Формування нової парадигми оперативно-розшукової діяльності на основі стратегії забезпечення економічної безпеки країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 343.1(477)

ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ПАРАДИГМИ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВІ СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ

В.А. Некрасов

Постановка проблеми. Парадигма (дав.-гр. лараЗауда, para- deigma - приклад, зразок) - багатозначний термін, який залежно від кон тексту може означати: у сучасній філософії науки - система теоретичних, методологічних і аксіологічних установок, які є зразком розв'язування наукових завдань і які поділяють усі члени наукового співтовариства; сис тема форм, уявлень і цінностей одного поняття, які відображають його видозміну, історичний шлях, заради досягнення ідеального поняття.

Термін «парадигма» у філософію науки уперше впровадив пози тивіст Густав Бергман, однак справжній пріоритет у його використанні і поширенні належить Томасу С. Куну. У книзі «Структура наукових ре волюцій» (1962) [1] Т. С. Кун зазначає про можливості виокремлення двох основних аспектів парадигми: епістемічного й соціального. У епі- стемічному розумінні парадигма - це сукупність фундаментальних знань, цінностей, переконань і технічних прийомів, що є зразком науко вої діяльності. У соціальному - парадигма характеризується через конк ретне наукове співтовариство, цілісність і межі якого вона визначає.

Парадигма, на думку Т. С. Куна, пов'язана з періодами науки, у межах яких вони виконують проективно-програмувальну і селективно заборонну функції. Зміну парадигми здійснюють за допомогою науко вих революцій, що пов'язано зі своєрідним гештальт-зміщенням уваги наукового співтовариства на нову систему світогляду й цінностей.

Стан дослідження. Останніми роками тим чи іншим галузевим проблемам протидії злочинам у сфері господарської діяльності або окремим їх напрямам були присвячені роботи К. В. Антонова, Л. І. Ар куші, А. Ф. Волобуєва, В. І. Василинчука, Н. О. Гуторової, О. Ф. Дол- женкова, В. П. Захарова, В. В. Коваленко, О. Е. Користіна, В. В. Ли сенко, Г. А. Матусовського, В. Л. Ортинського, В. М. Поповича, Б. Г. Ро- зовського, Є. Л. Стрельцова, С. С. Чернявського, М. І. Хавронюка, В. В. Шендрика, В. Ю. Шепітка, П. В. Цимбала та ін.

Зважаючи на ключові засади сучасних наукових поглядів, які були висвітлені зазначеними науковцями і за допомогою яких було сформовано структуру наукових конструкцій, розглянемо можливі шляхи розв'язання проблем теорії оперативно-розшукової діяльності у контексті досліджуваної проблематики. Звертаючи увагу на ґенезу оперативно-розшукової діяльності як науки, галузі знань різновиду правоохоронної діяльності, можемо говорити про розшукову парадиг му, що була сформована в царській Росії (до складу якої входила та кож Україна), про оперативно-розшукову парадигму радянського пері оду (стосовно органів внутрішніх справ) та нову парадигму.

Сформована в радянський період парадигма оперативно-роз- шукової діяльності розглядалася як другорядна, спеціальна діяльність, урегульована на рівні наказів і інструкцій, покликана обслуговувати кримінально-процесуальну діяльність й безпосередньо не пов'язану з державною безпекою [2].

Але перехід до нової державності потребував не догматичного, а наукового підходу до безпеки країни. Це виявилося у виникненні таких категорій, як «національна» й «економічна безпека», у легітимізації опе- ративно-розшукової діяльності та у контексті сучасного розуміння кри мінальної юстиції, поєднанні ключових положень кримінально-проце суальної науки та теорії оперативно-розшукової діяльності.

Тепер, на думку О. Є. Шарихіна [3], важливі не тільки вдоско налення процедурної її складової з визначенням законодавчих припи сів щодо правового регулювання, а й побудова її нової концептуальної моделі на принципах правової держави, що необхідно для адекватної боротьби з організованою злочинністю, зокрема у сфері економіки. Це дозволить вчасно вносити системні зміни й доповнення не тільки в законодавчі акти, але й у систему підготовки кадрів для правоохорон них органів, включаючи проведення оптимізації системи правоохо ронних органів України.

Практика закордонних країн свідчить, що оперативно-розшукові прийоми й методи застосовуються і для одержання інформації про кримінальне середовище з метою вжиття превентивних заходів, і для проведення прихованого розслідування для одержання доказів злочин ної діяльності, пошуку свідків у справі, розшуку майна, одержаного злочинним шляхом, і вироблення ефективного механізму протидії ле галізації (відмиванню) злочинних доходів, забезпечення безпеки учас ників кримінального судочинства тощо [2].

Фактично вирішено питання у межах угод і договорів про між народне співробітництво в боротьбі із транснаціональною організова ною злочинністю, де оперативно-розшукові заходи (контрольоване постачання, електронне спостереження, інші форми спостереження, а також агентурні операції) розглядаються як спеціальні методи розслі дування. Про це свідчить прогресивне, на наш погляд, упорядкування нового Кримінального процесуального кодексу України (2012 р.), гла ва 21 якого визначає негласні слідчі (розшукові) дії.

Це дозволяє стверджувати, що оперативно-розшукова діяльність має універсальні засоби для проведення прихованого, спеціального розслідування, які можуть бути використані на національному і міжна родному рівнях.

Отож, необхідність зміни оперативно-розшукової парадигми обумовлена:

- моделлю державного устрою;

- моделлю правової системи;

- характером загроз у сфері економіки;

- рівнем наукових розробок у сфері національної безпеки, кри мінального процесу, криміналістики й оперативно-розшукової діяль ності тощо.

Відтак особливої значущості набуває комплексне дослідження теоретико-правових проблем національної й економічної безпеки через призму загроз, де оперативно-розшукова діяльність виступає універ сальним інструментом вирішення низки взаємозалежних завдань, спрямованих на одержання інформації про реальну й потенційну за грози, виявлення уразливих місць цієї загрози й вживання необхідних заходів для реагування.

Виклад основних положень. Досвід країн із розвиненими правовими системами засвідчує, що оперативно-розшукова діяль ність успішно використовується як потужна зброя із запобігання й боротьби з різними проявами злочинної діяльності, включаючи кору пцію й організовану злочинність, а її технологія й рівень правового регулювання ґрунтуються на системно-правовому підході, що відо бражається у межах певної наукової парадигми адекватної моделі державного устрою.

Водночас без належного реагування організована злочинність і корупція розпочали контролювати важливі об'єкти й деякі сектори економіки. Це призвело до того, що окремі галузі фактично повністю контролюються кримінальними структурами, впливаючи на зміцнення тіньового сектора економіки й не дозволяючи формувати систему еко номічної безпеки країни. Однією з найнебезпечніших тенденцій є по- літизація злочинних співтовариств, а також зростання корупції в орга нах державної влади й управління [4].

Держава намагалася змінити ситуацію переходом до активної діяльності у сфері законотворчості, легалізувавши оперативно-розшу- кову діяльність і збільшивши кількість правоохоронних відомств, які одержали право на її проведення, принципово змінивши модель кри мінального провадження у злочинах, здійснивши кодифікацію подат кового законодавства з визначенням повноважень одного з правоохо ронних органів податкової міліції, до компетенції якої входить викрит тя технологій та схем руху тіньових потоків та ін.

Після легалізації оперативно-розшукової діяльності на рівні закону в науковій площині окреслився перехід від удосконалювання технології оперативно-розшукової діяльності як оперативного мистецтва, що було характерно для радянського періоду, до підвищення рівня ефективності її організаційної складової та законодавчого регулювання. Це відображено в тематиці дисертаційних робіт [5], й на рівні прийняття у 1992 р. Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Цей процес удосконалювання законодавчого регулювання триває. Але радикально це не змінює ситуацію у боротьбі зі злочинністю, адже продовжує діяти стара радянська оперативно-розшукова парадигма.

Крім того, була розпочата спроба боротися з організованою зло чинністю за допомогою указів і програм, спрямованих на посилення боротьби зі злочинністю. Це також не дало очікуваного результату в сфері боротьби зі злочинністю, включаючи й боротьбу з організова ною економічною злочинністю, тому що основний наголос був зроб лений на тактичний рівень удосконалювання оперативно-розшукової діяльності й на угоди між правоохоронними органами й контролюю чими структурами з питань забезпечення економічної безпеки, без змі ни якісних характеристик діяльності правоохоронних структур.

Надалі спостерігається перехід на концептуальний рівень реалі зації оперативно-розшукової діяльності стосовно боротьби з організо ваною злочинністю й корупцією. Це відображається в Законі України «Про основи національної безпеки України» (2003 р.) (ст. 10) [6], де передбачалося активно використовувати методи оперативно-розшуко- вої діяльності для спільного вжиття планових та оперативних заходів у межах міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки. Удоско налювання правового регулювання оперативно-розшукової діяльності ґрунтувалося на досягнутих результатах розвитку теорії оперативно- розшукової діяльності. Однак в інших нормативних актах, виданих згодом, зокрема в Указі Президента України «Про Стратегію націона льної безпеки України» від 12 лютого 2007 р., про це не згадується.

У новому науковому напрямі прийнято вирізняти стадії (етапи). Перша - це період «основоположення», до його початку можна віднес ти появи перших праць, присвячених предмету, що ще не стосується жодної з галузей знань.

На другому - триває процес становлення нової сфери знань, що привертає до себе увагу дедалі більшої кількості фахівців високої квалі фікації. У цей період оперативно-розшукова діяльність і її теорія розгля даються ще не тільки як самостійний напрям, але як частина науки кри міналістики. Це період 80-х років XX ст., коли теорія оперативно-роз- шукової діяльності розглядається як частина предмета криміналістики.

Третій етап - «інституалізації» організаційного оформлення, визнання масових розробок у новій сфері. Для теорії оперативно- розшукової діяльності одним із ознак настання цього етапу є прийнят тя Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» 1992 р. Розробку нових ідей здійснюють наукові школи, організуються конфе ренції й симпозіуми, формуються відповідні кафедри у вишах. Іншими словами, у структурі науки виникає новий соціально-професійний ін ститут з атрибутами наукового напряму. Фактично теорія оперативно- розшукової діяльності в цей час перебуває на цьому рубежі [2].

Нові підходи до викладання правових основ оперативно- розшукової діяльності обумовили виокремлення складів оперативно- розшукових заходів (їх юридично значущого змісту). Засновником нового напряму став А. Ю. Шумілов [7], надалі на сторінках низки наукових видань розгорнулась полеміка з приводу допустимості та доцільності виокремлення складів оперативно-розшукових заходів [8]. Це найперше було обумовлено тим, що законодавець визначив відомо сті про організацію й тактику оперативно-розшукової діяльності як ті, що входять до державної таємниці.

Оперативно-розшукова діяльність стає легітимним явищем. Су часна парадигма оперативно-розшукової діяльності містить елементи теоретичних розробок розшукової діяльності царського, радянського періодів і правової держави. У результаті в цей час спостерігаємо кон куренцію поглядів, що виявляється не тільки в межах наукових диску сій, але й у рамках проектів законодавчих актів.

Як ми зазначали, теорія оперативно-розшукової діяльності полі цейської держави була обумовлена необхідністю домінанти політично го розшуку, а ця діяльність розглядалася як функція органу дізнання, яким виступала поліція в цілому. У межах радянської держави розпо чали формуватися дві відомчі школи оперативно-розшукової діяльнос ті: перша була представлена представниками органів служби безпеки, де під оперативно-розшуковою малася на увазі контррозвідувальна діяльність, що розширено тлумачилася, і другою була школа органів внутрішніх справ, де оперативно-розшукова діяльність розглядалася як прихований метод боротьби із загальнокримінальною злочинністю. Третю школу організували представники криміналістичної науки. Тут оперативно-розшукова діяльність розглядалася як спосіб розкриття й розслідування злочинів прихованими методами.

У науковому аспекті можна виокремити кілька напрямів у до слідженні теорії оперативно-розшукової діяльності, а також її пізнання з позицій різних наук [9]Одну з перших спроб здійснити системне дослідження наукових напрямів і шкіл в оперативно-розшуковій діяльності зробив О. Ю. Шумілов..

Так, представники першого напряму (радянські російські науко вці Д. В. Гребельський, Г. К. Синілов, К. К. Горяінов, Ю. Ф. Кваша, І. О. Клімов, К. В. Сурков, О. О. Чувілев і вітчизняні І. П. Козаченко [10] та ін.) розглядають оперативно-розшукову діяльність як частину державно-правових заходів боротьби зі злочинністю, включаючи й боротьбу з організованою й економічною злочинністю. Вони вирізня ють в оперативно-розшуковій діяльності методи наукового досліджен ня й практичної діяльності, розглядаючи оперативно-розшукову діяль ність як функцію органів кримінальної юстиціїЗокрема, Г. К. Синілов ще у 1982 р. у докторській роботі «Правові та такти чні основи оперативно-розшукової діяльності радянської міліції» сформулював думку, що оперативно-розшукова діяльність є необхідним інструментом бороть би з організованою та економічною злочинністю. Він наголошував, що за прове дення цієї діяльності формуються специфічні відносини, які потребують право вого регулювання. .

У межах парадигми оперативно-розшукової діяльності А. Ф. Воз ний [11], В. А. Лукашов [12], В. А. Ященко [13], М. П. Водько [14], О. Ф. Долженков, О. П. Снігерьов, В. Л. Ортинський і низка інших учених сформулювали концепцію предмета теорії оперативно-розшукової діяль ності органів внутрішніх справ.

У 80-і рр. різні точки зору щодо предмета теорії оперативно- розшукової діяльності висвітлюються в такому формулюванні: опера тивно-розшукова діяльність - це система розвідувальних (пошукових) заходів, здійснюваних міліцією відповідно до вимог закону для запобі гання й розкриття злочинів.

Після проголошення незалежності українська оперативно- розшукова наука розпочала самостійно формувати власні підходи що до розуміння її місця в системі протидії злочинності. Для цього пері оду характерний вплив російської школи на усі процеси, що відбува лися у цьому напрямі. Незважаючи на те, що в країні здійснювалися дисертаційні дослідження на кандидатському рівні, найбільше науко вих посилань було саме на російські видання та наукові праці. Тому вплив російської наукової школи на формування методології операти- вно-розшукової діяльності беззаперечний. Тому звернемо увагу на ключові праці того періоду, які здійснили влив на формування вітчиз няної оперативно-розшукової науки. У цей період І. О. Клімов (1995 р.) у докторській дисертації «Оперативно-розшукова діяльність органів внутрішніх справ як процес пізнання» зазначав, що теорія оперативно- розшукової діяльності - це наука, що досліджує закономірності вчи нення злочинів і протидії кримінальному середовищу, виникнення ін формації про злочин і його учасників, збирання, оцінки й використан ня фактичних даних про них, а також розробляє правові, організаційні, методичні й тактичні основи ефективного застосування оперативно- розшукових сил, засобів і методів у боротьбі зі злочинністю. Він виді ляє практичні методи й наукові методи теорії оперативно-розшукової діяльності.

Практичні методи оперативно-розшукової діяльності відрізня ються від наукових тим, що мають обмежену і підкреслену розвідуваль но-пошукову спрямованість пізнання фактичних обставин учинення злочинів і кримінального середовища за допомогою застосування глас них, негласних сил, засобів і прийомів. Уявляється цікавим виокремлен ня стратегічних і тактичних завдань оперативно-розшукової діяльності. У цьому зв'язку, на думку І. О. Клімова, стратегічні завдання охоплю ють таку систему оперативно-розшукових заходів, які забезпечують нейтралізацію або припинення дій найнебезпечніших форм злочинних проявів і факторів, що ускладнюють криміногенну ситуацію в країні [15].

Значний внесок у розуміння предмета теорії оперативно-роз шукової діяльності зробили криміналісти [16]. Так, Л. Д Самигін ще 1989 р. у роботі «Розслідування злочинів як система діяльності» [17] за значав, що оперативно-розшукова діяльність не завжди пов'язана з роз слідуванням і його завданнями. Вона реалізується для вирішення розвіду вальних і контррозвідувальних завдань, виявлення й попередження зло чинів, тобто за кримінальним процесом. Така позиція ще раз підтверджу вала те, що сутністю оперативно-розшукової є розвідувальна (контррозві- дувальна) діяльність, а результатом повинна бути державна безпека.

Безумовно, такий підхід виконав позитивну роль у розвитку те орії оперативно-розшукової діяльності за визначення законодавцем завдань оперативно-розшукової діяльності в тактичному аспекті боро тьби зі злочинністю, тобто коли оперативно-розшукова діяльність роз глядається як із виявлення, попередження, припинення й розкриття злочинів, установлення осіб, які їх готують, учиняють або вчинили, розшуку тих, які переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від кримінального покарання, а також безвісти зниклих.

Упорядкування законодавства про оперативно-розшукову дія льність і в цілому розвиток правового регулювання оперативно - розшукової роботи обумовило написання перших відкритих моногра фій, присвячених цій проблемі [18].

Поряд із цими напрямами в теорії радянського періоду розпочав формуватися й позавідомчий вектор наукового підходу до оперативно- пошукової діяльності. До представників цього напряму належать: А. В. Іщенко, В. Я. Колдін, В. С. Кузмічев, В. В. Лисенко, І. Ф. Пантє- лєєв, М. О. Селіванов і низка інших науковців, які розглядали теорію оперативно-розшукової діяльності як частину науки криміналістики. З огляду на те, що криміналістика стала основою для розкриття й роз слідування злочинних діянь, теорія оперативно-розшукової діяльнос ті може стати науковою основою для прихованого контролю як фор ми боротьби з організованою економічною злочинністю, тобто фор мою прихованого розслідування. У розвитку цього розуміння операти- вно-розшукова теорія розглядалася як елемент стратегії попередження організованих форм злочинності.

Свою позицію стосовно оперативно-розшукової діяльності ви словлювали й психологи. Зокрема, А. Р. Ратінов зазначав, що операти вно-розшукова діяльність реалізується не задля знищення «супротив ника», її своєрідність також у тому, що «супротивник», як правило, ухиляється від відкритого зіткнення. Він діє таємно, замасковано для того, щоб приховати справжнє обличчя. Відтак виникає пошуковий, розвідувальний характер оперативно-розшукової діяльності.

Ці підходи свідчать не тільки про наявність різних поглядів на проблеми й перспективи розвитку цієї діяльності, але й про необхід ність формування нової парадигми, що відповідає сучасним вимогам і моделі правової держави, і реаліям боротьби з організованою економі чною злочинністю. оперативний розшуковий злочинність стратегія

Саме відсутністю такої парадигми можна пояснити те, що відо мості про оперативно-розшукову діяльність були виключені з редакції нової стратегії національної безпеки України [19].

Безумовно, наукові дослідження, здійснені вченими, дозволили після прийняття Конституції України в 1996 р. у рамках нової редакції закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та нового Кримінального процесуального кодексу (2012 р.), поряд із завданнями, спрямованими на боротьбу зі злочинністю, у цілому вирізнити й таке завдання стратегічного порядку, як отримання інформації про події або дії, що створюють загрозу національній безпеці, зокрема економічній. У межах реалізації цього завдання підрозділам МВС України та подат ковій міліції Міністерства доходів і зборів України рекомендувалося організувати збір, обробку й аналіз відомостей про загрози економіч ній безпеці України щодо таких основних питань:

- участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної по літики у сфері боротьби зі злочинністю, захисту економіки та об'єктів права власності;

- нові способи й схеми вчинення податкових злочинів і право порушень, масове поширення яких може завдати значної шкоди еко номічній безпеці держави (конкретні приклади). Пропозиції щодо їх нього припинення й нейтралізації;

- загрози економічній безпеці України у сфері зовнішньоеконо мічної діяльності та ін.

Наведений перелік свідчить про те, що можливості оперативно- розшукової діяльності не використовуються повною мірою, тому що питанням корупції й організованої злочинності тут приділяється не значна увага. Було б доцільно в зазначений перелік відомостей про загрози додати такі позиції:

- рівень впливу організованої злочинності на економічні проце си в регіоні;

- вплив організованої злочинності на розміщення сил у різних ешелонах влади;

- вихід організованих злочинних груп за кордон;

- де відмиваються доходи, одержані злочинним шляхом.

Наприкінці XX ст. експансія оперативно-розшукової діяльності

розпочала проявлятися в межах законодавчих актів, спрямованих на боротьбу з різними проявами злочинності. Це виявилося не тільки в статусних законах різних правоохоронних відомств, але й інших зако нах, зокрема в Законі України «Про державну таємницю».

У Законі України «Про заходи протидії незаконному обігу нарко тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (1995 р.) законодавець не тільки зазначає про оперативно- розшукову діяльність, але й розкриває такі поняття, як контрольоване постачання й оперативна закупівля стосовно боротьби з наркодилерами.

Як зазначалось у новому Кримінальному процесуальному коде ксі України (глава 21), вперше у модель кримінального провадження введено до уповноважень слідчого нову сукупність дій, а саме - негла сні слідчі (розшукові) дії, що охоплюють (по суті, у попередньому тлумаченні), оперативно-розшукові заходи, до яких належать: § 2 втручання у приватне спілкування, входить: аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електро нних інформаційних систем. Крім зазначеного, § 3 цього розділу охоп лює інші види негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема ст. 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; ст. 268. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу; ст. 269. Спостереження за особою, річчю або місцем; ст. 270. Аудіо-, відеоконтроль місця; ст. 271. Контроль за вчиненням злочину, який проводиться в таких формах, як 1) контрольоване постачання; 2) контрольована та оперативна закупівлі; 3) спеціальний слідчий екс перимент; 4) імітування обстановки злочину; ст. 275. Використання конфіденційного співробітництва.

Відомо, що будь-яку діяльність можна розглядати як сукупність елементів: суб'єкт, об'єкт, принципи, правова основа, завдання, мета, форми, методи й результат. У цьому випадку йдеться про діяльнісний підхід.

Необхідно зазначити, що з урахуванням подвійності природи оперативно-розшукової діяльності, крім відомчого підходу, що не до зволяв пов'язувати оперативно-розшукову діяльність із проблемою безпеки країни з ідеологічних причин, для радянського періоду харак терне вдосконалення саме технології оперативно-розшукової діяльнос ті з уваги на її розвідувально-пошукову сутність. Саме цей аспект став домінантним не тільки в науковому, але й у навчальному процесі.

У результаті певної еволюції пошукової й розвідувальної діяль ності з подальшим юридичним обґрунтуванням цієї функції держави, що обумовлена об'єктивною необхідністю реагування на небезпеки, які мають конкретно-історичний характер, виникає правомірне питан ня, у межах системи якого діють органи, уповноважені на її проведен ня. Безумовно, необхідно зважати, що залежно від форми державного устрою змінювалася не тільки форма, але й зміст цього виду діяльнос ті. Від суто кримінального пошуку, інквізиційного процесу, політично го розшуку, розвідувальної й контррозвідувальної діяльності операти- вно-розшукова діяльність у правовій державі пройшла тривалий шлях до розмежування оперативно-розшукової діяльності з розвідувальною й контррозвідувальною, хоча не втратила розвідувально-пошукову спрямованість [20].

У дослідженні оперативно-розшукової діяльності розпочинає застосовуватись метод порівняльного правознавства для вдосконален ня правового регулювання цієї діяльності. Це дозволило порушити питання про те, що правове регулювання не повинно обмежуватись тільки Законом «Про оперативно-розшукову діяльність», але й удоско налюватись у межах нового КПК України (2012 р.).

Реалізація ідеї правової держави припускає необхідність вико ристання наукового потенціалу для формування систем національної безпеки країни, спираючись на національні інтереси й виявляючи реа льні й потенційні загрози, тому в Концепції національної безпеки України знаходимо висвітлення наведених парадигм [21].

У цьому, й на це також звертав увагу О. Є. Шарихін [22], важ ливо зазначити, що процес формування парадигми оперативно-розшу- кової діяльності в нашій країні обумовлений такими факторами, як загроза криміналізації суспільних відносин, де джерелом виступає ор ганізована економічна злочинність. Відтак необхідно зрозуміти, що парадигма оперативно-розшукової діяльності повинна бути чітко пов'язана з парадигмою національної безпеки й стати ключовою лан кою в межах переходу від стратегії протидії до контролю. Це дозво лить розглядати оперативно-розшукову діяльність як форму прихова ного розслідування в боротьбі зі злочинністю.

Висновки

Сучасні підходи до розуміння нової парадигми опе ративно-розшукової діяльності повинні ґрунтуватися на напрямах, які мають стратегічний, випереджальний характер, усвідомленні того, що в межах моделі кримінального провадження складно, а у більшості випадках - практично неможливо, протидіяти транснаціональній орга нізованій економічній злочинності, про що свідчить і закордонний до свід. Треба усвідомлювати, що якою б прогресивною не була модель кримінального провадження, вона не здатна діяти у непритаманних для неї умовах. Елементами, які повинні охоплювати стратегічний на прям, можуть стати: довготривалі агентурні операції, електронне спо стереження, оперативний контроль за кримінальним середовищем, руйнування кримінальних схем у цілому або окремих їх сегментів, аналітико-прогностична діяльність тощо, що не зовсім узгоджується із системою кримінального провадження, відповідно вони повинні здійс нюватись за межами кримінального процесу.

Водночас такий підхід дозволить розглядати організацію й так тику цієї діяльності як елемент досудового розслідування в прихованій формі. У результаті, відомості, отримані в процесі проведення неглас них слідчих (розшукових) дій, особливо оперативно-розшукових захо дів, належатимуть до таємниці слідства, тобто до службової таємниці. Вибір оперативно-розшукової діяльності як засобу адекватного реагу вання на реальні загрози економічній безпеці України обумовлений і характером небезпеки, одним із джерел якої є організована економічна злочинність, і новим концептуальним підходом, що ґрунтується на сучасному сприйнятті оперативно-розшукової діяльності.

Література

1. Kuhn T. S. The Structure of Scientific Revolutions / T. S. Kuhn. - Chicago: University of Chicago Press, 1962; Кун Т. С. Структура научных революций / Т. С. Кун. - М.: АСТ, 2003. - 605 с.

2. Шарихин А. Е. Новая парадигма оперативно-розыскной деятельности и ее роль в обеспечении экономической безопасности России: монография / А.Е. Шарихин. - М.: Академия экономической безопасности МВД России, 2007. - 387с.

3. Шарихин А. Е. Оперативно-розыскная деятельность в обеспечении эко номической безопасности России: проблемы и перспективы: монография / А. Е. Шарихин. - М.: Издательский дом Шумиловой И. И., 2006. -166 с.

4. Долженков О. Ф. Основи розвідки в середовищі та інфраструктурі зло чинності: монографія / О. Ф. Долженков, В. А. Некрасов, Ю. Е. Черкасов. - Одеса: РВВ ОЮІ НУВС. - 2003. - С. 8-12.

5. Про основи національної безпеки України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351.

6. Шумилов А. Ю. Юридические основы оперативно-розыскных меропри ятий / А. Ю. Шумилов. - М., 1999.

7. Некрасов В. А. Методи оперативно-розшукової діяльності: навч. посіб ник / В. А. Некрасов, В. Б. Індиченко, В. В. Матвійчук. - К.: РВВ МО, 2005. -208 с.; Петров В. В. Еще раз о юридически значимой структуре оперативно розыскного мероприятия / В. В. Петров // Оперативник (сыщик). - 2006. - № 1. - С.38-42; Некрасов В. А. Визначення методів і оперативно-розшукових заходів у теорії та практиці оперативно-розшукової діяльності / В. А. Некрасов // Віс ник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідо- ренка. - 2009. - Спец. вип. № 2: у 2 ч. (ч. 2). - С. 21-35; Система методів опе ративно-розшукової діяльності: монографія / за заг. ред. О. Ф. Долженкова. - Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. - 262 с.; Негласні слідчі (розшукові) дії: курс лек цій / за ред. Д. М. Никифорчука. - К.: НАВС, 2012. - 123 с.; Скулиш Є. Д. Не гласні слідчі дії за Кримінально-процесуальним законодавством України / Є. Д. Скулиш // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2012. - № 2. - С. 15-23; Сервецький І. В. Теорія оперативно-розшукових заходів: мо нографія / І. В. Сервецький, Г. О. Якименко. - К.: МВС України, 2006. - 239 с.

8. Шумілов О. Ю. О научных направлениях и школах в области изучения сыска / О. Ю. Шумілов // Проблемы формирования уголовно-розыскного пра ва (Право и сыск): авторский сб. науч. работ / авт.-сост. А. Ю. Шумилов. - М., 2001. - Вып. 4. - С. 3-4.

9. Козаченко І. П. Оперативно-розшукова діяльність як державно-правова форма боротьби зі злочинністю (поняття, суть, завдання та підстави): навч. посібник / І. П. Козаченко. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. - 44 с.; Козаченко І. П. Правові, морально-етичні та організаційні основи опера- тивно-розшукової діяльності / І. П. Козаченко, В. Л. Регульський. - Львів: ЛІВС, 1999. - 219 с.

10. Возный А. Ф. Уголовно-правовые и этические проблемы теории и практики оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел / А. Ф. Возный. - М., 1980. - 42 с.

11. Лукашов В. А. Правовые и организационно-тактические проблемы со ветского уголовного розыска: автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук / В. А. Лукашов. - М., 1972. - 50 с.

12. Ященко В. А. Філософсько-правові засади оперативно-розшукової дія льності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид наук: спец. 12.00.12 «Філософія права» / В. А. Ященко. - К., 2005. - 31 с.

13. Водько М. П. Основи оперативно-розыскной деятельности: учеб. посо бие / М. П. Водько. - М.: Московский университет МВД России, 2005. - 254 с.

14. Климов И. А. Оперативно-розыскная деятельность органов внутренних дел как процесс познания (проблемы теории и практики): автореф. дисс. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук / И. А. Климов. - М., 1995. - С. 31.

15. Криминалистика: учебник: в 3 т. - Т. 1: История, общая и частные тео рии / под ред. Р. С. Белкина, В. Г. Коломацкого. - М.: Акад. МВД России, 1995; Салтевський М. В. Криміналістика: підручник: у 2-х ч. - Ч. 1 / М. В. Сал- тевський - X.: КонСУМ; Основа, 1999. - 416 с.; Криміналістика: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., пере- робл. і допов. - К.: Ін Юре, 2004. - 728 с.

16. Самыгин Л. Д. Расследование преступлений как система деятельности / Л. Д. Самыгин. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 180 c.

17. Долженков О. Ф. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції: монография / О. Ф. Долженков, А. Ф. Думко, І. П. Козаченко; НДРВВ ОІВС. - Одеса, 2000. - 134 с.; Бараненко Б. И. Мето дология теории и практики ОРД в современных условиях: проблемы и перспе ктивы: монография / Б. И. Бараненко, Э. А. Дидоренко; ЛАВД. - Луганск, 2004. - 92 с.; Хараберюш І. Ф. Використання оперативно-технічних засобів у протидії злочинам, що вчиняються у сфері нових інформаційних технологій: монография / І. Ф. Хараберюш, В. Я. Мацюк, В. А. Некрасов, О. І. Хараберюш. - К.: КНТ, 2007. - 196 с.; Некрасов В. А. Оперативне розпізнавання: монографія / В. А. Некрасов, В. Я. Мацюк, Н. Є. Філіпенко, Л. В. Родинюк. - К.: КНТ, 2007. - 216 с.; Усенко В. Ф. Використання конфіденційної допомоги громадян у боротьбі зі злочинами: монографія / В. Ф. Усенко, В. А. Некрасов, В. Я. Мацюк. - К.: КНТ, 2007. - 204 с.

18. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента Украї ни від 12 лютого 2007 р. № 105/2007 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента від 08.06.2012 р. № 389/2012.

19. Некрасов В. А. Про співвідношення понять «оперативно-розшукова ді яльність», «розвідка», та «контррозвідка» / В. А. Некрасов // Організаційно- правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті: матеріали всеук раїнської науково-практичної конференції (9-10 жовт. 2009 р.). - Одеса: ОДУВС, 2009. - С. 287-291.

20. Некрасов В. А. Поняття сучасної стратегії протидії злочинам у сфері господарської діяльності та напрями її реалізації / В. А. Некрасов // Бюлетень обміну досвідом роботи. - 2012. - № 192. - С. 80-89.

21. Шарихин А. Е. Стратегия борьбы с организованной экономической преступностью: от противодействия к контролю / А. Е. Шарихин // Налоговая политика и практика. - 2006. - № 10. - С. 40-43.

Анотація

Визначено нову парадигму оперативно-розшукової діяльності з ураху ванням сучасної стратегії забезпечення економічної безпеки країни. Установ лено фактори, що обумовлюють необхідність зміни оперативно-розшукової парадигми та етапи формування оперативно-розшукової діяльності як нового наукового напряму. Обґрунтовано позицію, що парадигма оперативно- розшукової діяльності повинна бути чітко пов 'язана з парадигмою національ ної безпеки й стати ключовою ланкою в межах переходу від стратегії проти дії злочинності до стратегії її контролю.

Ключові слова: оперативно-розшукова парадигма, економічна безпе ка, стратегія протидії злочинності, контроль за злочинністю.

Определено новую парадигму оперативно-розыскной деятельности с учетом современной стратегии обеспечения экономической безопасности государства. Выделены факторы, которые обусловливают необходимость изменения оперативно-розыскной парадигмы и этапы формирования опера тивно-розыскной деятельности как нового научного направления. Обосновано позицию, что парадигма оперативно-розыскной деятельности должна быть четко взаимосвязана с парадигмой национальной безопасности и стать клю чевым звеном в рамках перехода от стратегии противодействия преступно сти к стратегии её контроля.

Ключевые слова: оперативно-розыскная парадигма, экономическая безопасность, стратегия противодействия преступности, контроль над преступностью.

The article is devoted to defining the new paradigm of operational-search activ ity based on the modern strategy for ensuring economic security of the state. The factors, which stipulate the needs to change operational investigation paradigm and stages of operational investigation forming as a new research direction, are defined in the article. The position is substantiated that the paradigm of operational investigation should be clearly linked to the national security paradigm and become a key element in the transi tion from the strategy of crime prevention to the strategy of controlling it.

Forming a new paradigm of operational investigation activities went through the several stages. The first stage is the foundation period that includes the appearance of the first works devoted to the subject but without relation to any of the existing fields of knowledge. The second stage includes the process of establish ing a new area of knowledge, which attracts the attention of more and more quali fied professionals. During that period, the operational investigation activities and its theory were not only seen as a separate area, but also as a part of forensic science. The third stage is the «institutionalization» period of organizing and wide recogni tion of the achievements in the new area.

Modern approaches to understanding the new paradigm of operational in vestigation activities should be focused on strategic, preventive methods, consider the fact that within the existing model of criminal procedure it is difficult and in most cases is almost impossible to counteract the refined, deep transnational organ ized economic crime, as it was demonstrated by the foreign experience. One must realize that no matter how progressive would be a model of criminal proceedings, it cannot act in extrinsic conditions. The elements that comprise the strategic methods may include long term undercover operations, electronic surveillance, operational control over the criminal environment, the destruction of criminal schemes as a whole or its separate segments, analytical and prognostic activities and other direc tions that does not quite fit into the existing system of criminal proceedings, there fore, they must be carried out beyond the existing criminal proceedings.

Key words: Operational investigation paradigm, economic security, strat egy of crime prevention, control of crime.