Захист трудових прав неповнолітніх як важливий напрям діяльності прокурора

В. Павлійчук, здобувач

Анотація

У статті висвітлюється зміст прав неповнолітніх у трудових правовідносинах, аналізуються основні причини їх порушення та досліджується значення діяльності прокурора із захисту вказаних прав. Автор розглядає діяльність прокурора із забезпечення додержання законів про права неповнолітніх на працю та працевлаштування, створення безпечних умов праці як функціонально-наскрізний напрям правоза- стосовчої практики органів прокуратури за ознаками відповідного суб'єкта. Наголошено, що ефективною діяльність прокурора у цій сфері буде за умови її зосередження на протидії злочинності проти трудових прав неповнолітніх.

Ключові слова: трудові права неповнолітніх; захист прокурором прав дитини; права неповнолітніх на працю; працевлаштування неповнолітніх; діяльність прокурора.

Павлийчук В.А. Защита трудовых прав несовершеннолетних как важное направление деятельности прокурора

В статье освещается содержание прав несовершеннолетних в трудовых правоотношениях, анализируются основные причины их нарушения и исследуется значение деятельности прокурора по защите указанных прав. Автор рассматривает деятельность прокурора по обеспечению соблюдения законов о правах несовершеннолетних на труд и трудоустройство, создание безопасных условий труда как функционально сквозное направление правоприменительной практики органов по признакам соответствующего субъекта. Обращено внимание на то, что деятельность прокурора в этой сфере будет эффективной при условии ее сосредоточения на противодействии преступности против трудовых прав несовершеннолетних.

Ключевые слова: трудовые права несовершеннолетних; защита прокурором прав ребенка; права несовершеннолетних на труд; трудоустройство несовершеннолетних; деятельность прокурора.

Pavliychuk V. Protection of labor rights of juveniles as an important direction of the prosecutor

The article deals with the content of the rights of minors in labor relationships. The author analyzed the main causes of violations of labor rights of minors. Investigated the value of the activity prosecutor of the protection of the labor rights of minors. The author of the article examines the activities of the prosecutor to compliance with laws on the rights of minors to labor and employment, providing safe working conditions, both functional and cross-cutting legal practice course of the prosecutors on the grounds of the respective subjects. Attention is drawn to the fact that effective prosecutor in this area will be effective subject to its focus on combating crime against the employment of minors.

Key words: the labor rights of minors; prosecutor's protection of children's rights; rights of minors to work; employment of minors; activity prosecutor.

Захист соціальних прав дитини є предметом посиленої уваги з боку держави, оскільки розвиток суспільства не може відбуватися без урахування умов, у яких перебувають діти. У Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини визначено право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання роботи, що становить небезпеку для її здоров'я, перешкоджати її фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку. Конвенція зобов'язує держав-учасниць захищати дітей від експлуатації у будь-якій формі, яка може завдавати їм моральної, фізичної, психічної чи іншої шкоди.

Забезпечення реалізації конституційних прав на працю та працевлаштування, надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, - одне із найголовніших завдань держави. Особливою категорією таких громадян є неповнолітні, оскільки їх вік перехідний між дитинством і зрілістю та має великий вплив на розвиток особистості.

Починаючи своє трудове життя, вказана категорія громадян, працюючи у тяжких умовах, коли порушуються їхні трудові права, стає вразливою частиною суспільства, що нерідко має наслідком психологічне пригнічення, розвиток у таких осіб перешкод та стереотипів при виборі професії, спеціальності, роботи, а також підвищує ризик їх девіантної поведінки. Відтак стає цілком зрозумілою актуальність наукового дослідження можливостей захисту трудових прав дітей в умовах сучасного розвитку державності засобами прокурорського реагування.

Діяльність прокуратури у сфері забезпечення реалізації трудових прав неповнолітніх досліджували у своїх працях такі вчені та практики, як: І.Г. Кучеріна, Н.В. Лісова, Т.Є. Мироненко, Г.В. Попов, О.С. Панчин та інші. Водночас багато питань потребують подальшої наукової розробки, особливо в умовах запровадження нової моделі інституту прокуратури та зміни функціональних завдань прокурорської системи.

Метою цієї статті є висвітлення змісту прав неповнолітніх у трудових правовідносинах, аналіз основних причин їх порушення та значення цього напряму діяльності прокурора для забезпечення у державі прав неповнолітніх на працю, працевлаштування та створення безпечних умов праці.

Захист прав і свобод дітей завжди перебував під особливим контролем прокуратури, проте з 2012 року цю ділянку її роботи організаційно виокремлено та визнано наскрізною за ознаками суб'єкта - діти (неповнолітні) [2]. Також у 2013 році в структурі органів прокуратури створено спеціальні підрозділи з цих питань, у Генеральній прокуратурі України - Головне управління захисту прав і свобод дітей, у прокуратурах обласного рівня - відповідні галузеві структурні підрозділи [3].

Згідно з пунктом 4 наказу Генерального прокурора України “Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей” від 1 листопада 2012 року №16гн (далі - Наказ № 16гн) пріоритетними напрямами нагляду за додержанням і застосуванням законів та представницької діяльності визначено забезпечення додержання законів про:

- охорону життя і здоров'я дітей, їх права на освіту, відпочинок та змістовне дозвілля;

- опіку, піклування, усиновлення дітей;

- майнові та житлові права дітей;

- права неповнолітніх на працю та працевлаштування, створення безпечних умов праці;

- використання бюджетних коштів, спрямованих на реалізацію програм з охорони дитинства, закупівлю товарів і послуг для забезпечення діяльності дитячих закладів;

- попередження насильства в сім'ях стосовно дітей, запобігання поширенню продукції, яка пропагує насильство, жорстокість, сексуальну розпусту, попередження негативного впливу на свідомість та розвиток неповнолітніх;

- права неповнолітніх при їх притягненні до адміністративної відповідальності та застосуванні заходів адміністративного впливу [2].

Таким чином, одним із головних завдань у діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей визначено сферу прав неповнолітніх на працю та працевлаштування, створення безпечних умов їх праці.

Цілком зрозуміло, що потребі неповнолітнього у використанні своїх трудових прав не належить перше місце, наприклад, якщо розглядати її відповідно до шкали життєвих потреб, запропонованої А. Маслоу (фізіологічні потреби; потреби у безпеці та допомозі; у спілкуванні; у повазі з боку інших; у самореалізації) [4]. Проте забезпечення державою цього права неповнолітнім, без перебільшення, є ключовою складовою самореалізації підлітків.

Сучасна людина починає працювати у молодому віці (з 14-16 років), і це не варто розглядати як наслідок бідності чи неспроможності отримання гідної освіти. Реалізація підлітком права на працю та працевлаштування є додатковою його можливістю пізнання життя, набуття життєвого досвіду, самостійності тощо.

Законодавством України встановлено, що повноліття особа досягає у 18 років. Вважається, що до досягнення цього віку вона потребує додаткової уваги та опіки у зв'язку з віковими, психологічними, фізіологічними особливостями її розвитку. Сфера трудових правовідносин також не виняток: повної трудової дієздатності особа набуває з 16 років, проте до настання повноліття користується додатковими пільгами (зокрема, щодо охорони праці, робочого часу, відпустки та інших умов праці).

Важливо зазначити, що суб'єктом трудових правовідносин можуть бути також і особи, молодші шістнадцятирічного віку. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 188 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Крім того, для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після досягнення ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює [5].

Отож потрібно констатувати, що неповнолітні громадяни України можуть реалізувати своє конституційне право на працю та працевлаштування починаючи з досягнення ними 14 років. Разом із тим працевлаштованим неповнолітнім, важливо забезпечити всебічний розвиток, щоб їхня праця не зашкодила здоров'ю, навчанню, дозвіллю тощо.

Неповнолітні в трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, що, з одного боку, свідчить про їх трудову повноцінність, а з другого, - не є перешкодою для встановлення додаткового захисту шляхом закріплення у законодавстві особливостей їх трудових прав та правових гарантій, спрямованих на полегшення умов праці та реалізацію права на працю. Основні з них означають:

- скорочення тривалості робочого часу: від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень; від 15 до 16 років - 24 години на тиждень; для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул, - 24 години на тиждень; максимальна тривалість робочого часу для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини тривалості робочого часу, передбаченого для осіб відповідного віку (стаття 51 КЗнП України);

- обов'язковий попередній медичний огляд - прийняття на роботу осіб молодше 18 років можливе лише після попереднього медичного огляду (стаття 191 КЗнП України);

- заборона встановлення випробувань при прийнятті на роботу (стаття 26 КЗнП України);

- заборона застосування праці неповнолітніх на виробництвах, у професіях і на роботах з важкими та шкідливими умовами праці (стаття 190 КЗнП України);

- оплата праці неповнолітнім при скороченій тривалості щоденної роботи провадиться у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам при повній тривалості щоденної роботи (стаття 194 КЗнП України);

- обмеження звільнення працівників молодше 18 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (стаття 198 КЗнП України) [5].

Досить поширена серед неповнолітніх необізнаність у своїх трудових правах, чим користуються недобросовісні роботодавці. Тому з-поміж інших одним із важливих аспектів охорони прав неповнолітніх є їх інформування про основні положення трудового законодавства України, передбачення відповідної тематики у загальноосвітніх навчальних програмах.

Діяльність прокурора у вказаній сфері покликана забезпечувати виявлення та усунення порушень законодавства про зайнятість та працю дітей, охорону їх трудових прав, захист від експлуатації, необґрунтованих відмов у прийомі на роботу, одержання винагороди за працю, захист від незаконного звільнення тощо. прокурор захист право праця неповнолітний

Проте, на нашу думку, особливе значення зазначеної діяльності прокурора полягає не лише у виявленні порушень трудових прав дітей та реагуванні на ці порушення з метою їх усунення, притягненні до юридичної відповідальності винних осіб, а й забезпеченні встановлення причин та умов їх вчинення. Отже, за допомогою засобів прокурорського реагування можна забезпечити високий рівень запобігання порушень трудових прав дітей.

За оцінками Міжнародної організації праці (далі - МОП), у всьому світі понад 246 мільйонів дітей віком від 5 до 17 років працюють. З них 8,4 мільйона дітей виконують важку роботу. У світі немає країни, в якій не проявлялась би в тій чи іншій формі проблема дитячої праці [6].

Тож важливим завданням органів прокуратури у цій сфері є викоренення у державі негативних форм дитячої правці. Вказане поняття розроблено МОП і його зміст включає:

а) усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як, наприклад, продаж дітей і торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

б) використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

в) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах;

г) роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей [7].

Перше дослідження МОП щодо дитячої праці в Україні, проведене ще в 1999 році Державним комітетом статистики, виявило 350 тисяч дітей, які працюють. Однак не вся їхня діяльність підпадає під поняття “негативні форми дитячої праці”. Адже виконання деяких видів легких робіт, що не потребує багато часу, трудова діяльність підлітків під час канікул - усе це розглядається як елементи виховання, а також спосіб здобуття базових професійних навичок та вміння адаптуватися в суспільстві [8].

Крім того, у сучасних умовах розвитку економіки суттєво зросла потреба працевлаштування неповнолітніх. Особливо це стосується випускників загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, дітей-сиріт, неповнолітніх, які повернулись із виховних колоній і перебувають на обліку в органах внутрішніх справ.

Саме ці категорії молоді, як правило, найчастіше отримують відмову у прийомі на роботу. Така тенденція щодо працевлаштування неповнолітніх розбалансовує встановлені гарантії їх соціальної захищеності, негативно впливає на стан злочинності у молодіжному середовищі. Незайнятість неповнолітніх призводить до загострення криміногенної ситуації у молодіжному середовищі та девіантної поведінки.

Отож завданням держави, зокрема прокуратури, є допомога таким дітям стати на шлях виправлення. Така робота, проведена органами прокуратури, вже приносить позитивні наслідки: прокуратурою Волинської області 2І листопада 2012 року проведено міжвідомчу нараду з цих питань. На виконання її постанови у січні 2013 року органами контролю та службами у справах дітей розроблено порядок взаємодії щодо спільного інформування про фактичне працевлаштування неповнолітніх, передусім тих, які потрапили у конфлікт із законом, надання їм різного виду послуг у сфері зайнятості. Як наслідок, лише з початку 2013 року базовими центрами зайнятості 24 неповнолітніх направлено на навчання для здобуття професії з подальшим працевлаштуванням [9].

Таким чином, прокурорська діяльність у сфері захисту трудових прав неповнолітніх зазвичай має вирішальне значення для реального забезпечення реалізації інтересів підлітків щодо працевлаштування.

Найбільше порушень трудових прав неповнолітніх допускається суб'єктами підприємницької діяльності, які з метою отримання прибутку частіше за інших використовують, працю підлітків, не створюючи при цьому відповідних та безпечних умов (на пилорамах, лісозаготівлях, автомийках, у кафе, нічних та розважальних клубах, вантажниками, торгівля на базарі, збір та здача металобрухту, на різних виробництвах тощо). Усупереч вимогам, наведеним у “Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких збороняється застосування праці неповнолітніх”, затвердженого наказом МОЗ України №46 від 31 березня 1994 року, підлітків приймають на роботу із шкідливими та небезпечними умовами праці.

Більшість дітей працюють неофіційно, на підставі усної домовленості з роботодавцем, що є порушенням частини 1 статті 24 КЗпП України. За такої форми організації праці зазвичай нехтуються правила безпеки, ігноруються вимоги законодавства про працю.

За грубе порушення законодавства про працю стосовно неповнолітніх, зокрема, прийняття на роботу без укладення та реєстрації трудового договору (з метою ухилення від сплати обов'язкових податків та платежів), без урахування скороченої тривалості роботи для даної категорії осіб, у вихідні дні та нічний час, понаднормово, із заробітною платою у розмірі нижчому, ніж встановлено законодавством (статті 24-51, 189-194 КЗпП України), передбачена кримінальна відповідальність згідно з частиною 2 статті 172 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Крім того, в статті 150 КК України передбачена відповідальність за експлуатацію дітей, що не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їхньої праці з метою отримання прибутку [10].

Таким чином, важливо, щоб у діяльності прокурорів із захисту трудових прав дітей повноцінно застосовувався весь спектр функціональних повноважень органів прокуратури: від наглядових, заходів представницького характеру до кримінально-правових засобів реагування та координаційних повноважень, а також заходів щодо притягнення до юридичної відповідальності за корупційні діяння у цій сфері. Лише в такому разі діяльність прокурора за вказаним напрямом буде справді комплексною та наскрізною за ознаками суб'єкта (дитини).

Також вважаємо, що діяльність органів прокуратури із захисту прав неповнолітніх на працю і працевлаштування, створення безпечних умов праці буде ефективною після зосередження її на протидії злочинності проти трудових прав неповнолітніх. З огляду на це важливо поширювати практику усунення причин і умов, що сприяють вказаному виду злочинності. Оскільки лише кримінально-правові засоби прокурорського реагування можуть забезпечити викоренення в державі негативних форм дитячої праці та допоможуть досягти дійсного дотримання, охорони і захисту трудових прав юних працівників.

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, сформулюємо наступні висновки:

по-перше, діяльність прокуратури із забезпечення додержання законів щодо неповнолітніх осіб у сфері трудових правовідносин є системоутворюючою складовою державного механізму захисту і охорони трудових прав неповнолітніх;

по-друге, діяльність прокурора із забезпечення додержання законів про права неповнолітніх на працю та працевлаштування, створення безпечних умов праці є функціонально-наскрізним напрямом правозастосовчої практики органів прокуратури за ознаками суб'єкта;

по-третє, для ефективного викоренення у державі негативних форм дитячої праці необхідно посилити кримінальну відповідальність, передбачену в статті 150 “Експлуатація дітей” та частині 2 статті 172 КК України “Грубе порушення законодавства про працю, вчинене щодо неповнолітнього”.