Застосування кримінально-процесуальних норм при розслідуванні злочинів, учинених організованими злочинними групами (соціологічна характеристика)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування кримінально-процесуальних норм при розслідуванні злочинів, учинених організованими злочинними групами (соціологічна характеристика)

Юрченко Олександр Михайлович

Постановка проблеми. Зорієнтованість України на сучасні світові, зокрема європейські, стандарти у різних сферах суспільного життя вимагає від національних державних інституцій проведення реформ у всіх галузях, серед яких пріоритетною є правоохоронна. Проводячи низку реформ у цьому напрямі, вітчизняними законодавцями в 2012 році схвалено новий Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України). Однак попередні оцінки науковцями цього важливого документу, а також оцінки практиків щодо результатів його застосування свідчать про необхідність подальшого удосконалення цілого спектру питань, що стосуються кримінально-процесуальної регламентації діяльності оперативних підрозділів і підрозділів досудового слідства.

Тому необхідність імплементації положень кримінального процесуального закону до специфіки правозастосовної практики у сфері протидії організованій злочинності зумовлює потребу глибинного дослідження всіх його аспектів. Метою статті є ознайомлення наукової громадськості, що вивчає різноманітні аспекти проблеми боротьби з організованою злочинністю, а також працівників правоохоронних органів із результатами вивчення думки оперативних працівників карного розшуку МВС України щодо застосування та ефективності дії деяких норм КПК України у цій галузі. Виклад основного матеріалу. З метою отримання об'єктивної інформації про ефективність дії норм нового Кримінального процесуального кодексу України, як інструменту боротьби з організованою злочинністю, фахівцями Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України було проведено соціологічне опитування 2950 оперативних працівників Департаменту карного розшуку МВС України (центрального апарату та управлінь (відділів) карного розшуку ГУМВС, УМВС України, Донецької, Львівської, Одеської, Південно-Західної, Південної та Придніпровської залізниць). Характеризуючи особовий склад карного розшуку МВС України, необхідно зауважити, що у переважній більшості на сьогодні - це молоді люди віком до 30 років - 1516 (51, 4 %), від 30 до 40 років - 1271 (43, 1 %), від 40 до 45 років - 295 (10 %). Більшість із них - 2233 (75, 7 %) мають стаж оперативної роботи не більше 10 років. Кадровий потенціал, а це практичні співробітники - 2590 (87, 8 %) та керівний склад - 360 (12, 2 %), свідчить про раціональний і науково обґрунтований розподіл посад у службі. Отже, у відповідях на запитання ми отримали об'єктивну думку кваліфікованих і достатньо досвідчених фахівців. Серед опитаних респондентів 1499 осіб (50, 8 %) вважають, що протидія організованій злочинності оперативними підрозділами після набуття чинності новим КПК України перебуває здебільшого на негативному рівні та оцінюється як незадовільна, 1174 працівники (39, 8 % опитаних) вважають, що вона знаходиться на середньому рівні, 115 (3, 9 %) опитаних переконані, що протидія організованій злочинності оперативними підрозділами після набуття чинності новим КПК України перебуває на високому рівні, а 162 особи (5, 5 %) не змогли надати відповідь на це питання. Введення у КПК України глави 21 “Негласні слідчі (розшукові) дії” позитивно оцінили лише 1077 (36, 5 %) респондентів, 1531 (51, 9 %) висловились негативно, а 342 (11, 6 %) - залишили це питання без відповіді (рис. 1).

Рис. 1. Ставлення працівників карного розшуку до введення у КПК інституту негласних слідчих дій

На запитання “Чи достатньо, на Вашу думку, в зв'язку з уведенням у дію нового КПК України, приведене у відповідність законодавство з питань оперативно-розшукової діяльності?”, відповіли позитивно 180 (6, 1 %) опитаних, 1401 (47, 5 %) респондентів сказали, що частково, про те, що зовсім не приведене у відповідність, заявили 1124 (38, 1 %) опитаних, а 245 (8, 3 %) - не дали відповідь на запитання ( рис. 2).

У зв'язку з уведенням у дію нового КПК України виникла необхідність приведення у відповідність законодавства з питань боротьби з організованою злочинністю. Проте, 1027 (34, 8 %) опитаних вважають, що у відповідність дане законодавство не приведене зовсім, 1434 (48, 6 %) респонденти вказали, що воно приведене частково, і лише 180 (6, 1 %) опитаних вважають його приведеним у відповідність повністю, 310 (10, 5 %) співробітників не відповіли на запитання (рис. 3).

Особливу увагу звертає на себе те, що тільки 180 (6, 1 %) респондентів вважають приведеним у відповідність до нового КПК України законодавство з питань оперативно-розшукової діяльності та боротьби з організованою злочинністю, абсолютна більшість - 2493 (84, 5 %) особи вважають ці законодавчі норми приведеними у відповідність частково, або взагалі такими, що зовсім не відповідають новому КПК України. Оцінюючи можливість слідчого безпосередньо проводити негласні слідчі (розшукові) дії у сфері протидії організованій злочинності, позитивну відповідь надали лише 295 (10 %) респондентів, 832 (28, 2 %) опитаних відповіли, що зможуть, але в залежності від обставин, 1661 (56, 3 %) опитана особа заявила, що не зможе, 162 (5, 5 %) респонденти не відповіли на поставлене запитання. Таким чином, більшість опитаних практичних співробітників оперативної ланки вважають, що слідчі безпосередньо проводити негласні слідчі (розшукові) дії у сфері протидії організованій злочинності не зможуть.

На запитання: “Які підрозділи, на Вашу думку, повинні здійснювати негласні слідчі (розшукові) дії?” 245 (8, 3 %) респондентів вказали, що такі дії повинні проводити слідчі підрозділи, 2003 (67, 9 %) опитані особи вважають, що це мають робити оперативні підрозділи, 555 (18, 8 %), що слідчі та оперативні підрозділи за письмовим дорученням слідчого, прокурора, а 148 (5 %) опитаних не відповіли на поставлене запитання. Щодо можливих факторів ускладнення проведення негласних слідчих (розшукових) дій безпосередньо слідчим, 504 (17, 1 %) респонденти відзначили велике навантаження, 1156 (39, 2 %) - відсутність досвіду оперативної роботи, 572 (19, 4 %) - визнали неналежну кваліфікацію у питаннях ОРД, 620 (21 %) - вказали всі попередньо перераховані причини, 97 (3, 3 %) - назвали інші причини, серед яких суперечливість і недосконалість самого КПК України, а також власне небажання саме співробітників (рис. 4).

Ураховуючи можливість проведення негласних слідчих (розшукових) дій у рамках кримінального провадження, 749 (25, 4 %) опитаних зазначили необхідність провадження оперативно-розшукових справ, 1059 (35, 9 %) - вважають, що необхідним є провадження ОРС “Розшук”, а 962 (32, 6 %) - взагалі переконані, що таке провадження є не потрібним, 180 (6, 1 %) респондентів не дали відповіді на це питання (рис. 5).

Деякі науковці та практичні співробітники оперативних підрозділів вважають, що з набуттям чинності КПК України виникли умови щодо обмеження громадських прав і свобод. Так, на запитання “Як, на Вашу думку, наскільки є можливим отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів з обмеженням прав і свобод громадян у рамках ОРС?” 375 (12, 7 %) опитаних відповіли, що не має жодних проблем з отриманням такого доказу, 1466 (49, 7 %) респондентів вважають його отримання можливим, але частково, 832 (28, 2 %) - переконані, що це практично неможливо, 277 (9, 4 %) - не відповіли на дане запитання (рис. 6).

Після внесення змін до ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” частина співробітників оперативних підрозділів висловили думку про обмеження їхніх прав щодо здійснення функцій досудового розслідування. Так, 1304 (44, 2 %) респонденти вважають, що такі права зовсім відсутні, 1218 (41, 3 %) опитаних осіб переконані, що прав достатньо до певної міри, 50 (1, 7 %) - визнають, що прав достатньо, 325 (11 %) опитаних на запитання не відповіли (рис. 7).

407 (13, 8 %) опитаних вважають, що підстави для проведення негласних слідчих (розшукових) дій в КПК України визначені достатньо, 915 (31 %) зазначають, що достатньо до певної міри, 1304 (44, 2 %) переконані, що підстави потребують конкретизації, 325 (11 %) - не відповіли на поставлене запитання (рис. 8).

Позитивно на запитання “Як, на Вашу думку, впливатиме на ефективність протидії організованій злочинності передача прокурору протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій?” відповіли 212 (7, 2 %) опитаних, 1679 (56, 9 %) переконані, що впливатиме негативно, 1059 (35, 9 %) упевнені, що немає значення (рис. 9).

1679 (56, 9 %) опитаних вважають, що розсекречування матеріалів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та приєднання їх до кримінального провадження негативно впливатиме на ефективність протидії організованій злочинності, 735 (24, 9 %) респондентів також відповіли негативно, оскільки переконані, що така процедура є надмірно складною та довготривалою, позитивно на це запитання відповіли 537 (18, 2 %) опитаних (рис. 10).

Оцінюючи використання конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні відповідно до ст. 275 КПК України, 602 (20, 4 %) респонденти підтримали таке використання, 1516 (51, 4 %) - підтримали частково, а 832 (28, 2 %) вважають таке використання недоцільним (рис. 11).

На думку 2168 (73, 5 %) респондентів, недостатньо врегульованим питанням є процедура спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, тому що вона надмірно складна та довготривала, 537 (18, 2 %) оперативних співробітників узагалі вважають дане питання зовсім не врегульованим і 245 (8, 3 %) опитаних дали позитивну відповідь (рис. 12).

Щодо принципової різниці між оперативно-розшуковими заходами та негласними слідчими (розшуковими) діями то 392 (13, 3 %) респонденти заявили, що немає різниці, 1564 (53 %) опитані особи вважають, що різниця полягає у наявності кримінального провадження, 472 (16 %) - бачать різницю у суб'єкті проведення, 472 (16 %) співробітники не відповіли на це запитання, 50 (1, 7 %) - назвали інші різниці (рис. 13).

досудовий розслідування злочин

Таким чином, отримані соціологічні дані дають підстави формулювати окремі пропозиції з поліпшення деяких положень нового КПК України, зокрема:

1. У частині 2 статті 246 КПК України більш чітко та конкретно встановити коло осіб, щодо яких мають бути запроваджені негласні слідчі розшукові дії. Зрозуміло, що, в першу чергу, мова повинна йти про таких “фігур кримінального процесу”, як особа, якій вручено повідомлення про підозру, та обвинувачений. Щодо свідків - дане питання має бути більш детально опрацьоване на науково-концептуальному рівні.

2. У Кримінальному процесуальному кодексі (частина 6 статті 246), законах України “Про оперативно-розшукову діяльність” (стаття 5) та “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” (стаття 5) уніфікувати перелік оперативних підрозділів, які за дорученням слідчого мають право на проведення негласних слідчих (розшукових дій), доповнивши його такими підрозділами як Служба зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, розвідувальний орган Міністерства оборони України.

3. Главу 21 КПК України доцільно доповнити низкою норм, які детально регламентують питання щодо зберігання, отримання слідчими спеціальних технічних засобів. З цією метою у даній главі повинна бути передбачена окрема стаття.

4. Для уникнення корупційних ризиків, зловживання владою з боку працівників прокуратури в КПК України мають бути детально регламентовані форма і процедура погодження прокурором рішення слідчого про проведення негласних слідчих (розшукових) заходів у невідкладних (виняткових) випадках, до постановлення відповідної судової ухвали.

Размещено на Allbest.ru