Поняття та класифікація огляду речових доказів як способу їх дослідження в цивільному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.94

Поняття та класифікація огляду речових доказів як способу їх дослідження в цивільному процесі

A.C. Зеленяк,

Управління ДСНС України у Закарпатській області

Розкриваються поняття та сутність огляду як способу дослідження речових доказів у цивільному процесі. На підставі різноманітних критеріїв (місце проведення огляду, характер застосовуваних знань під час проведення огляду та характер доказової інформації), виділяються різноманітні види огляду речових доказів, які аналізуються, виходячи з положень теорії цивільного процесу та практики розгляду цивільних справ. За результатами опрацьованого матеріалу пропонуються зміни в чинне цивільне процесуальне законодавство України, які направлені на покращення процедури дослідження речових доказів у цивільному процесі.

Ключові слова: цивільний процес, речові докази, дослідження, огляд, класифікація. цивільний доказ речовий

Раскрываются понятие и сущность осмотра как способа исследования вещественных доказательств в гражданском процессе. На основании разнообразных критериев (место проведения осмотра, характер применяемых знаний во время проведения осмотра и характер доказательной информации), выделяются разнообразные виды осмотра вещественных доказательств, которые анализируются, исходя из положений теории гражданского процесса и практики рассмотрения гражданских дел. По результатам проработанного материала предлагаются изменения в действующее гражданское процессуальное законодательство Украины, направленные на улучшение процедуры исследования вещественных доказательств в гражданском процессе.

The author reveals the notion and classification of examination of material evidence as a means of their study in civil process. On the basis of diverse criteria (the place of examination, the character of applied findings during examination and character of evidential information), the author identifies different methods of examination of material evidence, which are analyzed according to theory of civil process and practice of civil cases trial. On the results of the study, the author proposes to make amendments to the acting civil procedural legislation of Ukraine in order to improve the procedure of examination of material evidence in civil process.

Якщо аналізувати норми чинного ЦПК України, то, з врахуванням різноманітних видів речових доказів, що він закріплює, можна виділити три способи дослідження речових доказів: огляд речового доказу, відтворення звукозапису як різновиду речового доказу та демонстрація відеозапису як речового доказу (ст.ст.187, 188 ЦПК України). Як з теоретичної, так і практичної площини важливе значення має аналіз видів оглядів речового доказу, оскільки він виступає основним способом їх дослідження в цивільному процесі [1, с.239].

Проблема способів дослідження речових доказів була у полі уваги науки цивільного процесу вже давно. Огляду, як традиційному способу дослідження речових доказів, науковцями приділяється багато уваги (О.В. Баулін, А.О. Власов, В.В. Молчанов, В.І. Решетнікова, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурса тощо). Проте не всі теоретичні та практичні аспекти цього способу дослідження речових доказів у доктрині цивільного процесу знайшли своє однозначне вирішення, а деякі так і до цього часу залишилися не вирішеними. Тому метою статті є процесуальноправовий аналіз видів огляду як основного способу дослідження речового доказу в цивільному процесі у контексті відповідності його сучасним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Огляд речового доказу виступає одним із найпоширеніших способів вилучення доказової інформації з нього, оскільки вони вказують на обставини цивільної справи своїми ознаками, якостями, властивостями, зовнішнім виглядом, змінами, місцем знаходження або існування тощо [2, с. 152]. Таким чином, з гносеологічної точки зору, під час огляду речового доказу застосовується такий метод пізнання явищ об'єктивної дійсності як спостереження. Спостереження це певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта в природних умовах або в умовах експерименту [3, с.322].

Як правило, здійснюючи огляд речового доказу, суд та учасники цивільного процесу сприймають доказову інформацію зором, виявляючи ознаки, властивості тощо, які мають доказове значення [4, с. 11]. Але не виключено її сприйняття за допомогою інших органів відчуття, тобто сприйняття на слух, дотик, смак та нюх. Враховуючи це, окремі науковці в цивільному процесі пропонували термін «огляд речових доказів» замінити терміном «сприйняття речових доказів» [5, с.237]. Але такі законодавчі нововведення, на наш погляд, тільки зруйнують усталену вже судову практику, де термін «огляд доказів» вже дістав своє специфічне законодавче та наукове наповнення, яке дає можливість використовувати його адекватно.

Огляд речових доказів у цивільному процесі може бути поділений на декілька видів за різноманітними критеріями: за місцем проведення, за характером застосованих знань під час огляду, за характером доказової інформації.

За місцем проведення огляду речового доказу розрізняють огляд речових доказів у залі суду та огляд речових доказів у місці їх перебування.

Огляд речових доказів у залі суду проводиться стосовно тих речових доказів, які були залучені особами, які беруть участь у справі до матеріалів цивільної справи. Як правило, способом такого залученім було їх подання в позовній чи інакшій формі під час збору речового доказу. Це можуть бути фотографії, одяг, малогабаритна цифрова техніка тощо, які володіють такими індивідуальними рисами, що вони пов'язуються з розглядуваною справою.

Огляд речових доказів у залі суду виступає основним видом огляду речових доказів [6, с.63]. Огляд речових доказів, що проводиться у залі суду загалом не вимагає якоїнебудь технічної фіксації їхніх властивостей або інших аспектів, що показують належність речового доказу. Саме тому під час огляду сторони та інші особи, які зацікавлені в результатах вирішення цивільної справи можуть в усній формі звертати увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Така усна заява вже буде технічно фіксуватися офіційним записом, який проводить суд у цивільному процесі. Крім того, законодавець вимагає щоби такі зави заносилися до журналу судового засідання (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Огляд речових доказів у місці перебування здійснюється щодо тих доказів, які не можливо доставити до суду. ЦПК України виокремлює цілу статтю, що регламентує особливість проведення такого виду огляду речового доказу (ст. 140). Зокрема, речові докази, які не можна доставити до суду (нерухомі об'єкти, великогабаритні об'єкти), оглядаються за місцем їх знаходженім. Про час та місце огляду таких доказів повідомляються особи, що беруть участь у справі, хоча їх неявка не є перешкодою в проведенні такого огляду (ч.2 ст. 140 ЦПК України).

Оглядаючи докази за місцем їх знаходження обов'язково має бути складений протокол, який підписується всіма особами, які брали участь в огляді. Особливість складання такого протоколу визначається ст. 200 ЦПК України. Так, у протоколі вчинення окремої процесуальної дії, зазначають такі відомості: рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; час початку вчинення процесуальної дії; найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків; відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків; усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали; заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультацій та висновків спеціалістів; докази, а якщо докази не додаються до справи, номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів; час закінчення вчинення процесуальної дії; інші відомості, визначені ЦПК України. Протокол огляду речових доказів у місці їх перебування має бути складений та належно оформлений не пізніше наступного дня після проведення такого огляду (ч.З ст.200 ЦПК України).

На нашу думку, чинне законодавство варто доповнити окремою статтею, яка буде визначати особливості огляду такого речового доказу по місцю його перебування як приміщення. Зокрема, слід законодавчо закріпити, що огляд таких приміщень відбувається за клопотанням осіб, які беруть участь в розгляді справи, а за умови знаходження у таких приміщеннях матеріальних цінностей за присутності власника таких цінностей, його представника або особи, що матеріально відповідальна за їх збереження. Також слід у цій статі закріпити певну презумпцію: якщо приміщення, яке оглядається належить на певному майновому праві стороні цивільної справи, яка не дає допуску на його огляд, то суд може визнати наявним той факт, на встановлення якого таке дослідження речових доказів по місцю їх знаходження ініціювалося.

Під час проведення огляду речових доказів у місці їх перебування можуть бути зроблені плани, креслення, здійсненні фотографії об'єкта огляду або його звукозапис чи відеозапис тощо. Для вчинення вказаних дій можуть бути залучені спеціалісти. Вказані документи, а також технічні записи додаються до протоколу огляду речового доказу по місцю знаходження (ч.4 ст.140 ЦПК України). Вважаємо, що проведення хоча б фотографування речового доказу має бути визначено як обов'язкова процедура, а не обумовлюватися дискреційними повноваженнями суду. Справа у тому, що при складенні протоколу властивості речо вих доказів, які свідчать про обставини цивільної справи описуються в процесуальному документів, але вони не дають наглядної інформації. Якщо суд, наприклад, захоче проглянути письмові докази ще раз або послухати покази свідка чи висновок експерта і т.д. для відтворення їх змісту під час проведення оцінки доказів, то така нагода в нього буде, бо вказана інформація є завжди у матеріалах цивільної справи. А при нагоді здійснити такі дії судом, що розглядає цивільну справу або апеляційним судом, для огляду речового доказу в природних умовах потрібно ще раз виходити на місце його розташування. Зроблені фотографії речових доказів, які неможливо доставити до суду дадуть можливість постійно повертатися до оцінки речових доказів, коли виникне потреба, економлячи час розгляду цивільної справи та процесуальні засоби для її вирішенім. При цьому така оцінка буде набагато кращою ніж звичайне читання судового протоколу. Особливо це дуже важливо, коли склад суду зміниться і новий суддя, що вступить у справу не буде мати особистого уявлення про речовий доказ, який неможливо доставити до суду, а буде вивчати виключно протокол його огляду. Ще одним вагомим аргументом за проведення процедури обов'язкового фотографування речового доказу, який оглядається у місце свого знаходження є той факт, що особа, складаючи протокол огляду може свідомо чи не свідомо спотворити зміст речового доказу, а належно зроблена фотографія такої можливості не дасть.

Затрати, які пов'язані з виготовленням фотографій речових доказів, що оглядаються за межами судового засідання, за чинним законодавством відносяться до видів судових витрат (п.5 ч.З ст.79 ЦПК України) і в подальшому будуть віднесені на сторону, яка програла справу.

Процедуру обов'язкового фотографування речового доказу, який досліджується не судом, що розглядає цивільну справу варто поширити також на випадки забезпечення речових доказів та судового доручення щодо збирання речових доказів.

На нашу думку, статтю, яка регламентує процедуру дослідження речового доказу у місці його перебування можна також покращити у бік оперативності вирішення цивільної справи: надати судді можливість доручити провести такий огляд своєму помічникові. Помічник судді, який розглядає цивільну справу може йому ефективно допомагати у багатьох випадках. Про можливість їх використання у процесуальній діяльності суддів, що розглядають цивільні справи, почали говорити відносно недавно [7, с.241249]. Окремі особи, у доктрині цивільного процесу навіть пропонують включити помічника судді з підготовки справи до судового розгляду до інших учасників цивільного процесу, визначаючи його як допоміжного суб'єкта доказування [8, с.88, 313].

Згідно Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, останній є посадовою особою, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя. Отже, помічник судді повинен сприяти здійсненні правосуддя. Серед обов'язків помічника судді, які направлені на сприяння здійснення правосуддя вказане положення визначає такі як складання проектів судових рішень та інших процесуальних документів, оформлення копій судових рішень та контроль за їх своєчасним надсиланням, контролює надходження та приєднання матеріалів до судової справи тощо [9]. Якщо помічник судді повинен складати проекти судових рішень, де слід проявляти високі знання у цивільній справі, то чому б йому не доручити виконання більш елементарних процесуальних дій. Тим більше, що вимоги, які ставляться до помічника судді (вища юридична освіта на рівні бакалавра, спеціаліста або магістра) плюс стаж роботи у суді будуть вагомою гарантією того, що вказана процесуальна дія по огляду речового доказу у місці його перебування буде проведена успішно.

Отже, вважаємо, що огляд речового доказу помічником судді у місці його знаходження не скажеться на якості правосуддя у цивільних справах, а тільки прискорить вирішення питання захисту порушених прав, свобод та інтересів у оперативному порядку з ефективним використанням процесуального потенціалу загального суду. Тим більше, що історично на території України у штаті суду завжди була особа, яка проводила виїзд на місце спору для збору доказів для судді, який у подальшому вирішував судову справу (наприклад, возний у козацький період, що мав здійснювати огляд на місці, результати якого записував у «доношєніях»), А для забезпечення принципу безпосередності щодо судді, який розглядає цивільну справу, то помічник судді повинен в обов'язковому порядку зробити фотографію оглянутого предмету, що дасть змогу судді особисто вивчити похідний доказ у цивільній справі вже в зал судових засідань.

До речі, якщо дивитися на проблему фотографування речових доказів більш загально, процедуру обов'язкового фотографування речових доказів, на нашу думку, варто поширити на всі речові докази, які залучені для дослідження судом, у тому числі навіть тих, що є у матеріалах цивільної справи. Справа у тому, що рано чи пізно навіть ті речові докази, які залучені в цивільну справу і зберігаються в суді мають бути повернуті певним особам. Відсутність належних фотографій таких речових доказів при потребі повторної їх оцінки не дасть змогу суду винести обґрунтовану ухвалу чи рішення суду. Звичайно, що їх можна знову витребувати, але якщо вони збереглися. Наприклад, при потребі сторін в оригіналах письмових доказів суд може їх віддати, попередньо зробивши засвідчену суддею копію таких документів (ст.138 ЦПК України). Чому б не запропонувати аналогічну процедуру для речових доказів? Проведенім обов'язкового фотографування речового доказу буде забезпечувати стійку фіксацію доказової інформації, яка з такого доказу вилучатиметься у майбутньому, можливо не один раз. Крім того, як показує практика, судді дуже рідно залучають предмети матеріального світу в якості речових доказів до матеріалів цивільної справи. Причин цього може бути багато: окрім звичайної габаритності, сюди може додатися значна цінність речового доказу та бажання уникнути відповідальності за його збереження, відсутність камер зберігання речових доказів у більшості судів тощо.

Звичайно, що вказане фотографування речового доказу не буде вважатися його безпосереднім сприйняттям. Але на відміну від вивчення судового протоколу, який пов'язаний з оглядом речового доказу, воно буде вважатися одною із найкращих форм опосередкованого огляду речового доказу, коли не потрібно використовувати спеціальні знання. Мало того, огляд речового доказу в судовому засіданні не передбачає складення судового протоколу. Чітка фіксація фотографією тих матеріальних властивостей речового доказу, які підтверджують або спростовують певні обставини цивільної справи дасть змогу більш обгрунтовано виносити рішення або ухвали у цивільній справі, незалежно від того, на якому рівні розгляду вона знаходиться.

Обов'язкове фотографування всіх речових доказів, якщо їх огляд проводиться в судовому засіданні слід покласти на судового розпорядника. Останній, за вказівкою судді, що розглядає справу, повинен провести безпосереднє фотографування та роздрукування фотографій до завершення судового засідання. Після ознайомлення присутніх осіб, що беруть участь у справі з вказаними фотографіями (про що робиться відмітка в журналі судового засідання), вони ухвалою суду мають бути залучені до матеріалів цивільної справи.

Витрати, які пов'язані з проведення обов'язкового фотографування речових доказів, що досліджуються в судовому засіданні (не тільки тим судом, який розглядає цивільну справу по суті, але і судом який проводить забезпечення речових доказів чи виконує судове доручення щодо збирання речових доказів) слід виокремити в окремий вид судових витрат в ст.79 ЦПК України.

За характером знань огляд речових доказів може бути поділений на огляд речових доказів з використанням загальних знань та огляд речових доказів із використанням спеціальних знань.

Огляд речових доказів з використанням загальних знань це такий огляд, який проводиться судом за участі осіб, які беруть участь в розгляді цивільної справи. Вказані суб'єкти не володіють спеціальними знаннями для того щоби вказувати на певні специфічні матеріальні властивості оглянутих об'єктів, так як їх можна побачити з використанням тієї інформації, яка є загальнодоступною. У контексті загальнодоступності джерел інформації показовою є цивільна справа про відшкодування вартості матеріальної та моральної шкоди, завданої зіпсування шуби під час її хімчистки, де судом, з посиланням на матеріали сайту «Вікіпедії», вказується на розмежування таких видів хутра як мутон та цигейка [10].

Огляд речових доказів з використанням загальних знань також буде такий огляд, який проводиться у присутності перекладача та свідка. У першому випадку спеціальні знанім перекладача націлені не на отримання доказової інформації з об'єкта огляду, а здійснення доступним правосуддя для тих суб'єктів, які не володіють мовою судочинства. Тобто важливим тут є мета використання спеціальних знань. Свідкам речові докази можуть пред'являтися тоді, коли вони пов'язані з їхніми свідченнями [11, с.282].

Важливо при проведенні огляду речових доказів з використанням спеціальних знань дотримуватися принципу безпосередності, який вимагає особисте ознайомлення з об'єктом огляду. Особисте ознайомлення найкраще сприятиме формуванні як в суду, так і в осіб, що беруть участь у розгляді справи висновків щодо оцінки речового доказу. Справа у тому, що в результаті особистого огляду інформація отримана з речового доказу може бути настільки очевидною, що це дасть змогу всім особам, які беруть участь у справі та суду цілком адекватно сформувати своє судження по цьому доказу. В кінцевому результаті це дасть змогу правильно відновити події так як вони мали місце насправді.

Огляд речових доказів з використанням спеціальних знань це такий огляд, який проводиться судом за участі осіб, які беруть участь у справі та з обов'язковим залученням спеціаліста або експерта.

Зразу слід відзначити, що надання речового доказу експерту для проведення огляду під час здійснення експертизи не буде виступати способом дослідження власне речового доказу. Одним із способів дослідження речових доказів у доктрині процесуального права виділяють експертизу речового доказу [12, с.156158]. Нами заперечується така постановка питання, оскільки під час проведення експертизи, дослідження цього засобу доказування відбувається двома способами: оголошення висновку експерта як процесуального документу в судовому засіданні (ч.І ст.189 ЦПК України) та усне доповнення оголошеного висновку експерта (ч.2 ст.189 ЦПК України). Але це не означає, що судовий експерт не проводить огляд речового доказу. Він проводиться, але для формування вже іншого засобу доказування. Мало того, тут недотримуються принцип безпосередності, що притаманний звичайному огляду речових доказів, так як під час проведення експертних досліджень в експертних установах ні судді, ні осіб, які беруть участь у справі не має. Ось чому, якщо огляд речового доказу з використання спеціальних знань здійснюється для того щоби сформувати нове джерело доказування, такий вид огляду речового доказу не можна розцінювати як спосіб дослідження матеріального об'єкту, який має бути проведений щодо речових доказів.

Але тим не менше, дійсно можна провести огляд речового доказу з використанням знань спеціаліста або експерта, де в останньому випадку знання останнього будуть використовуватися для проведення саме дослідження речового доказу, а не здійснення судової експертизи.

Спеціалістом є фізична особа, що володіє навичками або спеціальними знаннями, які необхідні для застосування технічних засобів у суді під час слухання справи чи здійснення консультацій у процесі вчинення процесуальних дій. В науці цивільного процесу стверджується, що спеціаліст може виконувати функції консультанта і технічного помічника [13, с.7]. У якості технічного помічника спеціаліст може залучатися для здійснення фотографування складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи, відтворення записів та зображень, записаних на електронних носіях тощо. Наприклад, з метою проведення експертизи крові спеціаліст може залучатися для відбору крові від особи. Якщо спеціаліст залучається для дачі пояснень, по складним питанням, що виникають у процесі розгляду цивільної справи, то ухвалою суду його може бути залучено для надання роз'яснення або висновку [14, с. 19].

Роль експерта у цивільному процесі зводиться до встановлення обставин цивільної справи за допомогою спеціальних знань. Якщо спеціаліст залучається до проведення окремих процесуальних дій, наприклад, огляду речового доказу, то експерт своїм висновком підтверджує наявність чи відсутність певних обставин цивільної справи. Це є важливий момент у розмежуванні експерта та спеціаліста, де висновок останнього не встановлює обставини цивільної справи.

Вище ми вказували, що огляд речового доказу судовим експертом для формулювання свого висновку не слід вважати способом дослідження речового доказу. Разом із тим, речовий доказ дійсно може даватися на огляд експерту. Зокрема, про це пише ст.140 та ст. 187 ЦГЖ України, які вказують, що речові докази пред'являються для ознайомленім експертам. У чому полягає різниця між оглядом речового доказу експертом як спосіб дослідження та оглядом речового доказу як спосіб проведення судової експертизи? У першому випадку судовий експерт використовує свої спеціальні знання для виявлення фактичних даних, які можуть бути сприйняті в суді безпосередньо. В останньому випадку судовий експерт використовує свої спеціальні знання для отримання фактичних даних, які в жодному разі не можуть бути сприйняті судом та особами, що беруть участь у справі безпосередньо. Судовий експерт повинен роз'яснити ці дані, бо органами чуття вони не сприймаються. Зокрема, якщо в цивільній справі була проведена судова експертиза, де один із висновків судового експерта базувався на видозміні певних матеріальних властивостей досліджуваного об'єкту, то при роз'ясненні свого висновку, судовий експерт може в якості ілюстрації звернути увагу на цю видозміну речового доказу, на підставі якої він робив свій висновок.

Особливістю огляду з використанням загальних та спеціальних знань є те, що він може проводитися як в судовому засідання, так і поза його межами по місцю знаходження речового доказу.

За характером доказової інформаїіії, що міститься в речовому доказі, розрізняють огляд речових доказів із статичною інформацією та огляд речових доказів з динамічною інформацією.

Речові докази з статичною доказовою інформацією це такі докази, де доказова інформація має застиглу форму, а речові докази з динамічною доказовою інформацією це речові докази, де доказова інформація має здатність видозмінюватися аж до її повного зникнення.

Речові докази із статичною інформацією оглядаються в звичайному порядку і описувати специфіку їх огляду не має потреби.

Стосовно речових доказів із динамічною доказовою інформацією, то вони нами ділилися на два підвиди: речові докази з динамічною інформацією, якій надаються статична форма та речові докази з постійно динамічною інформацією. Останній підвид речових доказів стосується аудіозапису та відеозапису, способом дослідження яких є відтворення та демонстрація відповідно. А ось щодо першого підвиду речові докази з динамічною інформацією, якій надається статична форма у чинному ЦГЖ України детально розписана процедура огляду речових доказів, що швидко псуються (ст.141 ЦГЖ України). Саме щодо цього виду огляду речового доказу у цій класифікації варто розкрити матеріал більш детально.

Згідно ст.141 ЦГЖ України, продукти та інші речові докази, які швидко псуються (наприклад, деякі види ліків, вакцини тощо) після їх виявлення повинні бути оглянуті негайно. На практиці вказані вимоги можуть наштовхнутися на певні труднощі, які пов'язані зі строками проведення такого огляду. Так як огляд такого виду речових доказів проводиться обов'язково за повідомлення осіб, які беруть участь у розгляді справи, то виникає питання оперативності їх виклику. Окремі практикуючі юристи пропонують вказаним учасникам цивільного процесу в такому разі надсилати телеграму [11, с.226]. На нашу думку, з цієї ситуації можна вийти інакше: закріпити поряд із процедурою інформування осіб, які беруть участь у справі про їх явку для проведенім такого огляду альтернативну процедуру, пов'язану з обов'язковою відеофіксацією огляду речових доказів, які можуть швидко зіпсуватися. Використання останньої процедури має бути здійснено тільки у тому разі, якщо явка тих осіб, які беруть участь у розгляді справи своєчасно об'єктивно буде неможливою. Відеофіксація огляду продуктів та інших речових доказів повинна проводитися таким чином, щоби технічний запис міг достовірно та чітко показати ті матеріальні видозміни (якщо вони мали місце), які сталися з об'єктом огляду.

Отже, для забезпечення інтересів тих осіб, які об'єктивно не зможуть з'явитися для огляду речових доказів, що можуть швидко зіпсуватися, суд повинен здійснити відеофіксацію такого огляду, а не провести його виключно за бажанням, як це вказується в ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Огляд речових доказів, які швидко псуються може бути проведений за участі перекладача, свідка, спеціаліста та експерта. Під час огляду суд може застосовувати фотографування та відеозапис (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Якщо продукти або інші речові докази, які швидко псуються потрібно досліджувати по місцю їх знаходження, то порядок проведення такого огляду визначається за правилами ст.140 ЦПК, яка стосується огляду доказів за місцем їх знаходження.

Отже, огляд речового доказу це такий спосіб дослідження речового доказу, за яким органами чуття сприймається матеріальна видозміна на об'єкті матеріального світу, яка направлена на підтвердження наявності чи відсутності обставин цивільної справи. За місцем свого проведення огляд речових доказів може бути поділений на огляд, який проводиться у залі судового засідання та огляд, що проводиться по місцю знаходження речових доказів; за характер застосовуваних знань огляд речових доказів може бути поділений на огляд, де використовуються загальні знання та огляд, де використовуються спеціальні знання; за характером доказової інформації виділяють огляд речових доказів з статичною та динамічною інформацією.

Література

1. Треушников М. К. Судебные доказательства / М. К. Треушников. М. : Городец, 2004. 272 с.

2. Науковопрактичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : пер. з рос. / [С. В. Ківалов, Ю. С. Червоний, Г. С. Волосатий та ін.] ; за ред. Ю. С. Червонного. Київ ; Одеса : Юрінком Інтер, 2008. 656 с.

3. Філософія : навч. посіб. / [І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко, І. В. Бойченко, В. П. Розумний та ін.] ; за ред. І. Ф. Надольного. Київ : Вікар, 1997. 584 с.

4. Рожков А. Ю. Криминалистическое обеспечение гражданского и арбитражного судопроизводства : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; криминалистика и судебная экспертиза ; оперативнорозыскная деятельность» / А. Ю. Рожков. Воронеж, 2003. 24 с.

5. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса/Е. В. Васьковский. М., 1910.

6. Власов А. А. Вещественные доказательства в гражданском процессе / А. А. Власов. М. : Издво им. Сабашниковых, 1999. 144 с.

7. Посібник помічника судді загального суду / упоряд. і ред. І. М. Осика. Київ, 2010. -- 509 с.

8. Андрійцьо В. Д. Теоретичні проблеми доказування в цивільному судочинстві України : монографія / В. Д. Андрійцьо. Ужгород : ТОВ «ІВА», 2014.410 с.?

9. Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції: від 25.03.2011 р., № 14 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://court.gov.ua/969076/pppszu.

10. Рішення Рокитнянського районного

суду Київської області в цивільній справі : від 27.04.2012 р., № 23/12 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.

gov.ua/Review/23 917575.

11. Зейкан Я. П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Я. П. Зейкан. Київ : Юрид. практика, 2006. 560 с.

12. Калмикова Я. С. Особливості дослі

дженім речових доказів в адміністративному судочинстві / Я. С. Калмикова І І Часопис Київськ. унту права. 2012. № 3. С. 155160.

13. Глушкова Д. Г. Участь спеціаліста в цивільному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд.. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Д. Г. Глушкова. Харків, 2009. 21 с.

14. Немеш П. Ф. Процесуальноправовий статус спеціаліста як передумова права на відвід в цивільному процесі / П. Ф. Немеш // Адвокат. 2012. № 7 (142). С. 19.

Размещено на Allbest.ru