Розвиток підприємництва в охороні здоров’я

Таблиця 3. Характеристика фінансової спроможності населення областей України, 2008 рік

Разом з тим, до групи областей, де пропозиції комерційних медичних послуг найбільші, а відповідний показник перевищує 3 лікаря на 10 тис. населення, відносяться, головним чином, високоіндустріальні області з розвиненою і потужною промисловою інфраструктурою і високим рівнем заробітної плати працівників у порівнянні з середнім показником у країні. У цій групі наступні області: Дніпропетровська, Запорізька, Івано-Франківська і Луганська. А також міста Київ і Севастополь (табл. 2, 3).

Серед лікарських спеціальностей у приватному секторі охорони здоров'я найбільшу пропозицію надають лікарі-стоматологи (біля 3000 осіб). За ними йдуть лікарі-терапевти (574), лікарі акушер-гінекологи (531), лікарі-педіатри (193), лікарі-кардіологи (148), спеціалісти хірургічних спеціальностей (хірурги, ортопедо-травматологи, нейрохірурги, онкологи - 324) таі інші. Таким чином, найбільша пропозиція йде від стоматологів спеціалістів, що опікуються хворобами внутрішніх органів у дорослих і дітей.

Обсяг вироблених в Україні платних медичних послуг всіма виробниками за десять років з 2002 по 2011 рік, за даними Державної служби статистики, виріс майже у десять разів і досяг більше як 8,0 млрд. грн., демонструючи неухильне постійне щорічне зростання. В той же час, обсяг усіх різноманітних платних послуг, що вироблені всіма виробниками за різними спеціалізаціями у країні, виріс у 6,6 рази і досяг більше 308 млрд. грн., демонструючи ту ж саму спрямованість до щорічного неухильного зростання (табл. 4). Разом з тим, питома вага платних медичних послуг у спільному обсязі всіх платних послуг, вироблених всіма виробниками в Україні, коливається від 2,4 % до 2,9 % у різні роки і демонструє загальну тенденцію до зниження за період, що аналізується. Це може свідчити про нижчі темпи розвитку платних медичних послуг в порівнянні з багатьма іншими видами оплачуваних послуг, які виробляються в країні.

Наявні дані також можуть свідчити про те, що у людей зберігається деяка альтернативна можливість задовольняти певні свої потреби у сфері зміцнення здоров'я за рахунок бюджетних джерел фінансування охорони здоров'я. І на даному етапі медична допомога, що надається населенню і сплачена фінансовими коштами з бюджету, виступає конкурентом платних медичних послуг. Отримані дані можуть також свідчити про те, що платні медичні послуги менш пріоритетні в своєму розвитку в нашій державі, ніж інші види платних послуг, що само по собі можна віднести до чинників соціального захисту населення державою.

Обсяги всіх вироблених медичних послуг, що були надані споживачам різними виробниками в системі охорони здоров'я, переважають у 2,4 рази у 2002 році й в 1,6 рази у 2011 році по відношенню до обсягів спожитих і сплачених населенням медичних послуг впродовж аналізованого періоду. Ці показники демонструють неухильне щорічне зменшення відносного коефіцієнта, що свідчить про певний перерозподіл купівельної активності від організацій до населення (рис. 1).

Таблиця 5. Співвідношення в Україні всіх платних послуг і платних послуг охорони здоров'я

Таблиця 6. Індекси росту до попереднього року, %

Рис. 1. Обсяги вироблених і спожитих населенням у 2002-2011 роках платних медичних послуг у млн. грн.

Щоб з'ясувати, чи не пов'язано зростання обсягів вироблених і реалізованих населенню комерційних медичних послуг зі зростанням цін, ми провели порівняння зростання індексу цін за даними офіційної статистики і зростання обсягу спожитих платних медичних послуг населенням. Реалізовані населенню медичні послуги за цей же період щорічно зростали в середньому на 22,2 %, з коливанням коефіцієнта в окремі роки від 13 % до 39 %. Індекс споживчих цін за цей же період коливався від 0,8 % до 25,2 % у різні роки, в середньому склавши щорічне зростання на 10,9 % до попереднього року. Індекс випередження зростання вироблених медичних послуг до індексу цін щорічно в середньому склав 15,6 пунктів з коливанням даного показника від 4,5 до 25,3 пунктів в різні роки.

Співвідношення обсягу консолідованого бюджету системи охорони здоров'я і витрат населення із сімейних бюджетів на медицину коливається від 58 до 72 гривень державних коштів на кожні 10 гривень витраченими офіційно населенням на платні послуги із сімейних бюджетів і бюджетів соціального розвитку організацій (табл. 6).

Динаміка співвідношення бюджетного фінансування системи охорони здоров'я і витратами населення на медичну допомогу за представленими офіційними даними свідчать, що за всі роки, що аналізуються, консолідований бюджет медичної галузі щорічно зростає з 7,5 млрд. грн. у 2002 році до 49,0 млрд. грн. у 20011 році. Разом з тим, темп зростання бюджету охорони здоров'я і витрат населення на платні медичні послуги дещо різний. Так, у 2002 році на кожні 10 гривень витрачених населенням на медичну допомогу держава витрачала 58 гривень, а у 2007 році цей показник збільшився до 72 гривень. У наступні роки відбулося скорочення витрат держави на охорону здоров'я по відношенню до витрат населення на медичні цілі до 61 гривні бюджету на кожні 10 гривень витрат населення.

Описані тенденції щодо динаміки витрат на медичні потреби населення збігається з наявною динамікою загальних доходів домогосподарств і їх витрат. Національна статистка свідчить, що протягом 2000-2007 рр. в Україні спостерігалося постійне випередження зростання загальних доходів домогосподарств над їх сукупними витратами. Однак, у 2008 році ця тенденція була порушена, що і обумовило зниження купівельної спроможності доходів домогосподарств. Зростання реальної заробітної плати у 2001-2006 роках щороку становило 15-20 %, у 2007 і 2008 роках цей приріст значно менший (відповідно 12,5 % та 6,3 %), що було зумовлено інфляцією [6].

Таблиця 6. Співвідношення бюджетного фінансування і платних медичних послуг

Висновки

Дані державної статистичної звітності та їх динаміка за десять років переконливо свідчать нам про те, що в Україні створилася стійка невідворотна тенденція збільшення як обсягів виробництва різними (державними і комунальними, відомчими і приватними) медичними організаціями платних послуг, так і збільшення реальних обсягів споживання платних медичних послуг населенням за рахунок витрат із сімейних бюджетів при зростанні заробітної плати.

Ці дані також свідчить про перерозподіл витрат на медичні потреби окремої людини між державою і сімейними бюджетами на користь останніх. Таке збільшення витрат з сімейних бюджетів на медичні потреби членів сім'ї останніми роками примушує населення все частіше брати на себе відповідальність за вибір необхідних медичних послуг і організацій, які їх надають, що створює конкурентне середовище, яке може вплинути на якість медичної допомоги і сервісу в медичних закладах. А збільшення навантаження фінансових витрат на сімейні бюджети, пов'язане з витратами з приводу здоров'я окремого члена родини, може примусити населення більше уваги надавати запобіжним заходам, ретельніше і свідоміше ставитись до свого здоров'я, уникаючи безглуздих ризиків (вживання алкоголю, паління тютюну, нераціональне харчування, малорухомий образ життя), що можуть нести шкоду стану здоров'я окремої людині, формувати сімейні традиції здорового способу життя та правильної поведінки.

Купівельна спроможність населення, що забезпечує зростання обсягу платних медичних послуг, залежить від зростання заробітної плати. Приватна медицина хоча і повільно, але впевнено зміцнює свої позиції на ринку надання медичних послуг. В першу чергу підкорюючи ті сегменти ринку, де завжди була слабко розвинена державна медицина та водночас зберігався стійкий попит: стоматологію, гінекологію, косметологію тощо.

Разом з тим можна говорити, що за останні роки відбулося суттєве збільшення бюджетних коштів, що виділяються на охорону здоров'я, але це зростання не було пропорціональним до зростання витрат населення. Постійне розширення обсягів ринку платних медичних послуг свідчить, що він стає додатковим джерелом впливу на здоров'я населення. В той же час населення обмежене у своїх фінансових можливостях, щоб купувати платні медичні послуги, але добре розуміє і оцінює переваги вільного доступу і вибору при купівлі медичних послуг. Для того, щоб певним чином збалансувати потреби населення в медичних послугах на платній основі й забезпечити соціальний захист вразливих верстів населення, необхідно негайно вводити обов'язкове соціальне медичне страхування.

Отримані дані свідчать, що у системі надання медичної допомоги населенню сформувалися і динамічно й одночасно розвиваються два сектори: безкоштовний - державний, який фінансується із бюджету, і приватний - платний (легально оплачуваних медичних послуг), який фінансується більш як наполовину коштами із сімейних бюджетів. При чому платний сектор медичної допомоги в системі охорони здоров'я держави за своїми обсягами поступово перетворюється на вагомий чинник впливу на здоров'я населення. Платний сектор дає додаткові робочі місця, впливаючи певним чином на трудову зайнятість населення, що в умовах кризових явищ в країні й світі має свою доцільність. Він сприяє покращенню добробуту медичних працівників - і не тільки лікарів, а й медичних сестер і санітарок, інших допоміжних працівників, зайнятих цією справою. Становлення ринкових і конкурентних відносин в системі охорони здоров'я відбуваються за умови формування приватної власності й формування ще малого, але вже діючого прошарку медичних працівників - підприємців-власників, які є носіями і розповсюджувачами ринкової ідеології і ринкових відносин. Поширеність підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я в країні за адміністративними територіями дуже нерівномірна і цілком залежить від платоспроможності населення, його зайнятості у виробництві йі рівня заробітної плати в окремому регіоні на одного працівника.

Кожен з цих секторів, (безкоштовний державний і платний приватний) працює за своїми правилами, які потребують узгодженості й розвитку. Існування двох секторів медичної допомоги створює конкурентне середовище і додаткові стимули для подальшого розвитку і набуття певних переваг для окремих виробників медичних послуг в порівнянні з іншими гравцями медичного ринку платних послуг. Разом з тим слід завжди пам'ятати, що система охорони здоров'я, на які б сектори вона на не розділялася, є єдиним простором в державі й незмінною єдиною місією, де повинні діяти єдині принципи лікувально- діагностичного процесу і етичні медичні норми. Головним і об'єднувальним регулювальником в цьому медичному просторі разом з державними інституціями виступає людина - споживач медичної послуги. Тому турбота про безпеку і якість медичної допомоги, що надається як за плату споживача, так і безкоштовно для нього, є найважливішим пріоритетом держави.

Щоб створити режим активізації розвитку підприємництва повинні бути систематизовані у наступні групи важелів держави: організаційно-правові, фінансові, економічні й соціальні. Але формування правової бази підприємництва є найголовнішою передумовою його становлення та розвитку. Універсальним інструментом, що поєднує в собі як інтереси підприємницького загалу, так і держави, виступає «Європейська хартія малих підприємств», до якої приєдналася Україна. Запровадження в Україні принципів «Європейської хартії для малих підприємств» є логічним продовженням політики Уряду щодо пріоритетності підтримки підприємництва в Україні та сприятиме розвитку малого та середнього бізнесу, поліпшенню стосунків влади і підприємців, покращенню бізнес- середовища та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Література

1. Гончарова В. Г. Роль держави у розвитку малого та середнього підприємництва. / В.. Гончарова // Науковий вісник АМУ: збірник наукових праць. Серія «управління». 2011. Вип. 3. - С. 313-319.

2. Господарський кодекс України: чинне законодавство із змінами і доповненнями на 2 вересня. - К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. - 160 с.

3. Літвак А.І. Аналіз ринку медичних послуг в Україні. / А. І. Літвак // Охорона здоров'я в регіонах: влада і громада. Збірка матеріалів по дослідженню політики охорони здоров'я в Україні. Одеса. 2007. - С. 50-69.

4. Охорона здоров'я України: стан, проблеми, перспективи. / за редакцією В. М. Князевича. - К.: Видавництво Київ. 2009. - 437 с.

5. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / К. О. Ващенко, З. С. Варналій, В. Є. Воротін, В. М. Геєць, Е. М., Кужель О. В., Лібанова та ін. - К., Держкомпідприємництво, 2008.

- 226 с.

6. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь. / за заг. ред. В. М. Гейця [та інш.] К.: НВЦ НБУВ, 2009. - 687 с.

7. Статистичній щорічник Україна за 2007 рік / За ред. О. Г. Осауленка.

- К. : Консультант, 2008. - 575 с.

8. Статистичний щорічник Україна за 2009 рік. / За ред. О. Г. Осауленка.

- К. : Держпідприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. - 567 с.

9. Статистичний щорічник Україна за 2010 рік. / За ред. О. Г. Осауленка.

- К. : Держпідприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2011. - 560 с.

10. Статистичний щорічник Україна за 2011 рік. / За ред. О. Г. Осауленка. - К. : Держпідприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2012. - 562 с.

11. Україна у цифрах 2011: Статистичний збірник. Державна служба статистики. / За ред. О. Г. Осауленка. - Київ. 2012. - 251 с.

12. Шнипко О. Сутність підприємницької діяльності та основні умови її розвитку в Україні / О. Шнипко // Економіка, 2001. - № 6. - С. 3-6.

13. Щорічний статистичний збірник 2011 / Державна служба статистики України - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru