Сутність фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території

Анотації

Досліджено сутність фінансового механізму реалізації об'єднати ресурси різноманітних фінансових фондів та забезпечити їх ефективний розподіл та використання для досягнення цілей збалансованого територіального розвитку.

Ключові слова: сталий розвиток, територія, стратегія сталого розвитку території, фінансовий механізм, фонди фінансових ресурсів.

The paper researches the essence of the financial mechanism for implementing the strategy of sustainable territorial development, which would make it possible to mobilize and pool resources of various financial funds, and to ensure their efficient allocation and utilization for achievement of objectives of a balanced territorial development.

Key words: sustainable development, territory, strategy of sustainable territorial development, financial mechanism, funds of financial resources.

У нових соціально-економічних і геополітичних умовах особливої актуальності для регіонів України набуває проблема визначення довгострокових перспектив розвитку як основи для забезпечення сталого територіального розвитку. Надзвичайно важливим для територій стає знаходження нових нетрадиційних рішень, які б не копіювали колишні підходи, а створювали можливості для суттєвого економічного та соціального прориву. Місцева політика сьогодні повинна мати випереджальний характер щодо змін, які швидко відбуваються в зовнішньому середовищі. Саме тому виникає нагальна потреба в запровадженні стратегічного планування сталого територіального розвитку. Однак розробка стратегії сама по собі не вирішить існуючих проблем, вона має бути підкріплена дієвими механізмами реалізації поставлених цілей. В умовах дефіцитності фінансових ресурсів, низького рівня фінансової автономії місцевого самоврядування особливої актуальності набуває формування фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території, який дозволить шляхом об'єднання державних, місцевих і приватних фінансових ресурсів вирішити найболючіші проблеми території та забезпечити її збалансований розвиток.

Теоретико-методологічні аспекти забезпечення сталого розвитку територій є предметом досліджень А. Балашова, Н. Багрова, І. Вахович, Ю. Куца, В. Мамонової, В. Трофимової, та ін. Великий внесок у розвиток теоретичних засад розробки та реалізації стратегій територіального розвитку зробили О. Берданова, Е. Блейклі, В. Вакуленко, В. Дармограй, О. Карий, Склярук та ін. Ключові аспекти фінансового забезпечення територіального розвитку розкрито в працях О. Василика, О. Кириленко, В. Кравченка, Луніної, В. Опаріна, К. Павлюк, О. Сунцової та ін. Разом з тим, теоретико-методологічне підґрунтя формування фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території на разі досліджене не повністю, що не дає можливості опрацювання конкретних методик для його практичного впровадження.

Метою статті є теоретичне узагальнення підходів до формування фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території, який дозволить мобілізувати та об'єднати ресурси різноманітних фінансових фондів і забезпечити їх ефективний розподіл і використання для досягнення цілей збалансованого територіального розвитку.

Взаємозв'язок і баланс економічних, соціальних, екологічних, інституційних та інноваційно-технологічних компонентів з метою максимізації добробуту людини без ускладнення можливостей для майбутніх поколінь задовольняти свої потреби визначаються сучасними науковцями як “сталий розвиток”. Стратегічна концептуальна ідея сталого розвитку - це досягнення збалансованості соціально-економічного і екологічного розвитку та покращання якості життя населення й стану природного довкілля на основі його інформатизації та інтелектуалізації з одночасним забезпеченням його суспільної ефективності, спрямованої на структурно-технологічну перебудову всіх галузей господарства, зростання добробуту населення та економічне зростання, розбудову соціальної, ринкової, комунікаційно-інформаційної та екологічної інфраструктур території тощо [9, с. 17-18].

Розроблення стратегій соціально-економічного розвитку територій набули сьогодні особливого значення, оскільки вони спрямовані на забезпечення збалансованого розвитку економіки, соціуму та природи території, сприяють реалізації комплексних заходів щодо вирішення проблем, які стосуються всіх сфер життєдіяльності населення.

Згідно з чинним законодавством, регіональна стратегія - це стратегічний план розвитку регіону, що визначає цілі, завдання, пріоритети, напрями сталого економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя на довгостроковий (понад п'ять років) період [7].

Стратегія регіонального розвитку - не всеосяжний документ, в якому визначено заходи щодо розв'язання всіх проблем розвитку соціально-економічних сфер життєдіяльності території. Навпаки, вона сконцентрована на ключових, найперспективніших напрямах (не більше п'яти), які виявлені на основі аналізу соціально-економічного потенціалу, сильних і слабких сторін внутрішнього середовища території, можливих сприятливих чи негативних зовнішніх впливів [6, с. 26].

Основною метою стратегії соціально-економічного розвитку територій є визначення пріоритетних цілей місцевого розвитку з використанням наявного потенціалу для досягнення бажаних результатів у вирішенні проблем їх розвитку. Саме стратегія може слугувати інструментом координації зусиль усіх зацікавлених сторін - населення, місцевої влади, держави, господарюючих суб'єктів, громадських організацій, у цьому документі узгоджуються можливості об'єднання ресурсів для досягнення спільних цілей. фінансовий добробут збалансований

Стратегія соціально-економічного розвитку регіону стає важливим механізмом у структурі територіального менеджменту, її розроблення гарантує збалансованість його функціонування і, як результат, ефективний розвиток території у майбутньому. Утім, стратегія залишиться лише декларацією, якщо не існує ефективних механізмів досягнення запланованих цілей, втілення поставлених завдань в життя.

У цілому, механізм управління регіоном, адміністративно-територіальною одиницею слід розглядати як сукупність принципів, методів, засобів і форм, які розроблені і застосовуються з метою підвищення ефективності функціонування території, як соціально-економічної системи, та отримання прибутку для забезпечення самодостатності власного розвитку. Інакше кажучи, це комплекс дій, спрямованих на ефективну організацію, аналіз і прогнозування різноманітних видів людської діяльності на конкретній території з раціональним використанням людського, матеріально-технічного, природно-ресурсного потенціалів, забезпечення охорони навколишнього середовища та зростання добробуту населення.

Реалізація моделі сталого розвитку в Україні вимагає опрацювання та впровадження складної системи дієвих механізмів, серед яких дослідники [9] виділяють фінансові механізми державного регулювання. Вони спрямовані на таке:

- збалансованість міжбюджетних та внутрішньо-бюджетних відносин;

- скерування бюджетного забезпечення на підтримку вітчизняного виробника, реалізацію стратегічно важливих вітчизняних соціальних і економічних програм;

- посилення фіскально-регулюючих функцій податкової служи, скерованої на підвищення економічної активності населення;

- орієнтованість фінансово-кредитної політики на підтримку й активізацію підприємницької діяльності, аграрного сектора, забезпечення рівноваги кредитного попиту та кредитних пропозицій у країні, регіоні та на місцевому рівні;

- підвищення інвестиційної привабливості держави, регіону та конкретної території [9, с. 18-19].

Реалізація стратегічного плану передбачає розробку механізмів упровадження стратегії, до яких, на думку деяких учених [5], крім організаційно-правового, інформаційно-комунікативного і проектно-методологічного, входить також фінансово-економічний механізм. Він включає передбачення в місцевому бюджеті розвитку видатків на реалізацію заходів і проектів стратегічного плану; об'єднання коштів місцевих бюджетів територіальних громад на договірній основі для виконання спільних завдань розвитку території; одержання з державного бюджету субвенцій і субсидій для виконання проектів з реалізації державних пріоритетів на території регіону; залучення кредитів фінансових інституцій; стимулювання розвитку небанківського фінансового сектору; розроблення інвестиційних проектів і бізнес-планів; стимулювання та залучення коштів населення, підприємств, організацій та іноземних інвесторів; залучення грантів українських, іноземних та міжнародних організацій; сприяння розв'язанню земельних питань тощо [5, с. 91-92].

Досліджуючи сутність регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку, І. Вахович розуміє під нею систему стратегічних і тактичних заходів та інструментів, за допомогою яких органи управління виконують покладені на них функції із забезпечення збалансованого розвитку регіонів шляхом мобілізації фінансових ресурсів, їх оптимального розподілу та ефективного використання за пріоритетними напрямками сталого розвитку [1, с. 12].

Для реалізації фінансової політики, спрямованої на досягнення пріоритетів соціально-економічного розвитку території, її успішного впровадження в життя використовується фінансовий механізм, дослідженню сутності якого присвячено низку праць вітчизняних і зарубіжних учених. Так, на думку О. Василика, фінансовий механізм є “сукупністю форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення” [2, с.104].

У своїй науковій праці О. Ковалюк зазначає, що “фінансовий механізм - це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовують у фінансовій діяльності держави і підприємства за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, а також за відповідної фінансової політики на мікро- і макрорівні” [5, с. 22].

На думку В. Столярова, фінансовий механізм можна розглядати як складову частину господарського механізму, що являє собою сукупність фінансових стимулів, важелів, інструментів, форм і способів регулювання економічних процесів і відношень. Фінансовий механізм включає насамперед ціни, податки, пільги, штрафи, санкції, дотації, субсидії, кредити, банківський кредитний і депозитний процент, тарифи [8].

У загальному вигляді фінансовий механізм на державному рівні - це комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених у державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм - це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їхнє практичне використання для досягнення певних цілей і завдань. Складовими його є система управління фінансами, фінансове планування і прогнозування, фінансове забезпечення, фінансові показники, нормативи, ліміти, резерви.

Показники планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіону, складовою частиною яких є фінансовий розділ, є основою для приведення в дію підсистеми фінансового механізму - стимулів у формі різноманітних пільг, дотацій на покриття збитків та застосування фінансових інструментів у формі санкцій, обмежень, штрафів, відміни пільг, додаткового оподаткування тощо.

Фінансові показники характеризують створення і використання фінансових ресурсів у регіоні, його фінансове становище, результати господарської діяльності суб'єктів господарювання, рівень доходів населення.

Нормативи застосовуються у фінансовій системі для характеристики певного рівня і порівняльного аналізу різних видів витрат фінансових ресурсів та визначення напрямів поліпшення їх використання.

Ліміти являють собою певні обмеження на використання фінансових ресурсів в інтересах територіальної громади, підприємців і жителів даної громади.

Розглядаючи фінансово-кредитний механізм, О. Дерев'янко зазначає, що його функціонування здійснюється на базі двох основних методів: фінансового забезпечення та фінансового регулювання. Фінансове забезпечення функціонування економічної системи полягає у формуванні цільових грошових фондів (фінансових ресурсів) достатнього розміру та їх ефективному використанні. Фінансове регулювання розглядається як метод фінансового впливу, що пов'язаний із регулюванням розподільчих відносин [3].

Фінансовий механізм повинен забезпечувати перспективи для формування такої фінансової спроможності територій, яка б створювала можливості для ефективного регіонального розвитку, подолання диспропорцій з урахуванням особливостей регіонів, їх потенціалу в ринковій економіці [10].

На нашу думку, фінансовий механізм реалізації стратегії сталого розвитку території - це сукупність методів та інструментів формування і використання фондів фінансових ресурсів з метою досягнення стратегічних цілей щодо забезпечення різноманітних потреб населення, суб'єктів господарювання, державних і недержавних структур за умови збалансованого розвитку економічної, соціальної та екологічної складових території.

Задачами фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території є:

- фінансове забезпечення стратегічних рішень;

- раціональне використання фінансових ресурсів;

- пошук ефективних джерел короткострокового та довгострокового фінансування;

- підвищення ефективності фінансового менеджменту.

Слід обов'язково враховувати те, що місцеві фінанси не є єдиним джерелом фінансування сталого розвитку території. Збалансований місцевий розвиток неможливий без залучення державних коштів, а також позабюджетних джерел (приватні кошти, зовнішні інвестиції тощо). З огляду на це, слушною є думка I. Яковенко, який, розглядаючи механізми фінансової підтримки регіонального розвитку, виділяє три їх види [11, c. 9-10]. За аналогією, ми теж пропонуємо виокремлювати у фінансовому механізмі реалізації стратегії сталого розвитку три складових:

1. Використання коштів регіональних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування на цілі розвитку свого регіону. Тут також можна виділити низку найважливіших позицій, які б дозволяли підвищити рівень фінансової забезпеченості власних регіональних програм, зокрема:

- збільшення розміру доходної частини власних місцевих бюджетів;

- концентрація коштів кількох регіональних бюджетів (наприклад, розташованих на спільній території) для виконання спільних програм соціально-економічного розвитку;

- залучення коштів шляхом проведення емісійних заходів і залучення кредитів;

- вирішення питань щодо надання регіону того чи іншого особливого статусу (наприклад, вільної економічної зони, депресивної території, гірського району тощо), що дозволить забезпечити більше надходження ресурсів.

2. Фінансування за рахунок коштів державного бюджету країни. У цій групі підвищення дієвості підтримки з боку держави може здійснюватись за такими головними позиціями:

- система заходів із соціально-економічного розвитку регіонів, що були включені до відповідних державних програм і які будуть здійснюватись безпосередньо за рахунок коштів держбюджету;

- механізм підтримки розвитку регіонів за рахунок субвенцій, що передбачені у державному бюджеті;

- підтримка програм регіонального розвитку шляхом компенсації державою процентів за взяті кредити, що використовуються для реалізації регіональних програм.

3. Залучення на цілі соціально-економічного розвитку регіону позабюджетних коштів шляхом участі у програмах реалізації регіональних проектів місцевого бізнесу, громадян, громадських структур тощо. Такі засоби підтримки можна класифікувати залежно від рівня, з якого вони надаються, а саме як загальнодержавні заходи підтримки та як місцеві, що здійснюються структурами свого регіону. Загальнодержавні заходи спрямовані в першу чергу для сприяння залученню іноземних інвестицій, а також для створення відповідного законодавчого та нормативного поля, яке б стимулювало або навіть у ряді випадків не заважало участі бізнесу в реалізації регіональних програм. На місцевому рівні такі заходи повинні максимально бути конкретизованими і, зокрема, стосуватись таких питань, як вплив місцевих органів влади на розширення рівня і конкретних форм соціальної відповідальності бізнесу, на створення регіональних інвестиційних фондів, у першу чергу, цільового характеру, на залучення вітчизняних та іноземних інвесторів під проекти, що призводять до збільшення робочих місць, покращання інфраструктури, вирішення соціальних питань.

Складові фінансового механізму тісно взаємопов'язані, проте, мають особливості в мобілізації та використанні фінансових ресурсів. Це спричиняє необхідність конкретизації фінансових інструментів і методів мобілізації та використання фінансових ресурсів для кожної окремої складової.

Фінансовий механізм реалізації стратегії сталого соціально-економічного розвитку регіону - це сукупність форм і методів формування і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб населення, суб'єктів господарювання, державних і недержавних структур за умови збалансованого розвитку економічної, соціальної та екологічної складових території. Запропоновано виділити три складових фінансового механізму: використання коштів регіональних бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування, фінансування за рахунок коштів державного бюджету та залучення позабюджетних коштів.

Теоретичне осмислення суті фінансового механізму реалізації стратегії сталого розвитку території, чітке розуміння його структури, місця і призначення окремих елементів сприятиме визначенню слабких ланок у цьому механізмі, а отже, і шляхів їх зміцнення, посилення їхньої позитивної дії. З огляду на різноманітність фондів фінансових ресурсів, на мобілізацію і використання яких спрямований фінансовий механізм, напрямком подальших досліджень є конкретизація методів і інструментів впливу для конкретних видів фінансових фондів (державних, регіональних, місцевих, приватних), а також забезпечення їх спільної дії з метою створення достатньої фінансової бази сталого розвитку території.

Література

1. Вахович І. М. Теоретико-методологічні засади формування та реалізації регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку : автореф. ... д.е.н. : спец. 08.00.05 “Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка” / І. М. Вахович. - Одеса, 2008. - 35 с.

2. Василик О. Д. Державні фінанси України : підручн. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : Центр навчальної літератури, 2004. - 608 с.

3. Дерев'янко О. Г. Фінансово-кредитний механізм у системі стратегічного управління / О. Г. Дерев'янко // Фінанси України. - 1998. - N° 7. - С. 28-34.

4. Інструменти регіонального розвитку в Україні : навч. посіб. / О. В. Берданова та ін. ; за ред. В. М. Вакуленка, О. В. Берданової. - К. : НАДУ, 2013. - 286 с.

5. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики) : монографія / О. М. Ковалюк. - Львів : Вид. центр Львівського НУ імені Івана Франка, 2002. - С. 22.

6. Планування соціально-економічного розвитку територій України: навч. посіб. / за ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. - К. : НАДУ, Фенікс, 2011. - 206 с.

7. Про затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки реалізації регіональних стратегій розвитку : постанова Кабінету Міністрів України від 16.112011 р. № 1186 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

8. Столяров В. Ф. Основи формування фінансового механізму державного регулювання регіонального розвитку / В. Ф. Столяров, О. В. Шинкарюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zbimuk.bukuniver.edu.ua.

9. Участь громадськості у забезпеченні сталого розвитку територіальної громади : наук.-метод. розробка / [кол. авт. : А. Й. Серант, П. І. Шевчук, В. І. Карпук та ін.] ; за заг. ред. П. І. Шевчука, А. Й. Серанта. - К. : НАДУ, 2009. - 72 с.

10. Шаталова Н. О. Шляхи оптимізації фінансового механізму державного регулювання економіки регіону / Н. О. Шаталова [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.rusnauka.com.

11. Яковенко І. Державна фінансова підтримка регіонального розвитку: Аналітичний звіт Канадський інститут урбаністики / І. Яковенко. - К. : Проект з регіонального врядування та розвитку - Україна, 2007. - 52 с.

Размещено на Allbest.ru