Реформування соціальної держави у Фінляндії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реформування соціальної держави у Фінляндії

Д.Г. Севрюков

Ключові слова: соціальна держава, соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальна полі-тика., модернізація

Фінляндія відноситься до північноєвропейської моделі соціальної держави зі всіма притаманними їй перевагами та недоліками. Загальноєвропейська криза соціальної держа-ви змушує Фінляндію реформувати систему соціального захисту задля адаптації до нових історичних умов. Тому метою написанім статті є узагальнене дослідження процесу ре-формування соціальної держави у Фінляндії в умовах комплексної кризи. соціальний держава фінляндія криза

Фактично до кінця 1980-х років соціальна держава у Фінляндії невпинно розвивалась, розширяючи універсальність системи соціа-льного захисту, збільшуючи розміри соціаль-них виплат та удосконалюючи формальні та неформальні соціальні послуги. Як і по всій Європі цей процес був призупинений. А нага-льна необхідність перегляду всієї наявної си-стеми прийшла вже у 90-х роках.

Початок останньої декади XX ст. приніс з собою загрозу колапсу фінської економіки. Загальносвітова економічна криза і що ще важливіше, руйнація Радянського Союзу - найбільшого економічного партнера та ринку збуту продукції мали наслідком швидке па-діння показників економічного зростання та, натомість, не менш інтенсивного збільшення безробіття.

Реакцією на кризу було значне скорочення соціальних видатків та погіршення умов дос-тупу до соціальних програм. Було засновано нові податки та збори. Було запроваджено внески робітників на трудові пенсії, які до цього часу повністю фінансувались роботодавцями. Так само як у Швеції, універсальна пенсія за єдиною ставкою була скасована та замінена на додаткову, що включала тест на нужденність. Базова допомога у разі хвороби, яка виплачувалась тим, хто не має доходу - студентам, домогосподаркам, також була ска-сована. Більшість з цих реформ економії були проведені коаліційним урядом, сформовано-му в 1995 році, який складався з п'яти партій, на чолі з соціал-демократами, але включав і консерваторів [1, с.260]. Однак, незважаючи на те, що майже всі ключові соціальні допо-моги були урізані в 1992-1997 роках, це було вчинено у спосіб, який легітимував політичні домовленості та мало вплинув на розподіл доходів у суспільстві. Економічне падіння не створило масштабної бідності або кричущої соціальної та економічної нерівності. Інсти- туціональні характеристики північноєвропей- ської моделі соціальної держави було збере-жено [2, с.225].

У 1998 році набув чинності новий закон про соціальну допомогу. Реформування соці-альної допомоги проводилось у рамках курсу на посилення трудової активації населення. Положення нового закону надали можливість владі, що призначає соціальну допомогу, ви-магати від працездатних безробітних осіб ре-єструватись у службі зайнятості. Причини, за яких індивід може відмовитись реєструватись як безробітна особа, яка шукає роботу, були також прописані в законі. Соціальна допомо-га була поширена на діяльність щодо перена-вчання, але водночас вимоги до активації та-ких осіб також були посилені. Відмова від участі в програмах перенавчання означало зменшення розміру соціальної допомоги. Для просування ідеї активації, стимулювання по-шуку роботи було встановлено норму, згідно з якої особі, яка реєструється як безробітна і дотримується всіх вимог, може бути відмов-лено в праві на отримання компенсації тільки у випадку, передбачених законом, а саме в разі доведення, що особа не потребує сторон-ньої підтримки і може забезпечити себе ін-шими засобами. Зміна філософії була фунда-ментальною [3, с.32]. Соціальна допомога тим, чий дохід є нижче за прожитковий, включає базову допомогу (кошти на їжу, одяг та інші базові потреби), додаткову (спеціальні потреби, передбачені законом) та превентив-ну. Підстави для призначенім третього виду соціальної допомоги визначаються виключно муніципальними властями. Мета превентив-ної допомоги полягає у сприянні самостійно-му вирішенню проблем з боку індивіду або родині та попередженні соціальної ексклюзії та довготривалої залежності від соціальної допомоги [4, с. 11--12]. У 2001 році був прийн-ятий закон, що адресувався молоді та особам, що тривалий час є безробітними, які отриму-вали на основі перевірки нужденності спеціа-льну допомогу на додаток до страхових ви-плат з безробіття або соціальну допомогу. Закон чітко регламентує права та обов'язки безробітних. Усі без винятку повинні після закінчення певного терміну знайти роботу. Для цього кожен отримувач допомоги зо-бов'язаний виконати індивідуальний план дій, що розглядався як ключовий інструмент реформи [5, с.62-63]. Закон 2006 року розпо-ділив відповідальність за фінансування соціа-льної допомоги та підтримки безробітних між муніципалітетами та державними службами зайнятості [6, с.25]. При цьому закон заохо-чував місцеву владу сприяти трудовій акти-вації безробітних, звільняючи місцеві бюдже-ти від виплати пасивних соціальних допомог в разі успішності такої діяльності [7, с.218].

У 2002 році був ухвалений закон, що вно-сив інновації у приватне пенсійне страхуван-ня. За два роки було внесені зміни до публіч-ної системи пенсійного забезпечення. Обидві пенсійні закони набули чинності у 2005 році [8, с.285-287]. Пенсійна реформа була орієн-тована на збільшення трудової активності се-ред робітників пенсійного віку, а також мала на меті створення більш справедливої пенсій-ної системи. До реформи пенсійний вік був встановлений на рівні 65 років, а мінімальний вік виходу на пенсію з меншою сумою пен-сійних виплат - 60 років. Реформа 2005 року змінила обидва правила. Для отримання пов-ної пенсії закон встановив часове вікно. Пенсію можна отримувати по досягненні 63 ро-ків, але, якщо людина продовжує працювати, розмірі пенсії продовжує зростати до 68 ро-ків. Відповідно нова пенсійна схема передба-чає гнучкий пенсійний вік між 63 та 68 роками. Був піднятий мінімальний вік дострокового виходу на пенсію - 62 роки. Реформа скасу-вала декілька опцій дострокового виходу на пенсію, збільшила мінімальний пенсійний вік для декількох схем, і загалом була спрямова-на на заохочення пенсіонерів продовжувати працювати. Міркування справедливості пок-ладались в основу нової формули вирахуван-ня суми пенсії, яка тепер бере до уваги весь трудовий стаж, а не лише останню заробітну плату [9, с.3-17].

Фінляндія має складну систему охорони здоров'я, що створена з трьох рівнів: націона-льний (муніципальний), приватний та профе-сійний. Сучасна фінська система охорони здоров'я є прикладом північноєвропейського підходу до медичного обслуговування насе-лення. Вона є універсальною, пропонує пов-ний обсяг медичних послуг, які надаються переважно публічними провайдерами та фі-нансуються з джерел загального оподатку-вання. Однак порівняно з іншими північними країнами фінська система є більш децентралі-зованою, а також застосовує змішану систему фінансування. Державна влада сама не орга-нізує надання медичних послуг, але визначає загальні напрямки розвитку політики у сфері охорони здоров'я. Політичне керівництво со-ціальним захистом, включаючи медичне об-слуговування належить до відповідальності Міністерства соціальної політики та охорони здоров'я. Більшість медичних послуг органі-зуються та надаються муніципальною систе-мою охорони здоров'я. Законодавство зо-бов'язує муніципалітети надавати адекватні медичні послуги своїм резидентам. Крім ві-льного доступу до муніципальної медицини, у фінських громадян є можливість отримати часткову компенсацію за користування при-ватними медичними послугами з джерел на-ціональної системи страхування, внески до якої є обов'язковими. Також існує професійна система медичного обслуговування, яка організується підприємствами. Частина професій-них медичних послуг можуть за контрактами надаватись приватними та муніципальними лікарнями. Кожна з трьох систем передбачає різний обсяг послуг, умов доступу та фінан-сування [10, с.37].

Одним з центральних елементів фінської системи соціального захисту є соціальні пос-луги догляду за дорослими людьми, які до-зволяють кожній людині в похилому віці збе-рігати гідні життєві стандарти, незалежно від розміру доходів, наявності чи відсутності ро-динних зв'язків. Держава розробляє мінімальні національні стандарти, в межах яких місцева влада уповноважена розробляти конкретні ме-ханізми надання соціальних послуг своїм ре-зидентам. На основі закону про послуги та допомогу немічним людям муніципалітети у співпраці з третім - недержавним сектором надають кожному, хто потребує підтримки професійні послуги, зокрема, медичний до-гляд вдома в самого користувача послугами, прибирання, транспортні послуги тощо. У кожному окремому випадку послуги призна-чаються відповідно до індивідуальних потреб клієнта. Люди похилого віку, які мають сут-тєві проблеми зі здоров'ям, мають право на проживання в муніципальних та громадських спеціалізованих будинках, отримуючи всі не-обхідні послуги догляду та лікування, а також в приватних установах. Для людей з психіч-ними вадами передбачено низку соціальних послуг - житлові, психологічна та соціальна адаптація, догляд на дому або в спеціалізова-них інституціях. В наші дні відбувається про-цес оптимізації управління системою послуг догляду в рамках реформування муніципаль-ної структури [11, с.8].

Абсолютна більшість соціальних програм здійснюється на місцевому рівні. Провайде-рами є як публічні, так і приватні установи. За своєчасністю надання соціальних послуг та їхньою доступністю і якістю стежить спецільний уповноважений з соціальних прав лю-дини - омбудсмен. Він має право відстежувати та оцінювати діяльність з надання соціальних послуг і в публічному, і в приватному секторах.

Таким чином, Фінляндія, яка порівняно з іншими північноєвропейськими країнами, по-чала пізніше будувати соціальну державу, тим не менш у середині XX століття приєдна-лась до північної соціальної моделі. Мета створити соціальний простір, в якому кожна людина може мати гідний рівень життя, безпе-ки та можливості для самореалізації, була здійснена за рахунок плідної співпраці центральних та місцевих органів влади та специфічної системи оподаткування. Суспі-льна довіра до держави як соціального інсти-туту полегшувала прийняття та імплемента-цію соціальних законів. Фінська соціальна держава, інституалізувавши протягом XX століття соціальні послуги та програми гаран-тування доходів, що захищали людей на всіх етапах їх життя, забезпечували соціальну та тендерну рівність, надавали якісну освіту та охорону здоров'я, виявилась здатною з най-меншими втратами пройти крізь міжнародну кризу соціальної держави, пристосувати її до світу, що змінюється без трансформації її природи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Huber Е. Development and Crisis of the Welfare State: Parties and Policies in Global Markets / E. Huber, J. D. Stephens. - The University of Chicago Press. 2001. - 416 p.

2. Kuhnle S. The Scandinavian Welfare State in the 1990s: Challenged but Viable / Kuhnle S. - Recasting European Welfare States. By M.Ferrera and M.Rhodes. - London : Frank Cass, 2000. -Pp. 209-228.

3. Arajarvi P. The Finnish Perspective on the Last-Resort Support for Subsistence / Arajarvi P. - Scandinavian Studies in Law, 2007. - 39 p.

4. Social Welfare in Finland. - Brochures of the Ministry of Social Affairs and Health. Helsinki, Finland, Helsinki University Printing House, 2006. - 28 p.

5. Johansson H. Nordic activation reforms in a European context: a distinct universalistic model? / Johansson H., Hvinden B. - Citizenship in Nordic Welfare States. Dynamics of choice, duties and participation in a changing Europe. Edited by B.Hvinden, H.Johansen, Routledge, 2007. - PP. 53-66.

6. Berkel van R. The administration of Income Provision and Activation Services / Berkel van R. - The Governance of Active Welfare States in Europe. Ed. by R.van Berkel, W. de Graaf, T.Sirovatka, Palgrave Macmillan, 2011. - PP. 22-37.

7. Kaijalamen V. Governance of Integrated Activation Policy in Finland / Kaijalamen V., Saikku P. - The Governance of Active Welfare States in Europe. Ed. by R.van Berkel, W. de Graaf, T.Sirovatka, Palgrave Macmillan, 2011. - PP. 216-236.

8. Kangas O. Finland: labor markets against politics / Kangas O. - The Handbook of West European Pension Politics. - Oxford University Press, 2006. - PP. 249-296.

9. Hacola T. The Effect of the Pension Reform on Retirement Age and Income Distribution / Hacola T. - Estimates from a Dynamic Programming Model. - 18 p.

10. The Finnish Health Care System: A Value-Based Perspective. Sitra Reports, Helsinki, 2009.- 115 p.

11. Johansson E. The Long - Term Care System for the Elderly in Finland / Johansson E. // ENEPRI Research Report No. 76, 2010. - 9 p.

Размещено на Allbest.ru