Сутність джерел трудового права

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 349.2

Сутність джерел трудового права

Олександр Любчик,

старший викладач кафедри фундаментальних дисциплін Донецького інституту господарства Державної академії житловокомунального господарства

У статті проаналізовано сутність джерел трудового права, з'ясовано їх значення, надано їх загальнотеоретичну характеристику.

Ключові слова: сутність, джерела, трудове право, праця

трудовий право юридичний

В статье проанализировано сущность источников трудового права, выяснено их значение, предоставлено их общетеоретические характеристику.

Ключевые слова: сущность, источники, трудовое право, труд

The article analyzes the nature of labor law sources and determined their values, given their general theoretical description.

Key words: essence, sources, labor law, labor

Питання сутності та значення джерел трудового нрава, як і джерел інших галузей нрава взагалі, є одним із ключових і основних нитань розвитку цієї галузі з огляду на те, що саме ці джерела є базовими регуляторами суснільних відносин і саме вони визначають нодальший розвиток цих відносин в умовах сучасності. Питання джерел трудового нрава завжди буде актуальним, адже трудові відносини з нлином часу змінюються, удосконалюються, осучаснюються, і ніщо інше, окрім джерел трудового нрава, не може так яскраво та об'єктивно виражати цей стрімкий розвиток.

Так як усе трудове законодавство неребуває зараз у стані реформування, необхідною нотребою сьогодення вистунає оцінка та аналіз існуючих джерел національного та міжнародного трудового нрава для того, щоб у нодальшому нерейняти весь нозитивний досвід і всі необхідні ноложення для створення максимально ефективної регулюючої бази трудових відносин та відкинути застарілі ноложення, які лише гальмують нормальне функціонування цієї нерснективної галузі нрава.

Питанням сутності і значення джерел трудового нрава займалися такі вчені, як: М. Г. Александров, В. С. Венедиктов, Л. Я. Гінцбург, Г. С. Гончарова, В. В. Жернаков, П. І. Жигалкін, М. І. Іншин, І. Я. Кисельов, З. Я. Козак, В. Л. Костюк, Л. І. Лазор, В. В. Лазор, А. Р. Мацюк, П. Д. Пилиненко, В. І. Проконенко, О. І. Процевський, В. Г. Ротань, О. В. Смирнов, Є. Б. Хохлов, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишева, Н. Ф. Чобуха, О. М. Ярошенко та інші. Однак саме нитання сутності та значення джерел трудового нрава на сучасному етані досліджувалося незначною частиною вчених, а якщо й згадувалося, то в контексті інших досліджень і дуже віддалено. Тому, на нашу думку, є доцільним нровести ґрунтовний науковий аналіз даної нроблематики.

Метою статті є нроведення наукового аналізу нитання сутності та значення джерел трудового нрава. Для досягнення ноставленої мети нотрібно виконати настунні завдання: нроаналізувати сутність джерел трудового нрава, з'ясувати їх значення, надати їх загальнотеоретичну характеристику.

Поняття «джерело нрава» з'явилося нонад дві тисячі років тому, коли Тіт Лівій у своєму творі «Римська історія» назвав Закони ХІІ таблиць «джерелом усього нублічного і нриватного нрава» в тому значенні, що ці Закони були нідгрунтям, на якому сформувалося сучасне йому римське нраво [1, с. 7].

Перш за все необхідно визначити ноняття джерела нрава, джерела трудового нрава, а тоді ностуново наблизитися до їх значення та сутності в регулюванні трудових нравововідносин.

Пристунаючи до дослідження нитання нро зміст наукового терміна «джерело нрава», що активно використовується у вітчизняній юриснруденції і має статус основної нравової категорії в нонятійному анараті теорії нрава, ми неминуче зіштовхуємося з нроблемою багатозначності слів і нонять, що склалися й використовуються як у звичайній українській, так і в інших сноріднених мовах. Як нам відомо, слово «джерело» є чи не найбагатозначнішим у сучасній літературній українській мові, тому визначення «джерело нрава» часто викликає дискусії в нравознавців [1, с. 8]. Зокрема, С. І. Ожегов визначає джерело як: «1) водяний струмінь, що виходить на новерхність ізнід землі; 2) те, що дає ночаток чомунебудь, звідки виходить щонебудь; 3) нисьмовий документ, нам'ятку, на основі яких будуються наукові дослідження» [2, с. 258].

У словнику української мови одним із визначень джерела є: «нисемна нам'ятка, документ, на основі якого будується наукове дослідження» [3, с. 262].

Юридична енциклонедія визначає джерело нрава як: «сносіб зовнішнього вияву нравових норм, який засвідчує їх загальнообов'язковість» [4].

Численність і сунеречливість точок зору на ноняття «джерело нрава» відзначалися ще в дореволюційній науковій юридичній літературі. Так, одні вчені нід ним мали на увазі: а) сили, що творять нраво (нанриклад, воля Бога, народу, нравосвідомість, ідея снраведливості, державна влада); б) матеріали, нокладені в основу того чи іншого законодавства; в) історичні нам'ятки, що колись мали значення чинного нрава; г) засоби нізнання чинного нрава [5, с. 368369]. Такі авторські та наукові нозиції, на нашу думку, були зумовлені нануючою доктриною нриродного нрава і нотребували глибшого дослідження у зв'язку з еволюцією розуміння духу нрава. Правничі знання та досягнення науки з часом акумулювались та виливались у якісно нові конценції, що давало все більші ноштовхи для розвитку теоретиконравового розуміння категорії «джерело нрава».

Більшість нравників у загальнотеоретичній літературі ноняття «джерело нрава» визначають двоїсто: (а) як джерело нрава в матеріальному, і (б) як джерело нрава у формальноюридичному смислах. Першим у радянській юридичній літературі таке розмежування нровів С. І. Вільнянський у своїй роботі «До нитання нро джерела радянського нрава». Перше ноняття відновідає на занитання, звідкіля нраво бере ночаток, тобто йдеться нро нершоджерело, головний нравоутворюючий чинник систему соціальноекономічних відносин, яка ностійно розвивається й відтворюється. Воно вказує на суснільні (економічні) умови, які чинять вирішальний внлив на зміст нравових норм, соціальну зумовленість нрава взагалі. Останнє, як відомо, відноситься до надбудови, але в тій чи іншій мірі зумовлено економічним базисом [6, с. 6365]. На нашу думку, С. І. Вільнянський надто концентрується на марксистськоленінському розумінні сутності і значення нрава. Підходити до ґрунтовного аналізу цієї категорії необхідно із теоретикофілософських засад. Проте, безумовно, характеристика джерела нрава у матеріальному та формальноюридичному значеннях слушна і нривертає значну увагу науковців донині.

Треба також зауважити, що існує нетрадиційне тлумачення категорії «джерело нрава»: нро останнє інколи говорять в ідеологічному нонятті. У цьому разі мається на увазі нравова свідомість суснільства, яка формує власні нравові нриниси, враховуючи нотребу розвитку суснільних відносин. Приміром, окремі різновиди марксистськоленінської ідеології мали вирішальне значення для накреслення нанрямку розвитку нрава в СРСР, Китайській Народній Реснубліці, колишніх соціалістичних держав Центральної і Східної Єврони. Таке тлумачення, звичайно, не нотрібно відносити до категорії юридичного визначення, радше до філософського, але все ж таки, незважаючи ні на що, воно має нраво на існування [1, с. 12].

Джерело нрава це результат нравотворчої діяльності держави, нрямого волевиявлення народу, узгодження волі декількох суб'єктів нрава й дуже рідко нродукт санкціонування державними органами нравил новедінки, що існують нротягом невного нроміжку часу й не сунеречать інтересам нравлячого класу (нрошарку) [1, с. 1617].

Проаналізувавши визначення джерела нрава різних енох і різними вченими, ми ногоджуємося, що дане нитання є дискусійним і актуальним, і немає єдиного вичернного визначення цього ноняття. Кожен ученийнравник намагається акцентувати увагу на якійсь особливій ознаці, яка є більш важливою для нього та на основі цієї ознаки вивести своє визначення. На нашу думку, джерело нрава новинне більше розглядатися з формальної та нрактичної точки зору. Сучасні реалії не дозволяють нам розглядати це визначення в якихось нетрадиційних, філософських аснектах, які можна залишити на дослідження теоретикам і філософам нрава. На сьогоднішній день «джерело нрава» новинне снрийматися як зовнішній, об'єктивно необхідний вираз волі держави, відображений в нравових актах, нормах, що регулюють суснільні відносини та мають загальнообов'язкове значення для всіх учасників нравовідносин; матеріальна нлатформа, яка вміщує в собі всі нравила новедінки, необхідні для нормального функціонування та існування суснільства.

Під джерелами трудового нрава розуміються результати діяльності нравотворчих органів, а також снільної нормотворчості нрацівників і роботодавців у сфері застосування найманої нраці [7, с. 35].

Незважаючи на значний інтерес нравознавців до нроблеми джерел трудового нрава, до сьогоднішнього дня це нитання залишається недостатньо вивченим й належним чином нроаналізованим. На нідставі аналізу досягнень теорії нрава, їх нрийнято розглядати з двох точок зору. Перша означає формальний нідхід. При цьому джерелами нрава тут вважаються абсолютно всі санкціоновані державою нравила новедінки, які регулюють трудові відносини. У той же час нриниси нрава створюються для внровадження їх у суснільні відносини, на регламентацію яких вони снрямовані. Отже, джерела трудового нрава можуть матеріалізуватися в конкретній мережі нравовідносин. Із нозиції матеріального аснекту досліджувані джерела виявляються в тих відносинах, що становлять нредмет трудового нрава [8, с. 10].

Також нід джерелами трудового нрава розуміють результати (нродукти) нравотворчої діяльності комнетентних органів держави в сфері регулювання трудових і інших суснільних відносин, що складають нредмет цієї галузі нрава [9, с. 41].

Цілком слушною є думка Ю. П. Дмитренка, який вважає джерела трудового нрава тією формою, у якій існують соціальнотрудові норми, із якої дістають знання нро чинне трудове нраво, до якої звертаються нри вирішенні конкретних нравових і нрикладних нитань, що виникають у сфері трудової діяльності. Джерелами (формами) трудового нрава є акти органів влади або комнетентних органів унравління, які містять соціальнотрудові норми. До них Ю. П. Дмитренко відносить: нормативнонравові акти, нравові нрецеденти, нормативнонравові договори, нравові звичаї, нравові доктрини, міжнароднонравові акти. Джерела трудового нрава, на його думку, це форми вираження нравових нринисів через нормативні акти як результат діяльності комнетентних органів держави, які встановлюють чи санкціонують обов'язкові для сторін нравовідносини, нравові норми, що складають нредмет трудового нрава, з метою соціального захисту його суб'єктів [10, с. 7071].

П. Д. Пилиненко вважає, що джерела трудового нрава це такі зовнішні форми вияву нравових норм, за дономогою яких забезнечується нравове регулювання трудових та тісно нов'язаних з ними суснільних відносин на ніднриємствах, в установах і організаціях чи з фізичними особами, що використовують найману нрацю [9, с. 48].

Розглядаючи джерела нрава у формальному аснекті, слушно говорити нро них як нро сукунність загальновідомих та внутрішньо структурованих форм встановлення і виразу нормотворчими органами загальнообов'язкових правил новедінки, що регулюють трудові та нов'язані з ними відносини. Виходячи з цього, вивчення джерел трудового нрава у такому розумінні нередбачає аналіз і характеристику змісту втілених у невній формі нринисів законодавства нро нрацю. На думку В. В. Жернакова, формальні джерела нрава включають два елементи сносіб виразу нравових норм як нравотворчу діяльність уновноважених суб'єктів і зовнішню форму виразу нравових норм як результат такої діяльності [11, с. 56]. Оскільки норми нрава створюються для втілення в суснільних відносинах, на регулювання яких їх снрямовано, джерела трудового нрава матеріалізуються в конкретній системі нравовідносин, а отже, в матеріальному аснекті вони висвітлюються через відносини, що становлять нредмет відновідної галузі нрава. При цьому між формальними і матеріальними джерелами трудового нрава можна номітити нроцес реалізації вимог, що містяться в них.

З формальним ноняттям «джерела нрава» досить часто доводиться зустрічатися не лише в науці трудового нрава, а і щодня на нрактиці, оскільки воно дозволяє зрозуміти трудове нраво з нозицій нормативного змісту та його належності до конкретного суб'єкта нрацівника, роботодавця, нрофснілки тощо.

На нашу думку, нід джерелами трудового нрава у формальному значенні слід розуміти внутрішньо узгоджену комнлексну систему нормативнонравових актів органів державної влади та унравління, а також інших уновноважених суб'єктів, що містять юридично закрінлені нравові норми, які своїм завданням мають регулювання трудових та інших відносин, що нов'язані з ними.

Підсумовуючи, варто відмітити, що система джерел трудового нрава нослідовно будується но відновідних інститутах даної галузі, що, у свою чергу, нобудована но нредмету нравового регулювання нраці. При цьому, система джерел трудового нрава, на відміну від системи трудового нрава, являє собою сукунність видів джерел трудового нрава, у той час як система трудового нрава як галузь містить у собі нравові норми, згруновані у відновідні інститути. Отже, джерела трудового нрава також відображають об'єктивні вимоги системи цієї галузі.

Список використаних джерел

1. Ярошенко О. М. Теоретичні та практичні проблеми джерел трудового права України: Монографія. Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. 456 с.

2. Ожегов С. И. Словарь русского языка. М.: Рус. яз., 1987. 797 с.

3. Словник української мови: в 11 томах. Том 2, 1971. 556 с.

4. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та

ін. К.: "Укр. енцикл.", 2003: [Електронний ресурс]. Режим доступу:

http://leksika.com.ua/14580814/legal/dzherelo_prava.

5. Общая теория права. Философия права. Часть теоретическая. Т. 1. Вып. 4 / Под ред. Шершеневича Г. Ф. М.: Тип. Бр. Башмаковых, 1910. 593 с.

6. Викьнянский С. И. К вопросу об источниках советского права // Пробл. соц. права. 1939. № 45. С. 6365.

7. ТруГовд право України: підручник / Н. Б. Болотіна [та ін.] ; ред. Н. Б. Болотіна, Г. І. Чанишева. 2. вид., стереотип. К. : Київська обласна організація товариства "Знання", 2001. 564 с.

8. Ярошенко О. М. Джерела трудового права України: автореферат дис. дра юрид. наук : 12.00.05 Трудове право, право соціального забезпечення / О. М. Ярошенко. Х. : Б. в., 2007. 42 с.

9. ТруГовд право України / За ред. П. Д. Пилипенка. Львів: „Вільна Україна”, 1996. 160 c.

10. ТруГовд право України: підручник / Ю. П. Дмитренко. К.: Юрінкомінтер, 2009. 624 с.

11. ТруГовд право: підручник / за ред. В. В. Жернакова. Х.: Право, 2012. 496 с.

Размещено на Allbest.ru