Проблеми удосконалення адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми удосконалення адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення

А.Ю. Рямзіна

Ключові слова: адміністративна відповідаль-ність, адміністративні правопорушення, виборчі права, здійснення народного волевиявлення, удо-сконалення законодавства

У сьогоднішній вільній демократичній Україні одним із найважливіших чинників де-мократичного ладу є забезпеченім здійснення народного волевиявлення та встановлення аде-кватних та справедливих заходів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері реалізації виборчого права громадян. У даному випадку йдеться про реалізацію громадянами своїх визначених у Конституції України вибор-чих прав, що обумовлює надзвичайну важли-вість цієї проблематики. Законодавством України передбачена конституційна, адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення у даній сфері. Вперше за правопорушення, що посягають на виборчі права громадян, адмініс-тративну відповідальність на теренах України було встановлено у 1990 р., до цього моменту в виборчих законах була передбачена лише кри-мінальна відповідальність. Вказане обумовило недостатню розробленість даної проблемати-ки у правовій науці.

Актуальні проблеми виборчого права було досліджено у наукових працях В.М. Бєлоновського, А.І. Кіма, В.В. Комарової, О.В. Лавриновича, М.І. Малишка, М.І. Ставнійчук, О.Ю. Тодики, В.Є.Чиркіна та ін. Окремо не-обхідно відзначити дисертаційне дослідження І.О. Лугового, в роботі якого розглянуто теоре-тичні та правові проблеми застосування інсти-туту адміністративної відповідальності за пра-вопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений по-рядок його забезпечення. На основі наукових праць юристів, інших фахівців українського та зарубіжного законодавства, матеріалів адмініс-тративної практики автор розкриває суть, зна-чення адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян, юридичні й практичні аспекти проблем застосування цього інституту, формулює положення, спря-мовані на вдосконалення адміністративної від-повідальності за правопорушення, що посяга-ють на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення [1]. Разом із тим, з 2007 року, коли було захищено вказану дисертацію, неодноразово змінювало-ся виборче законодавство, зазнав змін і поря-док розгляду справ про адміністративні право-порушення. Вказане обумовлює актуальність та новизну даної статті, метою написання якої є окреслення актуальних проблем удоскона-лення адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посяга-ють на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. волевиявлення виборчий право

На сьогоднішній день дане питання визна-чене та урегульовано главою 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушен-ня. Кодекс було доповнено даною главою від-повідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Криміналь-но-процесуального кодексів України щодо ві-дповідальності за порушення виборчих прав громадян» від 23.02.2006 р. № 3504-IV. Як було визначено у пояснювальній записці до даного Закону, зміни до законодавства було внесено з метою захисту виборчих прав гро-мадян, посилення відповідальності за їх пору-шення і недопущення повторення негативних прикладів цих порушень, що мали місце під час першого і другого турів виборів Президента України у жовтні та листопаді 2004 року. Для досягнення цієї мети було виключено з Коде-ксу України про адміністративні правопору-шення статті 186-2 і 186-4 і доповнено його главою 15-А «Адміністративні правопору-шення, що посягають на здійснення народно-го волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення» [2], що включало до себе 16 статей, які регулювали питання відповіда-льності за: порушення порядку надання відо-мостей про виборців чи списків виборців та використання таких списків; порушення права громадян на ознайомлення зі списком вибор-ців; порушення порядку ведення передвибор-ної агітації з використанням засобів масової інформації; порушення обмежень щодо веден-ня передвиборної агітації; ненадання можли-востей спростувати недостовірну інформацію, поширену стосовно суб'єктів виборчого про-цесу; порушення права на користування при-міщеннями під час виборчої кампанії; вигото-влення або поширення анонімних агітаційних друкованих матеріалів; порушення порядку розміщення інформаційних і агітаційних ма-теріалів; незаконне надання фінансової або іншої матеріальної підтримки виборчої кам-панії; використання грошових коштів чи оде-ржання матеріальної підтримки виборчої ка-мпанії поза межами виборчого фонду; ненадання протоколу про підрахунок голосів на дільниці; замовлення або виготовлення ви-борчих бюлетенів понад встановлену кіль-кість; невиконання рішення виборчої комісії; відмову у звільненні члена виборчої комісії, від виконання виробничих або службових обов'язків на час виконання повноважень у комісії; порушення встановленого порядку опублікування документів, пов'язаних з під-готовкою і проведенням виборів; порушення законодавства про референдум.

Якщо говорити про особливі ознаки адмі-ністративної відповідальності за дані право-порушення, то слід зазначити, що підставою відповідальності за правопорушення, що по-сягають на здійснення народного волевияв-лення та встановлений порядок його забезпе-чення, є адміністративний проступок, який посягає на встановлений порядок здійснення народного волевиявлення. Даний порядок встановлюється виборчим законодавством, що являє собою сукупність нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, пов'я-зані із здійсненням виборчих прав громадян. Безпосередньо адміністративна відповідаль-ність встановлюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також ін-шими законодавчими актами.

Що стосується складу вищезазначених ад-міністративних правопорушень, то їх об'єк-том є суспільні відносини у сфері здійсненім народного волевиявлення, а також порядку його забезпечення. Суб'єктами в даному ви-падку виступають фізичні особи, не дивля-чись на те, що учасниками виборчого процесу є і індивідуальні суб'єкти, і колективні (йдеть-ся про політичні партії, ЗМІ та ін.). Дане пи-тання викликає деякі суперечки між науков-цями, саме тому існують різноманітні думки щодо необхідності притягнення до адмініст-ративної відповідальності й юридичних осіб. На даний момент КУпАП не визначає їх у якості суб'єктів адміністративної відповіда-льності за вказані правопорушення.

Слід зазначити, що з приводу вчинення правопорушення, яке посягає на здійснення народного волевиявлення та порядок його за-безпечення, складається протокол посадовою особою органів внутрішніх справ або іншою особою, визначеною законодавством. До них відносяться члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону; кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі від політичних партій; уповноважені посадові особи Національної ради України з питань телебачення та радіомо-влення, її представники в Автономній Респуб-ліці Крим, а також голова, заступник голови, секретар та інші члени виборчої комісії. Розг-лядаються дані правопорушення виключно в судовому порядку у скорочений термін. Так, якщо за загальним правилом справи про адмі-ністративні правопорушення розглядаються у 15-денний строк, то справи про правопору-шення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення підлягають розгляду протягом трьох днів з дня одержання протоколу та ін-ших матеріалів справи [2].

Практика розгляду справ про адміністрати-вні правопорушення, що посягають на здійс-ненім народного волевиявлення та встанов-лений порядок його забезпечення, свідчить про існування низки проблем, пов'язаних з реалізацією законодавчих приписів. Основ-ними з них є наступні. По-перше, це нечіт-кість деяких положень Глави 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність в них оцінних суджень, які можуть мати своїми наслідками довільне тлумачення правових норм. Так, наприклад, стаття 212-9 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення, яка має назву «Порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з вико-ристанням засобів масової інформації» перед-бачає адміністративну відповідальність за по-рушення передбаченого законом порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням друкованих, електронних (ау-діовізуальних) засобів масової інформації або надання переваги в інформаційних телерадіо- передачах чи друкованих засобах масової ін-формації будь-якому кандидату, політичній партії (блоку), їх передвиборним програмам власниками, посадовими чи службовими осо-бами, творчими працівниками засобів масової інформації. Як можна побачити з аналізу вка-заних положень, поняття «надання переваги» можна розуміти надзвичайно широко - і як надання останнього слова, наприклад, пред-ставнику певної політичної партії в телепере-дачі, в якій брали участь його опоненти, і як відмову у наданні телеефіру взагалі. Вказане свідчить про необхідність удосконалення по-ложень Глави 15-А Кодексу України про ад-міністративні правопорушення з метою мак-симального скасування оцінних положень.

По-друге, потребує перегляду коло суб'єк-тів адміністративної відповідальності, за ад-міністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Тут ми погоджуємося з Т.О. Москаленко, яка справедливо вважає, що, оскільки у демокра-тичному суспільстві неприпустимим є вико-ристання релігійних переконань для політич-ної агітації, що є втручанням у приватне життя громадян та порушенням свободи дум-ки та віросповідання, необхідно ч. 1 ст.74 За-кону України «Про вибори народних депута-тів України» [3], яка має назву «Обмеження щодо ведення передвиборної агітації», допов-нити положенням щодо того, що участь у пе-редвиборній агітації забороняється релігій-ним організаціям (до речі, таке положення присутнє у Федеральному Законі Російської Федерації «Про основні гарантії виборчих права і права брати участь у референдумі громадян Російської Федерації). Крім того, вказану статтю необхідно доповнити поло-женням, відповідно до якого забороняється використання приміщень релігійних організа-цій для проведення передвиборної агітації. Аналогічними положеннями необхідно допо-внити Закони України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» та «Про вибори Президента України». Здійснення цих заходів означало б розповсю-дження на осіб, що вчинили відповідні дії, адміністративної відповідальності відповідно до ст.212-10 Кодексу України про адміністра-тивні правопорушення, яка містить склади адміністративних правопорушень за пору-шення обмежень щодо ведення передвиборної агітації [4, с. 160-161].

По-третє, як нам вважається, санкції за ад-міністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, не відповідають ступеню суспільної шкідливості даних деліктів. Так, частина перша статті 212-9 Кодексу України про адміністративні право-порушення, яка має назву «Порушення по-рядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму з використанням засобів масової інформації», і про яку вже йшлося вище, передбачає в яко-сті санкції накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян, тобто від 170 до 850 грн.

Важко собі уявити власника телеканалу, для якого така сума була б значущою, тобто заходи адміністративної відповідальності у даному ви-падку не можуть бути дієвими та нести у собі виховний вплив. На нашу думку, удосконален-ім адміністративної відповідальності у даному напрямку має сприяти наближенню розміру штрафу до розмірів прибутків, які отримують засоби мас-медіа під час виборчої компанії.

Безумовно, удосконалення системи відпо-відальності за адміністративні правопору-шення, що посягають на здійснення народно-го волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, передбачає й інші зміни в ад міні стр ативно-д елі ктному законод ав стві. Разом із тим, на нашу думку, першочерговими заходами у вказаній сфері мають ті, що визна-чені нами у цій статті. Реалізація цих пропо-зицій дозволить, як нам здається, значно під-вищити превентивний та виховний вплив заходів адміністративної відповідальності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Луговий І. О. Адміністративна відпові-дальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення: дис. ... кандидата юрид. наук / Луговий І. О. - Київ, 2007. - 198 с.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р., № 8073- X // ВВР УРСР - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.

3. Закон України «Про вибори народних

депутатів України» : від 17.11.2011 р.,

№ 4061-VI // ВВР України. - 2012. - № 10-11. - Ст. 73.

4. Москаленко Т. О. Адміністративно-пра-вове забезпечення права людини на свободу віросповідання в Україні: дис. ... кандидата юрид. наук / Москаленко Т. О. - Київ, 2012. - 187 с.

Размещено на Allbest.ru