Протидія інформаційній агресії як умова формування національної ідентичності в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 323.1: [351.746:007](477)

Протидія інформаційній агресії як умова формування національної ідентичності в сучасній Україні

Никитюк Галина Леонідівна

аспірант кафедри соціальної і гуманітарної політики

НАДУ при Президентові України

Анотація

інформаційний війна захищеність громадянин

У статті обґрунтовано зростаючу роль інформаційного чинника в сучасну добу, його вплив на суспільну свідомість громадян під час інформаційної війни, зокрема в ході ескалації українсько-російського конфлікту. Зроблено висновок, що в умовах формування й збереження національної ідентичності як об'єднувального чинника українського суспільства важливим постає гарантування захищеності інформаційного простору України від інформаційної агресії інших країн.

Ключові слова: національна ідентичність, нація, інформаційна сфера, інформаційна війна, національна безпека, державне управління.

Annotation

The article analyzes the role of information factors in the modern era, its impact on public awareness of citizens in the information war, especially during the escalation of the Ukrainian-Russian conflict. It is concluded that the formation and preservation of national identity as a unifying factor in Ukrainian society raises important to guarantee the security of the information space of Ukraine Information aggression of other countries.

Keywords: national identity, nation, information field, information warfare, national security, public administration.

Аннотация

В статье обоснована возрастающая роль информационного фактора в современную эпоху, его влияние на общественное сознание граждан во время информационной войны, в частности в ходе эскалации российско-украинского конфликта. Сделан вывод, что в условиях формирования и сохранения национальной идентичности как объединяющего фактора украинского общества важным есть гарантирование защищенности информационного пространства Украины от информационной агрессии других стран.

Ключевые слова: национальная идентичность, нация, информационная сфера, информационная война, национальная безопасность, государственное управление.

Постановка проблеми. Сучасна ситуація в Україні виявляє гостру потребу переосмислення ролі інформації у житті суспільства, що стала поряд з фінансовими, трудовими, природними, стратегічними ресурсами, й водночас є рушійним фактором економічного та соціогуманітарного розвитку. Нині спостерігається значний прогрес у розвитку інформаційних технологій, кардинально зростає роль масових комунікацій, мас-медіа та інформації, яку вони поширюють. Така тенденція суттєво впливає не тільки на переважну більшість сфер соціально-політичного життя, а й на суспільну свідомість громадян. У цілому, інформаційні технології створюють нові можливості для контролю й маніпуляції масовою свідомістю у внутрішній політиці й нові ефективні засоби міждержавного протиборства, а отже, і нові загрози національній ідентичності. А тому в контексті формування й збереження національної ідентичності українського суспільства надзвичайно важливим в сучасних умовах постає захист інформаційного простору від інформаційної агресії інших країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Становлення національної ідентичності в контексті формування української політичної нації розглядають такі вітчизняні дослідники, як М. Вівчарик, Ф. Горовський, В. Євтух, В. Жмир, С. Здіорук, О. Картунов, Г. Касьянов, І. Кресіна, Л. Нагорна, О. Майборода, А. Пономарьов, Н. Пелагеша, А. Ручка, Ю. Римаренко, В. Трощинський, М. Шульга та ін.

В цьому ж ряду варто назвати дослідження зазначеної проблематики в межах науки державного управління, авторами яких є Т. Безверха, І. Голос, П. Надолішній, В. Карлова, В. Коваль, Ю. Куц, І. Попова, Т. Сенюшкіна, М. Сичова, І. Тохтарова.

На окрему увагу заслуговує книга В. Кременя, В. Ткаченка «Україна: ідентичність у добу глобалізації (риси метадисциплінарного дослідження)», автори якої аналізують практичні наслідки глобалізаційних впливів на національну ідентичність й вказують на необхідність формування нової політики держави, основним завданням якої має стати поєднання інформаційних технологій із культивуванням гуманістичних культурних цінностей заради розв'язання проблем, що постають перед людьми в інформаційну епоху.

Важливим є науковий доробок Т. Воропаєвої, яка розглянула проблему національної самоідентифікації громадян України в контексті інформаційно- психологічної безпеки української нації.

Різні аспекти національної ідентичності в процесі становлення української державності досліджують М. Головатий, Є. Головаха, Я. Грицак, А. Колодій, В. Лісовий, І. Лопушинський, М. Михальченко, М. Пірен, І. Розпутенко, П. Ситник, В. Скуратівський.

Невирішені раніше частини загальної проблеми. Варто зазначити, що розробленість теорії інформаційної політики у вітчизняній і світовій науці державного управління традиційно вважається достатньо дослідженою. Водночас потребує подальшого розгляду інформаційний вплив на формування й збереження національної ідентичності в науці державного управління.

Відтак, метою статті є дослідження впливу інформаційного чинника на національну ідентичність українського суспільства.

Виклад основного матеріалу. В сучасному суспільстві нагнітання емоційного напруження в інтернеті та інших засобах масової інформації навколо важливих для українських користувачів тем є відображенням загального соціально-політичного становища. Україна давно перетворилась на «поле війни ідентичностей». Починаючи з минулого року, «вона набирає все загрозливіших форм та масштабів». А тому коли така тема піднімається в ЗМІ, варто пересвідчитись, чи «не є це провокацією з боку зацікавлених сторін». Адже сьогодні ведеться «повномасштабна війна за Україну, за її суспільні світоглядні орієнтації, за ідентичність» [5].

Нині в соціальному просторі України спостерігаються два далеко неоднозначні, але взаємопов'язані процеси. Перший - швидкий відхід від колоніальності, імперськості та російської спільності й формування нової української ідентичності. Другий - гібридна війна, яку проводить Росія, об'єктивно сприяє подальшій консолідації населення України, об'єднанню громадян на Сході і Заході у відстоюванні своєї державності, територіальної цілісності. За цих умов зростає значущість національної ідентичності як чинника становлення незалежної держави, яка полягає в тому, що впливаючи на життєдіяльність національної спільноти, вона здійснює ряд функцій, серед яких найважливішими є: територіальна або демаркаційна (ототожнюючи себе (націю) з певною територією, вона захищає її від зовнішніх ворогів) та консолідаційна (об'єднання суспільства навколо спільних цінностей та ідеалів), що актуально в сучасному українсько-російському конфлікті. Однією з особливостей останнього є інформаційна війна, метою якої є дестабілізація ситуації в південних та східних регіонах України, ескалація міжетнічних, міжконфесійних конфліктів. Водночас переслідується мета внести в українське суспільство сумніви, паніку з метою радикалізації дій проти влади. Підтвердженням є опитування, проведені газетою «Голос Америки» у травні 2014 року, де на питання: «Чи погоджуєтесь ви, що Україна та Росія перебувають у стані інформаційної війни?» 98% тих, хто проголосував на її веб-сторінці, вважають, що інформаційне протистояння має місце, і лише 2 % з цим не погоджуються [12]. У зв'язку з цим, в соціальних мережах з'явилося багато україномовних та й російськомовних маніпулятивних тролів, які входять в різні групи і публікують поряд із патріотичними провокативні звернення. Маніпулятивні практики ЗМІ щодо соціально-політичних процесів призводять до втрати державницьких основ суспільного розвитку, зміни світоглядно-ціннісних орієнтирів в українському суспільстві. А відсутність розробленого механізму контролю за характером достовірності й використанням інформаційного простору в суспільстві - до порушення прав громадян на об'єктивну інформацію, а також до формування у суспільстві неправдивого розуміння як історичного минулого державотворення, так і сьогодення.

Як приклад подібної практики, кремлівські медіа висвітлюють попередню опозицію, котра «захопила владу» в країні «шляхом перевороту», нібито серед її представників - лише «екстремісти та нацисти», що обіцяють «садити за ґрати» всіх, хто розмовлятиме російською. Використовуються й соціальні мережі, зокрема ресурс «Вконтакте», завдяки чому російські спецслужби можуть отримати доступ до інформації будь-якого користувача цієї соцмережі. Також російська влада традиційно послуговується соцмедіа з метою дискредитації активістів й політиків; створення ілюзії великої кількості незгідних із основними настроями користувачів соцмережі та наявності «альтернативних» думок.

За допомогою усіх видів медіа російська пропаганда намагається дезінформувати та дезорієнтувати населення України; вплинути на прийняття рішень, вигідних для себе. Так, тривалий час в одній із соціальних мереж Росії поширювалась інформація, що у «столиці Західної України створено Львівську народну республіку» зі своїм триколором і девізом: «Союз з Новоросією! Зупиніть АТО! Визволили Львів у 1944 - визволимо і сьогодні». Сторінка «борців» з'явилася у російській соціальній мережі. Її автори радять дописувачам зберігати анонімність, бо «бандерівці» не дрімають [6]. Як результат, локальні масштаби наслідків використання «брудних» інформаційних технологій поступово переростають у глобальні - відчуження громадян від своєї держави [1].

Отже, наслідком інформаційних впливів в Україні є:

- маніпулювання громадською думкою і політичною орієнтацію населення країни з метою створення політичної напруги та стану, близького до хаосу;

- дестабілізація соціально-економічних та політичних відносин між партіями, об'єднаннями і рухами з метою розпалення конфліктів, стимулювання недовіри, підозри, загострення ворожнечі, боротьби за владу;

- провокування соціальних, політичних, національно-етнічних і релігійно-конфесійних зіткнень;

- дискредитація фактів історичної, національної самобутності народу, зміна системи цінностей, які визначають спосіб життя і світогляд людей;

- нав'язування свого способу життя та поведінки та світогляду майбутнього, які мають наслідувати інші народи.

Варто зазначити, що на маніпулятивні практики з боку Росії часто «закривали очі», що не в останню чергу призвело до подій весни 2014 року. Країна і суспільство опинилися в новій реальності. Добре спланована і налагоджена пропаганда Росії наочно продемонструвала масштаби можливих загроз та викликів. Згідно з недавнім дослідженням, проведеним Фондом «Демократичні ініціативи», українці різних регіонів віддають перевагу насамперед телеканалам як джерелу політичних новин. Істотні регіональні відмінності у структурі телеглядачів політичних новин були виявлені щодо телеканалів «Інтер» та «Україна», де понад 60 % телеглядачів - жителі Півдня та Сходу, і лише 10-15 % становлять жителі Заходу. Найбільш значущими регіональними відмінностями відрізняються російські телеканали, де 78 % глядацької аудиторії політичних новин становлять жителі Сходу та Півдня. З іншого боку, окремим телеканалам як джерелу політичних новин віддають перевагу жителі Заходу та Центру: 5 канал (66 %), ТУі (78 %), Gromadske.TV (89 %), Espreso.TV (94 %). Така диференціація позначилася на тому, що у телеглядачів різних телеканалів сформувалося різне ставлення до Майдану. Особливо позитивно ставляться до Майдану телеглядачі Громадського телебачення (85 % повністю або переважно підтримують Майдан), Espreso.TV (79 % підтримки), TVi (70 % підтримки), 5 канал (61 % підтримки). Найбільш негативно ставляться до Майдану ті, хто дивиться політичні новини на російських телеканалах (73 % не підтримують Майдан), а також на «Інтері» (не підтримують Майдан 61 %), «Україні» (61 %) [7]. Результати цього дослідження ще раз демонструють деструктивний інформаційний тиск Росії, що негативно впливає передусім на осіб з маргінальною та подвійною етнічною ідентичністю. У зв'язку з цим постає проблема гарантування інформаційної безпеки громадян України. Безперечно, інформаційний простір - це стратегічний ресурс будь-якої нації, проте українській владі так і не вдалося встановити всебічний регуляторний контроль. За таких обставин, очевидним є відсутність механізмів й інструментів державного управління щодо захисту інформаційного простору країни. І український, і міжнародний досвід останніх років свідчить, що в цілому завдання різкого скорочення незаконного розповсюдження та споживання медіа-контенту цілком вирішуване. Наявні перешкоди носять не технічний, а світоглядний, правовий і політичний характер.

Регуляторний вплив держави на формування й збереження національної ідентичності українського суспільства здійснюється через відповідні механізми управління, в тому числі й інформаційний. Його суть полягає у відновленні цілісності та захисті національного культурно-комунікаційного простору, в якому відбувається усвідомлення своєї національної ідентичності та корекція уявлень про неї більшістю громадян. Це здійснюється шляхом сприяння культурному розвитку українського народу, громадян України всіх національностей, утвердженню їх духовності та моралі, доступу членів суспільства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та інтересів авторів, видавців і споживачів видавничої продукції, а також захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль.

Правовою основою щодо збереження ідентичності в інформаційному суспільстві є закони та нормативно-правові акти, спрямовані на утвердження національного самоусвідомлення та цивілізаційної єдності української нації. Так, розроблена ще у 2007 році Стратегія Національної безпеки акцентує увагу на посиленні негативного зовнішнього впливу на інформаційний простір України, що загрожує розмиванням суспільних цінностей і національної ідентичності. Завданнями визначається захист таких життєво важливих інтересів, як збереження і розвиток духовних і культурних цінностей українського суспільства, зміцнення його ідентичності на засадах етнокультурної різноманітності [11].

Також у Доктрині інформаційної безпеки України визначено, що реальними та потенційними загрозами в соціальній та гуманітарній сферах є:

- відставання України від розвинутих держав за рівнем інформатизації соціальної та гуманітарної сфер, насамперед освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, культури;

- недодержання прав людини і громадянина на одержання інформації, необхідної для захисту їх соціально-економічних прав;

- поширення в засобах масової інформації невластивих українській культурній традиції цінностей і способу життя, культу насильства, жорстокості, порнографії, зневажливого ставлення до людської і національної гідності;

- тенденція до витіснення з інформаційного простору та молодіжної культури українських мистецьких творів, народних традицій і форм дозвілля;

- послаблення суспільно-політичної, міжетнічної та міжконфесійної єдності суспільства;

- відставання рівня розвитку українського кінематографу, книговидання, книгорозповсюдження та бібліотечної справи від рівня розвинутих держав [3].

Державна політика щодо формування й збереження національної ідентичності реалізується багаторівневою системою інститутів влади та управління, зокрема у сфері радіо і телебачення, видавничої справи і преси - Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Національною телекомпанією України, Національною радіокомпанією України, Державною телерадіокомпанією «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення», Державною телерадіокомпанією «Культура», обласними державними телерадіокомпаніями, Київською державною телерадіокомпанією, Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ», Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм».

Соціально-політичні зміни, що відбуваються в Україні після Майдану, активізували політику держави в напрямку реформування організаційно- правових відносин в інформаційній сфері. Так, постановою Верховної Ради України від 28 лютого 2014 року № 837-VII було висловлено недовіру Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення за результатами розгляду звіту за 2013 рік [8], наслідком чого стало дострокове припинення повноважень її членів та формування нової. В середині березня 2014 року органи влади ввели заборону на трансляцію в Україні програм чотирьох російських телеканалів. Зрозуміло, що лише заборони російських каналів недостатньо. Як результат, у квітні 2014 року було прийнято Закон України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України», який створює правові основи діяльності Суспільного телебачення і радіомовлення України, визначає засади діяльності Національної суспільної телерадіокомпанії України, основними завданнями якої окреслено:

- об'єктивне, повне і своєчасне інформування суспільства про найважливіші соціально-політичні та економічні події в Україні та за її межами;

- сприяння консолідації українського суспільства;

- сприяння розвитку української мови та культури, мов і культур національних меншин;

- задоволення інформаційних, культурних та освітніх потреб громадян, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, культурно- мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп;

- сприяння зміцненню міжнародного авторитету України [4].

Водночас, 17 червня 2014 року Верховна Рада України ухвалила постанову “Про звернення Верховної Ради України до Міжнародної федерації журналістів, Європейської федерації журналістів, Асоціації європейських журналістів, міжнародної організації «Репортери без кордонів», Міжнародного олімпійського комітету щодо інформаційно-психологічної агресії, що здійснюється засобами масової інформації Російської федерації проти України”. В постанові зазначено, що з боку Російської федерації ведеться скоординована і цілеспрямована інформаційна війна проти України. Зокрема, з метою маніпулювання суспільною свідомістю в Україні та за її межами через російські засоби масової інформації поширюється недостовірна, неповна та упереджена інформація про Україну. «Ключовими завданнями такої інформаційно-психологічної операції є: деморалізація населення України, особового складу Збройних Сил України, а також спонукання їх до державної зради й переходу на бік супротивної сторони, формування у громадян України та Росії викривленого бачення подій, що відбуваються, а не їх дійсних причин та наслідків» [9].

Не можна оминути й той факт, що загострення ситуації в Україні позначилось й на активності громадянського суспільства: почали створюватись ресурси, які можуть допомогти змінити дану ситуацію. На початку березня 2014 року був запущений сайт для перевірки фактів Stopfake.org, ініціаторами створення якого стали випускники та студенти Могилянської школи журналістики та програми для журналістів та редакторів Digital Future of Journalism, а також до проекту долучилося багато журналістів, маркетологів, програмістів, перекладачів.

Крім того, організацією «Громадська платформа України» за підтримки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Служби безпеки України і Антитерористичного центру при СБУ в рамках п'яти областей України створено єдиний Антикризовий медіа-центр. Завдання Центру - надавати світовій спільноті, закордонним українцям об'єктивну інформацію про події в Україні, виклики та загрози національній безпеці, зокрема у гуманітарній сфері.

Мережа «Радіо Свобода» нещодавно відкрила нову кримську веб- сторінку татарською, українською і російською мовами, зі спеціальними новинами, що публікують журналісти - фрілансери [10]. Це дасть змогу вплинути на формування світогляду дезінформованого населення.

Позитивним меседжем стала слушна думка екс-міністра культури Латвії Сарміте Елерте, яка вказала на те, що, по-перше, слід підвищувати професійний рівень журналістів. По-друге, особливої підтримки потребують суспільні медіа, оскільки вони є гарантією надання громадянам правдивої інформації. Але найголовніший інструмент протидії - та робота, яку поступово повинна зробити кожна країна, відповідаючи на питання про свою ідентичність та історію. Потрібно вкладати гроші не лише у військо, а й в культуру, мову, школи, формуючи світоглядні орієнтири та створюючи при цьому «своєрідну імунну систему», яка зможе протистояти ворогам [2]. На нашу думку, виконання зазначених рекомендацій стане вагомим поштовхом до формування та збереження національної ідентичності співвітчизників в контексті євроінтеграційної політики України.

Висновки

Таким чином, в умовах формування національної ідентичності українського суспільства важливим постає гарантування захищеності інформаційного простору країни. Адже свобода слова не повинна бути інструментом маніпуляції суспільною свідомістю, особливо зі сторони агресора. Цього можна досягти шляхом вироблення дієвої державної інформаційної політики: від донесення «місії» країни до створення і підтримки відповідних інженерно-технічних потужностей та інформаційної організації, що будуть відповідати реальним і потенційним загрозам. Разом з тим, потребують оновлення механізми державного управління щодо розвитку освіти, культури, науки, релігії. Всі ці складники є фундаментом, який дозволяє збудувати політичну націю - сильного гравця на міжнародній арені.

Перспективи подальших досліджень вбачаються в дослідженні державно-управлінських підходів до проблеми національної ідентичності в умовах реалізації євроінтеграційної політики України.

Література

1. Воропаєва Т. Національна ідентичність громадян України та інформаційно-психологічна безпека / Т. Воропаєва // Наукові записки. Серія «Культурологія» (Проблеми культурної ідентичності: глобальний та локальний виміри. Матеріали міжнародної наукової конференції 23-24 квітня 2010, Острог - 2010). - Острог : Вид-во Нац. ун-т «Острозька академія», 2010. - Вип. 5. - С. 181-196.

2. Гривінський Р. Інформаційна війна дозволяє економити на військових засобах / Р. Гривінський // День. - 2014. - № 92-93 (4215-4216). - С. 17.

3. Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 8 липня 2009 року № 514/2009 // Офіційне інтернет- представництво Президента України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/9570.html

4. Закон України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" (проект) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov.ua/content/humanities council proekt tv.html . - Назва з екрана.

5. Замітки інформаційна війна - Блоги - I.ua [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://blog.i.ua/search/?type=label&words=141560.

6. Інформаційна війна докотилась і до Галичини [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://versii.if.ua/bez-rubriki/informatsiyna-viyna-dokotilas-i-do- galichini/

7. Офіційний сайт Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».

Телебачення як джерело політичних новин - загальнонаціональне опитування [Електроннийресурс].-Режимдоступу:

http://www.dif.org.ua/ua/polls/2014 polls/telebachennia-iak-dzherelo-politichnih-

novin--zagalnonacionalne-opituvannia.html

8. Про висловлення недовіри Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення за результатами розгляду звіту за 2013 рік: постанова Верховної Ради України від 28. 02. 2014 № 837-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: //zakon4. rada. gov.ua/laws/show/837-18

9. Про звернення Верховної Ради України до Міжнародної федерації

журналістів, Європейської федерації журналістів, Асоціації європейських журналістів, міжнародної організації «Репортери без кордонів», Міжнародного олімпійського комітету щодо інформаційно-психологічної агресії, що здійснюється засобами масової інформації Російської федерації проти України: постанова Верховної Ради України: прийнята 17 червня 2014 року № 4026а [Електроннийресурс]-Режимдоступу:

http://w1 .c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4 1?pf3511=51228

10. Сірук М. Зміни в Україні та «Голос Америки» // День. - 2014. - № 106 - 107 (4229 - 4230). - С. 20.

11. Стратегія національної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007 // Офіційне інтернет- представництво Президента України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/105/2007

12. Українці кажуть, що між Києвом та Москвою інформаційна війна

[Електроннийресурс]-Режимдоступу:

http://ukrainian.voanews.com/content/article/1908584.html

Размещено на Allbest.ru