Використання спеціальних знань у галузі економіки під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності

Most crimes in the sphere of service activity are committed by officers using their position, influence, relationships and so on. Moreover, a large proportion of these crimes aimed at acquisition of some material possessions. Accordingly, a large amount of trace pattern will be reflected in all sorts of documents, including accounting and financial reporting. In addition, methods of committing outlined crimes are implemented through various business transactions. And, therefore, the investigator need expert help on economic issues. Because without such help the criminal proceedings will be ineffective.

In this regard the article reveals the meaning of special knowledge. The necessity of using special economic knowledge in the investigation of crimes related to service activity is substantiated. The basic forms of using specialized knowledge in economics during the preliminary investigation of outlined crimes are highlighted.

Key words: special knowledge, economic knowledge, crimes related service activity, pre-trial investigation.

Постановка проблеми

Злочини у сфері службової діяльності є небезпечними за своїми наслідками та складними за механізмом вчинення. До того ж окреслена категорія злочинів є різноманітною, оскільки може вчинятися в різних сферах суспільного життя. Відповідно способи вчинення злочинів у сфері службової діяльності також є різними, нерідко поєднанні з використанням новітніх технологій чи інших знань і навиків. Зазначене беззаперечно ускладнює процес з їх виявлення та розслідування. Зокрема, виникає необхідність використання спеціальних знань під час розслідування цих злочинів, зокрема й у галузі економіки.

Аналіз останніх досліджень

Питання щодо визначення змісту спеціальних знань та форм їх використання у досудовому розслідуванні неоднократно виступали предметом дослідження у працях таких науковців як Л. Є. Ароцкер, Р. С. Бєлкін, А. І. Вінберг, Є. В. Додін, Н. Я. Дондик, Л. В. Калаянова, О. Д. Калаянова, Г. Л. Карпенко, М. В. Салтевський, В. Ю. Шепітько, М. Г. Щербаковський, М. П. Яблоков та ін. Не викликає сумніву великий вклад згаданих вчених у наукові доробки з розвитку та вдосконалення методик використання спеціальних знань під час розслідування злочинів. Однак, чимало питань залишились невирішеними. А саме, більшість напрацювань досліджують проблематику використання спеціальних знань в цілому (поняття, завдання, принципи, форми, функціонування експертних установ тощо), а інші - виключно через призму проведення відповідних експертиз. Проте, мало приділяється уваги ретельному дослідженню інших, окрім проведення судових експертиз, форм залучення спеціальних знань для забезпечення ефективності розслідування злочинів. Особливо, по-перше, з галузі економічних знань, а, по-друге, для розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

Постановка завдання

Тому метою цієї статті є висвітлення особливостей використання спеціальних знань у галузі економіки під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

Виклад основних положень

Злочини у сфері службової діяльності в переважній більшості скоюються службовими особами з використанням свого становища, впливу, зв'язків тощо. Причому чимала частка цих злочинів направлена на заволодіння певними матеріальними статками. Відповідно значний масив слідової картини знайде своє відображення в різного роду документації, в тому числі бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Окрім того, способи вчинення окреслених злочинів реалізуються шляхом проведення різних господарських операцій. А, отже, слідчому потрібно допомога фахівця з економічних питань. Адже без неї кримінальне провадження буде малоефективним, а в деяких випадках - взагалі може зайти в глухий кут.

Так, спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіння спеціальними знаннями та навичками застосуваннями технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок [1]. При цьому, ці консультації можуть надаватися як самостійно (організаційна форма), так і під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій і експертиз (процесуальна форма). Тому, вважаємо правильним слідчим у своїй діяльності керуватися наступними рекомендаціями з алгоритмізації використання спеціальних знань у галузі економіки під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

1. Безсумнівно успішна реалізація будь-якої діяльності не можлива без попереднього планування. Саме планування дозволяє визначити основні напрямки діяльності, в даному випадку з розслідування злочинів у сфері службової діяльності, та шляхи досягнення бажаного результату. Таким чином відбувається координування кримінального провадження. На цьому етапі доцільно отримати консультативну допомогу від спеціалістів у галузі економічних знань щодо можливих способів вчинення конкретного (-их) злочину (-ів), їх слідів і способів їх виявлення й дослідження. А саме, слід уточнити специфіку функціонування відповідного інституту, правову регламентацію цієї сфери життєдіяльності, особливості проведення конкретних господарських операцій і їх документування, перелік документів, з якими слід ознайомитися, існуючі методи перевірки правильності проведення господарських операцій, ведення звітності (бухгалтерської, фінансової, податкової, статистичної тощо) та їх можливості. Отримавши таку інформацію, слідчий безпосередньо планує розслідування конкретного злочину у сфері службової діяльності.

2. Спілкування зі спеціалістом пропонуємо процесуально оформлювати, щоб результати консультацій могли бути використані в якості доказової бази. Тому вважаємо, що консультативну бесіду слід проводити в межах такої слідчої (розшукової) дії як допит спеціаліста в якості свідка. Таким чином, роз'яснення спеціаліста будуть закріплені в протоколі допиту, що надасть більшої наочності в розумінні механізму вчинення злочину у сфері службової діяльності, механізму слідоутворення та дослідження слідів іншим учасникам кримінального провадження.

3. Як уже зазначалося, розслідування злочинів у сфері службової діяльності насамперед передбачає «роботу» з різними документами. Відповідно слідчому потрібно отримати тимчасовий доступ або їх тимчасово вилучити. А в клопотанні, яке оформлюється для отримання дозволу на застосування вказаних заходів забезпечення кримінального провадження, потрібно обґрунтувати необхідність такого застосування, вказати конкретний перелік документів і місце їх знаходження. І тут знову не обійтися без допомоги спеціаліста у галузі економічних знань, адже він пояснить, що таке бухгалтерський облік і фінансова звітність, яким чином вона ведеться в конкретному підприємстві та яким закладам надається така інформація.

Зокрема, особа, яка провадить розслідування злочинів у сфері службової діяльності, повинна знати, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачем для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [2].

У бухгалтерському обліку повинні фіксуватися факти здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Відповідальність же за організацію бухгалтерського обліку, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з установчими документами.

Зазначене вказує на те, що слідчий повинен отримати доступ і ознайомитися із засновницькою та установчою документацію, щоб з'ясувати завдання функціонування суб'єкта господарювання, а також на кого покладено обов'язок здійснювати контроль і нести відповідальність за організацію бухгалтерського обліку. З цією ж метою необхідно ознайомитися з наказом про призначення на посаду, посадовою інструкцією, трудовим договором чи контрактом.

Не менш важливим для слідчого завданням є й з'ясування питання щодо форми організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, адже залежно від цього й буде відрізнятися алгоритм його діяльності під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Зокрема, можливі наступні варіанти ведення бухгалтерського обліку на підприємстві:

- введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства [2].

Останній варіант ведення бухгалтерського обліку є неприйнятним для бюджетних установ і для підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Вищенаведене вказує на необхідність дослідити установчу документацію на предмет з'ясування облікової політики підприємства, форми бухгалтерського обліку (яка конкретна система регістрів обліку використовується, який порядок і спосіб реєстрації й узагальнення інформації в регістрах обліку), системи та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, обсягу прав конкретних працівників на підписання бухгалтерських документів, правил документообігу та технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, наявності на окремому балансі філій, представництв, відділень чи інших відокремлених підрозділів, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, факту включення показників бухгалтерського обліку відокремлених підрозділів до фінансової звітності підприємства, факту застосування (використання) міжнародних стандартів. Слід вияснити в функціональні обов'язки якої посадової особи входить ведення бухгалтерського обліку підприємства - головного бухгалтера чи іншої особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку. До того ж варто ознайомитися із методологією бухгалтерського обліку та встановленими строками подання фінансової звітності. Для вирішення цих питань варто дослідити за участю спеціаліста у галузі економічних знань відповідну документацію.

Також потрібно ознайомитися зі штатним розписом установи, зокрема, з метою з'ясування наявності в штаті такого відокремленого підрозділу як бухгалтерська служба, чи можливо виконання обов'язків такої служби покладено на спеціаліста. Залежно від відповіді на це питання й буде різнитися коло документів, з якими слід ознайомитися слідчому, - це буде положення про бухгалтерську службу чи посадова інструкція спеціаліста, на якого покладено виконання обов'язків бухгалтерської служби.

Слід ретельно дослідити особову справу головного бухгалтера для з'ясування дотримання вимог у частині правильного підбору кандидата на роботу, а саме перевірити документи, що підтверджують наявність в особи вищої освіти відповідного професійного спрямування, стажу роботи за фахом і досвіду роботи на керівних посадах. До того ж варто ознайомитися з актом внутрішньої перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності, яка проводилася у разі звільнення попереднього та призначення на посаду діючого головного бухгалтера.

Так як на підприємствах регулярно з контрольною функцією проводяться інвентаризації активів і зобов'язань, слідчому потрібно отримати доступ до їх матеріалів. Останні містять в собі відомості про достовірність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, а саме - документально підтверджують наявність, стан і оцінку активів і зобов'язань підприємства. Зокрема, перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства. Також проведення інвентаризації обов'язкове у разі: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ); встановлення фактів крадіжок або зловживань, зіпсуття цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів; пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії; ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством [3]. Тому потрібно перевірити факти проведення інвентаризацій за вказаних обставин і ознайомитися з їх матеріалами. Спеціаліст допоможе з'ясувати чи правильно була проведена інвентаризація, чи відповідають результати іншим обліковим документам і які порушення під час її проведення були допущені.

Окрім інвентаризації, з метою перевірки правильності ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в установі може проводитися аудиторська перевірка. В такому разі слід отримати доступ до аудиторського звіту.

4. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. А для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Ось чому слідчий повинен знати вимоги до оформлення цих документів, адже під час огляду потрібно буде встановити факт їх дотримання чи порушення. І до проведення цієї слідчої (розшукової) дії знову ж таки потрібно залучати спеціалістів.

Тож, вказані документи можуть бути складені як на паперових, так і на машинних носіях. Проте, в обох випадках облікові документи повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо [2; 4]. Підпис може бути скріплений печаткою. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Якщо використовуються самостійно виготовлені бланки, то первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. У випадку віднесення бланків первинних документів до бланків суворої звітності, слідчому необхідно звернути увагу на наявність і зафіксувати нумерацію та спосіб її нанесення. Взагалі доцільно максимально детально оглянути й зафіксувати способи складання первинної документації, щоб з'ясувати їх відповідність встановленим правилам документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Як приклад, це необхідність обов'язкового прокреслювання вільних рядків; підписування первинних документів визначеним обмеженим колом осіб; наявність відмітки на документах, що пройшли обробку; обов'язкове погашення штампом або ручним надписом «Одержано» або «Сплачено» із зазначенням дати всіх документів, що додаються до прибуткових і видаткових касових ордерів; помилки, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом тощо. Що ж стосується виправлення помилок в облікових регістрах за минулий звітний період, то вони виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком «мінус», а правильний запис заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. При цьому, довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення. А от у документах, якими оформлені касові і банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускається [4].

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного й аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. При цьому, регістри повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Забороняється робити будь-які виправлення записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

Результати бухгалтерського обліку використовуються під час формування фінансової звітності. Тому часто виникає потреба в співставленні відомостей, відображених у документах бухгалтерського обліку (які саме було вище висвітлено) і фінансової звітності. Що ж стосується останньої, то такого роду звітність, окрім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарювання та суб'єктів малого підприємництва, включає в себе: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до звітів. А для представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва фінансова звітність включає в себе тільки баланс і звіт про фінансові результати. У разі наявності дочірніх підприємств підприємство зобов'язане складати та подавати консолідовану фінансову звітність. Центральні органи виконавчої влади подають, окрім власної, ще й зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Відповідно до всіх вказаних документів потрібно отримати або тимчасовий доступ, або їх тимчасово вилучити, потім провести їх слідчий огляд (за участю спеціаліста) і за необхідності направити на відповідну експертизу.

Вкотре акцентуємо увагу, що спеціаліст допоможе слідчому швидше й якісніше провести огляд вищенаведеної документації, оскільки йому відомі вимоги до такого роду документообігу, а, отже, можливі порушення та їх прояви.

5. За результатами проведення слідчих оглядів і інших слідчих (розшукових) дій слідчий направляє документи на відповідні експертизи задля вирішення питань із залученням спеціальним знань. Зокрема, задля з'ясування правильності проведення господарських операцій, перевірки відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку відповідним Державним стандартам призначається судово-бухгалтерська експертиза; щоб з'ясувати фінансовий стан підприємства, наявність заборгованостей, можливі шляхи їх погашення, чи цільовим є використання кредитних коштів тощо - фінансово-кредитна експертиза. Нерідко під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності слідчий стикається з необхідністю одночасного залучення фахівців і у сфері судової бухгалтерії, і у фінансовій галузі. В таких випадках рекомендується призначати комплексну судово-економічну експертизу.

З кожним роком усе більше вкорінюється електронний документообіг, у тому числі й у сфері службової діяльності. У зв'язку з цим актуальним стало дослідження як електронних документів в цілому, так електронних підписів, електронних позначок часу зокрема, а також електронних повідомлень, веб-сайтів. Тому під час розслідування злочинів у сфері службової діяльності виникає потреба в проведенні комплексної комп'ютерно-технічної та судово-бухгалтерської експертизи.

Висновки

Отже, складний механізм вчинення злочинів у сфері службової діяльності обумовлює необхідність використання спеціальних знань під час розслідування цієї категорії злочинів задля вирішення основних завдань кримінального провадження. Зокрема, використання спеціалістів у галузі економічних знань дозволяє своєчасно виявити всі сліди злочину у сфері службової діяльності та ефективно їх дослідити.

Список використаних джерел

1. Кримінальний процесуальний кодекс України: закон України від 13.04.2012 № 4651-VI // Голос України. - 2012. - 19 травня. - № 90-91.

2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: закон України від 16.07.1999 № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 40. - Ст. 365.

3. Про затвердження Порядку подання фінансової звітності: постанова Кабінету міністрів України від 28.02.2000 № 419 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 9. - Стор. 21. - Стаття 344. - Код акту 15065/2000.

4. Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //zakon4.rada. gov.ua/laws/show/z0168-95

Размещено на Allbest.ru