Поняття та співвідношення житлових прав та інтересів фізичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОНЯТТЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Галянтич М.К.,

доктор юридичних наук, професор,

заступник директора з наукової роботи НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України

Загальна декларація прав людини пов'язує поняття «гідний рівень життя» з наявністю у людини житла [1]. Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у ньому, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім'ї, що включає і неухильне поліпшення умов житла (ст. 11) [2]. Зазначимо, що майже всі види особистих немайнових прав, визначених ст. 270 ЦК, їх реалізація тим чи іншим чином пов'язані з правом на житло, яке безпосередньо пов'язане з реалізацією житлового інтересу фізичних осіб. Саме через реалізацію та захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві України розглядає І. В. Венедиктова [3].

У широкому розумінні інтерес у праві визнається як прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому. Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. При захисті прав людини та основних свобод в Європейському суді з прав людини, як зазначає Н. С. Кузнєцова, «суд бере до уваги принципи, що діють у правових системах» [4, с. 653].

У структурі законного інтересу виділяють два елементи: прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом; звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів [5]. Як зазначає Н. С.Кузнєцова, прийняття ЦК України, попри всі ускладнення і ускладнення кодифікаційного процесу у приватноправовій сфері, можна розглядати як важливий етап реформування цивільного законодавства в цілому і окремих його інститутів [6, с. 144].

Слід зазначити, що охоронювані законом інтереси слід розглядати через права і свободи людини й громадянина. Так, П. П. Андрушко щодо співвідношення понять «права», «свободи», «охоронювані законом інтереси» людини й громадянина зазначив, що поняття охоронювані законом інтереси є найбільш широким і включає в себе також права і свободи людини й громадянина, які є різновидом інтересу, конкретизовані й чітко визначені в Конституції України [7, с. 86]. Стаття 47 Конституції України серед основних прав і свобод людини та громадянина проголошує право кожного на житло [8]. Воно є одним з основних прав, адже житло - важливе соціальне благо, яке лежить в основі життєдіяльності кожної людини й нормального розвитку суспільства. Житлова потреба важлива тому, що без її належного забезпечення неможливим є розвиток людини як соціальної особистості. Як слушно зазначили Є. О. Харитонов та Н. О. Саніахметова, конституційне право громадян на житло - одне з найбільш значимих соціально-економічних прав, реальність якого визначається його багаточисельними гарантіями [9, с. 6].

Сучасне розуміння житлового інтересу грунтується на визнанні цього права як невід'ємної частини прав людини, тому відповідним чином має захищатися. Проте воно вимагає нормативного закріплення. Природний характер права на житло свідчить про те, що це право належить як дієздатній особі, так і особам, дієздатність яких є неповною внаслідок віку чи стану здоров'я, або повністю недієздатним особам [10, с. 108].

З огляду на зазначене, варто погодитись із Л. Г. Лічманом про те, що право на житло, яке закріплене в Конституції України, є одним з основних прав і свобод людини. Право на житло означає, насамперед, право особи мати житло для власного проживання і проживання членів його сім'ї або взяти в найм, набути право користування житлом в якості членів сім' ї власника жилого приміщення, а також в якості осіб, які постійно проживають із наймачем житла, яке забезпечується державними гарантіями недоторканності житла і недопущення свавільного його позбавлення. Крім того, особливу увагу необхідно звернути на те, що право на житло як природне право кожної людини дослідник визначає як таке, яке є одним з невід'ємних елементів правоздатності фізичних осіб [11, с. 15].

Термін «житловий інтерес» безпосередньо пов'язано з поняттям «реалізація права на проживання», яке безпосередньо пов'язано з задоволенням житлового інтересу. Як зазначає П. П. Андрушко [7, с. 87], інтерес - це, з одного боку, конкретне матеріальне та/або нематеріальне благо, отримати, набути яке чи досягти якого або зберегти яке чи мати можливість (потенційну) одержати чи набути яке або користуватись яким прагне (бажає) особа, а з іншого боку, - це прагнення особи отримати таке благо, користуватися ним. Житловий інтерес означає, що держава гарантує та бере на себе обов'язок сприяти тому, щоб кожен громадянин був забезпечений житлом.

Для того, щоб правильно вирішити питання про співвідношення суб'єктивного житлового права й інтересу, необхідно з'ясувати, що ж розуміється під поняттям інтерес. Прихильники включення інтересу в зміст суб'єктивного права оперують поняттям «інтерес» як загальновідомим поняттям, не намагаючись навіть розкрити його зміст. У юридичній літературі поняття «інтерес» вживається в різних значеннях [12, с.154]. Взаємозв'язок інтересу та суб'єктивного права породив серед окремої частини юристів думку, що інтерес входить до самого змісту суб'єктивного права [13, с. 44]. Інші автори, хоча й відзначають важливе значення інтересу в праві, вважають інтерес моментом зовнішнім стосовно суб'єктивного права і не включають його до змісту останнього [14, с. 2021]. Проте інтерес на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони [7, с. 86].

В основі будь-якого суб'єктивного права лежить той чи інший типовий інтерес, спільний для всіх членів даного суспільства. Захист суб'єктивного права являє собою водночас і захист охоронюваного законом інтересу. Тому ми не будемо окремо відстоювати право щодо захисту інтересу, оскільки він захищається шляхом захисту відповідного суб'єктивного права. Так, суб'єкти житлового права можуть мати й такі інтереси, що не опосередковуються певними суб'єктивними правами, а існують самостійно, наприклад, у формі охоронюваних законом інтересів на поліпшення житлових умов.

Вивчаючи поняття «охоронюваний законом інтерес», В.І. Венедиктова, зокрема, визначає його в самому широкому розумінні як незаборонене домагання. Охоронюваний законом інтерес у цивільному праві авторка пропонує розуміти як усвідомлене суб'єктом права домагання отримати певне матеріальне (нематеріальне) благо або змінити правовий статус, що спонукає суб'єктів права вчиняти конкретні дії, знаходиться у правовому полі та забезпечене підтримкою держави, здійснюється у формі дозволу і відбивається в конкретних відносинах [15, с. 3].

Слід дійти висновку, що термін «право на житло» повністю відповідає поняттю інтерес у задоволенні житлової потреби. На думку В. П. Грибанова, термін «право на житло» необхідно розуміти: а) як право на задоволення потреби в житлі; б) як право на заняття приміщення; в) як право користування певним жилим приміщенням [16, с. 29], що виявляє інтерес (прагнення) фізичної особи, пов'язаний із житлом у широкому розумінні. Проте, на думку П. І. Седугіна, поняття «право на житло» слід відмежовувати від поняття право на користування певним житловим приміщенням, яке треба розуміти як суб'єктивне житлове право. Так, під правом на житлову площу дослідник розумів комплекс повноважень наймача щодо користування і розпорядження житловим приміщенням, наданим йому за договором чи на інших законних підставах. У той час як поняття права на житло є значно ширше за змістом і не зводиться лише до нього [17, с. 36].

Зважаючи на дискусії, що й нині тривають в юридичній літературі, стає цілком зрозуміло, що серед дослідників немає єдності і щодо змісту права на житло, яке можна розкрити і через поняття житлового інтересу. Так, В. А. Дозорцев та П. І. Седугін виділяли такі елементи права на житло: а) право громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на одержання житла; б) закріплення житлової площі за громадянином у безстрокове користування [21, с. 7]. Натомість, С. М. Корнєєв розглядав як два основні елементи права на житло: а) гарантовану державою можливість користування громадянином наявним у нього житлом; б) обов'язок держави сприяти забезпеченню кожного громадянина житлом [22, с. 7]. В юридичній літературі зазначається, що охоронюваний законом у широкому розумінні інтерес (в житловому праві - це, перш за все, право на житло, а також особисте немайнове право на недоторканність житла та вільний вибір місця проживання) є об'єктом кримінально-правової, адміністративно-правової, цивільно-правової охорони, процесуально-правової охорони [7, с. 87]. Звужуючи це поняття, О. І. Чепис законні інтереси у цивільно-правовому розумінні пропонує розглядати лише як неопосередковані правом інтереси, що у широкому значенні збігаються за обсягом із соціально-економічними (фактичними) інтересами, що не суперечить нормам права, основам правопорядку й моральності та найбільше відповідає основним началам цивільного права, заснованого на диспозитивному регулюванні відносин юридично рівних суб'єктів [23, с. 551]. У той же час, у Конституції України, ЦК та деяких інших нормативних актах використовується поняття «інтерес», «правоохоронні інтереси», «законні інтереси» та «охоронювані законом інтереси» і неможливо зрозуміти, яке значення вкладається у поняття інтерес [3, с. 165]. Конкретизуючи поняття інтересу, Є. О. Мічурін розглядає право на житло в сукупності конституційно-правового і цивільно-правового аспектів. У свою чергу, складовий цивільно-правовий аспект включає дві основні правомочності: речове право на конкретне житлове приміщення і зобов'язальне право на поліпшення житлових умов [24, с. 6-7]. Л. Г. Лічман вважає, що праву на житло притаманні декілька юридичних можливостей: а) реалізувати своє природне право на житло; б) стабільно користуватися займаним легально приміщенням; в) постійно покращувати свої житлові умови різними способами; г) використовувати житлове приміщення не тільки для особистого проживання, а й для проживання інших осіб чи використання з комерційною метою; д) претендувати на здорове та безпечне для проживання середовище [11, с. 16].

Погоджуючись із вищенаведеними елементами змісту права на житло, яке має співвідноситися із поняттям житлового інтересу (виділене мною - М. Г.), вважаємо за можливе доповнити їх такими елементами, як: а) недопустимість незаконного (без достатньої правової підстави) вилучення житла; б) обмеження житлових прав фізичної особи; в) недоторканність житла; г) захист від будь-яких протиправних посягань всіма доступними засобами (юрисдикційними, неюрисдикційними, самозахистом в т.ч. і технічними тощо). закон право житло судовий

Отже, враховуючи проаналізовані нами погляди на сутність та зміст права на житло, під інтересом фізичних осіб на житло пропонуємо розуміти спрямований на забезпечення можливості набуття та правомірного користування фізичними особами житлом на тих чи інших підставах при існуванні державних гарантій дотримання прав на житло і недопущення свавільного його вилучення.

Розглядаючи зміст права на житло, Ю. К. Толстой звертає увагу на те, що це право може виникнути в силу різних підстав і завжди являє собою елемент житлових правовідносин, що є збірним поняттям, яке охоплює і відносини щодо експлуатації і управління житловим фондом, забезпечення його схоронності тощо, а також відносини щодо надання житлових приміщень [25, с. 215-216]. Тобто, зважаючи на те, що житлове законодавство регулює як житлові, так і пов'язані з ними інші майнові та немайнові відносини, поняття «житлові інтереси» охоплює різні види відносин, що виникають з приводу особливого об'єкта - житла.

В юридичній літературі виділяють такі риси, які притаманні житловим інтересам фізичної особи, зокрема: носіями цих прав є всі громадяни України, що випливає безпосередньо з Конституції України, та інші фізичні та юридичні особи залежно від наявності відповідних юридичних фактів; право на житло закріплює за громадянином не тільки загальну можливість вступати в різні житлові відносини, а й юридичну можливість захищати їх [26, с. 13-14].

Таким чином, житлові інтереси необхідно також розуміти як передбачену законом можливість практичної реалізації житлових прав для задоволення власних житлових потреб, що полягають у володінні та користуванні житловими приміщеннями у будинках різних форм власності, при забезпеченні державою режиму недоторканності житлових приміщень [27, с. 90]. Разом із тим, Є. О. Харитонов цілком правомірно вважає, що конституційне право на житло не є суб'єктивним правом, а елементом правоздатності фізичної особи, що розуміється як загальна можливість (здатність) мати права й обов'язки. Воно, як вважає автор, є лише передумовою для набуття конкретних суб'єктивних прав і обов'язків. При цьому суб'єктивні житлові права учасників відповідних відносин виникають у ході реалізації конституційного права на житло, а їх наявність або відсутність у певної людини не впливає на наявність і зміст його конституційного права [28, с. 78].

І.О. Дзера правомірно звертає увагу на те, що ні в ЦК, ні в інших актах законодавства не дається визначення поняття інтерес, проте є єдине застереження, яке міститься у ЦК про те, що захисту підлягає лише той інтерес, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства [29, с. 685]. Тому питання захисту житлових інтересів фізичних осіб вважаємо за доцільне розглядати і в контексті захисту належних суб'єктивних житлових прав фізичних осіб, тобто прав, які виникли в них у зв'язку із реалізацією ними права на житло. А під реалізацію права на житло слід розуміти не абстрактну, потенційну можливість користування житлом, а реальне здійснення особою прав проживання.

Список використаної літератури

1. Загальна декларація прав людини, проголошена Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.: док. ООН/РЕ8/217 А // Інформаційно-пошукова система «Нормативні акти України». - К.: АТ Інформтехнологія, 2004.

2. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах. Резолюция, принятая Генеральной ассамблеей ООН по докладу Третьего комитета (А/6546) 2200 (XXI) // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2002. - № 2.

3. Венедиктова В. И. Охраняемый законом интерес в гражданском праве: монографія / И. В. Венедиктова. - Х: Точка, 2012. - 508 с.

4. Кузнєцова Н. С. Проблеми гармонізації цивільного та підприємницького законодавства та країн Європи // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня 2004 року. - К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, 2004. - С. 653.

5. Википедия // Інтерес (право) [Електронний ресурс].

6. Кузнєцова Н. С. Принципи сучасного зобов'язального права // Методологія приватного права: зб. наук. праць ( за матеріалами наук.-теор. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / ред. кол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 144-152.

7. Андрушко П. П. Категорія «інтерес» у кримінальному праві // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 81/2009. - С. 89.

8. Конституція України від 26 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 15.

9. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Правовое обеспечение надлежащей реализации права на жилище: учеб. пособие. - К.: УМКВО, 1990. - С. 6.

10. ГалянтичМ. К. Житлове право України: навч. посібник / М. К. Галянтич. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 528 с.

11. Лічман Л. Г. Судовий захист прав і інтересів членів сім'ї власника жилого приміщення: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л. Г. Лічман. - Харків, 2005. - 20 с.

12. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве // Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. - 2-е изд., стереотип. - М.: Статут, 2001. - С. 154.

13. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. - Л.: ЛГУ, 1959. - С. 44.

14. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь.- М.: Госюриздат, 1950. - С. 20-21.

15. Венедиктова І. В. Захист охоронюваних законом інтересів у цивільному праві: автореферат дис. на здоб.наук.ступ. докт. юрид. наук: 12.00.03 / І. В. Венедиктова. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013. - 40 с.

16. Грибанов В. П. Основы советского жилищного законодательства / В. П. Грибанов. - М., 1976. - С. 29.

17. Седугин П. И. Право на жилище в СССР / П. И. Седугин. - М., 1983. - С. 36.

18. Червонный Ю. С., Харитонов Е. О., Бровченко И. А. Правовое регулирование жилищных отношений в СССР / Ю. С. Червоный, Е. О. Харитонов, И. А. Бровченко. - Одесса, 1984. - С.7.

19. Прокопченко И. П. Проблемы жилищного законодательства в СССР: автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.03 / И. П. Прокопченко. - М., 1978. - 20 с.

20. Богданов Е. В. Правовое регулирование предоставления жилой площади в домах государственного фонда: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Е. В. Богданов. - Харьков, 1979. - 20 с.

21. Советское жилищное законодательство: учебник / под ред. П. И. Седугина. - М., 1986. - С.7.

22. Гражданское право. - Т. 2. - Учебник / под ред. Е. А. Суханова. - М., 1993. - С. 149.

23. Чепис О. І. Законний інтерес як категорія цивільного права / О. І. Чепис // Форум права. - 2009. - № 1. - С. 551-559

24. Мичурин Е. А. Договоры с жильем. Анализ возникающих проблем и пути их разрешения // Юридический Харьков / Е. А. Мичурин. - 2001. - № 8. - С. 6-7.

25. Гражданское право. - Ч. II.: учебник / под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - М., 1997. - С. 215-219.

26. Галянтич М. К. Приватноправові засади реалізації житлових прав громадян в Україні: автореф. дис. доктора юрид. наук: 12.00.03 / М. К. Галянтич. - К., 2007. - 40 с.

27. Галянтич М. К. Актуальні питання розвитку житлового законодавства / М. К. Галянтич // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті Василя Пилиповича Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства», 25 лютого 2011 р. - С. 88-91.

28. Харитонов Є. О. До визначення сутності права на житло / Є. О. Харитонов // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті Василя Пилиповича Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства», 25 лютого 2011 р. - С. 78-81.

29. Дзера І. О. Загальні правові засади захисту цивільних прав та інтересів. - Договірне право. Загальна частина: навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова та ін / За ред. О. В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - С. 685.

Размещено на Allbest.ru