Зарубіжний досвід взаємодії правоохоронних органів із суб’єктами господарювання у процесі захисту інформації з обмеженим доступом
Знайомство з питаннями впровадження зарубіжного досвіду в побудову системи взаємодії правоохоронних органів України з суб’єктами господарювання у процесі захисту інформації з обмеженим доступом. Аналіз проблем забезпечення інформаційної безпеки держави.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.02.2019 |
Размер файла | 938,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зарубіжний досвід взаємодії правоохоронних органів із суб'єктами господарювання у процесі захисту інформації з обмеженим доступом
У статті розглядаються питання вивчення і впровадження зарубіжного досвіду (на прикладі США та Російської Федерації) в побудову системи взаємодії правоохоронних органів України з суб'єктами господарювання у процесі захисту інформації з обмеженим доступом.
В умовах інформаційного суспільства проблема забезпечення інформаційної безпеки держави набуває критичного змісту, відтак потребує вдосконалення не лише правовими засобами, а й пошуком, розробкою нових форм, механізмів і заходів, що підвищували б ефективність функціонування системи її забезпечення.
Актуальною проблемою національного рівня є корегування моделі забезпечення національної безпеки, а також розбудова недержавної системи безпеки підприємництва, організації належного функціонування і взаємодії державних і недержавних суб'єктів сектору безпеки України.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі теоретичні та практичні аспекти досліджуваного питання знайшли відображення у працях наступних вітчизняних і зарубіжних учених: В. Андрійчука, К. Іполітова, В. Соколова та ін.
Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Наявні правові та організаційні засоби функціонування недержавних служб безпеки, відсутність чіткої взаємодії їх з правоохоронними органами - не дозволяють у повній мірі реалізувати їх значний потенціал для сприяння державним суб'єктам і забезпечення національної та інформаційної безпеки України, тому вкрай актуальною для України постає проблема вивчення міжнародного досвіду в зазначеній сфері і, на його основі, створення системи недержавної безпеки підприємницької діяльності в Україні як закономірного фактору в зміцненні демократичних принципів в управлінні державою.
Метою статті є узагальнення досвіду зарубіжних країн щодо практичної реалізації сучасної системно-структурної парадигми взаємодії державного та недержавного секторів безпеки у сфері захисту інформації з обмеженим доступом.
Виклад основного матеріалу. Дослідження зарубіжного досвіду свідчить, що в іноземних державах щоразу нові вимоги з боку суспільства до забезпечення правопорядку впливають на організацію правоохоронної діяльності. У багатьох країнах дедалі більше орієнтуються не лише на поліцейські органи, а й на широке використання для правоохоронних цілей приватних детективних і охоронних служб.
Світовий досвід переконує, що не всі види правоохоронних функцій у належному обсязі можуть виконувати державні органи. Внаслідок цього за кордоном значного поширення набули адвокатські контори, приватні розшукові, детективні бюро тощо.
За оцінками фахівців американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Стептоу і Джонсона [1], приблизно 75 % комп'ютеризованих систем управління промисловими об'єктами США пов'язані з Інтернетом або мережами аналогічної архітектури.
Розглядаючи питання забезпечення інформаційної безпеки різних сторін соціальної та гуманітарної сфер життєдіяльності як необхідну умову прогресивного розвитку суспільства, запоруку внутрішньополітичної стабільності в державі, на сучасному етапі важливою є взаємодія державних і недержавних суб'єктів безпеки, яка може мати різноманітний вигляд.
зарубіжний правоохоронний безпека
Провідні державні суб'єкти безпеки США у межах (рис. 1) схеми взаємин виконують такі основні функції [2]:
IC-IRC - підрозділ об'єднаного розвідувального співтовариства (федерації) державних і недержавних структур (DNI) на чолі з Директором національної розвідки, до функцій якого відповідно до предмета дослідження належать: моніторинг інформаційного простору, збір, узагальнення та аналіз проявів кіберзлочинності; визначення потенційних загроз і поширення досвіду реагування, упередження і протистояння наявним викликам мережевими засобами; розширення зовнішніх зв'язків із цих питань; проведення спеціальних операцій, сприяння військовому плануванню; US-CERT - підпорядкований Міністерству захисту держави підрозділ, основні функції якого пов'язані з: запобіганням поширенню та ліквідацією наслідків кібератак на федеральні державні і місцеві системи управління, а також на мережі передачі даних; політичним та економічним співробітництвом з партнерами з цих питань;
JTF-GNO (USCYBERCOM) - підпорядкована структура Стратегічного командування Збройних Сил США, реорганізована у вересні 2010 р. в кіберкомандування США (USCYBER- COM), функції якого полягають у: забезпеченні функціонування та захисті глобальної мережі передачі інформації в інтересах підтримки стратегічних, оперативних і тактичних операцій Міністерства оборони (DoD); централізації управління операціями в інформаційному просторі; концентрації наявних ресурсів; синхронізації заходів захисту військових інформаційно-комунікаційних мереж;
NTOC - координаційний центр Агентства національної безпеки ( NSA) - провідної структури у складі DNI, функції якого стосуються: виявлення, аналітичного опрацювання та класифікації кіберзагроз; ситуаційного аналізу процесів, що відбуваються в інформаційному просторі; розробки стратегій пом'якшення наслідків кіберзлочинів заходів запобігання та протидії кібератакам, поширення обізнаності щодо застосування таких заходів у середовищі союзників і партнерів;
NCSC - підрозділ Міністерства захисту держави (DHS), функції якого полягають у: захисті від несанкціонованого внутрішнього та зовнішнього доступу урядових систем зв'язку; контролі, зборі, узагальненні та поширенні інформації з цих питань; співробітництві з іншими підрозділами Міністерства, ФБР, Міністерством оборони, АНБ тощо;
NCIJTF керівництвом Федерального бюро розслідувань (FBI) міжвідомчий цільовий координаційний центр Міністерства юстиції (DOJ), функціями якого є: об'єднання зусиль усіх державних структур, спецслужб і правоохоронних органів; узагальнення та поширення інформації про всі внутрішні прояви кіберзагроз, кібератак і кіберзлочинності, включаючи прояви терористичної діяльності; програмування та реалізація заходів переслідування і притягнення до відповідальності злочинців, шпигунів, терористів тощо;
DC3 - спеціалізований центр Міністерства оборони (DoD), виконуючий функції: розробки стандартів цифрової обробки та захисту інформації від несанкціонованого доступу, контролю за їх дотриманням; діагностики та відновлення працездатності носіїв інформації; застосування комп'ютеризованих технологій у криміналістиці, розслідуванні злочинів, зокрема антитерористичної діяльності, фаховій підготовці кадрів із цих питань для інших структур [3, с. 55].
На рис 2. наведено орієнтовну структурну схему взаємодії державного і недержавного секторів безпеки США
Опосередковане співробітництво державного сектору безпеки США з профільними недержавними структурами будується за предметно орієнтованим принципом. Наприклад, можна навести такі пріоритети опосередкованого співробітництва:
- з профільними структурами (Google Enterprise, McAfee, Symantec, Microsoft, AT&T тощо] - інноваційні технології отримання, упорядкування, пошуку інформації, зв'язку, обміну даними, автоматизації роботи з інформаційними ресурсами; розробка систем захисту комп'ютерних комплексів від існуючих кібератак, а також від нових поколінь загроз; управління потоками інформації, програмне забезпечення і сервісне обслуговування систем захисту від зовнішнього несанкціонованого втручання та ризиків кібера-так; розширення соціальних та економічних можливостей суспільства у світі; системні рішення мережевої безпеки, управління ризиками, фільтрація та обробка веб-контенту;
- з дослідницькими структурами (REND Corporation, Berkman Center, CSIS, Sans Institute тощо) - дослідження тенденцій та динаміки розвитку кіберпростору з метою оцінки наявності загроз, необхідності запровадження санкцій, розробки відповідних норм і стандартів; ситуаційний аналіз, підготовка пропозицій для прийняття урядом рішень стратегічного рівня у міжнародних відносинах, у діалозі із суспільством, у частині взаємодії з приватним сектором економіки; сертифікація інформаційних систем, методи раннього попередження Інтернет-атак;
- з асоціаціями (ITAA, ICASI, INSA тощо) - інформаційні технології, індустрія електронних засобів збирання, оброблення, передачі даних; практичний досвід захисту інформаційних систем; інноваційні розробки щодо їхньої практичної реалізації;
- з міжнародними мультисекторальними структурами (IETF, ICANN тощо) - еволюція Інтернет, технічні та конструкторські рішення систем управління його функціонуванням; аналіз інтересів Інтернет-спільноти [4-6].
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що обрана у США методологія регулювання розвитку інформаційного простору, а також функціонування інформаційно-комунікаційної сфери, відповідає такій системно-пріоритетній парадигмі:
- забезпечення інформаційної безпеки суспільства та особи як важливішого сучасного пріоритету гарантування національної безпеки на всіх можливих напрямах внутрішніх і зовнішніх державних інтересів - політичних, економічних, культурних тощо;
- широкого залучення можливостей недержавних національних і транснаціональних інформаційно-комунікаційних структур як дієвого механізму досягнення власних цілей, підвищення авторитету, впливовості та конкурентоспроможності національних цінностей у зовнішньому середовищі.
Розкриваючи зарубіжний досвід, не можна не зупинитись на системі взаємодії правоохоронних органів з суб'єктами господарювання у процесі захисту інформації з обмеженим доступом, яка налагоджена в Російській Федерації.
Оскільки з Федеральних органів виконавчої влади найбільшою компетенцією у забезпеченні економічної та інформаційної безпеки Росії володіють Федеральна служба безпеки і МВС, доцільно зупинитися на проблемах взаємовідносин органів ФСБ і МВС з недержавними організаціями, у тому числі й з їх структурами безпеки, та можливих шляхах їх вирішення. Статтею 15 Закону Російської Федерації “Про Федеральну службу безпеки” [7] передбачається, що “органи федеральної служби безпеки здійснюють свою діяльність у взаємодії з федеральними органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності”. У зазначеному Законі розкриваються окремі напрямки і форми такої взаємодії. Так, у тій же статті 15 говориться, що “з метою вирішення завдання забезпечення безпеки РФ військовослужбовці органів ФСБ можуть бути прикомандировані до державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності за згодою їх керівників у порядку, встановленому Президентом РФ”.
У статті 12 зазначено на обов'язок органів ФСБ “брати участь у розробці та реалізації заходів щодо захисту відомостей, що становлять державну таємницю, здійснювати контроль за забезпеченням збереження відомостей, які становлять державну таємницю, в державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності”. Серед прав (ст. 13), якими законодавець наділив ФСБ, є право на отримання безоплатно інформації від державних і недержавних органів, підприємств і організацій, необхідної для виконання покладених на ФСБ завдань, а також право на надання сприяння у розробці заходів щодо захисту комерційної таємниці та на здійснення підготовки кадрів для служб безпеки недержавних структур.
Правоохоронні органи Російської Федерації у порядку, визначеному законодавством, сприяють суб'єктам господарювання у проведенні таких заходів [8]:
- фізична охорона об'єктів і приватних осіб з використанням сучасних технічних засобів, вогнепальної зброї та спецзасобів;
- забезпечення безпеки об'єктів і приватних осіб за допомогою програмно-технічних комплексів захисту інформаційних систем;
- забезпечення інформаційної безпеки недержавних суб'єктів економічних відносин;
- інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницького ризику і захист комерційної таємниці;
- превентивне консультування керівників новостворених підприємств та економічних структур з питань комплексної безпеки у формі консультацій, розробки практичних рекомендацій і т.д.;
- надання підприємницьким структурам гарантій у здійсненні комерційних угод і кредитоспроможності партнерів;
- забезпечення силами недержавного сектора охоронних послуг безпеки комерційних об'єктів міської інфраструктури;
- залучення недержавного сектору охоронних підприємств для забезпечення безпеки підприємств, для забезпечення безпеки проведених у містах, республіках міжнародних комерційних виставок, конгресів, симпозіумів, творчих фестивалів і т.д.;
- спільне з підрозділами патрульно-постової служби органів внутрішніх справ патрулювання в районах міста та громадських місцях у робочому режимі і під час проведення соціально значущих заходів і подій культурно-просвітнього характеру;
- забезпечення силами недержавного охоронного сектора порядку в місцях проведення масових культурно-спортивних і видовищних заходів;
- інша, передбачена законами діяльність.
В якості основних критеріїв при визначенні суб'єктів господарювання як об'єктів для сприяння розглядається:
- роль і місце охоронюваного ними об'єкта в економіці, наявність щодо нього реальних зовнішніх і внутрішніх загроз, які можуть завдати шкоди життєво важливим інтересам держави;
- ступінь участі приватного охоронного підприємства в державній політиці боротьби зі злочинністю;
- незалученість об'єкта в сферу кримінального бізнесу.
Чим вищий рівень системи, в якій збігаються інтереси держави і недержавного підприємства або організації, тим більш сприятливі умови повинні створюватися для їх взаємодії. На всіх зазначених рівнях державна політика забезпечення безпеки конкретизується у вигляді концепцій, програм, планів діяльності суб'єктів системи безпеки, спрямованих на вирішення певних проблем (наприклад, щодо боротьби з дестабілізацією грошово-фінансової системи, з корупцією та організованою злочинністю, забезпечення безпеки інвестиційної політики і т. ін.).
Висновки
зарубіжний правоохоронний безпека
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що обрані у США та Російській Федерації системи взаємодії правоохоронних органів з суб'єктами господарювання у процесі захисту інформації є налагодженими та результативними. На основі їх аналізу можна зробити наступні висновки для України.
1. Напрямком взаємодії правоохоронних органів України з суб'єктами господарювання має стати захист не тільки державної, але й комерційної таємниці. Сьогодні складається ситуація, коли державна таємниця, поряд з комерційною, може існувати і в приватному секторі. Це пов'язано, насамперед, з акціонуванням підприємств, можливим розміщенням держзамовлень на оборонну продукцію на приватизованих підприємствах, і т.д.
2. Основні форми взаємодії у сфері захисту інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди життєвоважливим інтересам держави:
- надання з боку органів СБ України консультативної допомоги суб'єктам господарювання, на яких передбачається розмістити державне замовлення на стратегічну продукцію, в створенні на них необхідних умов для отримання ліцензії на право проведення секретних робіт;
- спільна участь у профілактичних заходах та ін.
Такий рівень взаємодії передбачає, перш за все, взаємний обмін інформацією з досить широкого кола питань, пов'язаних із захистом інформації.
3. Що стосується організації роботи щодо захисту комерційної таємниці, то треба мати на увазі два аспекти цієї проблеми:
а) коли в якості замовника продукції, що має властивості комерційної таємниці, виступає держава;
б) коли комерційна таємниця є власністю тільки підприємця.
У першому випадку механізм взаємодії державних і недержавних служб безпеки повинен бути аналогічний механізму взаємодії із захисту державної таємниці, у другому - органи СБ України можуть лише сприяти підприємцю в забезпеченні комерційної таємниці; а ініціативи мають виходити від керівництва підприємства, зацікавленого у збереженні своїх комерційних секретів.
Сприяння може мати такі форми:
надання методологічної та практичної допомоги в організації роботи щодо захисту комерційної таємниці;
інформування керівництва підприємств про факти, що потрапили в поле зору органів СБ України, які свідчать про витік комерційних секретів;
підготовка фахівців для недержавних служб безпеки і т.д.
У сфері захисту комерційної таємниці відкривається широке поле для взаємодії з урахуванням також і того, що при виході на закордонного партнера наші підприємці стикаються як з різного виду промисловим шпигунством, так і з здійснюваної під прикриттям зарубіжних фірм розвідувальною діяльністю спецслужб іноземних держав. Найбільш серйозним стримуючим фактором взаємодії у цій діяльності є відсутність Закону “Про комерційну таємницю”.
Дослідження дієвих механізмів зарубіжного досвіду та впровадження його в практику взаємодії правоохоронних органів України із суб'єктами господарювання в процесі захисту інформації з обмеженим доступом, вироблення на цій основі пропозицій та рекомендацій для удосконалення існуючої правової бази, будуть відображені в подальших роботах автора.
Список використаних джерел
1.Соколов В. Консорциум за мир в кибер-пространстве [Электронный ресурс] / В. Соколов. - Режим доступа : http://www.rian.ru/analytics/20100504/23022028 8.html.
2.US Intelligence and Security Agencies / [Elec-tronic resource]. - Mode of access : http://www.fas.org/irp/official.html.
3.Андрейчук В. С. Взаємодія державного та недержавного секторів США у сфері інформаційної безпеки: досвід для України / Віталій Степанович Андрійчук // Інформаційна безпека: людини, суспільства, держави. - 2012. - № 2 (9). - Ст. 53-63.
4.United States Intelligence Community / [electronic resourse]. - Mode of access : http: //en. wikipedia.org/wiki/United_States_Intelli gence_Community.
5.Супян В. Б. “Мозговые центры” США: их роль и эволюция как независимых исследовательских организаций / В. Б. Супян // США и Канада: экономика - политика - культура. - 2010. - № 1. - С. 4-16.
6.Диксон П. Фабрики мысли / П. Диксон. - М. : Прогресс, 1976. - 430 с.
7.О Федеральной службе безопасности [Электронный ресурс] : Федеральный закон от 22 февраля 1995 года. - Режим доступа : http://www.fsb.ru/fsb/npd/more.htm!id=10340801@ fsbNpa.html.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз сутності та особливостей функцій правоохоронних органів. Авторська групофікація функцій правоохоронних органів. Механізми взаємодії правоохоронних органів з населенням. Впорядкування процесу контрольно-наглядової діяльності правоохоронних органів.
статья [31,0 K], добавлен 19.09.2017Правові норми і теорії, що визначають положення, ознаки, поняття та елементи режимів службової таємниці і персональних даних та їх співвідношення. Правові режими інформації з обмеженим доступом та конфіденційної інформації. Принцип безперервного захисту.
статья [20,3 K], добавлен 14.08.2017Поняття системи правоохоронних органів. Місце правоохоронних органів у механізмі держави. Загальна характеристика діяльності правоохоронних органів - прокуратура; органи внутрішніх справ України; Державна податкова служба України.
курсовая работа [26,7 K], добавлен 24.05.2005Аналіз стану нормативно-правового забезпечення органів та підрозділів безпеки дорожнього руху сил охорони правопорядку. Міжвідомча взаємодія військових формувань та правоохоронних органів. Шляхи удосконалення нормативно-правових засад цієї сфери.
статья [61,9 K], добавлен 05.10.2017Поняття та ознаки комерційної таємниці згідно з Цивільним Кодексом України. Юридична відповідальність за порушення права на комерційну таємницю в умовах існуючої конкуренції між суб'єктами господарювання. Вимоги до інформації, що підлягає захисту.
контрольная работа [19,8 K], добавлен 12.11.2014Правовий статус, поняття та зміст інформації з обмеженим доступом. Охорона державної таємниці в Україні. Поняття та зміст банківської та комерційної таємниці. Правова охорона персональних даних. Захист конфіденційної інформації, що є власністю держави.
курс лекций [159,8 K], добавлен 16.12.2010Правоохоронна діяльність як владна державна діяльність, яка здійснюється спеціально уповноваженими державою органами на підставі закону. Історія правоохоронних органів України, поняття та зміст їх діяльності. Огляд правоохоронної системи України.
реферат [29,9 K], добавлен 27.04.2016Інформаційне забезпечення управління органами внутрішніх справ України - одна з проблем сучасного етапу розвитку правоохоронних органів України. Специфіка застосування комп’ютерних технологій для фіксації, обробки криміналістично значущої інформації.
статья [10,9 K], добавлен 19.09.2017Основні форми взаємодії судових та правоохоронних органів. Суди як важлива гілка державної влади. Взаємодія Президента України та судової влади. Взаємодія судових органів з установами виконання покарань. Участь громадян в регулюванні суспільних відносин.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 08.11.2011Функція забезпечення законності і правопорядку як одна з важливих основних внутрішніх функцій демократичної, соціальної, правової держави. Реформа системи правоохоронних органів. Захист прав і законних інтересів громадян. Боротьба зі злочинністю.
реферат [43,8 K], добавлен 13.05.2011Дослідження адміністративно-правової форми субординаційної взаємодії місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Подальше виявлення найбільш оптимальної моделі взаємодії цих органів у процесі здійснення управління на місцях.
статья [28,4 K], добавлен 18.08.2017Поняття, способи, форми й методи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Національний банк України в банківській системі держави. Кредитний договір та банківський кредит. Регулювання сфер економіки незалежно від форми власності.
контрольная работа [23,0 K], добавлен 21.02.2010Правові засади взаємодії влади та засобів масової інформації (ЗМІ). Загальні засади організації системи органів влади України. Алгоритм процесу одержання інформації від державних структур за письмовим запитом редакції. Правила акредитації журналістів.
доклад [302,4 K], добавлен 25.08.2013Історія становлення організації захисту державної таємниці. Завдання забезпечення безпеки держави зумовлюють необхідність захисту його інформаційних ресурсів від витоку важливої політичної, економічної, науково-технічної і військової інформації.
реферат [15,5 K], добавлен 26.05.2006Правова охорона як основний напрямок діяльності держави. Поняття та ознаки правоохоронної функції держави, їх застосування. Принципи верховенства права, законності, пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Реалізація правоохоронних повноважень.
статья [29,4 K], добавлен 11.09.2017Історія становлення, поняття та завдання правоохоронних органів України. Структура, правозастосовні та правоохоронні функції органів внутрішніх справ, прокуратури, юстиції, безпеки, митної та державної податкової служб. Види правоохоронної діяльності.
курсовая работа [92,8 K], добавлен 05.05.2015Аналіз конституційно-правового статусу прокуратури - централізованого органа державної влади, що діє в системі правоохоронних органів держави і забезпечує захист від неправомірних посягань на суспільний і державний лад. Функції і повноваження прокуратури.
курсовая работа [29,9 K], добавлен 03.10.2010Вектори стратегії розвитку України. Визначення системи органів державної влади як головне завдання адміністративної реформи. Напрями реформування системи правоохоронних органів та судової. Документи, які стосуються реформування правоохоронної сфери.
реферат [30,8 K], добавлен 25.04.2011Особливості і механізми судового захисту виключного права автора та/або власника суміжних прав на музичні твори. Перспективи захисту прав інтелектуальної власності в правовому полі держави під час їх протиправного використання суб’єктами господарювання.
статья [28,3 K], добавлен 11.09.2017Поняття правоохоронних органів та доцільність їх реформування. Суди загальної юрисдикції в Україні та шляхи його реформування. Загальна характеристика оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, їх посадові обов'язки.
дипломная работа [76,4 K], добавлен 13.02.2015