Татуювання як криміналістична ознака особи злочинця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАТУЮВАННЯ ЯК КРИМІНАЛІСТИЧНА ОЗНАКА ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ

кандидат юридичних наук, доцент Класичний приватний університет

Актуальність теми зумовлена тим, що проблемі татуювання та вивченню її символіки приділяли недостатньо уваги в криміналістиці. Водночас, уміючи "читати" значення малюнків, надписів, їхнє традиційне розташування на тілі, співробітник правоохоронних органів може визначити схильність раніше судимих до певних видів кримінальних проявів тощо. У статті розглянуто сучасний стан вчення про "кримінальні" татуювання; окреслено можливість визначати за татуюванням нахили, кримінальну спеціалізацію тощо особи злочинця.

Ключові слова: татуювання, аналіз татуювання, зміст татуювань, тематика татуювань.

Актуальность темы определяется тем, что проблеме татуировки и изучению ее символики уделялось недостаточно внимания в криминалистике. В то же время, умея "читать" значение рисунков, надписей, их традиционное расположение на теле, сотрудник правоохранительных органов может определить склонность ранее судимых к определенным видам уголовных проявлений и т. п. В статье рассматривается современное состояние учения о "криминальных" татуировках; обозначается возможность определять по татуировкам наклонности, уголовную специализацию и т. п. личности преступника.

Ключевые слова: татуировка, анализ татуировок, содержание татуировок, тематика татуировок.

кримінальний татуювання особа злочинець

Tattoo often seems to us something ultramodern and youth. But in fact, the tattoo - one of the oldest areas in the visual arts. In ancient times, tattoos reflected the people belonging to a particular group, such as soldiers, or position in the family, as the Japanese peoples.

All art works on the psychological state of the person, and such an unconventional kind of painting as a painting on your body, especially. First and foremost, this effect is important for the person who decided to adorn themselves with any storyline. After all, people should go a certain "barrier" to decide to do it. On the other hand, a man - a social creature. And each in their appearance has a certain impact on others.

Relevance of the topic is determined by the fact that the issue of tattoos and the study of its symbolism neglected issues in criminology. At the same time, being able to "read" the meaning of drawings, inscriptions, their traditional location on the body, a law enforcement officer may determine the propensity previous convictions for certain kinds of criminal manifestations etc. With the help of forensic research tattoos (which can be called the most valuable and informative among other signs of human appearance) you can get some information about the properties of the personality of its wearer.

Tattoo popularity knew times and time of oblivion. Interest in it was unchanged regardless of fashion, mode and time of year. Tattoo done, do and will always do.

All people are very individual: different sex, creed, color, age and character - each is unique in its own way. There is another category: with and without tattoos.

The aim is to reveal the current state of the doctrine of the "criminal" tattoos; indicate the possibility to identify tattoos inclinations criminal specialization etc. offender. Also, to decrypt the tattoo image depicting epaulet with a white skull and crossbones and abriviatura (set it a meaning), to give a complete characterization of the individual offender's crime - its carrier.

Key words: concept tattoo, tattoos analysis, the content of tattoos, tattoo themes.

Сучасний стан вчення про "кримінальні" татуювання - ситуація, коли все наукове товариство дискутують, які татуювання авторитетні, а які ні; немає ґрунтовного дослідження з типології кримінальних татуювань; таємну символіку розгадують, коли розпис у "блатному" світі вже давно нічого не значить! За наколку ніхто не відповідає. Кожен наколює собі все, що йому заманеться.

Мета статті - дослідити можливість визначати за татуюванням особи її нахили, кримінальну спеціальність.

За допомогою криміналістичного дослідження змісту татуювань (які можна назвати найбільш цінними та інформативними серед інших ознак зовнішності людини) також можна отримати певну інформацію про властивості особи її носія.

Татуювання - це штучне порушення шкіряного покриву за допомогою колючих (ріжучих) інструментів з подальшим введенням у шкіру фарбувальних речовин з метою отримання стійких малюнків або інших зображень, що не зникають. Тож воно може виступати не тільки як ідентифікуюча ознаки особи під час, наприклад, впізнання, а і як ознаки рельєфу поверхневого шару шкіряного покриву - об'єкт експертного дослідження.

Серед різноманіття видів татуювань для отримання криміналістично значущої інформації про особу злочинця становить інтерес, насамперед, так зване кримінальне татуювання, а не інші його види - (побутове, пам'ятне, декоративне), бо відомо, що наявність в особи кримінального татуювання, насамперед, пов'язано з її кримінальним минулим і криміногенною орієнтацією, які зазвичай , пов'язані з відбуванням покарання у виді позбавлення волі.

Понад 70% правопорушників мають татуювання. Як правило, татуюваннями захоплюються підлітки в 12-15 років. Зі збільшенням віку частота нанесення татуювань зменшується. Татуювання поширене серед осіб як чоловічої, так і жіночої статі. Особливо часто їх наносять особи з психічними відхиленнями, а також особи, які мають стосунок до стійких злочинних груп. Проте встояти проти загального повітря часом не можуть і законослухняні громадяни, наслідуючи поширену в країні моду.

Зіставлення частоти поширеності змісту татуювань низки країн показує спільність традицій кримінального середовища, незалежно від національних особливостей.

Основний "будівельний" елемент татуювань у різних країнах той самий:

1. Грецький хрест відображає кількість судимостей, строк позбавлення волі, а також головну свою релігійну функцію.

2. Фашистський хрест - знак невдоволення існуючим режимом, а на статевому члені - сексуальної агресії.

3. Крапка - тавро засуджених за вчинений ними вчинок у своїй групі , наносять силоміць. Як засіб покарання використовують тавро.

4. Знаряддя вчинення злочину (ніж, кинджал, пістолет) вказують і відображають злочинну установку.

5. Шприць, карти, пляшка, келих, кістки - супутні атрибути злочинного способу життя.

6. Гола жінка, частіше за все на хресті або біля нього, над труною, оповита змією, має численні значення: постраждав через жінку, схильний до гомосексуалізму; бюст жінки, ім'я жінки - страждає за конкретною жінкою. Гола жінка - вияв сексуальної орієнтації.

7. Птахи, змії, тигри, лев означають агресивну орієнтацію злочинця. Орел, який роздирає жінку, - ґвалтівник, орел на грудях - високий статус у злочинному світі, те саме змія, що обвиває кинджал.

8. Пейзаж і явища природи використовують як з художньо-декоративною метою, так і з метою вияву певних ідей. Сонце, що сходить над морем, виражає прагнення до волі. Пальми на безлюдному острові - ізолювання. Надгробник, дзвони, куполи й хрести - строк ув'язнення.

9. Дзвоник, ґрати, колючий дріт означають ізоляцію.

10. Широко використовують абревіатури - рятуйте наші душі, сигнал біди.

Чим агресивніший, злісніший злочинець, тим історичніше татуювання. Усім відомо, що історією рухають маси (іноді натовп), але мало відомо, що злочинець своєю атрибутикою, зокрема й татуюванням, потурає натовпу, викликає натовп на себе (фашистські татуювання, наркотичні, зброя, алкоголь, прапор тощо). Почуття до Батьківщини виражається у всіх бандитів через тематику татуювань.

Невід'ємною частиною життя злочинців є жінки. У жодній іншій формі це не виявляється так, як у татуюваннях. За ними можна визначити участь жінки, часто конкретної (вказівка ім'я, призвіська, виконання портрету). По-своєму злочинці виражають апогей своїх сексуальних потреб, можливостей, роблячи татуювання на статевому члені. Зміст татуювання говорить про агресивну спрямованість психіки злочинця: фашистський хрест, в'язниця тощо.

Татуювання наносять на всі частини тіла, а перевага надається рукам - від плечей до пальців.

Національні особливості відображаються не в змісті, а в символіці й орнаменті, які використовують для розкриття принципів кримінальної субкультури. При цьому особи різних національностей, які мешкають у подібних умовах, використовують при нанесенні татуювань подібні символи. Той, хто мешкає на березі моря, як символи використовує зображення хвиль, сходу сонця на хвилями, чайку над морем тощо, а той, хто мешкає в горах, - орлів, верхівки гір, фортецю на скелі тощо.

Татуювання виконують різноманітні функції, можуть бути розміщені на різних частинах тіла й відображають групову свідомість кримінальної групи. Виходячи з принципу особистісного підходу, можна розглядати татуювання з позиції особистісної значущості (як цінність) і як засіб знакового спілкування.

У кримінальній ієрархії за татуюванням можна точно визначити статус особи в кримінальній групі. Так, високостатусним особам наносять почесні знаки відзнаки, які називаються "регалками", для чого використовують спеціальні прилади та якісні, переважно іноземні, барвники. Наносять їх висококласні спеціалісти. Основна маса членів злочинного товариства наносить саморобки, що називають кримінальним жаргоном "партачками" (партачити - псувати). Їх наносять за допомогою певних шаблонів, користуючись підсобними барвниками, підлі- тки-самоучки. Нізькостатусним підліткам, особливо з-поміж пригноблених ("опущених", "смітників" тощо), татуювання наносять силоміць. Це - татуювання-тавро (кримінальним жаргоном - "нахабки", "ганебні").

Таким чином, татуювання може виступати і як засіб заохочення, нагорода тим, хто відзначився, засіб деперсоналізації тих, хто завинив.

У злочинному світі існують свої поняття прекрасного й потворного, величного та низького, драматичного, трагічного й комічного, своє тюремне мистецтво, різновидом якого і є татуювання. Чим вище становище в груповій ієрархії або чим заможніша особа, тим на вищому художньому рівні зроблені її татуювання.

Починаючи з глибокої давнини, нанесення татуювань означало залучення до бога. Це був магічний ритуал. Татуювання слугували знаком захисту від злих духів. Ця функція татуювань збереглася в сучасних умовах. Як віряни, так і атеїсти використовують різні символи віри для нанесення татуювань (хрести, могили, дзвони храмів, вівтарі, розп'яття тощо), маючи віру в їхню магічну силу. Так, вважають, що своєчасне нанесення татуювань охороняє від негативних наслідків при вступі в злочинне угруповання або при потраплянні в місця позбавлення волі. Тому, опинившись у слідчому ізоляторі, злочинець прагне, перш за все, нанести татуювання. При цьому, звертаючись до одних і тих самих символів віри, атеїсти та віряни вкладають у них різний зміст.

Важливої значущості набуває сексуально-еротична функція татуювань.

Якщо врахувати, що злочинному середовищу, особливо в місцях позбавлення волі, властива схильність до проявів сентиментів як зворотний бік жорстокості, то зрозуміло, що сентиментальна функція набуває поширення.

Також треба сказати про професійно орієнтовану функцію татуювань. Нерідко їх використовують з метою ототожнення злочинної діяльності з героїчними й найбільш престижними в суспільстві професіями (льотчика, моряка, геолога тощо), для чого використовують традиційні атрибути героїчних професій: у моряків, наприклад, маяк, якір, рятувальний круг, вітрильник, каравела, альбатрос, красуня в тільнику та безкозирці.

Татуювання можуть нести в собі функцію гумористичну, коли їхнє нанесення та тлумачення пов'язано з розвагою, кепкуванням над кимсь, гумором.

Таким чином, татуювання - не випадковість у кримінальних групах. Вони виконують різноманітні функції міжособистісної та міжгрупової взаємодії. Багато функцій татуювань прийшли до нас з давнини, звичайно, видозмінившись і трансформувавшись у нових умовах. Вони компенсують втрачені цінності у зв'язку з відокремленням їх від суспільства або ізоляцією їх у місцях позбавлення волі. Щоб нанести татуювання, не обов'язково треба потрапити на "зону". Однак там їх наносять частіше. Треба врахувати, що нарівні із загальноприйнятими малюнками, висловами, символами в кожному регіоні склалися свої традиції, "художні школи", своя символіка й способи нанесення татуювань.

Аналіз локалізації татуювань на тілі правопорушника, залежності їхнього складу від характеру злочинної діяльності, моди, національних та релігійних особливостей дає змогу класифікувати їх:

- за формою передачі (символи, цифри, абревіатури, тексти, малюнки);

- за змістом (сигнально-відокремлюваль- ні, стратифікаційно-статусні, особистіс- новстановлювальні, політичні, міфологічні, культові, антирелігійні, тюремні, еротичні, декоративні, гумористичні, сентиментальні, професійні й таврування);

- за особистісною значущістю ("регалки" - від регалії - почесні знаки відзнаки для "еліти"; "партачки" - від партачити - "саморобки", низької якості; "нахабки" - таврування, нанесені нахабно, тобто із застосуванням насилля);

- за локалізацією на тілі (на відкритих ділянка, на прихованих під одягом ділянках, на інтимних частинах тіла, по всьому тілу);

- за ступенем впливу на суб'єкта сприйняття (ті, які легко запам'ятовуються; ті, які важко запам'ятовуються);

- за розмірами (малоформатні, великомасштабні);

- за способами нанесення (одноразові та такі, що наносяться багаторазово, ті, що наносяться "вручну" та за допомогою трафаретів);

- за кількістю (одиничні, численні, суцільні);

- за ступенем стійкості (стійкі, нестійкі).

Існує певна залежність між характером кримінальної діяльності та нанесеними татуюваннями. Хоча татуювання наносять на всі частини тіла, проте найчастіше на пальці рук (часто персні), кисті (крапки, хрести, дзвін, абревіатура), зап'ястки, плечі, стегна, коліна та голінку, груди, живіт, спину.

У криміногенному середовищі нанесення татуювань - явище звичайне. Сам процес нанесення настільки захопливий, що основна маса погоджується на це добровільно.

Насильницькі татуювання зазвичай наносять:

1) особам, які програли в карти та не віддали вчасно борги;

2) особам, які крадуть у своїх (пацюків);

3) особам, засудженим за зґвалтування неповнолітніх;

4) гомосексуалістам;

5) особам, які розбещують неповнолітніх;

6) стукачам.

Відмова від нанесення татуювань і, перш за все, статусних знаків, відзнаки - це серйозне порушення кримінальних традицій, що тягне за собою суворі санкції. Так виникає психотравмуюча ситуація, з якої особистість шукає вихід за допомогою нанесення собі "поміркованих" татуювань. Татуювання використовують також як талісман - знак, що захищає від неприємностей.

Про деякі психологічні особливості особи свідчить також і видалення татуювань та його способи [1, с. 151-189].

Одним з перших на поширення татуювань серед злочинців звернув увагу італійський лікар-психіатр Ч. Ломброзо (1835-1890), який вважав татуювання проявом атавізму й ознакою морально меншовартісних, неповноцінних людей. На його думку, татуювання в злочинців тісно пов'язано з розумовими здібностями носіїв, здебільшого природжених злочинців і повій. Ч. Ломброзо навів типову фразу засуджених про татуювання: "Татуювання для нас як фрак з орденами; що більше татуйований, то більший авторитет маєш серед приятелів, тоді як нетатуйований, навпаки, не має впливу". Ю. Дубягін називає кримінальне татуювання "наочним хронічним тавром судимості", а явище татуювання зараховує до формування злочинних типів особистості в місцях позбавлення волі. Крім того, він звертає увагу на сувору біографічність татуювань, їх відповідність даним особової справи засудженого й зазначає наявність кореляційного зв'язку між зображенням татуювання, яке обирає засуджений, з психологією його особистості.

Розглянемо, який обсяг криміналістично значущої інформації можна отримати завдяки дослідженню "кримінального" татуювання особи злочинця.

Насамперед, уже факт наявності в особи "кримінального" татуювання дає можливість припустити, що вона раніше вчинила злочин і була засуджена до позбавлення волі. Залежно від малюнка татуювання та його змістового значення можна отримати таку інформацію про особу його носія:

- відомості персонографічного характеру:

дату народження, рік ув'язнення, рік звільнення з місць позбавлення волі, номери виправно-трудових установ (ВТУ) і місцевості, де особа відбувала покарання;

- відомості про злочинну діяльність: кількість судимостей, строк позбавлення волі, вид режиму та ВТУ, склад злочину (хуліганство, крадіжка, пограбування тощо), злочинну спеціалізацію та кваліфікацію, спосіб і місце вчинення злочинів, статус у злочинній ієрархії, належність до певного злочинного угруповання;

- причини злочинного способу життя;

- наявність негативних звичок (алкоголік, наркоман);

- сексуальну орієнтацію;

- ставлення до оточення, адміністрації ВТУ, держави, закону та правоохоронних органів;

- особистісні установки: злісне порушення режиму утримання, схильність до втечі з ВТУ, припинення чи продовження злочинної діяльності;

- особисті якості (сильний, жорстокий, незалежний);

- психологічний стан (скорбота, надія, безвихідь);

- віросповідання.

Наведений перелік можна продовжити, що зумовлено існуванням великої кількості варіацій "кримінального" татуювання. Так, А. Капітанський і В. Литвин за допомогою систематизації дослідженого ними кримінального татуювання за смисловим значенням виокремлюють 26 основних "блоків сигнальної інформації про особу злочинця".

Таким чином, татуювання, на відміну від інших особливих прикмет, є джерелом такої великої за обсягом криміналістично значущої інформації, що дає змогу отримати відомості не тільки про фізичні властивості особи (ознаки її зовнішності та їх особливості), а й про біологічні соціальні та психологічні властивості особистості носія татуювання - злочинця.

Наявність такої інформації про особу злочинця має велике практичне значення для розкриття злочинів, висунення відповідних слідчих версій, профілактичної діяльності й реалізації одного з основних завдань кримінального покарання виправлення та перевиховання засуджених. Правильне використання працівниками правоохоронних органів інформації, яка певною мірою характеризує особу злочинця та її властивості, може допомогти спрогнозувати майбутню поведінку цієї особи в певній ситуації при виконанні конкретної слідчої дії і попереднього слідства загалом, відбування покарання в місцях позбавлення волі та після звільнення.

Татуювання надає важливу інформацією про певні психологічні та психічні особливості особи, тому знання його змісту має важливе значення для слідчого під час виконання слідчих дій.

Безпосередніми джерелами відомостей про наявність певного татуювання в злочинця можуть бути його матеріальні та ідеальні сліди в навколишньому середовищі. Ідеальні сліди залишаються в пам'яті лю- дей, які спостерігали ці татуювання, а носієм матеріальних слідів є особа злочинця, на шкірі якого виконано татуювання.

Відомості про наявність татуювання і його зміст у особи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного можуть бути отримані під час попереднього розслідування та судового розгляду кримінальної справи процесуальним і непроцесуальним способами.

Процесуально такі відомості отримують під час допитів потерпілих і свідків, які бачили татуювання, підозрюваного та обвинуваченого, огляду підозрюваного чи обвинуваченого, який здійснюється з дотриманням вимог ст. 193 КПК України, огляду трупа, судово-медичної експертизи. Відомості про татуювання заносять до протоколу відповідної слідчої дії з обов'язковою фіксацією точного розташування татуювань на поверхні тіла людини, їх форми, розмірів (малюнків, символів), кольору, змісту текстів, дат тощо.

Під час допитів свідків і потерпілих про татуювання в підозрюваних або обвинувачуваних найтиповішими можуть бути такі запитання: коли, за яких обставин свідок або потерпілий бачив татуювання на тілі підозрюваного чи обвинувачуваного; в яких місцях тіла підозрюваного чи обвинувачуваного розташовувалися татуювання; які відомості про татуювання запам'ятав свідок або потерпілий (розмір, форму малюнка, зміст тексту, дату, колір та інші індивідуальні особливості).

Для одержання точнішої та об'єктивнішої інформації про татуювання під час допитів, опитувань часто застосовують довідкову літературу, а в окремих випадках запрошують художника, який за свідченнями рідних, близьких, а також співробітників правоохоронних органів фіксує графічну інформацію про особливості малюнка, тексту чи абревіатури, які були на тілі загиблих або тих, хто пропав безвісти.

Для об'єктивізації показань свідків інформацію про татуювання доцільно одержувати від кожного свідка окремо і в разі розбіжностей скоригувати отримані дані, здійснивши спільний аналіз з допитуваними. Якщо можливо, опис татуювань слід доповнювати точнішим і об'єктивнішим методом фіксації - фотографуванням і відеозаписом.

Непроцесуальним методом такі відомості слідчий або інший працівник правоохоронних органів можуть отримати під час безпосереднього спостереження (якщо татуювання нанесено на відкритих ділянках поверхні шкіри), бесід з близькими родичами чи знайомими, здійснення оперативно-розшукових заходів. Відомості про наявність татуювання в певної особи можна одержати також з медичних та інших документів, даних криміналістичного обліку. Якщо факт наявності татуювання в певної особи, зазначений у медичному чи іншому документі, має доказове значення у кримінальній справі, слідчий повинен оглянути цей документ, скласти протокол і додати оригінал або копію документа до справи.

Особливість використання татуювань злочинця для отримання криміналістично значущої інформації про властивості його особи полягає в тому, що таку інформацію отримують і використовують незалежно від його бажання про її надання. Як правило, попереднє розслідування в кримінальній справі здійснюють в умовах конфлікту між слідчим і особою, яка вчинила злочин, бо вона всіма можливими засобами протидіє слідчому у встановленні об'єктивної істини у справі. Одним з таких засобів є обмеження можливостей слідчого щодо отримання необхідного обсягу криміналістично значущої інформації (як про обставини події, так і про особу злочинця) через відмову давати свідчення або викривлене їх викладення на свою користь. Таким чином, за відсутності інших джерел у таких випадках ступінь ін- формованості слідчого залежить від бажання й особистих міркувань злочинця. Інша ситуація складається в разі отримання інформації про особу злочинця за допомогою дослідження малюнка татуювання на його тілі. За наявності відомостей, що на тілі підозрюваного чи обвинуваченого є татуювання, слідчий може примусово здійснити огляд і отримати необхідні відомості про особу через тлумачення малюнка татуювання, незважаючи на небажання підозрюваного чи обвинуваченого надавати таку інформацію.

Отримати криміналістично значущу інформацію про особу носія татуювання з його малюнка можна тільки за допомогою дешифрування, тобто встановлення його смислового навантаження. Із цією метою можна використовувати альбом-довідник татуювань А. Бронникова, довідковий посібник В. Бури- ка та В. Пилипчука, книгу-альбом А. Капітанського та В. Литвина [2, с. 141-145].

Наприклад, татуювання еполет з білим черепом зі схрещеними кістками та абревіатурою (див. рис.) може означати своєрідну відзнаку того, що їхній носій у злочинному середовищі належить до категорії так званих злочинних авторитетів у тюремній ієрархії; табірної еліти. Наявність еполетів засвідчує право на застосування сили.

Як відомо, діти обожнюють бути схожими на дорослих. Тому дуже часто саме в місцях позбавлення волі для неповнолітніх юні арештанти виколюють на своїх тендітних плечах еполети, щоб у подальшому всім було зрозуміло - де саме прийняв злочинне "хрещення" майбутній "засиджений" кримінальний авторитет.

"Еполети" - зазвичай це знаки доблесті, щось на зразок орденів або медалей. Наколюють їх при проходженні всіляких позбавлень, насамперед за ідейними міркуваннями; участь у бунтах.

Як правило, власники подібних татуювань відрізняються прагненням до порушень режиму утримання. Тому працівники виправних колоній, виявивши такі "еполети" у "зеків", які щойно з'явилися, відразу ж заносять їх до списку потенційних заколотників.

Черепи та схрещені кістки татуюють на плечі та передпліччі, як правило, жорстокі, агресивно налаштовані особи. Череп - символ злочинців, які прагнуть влади.

Що стосується абревіатури, то їхнє тлумачення не є чимось непорушним і незмінним. Воно може бути вільним. Багато скорочень трактують по-різному. Справжнє значення текстових скорочень знає лише їхній безпосередній власник.

На сьогодні татуювання скоріше має історичний інтерес. Час, коли татуювання в оточенні "блатних" і арештантів було живою мовою, зараз практично минув. Як і в усьому світі, в еру поп-культури переважає профанація й примітивізм. Але, нехай і в примітивному вигляді, якась традиція зберігається [3].

Навряд чи якійсь іншій галузі криміналістики було приділено так мало уваги, як вивченню символіки татуювань у судимих за кримінальними злочинами. Знаючи значення малюнків, надписів, їхнє традиційне розташування на тілі, співробітник правоохоронних органів може легко визначити схильність раніше судимих до певних видів кримінальних проявів.

Татуювання доволі довго використовували головним чином з метою ідентифікації, впізнання. Між тим татуювання містить більш широку інформацію, воно, як правило, близьке (своєю символікою, сюжетом) злочинцю за духом, за його спеціалізацією, за конкретною кримінальною справою, за тим місцем, яке він посідає в кримінальній ієрархії. Якщо розкодувати ці малюнки на тілі, вони зможуть багато розповісти про смаки їхніх носіїв, виказати деякі бібліографічні дані.

Аналіз татуювання показує, що трафарети, тобто малюнки, за якими роблять татуювання, постійно змінюються, тому однозначне їхнє розшифрування, як правило, неможливе. Однак зроблені узагальнення упродовж тривалого часу трафаретів дали змогу виявити спільні для подібних випадків ознаки, ознайомлення з якими буде надійним підґрунтям для відповідної орієнтації та підготовки співробітників правоохоронних органів [4].

Список використаної літератури

1. Пирожков В.Ф. Криминальная психология / В.Ф. Пирожков. - М.: Ось-89, 2001. - 704 с.

2. Криміналістика (криміналістична техніка) : курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, М.В. Салтевський, Г.С. Семаков. - К. : МАУП, 2001. - 216 с.

3. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http: //www.tyurem. net/mytext/how/039.htm.

[Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.wowanium.narod.ru/tatu.html #01.

Размещено на Allbest.ru