Реалізація у правотворчості результатів кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реалізація у правотворчості результатів кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності

Д.М. Миронюк, здобувач кафедри кримінально-правових дисциплін факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ

Анотація

Досліджено можливості використання у правотворчості результатів кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності. Запропоновано три відповідні напрями: обгрунтування кримінологічної доцільності внесення змін, доповнень до чинних нормативно-правових актів; використання результатів моніторингу під час провадження кримінологічної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів та як самостійного кримінологічного експерименту. Надано характеристику кожному з них.

Ключові слова: ефективність, правове регулювання, протидія злочинності, кримінологічний моніторинг, експертиза, експеримент.

Аннотация

Исследованы возможностей использования в правотворчестве результатов криминологического мониторинга эффективности правового регулирования в сфере противодействия преступности. Предложено три соответствующих направления: обоснование криминологической целесообразности внесения изменений, дополнений к действующим нормативно-правовым актам; использование результатов мониторинга при осуществлении криминологической экспертизы нормативно-правовых актов и их проектов и в качестве самостоятельного криминологического эксперимента. Дана характеристика каждому из них

Ключевые слова: эффективность, правовое регулирование, противодействие преступности, криминологический мониторинг, экспертиза, эксперимент.

Abstract

The article is devoted to research the possibilities of using within law-making area the results of criminological monitoring of legal regulation's efficiency in the sphere of crime counteraction.

The author offers and characterizes three relevant areas: basis of criminological reasonability of the amendments and alterations into existing normative and legal acts; usage of monitoring results while conducting criminological expertise of normative and legal acts and their bills; and as an independent criminological experiment. It is grounded that criminological monitoring performs a signal function identifying criminogenic disadvantages of legal regulation and announcing directly or indirectly about them subjects, which somehow involved in the departmental, inter-agency lawmaking process. Special attention is paid to the fact that monitoring as a kind of criminological practice does not have to take law-making functions that are not inherent. Recommendations formed within its range have exclusively advisory, orienting, signal character.

It is established that criminological monitoring of legal regulation's efficiency in the sphere of crime counteraction may be considered as a stage in criminological expertise. Monitoring realization within criminological expertise creates conditions for maximum consideration of actual requirements, requests both of crime counteraction's subjects and objects of their criminal and preventive activity, it makes possible to minimize legal regulation's criminogenic results (to narrow its time periods).

It is proved that the analyzed monitoring undertaken as a part of criminological experiment aimed at identifying the related legal criminogenic factors that can either neutralize the full realization of the preventive measure's protective potential, or create completely new, independent from the object of the experiment, crime determinants, which are not included into predicted model of the crime situation.

Keywords: efficiency, legal regulation, crime counteraction, criminological monitoring, expertise, experiment.

Правове регулювання є відносно статичним правовим явищем, що зумовлюється, по-перше, динамізмом суспільних відносин, стрімкою еволюцією їх спрямованості, сфер, предмета та, по-друге, його об'єктивною інертністю, яка пов'язується з наявними нормотворчими процедурами, ускладненими як техніко-юридичними, так і суто політичними факторами.

Отже, нормативна основа правового регулювання в більшості випадків виконує роль наздоганяючої складової соціодинаміки. І чим більший часовий інтервал між фактичними змінами в параметрах останньої, що тягнуть за собою протиріччя у реальних потребах, запитах та можливостях, сформованих у межах правового регулювання, тим вищий ризик адаптації соціальних акторів до невідповідних умов реалізації своїх інтересів у протиправний, в тому числі і злочинний, спосіб. В окремих же випадках у цілому можна говорити про первинну кримінологічну необґрунтованість положень нормативно-правових актів, які проявляються у виді активізації кримінальної активності вже з самого початку функціонування механізму правового регулювання. Тому й виникає перш за все потреба у постійному підтриманні позитивно-правового ядра правової системи у стані максимальної відповідності соціальному контексту його реалізації. І в цьому сенсі кримінологічний моніторинг ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності виступає інструментом інформаційно-аналітичного забезпечення кримінально-превентивної правотворчості. Остання ж, у свою чергу, розглядається як необхідний елемент легітимації та упорядкування запобіжної діяльності на всіх її рівнях, напрямах і формах.

Теоретичні дослідження кримінологічних аспектів моніторингової діяльності тією чи іншою мірою висвітлені у працях Ю.М. АНтоняна, О.М. Бандурки, В.С. Батиргареєвої, М.М. Биргеу, Є.М. Блажівського, В.В. Василевича, М.Г. Вербенського, С.Ю. Віцина, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, І.М. Даньшина, Т.А. Денисової, О.М. Джужі, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, В.М. Кудрявцева, О.М. Литвинова, В.В. Лунєєва, В.М. Поповича та інших дослідників. Водночас, визнаючи суттєвий внесок зазначеної плеяди вчених у розроблення означеної проблематики, слід все ж зауважити, що й досі залишаються недостатньо вирішеними наукові та практичні проблеми використання результатів моніторингу у правотворчій діяльності, чим і зумовлюється актуальність теми статті.

Мета статті полягає у визначенні та характеристиці напрямів використання у правотворчості результатів кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності.

Правотворчість у сфері протидії злочинності - процес неоднорідний. При цьому наскрізний характер кримінологічного моніторингу правового регулювання дозволяє дистанціюватися від предметних його особливостей, завдань, які ставляться перед тими чи іншими нормативно-правовими актами, та акцентувати увагу на найбільш магістральних напрямах його застосування і використання його результатів у процесі правотворчості.

1. Обґрунтування кримінологічної доцільності внесення змін, доповнень до чинних нормативно-правових актів у сфері протидії злочинності. Інформація, що складає висновки кримінологічного моніторингу, має не лише фактологічний, констатуючий характер, а й містить рекомендації перетворюючого змісту. Такі рекомендації, як правило, не вирізняються своєю конкретикою, а лише позначають необхідні напрями, зміст змін, без детальної редакції правових норм. Розроблення останніх - справа більш масштабного дослідження, яке має бути ініційоване суб'єктом управління в системі протидії злочинності, який отримує відповідну моніторингову інформацію.

Кримінологічний моніторинг ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності, таким чином, виконує сигнальну функцію, виявляючи криміногенні недоліки правового регулювання та сповіщаючи про них прямо чи опосередковано суб'єктів, які так чи інакше залучені до процесу відомчої, міжвідомчої правотворчості, законотворчості. Наскільки успішно будуть реалізовані моніторингові рекомендації залежить від низки організаційно-управлінських, економічних, політичних, наукових факторів. При цьому особливу увагу слід звернути саме на останню групу факторів. Справа в тому, що аналітичний потенціал кримінологічного моніторингу чітко обмежений його предметом. Водночас, внесення змін до нормативно-правових актів передбачає необхідність врахування не лише чинників юридичного порядку - системно-правових зв'язків, техніко-юридичних вимог тощо, а й світоглядних (методологічних) орієнтирів, наукових основ, що визначають концептуальні засади розвитку певної галузі права з урахуванням вимог правової, кримінологічної, економічної, безпекової політики держави. Кримінологічна нормотворчість перебуває на межі вказаних векторів публічного управління, єднальним елементом якої має стати трансформована та викристалізувана з безлічі поки що неінституціоналізованих світських концепцій державна ідеологія.

Результати кримінологічного моніторингу, зафіксовані у відповідних висновках, мають піддаватися ґрунтовному концептуальному опрацюванню та за необхідності - корегуванню. Моніторинг як різновид кримінологічної практики не має на себе перебирати не властиві йому в принципі правотворчі функції. Сформовані в його межах рекомендації мають виключно дорадчий, орієнтуючий, сигнальний характер. Їх цінність, однак, обґрунтовується індикативним значенням. Як вказує І.О. Сєліванова, держава не може змінювати основоположний характер суспільних відносин за допомогою правових засобів, а тим більше утворювати нові суспільні відносини. Але право - це лише їх регулятор і стабілізатор [1, с. 30]. Тому й кримінологічний моніторинг слід розглядати як інструмент виявлення криміногенних проявів дестабілізації суспільних відносин, викликаних правовими чинниками. В цьому і полягає основне призначення моніторингу у правотворчій діяльності у сфері протидії злочинності - сприяння в адаптації правового регулювання реально наявним суспільним відносинам, запитам соціальної (в тому числі і кримінально-превентивної) практики.

2. Використання кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності як складової кримінологічної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів. Під кримінологічною експертизою зазвичай розуміється спеціальне, здійснюване на основі науково обґрунтованої методики кримінологічне дослідження нормативно-правових актів та їх проектів, спрямоване на виявлення, усунення або мінімізацію впливу таких їх положень, що детермінують або ж можуть детермінувати злочинність чи блокують або можуть блокувати дію антикримінальних заходів (засобів), що вживаються суспільством і державою [2, с. 200].

Можливо змоделювати випадки, коли здійснити кримінологічну експертизу того чи іншого проекту нормативно-правового акта достатньо складно в аспекті формування верифікованих та ймовірних кримінологічно значущих наслідків його прийняття. В таких випадках доцільно приймати рішення щодо ухвалення (прийняття) зазначеного нормативно-правового акта (в цілому або в частині, на певній території як пілотний проект тощо) з одночасним запровадженням моніторингу його дії [2, с. 154-155]. В цьому випадку ми можемо говорити про своєрідний кримінологічний експеримент, хід реалізації якого перебуває під постійним спостереженням моніторинговими засобами. Здійснюється систематичне збирання, аналіз, узагальнення, оцінка інформації про ймовірно криміногенні аспекти реалізації нормативно-правового акта, яка надсилається суб'єкту провадження кримінологічної експертизи для формування висновків і рекомендацій та подальшого прийняття рішення стосовно корегування положень указаного нормативно-правового акта, його скасування або ж прийняття (ухвалення) в цілому.

Таким чином, кримінологічний моніторинг ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності виявляється одним із етапів кримінологічної експертизи. А враховуючи те, що, як слушно зауважує Ю.В. Орлов, у широкому розумінні зазначена експертиза може вбачатись як форма кримінологічного контролю, що реалізується у вигляді наукового забезпечення процесу правотворчості і здійснюється в межах кримінологічної політики держави [2, с. 200], то і кримінологічний моніторинг виявляється залученим до наукового забезпечення правотворчої діяльності компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування. Отже, опосередковано досліджуваний вид моніторингу залучений і до орбіти кримінологічної політики. Зокрема, він виявляється одним з інструментів забезпечення її зв'язку з правовою політикою, а також з «живою» соціальною матерією - суспільними відносинами, соціальними практиками. Реалізація кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання в межах кримінологічної експертизи створює передумови для максимального врахування дійсних потреб, запитів як суб'єктів протидії злочинності, так і об'єктів їх кримінально-превентивної діяльності, дозволяє мінімізувати криміногенні наслідки (звузити його часові проміжки) правового регулювання.

В означеному аспекті отримувана моніторингова інформація має не лише фіксуюче, актуальне значення, а й прогностичне, що дає підстави деталізувати структурно-функціональну роль моніторингу у структурі кримінологічної експертизи. Вона полягає у забезпеченні експерта належною, емпірично обґрунтованою інформацією, використання якої відкриває можливості для більш виваженого та ймовірного кримінологічного прогнозу дії нормативно-правового акта в цілому чи на всій території, що відрізняється від відповідного пілотного проекту. Саме прогностична спрямованість моніторингової інформації визначає доцільність та необхідність супроводження моніторингом експериментальної дії нормативно-правових актів, щодо яких здійснюється кримінологічна експертиза.

Для формування ж висновків та рекомендацій застосовуються традиційні для прогнозування методи: екстраполяція, експертні оцінки, моделювання та ін. При цьому слід мати на увазі, що в основі кримінологічного прогнозування знаходяться певні передумови, до числа яких, зокрема, відносяться: знання закономірностей розвитку суспільства, вивчення причин та умов учинення злочинів, знання тенденцій, які властиві економічним, політичним та іншим явищам; конкретне вивчення економічних, побутових, культурних та інших особливостей життя на певній території; аналіз очікуваних змін рівня життя населення, демографічних показників (народжуваність, смертність, міграція, зайнятість тощо). Таким чином, дослідницькою основою прогнозування під час провадження кримінологічної експертизи виступають тенденції змін у кримінологічній обстановці (детермінант злочинності, показників злочинності, факторів протидії злочинності) із урахуванням системи зазначених показників у сфері, що регулюватиметься (регулюється) об'єктом кримінологічної експертизи [2, с. 184-185].

У цій інформаційній системі координат вельми важливе місце відводиться моніторингу ефективності правового регулювання. Однак, як видається, він не є в цьому сенсі самодостатньою інформаційно-аналітичною процедурою, а вимагає поєднання як пошукової спрямованості, так і інтерпретації висновків на компліментарній основі з результатами дотичних досліджень (у тому числі й моніторингових) у суміжних галузей знань, які є дотичними до тих, що залучені безпосередньо до вивчення предмета правого регулювання. Отже, кримінологічний моніторинг як складова кримінологічної експертизи нормативно-правових актів є однією з центральних, однак не виключних практик у системі експериментальної перевірки робочих гіпотез щодо кримінологічної ефективності правового регулювання.

3. Використання кримінологічного моніторингу ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності як самостійного кримінологічного експерименту. Така необхідність виникає у тих випадках, коли кримінологічний експеримент, серед іншого, супроводжується і перевіркою ефективності окремих елементів соціально-правового механізму забезпечення функціонування певного інструмента кримінальної превенції, що експериментується. Як правило, будь-який кримінально-превентивний захід, який здійснюється органами державної влади, має під собою певну правову основу. А тому експериментальна перевірка будь-яких інновацій у цій сфері стосується також і перевірки ефективності правового регулювання.

Переконані, що кримінологічний експеримент як метод наукового пізнання дійсності є можливим та доцільним. І в тому випадку, коли правові фактори є суттєвими для перебігу експерименту або ж можуть мати побічне, однак впливове негативне значення для кримінально-превентивної діяльності, він обов'язково має бути складовою експерименту.

У цілому ж кримінологічний експеримент можна визначити як різновид загальнонаукового експерименту, що полягає у перевірці кримінологічних гіпотез засобами моделювання кримінальної реальності чи її окремих елементів. При цьому як залежна змінна виступає модель злочинного результату, а незалежними змінними - різноманітні штучні (модельні) фактори, що ізоморфно відображають основні елементи злочинної активності [3, с. 42]. В такому розумінні кримінологічний моніторинг ефективності правового регулювання у сфері протидії злочинності, що здійснюється у складі кримінологічного експерименту, спрямований на виявлення супутніх правових криміногенних факторів, що можуть або нейтралізувати (блокувати) повноцінну реалізацію запобіжного потенціалу превентивного заходу, що експериментується, або ж створювати абсолютно нові, незалежні від об'єкта експерименту, детермінанти злочинності (наприклад, корупціогенні фактори у сфері діяльності правоохоронних органів або ж фактори латентизації злочинності як продукт обтяжливої процедури звернення, реєстрації, провадження щодо розгляду заяв тощо), які не увійшли до прогнозованої моделі криміногенної обстановки, що матиме місце за результатами впровадження експериментальної програми (заходу). Елементи ж механізму самого правового регулювання виступають як незалежні змінні, які за результатами моніторингу мають набути значення кримінологічної моделі, що розглядається крізь призму взаємозв'язків юридичних чинників системи протидії злочинності та кримінальної активності.

Висновки та рекомендації вказаного моніторингу можуть бути використані у сфері правотворчості для корегування змісту чинних норм права, прийняття нових нормативно-правових актів, слугувати підставою для ініціювання кримінологічної експертизи нормативно-правового акта, що є основою правового регулювання реалізації кримінально-превентивного заходу, який піддавався експерименту, або ж взагалі для ухвалення рішення про відмову від подальшого експерименту - його негайне припинення.

Отже, моніторинг ефективності правового регулювання є невід'ємною складовою забезпечення наукової обґрунтованості правотворчості у сфері протидії злочинності та соціальної адаптивності останньої в цілому.

моніторинг злочинність кримінологічний

Список використаних джерел

1. Сєліванова І.О. Концептуальні засади формування та зміни законодавства / І.О. Сєліванова // Юридичний журнал. - 2005. - № 6 (36). - С. 30-32.

2. Орлов Ю.В. Кримінологічна експертиза нормативно-правових актів і їх проектів: науково-методичне забезпечення: монографія / Ю.В. Орлов. - Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав»», 2010. - 266 с.

3. Будякова Т.П. Активные методы в виктимологии / Т.П. Будякова // Криминологический журнал Байкальского государственного университета экономики и права. - 2011. - № 3 (17). - С. 42-49

Размещено на Allbest.ru