Методологічні аспекти міжнародно-правового регулювання фінансових ринків

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 341.2

Методологічні аспекти міжнародно-правового регулювання фінансових ринків

У статті досліджуються теоретичні та практичні аспекти методів міжнародно-правового регулювання фінансових ринків, міжнародних стандартів і т. зв. м'якого права. На основі аналізу наукової літератури та практичного досвіду визначена методологія міжнародно-правового регулювання вказаних ринків, яка полягає у встановленні загальних міжнародних стандартів, принципів, правил, напрямів тощо, здійснення регулювання. Методологія ґрунтується на засадах «м'якого права» та реалізується лише в спосіб імплементації стандартів національними регуляторами щодо власних фінансових ринків та систем.

Ключові слова: методологія міжнародного правового регулювання фінансових ринків, міжнародні стандарти, правові механізми регулювання, «м'яке право». ринок міжнародний правовий

В статье исследуются теоретические и практические аспекты методов осуществления международного правового регулирования финансовых рынков, международных стандартов и т. наз. мягкого права. На основе анализа научной литературы и практического опыта определена методология международно-правового регулирования указанных рынков, которая заключается в опреде-лении общих международных стандартов, принципов, правил и направлений осуществления регулирования. Методо-логия основана на принципах «мягкого права» и реализуется только путем имплементации стандартов нацио-нальными регуляторами по отношению к собственным финансовым рынкам и системам.

Ключевые слова: методология между-народного правового регулирования финансовых рынков, международные стандарты, правовые механизмы регу-лирования, «мягкое право».

There are scrutinized the theoretical and practical fundamentals of the methods of international legal regulation of financial markets, the international standards and soft law, in the article. The methodology of the international legal regulation of financial markets is defined, based on the studying of scientific and practical experience, and is laid in the adoption of general international standards, principles, rules and directions of the regulation. This methodology based on the principles of «soft law» and is realized by the national regulators implementation of the standards upon own financial markets and systems. Keywords: the methodology of adoption of the international standards of legal regulation to financial markets, international standards, legal mechanisms of regulation, «soft law».

В умовах зростаючого впливу гло- балізаційних процесів дедалі важливішу роль відіграє міжнародний фінансовий ринок, який є перерозподіленим механізмом світових фінансових потоків [1, с. 269]. Глобалізація фінансових ринків постійно збільшується, що приводить до необхідності відповідного підвищення рів-ня міжнародних регуляторних комунікацій та взаємодії національних регуляторів, а також підвищення ролі міжнародних організацій з установлення стандартів регулювання. Світова фінансова криза 2008 року наочно продемонструвала один з глобальних проявів симптомів серйознішої хвороби - надмірного нако-пичення системних ризиків і суперечно-стей між глобальним характером фінан-сових потоків і локальним, фрагментар-ним, проциклічним характером фінан-сового регулювання [2, с. 78-79]. «Ризики, створені такими взаємопов'язаними глобальними ринками та корпораціями, потребують формування стратегічного глобального підходу до регулювання. Лише узгоджений підхід серед регуляторів дасть змогу управляти такими ризиками через координований мак- ропруденційний аналіз, гармонізовані пруденційні правила, ефективний нагляд за транснаціональними корпораціями та справедливі, упорядковані й чисті глобальні ринки» [3]. Такі виклики гло-балізації фінансових ринків, а, відповідно й ризиків та криз призвели до необ-хідності створення наднаціональних ор-ганів, долучених до регулювання фінан-сових ринків, виходу регулювальних за-вдань на рівень політичного обговорення у групах «великої двадцятки» (G20), передання частини повноважень регуля-торам групових утворень (наприклад - ЄС) та посиленню ролі міжнародних ор-ганізацій з установлення стандартів ре-гулювання [Базельський комітет з бан-ківського нагляду - Basel Committee on Banking Supervision (далі - BCBS), Група з розробки фінансових заходів протидії відмиванню коштів та фінансування тероризму (далі - FATF)]. Посилення ролі міжнародних організацій потребує формування методології здійснення ними правового регулювання фінансових ринків, імплементації міжнародних стандартів з регулювання національними регуляторами, визначення шляхів вирішення проблем у разі недодержання чи протидії національних регуляторів міжнародним стандартам. Виходячи з цього, метою даної статті є дослідження методології міжнародно-правового регулювання фінансових ринків.

Теоретичні засади окремих аспектів міжнародного регулювання фінансових ринків, глобалізації та діяльності між-народних організацій з регулювання фі-нансових ринків досліджувались у роботах вітчизняних науковців, а саме: С. Буковинського, А. Вдовиченка, В. Ко- зюка, В. Михальського, І. Шалинської, І. Школьника, Т. Унковської, О. Яременко та інших.

Спеціального аналізу методології здійс-нення міжнародно-правового регулювання фінансових ринків українськими до-слідниками не проводилось. Серед зару-біжних фахівців, які здійснювали дослі-дження методології міжнародного пра-вового регулювання фінансових ринків, варто виокремити С. Пічотто, Дж. Хейнса, Д. Лієвелум, Дж. Ітвела, К. Александера, Т. Падоа-Щіопа та інших.

Потреба в міжнародному регулюванні фінансових ринків утворилась разом з виникненням транскордонного руху коштів та капіталів і стала нагальною з посиленням глобалізаційних процесів. Міжнародні фінансові потоки потребували забезпечення процесів їх транс-національного перерозподілу. У зв'язку з цим актуальними стали питання щодо розрахункових засобів, платоспромож-ності учасників, монетарної стабільності тощо. Водночас ці процеси вимагали участі фінансових посередників з різними країнами походження та, відповідно, регульованими і підпорядкованими різним правилам та нормам, а також наявності фінансових інструментів, які могли б уніфіковано функціонувати в декількох юрисдикціях. «Стало зрозумілим: на велику відміну від єдиного фінансового ринку глобальні фінанси складаються з локальних ринків, що входять корінням у різні соціо-еко- номічні структури, моделі зберігання та інвестицій, регуляторні традиції» [4] і потребують уніфікації та застосування узгоджених норм і правил задля забезпечення їх трансграничного функціонування. Відповідно це обумовило потребу в міжнародному правовому регулюванні фінансових ринків, співробітництві національних центробанків та інших фінансових регуляторів, створенні перших форм міжнародної взаємодії із здійснення регулювання фінансових ринків.

Створення декількох ключових між-народних установ з регулювання фінан-сових ринків, а саме: Банку міжнародних розрахунків (далі - BIS) у 1930 р. і в рамках нього BCBS у 1974 р. задля про-сунення розуміння ключових питань та підвищення якості банківського нагляду у світі [5] та заснування Міжнародного валютного фонду (далі - МВФ) задля сприяння глобальному монетарному співробітництву, забезпеченню фінансової стабільності... [6] заклало організаційні основи сучасної системи здійснення міжнародного регулювання фінансових ринків. Пізніше були створені секторальні та фокус-орієнтовані регулятори, зокрема: Міжнародна організація комісій з цінних паперів (далі - IOSCO) у 1983 р., FATF у 1989р., Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (далі - IAIS) у 1994 р., Форум фінансової стабільності у 1999 р., який трансформувався у Раду з фінансової стабільності (FSB) у 2009 р. та ін. Нині ці інституції становлять сучасну систему органів міжнародного регулювання фінансових ринків. З огляду на означену систему органів міжнародного регулювання фінансових ринків можна виокремити основні проблемні сфери, у яких регулятори об'єднують свої спільні зусилля. Такими сферами є: фінансова стабільність; відкритість та прозорість фінансових ринків; пруденційний нагляд за трансгра- ничними фінансовими конгломератами; «запобігання використанню фінансових установ і продуктів для відмивання грошей та фінансування тероризму, інших загроз цілісності міжнародної фінансової системи» [7]; «розвиток захисту інвесторів та сприяння впевненості інвесторів у цілісності ринків цінних паперів» [8]; обмін інформацією на глобальному та регіональному рівнях про наявність ризиків, нові продукти, організаційні системи регулювання. Крім того, ключо-вим завданням (можливо найголовніше в рамках цього дослідження) є розробка та імплементація міжнародних стандартів регулювання і приведення у відповідність до них національних норм та правил.

Правове регулювання фінансових рин-ків, на нашу думку, полягає у створенні сукупності регуляторів (правових меха-нізмів, чинників, норм та правил) до ре-гульованих об'єктів (фінансові право- чини, фінансові продукти, фінансові по-слуги) та суб'єктів (фінансові інститути, інфраструктурні органи фінансових ринків), що дає змогу забезпечувати «належне, ефективне, безпечне функці-онування» [9] фінансових ринків та ви-конання останніми покладених на них функцій.

Отже, правове регулювання полягає у створенні механізмів, норм і правил діяльності на ринку, процедур застосу-вання впливів фінансовими регуляторами та створенні правових механізмів саморегуляції ринків. При цьому поняття «регулювання» фінансових ринків у цьому випадку розглядається у широкому розумінні (контексті), а саме: власне «регулювання (установлення спеціальних правил поведінки), моніторинг (спостереження, чи не порушуються такі правила) та нагляд (більш загальне спо-стереження за всією діяльністю фінансових фірм)» [10, с. 6].

Як правило методологією (тобто «сис-темою визначених способів, прийомів, дій, що їх застосовують» [11, с. 6471]) здійснення правового регулювання фінансових ринків на національному рівні є встановлення відповідних імперативних приписів, зокрема визначення правил здійснення відповідної діяльності або накладення заборон вчиняти певні дії, що підкріплені суверенними компетенціями органу, який встановлює такі імперативні норми в межах певної юрисдикції.

Міжнародне правове регулювання фі-нансових ринків має свою методологію, яка, на нашу думку, полягає у створенні та застосуванні не імперативних норм і правил, а у визначенні міжнародних стандартів, норм і правил, загальних напрямів регулювання тощо, за якими мають установлюватись та імплемен- туватись ці стандарти, норми і правила національними регуляторами у власній юрисдикції. Міжнародні стандарти фі-нансового регулювання здебільшого мають рекомендаційний характер, оскільки «фінансове регулювання є справою національних юрисдикцій» [12]. Якщо вони і містять важелі примусу, то лише опосередковано, через участь націо-нальних регуляторів в угодах про між-народні організації і дотримання їх правил діяльності, а також шляхом дотримання т. зв. кращих практик поведінки. Характерною рисою цих стандартів є відсутність юридичних зобов'язуючих норм щодо регулювання фінансових ринків, а потреба їх дотримання існує лише в разі застосування національним регулятором. Наприклад, положен- нями пункту а) ст. 6 Багатостороннього меморандуму про взаєморозуміння щодо консультацій, взаємодії та обміну інформацією IOSCO (далі - Меморандум) установлено, що положення Меморандуму не спрямовані на створення будь-яких правових зобов'язань або заміну національних законів [13]. В описі повноважень BCBS зазначено, що «Ко-мітет не має жодних формальних над-національних повноважень щодо здійс-нення нагляду. Його висновки не мають та ніколи не були спрямовані на створення юридичної сили. Навпаки, Комітет формулює загальні стандарти та напрями щодо здійснення нагляду і рекомендує оптимальні способи здійснення практик в очікуванні, що відповідні національні владні органи здійснюватимуть їх імплементацію шляхом детального оформлення - нормативними актами чи ні - у такій формі, що найкращим чином відповідає їх власним національним системам» [14]. Так само положеннями пункту 5 статті 3 Багатостороннього ме-морандуму про взаєморозуміння щодо співпраці та обміну інформацією IAIS, встановлено, що «положення Меморан-думу про взаєморозуміння не спрямовані на створення будь-яких правових зо-бов'язань чи заміну або модифікацію на-ціональних законів. Так само Меморандум не надає прямо чи опосередковано будь-яких прав, що можуть бути примусово виконані» [15].

Подібний методологічний підхід здійс-нення міжнародного правового регулю-вання фінансових ринків (тобто не шля-хом запровадження імперативних норм або створення правових зобов'язань суб'єктів міжнародного права, а за до-помогою визначення міжнародних стан-дартів, правил, напрямів та відповідної політики регулювання) може бути оха-рактеризований як т. зв. м'яке право. Його можна визначити як «міжнародне правило, створене групою задіяних держав, які мають спільний намір до-бровільно дотримуватись вмісту такого правила, з можливістю потенційного його запровадження в національне за-конодавство. Міжнародне «м'яке право» ґрунтується на правових нормах, прин-ципах, кодексах поведінки та практики укладення правочинів, які містяться у формалізованих або неформалізова- них багатосторонніх угодах. «М'яке право» загалом передбачає згоду до базових стандартів та норм здійснення практик, однак без наявності opinio juris, не-обхідного для формування зобов'язань за звичайним міжнародним правом» [16]. Даний метод застосування «м'якого права» в міжнародному регулюванні фінансових ринків, на наш погляд, дає змогу уникнути необхідності передання частини суверенної компетенції держави з регулювання, що притаманно між-народному наднаціональному регулю-ванню, заснованому на накладенні пра-вових зобов'язань. Реальне впровадження такого методу вбачається необхідним та обґрунтованим, оскільки збереження суверенного впливу національних регу-ляторів на фінансові ринки є запорукою економічної безпеки держави, а отже, за-безпечення її суверенітету в цілому.

Зазначені принципи «м'якого права» є основою сучасної методології здійснення міжнародного правового регулювання фінансових ринків, що дає змогу їх застосування в регулюванні всіх сегментів фінансових ринків. Установлення стандартів регулювання містить в собі намір їх добровільного виконання та імплементації національними ре-гуляторами. Аналіз практики діяльності міжнародних організацій є беззаперечним підтвердженням такого висновку. Міжнародна конвергенція стандартів визначення капіталу та вимог достатності капіталу [17] (BCBS), Стандарти інфраструктури фінансових ринків [18] (IOSCO та Базельський комітет), FATF [19] та багато інших прикладів встанов-лення «м'якого права» є основою мето-дології міжнародно-правового регулю-вання фінансових ринків сьогодення.

Це твердження стосується й нагляду як однієї з форм здійснення регулювання, який відбувається шляхом моніторингу процесів та діяльності на фінансових ринках, обміну інформацією націо-нальними регуляторами та розробки ре-комендацій на базі відповідних спосте-режень, а не шляхом спонукання до кон-кретної поведінки чи застосування певних санкцій. У міжнародно-правовому регулюванні можливість здійснювати нагляд, отримувати звіти про діяльність, запобігати, припиняти чи застосовувати санкції проти порушників стандартів є обмеженою, оскільки така можливість ґрунтується на добровільній згоді держав. Варто зазначити, що міжнародними організаціями з регулювання фінансових ринків останнім часом докладаються зусилля щодо впровадження нагляду в його повному розумінні на міжнародній арені. Як приклад можна навести положення пункту а) розд. 3 ст. 4 Угоди про МВФ, якими встановлено, що Фонд має здійснювати нагляд за міжнародною монетарною системою задля забезпечення своєї ефективної діяльності, та положення пункту б) тієї самої статті, де встановлено, що Фонд має здійснювати належне спостереження за валютною політикою членів фонду та встановлювати принципи спрямування такої політики щодо всіх членів [20]. Тобто в зазначеній угоді закладені основи для здійснення нагляду з боку міжнародної організації та можливість спонукання до конкретної діяльності шляхом установлення єдиних правил для членів фонду. Однак на практиці, як зазначає Дж. Ітвел, «правила, які МВФ намагається втілити у свої програми спостереження, переважно сформульовані в межах не договірної, а т. зв. сфери м'якого права [21], що не ґрунтується на примушенні до виконання зобов'язань, оскільки відсутні обов'язкові вимоги до виконання зобов'язання.

Підсумовуючи викладене, можна кон-статувати, що методологія здійснення міжнародно-правового регулювання фі-нансових ринків ґрунтується на вста-новленні міжнародних стандартів, правил, напрямів, принципів, рекомендацій тощо, які не мають обов'язкового характеру, а тому впроваджуються на основі добровільної готовності держав, їх наці-ональних регуляторів до дотримання таких стандартів та їх імплементації у відповідне законодавство на національному рівні.

У зв'язку з цим постає справедливе питання: чи може такий метод застосу-вання «м'якого права» до міжнародного правового регулювання фінансових ринків бути ефективним з точки зору дотримання національними регуляторами міжнародних стандартів, правил, принципів та узгоджених напрямів регулювання? Позитивна відповідь на це питання підтверджується практикою діяльності вказаних вище міжнародних організацій. Так, наприклад, недотримання стандартів BCBS щодо достатності капіталу, ліквідності та інших стандартів означає автоматичне обмеження доступу банків до найбільших світових фінансових ринків США та ЄС, а невиконання рекомендацій групи FATF призводить до занесення певної країни до списку країн, що не співпрацюють чи є достатньо ризиковими, та до відповідного обмеження фінансових операцій з такими країнами або до припинення та «замороження» активів таких країн з боку інших членів FATF. Тому механізми впливу на національних регуляторів та/чи глобальних учасників фінансових ринків так само полягають у добровільній згоді учасників, міжнародних організацій, покликаних впроваджувати регулювання щодо обмеження або застосування контрзаходів стосовно порушників стандартів.

Звісно, така методологія має і свої не-доліки, які полягають у можливості за-стосування міжнародних стандартів на-ціональними регуляторами лише в разі потреби та незастосуванні у разі ви-никнення несприятливих обставин, що, у свою чергу, може ставити інших учасників організацій та/чи фінансових ринків в негативне становище. З іншого боку, така поведінка країни чи національного регулятора може призвести до за-стосування важелів впливу на країну ін-шими учасниками. Але чи є справедливим дане твердження у випадках з най-більшими світовими регуляторами на-ціональних фінансових ринків? Вважаємо, що ні. Як приклад можна навести останню фінансову кризу та створення нових стандартів регулювання фінансових ринків регуляторами США, які беруться за основу для нових міжнародних стандартів. Однак уникнути цього в «глобальній фінансовій системі, заснованій на конкуруючих центрах та широкому різноманітті інституцій, що створює багато пластів регулювання», як зазначають С. Пічотто та Дж. Хайнс, навряд чи вдасться [22]. Таким чином, на нашу думку, правові принципи міжнародного регулювання фінансових ринків, які базуються на встановленні загальних стандартів та т. зв. м'якому праві, мають як переваги, що полягають у дотриманні суверенітету держав щодо регулювання національних фінансових ринків та застосуванні таких стандартів у найбільш ефективний спосіб, виходячи з особливостей конкретної фінансової системи, так і певні недоліки. Останні полягають у можливості маніпулювання необов'язковістю застосування таких стандартів.

Отже, виходячи з наведеного, можна зробити висновок про те, що сучасна ме-тодологія здійснення міжнародно-право-вого регулювання фінансових ринків по-лягає у встановленні загальних міжна-родних стандартів, принципів, правил, напрямів тощо, здійснення регулювання. Дана методологія ґрунтується на засадах «м'якого права» та реалізується лише в спосіб імплементації стандартів наці-ональними регуляторами щодо власних фінансових ринків та систем. Такий метод здійснення регулювання не покладає прямих зобов'язань з регулювання фінан-сових ринків на держави, однак є достат-ньо ефективним у разі добровільної згоди та підтримки такої системи регулювання значною та/або значущою частиною національних регуляторів. З іншого боку, відсутність чітких правових зобов'язань щодо впровадження стандартів регулю-вання фінансових ринків може створювати диспропорції у їх застосуванні і дозволяти країнам з впливовими та розвинутими ринками застосовувати такі правила регулювання на власний розсуд.

Надалі розвиток методів міжнародного правового регулювання фінансових ринків, на нашу думку, пов'язаний з кон-кретизацією механізмів установлення та подальшою імплементацією міжнародних стандартів національними регуляторами. Такі механізми можуть функціонувати шляхом наділення міжнародних організацій не тільки компетенцією з розробки та встановлення стандартів, але й повноваженнями щодо нагляду за процесом їх імплементації національними регуляторами. При цьому має братись до уваги рівнозначність ступеня обмеження суверенітету національних регуляторів та принцип недискриміна- ції останніх незалежно від розвинутості та обсягів їх фінансових ринків.

Список використаної літератури

1. Школьник І. О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку : монографія / І. О. Школьник. - Суми : ВВП «Мрія1-ЛТД», УАБС НБУ, 2008. - С. 269.

2. Буковинський С. А. Уроки глобальної фінансової кризи : методологічні проблеми реформування міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду / С. А. Буковинський, Т. Є. Унковська, О. Л. Яременко // Міжнародна економіка. - Економічна теорія. - 2011 (1). - С. 79-89.

3. Financial Services Authority, the FSA's international agenda, 2010.

4. Picciotto S., Haines J. Regulating global financial markets // Journal of Law & Society (1999) vol. 26(3) 351-68.

5. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.bis.org/bcbs/index.htm

6. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.imf.org/external/about.htm

7. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.fatf-gafi.org/pages/aboutus

8. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.iosco.org/about

9. Financial Services Authority, the FSA's approach to regulation of the market infrastructure. - 2000.

10. David Llewellym. The economic rationale for financial regulation / Llewellym David // Financial occasional papers in financial regulation. - 1999. - № 1. - P. 6.

11. Альчук М. Сучасна філософсько-правова методологія / М. Альчук // Вісник Львів-ського національного університету. - 2008. - № 11. - С. 64-71.

12. AUGUR Challenges for Europe in the World in 2030 Project no. SSH-CT-2009-244565 Collaborative Project SP1-Cooperation deliverable 2.2 (WP 02) Impacts of international regulation - hypotheses and evidence.

13. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.iosco.org/library/pubdocs/pdf/ IOSCOPD386.pdf

14. Basel Committee on Banking Supervision, History of the Basel Committee and its Membership - 2009 // http://www.bis.org/bcbs/history.pdf

15. IAIS, Multilateral Memorandum of Understanding on Cooperation and Information Exchange - 2007 // http://www.iaisweb.org/MMoU-381

16. Alexander K. (2000A). The role of soft law in the legalization of international banking supervision / K. Alexander. - Oxford Journal of International Economic Law.

17. International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards A Revised Framework Comprehensive Version // Bank for international settlements, 2006.

18. Committee on Payment and Settlement Systems Technical Committee of the International Organization of Securities Commissions Principles for financial market infrastructures // Bank for international settlements, 2012.

19. International standards on combating money laundering and the financing of terrorism&proliferation, the FATF Recommendations© 2012 FATF/OECD.

20. Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.imf.org/external/pubs/ft/aa/index.htm

21. The Challenges Facing International Financial Regulation John Eatwell Queens' College, Cambridge.

22. Picciotto S. Regulating global financial markets / J. Haines, S. Picciotto // Journal of Law & Society (1999) vol. 26(3) 351-68.

Размещено на Allbest.ru