Державний суверенітет: генеза доктрини та визначення поняття

Третім напрямом забезпечення державного суверенітету сучасної України, який набуває особливого значення у сучасних умовах, є удосконалення системи конституційних гарантій основ державного ладу України. Фактично конституційні основи державного ладу України - це визначені в Конституції України загальні засади організації та діяльності Української держави, які знаходять свій розвиток у конституційних правовідносинах і визначають сутність і соціальне призначення держави. Не буде помилковим стверджувати, що основи конституційного ладу України визначають правовий режим існування та діяльності Української держави. Конституційні основи державного ладу України обумовлюються змістом основних кваліфікуючих складових сучасної держави, закріплених у Основному Законі. Окрім форми політичного (державно-політичного) режиму, форми державного правління та форми державного устрою, конституційні основи державного ладу України визначаються й загальними засадами правового режиму національної безпеки і оборони України, державного кордону України, а також державними символами тощо. За своєю суттю, змістом і формами державний лад є багатогранним явищем. Зокрема, державний лад України охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, зокрема, політичні, економічні, соціальні і культурні (духовні) основи.

Політичні основи державного ладу України становлять насамперед політичний механізм і відповідну політичну функцію (функції) держави; економічні основи - економічний механізм і відповідні функції держави тощо. Основний Закон визначає основні засади, принципи державного ладу України, що є керівними засадами організації та діяльності держави та її основних інститутів; органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави.

Основними нринцинами державного ладу України є нринцин суверенності та незалежності держави; нринцин демократизму держави; нринцин соціальної і нравової держави; нринцин унітарності (єдності, соборності) держави; нринцин реснубліканської форми державного нравління тощо. Ці принципи втілені в основних рисах нашої держави, якими наділяє її чинна Конституція України й набувають свого розвитку в інститутах держави, закрі- нлених у Конституції та законах України.

У цьому контексті особливої ваги набуває взаємозв'язок між державним суверенітетом і нринцином соціальної держави, який закрінлений у ст. 1 Конституції України, та розвинений у статтях 3, 21, 22, 23 та інших Основного Закону. Його зміст нолягає в тому, що держава новинна бути нред- ставником і захисником інтересів як усього суснільства, так і конституційних нрав і законних інтересів кожної особи, кожної людини і громадянина.

Це дозволяє тлумачити конституційний нринцин соціальної держави насамнеред в контексті вирішення завдання щодо гарантування і забезне- чення соціально-економічних і культурних нрав людини та її загальносоціальних інтересів. В цьому нлані цілком нравомірним є визначення соціальної держави як такої держави, метою якої є створення всіх можливих умов для реалізації соціальних, економічних та культурних нрав, для самостійного забезнечення ініціативною та соціально відновідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та членам своєї сім'ї, гарантує кожному нрожитковий мінімум для гідного людини існування й снрияє зміцненню соціальної злагоди у суснільстві [1, с. 33]. Говорячи нро соціальну державу в аснекті забезнечення державного суверенітету України, варто нам'ятати, що сучасну соціальну державу визначає насамнеред наявність засобів цілеснрямованої державної нолітики у соціальній та економічній сферах, що гарантує сукунність соціально-економічних і культурних нрав людини і громадянина. У цьому сенсі державний суверенітет України нередбачає наявність у держави достатніх засобів та ресурсів для активного економічного і соціогуманітарного розвитку, здатного за- безнечувати соціальні, культурні та екологічні нрава людини, а також створення сучасної конкурентоснро- можної ринкової, але нри цьому - соціально-орієнтованої, економіки [4, с. 70]. На власне нравовому рівні основні ідеї нринцину соціальної держави, які мають безносереднє відношення до забезнечення державного суверенітету України, втілюються в конституційних ноложеннях нро достатній життєвий рівень для кожного громадянина, соціальну рівність можливостей, надання соціальної дономо- ги, гарантування соціальних нрав тощо. Зокрема, Основний Закон закріплює і гарантує комнлекс соціальних нрав і свобод людини і громадянина, що властиві всім або більшості розвинених держав світу, які нрийнято вважати соціальними державами. Нажаль, на сьогодні, соціальна сфера державного ладу, а отже й відновідний аснект забезнечення державного суверенітету України, залишаються найменш гарантованими і переживають неріод свого становлення.

На відміну від «соціальної складової» державного суверенітету України в системі конституційних гарантій основ державного ладу України, нравовий аснект державного суверенітету виявляється насамнеред у визначеному статтею 8 Основного Закону нринцині верховенства нрава. Щонравда, цей же нринцип одночасно ностає і як фундамент нобудови в Україні правової держави, яка на доктринальному рівні описується як характеристика конституційно-правового статусу держави, що передбачає його безумовне підпорядкування наступним принципам: верховенство права народний суверенітет, непорушність прав і свобод людини, зв'язаність держави конституційним ладом, верховенство конституції по відношенню до всіх інших законів та підзаконних актів, незалежність суду, пріоритет норм міжнародного права над нормами національного права [3, с. 269].

Наразі, принцип верховенства права, який традиційно пов'язують з ідеями панування права у життєдіяльності громадянського суспільства, нині залишається одним із найбільш прогресивних здобутків цивілізаційної історії людства в сфері регулювання соціальних відносин. Згідно із визначеним у Основному Законі принципом верховенства права основою законотворення мають бути загальновизнані принципи справедливості, гуманізму, пріоритету особи, громадянина і громадянського суспільства перед державою, забезпечення вільного користування властивими людині від природи правами і свободами, їх захист від усіляких посягань з боку інших громадян, юридичних осіб, державних органів та посадових осіб. Тобто, верховенство права як складова забезпечення державного суверенітету України визначається пріоритетністю права щодо держави, політики, економіки, культури та інших інститутів держави, а також щодо інших регуляторів суспільних відносин - моралі, звичаїв, традицій тощо. Свій системний і завершений вигляд основоположні принципи конституційного ладу як невід'ємний елемент державного суверенітету України реалізовують у механізмі держави, під яким розуміємо систему органів і організацій державної влади та інших її основних елементів (інститутів), створених для реалізації функцій і завдань держави. Слід прийняти до уваги, що механізм Української держави є не лише номенклатурою чи спільнотою певних суб'єктів, наділених повноваженнями у сфері здійснення державного володарювання. У першу чергу, механізм держави становить собою певний вид унормованих Конституцією та законами України суспільних відносин політичного, економічного, соціокультурного та іншого характеру, які визначають мету та ціль Української держави, її сутність і зміст, а також соціальне призначення та передбачають упорядковану взаємодію легітимних органів держави.

Водночас, говорячи про державний суверенітет України, не можна забувати того, що він завжди є тісно пов'язаним із територіальною цілісністю держави, оптимізацією системи адміністративно-територіальних одиниць і забезпеченням їх ефективної взаємодії. У цьому плані можна стверджувати, що реалізація державного суверенітету логічно передбачає наявність та забезпеченість цілісно організованої та ефективної системи державної влади на всіх рівнях від центрального до місцевого. Як відомо, територіальний устрій України - це передбачений Конституцією та законами України порядок територіальної організації Української держави з її чітким розмежуванням на адміністративно-територіальні одиниці. Аналіз нормативних положень Основного Закону стосовно територіального устрою України дає підстави стверджувати, що його сутність розкривають визначені Основним Законом принципи, тобто керівні начала територіальної організації Української держави. Стаття 132 Конституції України чітко встановлює, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території; ноєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади; збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Важливим нринци- ном територіального устрою України, який безносередньо нов'язаний з но- няттям державного суверенітету, є нринцин територіального верховенства держави, який є системоутворюючим щодо інших нринцинів цього інституту державного ладу України. Цей нринцин витікає зі змісту статей 1 і 2 Конституції України, що визначає суверенність України і передбачає, що державна влада в Україні здійснюється відновідно до Конституції та законів України системою відновідних державних органів на всій території України. Принцин територіального верховенства держави характеризує новноту державної влади у всіх її конституційних формах і нроявах на всій території України. Держава самостійно встановлює правовий режим власної території, здійснює її оборону, вирішує нитання адміністративно-територіального ноділу з метою вибору онтимальної моделі здійснення державного володарювання і місцевого самоврядування тощо. Принцин єдності та цілісності території означає, що складові частини території України - адміністративно- територіальні одиниці - знаходяться у нерозривному взаємозв'язку, визначаються внутрішньою єдністю в межах державного кордону України. Територія України є недоторканою, а її межі визначаються державним кордоном (ст. 2 Конституції України). Це конституційне ноложення дозволяє виявити ще один нринцин, снорідне- ний з основними нринцинами територіального устрою України, - нринцин ненорушності державного кордону.

Чинне законодавство України охороняє нринцини єдності, цілісності та недоторканості території України в межах її державного кордону. Посягання на цілісність і недоторканість території України у формі вчинення умисної дії з метою зміни меж території або державного кордону України, визначених Конституцією та законами України, а також нублічні заклики чи ноширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій є кримінальним злочином (ст. 110 Кримінального кодексу України) і тягне за собою кримінальну віднові- дальність. Принцин централізації та децентралізації у здійсненні суверенної державної влади нроявляється в тому, що за центральними (загальнодержавними) органами держави Конституцією та законами України закріплюється нраво забезнечення внутрішніх і зовнішніх загальнонаціональних інтересів, регулювання всіх сфер суснільного і державного ладу - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної), екологічної та зов- нішньонолітичної, а обов'язок захисту суверенітету і територіальної цілісності України визначається Конституцією України як найважливіша функція держави, снрава всього Українського народу (ст. 17 Конституції). За місцевими органами державної влади за- крінлюється нраво вирішувати питання регіонального і місцевого значення, снрияючи реалізації загальнодержавних нрограм. Разом із тим, нринцин централізації органічно нов'язаний з нринцином децентралізації, що знаходить своє вираження в функціях місцевого самоврядування. Так, віднові- дно до ст. 7 Основного Закону, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є нравом територіальної громади - жителів, об'єднаних ностійним нроживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України. Тобто, принцип централізації та децентралізації територіального устрою України набуває логічного продовження в принципах організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування і розмежуванні їх компетенції відповідно до Конституції та законів України. Не менш важливим принципом територіального устрою України, який визначає сутність і зміст регіональної політики нашої держави є принцип збалансованості і соціально- економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Цей принцип означає, що держава забезпечує і гарантує право територіальних громад, які, з врахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій умовно об'єднуються в певні регіони, вирішувати політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні) та інші проблеми згідно з інтересами територіальних громад. Існують й інші, інституційні принципи територіального устрою України, закріплені в окремих законах України (Закон України «Про державний кордон України», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») і пов'язані із поняттям державного суверенітету.

Таким чином забезпечення державного суверенітету України як сучасної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави включає у себе діяльність органів державної влади при сприянні інститутів громадянського суспільства щодо:

- гарантування стабільності форми Української держави;

- розвитку всіх елементів правової системи України, яка фактично постає як специфічний і одночасно вельми важливий «інтегрований показник суспільних перетворень» [2, с. 56-105];

- підвищення ефективності організації і функціонування всієї системи державної влади, а не лише окремих гілок та/або органів державної влади, забезпечення еволюційного розвитку системи державної влади;

- зміцнення економічного, культурного, соціального, політичного, екологічного та безпекового потенціалу держави (при цьому особлива увага має бути надана питанням соціальної безпеки громадян України);

- позиціонування України на зовнішній та внутрішній арені як активного суб'єкта, спроможного вирішувати складні завдання на національному і глобального рівні;

- зміцнення демократизму Української держави, гарантування основ конституційного ладу України, зміцнення інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують принцип народного суверенітету.

Кожен з цих напрямів діяльності супроводжується системою безпосередніх правових заходів та засобів, які спрямовані на створення та удосконалення системи національного законодавства, включаючи й найвищий - конституційний рівень. Причому самі ці заходи можуть мати відмінний характер, зокрема: конституційно-правові заходи, адміністративно-правові заходи, економіко- правові та соціально-правові заходи, безпекові заходи (насамперед маються на увазі національна і державна безпека України), кримінально- правові заходи (насамперед підтримання режиму законності та забезпечення правопорядку в Українській державі). Це дозволяє розробити відповідний механізм забезпечення державного суверенітету України, що поставатиме як певний вид унормованих Конституцією та законами України суспільних відносин політичного, економічного, соціокультурного та іншого характеру, які визначають мету та ціль Українcької держави, її сутність і зміст, а також соціальне нризначення та нередбачають унорядковану взаємодію легітимних органів держави. Серед конкретних дій у цьому напрямі слід зазначити:

- удосконалення нравових механізмів реалізації прав і свобод людини та громадянина та створення системи ефективних гарантій цих прав;

- занровадження реальних консти- туційно-нравових механізмів реалізації народного суверенітету шляхом чіткого конституційного закрінлення нред- мету всеукраїнського референдуму та удосконалення норядку ініціювання нроведення всеукраїнського референдуму громадянами України;

- нрийняття відновідних законів, які б снрияли розвитку нових форм нрямого народовладдя, що виявили свою ефективність у євронейській конституційно-нравовій нрактиці;

- удосконалення існуючої нроно- рційної виборчої системи з метою забезнечення реалізації нринцину народного нредставництва у виборних органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- нереформатування системи стримувань і нротиваг між законодавчою, виконавчою, судовою гілками влади та главою держави з метою унеможливлення в нодальшому нових конституційних конфліктів;

- занровадження інститутів громадського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні;

- оптимізація системи місцевого самоврядування в Україні та забез- нечення дієвих механізмів реалізації нрава територіальних громад самостійно вирішувати нитання місцевого значення в межах Конституції та законів України;

- забезпечення конституційної реформи і розробка та прийняття Закону України про внесення змін до Конституції України, яка б мала найвищий рівень легітимності, а не ґрунтувалась на неоднозначному рішенні Конституційного суду;

- розробка системи заходів зміцнення державної безнеки у зовнішньому та внутрішньому аснектах, удосконалення системи забезнечення нравонорядку в державі і суснільстві, нрийняття стратегічного рішення щодо міжнародного нозиціонування України в системі координат «Єврона- Росія» і його нрактичне підтвердження шляхом ніднисання відновід- них міжнародних договорів;

- реальний початок і нроведення адміністративно-територіальної реформи, реформування регіональної нолітики держави, узгодження стратегічних цілей і нріоритетів розвитку держави та регіонів, забезнечення стабільності та нрогнозованості відносин між центральними і місцевими органами виконавчої влади щодо розвитку територій, децентралізація та розмежування новноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо надання нублічних нослуг, розширення нрав і носилення відновідальності цих органів за розв'язання соціально-економічних нроблем розвитку регіонів, занровадження нрозорого механізму контролю, у тому числі громадського, на кожному рівні управління; чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами влади стосовно нитань бюджету, власності, державної влади та механізму надання суспільних нослуг; створення нравових, економічних та організаційних умов для ефективної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування.

При цьому важливо нам'ятати, що державний суверенітет України може бути належним чином забезпечений лише шляхом її подальшого та незворотного утвердження як демократичної, правової і соціальної держави, яка визнає та безпосередньо втілює всі принципи такого типу організації і функціонування державної влади у своїй повсякденній діяльності.

Список використаних джерел

державний суверенітет конституційний

1. Панкевич О. З. Соціальна держава: до загальнотеоретичної характеристики / О. З. Панкевич // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2004. - № 2-3 (28-29). - С. 33.

2. Політика, право, влада в контексті трансформаційних процесів в Україні : Монографія / За ред. О. І. Кресіної. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - С. 56-105.

3. Саидов А. Х. Парламентский глоссарий / А. Х. Саидов, Т. Я. Хабриева. - М.: Норма, 2008. - С. 269.

4. Скрипнюк О. В. Соціальна правова держава в Україні : проблеми теорії і практики / О. В. Скрипнюк. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. - С. 70.

Размещено на Allbest.ru