Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері державних закупівель

Міжнародний університет бізнесу і права

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

O.M. ЩУКІН

Ключові слова: адміністративна відповідальність, державні закупівлі, юридична відповідальність

Починаючи з 11.01.2005 р., до Кодексу України про адміністративні правопорушення [1], відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 18.11.2004 р. № 2188-IV, було внесено зміни щодо встановленім адміністративної відповідальності за порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, що охопили різні сторони конкурсних процедур та значно розширили повноваження осіб контрольних установ. Розглядаючи адміністративну відповідальність у сфері державних закупівель як один із заходів адміністративного примусу та вид юридичної відповідальності, необхідно звернути увагу на її ознаки. Суспільна шкідливість адміністративних правопорушень у сфері державних закупівельне може бути в повному обсязі оцінена дослідженням лише об'єктивних ознак їхнього складу, чим і викликана актуальність проблематики статті.

Варто зазначити, що в українській та зарубіжній науковій літературі теоретичні й практичні питання щодо адміністративної відповідальності стали предметом досліджень таких авторів, як, зокрема: В. Авер'янов, Е. Герасименко, І. Голосніченко, Л. Коваля, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Котюк, Д. Лук'я- нець, Т. Мацелик, С. Стеценко.

Вищевказані дослідження не дають повного уявлення про інститут адміністративної відповідальності, оскільки не досліджують її у комплексі з іншими заходами адміністративного примусу. Залишається багато проблемних, дискусійних, а також недосліджених питань, які мають свої специфічні особливості та які, на жаль, не повністю були розкриті науковцями. Тому метою статті є дослідження адміністративних правопорушень у сфері державних закупівельне через об'єктивні ознаки їхнього складу.

Під адміністративною відповідальністю за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг М. Довгань розуміє примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування судом (суддею) до посадових осіб, які забезпечують державні закупівлі, передбачених законодавством за вчинення адміністративних проступків цієї сфери адміністративних стягнень, які виконані такими особами [2, с.10].

Розглядаючи адміністративну відповідальність у сфері державних закупівель як один із заходів адміністративного примусу та вид юридичної відповідальності, необхідно звернути увагу на її ознаки.

Одним із центральних елементів складу адміністративних правопорушень законодавства у сфері державних закупівель є об'єкт протиправного посягання, саме об'єкт дає змогу визначати сутність цього проступку, встановити його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відокремленню його від суміжних посягань. Об'єктом правопорушення визнаються суспільні відносини, на які здійснюються посягання.

Його точне визначення і закріплення в нормах закону (кодексу) дає змогу більш конкретно проводити як профілактичну роботу, так і правозастосовну діяльність відповідних державних органів.

При скоєнні адміністративного правопорушення у сфері державних закупівель, розрізняють загальний, родовий і безпосередній об'єкт проступку.

Під загальним об'єктом розуміють сукупність суспільних відносин, що охороняється заходами адміністративної відповідальності.

Родовий об'єкт являє собою групу однотипних суспільних відносин, врегульованих нормами однієї галузі права або правового інституту. Залежно від родового об'єкту правопорушення, скоєні юридичними особами, можуть бути згруповані в одному нормативному акті, і тоді родовий об'єкт можна визначити за його назвою. Для адміністративної відповідальності юридичних осіб не є рідкісною ситуація, коли в одній статті нормативного акту зібрана низка правопорушень, які об'єднані спільним родовим об'єктом. Відносно сфери державних закупівель родовим об'єктом адміністративних проступків у сфері державних закупівель виступають суспільні відносини, пов'язані із належним формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів, стаття 16414КУпАП [1].

Видовим об'єктом виступають суспільні відносини, пов'язані із обігом державних фінансів - сукупності розподільно-перерозпо- дільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Під безпосереднім об'єктом адміністративного проступку слід розуміти ті конкретні суспільні відносини, яким може завдати шкоду посадова особа. Ці відносини перебувають під охороною закону і є складовою частиною, елементом окремого складу адміністративного правопорушення.

Законодавець чітко окреслив певне коло суспільних відносин, пов'язаних із протиправною поведінкою посадових осіб у суспільстві, яка призводить до адміністративної відповідальності за порушення у сфері державних закупівель, главою 12 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності» встановлено адміністративну відповідальність ст.16414 за такі адміністративні правопорушення, а саме, за здійсненім закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Ще одним елементом складу зазначених правопорушень є їх об'єктивна сторона, яка складається з ознак, які характеризують зовнішній прояв, поведінку правопорушника. Основною ознакою об'єктивної сторони є діяння, яке виявляється в дії або бездіяльності. Оскільки всі вони є проступками з формальним складом, тобто достатня обов'язкова ознака - саме факт вчинення протиправного діяння, то можемо зробити висновок, що кожне з перелічених діянь буде вважатися як адміністративне правопорушення відразу ж після його вчинення, незважаючи на те, чи настав протиправний результат від вчиненого того чи іншого правопорушення, чи ні, не шукаючи причинного зв'язку між діянням та цим результатом.

Висвітлюючи ознаки об'єктивної сторони проступків, передбачених ст.16414 КУпАП, М. Довгань зазначає, що єдиною ознакою об'єктивної сторони цих проступків виступає діяння, яке може проявлятися як у формі дії, так і бездіяльності. Шкідливі наслідки, з якими пов'язується момент закінчення адміністративних проступків у сфері державних закупівель, законом як обов'язкова їх ознака (отже і причинний зв'язок між ними та протиправним діянням) не передбачені. Тобто усі склади таких проступків є формальними. Кваліфікуючими ознаками цих проступків можуть виступати час (наприклад, оприлюднення інформації щодо закупівлі, порушення строків надання необхідної інформації) та спосіб їх вчинення [2, с.12].

Об'єктивна сторона правопорушення у сфері державних закупівель полягає у:

1) незастосуванні визначених законом процедур закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

2) застосуванні процедур закупівлі з порушенням законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти:

а) оформленні тендерної документації з порушенням законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

б) оцінці тендерних пропозицій не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої тендерної пропозиції, що міститься у тендерній документації;

в) укладенні з учасником, що став переможцем торгів, договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти за цінами і обсягами, які не відповідають вимогам тендерної документації;

3) не оприлюдненні інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства, недотримання умов захисту вітчизняного ринку;

4) неподанні в установленому порядку звіту про результати здійсненім процедури закупівлі товарів, робіт і послуг, відображення недостовірних відомостей у звіті про результати здійснення зазначеної процедури;

5) не проходження навчання чи підвищення кваліфікації з питань організації та здійснення процедур закупівель відповідно до вимог законодавства;

6) ненаданні інформації, документів та матеріалів у випадках, передбачених законодавством [1].

Суспільна шкідливість адміністративних правопорушень у сфері державних закупівельне може бути в повному обсязі оцінена дослідженням лише об'єктивних ознак їхнього складу.

Одним із обов'язкових елементів складу кожного з перелічених вище адміністративних правопорушень є їх суб'єкт, тобто особа, яка здійснила проступок і до якої може бути застосоване адміністративне стягнення. Загальними ознаками суб'єкта аналізованих адміністративних проступків і адміністративної відповідальності за них слугує те, що суб'єктом обов'язково є фізична особа - людина, яка досягла 16-річного віку і котра є осудною на момент вчинення правопорушення, тобто розуміє (усвідомлює) протиправність своїх діянь і може керувати ними.

Що стосується сфери державних закупівель, вищезазначена стаття 16414 КУпАП передбачає наявність спеціального суб'єкта з притаманними лише йому ознаками. Мова йдеться передусім про посадових осіб, які підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері державних закупівель, забезпечити виконання яких входить до посадових обов'язків, а саме, члени комітету з конкурсних торгів замовника, члени органу оскарження (Антимонопольного комітету України), посадові особи Уповноваженого органу (Мінекономрозвитку України), а також посадові особи органів Державної казначейської служби України [1].

Суб'єкта адміністративних правопорушень у сфері державних закупівель законодавець виділяє за ознаками посади, хоч і не дає визначення поняття «посадова особа».

Водночас, М. Довгань стверджує, що не всі з перелічених вище посадових осіб є суб'єктами адміністративної відповідальності, в тому числі, за проступки передбачені цією статтею. Найчастіше суб'єктом проступку у сфері державних закупівель виступають члени комітету конкурсних торгів, якими є представники практично усіх структур публічної адміністрації, крім народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих рад. Оскільки до складу комітету з конкурсних торгів входить не менше п'яти осіб, то при кваліфікації протиправних діянь зазначених осіб слід чітко розмежувати правопорушення, що вчиняються комітетом з конкурсних торгів як колегіальним органом, та проступки, за які відповідають лише деякі з його членів. Стосовно інших суб'єктів відповідальності, а саме, посадових осіб Мінекономрозвитку України, Державної казначейської служби України, Антимонопольного комітету України автором зазначається, що вони суб'єктами адміністративних проступків, передбачених ст.16414 КУпАП, не виступають, оскільки виконують, переважно, допоміжні та контрольно-наглядові функції [2, с. 13].

Останнім елементом складу розглянутих адміністративних правопорушень є їх суб'єктивна сторона, тобто вина - психічне ставлення суб'єкта до вчиненого ним правопорушення і до шкідливих наслідків, які настали чи могли би настати. Вина є необхідною умовою відповідальності. При вчиненні адміністративних проступків у сфері державних закупівель вина проявляється як у формі умислу, так і у формі необережності. Якщо в діяннях особи вину не встановлено, а шкідливі наслідки стали результатом випадкових обставин - не має суб'єктивної сторони, не має адміністративного проступку, не має адміністративної відповідальності. Діючи умисно, правопорушник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає і бажає (прямий умисел) або свідомо допускає (непрямий умисел) настання шкідливих наслідків. Тобто, вина є необхідною умовою відповідальності, якщо в діяннях особи вину не встановлено, а шкідливі наслідки стали результатом випадкових обставин - не має суб'єктивної сторони, не має адміністративного проступку, немає адміністративної відповідальності.

Отже, усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення у сфері державних закупівель.

Характеризуючи адміністративну відповідальність за порушення порядку державної закупівлі, М. Довгань визначає такі її особливості.

- по-перше, відповідальність передбачена лише нормами КУпАП (стаття 164);

- по-друге, відповідно до цього Кодексу вона застосовується лише до посадових осіб, які беруть участь у процедурах державних закупівель;

- по-третє, правом притягненім цих осіб до відповідальності за скоєні проступки наділений винятково суд;

- по-четверте, лише щодо адміністративних проступків у сфері державних закупівель встановлений спеціальний строк накладення адміністративного стягнення - протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення [2, С.10].

У сфері адміністративного права можна виділити два неоднорідні типи відповідальності - негативну (або ретроспективну) і позитивну (або перспективну). Адміністративна відповідальність належить до першого типу, що завжди пов'язаний із вчиненням особою протиправного діяння і супроводжується для неї наслідками у вигляді певних санкцій [3, с.429].

Як зазначає А. Матіос [4, с.31], основними причинами адміністративних правопорушень виступають: чинники, які формують у порушника зневажливе або легковажне ставлення до встановлених правил, обов'язків, недисциплінованість, егоїстичне протиставлення особистих інтересів суспільним; обставини, які сприяють виникненню ситуацій, що породжують ту чи іншу неправомірну поведінку тощо.

Виділяють три підстави адміністративної відповідальності: нормативну (система норм, що регулюють її), фактичну (адміністративний проступок) і процесуальну (акт компетентного органу про накладення адміністративного стягнення) [5, с.44].

Фактичною підставою притягнення до адміністративної відповідальності є скоєння винною особою адміністративного проступку у сфері державних закупівель.

Дослідивши ознаки адміністративного проступку у сфері державних закупівель, М. Довгань запропонував його поняття. Це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність особи, що посягає на встановлений порядок придбання публічною адміністрацією товарів, робіт і послуг за державні кошти за встановленою законом процедурою, що охороняється законодавством про адміністративну відповідальність [2, с.11].

За вчинення адміністративних правопорушень у сфері державних закупівель чинний кодекс передбачає вживання лише одного із заходів адміністративної відповідальності - штраф.

Слід зауважити, роль адміністративної відповідальності в боротьбі з правопорушенням постійно зростає, як і кількість складів адміністративних проступків. На момент прийняття КУпАП названо 172 проступки, за скоєння яких була встановлена адміністративна відповідальність, станом на 01.01.2004 р. його норми містили 312 складів адміністративних проступків, на 01.01.2011 р. - 375 складів адміністративних проступків [1].

Як відомо, інститут адміністративної відповідальності в адміністративному праві країн Східної Європи існує давно, в тому числі в Україні. У 1984 році було прийнято кодифікований нормативно-правовий акт - Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), який зі змінами та доповненнями діє і дотепер.

Особливістю законодавства України про адміністративну відповідальність у сфері державних закупівель полягає в тому, що воно до цього часу є масивним, тобто не має єдиного законодавчого акта, який би містив усі склади правопорушень, передбачив усі види адміністративних стягнень, порядок їх накладанім, а також порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, що і призводить до конкуренції норм та їх двозначного тлумачення. Адже чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення цим вимогам не відповідає.

В. Авер'янов, Д. Лук'янець, Н. Хорощак зазначають, що на нинішньому етапі розвитку вітчизняної системи законодавства фактично є два тотожні типи адміністративної відповідальності: перший тип - це адміністративна відповідальність на засадах чинного КУпАП, другий - адміністративна відповідальність на засадах, відмінних від КУпАП (тобто тих, що не збігається з положеннями КУпАП) [6, с. 19].

Слід відзначити, що у сфері державних закупівель поряд із Кодексом України про адміністративні правопорушення - основним законодавчим актом, що встановлює адміністративну відповідальність, діють також інші закони прямої дії, що містять норми права, які регулюють ті чи інші питання адміністративної відповідальності, зокрема Закон України «Про здійснення державних закупівель» [7].

Так, п.4 ст.39-11 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачає застосування Уповноваженим органом до операторів електронних майданчиків фінансових та адміністративних санкцій, а саме:

1) у разі одноразової необгрунтованої відмови від проведення реєстрації осіб, які бажають стати замовниками або учасниками процедури електронного реверсивного аукціону, оператори електронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) у разі порушення регламенту електронного майданчика оператори електронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Санкція, передбачена в цьому пункті, застосовується окремо щодо кожного випадку порушення;

3) у разі одноразової необгрунтованої відмови від організації та проведення електронного реверсивного аукціону оператори електронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) у разі повторної необгрунтованої відмови від організації та проведення електронного реверсивного аукціону оператори електронних майданчиків сплачують штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та підлягають виключенню з реєстру операторів електронних майданчиків. Зазначені санкції застосовуються у безспірному порядку [7].

Нормативно-правові акти, що прийняті і діють у сфері державних закупівель передбачають застосування примусових заходів, визначені як «штрафні санкції», які за своїми ознаками є саме проявом фінансової відповідальності. адміністративний відповідальність закупівля тендерний

Проаналізувавши чинне законодавства, можна дійти висновку, що, крім адміністративних стягнень за правопорушення у сфері державних закупівель, Законом України [7] надано право застосовувати штрафні санкції. Нормативно-правові акти, що прийняті і діють у сфері державних закупівель, передбачають застосування примусових заходів, визначені як «штрафні санкції», котрі за своїми ознаками не відносяться ні до попереджувальних, ні до припиняючих заходів, а є саме проявом фінансової відповідальності.

Фінансова відповідальність за правопорушення у сфері державних закупівель, як і адміністративна відповідальність, має всі ознаки адміністративного примусу, однак існує різниця між цими видами відповідальності, що полягає в мірах відповідальності, що застосовуються до порушників. Так, мірами адміністративної відповідальності є адміністративні стягненім, а фінансово-правової відповідальності - фінансові (штрафні) санкції.

Заходи адміністративної відповідальності, на думку Т. Мацелик [8, с.99] - є особливим видом заходів адміністративного примусу, які є реакцією на вчинений адміністративний проступок та містять у собі елементи покарання, що суттєво відрізняє їх від інших заходів.

Щодо правової природи фінансових санкцій, то необхідно відмітити, що в юридичній літературі існують дві точки зору з цього приводу. Прихильники першої вважають, що фінансові санкції є засобами нового виду юридичної відповідальності, який ще не знайшов належного відображення в правовій науці, а саме: фінансової відповідальності [9, с.107]. Друга точка зору полягає в тому, що фінансові санкції є нічим іншим, як засобами адміністративної відповідальності. Ю. Козлов, Л. Попов, В. Колпаков, О. Кузьменко, Н. Кізіма цю групу заходів адміністративного примусу іменують «заходами адміністративної відповідальності» [10, с. 194-195].

Кожен із видів юридичної відповідальності має притаманні тільки йому ознаки, які головним чином пов'язані з предметом і методом регулювання тих чи інших правовідносин. Тому при визначенні виду юридичної відповідальності необхідно насамперед з'ясувати, які правовідносини мають місце в конкретній ситуації. У разі застосування фінансових санкцій виникають відносини публічно-правового характеру, оскільки однією зі сторін є відповідний контролюючий або наглядовий державний орган та інші контролюючі органи, які від імені держави уповноважені застосовувати певні заходи примусу. При цьому зазначені санкції накладаються в адміністративному, а не судовому порядку, а суми стягнених штрафів спрямовуються до Державного бюджету України. Отже, відносини, що виникають у даному випадку, за своїм характером є адміністративно-правовими. Тобто, можна дійти висновку про те, що за своїм змістом фінансові санкції є мірами відповідальності, яка має ознаки адміністративного примусу. Подібну точку зору підтримують такі вчені й практики, як В. Колпаков [11, с.295-296], В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук'янець, Д. Лилак [12, с.29-33].

Це дозволяє стверджувати, що фінансові санкції найближчі до адміністративних стягнень, оскільки їм притаманний публічний характер правовідносин, і є мірою відповідальності у сфері державних закупівель. Однак, вони мають певні особливості, що не дозволяють їх ототожнювати з адміністративними стягненнями та виділити як окремі міри юридичної відповідальності у сфері державних закупівель.

Фінансові санкції у сфері державних закупівель мають такі особливості:

- відповідальність передбачена лише п.4 ст.39-11 Закону України «Про здійснення державних закупівель»;

- зазначені санкції застосовуються у без- спірному порядку;

- відповідальність застосовується лише до операторів електронних майданчиків, які беруть участь у процедурі державних закупівель - електронний реверсивний аукціон;

- правом притягнення цих осіб до відповідальності за скоєні проступки наділений винятково Уповноважений орган у сферідержа- вних закупівель - Мінекономрозвитку.

Так, процесуальною підставою застосування фінансових санкцій у сфері державних закупівель є рішення Уповноваженого органу у сфері державних закупівель - Мінекономрозвитку про застосування фінансових санкцій, у той час, як для адміністративних стягнень такою підставою є постанова по справі про адміністративне правопорушення. Фінансові санкції застосовуються до юридичних осіб як державної, так і інших форм власності, які включені до Реєстру операторів електронних майданчиків.

Отже, як бачимо з вищенаведеного, заходи адміністративної відповідальності є найбільш дієвими заходами адміністративного примусу у сфері державних закупівель.

Зважаючи на викладене та узагальнивши погляди науковців на розуміння сутності адміністративної відповідальності, можна дати наступне визначенім адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері державних закупівель «адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері державних закупівель - це різновид юридичної відповідальності, що є специфічною формою реагування держави в особі уповноважених, компетентних органів на адміністративні правопорушення, і полягає в застосуванні до правопорушників особливих санкцій - адміністративних стягнень, які тягнуть за собою обтяжливі наслідки матеріального характеру на засадах чинного КУпАП та окремих мір юридичної відповідальності у сфері державних закупівель».

Звідси, існування штрафних санкцій, викликає певні незручності, що полягають у наявності великої кількості нормативно-правових актів, якими регулюються підстави та порядок застосування цих санкцій, що, на нашу думку, необхідно врегулювати шляхом зведення цих норм в єдиному нормативному акті, та встановити єдиний порядок їх застосування.

Вбачається доцільним закріпити в Кодексі України про адміністративні правопорушення всі склади адміністративних правопорушень, що вчиняються у сфері державних закупівель, а також чітко закріпити положення, відповідно до яких питання адміністративної відповідальності регулювалися би КУпАП.

Література

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р., № 8073-Х // ВВР Української РСР. - 1984. - Додаток №51.-Ст. 1122.

2. Довгань М. Ю. Адміністративна відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / М. Ю. Довгань. - К., 2013. - 22 с.

3. Авер'янов В. Б. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол.: В. Б. Авер'янов (голова). - К. : Юрид. думка, 2004- . - Т. 1. Загальна частина. - 2004. - 584 с.

4. Матіос А. Попередження правопорушень у сфері державного управління / А. Матіос // Юридична Україна. - 2006. - № 4. - С. 30-33.

5. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. / Ківалов С. В., Біла Л. Р. - Вид. 2-ге, перероб. і доповн. - Одеса : Юрид. літ., 2002. - 312 с.

6. Авер'янов В. Б. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності / В. Б. Авер'янов, Д. М. Лук'я- нець, Н. В. Хорощак. // Часопис Київськ. унту права. - 2003. - № 1. - С. 19 - 23.

7. Закон України «Про здійснення державних закупівель» : від 01.06.2010 р., № 2289- VI // ВВР України. - 2010. - № 33. - Ст. 471.

8. Мацелик Т. О. Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Мацелик Тетяна Олександрівна. - Ірпінь, 2005. - 185 с.

9. Будько 3. М. Фінансово-правова відповідальність за вчинення податкових правопорушень: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Будько Захар Миколайович. - Ірпінь, 2005. - 258 с.

10. Административное право : учебник / под ред. Ю. М. Козлова, Л. Л. Попова. - М. : Юристи, 1999. - 728 с.

11. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков. - Київ : Юрінком Інтер, 1999. - 736 с.

12. Кротюк В. Фінансові санкції та адміністративна відповідальність: проблеми співвідношення / В. Кротюк, А. Іоффе, Д. Лук'я- | нець//Право України. -2000. -№ 5. -С. 29-33.

13. Щукін О. М. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері державних закупівель / О. М. Щукін // Форум права. -- 2014. -- № 2. -- С. 484--491

Анотація

Проаналізовано основні підходи до адміністративної відповідальності у сфері державних закупівель за її специфічними ознаками. Визначено специфічні ознаки, які відрізняють її від інших видів юридичної відповідальності.

Проанализированы основные подходы к административной ответственности в сфере государственных закупок за ее специфическими признаками. Определенно специфические признаки, которые отличают ее от других видов юридической ответственности.

Shukin О.М. Administrative Responsibility for Offenses in the Field of Public Procurement The main approaches to administrative responsibility in the sphere of government procurements behind its specific signs are analyzed. It was definitely specific signs which distinguish it from other types of legal responsibility.

Размещено на Allbest.ru