Оперативно-розшукова протидія бандитизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Оперативно-розшукова протидія бандитизму

Бандитизм - негативне суспільне явище, на жаль, завжди супроводжував буремні часи нашої історії. Наші дні не стали винятком. Разом з тим мінливість цього явища зумовлює недостатню увагу до нього з боку дослідників оперативно-розшуко- вої науки. Як підтверджує практика, саме бандитизм є одним з найвищих проявів організованої злочинності, що у разі не- контрольованого його зростання виникає загроза не лише безпеці громадян, але й існуванню держави.

Згідно з Кримінальним кодексом України (далі - КК України) бандитизм - це організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі, які караються позбавленням волі на строк від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна [1, ст. 257]. Пленум Верховного Суду України постановив, що під бандою можна розуміти не лише злочинну організацію, але й організовану групу, а її метою може бути вчинення лише одного нападу, який потребує ретельної тривалої підготовки. Вирішальне значення для застосування ст. 257 КК України має встановлення таких специфічних для банди рис, як: а) озброєність; б) мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб [2, с. 91-92].

Питання боротьби з бандитизмом опе- ративно-розшуковими методами свого часу досліджувалися О. М. Бандуркою, І. Гуровим, В. А. Лукашовим, А. І. Музєєвим, Д. Й. Никифорчуком, М. А. Пого- рецьким, В. О. Сілюковим, В. Г. Телійчуком, Ю. Е. Черкасовим, А. С. Шляпошни- ковим та ін.

Історія боротьби з бандитизмом в нашій країні є досить давньою. Не вдаючись до глибокого аналізу, хотілося б відзначити, що найбільш активно оператив- но-розшуковими методами та засобами із цим явищем почали боротися після початку формування СРСР. У боротьбі з бандами органам Всеросійської надзвичайної комісії (далі - ВНК) згідно наказу ВНК від 8 січня 1921 р. рекомендувалося застосовувати внутрішню агентуру, узяття на облік і перевірку всіх підозрілих осіб [3, с. 89].

Розглядаючи серед іншого боротьбу з бандитизмом у 20-ті роки ХХ ст., Г. Телійчук відзначає, що про боротьбу міліції з бандитизмом і розбійними нападами того періоду свідчать такі дані: вилучено зброї у населення у 1923-1924 рр. - 11 328 шт., в 1924-1925 рр. - 14 467 шт. [4, с. 62]. За 1923-1924 роки в Україні ліквідовано 97 банд, затримано 1907 бандитів і, крім того, 284 убито й 62 поранено. Відібрано у бандитів 244 гвинтівки, 200 обрізів, 264 револьвери й 8 кулеметів [5, с. 155].

З кінця 20-х і до кінця 50-х років у кримінальному законодавстві розрізнялись політичний і кримінальний бандитизм.

Перший містився в Розділі І «Контрреволюційні злочини» (ст. 54-2), другий - у Розділі ІІ «Злочини проти порядку управління» (ст. 56-17) [6, с. 108].

У наступні роки радянської влади політичний та загальнокримінальний бандитизм стали періодично розділяти за компетенцією того чи іншого органу державної влади.

Так, у середині 1940 року для поліпшення оперативної роботи й посилення боротьби з бандитизмом у західних областях України було організовано відділки по боротьбі з бандитизмом, їх було створено як по лінії Управління державної безпеки НКВС, так і по лінії міліції, причому відділки при УДБ вели боротьбу з політичним бандитизмом, а відділки при органах міліції - з кримінальним [6, с. 114]. У зв'язку з воєнним часом ці відмінності стерлися, але вже у 1947 р., як відмічає Дж. Бурдс, каральні органи знов почали проводити юридичні відмінності між ними. Секретним наказом за номером 0074/0029 від 21 січня 1947 р. спецгрупи і всі інші військові та інформаційні структури на Західній Україні передавалися з ведення МВС під юрисдикцію МДБ [7, с. 28].

У багатьох дослідженнях підкреслюється, що стаття про бандитизм часто застосовувалася саме до повстанських груп Західної України та Прибалтики, а також у місцях позбавлення волі. Коментуючи останню позицію, В. Г. Телійчук звертає увагу на те, що характерним з цього погляду є Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про заходи щодо посилення боротьби з особливо злісними проявами бандитизму серед ув'язнених у виправно-трудових таборах» від 13.01.1953 р. Це поняття в Указі не розкрито, але широко застосовано при придушенні масових заворушень серед ув'язнених. Після знищення озброєних формувань у Західній Україні та Прибалтиці застосування статті про бандитизм різко скоротилося [8, с. 22].

На початку 90-х років в Україні, як і в інших колишніх союзних республіках, унаслідок складних соціально-економічних процесів організована злочинність та корупція почали проникати в усі сфери суспільного життя країни, перетворилися на один з ключових інструментів боротьби за владу, створили загрозу національній безпеці молодої держави [9, с. 294]. Знов почав набирати оберти бандитизм. Однак, вже на початку 2000 років вдалося переломити цю негативну тенденцію.

Сьогодні, у зв'язку з останніми подіями, в Україні різко загострилась оперативна обстановка. Знов почали активно формуватися банди. Як показує практика Північного Кавказу, подібний сплеск бандитизму часто переростає у симбіоз бандитизму та тероризму. В Україні подібну тенденцію можна побачити з поточних новин. За 10 місяців 2014 року було зареєстровано 10 злочинів за ст. 257 КК України (бандитизм), натомість за цей же період зареєстровано 1325 терористичних актів порівняно з 4 зареєстрованими за весь 2013 рік.

Ураховуючи ці тенденції, вважаємо, що з певною долею ймовірності можна спрогнозувати потенційні загрози (особливо для звільнених від незаконних збройних формувань районів України) у цій сфері, на прикладі поточної ситуації у Північно-Кавказькому регіоні Російської Федерації [10, с. 95-96]:

• консолідація злочинного середовища, підвищення згуртованості кримінальних структур, у тому числі міжрегіональних;

• збільшення масштабів різних форм протиправної поведінки, обумовлених корисною мотивацією;

• здійснення масштабних посягань на грошові кошти і матеріальні цінності;

• розширення представниками бандпід- пілля корупційних відносин з представниками органів влади і управління, а також їх підвищений інтерес до безпосереднього входження в органи влади в результаті виборів;

• існуюча небезпека здійснення терористичних акцій, особливо в місцях масового скупчення людей, на об'єктах життєзабезпечення і транспорту, інтенсивність екстремістських проявів;

• слабкість оперативних позицій в даному середовищі, а отже, низький рівень ведення оперативних розробок, що полягає в тому що первинні матеріали не отримують свого підтвердження або під час розробок втрачається активність, і в результаті вдається притягнути до кримінальної відповідальності лише рядових виконавців.

У зв'язку з вищезазначеним необхідно посилити роботу оперативно-роз- шукових підрозділів у протидії з бандитизмом. Для цього потрібно розробити чіткий алгоритм дій оперативних працівників, адаптований до сучасних реалій. Цей алгоритм має містити заходи щодо виявлення та попередження бандитизму, організацію боротьби з цим явищем, а також враховувати суттєві елементи його оперативно-розшукової характеристики.

Розглядаючи окремі елементи опера- тивно-розшукової характеристики бандитизму, слід відзначити суттєву роль конспірації у діяльності відповідного організованого злочинного угруповання. При цьому М. Л. Грібов та А. А. Ве- недіктов зауважують, що у структурі конспірації можна виокремити два взаємопов'язані блоки. Перший - забезпечення охорони від витоку інформації про злочинну діяльність та причетних до неї осіб. Другий - дезінформація приватних і посадових осіб. До першого блоку можна віднести: організацію структури формування, збереження таємниці його членами, а також режимні й контррозвідувальні заходи. Контрроз- відувальні заходи можуть бути диференційовані за трьома основними напрямами: запобігання впровадженню злочинного формування, а також виявлення вже впроваджених туди оперативних працівників або осіб, які з ними співпрацюють; протидія оперативно-технічним заходам правоохоронних органів; протидія візуальному спостереженню за членами організованого злочинного формування. Дезінформація громадян і посадових осіб здійснюється шляхом маскування та легендованого спілкування. Маскування відповідає здійсненню суб'єктами конспірації певних зовнішніх видозмін. Об'єктами маскування виступають: члени злочинних формувань, предмети злочинної діяльності, злочинна поведінка, приміщення, де проводиться злочинна діяльність, обставини та сліди злочину. Спілкування з використанням легенд може здійснюватися як за ініціативою суб'єктів конспірації, так і за ініціативою приватних і посадових осіб [11, с. 31-32].

При дослідженні бандитизму слід враховувати те, що для нього є характерним чітке планування кожного злочину. Злочинна організація, як і будь-яка інша, не відрізняється постійністю «колективу». Постійний склад не потрібен, коли на перше місце виходять організаційно-комунікативні зв'язки між учасниками, їх статус в системі кримінального розподілу праці. У даному випадку, «праці» управлінської [12, с. 59]. Ця обставина на теперішній час значно ускладнює процес документування діяльності банди.

Продовжуючи тему оперативно-роз- шукової характеристики бандитизму, слід враховувати, що велику небезпеку становлять бандитські угруповання, сформовані на етнічній основі. Характерними ознаками етнічних злочинних угруповань, зауважує О. О. Леляк, є те, що їх члени мають спільну психологію та національну самосвідомість, вони відстоюють власну етнічну ідентичність, перебуваючи у меншості в багатонаціональному суспільстві. Завдяки цьому у власній етнічній групі кожний із співвиконавців почувається впевненіше, що, в свою чергу, сприяє прийняттю рішення про вчинення більш тяжких злочинів. Етнічні злочинні угруповання, насамперед, слід розрізняти за національною (етнічною) ознакою, а саме: грузинські, чеченські, азербайджанські, вірменські, китайські, циганські та ін. Слід підкреслити, що представникам деяких народностей властиві особливо жорстокі способи вчинення злочинів, що пояснюється звичаями та традиціями свого народу, ненавистю до представників інших національностей [13, с. 200, 201].

Одним з найбільш пріоритетних напрямів у боротьбі з бандитизмом є недопущення вчинення учасниками банди завершених злочинів. У цьому контексті на передній план виходить такий аспект оперативно-розшукової діяльності, як попередження злочинності. У досліджуваному контексті актуальним стає декілька напрямів роботи: 1) створення передумов до вчасного виявлення причин та умов бандитизму та їх усунення;

2) виявлення задуму на створення банди та здійснення відповідних оператив- но-розшукових заходів щодо запобігання цьому; 3) припинення діяльності бандитських угруповань на етапі підготовки або замаху на вчинення конкретного злочину.

Характеризуючи останній напрям діяльності оперативно-розшукових підрозділів, А. І. Музєєв відзначає, що у цих випадках доводиться вирішувати неминучу дилему - чи реалізовувати оперативні матеріали по злочинах, що мали місце (пов'язані, наприклад із забезпеченням діяльності банди), або продовжити оперативну розробку для документування мети створення банди - здійснення нападів. У цій ситуації не можуть даватися однозначні рекомендації. Керівниками ОВС рішення повинне обиратися з урахуванням оперативного ризику, рівнем оперативного контролю за розвитком криміногенної ситуації. Важливе значення при цьому набуває інформаційне забезпечення оперативної розробки [14, с. 70].

А. І. Музєєв також відзначає важливість розділення бандитського угруповання на цьому етапі попередження. При цьому етап безпосередньої реалізації заходів розділення повинен поєднувати:

1) ухвалення рішення про початок проведення запланованих заходів з урахуванням достатніх відомостей про склад учасників злочинної групи, фактах її протиправної діяльності;

2) забезпечення контролю за перебігом реалізації заходів (зокрема із залученням можливостей оперативно-технічних підрозділів та підрозділів оперативної служби);

3) організацію оперативного документування;

4) готовність, у разі потреби, до проведення активних дій, у тому числі силових заходів з використанням сил загонів спеціального призначення, які можуть носити характер припинення як відповідної реакції на негативні процеси з боку учасників групи, що розділяється [14, с. 71].

Особливого значення у виявленні та попередженні бандитських угруповань має такий оперативно-розшуковий захід, як виконання спеціального завдання, пов'язаного з розкриттям злочинної діяльності організованих злочинних груп і злочинних організацій. Це підтверджується як практикою, так і обґрунтовується у багатьох теоретичних дослідженнях, зокрема М. Ю. Азарова [15, с. 12].

Організацію оперативно-розшукової діяльності по боротьбі з бандитизмом, погоджуючись з В. М. Атмажитовим та А. І. Музєєвим, можна визначити як комплекс (систему) спеціальних організаційних заходів, здійснюваних керівниками органів внутрішніх справ, оперативних підрозділів та іншими суб'єктами з метою ефективного застосування ними опе- ративно-розшукових сил, заходів, засобів, методів і форм щодо попередження формування організованих злочинних структур бандитської спрямованості, а також виявленню і розкриттю вчинюваних ними злочинів [16, с. 73-74]. Правову основу такої організації складає сукупність нормативно-правових актів, які прямо або опосередковано регламентують організаційно-управлінські та організаційно-тактичні питання оперативно-розшу- кової діяльності органів внутрішніх справ по боротьбі з бандитизмом [17, с. 50].

В Україні провідну роль у боротьбі з бандитизмом відіграють оперативні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю та карного розшуку. Вирішальне значення в організації протидії бандитизму відіграє налагодження ефективної внутрішньої та зовнішньої взаємодії цих підрозділів.

А. І. Музєєв виокремлює такі форми внутрішньої взаємодії ОВС у боротьбі з бандитизмом:

• поточний обмін оперативними відомостями та інформацією гласного характеру, що містять дані про наявність організованого злочинного угруповання бандитської спрямованості, про факти і характер протиправної діяльності;

• спільне обговорення наявної інформації на робочих зустрічах, об'єднаних оперативних нарадах керівників підрозділів ОВС з проблемних питань боротьби з бандитизмом;

• спільне проведення операцій, окремих заходів стосовно організованих злочинних угруповань бандитської спрямованості, що вимагають комплексного використання сил і засобів;

• створення оперативних груп з метою вирішення конкретних завдань розділення організованих злочинних угруповань, розкриття і розслідування злочинів, що викликають підвищений суспільний резонанс;

• узгоджене планування заходів щодо боротьби з бандитизмом;

• виконання окремих заходів в інтересах або на прохання підрозділів, що взаємодіють у боротьбі з бандитизмом [18, с. 64-66].

Зовнішня взаємодія ОВС у протидії бандитизму в сучасних реаліях, на нашу думку, має відбуватися, перш за все, зі Службою безпеки України, прокуратурою, у рамках співпраці з правоохоронними органами країн, що межують з Україною, а також ФБР (США), Федеральною кримінальною поліцією (ФРН) та Національним кримінальним агентством (Великобританія). Підсумовуючи, слід зазначити, що МВС України сьогодні має вжити рішучих заходів недопущення зростання бандитизму на підконтрольних Україні територіях. У зоні антитерористичної операції слід збільшити кількість оперативно-пошукових груп з кваліфікованих працівників Служби безпеки України, управлінь по боротьбі з організованою злочинністю та карного розшуку, посилити їх взаємодію з підрозділами Національної гвардії України та збройних сил. Потрібно максимально стримати поширення кримінальної хвилі на мирні території України. Разом з тим слід забезпечити суворе дотримання конституційних прав і свобод громадян на цих територіях та безумовне дотримання законності.

Список використаної літератури

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1416595223484766.

2. Плужнік О. І. Бандитизм: кримінально-правова характеристика / О. І. Плужнік // Південноукраїнський правничий часопис. - 2013. - № 4. - С. 90-93.

3. Шагланов А. Н. Правовые основы и механизм противодействия бандитизму в РСФСР 1920-1925 гг. / А. Н. Шагланов // Система ценностей современного общества. - 2011. - № 19. - С. 87-92.

4. Телийчук В. Г. Историко-правовой анализ борьбы с разбойными нападениями в Украине в 20-х - начале 30-х годов ХХ столетия / В. Г. Телийчук // Проблемы правоохранительной деятельности. - 2012. - № 2. - С. 59-65.

5. Чернуха О. В. Боротьба міліції Харківщини з бандитизмом у роки НЕПу / О. В. Чернуха // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені

Г. С. Сковороди. Сер.: «Історія та географія». - 2012. - Вип. 43. - С. 152-156.

6. НикифорчукД. Науково-історичний аналіз боротьби з бандитизмом в Україні в період 1922-1940 років / Д. Никифорчук, О. Заблоцька // Вісник Академії управління МВС. -- № 4(16). - С. 108-114.

7. БурдсДж. Советская агентура: Очерки истории СССР в послевоенные годы (1944-1948) / Джеффри Бурдс. - Москва - Нью Йорк : Современная История, 2006. - 296 с.

8. Телійчук В. Г Боротьба з бандитизмом та розбійними нападами в Україні в післявоєнні (1946-1953) роки / В. Г. Телійчук // Держава та регіони. Сер.: Право. - 2014. - № 1. - С. 18-23.

9. Паніч Ю. В. Боротьба з організованою злочинністю: ретроспективний погляд на радянську і пострадянську практику / Ю. В. Паніч // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2010. - Вип. 22. - С. 292-299.

10. Магомедов Ш. Б. Современные аспекты противодействия бандитизму и экстремизму /Ш. Б. Магомедов, А. М. Абдулатипов // Юридический вестник ДГУ. - 2013. - № 3. -С. 94-99.

11. Грібов М. Л. Конспірація злочинної діяльності / М. Л. Грібов, А. А. Венедіктов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2010. - Вип. 22. - С. 23-33.

12. Ростокинский А. В. Организованная преступность глазами сотрудников правоохранительных органов / А. В. Ростокинский, О. Н. Широбоков // Бизнес в законе. Экономико-юридический журнал. - 2008. - № 4. - С. 56-59.

13. Леляк О. О. Етнічні злочинні угруповання в Україні: проблема протидії / О. О. Леляк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2011. - Вип. 24. - С. 199-204.

14. Музеев А. И. Вопросы организации оперативно-розыскного предупреждения бандитизма / А. И. Музеев // Вестник Казанского юридического института МВД России. - 2014. - № 3(17). - С. 68-73.

15. Азаров М. Ю. Особливості виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації / М. Ю. Азаров // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2013. - № 1. - С. 11-18.

16. Атмажитов В. М. Некоторые аспекты определения сущности организации оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел по борьбе с бандитизмом / В. М. Ат- мажитов, А. И. Музеев // Вестник Казанского юридического института МВД России. -- № 6. - С. 50-56.

17. Музеев А. И. Некоторые проблемы правового регулирования организации оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел по борьбе с бандитизмом /А. И. Музеев // Вестник Казанского юридического института МВД России. - 2011. - № 6. - С. 50-56.

Размещено на Allbest.ru