Окремі проблеми визначення змісту погрози як способу вчинення злочинів за чинним КК України

Виклад основних положень. Якщо проаналізувати статті чинного КК, то простежується, що в одних статтях законодавець визначає погрозу як спосіб вчинення злочину, не конкретизуючи її змісту (ч. 1 ст. 160, ч. 2 ст. 161), а в інших йдеться про різного роду погрози: погрози насильством (насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я або насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я), погрози пошкодження чи знищення майна, погрози розголошення відомостей, шантаж тощо. Охарактеризуємо детальніше погрози, зміст яких законодавцем конкретизується. законодавчий погроза злочин шантаж

Розпочнемо з погрози насильством. В одних складах законодавець способом вчинення злочину називає просто погрозу застосування насильства (ч. 2 ст. 1501, ст. 157, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст.189, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 2581, ч. 1 ст. 303, ч. 3 ст. 342, ч. 1 ст. 355, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 393 КК України), в інших - погрози насильством диференційовано на погрозу застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я (ч. 2 ст. 149, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312 КК України), і погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя або здоров'я (ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України). Крім того, в деяких статтях способом учинення злочину називається погроза вбивством, насильством (ст. 386 КК України), погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 280, ч. 2 ст. 355 КК України), погроза знищення людей (ч. 2 ст. 147 КК України), погроза застосування фізичного насильства (ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України).

Слід зауважити, що погроза насильством, як правило, тлумачиться науковцями як залякування потерпілого застосуванням будь-якого виду фізичного насильства (небезпечного для життя чи здоров'я особи або такого, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи), а також вчинення інших дій насильницького характеру (зокрема, незаконного позбавлення волі, зґвалтування, насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом) [1, с. 409-410; 2, с. 1123]. Цілком можливо, що коли законодавець способом вчинення злочину називав погрозу насильством, насправді мав на увазі і погрозу насильством, і погрозу вчинення інших дій насильницького характеру. На нашу думку, абсолютно виправданою є кримінальна караність такого способу вчинення злочину, як погроза вчинення інших дій насильницького характеру. Проте, поняття погрози насильством в межах Кримінального кодексу повинно тлумачитися одинаково, а не залежати від складу злочину. Так, наприклад, у коментарі до ст. 393 КК України погроза застосування насильства визначається яки залякування потерпілого лише застосуванням фізичного насильства [2, с. 1139]. Така ситуація, коли в одному науково-практичному коментарі поняття погрози насильством тлумачиться по-різному, обумовлена тим, що в кримінальному праві насильство і дії насильницького характеру не вважаються тотожними поняттями. Тому для однакового, а насамперед, правильного застосування положень Кримінального кодексу, законодавцю слід бути точнішим.

У чотирьох статтях способом вчинення злочину названо погрозу вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 280, ч. 2 ст. 355 КК України). Таке формулювання законодавець використав для того, щоб диференціювати кримінальну відповідальність (у ст. ст. 189, 206 та 355 КК України погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень виступають кваліфікуючими ознаками), а також для того, щоб уточнити ступінь суспільної небезпеки способу вчинення злочину (ст. 280 КК України).

У Кримінальному кодексі у трьох випадках способом вчинення злочину законодавець називає шантаж. У ч. 1 ст. 149 - торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, ч. 1 ст. 2581 - втягнення у вчинення терористичного акту та ч. 1 ст. 303 - сутенерство або втягнення особи у зайняття проституцією. Визначення шантажу в Кримінальному кодексі немає і тому за тлумаченням цього поняття звертаємося до науковців, які здебільшого вирішують це питання дуже неоднозначно.

Автори іншого науково-практичного коментаря Кримінального кодексу України по-різному викладають поняття шантажу залежно від статті, яка тлумачиться. Так, даючи коментар до ст. 258-1, В. П. Тихий зазначає, що шантаж - це погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці [1, с. 93]. Під час тлумачення шантажу в ст. 303 КК В. Т. Дзюба, з одного боку, вказує, що шантаж - це залякування погрозою викрити або розголосити певні достовірні факти, відомості щодо потерпілої особи або її рідних і близьких осіб, які можуть скомпрометувати або зганьбити потерпілу особу (її рідних і близьких), щоб тим самим примусити або втягти особу у зайняття проституцією. А з іншого боку, під час уточнення, яку інформацію можна віднести до фактів або відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці (наявність венеричного або іншого інфекційного захворювання), «через кому» шантажем називає і «погрозу згвалтування, продажу в рабство, примусове вилучення документів тощо». Як видається, таке «уточнення» суттєво змінює поняття шантажу, визначене автором коментаря цієї статті, а тим більше відрізняється від поняття шантажу, яке міститься в коментарі до ст. 258-1 КК [1, с. 209].

З. А. Тростюк вважає, що шантаж - це реальна погроза розголошення відомостей, які потерпілий або його близькі особи бажають зберегти в таємниці, щоб примусити потерпілого вчинити певні дії [3, с. 61]. При цьому автор посилається на етимологічне тлумачення цього слова, відповідно до якого шантаж (франц. chantag) - це залякування погрозою викрити або розголосити з певною метою факти, відомості, які можуть скомпрометувати, зганьбити кого-небудь) [4, с. 1389].

Справді, якщо зважати на етимологічне тлумачення, шантаж - це погроза розголосити компрометуючі відомості. Проте, у статтях, де шантаж названо способом вчинення злочину, на нашу думку, законодавець має на увазі не лише погрозу розголосити відомості, але й інші види погроз. Про це свідчить і той факт, що у ч. 2 ст. 154, ч. 1 ст. 189 та ст. 386 КК законодавець називає такий спосіб вчинення злочину як «розголошення відомостей...», не визначаючи його як шантаж. Таким чином, зважаючи на те, що законодавець не дає визначення шантажу, а науковці підходять до тлумачення шантажу дуже неоднозначно, пропонуємо в Кримінальному кодексі термін «шантаж» замінити на більш точне формулювання. Так, наприклад, якщо способом вчинення злочину є погроза розголосити відомості, то так і вказати (так як це зроблено у формулюванні вимагання). Якщо ж маються на увазі інші види погроз, то вказати, які саме, або ж не конкретизувати у випадках, коли способом вчинення злочину можуть бути будь-які погрози. Адже для кримінального закону насамперед важлива точність, а вже потім лаконічність.

Стосовно такого способу вчинення злочину, як погроза розголосити відомості, то, знову ж таки, Кримінальному кодексі відслідковується непослідовність. Так у ст. 386 та ч. 2 ст. 154 КК України способом вчинення злочину називається погроза розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого чи його близьких родичів. А способом вимагання може бути погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ч. 1 ст. 189 КК).

Наступним видом погрози, який ми розглянемо, є погроза знищення, пошкодження або вилучення майна. Слід зауважити, що в такому формулюванні погроза як спосіб вчинення злочину зустрічається в чинному КК України лише один раз - у ч. 2 ст. 154 КК України (примушування до вступу в статевий зв'язок). У чотирьох випадках способом вчинення злочину законодавець називає погрозу знищення чи пошкодження майна. Це - перешкоджання здійсненню виборчого права (ч. 2 ст. 157 КК України), вимагання (ч. 1 ст. 189 КК України), протидія законній господарській діяльності (ч. 1 ст. 206 КК України), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань (ч. 1 ст. 355 КК України). І в двох йдеться про погрозу лише знищення майна. Це - примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків (ч. 1 ст. 280 КК України) та перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови давання показань чи висновку (ст. 386 КК України).

У науково-практичній літературі зазначається, що погроза обмеження прав свобод або законних інтересів потерпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні зазначених осіб ущемленням їх прав, свобод, або законних інтересів, перешкоджання їх реалізації. Обмеження, яким погрожує вимагач, має незаконний характер (за відсутності законних підстав, порушуючи встановлений порядок тощо). Воно може стосуватися будь-яких конституційних та інших прав чи свобод людини і громадянина або будь-яких законних інтересів. Так, вимагач може погрожувати обмежити потерпілого в праві на свободу пересування, зустрічі і спілкування з певними особами, вільного вибору місця проживання, на свободу світогляду і віросповідання, підприємницьку діяльність тощо. Погроза обмежити незаконні інтереси потерпілого або його близьких родичів не утворює складу вимагання. Зміст і обсяг, в яких винний погрожує обмежити права та законні інтереси потерпілого або його близьких родичів, значення для кваліфікації не мають [2, с. 530].

Зважаючи на те, що в ч. 1 ст. 189 КК України способом вчинення злочину фактично є протиправні погрози будь-якого змісту, а ч. 2 цієї статті виокремлює найбільш суспільно небезпечні з них, в основному складі вимагання спосіб можна визначити просто як погрозу порушенням прав, свобод або законних інтересів потерпілого чи інших осіб, доля яких йому не байдужа.

Висновки

Визначаючи зміст погроз як способу вчинення злочинів, законодавцю слід бути більш точним. Зокрема, варто уточнити, що слід розуміти як погрозу насильством; термін «шантаж) замінити на більш точне формулювання. В статтях, де способом вчинення злочину називається погроза розголошення відомостей, слід говорити про «погрозу розголошення відомостей, які особа або її близькі бажають зберегти в таємниці). А статті, де способом вчинення злочину називається погроза знищення майна або погроза знищення чи пошкодження майна, слід доповнити вказівкою і на погрозу вилучення майна і називати способом учинення злочину «погрозу знищення, пошкодження чи вилучення майна).