Конституційні засади економічної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Конституційні засади економічної системи України

Ю.В. Ткаченко, канд. юрид. наук, доц.

Серйозні політичні проблеми України, які в основному пов'язані з радикальними діями окремих угруповань на сході нашої держави, а також проведенням однією з наших сусідніх держав так званої гібридної війни, призвели до дуже складних проблем в економіці. Вирішенім економічних питань безпосередньо залежить від вирішення політичних проблем, але значну роль у цьому напрямку також відіграє конституційно-правове регулювання економічних процесів. Завдяки ефективному та доцільному конституційно-правовому регулюванню процес виходу з економічної кризи, а також зміцнення економічної системи України може відбутися значно швидше і з найменшими втратами для суспільства та окремого громадянина. На наш погляд, одним із моментів, що будуть сприяти вирішенню багатьох проблем в економічній сфері буде проведення більш ґрунтовного дослідження, а також і певного переосмислення, тих засад щодо регулювання економічної системи, що знайшли закріплення в Конституції України. Отже основною метою статті є з'ясування сутності та змісту саме конституційних засад, що лежать в основі регулювання економічної системи України.

Вказаною проблематикою займалися багато вчених, як економістів, політологів, соціологів, так і фахівців конституційного права, зокрема: Ю.Г. Барабаш, Ю.М. Тодика, М.Ф. Погорілко, О.Г. Кушніренко, В.В. Речицький, та багато інших.

Суспільні відносини, що виникають і розвиваються в процесі функціонування суспільства і які пов'язані з виробництвом товарів, з власністю, наданням послуг тощо, утворюють поняття економічної системи суспільства. Ці відносини в своїй сукупності виступають основою, базисом суспільства. Найчастіше економічну систему визначають як сукупність господарських відносин (відносин щодо власності; виробництва; обміну, розподілу й споживання матеріальних і духовних благ) та відповідних їм господарських структур (інститутів), які притаманні окремому суспільству [1, с. 328]. Необхідно зауважити, що суспільні відносини, пов'язані з розподілом та споживанням благ, у переважній більшості належать до другої підсистеми суспільства - соціальної, однак їх невелика частина входить і в економічну [2, с. 173].

Конституція України містить чимало приписів, що стосуються економічної системи. Всі вони в своїй сукупності утворюють відповідний конституційно-правовий інститут - конституційні засади економічної системи України. Аналіз змісту та сутності даних приписів дає підстави зробити висновок, що вказаний інститут базується на таких основних принципах: розбудова ринкової економіки; народовладдя; економічна багатоманітність; непорушність права приватної власності; свобода підприємницької діяльності; єдність та прозорість економічного простору; соціальна спрямованість економіки України.

Важливе значення для функціонування економічної системи України має принцип розбудови ринкової економіки. Дане положення не знайшло свого безпосереднього закріплення в Основному Законі України, але виводиться із його змісту. Конституційні норми, що стосуються економічної системи (зокрема, ст. 13-15, 41, 42 та ін.), дають підстави вважати, що Українська держава підтримує та розвиває принципи ринкової економіки. Із держави, яка безпосередньо керувала народним господарством, за часи Радянського Союзу, Україна поступово перетворюється в регулятора (координатора) економічних відносин.

Зараз держава не може встановлювати планові завдання в економічній сфері, встановлювати ціни, безпосередньо керувати сільським господарством, що було притаманним радянському періоду існування України.

Разом із тим, держава може реалізовувати деякі елементи державного планування (координування) економічних процесів (як правило, це здійснюється шляхом виданім відповідних нормативних актів):

виключно законами встановлюється: бюджет; бюджетна система; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України);

держава може приймати такі важливі для економічної системи підзаконні нормативні акти: Програма діяльності Кабінету Міністрів України (ч. 4, ст. 114 Конституції України); загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, які приймаються Кабінетом Міністрів України (п. 4, ст. 116 Конституції України); акти уряду, якими забезпечується проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики (п. З, с. 116 Конституції України) та ін.

У світі функціонують модифікації трьох основних економічних систем: ринкової, адміністративно-командної (державної або планово-регулятивної) та змішаної. Ринкова економічна система базується на мінімальному впливі держави на економічні відносини. Друга передбачає безпосереднє втручання, повну регуляцію державою господарської суспільної життєдіяльності. Третя - це поєднання ринкової економіки з командно-адміністративною в різних варіаціях, або з переважанням ринкових механізмів, або з переважанням планових.

Необхідно вказати, що в сучасних умовах між двома традиційними економічними системами ринковою та державною немає «непрохідної стіни». В розвинутих країнах не існує нестримної ринкової анархії, їм притаманна саме державно-регулятивна ринкова економіка. Причому регулятивна роль держави є значно вищою в країнах, що розвиваються, оскільки з діяльністю держави та державного сектору економіки в цих країнах пов'язується подолання економічного відставання країни. З іншого боку, елементи ринкової моделі економіки запроваджуються навіть у соціалістичних країнах (єдине виключення, це КНДР).

Таким чином, Конституція України визначає основний вектор розвитку економічної системи в нашій державі - це розбудова ринкової економіки з деякими елементами державного планування. Цей принцип відповідає світовому досвіду конституційного регулювання економічних процесів.

Наступним принципом, що діє в економічній системі, є принцип народовладдя [3, с. 152]. Його буквальний зміст міститься у визнанні єдиним джерелом влади в державі народу, що свою владу народ може реалізовувати як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Щодо економічної системи, то його зміст розкривається дещо в іншій площині, а зокрема - у визнанні народу в цілому, та окремого громадянина основними суб'єктами власності на території держави.

Так, у ст. 13 Конституції України вказано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, а від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Тим самим підкреслюється, що в економічній сфері, як і в політичній, основним і визначальним суб'єктом відносин є народ.

Важливою засадою конституційно-правового регулювання економічної системи України є принцип економічної багатоманітності. Закріплення в ст. 15 Конституції України цього принципу свідчить про намагання України побудувати економічну систему на засадах свободи підприємництва, рівної конкуренції та відсутності монополізму. Реальне функціонування даної конституційної засади передбачає, в першу чергу, рівноправне існування та рівний юридичний захист всіх форм власності, а також засноване на цих формах власності рівноправне існування різних форм господарювання - державного та приватного (підприємництва). В ст. 13 Основного Закону України встановлено, що всі суб'єкти власності є рівними перед законом, тим самим державна та комунальна форми власності позбавляються пріоритетного положенім.

Свобода підприємницької діяльності - дана визначальна засада економічної системи безпосередньо витікає із положень ст. 15 та ст. 42 Конституції України. Свобода підприємницької має основоположне значення для становлення і розвитку ринкової економіки в державі. Саме вона є тим «локомотивом», який зможе із сучасної слаборозвинутої та енергозалежної економіки України створити конкурентоздатну на світовому рівні та самодостатню систему економічних відносин. У цьому аспекті важливу роль відіграє держава, яка має забезпечувати рівноправне конкурентне поле для підприємницької діяльності, справедливо та ефективно спрямовувати державні ресурси та кошти в економічну систему, відмовитися від державної монополізації ринку або окремих його сфер (наприклад, газової сфери) і не допускати їх монополізації іншими учасниками економічних відносин. Це також передбачає певні дії держави по стимулюванню інвестиційної діяльності.

Наступний принцип, що лежить в основі конституційно-правового регулювання економічної системи України, це принцип непорушності права приватної власності. Він знаходить своє вираження у ст. 13 та ст. 41 Конституції України. Саме приватна власність є основою і гарантією формування ринкового господарства і становлення розвинутого громадянського суспільства. У відповідності з цими конституційними приписами держава, по-перше, має забезпечувати ефективний та рівний захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. По-друге, наголошується, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності визнається непорушним. По-третє, в ст. 41 Основного Закону України чітко передбачаються випадки примусового відчуження об'єктів приватної власності: конфіскація, націоналізація та реквізиція. Очевидним є той факт, що реальна захищеність права власності залежить не тільки від нормативного проголошення такого припису, а й від політичної ситуації в країні, від ефективності роботи судової системи та правоохоронного механізму тощо.

Єдність та прозорість економічного простору [4, с. 97]. Даний принцип передбачає єдину та прогнозовану державну політику в економічній сфері, підтримання державою вільного переміщення товарів, послуг та капіталів як всередині країни, так і з іншими державами. їх рух не повинен занадто обтяжливо обмежуватися митними бар'єрами. В країні має підтримуватися вільна торгівля та банківська діяльність, без чого економічна інтеграція України у світовий ринок є неможливою.

Досвід міжнародних економічних відносин визначив два основних напрямки державної зовнішньоекономічної політики - протекціонізм, тобто захист власної промисловості та сільського господарства від конкуренції на внутрішньому ринку та вільна торгівля, за якої відміняються обмеження при висуванні на внутрішній ринок імпортних товарів та встановлюються низькі митні тарифи. Необхідно відмітити, що ці два методи повинні використовуватись у такій комбінації, яка би дозволила українській економіці розвиватися та на рівних конкурувати з іноземними економіками.

Принцип соціальної спрямованості економіки визначено у ч. 4 ст. 13 Конституції України. Це означає, що держава має побудувати таку економічну систему, яка б дозволила реалізувати у повній мірі принцип соціальної справедливості - кожен повинен мати можливість користуватися соціально-економічними благами, які існують у державі у відповідності із своїми потребами і можливостями. Держава є відповідальною за забезпечення прожиткового мінімуму.

Отже, світ стрімко змінюється і на заміну вже вирішеним політичним та економічним проблемам приходять нові актуальні питанім, дати відповідь на які повинне державне управління у тісному зв'язку з інститутами громадянського суспільства. Головна мета управління економікою на даному етапі - це підтримка нових, розумних, доцільних та ефективних методів господарської діяльності, обґрунтоване конституційно-правове нормування економічних процесів та певне придушення негативних, шкідливих для розвитку суспільства економічних тенденцій. Держава повинна захистити національні економічні інтереси, гарантувати рівні умови для всіх учасників економічних зв'язків, забезпечити стабільність політичної та правової бази, сприяти підвищенню рівня життя населення.

Можна довго сперечатися щодо того, яка економічна система є більш ефективною - ринкова чи державна. Правильною відповіддю буде те, що істина знаходиться десь посередині між двома крайностями у точці компромісу між лібералізмом та соціалістичною плановою економікою. Однак, безсумнівним є той факт, що в умовах політичної та економічної кризи, можливостями державного регулювання економікою зневажати не можна.

Роль держави в регулюванні економічних процесів в сучасних умовах є ще надзвичайно вагомою, оскільки його найважливішою функцією є забезпечення політичної та економічної безпеки країни причому у багатьох значеннях цього поняття, включаючи і захист громадян від корупції, криміналу, інфляції, надмірного розшарування суспільства на дуже багатих і дуже бідних. Але, в першу чергу, економіку та саму країну необхідно оберігати від «добрих» сусідів, яких незаможна й бідна Україна влаштовує більше ніж могутня, незалежна та самостійна держава.

Література

конституційний економічний споживання благо

1. Сравнительное конституционное право / под ред. В.Е. Чиркина. - М.: Манускрипт, 1996.-730 с.

2. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: учебник: в 4 т. Т. 1-2 / отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: Изд-во БЕК, 1995.-778 с.

3. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: монографія / Тодика Ю.М. - Харків: Факт, 2000. - 608 с.

4. Конституційне право України: посібник для підготовки до іспитів / за заг. ред. Ю.Г. Барабаша. - 2-е вид. перероб. та доп. - Харків: Право, 2014. - 328 с.

Размещено на Allbest.ru