностичний, практичний і оцінний [7]. Поширюють структуру готовності до професійної діяльності до п'яти головних компонентів Ж. Половнікова - мотиваційний, операційний, вольовий, оцінний, функціональний [11], О. Бикова - морально-психологічний, управлінсько-командирський, авторитарний, креативний і комунікативний [2]. М. Дьяченко і Л. Кандибович до шести: мотиваційний; орієнтаційний; пізнавально-оперативний; емоційно-вольовий; психофізіологічний; оцінюючий [4, с. 81] та ін. Компонентами професійно-психологічної готовності, на думку М. Ануфрієва і Я. Кондратьєва, є: мотиваційний (установка не тільки на найбільш доцільні, активні та рішучі дії, а й на власну безпеку); орієнтаційний (вивчення та усвідомлення умов і особливостей діяльності, способів можливих дій в різних варіантах розвитку подій тощо); операційний (навички та вміння реалізувати професійні дії); вольовий (самоконтроль, саморегуляція, самомобілізація); оцінюючий (об'єктивна оцінка ступеня небезпеки ситуації і власної підготовленості для її вирішення, прогнозування можливих результатів, внесення відповідних поправок).

Вищезазначене дозволяє дійти висновку, що на сучасному етапі розвитку науки домінує підхід щодо визначення складових готовності до професійної діяльності як стану та якостей особистості, що забезпечує її успішний перехід від навчання у вищому освітньому закладі до професійної діяльності. Ми погоджуємося з думкою Н. Романенко, яка вважає, що готовність до професійної діяльності «це активно-дієвий стан особистості, настанова на певну поведінку, змобілізованість сил на виконання завдання» [12, с. 14].

У контексті нашого дослідження важливим також є розуміння структури особистості фахівця. Розуміючи особистість як суб'єкт соціальних стосунків та активної діяльності, а також ґрунтуючись на уявленні К. Платонова про структуру особистості, Є. Зеєр розробив чотирьохкомпонентну структуру особистості фахівця [5]. Узагальнено ця структура подана нами у табл. 1.

Таблиця 1 Структура особистості фахівця за Є. Зеєром

Ґрунтуючись на даній професійно-обумовленій структурі особистості фахівця (за Є. Зеєром), можна сформувати модель особистості фахівця конкретного фаху, зокрема і державного службовця. Це буде той ідеальний образ особистості, еталон, згідно з яким повинна формуватись особистість майбутніх державних службовців і якому вона повинна якомога більше відповідати наприкінці терміну професійної підготовки. Рівень готовності державних службовців до виконання своїх професійних функцій визначається ступенем відповідності його особистості еталонові - моделі фахівця з державного управління.

Отже, готовність як результат підготовленості, - такий ракурс проблеми простежується у більшості робіт учених (М. Дьяченка, Л. Кандибович, О. Киричука, Є. Козлова, С. Максименка, А. Пуні, С. Терещука, Т. Щербан та ін.) і розглядається в безпосередньому зв'язку з формуванням, розвитком і вдосконаленням психічних процесів, станів, якостей особистості, необхідних для успішного виконання діяльності. Все це свідчить про те, що при визначенні структури готовності державних службовців до управління соціальними проектами слід акцентувати на таких її компонентах, як: психологічний і функціональний. Узагальнено структуру готовності державних службовців до управління соціальними проектами подано у таб. 2.

Таблиця 2 Структура готовності державних службовців до управління соціальними проектами

У рамках особистісного підходу готовність до професійної діяльності розглядається як настанова (О. Імедадзе, О. Леонтьєв, Ю. Поваренков, О. Прангішвілі, Д. Узнадзе), наявність здібностей (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн), якість особистості (К. Платонов), складне особистісне утворення (Ю. Гільбух, Л. Кондратова, Р. Пенькова), синтез властивостей особистості (С. Кубіцький, В. Крутенький), активність, що виникає з потреби довкілля (В. Бочелюк), інтегративна професійна якість (В. Ширинський).

Варто зазначити, що більшість науковців (В. Бочелюк, Ф. Генов, М. Дьяченко, Є. Ільїн, Л. Кандибович, Л. Карамушка, Р. Пенькова, Л. Разборова, В. Шадриков та ін.) психологічну готовність розглядають як підготовленість до певної діяльності, тобто як стійке ієрархічне утворення особистості, що включає в себе мотиваційний, когнітивний, операційний та інші компоненти. Наведемо лише декілька прикладів таких визначень.

Так, за М. Дьяченко і Л. Кандибовичем, готовність - це «цілеспрямований вияв особистості, що містить у собі її переконання, погляди, ставлення, мотиви, почуття, вольові й інтелектуальні якості, знання, навички, вміння, настанови, налаштованість на певну поведінку» [4]; за С. Кубіцьким, - це «спрямованість особистості, яка передбачає потреби, переконання, погляди, ставлення, мотиви, почуття, вольові й інтелектуальні якості, знання, уміння й настанови на певну поведінку в незвичних умовах» [7]; за Л. Разборовою, - це дієвий стан особистості, що виражається в здатності до продуктивної реалізації знань, умінь і навичок і дозволяє особистості швидко орієнтуватись, продуктивно реалізовувати рішення, яке було прийнято, створювати творчу атмосферу [16].

У рамках функціонального підходу визначення сутності поняття “готовність до професійної діяльності” тлумачать як: емоційний стан, що характеризується оптимальним рівнем працездатності аферентних та еферентних систем (С. Кубіцький та ін.); передстартову активізацію психічних функцій (Г. Гагаєва, Л. Разборова та ін.); певний стан психічних функцій, на основі якого здобувається оптимальний рівень досягнень діяльності (Н. Левітов, Л. Нерсесян, А. Пуні, В. Пушкін, О. Ухтомський та ін.); аналізується специфіка готовності до різних видів діяльності, наприклад, до розумової та фізичної (А. Ковальов); до педагогічної (К. Дурай-Новакова, А. Линенко, О. Мороз, О. Проскура, В. Сластьонін, В. Щербіна) та ін. За В. Шадриковим, Т. Шамовою та ін. слід враховувати такі закономірності процесу засвоєння професійної діяльності, як: формування мети діяльності, формування інформаційної основи діяльності, формування виконавчої частини діяльності, формування підсистеми професійно важливих якостей [15].

Для уніфікації означених підходів М. Дьяченко і Л. Кандибович запропонували розрізняти загальну й ситуативну готовність, розуміючи під загальною - стійку характеристику особистості (передумова успішного виконання діяльності), а під ситуативною - психофізіологічний стан, який відповідає умовам виконання діяльності в конкретній ситуації [4].

За результатами аналізу можна стверджувати, що, по-перше, готовність до діяльності є цілісним утворенням, що характеризує емотивно-когнітивну, вольову мобілізаційність суб'єкта в момент його залучення до діяльності певного спрямування; по-друге, готовність не є вродженою, а виникає в результаті певного досвіду людини, який ґрунтується на її позитивному ставленні до цієї діяльності, усвідомленні мотивів і потреб у ній, об'єктивації її предмета та способів взаємодії з ними. При цьому емоційні, інтелектуальні та вольові характеристики виступають конкретним вираженням готовності на рівні явищ. Таким чином, готовність фахівця до діяльності є складним структурним утворенням, необхідною передумовою готовності до професійної діяльності, а також вирішальним фактором її успішної результативності.

Отже, у структурі готовності державних службовців до управління соціальними проектами доцільно визначати за двома компонентами: психологічним і функціональним. Готовність державних службовців до управління соціальними проектами за психологічним компонентом доцільно аналізується за такими критеріями:

- аксіологічно-мотиваційний (показники: професійна спрямованість державних службовців на гуманізацію і демократизацію суспільних відносин; морально-ціннісні орієнтації державних службовців в умовах сучасних суспільних змін; вмотивованість державних службовців на ефективну реалізацію соціальних програм і проектів на різних рівнях державного управління (міжнародному, національному, регіональному, місцевому); потреба служіння народу України та наданні якісних державно-управлінських послуг у межах посадової компетенції);

- професійно важливі якості, що необхідні для ефективного управління соціальними проектами (показники: толерантність; комунікабельність; емпатія, ініціативність, саморегуляція/самовираження, самоменеджмент);

- когнітивний потенціал державних службовців з управління соціальними проектами (показники: обізнаність із базовими положеннями державних соціальних проектів, що реалізуються в Україні; знання нормативно-правових документів, що регламентують професійну діяльність державних службовців у процесі управління соціальними проектами; розуміння функцій і специфіки соціальних проектів та їх фундаментальної ролі в розвитку соціальної інфраструктури держави; знання принципів, форм та методів управління проектами, їх класифікації та специфіки застосування в галузі державного управління; знання видів, моделей, організаційних структур проектної команди і специфіки їх функціонування під час реалізації соціальних проектів; знання інструментарію і процедур розробки соціального проекту).

За функціональним компонентом:

- проектувально-технологічний (показники: вміння визначати обмеження, стратегії і цілі соціальних проектів; здатність розробляти структурний план проекту, складати організаційну схему, визначати й описувати ролі у проекті, аналізувати оточення проекту, складати календарні плани; навички роботи з програмою МS Project і документацією проекту);

- економіко-правовий (показники: вміння проводити проектний аналіз відповідно до нормативно-правових норм, що діють у сучасному міжнародному та українському законодавстві; уміння доцільно застосовувати різні методи аналізу ефективності соціального проекту);

- організаційно-змістовий (показники: уміння управляти ресурсами і витратами соціальних проектів; уміння приймати ефективні рішення з урахуванням цілей соціального проекту; уміння управляти просторово-часовою організацією діяльності проектної команди).

Таким чином, перспективу подальших досліджень вбачаємо у наступному: а) визначенні необхідної функціональної структури професійної діяльності державного службовця у відповідності з рівнем його кваліфікації; б) визначенні структури узагальненого об'єкта діяльності державних службовців; в) виділенні елементів сукупної структури професійної підготовки державних службовців; а також поглибленому розкриттю кожного із вищезазначених нами елементів.

професійний управління соціальний фахівець

Список літератури

1. Балл Г.О. Психологічні аспекти гуманізації освіти / За ред. Г.О. Балла. - Рівне, 1996. - 168 с.

2. Бикова О.В. Формування готовності до професійної діяльності майбутніх офіцерів пожежної охорони: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / О.В. Бикова. - К., 2001. - 20 с.

3. Глущук Ю.О. Підготовка державних службовців до аналітичної діяльності в системі післядипломної освіти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Ю.О. Глущук. - Одеса, 2010. - 19 с.

4. Дьяченко М.И., Кандибович Л.А. Психологическая проблема готовности к деятельности. - Минск: БГУ, 1976. - 236 с.

5. Зеер Э. Компетентностный подход к модернизации профессионального образования / Э. Зеер, Э. Сыманюк // Высшее образование в России. - 2005. - №4. - С. 23-30.

6. Иванова Е. В. Социально-психологическая адаптация курсантов в ВУЗе МВД как этап профессионального становления будущих сотрудников пенитенциарной системы: дис. ... кандидата психол. наук: 19.00.06 / Иванова Елена Вячеславовна. - К., 1999. - 189 с.

7. Кубіцький С.О. Система оцінювання готовності майбутніх офіцерів до професійної діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / С.О. Кубіцький. - К., 2001. - 20 с.

8. Клиффорд Ф. Грей. Управление проектами [практическое руководство] / Клиффорд Ф. Грей, Эрик У. Ларсон; пер. с англ. - М.: Издательство «Дело и сервис», 2003. - 528 с.

9. Логачов М.Г. Психологічна підготовка особового складу спеціальних підрозділів ОВС до дій в екстремальних ситуаціях: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.06 / Логачов Микола Георгійович. - Харків, 2001. - 144 с.

10. Назаров О.А. Динамика первичной психологической адаптации к условиям учебы и службы в учебных заведениях МВД Украины: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Назаров Олег Александрович. - Харьков, 2001. - 200 с.

11. Половникова Ж.Ю. Формирование психологической готовности сотрудников охраны к осуществлению профессиональной деятельности: дис. ... кандидата псих. наук: 19.00.01 / Половникова Жанетта Юрьевна. - Харьков, 1995. - 141 с.

12. Романенко Н.А. Підготовка майбутнього менеджера освітнього закладу: сучасні аспекти / Н.А. Романенко // Наука і освіта. - 2010. - № 1-2. - С. 196-201.

13. Скібіцька Л.І. Лідерство та стиль роботи менеджера: [навч. посібник] / Л.І. Скібіцька. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 192 с.

14. Шалаєв В.М. Теоретичні засади готовності курсантів до правоохоронної діяльності / В.М. Шалаєв // Науковий вісник ПДПУ ім. Ушинського. - 1998. - Вип. 4-5. - С. 49-53.

15. Шамова Т.И. Управление образовательными системами: [учебное пособие для студ. высш. учебн. заведений] / Шамова Т.И., Третьяков П.И., Капустин Н.П.; под ред. Т.И. Шамовой. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. - 320 с.

16. Шендеровський К. Менеджмент у соціальній роботі / Костянтин Шендеровський. - К.: Главник, 2007. - 117 с.

Размещено на Allbest.ru