Інформаційно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні: суть та значення

кандидат юридичних наук

Постановка проблеми у загальному вигляді. У контексті проблематики дослідження системних ознак інформаційно-правового забезпечення дорожнього руху в Україні та стану його інформаційного забезпечення в цілому, пропонується акцентувати увагу на вивченні і аналізі основних нормативно-правових джерел, які безпосередньо мають відношення до забезпечення дорожнього руху, правового регулювання інформаційних відносин в Україні в сучасних умовах, а також удосконалення нормативно-правової бази інформаційної сфери з питань безпеки дорожнього руху.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Фундаментальною основою для даного дослідження стали роботи таких науковців як І. В. Арістової, Р. А Калюжного, В. К. Колпакова, А.І. Марущака, В. І. Олефіра, О. І. Остапенка, В. Ф. Опришка, І. М. Пахомова, М. Я. Швеця, В. І. Цимбалюка, В. М. Лозового, В. О. Голубєва, М. М. Тищенка та інших.

Виклад основних положень. Наразі в Україні створено всі необхідні умови для заснування та розвитку інформаційного законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. До нормативно-правових актів, які регламентують інформаційне забезпечення безпеки дорожнього руху відносяться: закони України «Про дорожній рух» [1], «Про автомобільний транспорт» [5], «Про автомобільні дороги»[6], «Про перевезення небезпечних вантажів» [7], «Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів» [8], «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» [9], постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» [10], від 7 вересня 1998 р. № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» [11], від 8 травня 1993 р. № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» [12], від 8 листопада 2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» [13], від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» [14], укази Президента України від 21 липня 1997 р. № 663 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 р. «Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин» [15], від 14 липня 2000 р. № 887 «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» [16], від 31 січня 2006 р. № 80/2006 «Про Єдину комп'ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю [17] тощо.

Усі ці нормативно-правові акти відіграють важливе значення у забезпеченні стабільності в економіці держави, які покликані удосконалити процес забезпечення безпеки дорожнього руху, надання однакових прав і обов'язків усім суб'єктам та усунення недоліків, що існують в інформаційній сфері.

Зобов'язання України, як суб'єкта міжнародного права, дотримуватися його певних принципів та норм, перспектива інтеграції нашої держави у світовий інформаційний простір вимагають активної національно-правової імплементації міжнародно-правових стандартів в інформаційній галузі у відповідне внутрішнє законодавство [18, с. 3].

Серед міжнародно-правових актів, які діють у сфері безпеки дорожнього руху, можна виділити: конвенції ООН від 08.11.1968 р. «Конвенція про дорожній рух» [19], «Конвенція про дорожні знаки і сигнали» [20], Європейська Угода про міжнародне перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 30.09.1957 р. [21], Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу від 09.10.1997 р. [23] та інші.

Крім того, Україна уклала багато двосторонніх угод у сфері забезпечення дорожнього руху. Наприклад, угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні перевезення від 18 травня 1992 p [24]; Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про міжнародне автомобільне сполучення та Протокол до цієї Угоди від 20 березня 1995 р. [25].

Варто зазначити, що інформаційно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху визначається швидкою зміною обстановки в державному управлінні, динамізмом розвитку та важкістю наслідків у випадку невчасного реагування на її зміни, появою останнім часом нових ризиків та загроз національній безпеці та завдань щодо ефективної протидії їм.

Найвагомішим недоліком інформаційного забезпечення дорожнього руху в Україні є те, що суспільні відносини в цій сфері регламентуються численними актами, які недостатньо пов'язані між собою та не мають чіткого механізму їх реалізації, а в окремих випадках є суперечливі. Тому, на нашу думку, зважаючи на ситуацію, що склалася нині, нагальною потребою є систематизація всіх нормативно-правових актів, які б ефективно регулювали відносини між суб'єктами забезпечення безпеки дорожнього руху, учасниками процесу, визначали рівень їх відповідальності.

Удосконалення існуючого інформаційного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху повинно сприяти розвитку держави, суспільства, сприяти реалізації, передбачених Конституцією України, прав на інформацію та інформаційну діяльність громадян. Однак, на нашу думку, таке сприяння повинно бути чітко регламентоване, мати певні встановлені процедури.

Ми вважаємо, що реформування інформаційного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху повинно здійснюватися поетапно. Перш за все, в основу такого реформування повинна лягти концепція, яка визначить основні пріоритетні завдання, яка передбачить здійснення аналізу існуючих нормативно-правових актів та скасування тих норм, які дублюють одна одну, які містять неточності та суперечності.

Тільки після «очищення» законодавства, можна буде здійснити систематизацію всіх нормативно-правових актів в один кодифікований, що регулюватиме основні питання, буде відображати цілісне, системне бачення формування та розвитку інформаційного простору та інформаційної безпеки, всіх елементів такого простору, форм та засобів реалізації інформаційних прав, основних пріоритетних напрямків інформаційної політики держави, відповідальність за порушення норм. Саме такий підхід, використовуючи практику країн світу, спрямує Україну до міжнародних стандартів.

Зважаючи на відсутність системності у підходах до кодифікації інформаційного законодавства, погоджуючись із багатьма вченими, ми вважаємо, що підготовка та прийняття кодифікованого акту щодо інформації є актуальними в функціонуванні інформаційної сфери та надало б можливість вийти Україні на новий рівень розвитку інформаційних відносин.

Підвищення рівня оперативної інформації, ефективності боротьби з правопорушеннями та зі злочинністю у сфері дорожнього руху часто вирішується в умовах невизначеності, неповної інформації, за наявності випадкових чинників і ризику, правових колізій у застосуванні нормативно-правових актів, тому не лише інформаційно-правове забезпечення, а власне і інформаційне забезпечення безпеки дорожнього руху має вагоме значення.

Інформаційне забезпечення безпеки дорожнього руху вимагає вдосконалення техніки і методів управління на основі сучасних досягнень науки та практики, розробки і впровадження комп'ютерних систем, або іншими словами - «інформаційного озброєння».

Інформаційне забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється на основі функціонування інформаційних підсистем, побудованих з урахуванням та дотриманням таких вимог, як наявності нормативно- правової бази, організаційно-кадрового забезпечення інформаційних підрозділів, організації підготовки та перепідготовки кадрів, наявності відповідних технічних, програмних та телекомунікаційних технологій, матеріально-технічного та фінансового забезпечення [26, с. 37].

Варто зазначити, що недосконале інформаційне забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що неспроможне задовольнити інформаційні потреби різних соціальних груп, є прямою загрозою інформаційній безпеці держави та суспільства.

Інформаційна безпека є станом захищеності життєво важливих інтересів, потреб в інформації особистості, суспільства і держави, яка зводиться до мінімуму заподіяння збитків через неповноту, несвоєчасність і недостовірність інформації, та за якого забезпечується їхнє нормальне функціонування і прогресивний розвиток незалежно від наявних внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз та досягається [3, с. 38].

Інформаційна безпека - це стан захищеності людини, суспільства і держави, за якого забезпечується охорона та захист інформаційних ресурсів, мінімізація шкоди від негативних інформаційних впливів, небажаних наслідків використання інформаційних продуктів та технологій [27, с. 328].

Інформаційна безпека має на меті створення системи протидії впливу зовнішніх та внутрішніх загроз та захист власного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури, інформаційних ресурсів держави.

Забезпечення інформаційної безпеки України означає:

1) законодавче формування державної інформаційної політики;

2) створення і використання відповідних законам України можливостей досягнення інформаційної достатності для прийняття рішень органами державної влади, громадянами і об'єднанням громадян, іншими суб'єктами права в Україні;

3) гарантування свободи інформаційної діяльності та права доступу до інформації в національному інформаційному просторі України;

4) всебічний розвиток інформаційної інфраструктури;

5) підтримка державою розвитку національних інформаційних ресурсів України з урахуванням досягнень науки і техніки та особливостей духовно-культурного життя народу України;

6) створення та впровадження безпечних інформаційних технологій;

7) захист права власності всіх учасників інформаційної діяльності ї національному інформаційному просторі України;

8) збереження права власності держави та стратегічні об'єкти інформаційної інфраструктури України;

9) охорону державної таємниці, а також інформації з обмеженим доступом, що є об'єктом права власності або об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження державою;

10) створення загальної системи охорони інформації, зокрема охорони державної таємниці, а також іншої інформації з обмеженим доступом;

11) захист національного інформаційного простору України від розповсюдження спотвореної або забороненої для поширення законодавством України інформаційної продукції;

12) встановлення законодавством режиму доступу інших держав або їхніх представників до національних інформаційних ресурсів України та порядку використання цих ресурсів на основі договорів з іншими державами;

13) законодавче визначення порядку поширення інформаційної продукції зарубіжного виробництва на території України [4].

Для належного забезпечення інформаційної безпеки у сфері безпеки дорожнього руху в Україні створена система заходів правового, організаційного і техніко-технологічного змісту нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз, що передбачає:

1) розвиток нормативно-правового забезпечення;

2) застосування інформаційних технологій, безпечних для

інформаційних ресурсів;

3) забезпечення цілісності інформаційних продуктів та технологій;

4) забезпечення охорони і захисту інформаційних продуктів та технологій від несанкціонованого доступу, модифікації, блокування або знищення;

5) забезпечення постійної актуалізації резервних копій інформаційних продуктів та технологій;

6) здійснення моніторингу стану інформаційної безпеки [27, с. 328].

Погоджуючись із вченим Б.А. Кормичем, ми вважаємо, що захист

інформації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні може мати лише комплексний характер і містити: правовий, організаційний та інженерно-технічний захист.

Правовий захист полягає в існуванні нормативно-правових актів, різноманітних правил, процедур, що забезпечують захист інформації на правовій основі; організаційний захист - це регламентація виробничої діяльності взаємовідносин виконавців на нормативно-правовій основі, що містить або послаблює заподіяння якої-небудь шкоди виконавцям.

Щодо інженерно-технічного захисту, то цей вид характеризується використанням різних технічних засобів, що попереджають заподіяння шкоди інформації. Особливістю таких захистів є те, що правовий спрямований на захист інформації так би мовити в «чистому вигляді», а от організаційний та інженерно-технічний спрямований безпосередньо не на інформацію, а на системи, об'єкти, носії, на яких ця інформація збирається, зберігається, обробляється і розповсюджується [2, с. 351].

Отже, система інформаційної безпеки у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні розглядається як складова державної інформаційної безпеки України та будується зважаючи на комплексний підхід із застосуванням організаційних, правових, технічних та технологічних методів, заходів, засобів щодо охорони і захисту інформації на всіх рівнях системи інформаційного забезпечення за галузевою, відомчою приналежністю.

Висновки. Спираючись на результати проведеного дослідження слід зазначити, що за змістом інформаційно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні - це процес щодо поширення, отримання, оброблення, аналізування, зберігання та накопичення інформації, що міститься у базах даних інформаційних систем та застосовується для цілей функціонування транспортних магістралей в країні.

Розгалужена система нормативно-правових актів, які визначають правовідносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху вказує на те, що їх кількість не вказує на якість. Відсутній єдиний кодифікований нормативно-правовий акт в даній сфері, що значно ускладнює процес вирішення проблемних питань у даній галузі.

Система інформаційного забезпечення безпеки дорожнього руху містить в собі отримання інформації, її обробку, накопичення, зберігання, аналіз та передачу апарату управління для прийняття рішень, де основним елементом є швидкий доступ та захист такої інформації, що можна здобути під час використання технічних засобів, програмного забезпечення та методичних інструктивних матеріалів.

Інформаційне забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні може розглядатися як одне з найважливіших завдань, що передбачає необхідність прийняття і реалізації певної стратегії розвитку програми. Саме за допомогою механізмів інформаційного забезпечення формуються умови для розвитку та вдосконалення інформаційного суспільства, стимулюються і розширюються інформаційні технології, забезпечується вільний доступ населення до інформації.

Необхідність удосконалення інформаційного забезпечення безпеки дорожнього руху обумовлена сукупністю цілої низки чинників, що є закономірним результатом розвитку правоохоронної системи у сфері функціонування автомобільного транспорту. До них можна віднести зростаючу роль інформації і процесів її обміну в реалізації правоохоронних функцій держави та процеси, які спрямовані на забезпечення відкритості для громадянського суспільства.

Інформаційно-правові засади безпеки дорожнього руху передбачають здійснення нагляду та контролю за такою діяльністю. Інформаційно- правовий нагляд у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - це діяльність органів державної влади, що спрямована на забезпечення цільового спостереження за дотриманням усіма учасниками дорожнього руху, затверджених у встановленому порядку правил поведінки дорожнього руху, фіксації порушень і вжиття заходів щодо виявлення, попередження правопорушень та притягнення порушників до відповідальності.

Усі наявні нормативно-правові акти, як національні так і міжнародні, що визначають інформаційно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху, мають діяти узгоджено і системно.

Список використаних джерел