Сучасні підходи до стратегічного планування розвитку регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 351.378

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

Щербаківська Л.М.,

магістр з державного управління, експерт з регіонального розвитку, м. Вінниця

Анотація

Сьогодні на порядку денному в Україні постала необхідність забезпечити реальність та реалізацію визначених цілей стратегічного розвитку регіонів, використовуючи при цьому новітні інструменти управління. Одним із найбільш перспективних та ефективних механізмів втілення довгострокової регіональної політики в життя є стратегічне планування.

Практичне втілення стратегії соціального-економічного розвитку регіону передбачає створення механізму її реалізації. В зв'язку з цим важливо уточнити місце стратегічного планування в новій системі управління регіонами, розробити методичні рекомендації по формуванню програм соціально-економічного розвитку регіонів та організації регіонального соціально-економічного моніторингу.

Ключові слова: регіональна політика, стратегічне планування, повноваження, компетенції, тенденції, децентралізація.

стратегічний планування регіон економічний

Щербаковская Л.М.,

магистр государственного управления, эксперт по региональному развитию, г. Винница

СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К СТРАТЕГИЧЕСКОГО ПЛАНИРОВАНИЯ РАЗВИТИЯ РЕГИОНОВ

Аннотация. Сегодня на повестке дня в Украине возникла необходимость обеспечить реальность и реализацию определенных целей стратегического развития регионов, используя при этом новейшие инструменты управления. Одним из наиболее перспективных и эффективных механизмов реализации долгосрочной региональной политики в жизнь является стратегическое планирование.

Практическое воплощение стратегии социального-экономического развития региона предусматривает создание механизма ее реализации. В связи с этим важно уточнить место стратегического планирования в новой системе управления регионами, разработать методические рекомендации по формированию программ социально-экономического развития регионов и организации регионального социально-экономического мониторинга.

Ключевые слова: региональная политика, стратегическое планирование, полномочия, компетенции, тенденции, децентрализация.

Shcherbakivsky L.M.,

master of Public Administration, expert on regional development, Vinnitsa

CURRENT APPROACHES TO STRATEGIC PLANNING OF REGIONAL DEVELOPMENT

Summary. Today on the agenda in Ukraine was necessary to ensure the reality and realization of the set goals of the strategic regional development, using the latest management tools. One of the most promising and effective mechanisms for implementation of long-term regional policy into practice is strategic planning.

Practical implementation of socio-economic development of the region to create a mechanism for its implementation. In this regard, it is important to clarify the place of strategic planning in the new system of regional management, to develop guidelines for the formation of socio-economic development of regions and regional socio-economic monitoring.

Strategic planning is a part of strategic management, focused on achieving the desired state of the territory in the long run. In strategic management operational decisions are made with regard to the chosen strategy of the area. The basis for planning is a focus for the future status of the territory, the efficient use of existing capacity, strengthening positive trends and assumptions concentration conditions in the priority areas.

Consequently, strategic goal setting is an important element of early recovery planning in regional development. The majority of Ukrainian scholars mentioned above, indicate the urgency of the problem, noting a negative point weak scientific and methodological equipment of the process. Since the lack of strategic planning, its replacement by short-term programs may lead to temporary tactical successes.

Strategic planning is an essential element of management in response to the rapid changes taking place in the economy and society. Traditional planning is unable to cope with these challenges of our time.

The basic idea of strategic planning from the beginning have been developed and implementedfor use with large international corporations, and then transferred to the level of civil society and public administration regions. The analogy that allows us to consider the territory (region, city) as a kind of company that serves clients - individuals, businesses, visitors - and that's competing for customers from other areas, became the starting point for the application of many technologies with business management in the public sphere .

The study showed that regional strategic planning is a necessary condition for improving the efficiency of state development area. Despite proroblenist a number of issues related to the theory and practice of strategic management and regional planning, outside scientific review are still many problems the solution of which will contribute to the sustainable development of the region and increase the level and quality of life.

Key words: regional policy, strategic planning powers, credentials, competence, trends, decentralization.

Постановка проблеми. Існуюча ситуація ставить питання про створення цілісних наукових основ стратегічного панування соціально- економічного розвитку регіонів різного типу як системи теоретичних та методичних положень, які розкривають сутність, принципи, задачі організації стратегічного регіонального планування, порядок формування стратегічних орієнтирів та цілей регіонального розвитку, механізми їх реалізації.

Але актуальність та значимість стратегічного планування соціально- економічного розвитку регіонів України не вичерпується поясненням особливостей функціонування в нових умовах умов соціально- економічного розвитку. Свою роль в підвищенні значимості цього процесу внесла і зміна парадигми регіональної парадигми, що відбулася на межі 20го та 21-го сторіччя, перехід від планової системи управління до ринкової.

Аналіз останніх досліджень. Не дивлячись на багатоаспектність та складність сучасних умов розвитку регіонів, вітчизняна практика має можливість опертися на власні наукові концепції та західні теоретичні концепції. Вивченню та узагальненню проблем стратегічного планування регіонів і розробці стратегії їх комплексного розвитку присвячені фундаментальні дослідження українських вчених. Проте незважаючи на значні результати наукових досліджень все ще недостатньо вивченими залишаються деякі питання, пов'язані зі стратегічним плануванням економічного розвитку на регіональному рівні. Так, досі не розроблено стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, у дослідженнях практично не розглядаються методи й інструменти управління реалізацією стратегічних планів. Крім цього, високий рівень невизначеності стратегічних пріоритетів соціально- економічного розвитку регіонів у кризовий та посткризовий періоди зумовлює необхідність наукового пошуку для вирішення цієї проблеми, що обумовлює актуальність даного напряму дослідження.

Постановка завдання. Окреслити сучасні підходи до стратегічного планування розвитку регіонів

Виклад основного матеріалу. За останні роки відбулася акцентова трансформація у розумінні терміна «регіон», що не є синонімом поняття «периферія», яке зникає з активного термінологічного вжитку. Поняття регіону все рідше означає територію, віддалену від центру, або територію, протиставлену центру, або центральний регіон. Його розглядають як «фактор глобального розвитку», «потенціал для збереження традиційного способу життя», «нову адміністративну одиницю у світлі субсидіарності», «елемент розвитку для утворення самостійного регіонального розвитку», «багатогранний принцип, що може бути наповнений якимись атрибутами» [3, с. 56]. Сучасна регіональна політика Ради Європи розкрила нове бачення регіону в контексті європейського масштабу. Тепер це не лише структурна одиниця національної системи територіального устрою, але й транснаціональна територія, яка виходить за межі однієї держави («єврорегіон», «прикордонний регіон»).

Визначено регіон Асамблеєю Європейських регіонів як територіальне об'єднання під безпосередньою юрисдикцією суверенної держави з системою самоврядування, що має свою конституцію чи інший закон, який є складовою законодавства держави і визначає організацію та повноваження регіону [7, с.34].

Незважаючи на те, що іноді незрозуміло, яка саме територія в європейських країнах визначається як регіон, концептуально це головне проміжне утворення між центральними і місцевими органами влади. Одним з важливих аспектів сучасних реформ регіонального рівня управління в Європі є тенденція посилення статусу, повноважень та ресурсів регіональних органів влади в унітарних державах. Відповідно, дослідження області як територіального утворення регіонального рівня в Україні покликані здійснюватись на основі їх функціонального критерію з метою пошуку оптимальної моделі його організації та функціонування, належного задоволення потреб населення.

При цьому слід виходити з визначення регіону в широкому значенні як певної однорідної території, складової частини країни (підсистеми) з внутрішніми (економічними, екологічними, соціальними, ін.) і зовнішніми зв'язками, механізмом відтворення, виробничо-господарськими та історично-культурними традиціями. Найважливіша риса регіону - цілісність, адже він становить єдність природного, матеріального (створеного людиною) і соціального середовища. Основи раціонального розвитку даної території складає територіальна (просторова) структурована й збалансована цілісна система. Інша суттєва характеристика регіону - динамізм, адже регіон може змінювати свою структуру, територію, політичні умови, основні види господарської діяльності населення тощо. З огляду на внутрішній і зовнішній рівні функціонування, напрями й темпи розвитку регіонів безпосередньо залежать від урахування різного роду факторів[2, с.89]..

Дослідники виділяють регіони первинного і вторинного територіального поділу (проблемні регіони), необхідність закріплення режиму функціонування регіональної системи, що забезпечила б позитивну динаміку параметрів рівня та якості життя населення, державної підтримки і т.д. [4, с.12].

У законодавстві України регіони ототожнюються з адміністративно- територіальними одиницями вищого рівня (області, АР Крим, міста Київ та Севастополь). За ст.132 Конституції України однією із засад, на яких ґрунтується територіальний устрій України, є збалансованість соціально- економічного розвитку регіонів. Проте який зміст вкладено у поняття регіону, не конкретизується. Єдиним законом у цій сфері є Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» 2005 р. № 2850-IV, який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій. Тут частинами регіону визначаються район, місто обласного значення або кілька районів міста обласного значення. Тобто, в Україні відкритим є питання нормативного визначення поняття «регіон», співвідношення понять «регіон», «область», «адміністративно- територіальна одиниця», дослідження системи і функцій державного регулювання розвитку регіонів, міжрегіональних відносин і забезпечення сталого, збалансованого розвитку регіонів.

Виходячи із сутності стратегічного управління розвитком регіону виходить його зміст, який розкривають наступні основні етапи управління, що розрізняються за цілями, завданнями, видами забезпечення:

стратегічний аналіз стартових умов та вихідних передумов регіонального розвитку на перспективу, що розглядається;

обґрунтування стратегічного вибору регіону, стратегічних цілей розвитку галузей та сфер його життєдіяльності;

створення та забезпечення ефективного механізму управління реалізацією стратегічних цілей регіонального розвитку.

Стратегічне планування є частиною стратегічного управління, орієнтованого на досягнення бажаного стану територій в довгостроковій перспективі. При стратегічному управлінні оперативні рішення приймаються з врахуванням вибраної стратегії розвитку території. Основою планування є орієнтація на перспективний стан території, ефективне використання наявного потенціалу, посилення позитивних тенденцій та передумов, концентрація умов на пріоритетні напрями діяльності[5, с.16]..

Отже, стратегічне встановлення цілей є важливим елементом відновлення планового початку в регіональному розвитку. Більшість українських науковців, зазначених вище, вказують на актуальність даної проблеми, відмічаючи як негативний момент слабке науково-методичне оснащення даного процесу. Оскільки відсутність стратегічного планування, заміна його на короткострокові програми може призводить до тимчасових успіхів тактичного характеру.

Стратегічне планування стає необхідним елементом управління як реакція на швидкі зміни, які відбуваються в економіці та суспільстві. Традиційне планування не здатне справитися з цими викликами сучасності.

Основні ідеї стратегічної планування з початку були розроблені та реалізовані до застосування до крупних міжнародних корпорацій, а потім вже перенесені на рівень громадських організацій та органів управління регіонами. Аналогія, яка дозволяє розглядати територію (регіон, місто) як певне підприємство, яке обслуговує клієнтів - населення, бізнес, відвідувачів - та що конкурує за х клієнтів з іншими територіями, стала вихідним пунктом в застосування багатьох технологій управління з бізнесу в суспільну сферу[1, с.56]..

Відповідно поряд з «виробничим» стратегічним планування виникло «територіальне» стратегічне планування на рівні муніципальних утворень, регіонів, країн та їх об'єднань.

З приходом ринку та конкуренції до України важливу роль почали відігравати нові фактори, які задають конкурентні переваги території як місця для життя, ведення бізнесу, тимчасового перебування: наявність ефективного виробництва та можливості працевлаштуватися; вигідність географічного положення; сприятливість природних умов; відповідність вартості та якості життя; інвестиційний клімат тощо. Фактично виникла така ситуація, коли території конкурують одна з одною: за залучення інвестиційних засобів; за можливість надати свою інфраструктуру для міжнародних та міжрегіональних користувачів; за залучення кваліфікованої робочої сили та інше. При цьому території опиняються в принципово новій, динамічній політичній, культурній, соціальній та економічній ситуації, особливості якої визначаються світовими глобальними процесами, змінами на рівні країни та регіону. Все це вимагає серйозної модернізації управління, до того ж модернізація як самого підходу до управління розвитком території, так і нових технологій та організаційних форматів такого управління[8, с.34].

Базова ідея стратегічного планування полягає в тому, що відповідальність за майбутнє території лежить на тих, хто проживає на даній території. Місцева громада, яка включає в себе представницьку та виконавчу владу, місцевий бізнес, громадські організації, населення - є колективним стратегічним суб'єктом.

Предметом стратегічного планування є майбутнє території, в якому враховуються інтереси та цілі більшості суб'єктів території.

По змісту стратегічне планування - це вибір цілей, орієнтирів, прорисовка майбутнього території, визначення стратегії та напрямів розвитку, які забезпечують конкурентоспроможність території в цілому як місця для життя, господарської діяльності та місця перебування, а також конкурентоспроможність окремих галузей територіальної економіки в соціальній сфері[6, с.56]. Зазначене вище дозволяє сформулювати актуальність запровадження системи стратегічного планування на регіональному рівні, виділивши такі причини цього:

стратегічне планування є визнаним світовою практикою елементом у системі управління регіоном, який дає змогу створювати умови та використовувати потенціал для перспективного розвитку;

в умовах докорінних соціально-економічних перетворень, які передбачають адаптацію територій до вимог ринкової економіки та відкритого конкурентного ринку, цей інструмент допомагає приймати поточні рішення з урахуванням стратегічних цілей розвитку території;

стратегічне планування виступає найвідповіднішим інструментом, зданим консолідувати зусилля влади та громади в розв'язанні проблем розвитку регіону;

процес стратегічного планування сприяє зміцненню взаємовідносин між владою та громадськістю, поліпшенню іміджу території, створює єдине поле дій усіх його активних сил.

Виходячи з суб'єкту, предмету, змісту та особливостей стратегічного планування можемо навести таке визначення даного поняття. Стратегічне планування розвитку регіону - це невід'ємний елемент системи управління регіоном, інструмент консолідації колективного стратегічного суб'єкту та досягнення ним спільних інтересів, в процесі чого відбувається встановлення стратегічних орієнтирів сталого розвитку регіону та напрямів підвищення його конкурентоспроможності, а також внутрішнього потенціалу.

Висновки

Отже, проведене дослідження показало, що регіональне стратегічне планування на сьогодні є необхідною умовою підвищення ефективності державного розвитку регіоном. Незважаючи на проробленість цілої низки питань, пов'язаних з теорією та практикою стратегічного регіонального управління та планування, за межами наукового розгляду залишається ще багато проблем, вирішення яких буде сприяти стійкому розвитку регіону, а також підвищенню рівня та якості життя населення.

Використані джерела інформації

1. Карий О. І. Стратегічне планування розвитку міста / О. І. Карий. - Л. : ЗУКЦ, 2007 - 317 с.

2. Коломієць О. В. Формування системи стратегічного управління регіоном в Україні: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. / О. В. Коломієць. - Д., 2004. - 21 с.

3. Коротич О.Б. Державне управління регіональним розвитком України [Монограф.] /Б. Коротич. -Х., 2006. - C. 46.

4. Мельник Ю. М. Проблеми формування регіональних стратегій в контексті сталого розвитку / Ю. М. Мельник // Вісник СумДУ. - Серія : Економіка - №1. - 2008. - С.89-95.

5. Панухник О.В. Методичне забезпечення стратегічного планування в регіонах України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://firearticles.com/economika- ukr/138-metodichne-zabezpechennya-strategichnogo-planuvannya-v-regionax-ukrayini- panuxnik-o-v.html].

6. Розроблення та впровадження стратегічного плану розвитку регіону : Практичний посібник / Боврон Б., Вігода А., Девідсон Г., Мамонова В., Федів І., Санжаровський За ред. Санжаровський І. - К. : Вид-во К.І.С., 2008.

7. Сорока М. П. Державне стратегічне планування розвитку регіонів України : теорія, методологія, практика [монографія] / М. П. Сорока. - Миколаїв, 2012. - 456 с.

8. Стратегічне планування. Навчальний посібник/ О.Берданова, В.Вакуленко, В.Тертичка. - Л.: ЗУКЦ, 2008. - 138 с.

References

1. Brown AI Strategic Planning of the city / O. Brown. - L.: ZUKTS, 2007 - 317 p.

2. Kolomiyets A. Formation of strategic management region in Ukraine: Author. Thesis. ... Candidate. Sciences of state. Exercise. / OV KOLOMYJEC. - D., 2004 - 21 p.

3. Korotych OB State Department of Regional Development of Ukraine [monographs.] / OB Korotych. -X., 2006. - C. 46.

4. Melnyk M. Problems of regional strategies in the context of sustainable development / M. Miller // Herald SSU. - Series: Economics - №1. - 2008 - S.89-95.

5. Panuhnyk O. Methodical maintenance of strategic planning in the regions of Ukraine [electronic resource]. - Mode of access: http://firearticles.com/economika-ukr/138- metodichne-zabezpechennya-strategichnogo-planuvannya-v-regionax-ukrayini-panuxnik-o-v.html].

6. Rozroblennya and implementing a strategic plan for the development of the region: A Practical Guide / Bovron B. Vihoda A., G. Davidson, W. Mamonov, Fediv I. Sanzharovskyi I. Ed. Sanzharovskyi I. - K Izd KIS 2008.

7. Soroka MP State strategic planning of regions of Ukraine: Theory, Methodology, Practice [monograph] / M. Soroka. - Nikolaev, 2012 - 456 p.

8. Stratehichne planning. Textbook / O.Berdanova, V.Vakulenko, V.Tertychka. - L .: ZUKTS, 2008 - 138 p.

Размещено на Allbest.ru