Правовий світогляд і політика (сучасна реальність, бачення на перспективу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий світогляд і політика (сучасна реальність, бачення на перспективу)

Запропонований розгляд, присвячений проблематиці правового світогляду, яка є важливою у розумінні процесу сприйняття права, уваги до нього, врахування авторитету права щодо його результативної дії, дієвості, потенційних можливостей. Обрана тематика продиктована також відсутністю наукових напрацю- вань у зазначеній сфері. Потребує дослідження рівнів та умов формування сучасної правової ідеології. Окремий вектор викладу пов'язаний з питаннями правового оптимізму, подолання явищ правового нігілізму та правового песимізму, а також визначенням місця сучасної правової освіти в соціалізації особи. правовий нігілізм соціалізація

Ключові слова: правовий світогляд, правова ідеологія, правовий оптимізм, правовий нігілізм, правовий песимізм, правова освіта.

Предложенное рассмотрение, посвященное проблематике правового мировоззрения, которая является важной в понимании процесса восприятия права, внимания к нему, учета авторитета права в его результативном действии, действенности, потенциальных возможностей. Выбранная тематика продиктована также отсутствием научных наработок в данной сфере. Требует исследования уровней и условий формирования современной правовой идеологии. Отдельный вектор изложения связан с вопросами правового оптимизма, преодоления явлений правового нигилизма и правового пессимизма, а также определением современного правового образования в социализации личности.

Ключевые слова: правовое мировоззрение, правовая идеология, правовой оптимизм, правовой нигилизм, правовой пессимизм, правовое образование.

The proposed consideration of dedicated issues legal outlook, which is important in understanding the process of perception right attention to it, taking into account the authority of law in its effective action, efficacy, potential. Selected topics dictated by the lack of scientific developments in this field. Requires a study of the levels and conditions of formation of the modern legal ideology. Separate vector presentation, legal issues associated with optimism, overcoming effects of legal nihilism and pessimism legal, as well as defining the modern legal education in socialization.

Keywords: legal world, legal ideology, legal optimism, legal nihilism, pessimism legal, legal education.

Цікавим, з наукової точки зору і відповідно до останніх політичних подій в Україні, стає розуміння такого явища соціальної дійсності, як правовий світогляд. Причому ця цікавість може бути пов'язана і з теоретико-філософським «звучанням», і з практичним значенням цієї категорії. Сьогодні юридична наука характери-зується процесами, зверненими на пере-орієнтацію правової проблематики щодо світоглядних основ правового життя су-спільства. Саме наука дозволяє характе-ризувати правову думку як процес розу-міння соціально-правової дійсності, піз-навальну діяльність окремого індивіда і як вираз особливого складу характеру, розуму, світоглядно-правових основ тієї чи іншої епохи, культури, цивілізації [1].

Слід зазначити, що, на жаль, в умовах, коли правова дійсність характеризується втратою цінностей, віри, інколи сенсу буття, суспільство характеризується втратою етичних начал, близьких до понять «совість» та «обов'язок». Все це в свою чергу призводить до етичного «виснаження» совісті з усіма відповідни-ми наслідками [2].

Слід розуміти, що навіть суттєве по-кращення економічної ситуації в країні не змогло б швидко привести до належного стану громадянської відповідальності, що має підґрунтям належний правовий світогляд. Вочевидь мова іде про правову проблему формування особистості, яка здатна самостійно мислити, приймати рішення, публічно виражати свою думку, усвідомлювати та приймати на себе відповідальність за наслідки своєї публічної, особливо політичної, діяльності. Отже, про належну по- літико-правову активність особистості, що стає можливою в умовах розвитку і забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини, з розвитком правового світогляду сучасного суспільства і сучасної особистості - можна говорити тільки у зв'язку з належним право- світосприйняттям. Що це означає? Це і є та сама «метаморфоза», про яку пишуть соціологи [3]: знання та навіть навички користування є, а інтерналізації (ін- теріорізації), тобто переходу у внутрішню якість, не відбувається [4]. Уявляється, право, щоб бути успішно сприйнятим, крім демонстрації своєї діяльнісної «по-тенційної» здатності, повинно включатися в первинну соціологізацію, як певна складова відповідного масиву, який по-винен засвоюватися, починаючи з самого раннього віку, щоб потім не бути віднесе-ним до категорії «штучних реальностей», які не притаманні тій чи іншій особистості [5]. В цьому контексті слід акцентувати увагу на науково-дослідницьких роботах вітчизняних правознавців [6]. Крім того, хотілося б обов'язково звернути увагу на те, що право здійснює свої функції не відособлено, а в єдиному комплексі й тісній взаємодії з іншими соціальними регуляторами. Соціальні функції моралі, звичаїв, політичних норм значною мірою ідентичні функціям права. Різниця поля-гає в соціальній значущості суспільних явищ, що регулюються моральними, по-літичними і правовими нормами. Інакше кажучи, у механізмі соціального регулю-вання спостерігається своєрідний розподіл ролей між правом, політикою, мораллю, звичаями, традиціями тощо у виконанні одного і того ж завдання - впорядкування суспільних відносин.

Тому правовий світогляд пересічної людини, в певному суспільстві, не може бути відокремленим і невідокремлений від наявної «впливової дії», в першу чергу, саме права та інших соціальних регу-ляторів.

Крім того, слід звернути увагу на те, що проблема не в тому, що існує суттєва різниця між буденною та професіональ-ною правосвідомістю, а в тому, що являє собою правова думка звичайної людини та професіонала [7]. Слід зазначити щодо традицій правової реальності, які прита-манні громадянському суспільству - сьо-годні, як ніколи, гостро відчуваються не-доліки сформованої під впливом різних чинників, юридичної думки.

Щодо термінологічної визначеності, на наш погляд, під правовим світоглядом слід розуміти уяву про право, як феномен соціальної дійсності. Якщо інтерпретувати дане визначення щодо потреб юридичної практики, то це уявлення про розвиток соціальних систем, про життя суспільства, процеси життєдіяльності в державі і світі в контексті правових реалій. Крім того, деякі дослідники підкреслюють «праволюдинну» природу правового світогляду, спрямовану на задоволення життєво необхідних потреб, забезпечення рівності прав, толерантності, «правозобов'язаного» характеру правового світогляду (консенсусна реалізація можливостей кожним учасником со-ціуму), необхідності нормативного закрі-плення природних прав носіїв правового світогляду [8].

В. А. Туманов на початку 1990-х рр. [9],

О. Е. Лейст через десятиріччя наголо-шували на нелегкому шляху формування юридичного мислення, що спирається на відносини громадського суспільства і стабільного права. «У масштабі су-спільства юридичне мислення не може скластися за наказом зверху, воно виникає разом з масовим повсякденним інтересом до осмислення суспільних відносин через конкретні права та обов'язки їх учасників, підстави виникнення цих прав і обов'язків, у зв'язку з процесуальними гарантіями правовідносин і відпо-відальністю за порушення прав і невико-нання обов'язків» [10].

Ігнорування уявлень про роль і зна-чущість права, як соціального феномену, на певних етапах розвитку призводять до формування міфу про стійкий правовий нігілізм в слов'янських державах. Даний міф є зручним для можновладців і дозволяє законодавцю перекласти відповідальність за провал еко- номіко-правових реформ в суспільстві на саме ж суспільство. Можна поділити думку О. Е. Лейста про те, що недостатня розвиненість юридичного мислення заважає усвідомити, що, власне, ми хочемо від права. Однією з прикладних ілюстрацій слугують події на Майдані 20132014 рр. Справа в тому, що політичні вимоги євроінтеграції склали тільки частину вимог щодо політико-правових пере-творень в державі, інша частина ж насе-лення виступила з вимогами про «все, що болить», що інколи не має ніякого відношення ні до політичного, ні до пра-вового поля, а скоріше складає проблеми етичного ґатунку: здоров'я, навіть кохання тощо. Ні в якому разі не засуджуючи основну масу правослухняних людей, що виражали свої політичні уподобання та правову думку, все ж мусимо підкреслити, що право, його можливості та вимоги - це та реалія, яка повинна відмежовуватися від близьких, але інших реалій із площини етики, моралі, духовності, ка-нонічних норм тощо.

Сьогодні суспільство характеризується різким падінням уваги до права або навіть зневагою до багатьох правових положень та настанов. Так, мабуть, нікого не здивуєш явищами правового нігілізму та правового песимізму. Сам термін «песимізм» визначається як світо-сприйняття, перейняте смутком, безна-дією, невірою в успіх, у краще майбутнє [11], або песиміз (від фр. Passimisme, з лат. pessimus - найгірший) - світобачення, сповнене безнадії, недовіри до майбут-нього; схильність бачити в усьому тільки погане [12]. Подібні визначення наведені і в інших тлумачних словниках [13].

Розглянувши дані дефініції, хотілося б навести деякі міркування. Справа в тому, що сприйняття або, вірніше, оцінка будь-якого явища з позицій песимізму означає відсутність руху, розвитку, вдосконалення. Це явище позбавляє сенсу майбутнє. Сьогодні все більше пе-симістичних оцінок (і це не безпідставно) щодо можливостей конструктивного правового розвитку.

Сучасний кризовий стан та його про-яви породжують стійкий соціальний та правовий песимізм, що трансформується сьогодні із площини емоцій, почуттів, відчуттів, переживань (правова пси-хологія) у площину переконань, ставлен-ня, уявлень, стереотипів (правова ідео-логія). Це і обумовлює певну ту чи іншу, на жаль, не завжди бажану для суспільства поведінку індивіда.

Не приділяючи аналізу причин цього явища спеціальної уваги (всі вони добре відомі як пересічному громадянинові, так і державним діячам, посадовцям, політи-кам, представникам науки), хочемо лише наголосити, що песимістичні настрої ба-гато в чому нівелюють, відкидають повагу до права як найбільш дієвого регулятора суспільних відносин, а отже, заважають формуванню відповідного сучасним реаліям правового світогляду. До деякої міри в цьому можна звинуватити і по-літиків (незалежно від заангажованості на «кольори» та «фарби»), які наче зма-гаються сьогодні з екранів TV, в радіопе-редачах, з відкритих площадок, майданів, в соціальних мережах щодо проголошення песимістичних прогнозів на майбутнє.

Такий стан речей обумовлює ситуацію, коли влада не може «достукатися» до людини; люди багато в чому ігнорують не тільки соціальні (мораль, релігійні ка-нони), але й правові норми.

У цих умовах, на наш погляд, необхід-не відродження поваги до права, прин-ципу верховенства права, принципу за-конності, підвищення авторитету закону, що є чи не найпершочерговим завданням представників вітчизняної науки і зможе слугувати важливим завданням грома-дянського суспільства, розвитку сучасного правового світогляду. Тому, не про-понуючи нових «рецептів миттєвого оду-жання суспільства», враховуючи, що це процес не одного дня, тижня або місяця, що суспільство не може «одужати» за «помахом чарівної палички», а довіра до права, закону і режиму законності не може виникнути миттєво за бажанням як представників влади, так і її опонентів, або представників соціуму, хочемо наго-лосити на тих невідкладних завданнях, що мають важливе значення щодо означеної проблематики.

Мова іде про несприйняття держави, багатьох її інститутів, недовіру до її ре-форматорських позицій та стартів, що по-силює і песимістичні настрої, і світоглядні деформації в суспільстві.

Крім того, права слід дотримуватися не тільки завдяки повазі до нього, сприй-няття демократичних засад права взагалі, а й завдяки нагальній потребі відродження поваги до правового порядку в су-спільстві.

Не стане відкриттям той факт, що не продумані до кінця реформи, ліквідація (або непродумана реорганізація) державного механізму примусу кате-горично призведуть до криміналізації су-спільства, правового нігілізму, правового песимізму, соціальної деградації.

Що ж сьогодні може зробити науковий осередок для покращення ситуації в руслі відродження довіри до права?

Очевидна необхідність формування правової думки, як передумови та необ-хідної умови розуміння правової дійсності на усіх її рівнях та у всіх її проявах [14].

Вочевидь, для того, щоб відбулося прийняття права на особистісному рівні, необхідно адекватно потребам часу і роз-витку сучасної особистості формувати соціальний, в даному випадку освітній, простір буття особистості [15].

В першу чергу, мова повинна йти про правову освіту в суспільстві, яка є невід'ємною частиною загальної культури громадянина, умовою формування правосвідомості та правового світогляду. Життя в громадянському суспільстві формує правову свідомість (позитивну чи негативну) залежно від того, як від-бувається цей процес: стихійно чи ціле-спрямовано в рамках правової освіти. Адже правова освіта є запорукою того, що право стає регулятором життя індивіда, а не перешкодою на шляху вирішення його особистих завдань. В сучасних умовах саме правова освіта може стати важливішим чинником розвитку особи, становлення громадського суспільства і демократичної правової держави в су-часній Україні, громадяни якої зможуть жити в соціально-правовій злагоді один з одним, з державою, владою, політичними партіями, громадськими рухами тощо. Отже, саме правова освіта стає запорукою формування правового світогляду.

В свою чергу важко заперечувати, що від якості правової освіти залежить адекватне сприйняття правової дійсності.

Одним з цікавих напрямів в означе-ному контексті сьогодні повинні стати лекторії, які проводять вчені. Можливо, у форматі консультативних семінарів, проте не тільки і не стільки для науковців, скільки для пересічних громадян країни.

Величезного значення у формуванні правового світогляду, ставлення до права, визнання його престижу, безумовно, по-винна відігравати правова гласність, зо-крема, проведення міжнародних науково-практичних конференцій, методологічних семінарів, симпозіумів та конгресів науковців, що надасть поштовх зару-біжним публікаціям вітчизняних вчених.

Очевидно, відчуття правової захище-ності і передбачає глибинну перебудову ставлення людей до права, Конституції, закону. Не випадково відомі юристи звертаються до духовних витоків індиві-дуального і суспільного в правосвідомості, говорять про необхідність глибинних змін. Без істотної трансформації право-свідомості неможливо усвідомлювати найважливіші конституційні принципи верховенства права, справедливості і рівності, на основі яких у сучасних умовах забезпечуються адекватне співвідношення свободи, закону і публічної влади, їх баланс. При цьому треба підкреслити, що правосвідомість в широкому розумінні включає в себе і правову ідеологію, і правову психологію, а також правові по-чуття та правовий досвід індивідів, про-фесійної еліти і всього суспільства. Крім того, правовий світогляд і правова сві-домість співвідносяться, на наш погляд, як ціле і частина або точніше процес за-своєння права та його результат. Правовий світогляд - це правовий дух народу, та ідеальна матриця, яка визначає вчинки та поведінку людей. При деструктивному правовому світогляді виникає «хвора» правосвідомість, а, отже, буде страждати правозастосовча практика і конституційна законність [16]. Ще раз хочемо наголосити на важливості не тільки існування певного рівня правової свідомості суспільства (що вже не одноразово констатувала юридична наука), а на важливості форм буття і розвитку правового світогляду, що сприятиме переходу уявлень про право із теоретичної площини у площину конкретних завдань та дій, спрямованих на організацію змін «на краще» у державі й громадянському суспільстві.

Список використаної літератури

1. Овчинников А. И. Правовое мышление : дисс. ... докт. юрид. наук. - Ростов-на-Дону, 2004. - С. 14-15.

2. Арановский К. В., Князев С. Д. Пользуясь приглашением // Журнал российского права. - 2007. - № 10. - С. 151-162.

3. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социоло-гии знания. - М. : Медиум, 1995. - 323 с.

4. Там само. - С. 239.

5. Там само. - С. 240.

6. Бачинський Т. В. Формування основ правового світогляду та правової культури шкільної молоді (філософсько-правовий вимір) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 - Львів, 2013. - 20 с.

7. Ткаченко С. В. Рецепция права : идеологический компонент. - Самара : Изд-во СамГАПС, 2006. - С. 202-203.

8. Вказана пр. - С. 3.

9. Туманов В. А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе // Государство и право. - 1993. - № 8. - С. 52-58.

10. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. - М. : ИКД Зер- цало-М, 2002. - С. 279.

11. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і доп.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. - С. 940.

12. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - С. 564.

13. Щукіна І. А. Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова від А до Я. - Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. - С. 333, 365.

14. Горшков М. К. Российская социология и вызовы современного общества : вместо предисловия // Россия реформирующаяся. Ежегодник-2010 / Отв. ред. М. К. Горшков. - М. : Новый хронограф, 2010. - С. 3-17.

15. Ильенков Э. В. Что же такое личность? // С чего начинается личность. - М. : Политиздат, 1979. - С. 183-237.

16. Зорькин В. Д. Россия и Конституция в ХХІ веке : взгляд с Ильинки. - 2-е изд., доп. - М. : Норма, 2008. - С. 343.

Размещено на Allbest.ru