Напрями вдосконалення механізмів впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні

Проаналізовано механізми впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні. Висвітлено закордонний досвід впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні. Виокремлено особливості діяльності громадських рад як інструменту впливу громадськості на вирішення суспільних справ. Окреслено основні напрями підвищення ролі та впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні. управлінське рішення місцевий громадськість

Ключові слова: державне управління, механізми державного управління, місцеві органи публічної влади, громадськість, громадські ради, демократія участі, прийняття управлінських рішень .

Ключевые слова: государственное управление, механизмы государственного управления, местные органы публичной власти, общественность, общественные советы, демократия участия, принятие управленческих решений.

Key words: public administration, mechanism of public administration, local public authorities, community, community councils, participatory democracy, management decision making.

Українське політичне сьогодення, передусім ситуація на місцевих рівнях, показує, що впровадження нових механізмів впливу громадськості на прийняття управлінських рішень набуває дедалі більшої актуальності. Проте, вироблення та імплементація відповідних механізмів потребує комплексного підходу, оскільки виникає потреба ґрунтовного аналізу політики на місцевих рівнях,

Зв'язок роботи з практичними завданнями. Значущість наукового дослідження зумовлена тим, що в Україні досі не окреслені теоретичні підходи щодо вироблення механізмів впливу громадськості на прийняття управлінських рішень. У практичній площині це призводить до зниження ефективності управління як на державному, так і на місцевому рівнях.

Метою статті є розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення існуючих механізмів впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сьогодні тенденція щодо зростання ролі прямої участі громадян у процесі прийняття суспільно- політичних рішень набуває все більшого поширення в розвинених європейських країнах. Принцип субсидіарного розподілу повноважень стає звичною європейською практикою, яка дозволяє громадянам повною мірою долучатися до всіх суспільних справ і бути активними учасниками у здійсненні публічного управління на місцевому рівні.

В Україні ми можемо побачити картину діаметрально протилежну. Принцип субсидіарного розподілу повноважень в нашій країні фактично відсутній, натомість існує певний прототип командно-адміністративної системи передачі повноважень, за якою держава проникає в усі сфери суспільного життя на місцевому рівні, не залишаючи можливості місцевим громадам для усвідомлення і вирішення місцевих проблем, виходячи не з державних вказівок, а з реальних потреб тієї чи іншої громади.

Ця проблема лежить не лише в площині надмірної централізації влади чи слабкого рівня розвитку місцевого самоврядування. Проблематика залучення громадськості до публічного управління на місцевому рівні знаходиться скоріше у розрізі відсутності необхідних механізмів, які б забезпечували таку участь.

Збільшення впливу громадськості у прийнятні суспільно-важливих управлінських рішень спостерігаються в багатьох високорозвинених країнах.

Ми можемо чітко побачити, що такий підхід є надзвичайно ефективним, адже стратифікований підбір громадян дозволяє якнайширше представити інтереси всіх соціальних груп і більш зважено прийняти ті чи інші управлінські рішення.

У Великобританії створено при уряді Інститут політичних досліджень, який за допомогою спеціальних груп громадян займається моніторингом стану найважливіших галузей публічного управління як на державному, так і на місцевому рівнях. Зокрема проводиться моніторинг у сферах освіти, охорони здоров'я, науки, культури та інших [16].

Такий підхід може забезпечити комплексне визначення і вирішення життєво важливих проблем населення.

До викладеного, на нашу думку, необхідно додати ще й той факт, що в європейських країнах важливу роль при здійсненні впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні відіграють різного роду інститути громадянського суспільства (об'єднання громадян, громадські організації, різноманітні групи, клуби, фонди тощо).

Подібна участь громадськості у публічному управлінні має назву «демократія участі» [7].

В Україні ця дефініція не знаходиться у практичні площині, а має суто теоретичний характер. Вперше поняття «демократія участі» було використане у проекті Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [7], яка у 2013 році пройшла широке обговорення, проте так і набула подальшого розвитку та запровадження.

Розглянемо ситуацію щодо можливостей впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні.

Головним завданням впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні є донесення до місцевих органів публічної влади думки і позиції з того чи іншого питання, а також прямий чи опосередкований вплив на них з метою досягнення суспільної користі [15].

Слід зазначити, що Конституція України [6] та Закон України «Про місцеве самоврядування» [13] містять у своїх положеннях певні механізми для безпосередньої участі громадськості у вирішенні місцевих справ. Зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування» [13] передбачено право на здійснення місцевих ініціатив, проведення громадських слухань і загальних зборів, створення органів самоорганізації населення, на вибори та референдуми.

Тому, на сьогоднішній день, не дивлячись на законодавче закріплення, дієвий механізм участі громадськості в державному управлінні фактично відсутній.

Звернімо увагу на такий інструмент впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні як громадські ради [4].

З огляду на європейську практику, через фактичну відсутність механізмів залучення громадян до вирішення публічних справ, а можливо, через спробу зробити певні інструменти прозорості та відкритості державних органів, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» [14].

На основі цієї постанови в Україні, зокрема при місцевих органах виконавчої влади були створені громадські ради як інструмент впливу громадськості на прийняття управлінських рішень на місцевому рівні [9].

Проте, на нашу думку, лише інституції не можуть бути повноцінним механізмом, за допомогою якого громадськість брала б активну участь у вирішенні місцевих справ.

Важливою деталлю є також той факт, що громадська рада може здійснювати свою діяльність через такі форми як громадське обговорення та вивчення громадської думки [9]. Тобто, рішення громадської ради мають суто рекомендаційний характер і не мають зобов' язання перед місцевим органом публічної влади реально враховувати цю думку.

На поточному етапі розвитку необхідно чітко усвідомити, що участь громадськості та інститутів громадянського суспільства у процесі прийняття управлінських рішень потребує не лише закріплення у конституційних та законодавчих нормах, але і вироблення реальних механізмів впливу громадян на діяльність місцевих органів публічної влади.

Сьогодні необхідно унормувати правила щодо статутів територіальних громад, зокрема щодо їх обов'язкової наявності у кожної територіальної громади, щодо їх обов'язкового виконання, а також щодо наявності у положеннях територіальних громад механізмів впливу громадськості на вирішення місцевих справ.

Місцевим органам публічної влади необхідно активніше залучати до прийняття управлінських рішень інститути громадянського суспільства, зокрема можливо розвивати фінансову співпрацю з такими інститутами. Фінансова співпраця може відбуватися шляхом надання фінансової допомоги громадським організаціям для покриття видатків на оренду приміщень, на реалізацію соціально- гуманітарних проектів, а також шляхом залучення їх до проведення щорічних заходів тощо. Відповідні заходи були б вигідними як для інститутів громадянського суспільства, так і для місцевих органів публічної влади. Це дозволило б підвищити активність залучення громадськості до вирішення публічних справ.

Насамкінець, доцільним є залучення до процесу взаємодії місцевих органів публічної влади та громадськості експертів та науковців з різного роду науково-аналітичних центрів, які б могли надавати змістовні рекомендації щодо більш широкого залучення громадськості до прийняття управлінських рішень на місцевому рівні.

ЛІТЕРАТУРА