Розмежування договору перевезення вантажу залізничним транспортом з іншими видами договорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України

Розмежування договору перевезення вантажу залізничним транспортом з іншими видами договорів

Нечипоренко Н. С.,

здобувач

Анотація

вантажний перевезення законодавство залізниця

У статті аналізуються положення чинного законодавства, що регулює вантажні перевезення залізницею, а також інші договірні відносини, що виникають під час перевезення вантажів залізницею.

Ключові слова: договір перевезення вантажу, договір зберігання, договір підряду, договір оренди.

Annotation

This article analyzes the provisions of current legislation regulating freight traffic, as well as other contractual relationships that occur during the transport of goods by rail.

Аннотация

В статье анализируются положения действующего законодательства, регулирующего грузовые перевозки по железной дороге, а также другие договорные отношения, возникающие при перевозке грузов по железной дороге.

Основним видом транспорту в Україні є залізничний, на його частку припадає 88,7 % усього вантажообігу. Залізничний транспортний процес - це сукупність організаційно і технологічно взаємозв'язаних дій та операцій, що виконуються залізницею, вантажовідправником, вантажоодержувачем і експедиторською організацією при підготовці, здійсненні і завершенні залізничних перевезень. Оскільки залізничні перевезення віднесено до природної монополії, це визначає особливі умови розвитку і функціонування залізничного транспорту.

Згідно зі ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй іншою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату [1, с. 526-527].

ГК України визначає перевезення вантажів як вид господарської діяльності, пов'язаної з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Договір перевезення належить до групи договорів про надання послуг, особливість яких полягає в тому, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка їх надає. Загалом транспортна діяльність не супроводжується створенням нових речей - предметів матеріального світу. Її цінність в тому економічному ефекті, який створюється в результаті переміщення вантажу в визначене місце.

Вважаємо, що транспортування вантажу з точки зору економіки являє собою виконання певної роботи, що є спільним між договором перевезення та договором підряду. Зокрема, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, які на підставі укладених договорів виконує залізниця (в особі структурного підрозділу), дозволяє припустити думку про існування підрядних відносин в процесі перевезення.

Крім того, враховуючи те, що вагони, контейнери надаються вантажовідправнику до початку транспортування в користування (доцільно згадати Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113), а рухомий склад в період транспортування вантажу фактично використовується в інтересах клієнтури, виникає спільність елементів перевезення з договором оренди, хоча, враховуючи реальний стан справ, в залізничній галузі саме договір оренди рухомого складу набуває значного поширення.

Слід звернути увагу, що зміст договору перевезення вантажу становить сукупність прав та обов'язків сторін, при цьому правам однієї сторони кореспондують обов'язки іншої. Обов'язки перевізника можна поділити на основні, які передбачаються законом, та додаткові, що можуть встановлюватись за домовленістю між сторонами в договорі. Так, до основних обов'язків перевізника слід віднести такі обов'язки: а) доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі; б) надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу; в) забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу; г) своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві.

Крім того, сторони можуть покласти на перевізника й виконання додаткових обов'язків, зокрема: здійснити завантаження (вивантаження) вантажу в строки, встановлені договором, якщо вони не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; надати послуги зберігання доставленого вантажу та ін. Більш того, процедура видачі транспортною організацією вантажу вантажоотримувачу, зазначеному вантажовідправником, має ознаки виконання агентського договору. Однак тотожність економічної складової тих чи інших відносин не обов'язково тягне за собою тотожність їх юридичного виразу і, відповідно, правового регулювання.

Те, що економічно представляє собою взагалі роботу, юридично виступає як виконання робіт чи надання послуг, а саме - послуги можуть мати як фактичний, так і правовий, а також змішаний характер. Тому, незважаючи на спорідненість економічної природи відносин, покладених в основу договорів перевезення та підряду, між ними є істотні розходження, що не дають можливості заміни одного виду договорів іншим договором. Обидва договори направлені на регулювання майнових відносин, корисний ефект від яких виражається в їх результаті. Однак обидва види послуг мають спільну ознаку - для досягнення результативності послуги необхідно здійснити ряд дій, не маючих матеріального відображення. Тому при наданні послуг не відчужується результат, а фактично «продається» дія, яка призводить до виникнення цього результату.

Крім того, в зобов'язаннях на виконання робіт результат виражається в певній речовій об'єктивній формі і, як правило, призводить до збільшення матеріальних чи інтелектуальних цінностей суспільства, оскільки виникає не існуючий на момент виникнення правовідносин результат.

Договір перевезення в силу специфіки самого процесу транспортування опосередковує відносини, що виникають в сфері перетворення, а його метою є доставка вантажу його отримувачу. Звідси інша особливість договору перевезення - він слугує процесу перетворення і є засобом у правовій формі виконання зобов'язань по передачі вже готової продукції та товарів.

Таким чином, розбіжності не тільки в характері економічних відносин, які є основою договорів підряду і перевезення, а й у їх предметах не надають змоги розглядати договір перевезення вантажу як різновидність договору підряду. З іншого боку, підрядні відносини неможливо розглядати як складові договору перевезення.

В силу своєї специфіки (вантаж розміщується в рухомому складі) договір перевезення вантажу має ознаки, тотожні з договором оренди. Особливість послуг, що надаються транспортом при перевезенні вантажу, полягає в тому, що вони не можуть бути надані без використання відповідних матеріальних об'єктів - вагонів, контейнерів, платформ. Рухомий склад, що належить одній особі, на певний час передається вантажовідправникам в користування для завантаження, перевезення та вивантаження вантажу. За цей час стягується плата за користування вагонами відповідно до укладених договорів. Тобто встановлено, що користування рухомим складом шляхом його безпосередньої експлуатації є використання його корисних властивостей.

Після завантаження або вивантаження рухомого складу вантажовідправники зобов'язані повернути рухомий склад згідно з укладеним договором про організацію перевезення вантажу (управляючій компанії, перевізнику, експедитору тощо). Однак володіння та користування індивідуально визначеним рухомим складом та використання перевізних засобів в інтересах клієнтури не можуть розглядатись як відносини оренди, оскільки таке рішення не відповідає сутності відносин, що складаються між вантажовідправником та транспортною організацією. Ці відносини мають своїм предметом не надання в користування перевізних засобів, а територіальне переміщення вантажів за допомогою цих засобів. Надання перевізних засобів є лише умовою виконання зобов'язань по перевезенню. Без зазначених перевізних засобів послуги по перевезенню втрачають свою специфіку і перетворюються в операторські послуги.

Згідно з Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року, вантажі, що перевозяться навалом, наливом та швидкопсувні, видаються одержувачу на місцях незагального користування під схоронну розписку. Виникнення таких відносин є ознакою договору зберігання, що підлягає спеціальному розгляду, оскільки в процесі перевезення транспортна організація несе особливу відповідальність за несхоронність вантажів під час перевезення. Статутом залізниць України передбачена відповідальність залізниці за недотримання зобов' язань по збереженню вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Крім того, обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника (ст. 110 Статуту залізниць України). Тому перевізник відповідає за збереження вантажу і тоді, коли вантаж прийнятий до перевезення, тобто після оформлення накладної, але ще не навантажений на рухомий склад, а перебуває на складах, а також протягом часу, зазначеному в договорі після прибуття на станцію призначення без стягнення обов' язкової плати за зберігання вантажу; після закінчення терміну часу - визначеному в договорі - зберігання вантажу здійснюється за плату. Однак необхідно розрізняти зберігання як одну з форм економічної діяльності по наданню послуг від зберігання в розрізі технічної операції, без якої не можуть бути здійснені певні види господарської діяльності.

В першому випадку відносини по зберіганню отримують самостійне правове значення - послуга зберігача виражається в зберіганні наданого йому майна і поверненні його іншій стороні в належному стані, в другому - не отримують. Такий стан співвідношення має місце і в договорі перевезення, до якого застосовується зберігання вантажів в процесі перевезення - це не зберігання в економічному і, відповідно, правовому відношенні, а одне з умов виконання перевізної операції, технологія процесу перевезення вантажу.

Вважаємо, що одні й ті самі права можуть включатися до умов основного договору або можуть виникнути і на підставі додаткової домовленості. В іншому випадку підлягають застосуванню норми, що регулюють відносини додаткового договору.

Як зазначають Ю. А. Павлодський та Т. Л. Левшина, договір зберігання на товарному складі є самостійним договором, при виконанні якого зберігач здійснює свою професійну діяльність як підприємець. Характерною правовою ознакою договору зберігання є те, що цей договір укладається в інтересах поклажодавця, тобто власника товару, переданого на зберігання [2, с. 297].

Важливою правовою розбіжністю договорів перевезення, зберігання є момент укладання договору. Наприклад, якщо доставлений вантаж не отримано вантажоодержувачем, але залізниця фактично здійснює дії щодо його зберігання, хоча окремо договір зберігання не був укладений. При безпосередньому договорі зберігання подальше збереження однією стороною переданого іншою стороною майна є основним виконанням предмета договору зберігання, а за договором перевезення ватажу предметом договору є саме територіальне переміщення вантажу. Такою метою в договорі перевезення є доставка вантажу в пункт призначення та видача його одержувачу, а виконання сукупних дій - лише сукупні умови належного виконання основного зобов'язання перевізника.

Зобов'язання договору перевезення вантажу є специфічними, тому і потребують їх спеціального правового регулювання, вони суттєво відрізняються від відносин по виконанню робіт за договорами підряду, відносин по наданню послуг договорів зберігання, поруки, комісії тощо. Вважаємо, що правові норми, які регулюють наведені види договорів, жодною мірою не можуть бути застосовані при правовому регулюванні зобов'язань, що виникають при перевезенні вантажів залізничним транспортом. Може йтися лише про схожість окремих обов'язків перевізника, які спрямовані на виконання основного зобов'язання - доставлення вантажу до пункту призначення та його вручення отримувачу.

Список використаної літератури

1. Науково-практичний коментар Цивільного Кодексу України у двох томах, за редакцією О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - Київ: Юрінком Інтер, 2011.- Т. 2. - 1055 с.

2. Договоры в предпринимательской деятельности / Отв. ред. Е. А. Павлодский, Т. Е. Левшина; Ин-т законод. и сравнит. правоведения. - М.: Статут, 2008. - 509 с.

Размещено на Allbest.ru