Державне управління процесами забезпечення безпеки здоров’я людини в умовах використання генетично модифікованих організмів у виробництві харчових продуктів

The role of public administration in providing public awareness about risks the use of products containing genetically modified organisms through the study of consumer behavior strategy when choosing foods is analyzed.

Key words: genetically modified organisms, awareness, genetic safety, health, public administration.

Широке використання результатів досліджень у галузі генної інженерії та біотехнологій обумовило появу нових видів живих організмів, нових сортів сільськогосподарських рослин і нових порід тварин із заздалегідь заданими властивостями. З погляду економіки це зумовило спрощення агротехніки, здешевлення виробництва, вирощування продукції в більших обсягах з меншими витратами, подовження терміну зберігання і, як наслідок, отримання виробниками більших прибутків. Проте з появою генетично модифікованих організмів (ГМО) з'явилися й пов'язані з ними нові види ризиків.

Дослідження наслідків використання ГМО проводяться протягом більше ніж 40 років. Огляди досліджень публікуються як ученими [4; 6; 10], так і представниками засобів масової інформації [3; 7], але при цьому не виносяться на широкий загал. Більше того, складається враження, що дану інформацію, навпаки, намагаються приховати від населення України. Водночас прибічники ГМО активно поширюють думки про їх незаперечну користь та безпеку, хоча остаточних результатів досліджень щодо можливих ризиків вживання генетично змінених харчових продуктів наукова спільнота ще не оприлюднювала.

Відповідно до ст.23 Картахенського протоколу про біобезпеку [2], до якого Україна приєдналася у 2002 р., наша держава має сприяти інформуванню і просвіті громадськості та її участі щодо забезпечення безпеки під час передачі, обробки та використання живих змінених організмів для збереження і сталого використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини. Але сьогодні в нашій країні інформованість населення в цій галузі зазвичай обмежується обов'язковим маркуванням продукції щодо наявності або відсутності в ній генетично змінених організмів.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Зокрема, інформація про продукцію повинна містити «позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів» [9].

Виникають питання, наскільки ефективним є даний вид підвищення обізнаності та активізації інтересу населення до питань споживання генетично зміненої продукції, її впливу на здоров'я населення, рівень відповідальності виробника за завдану шкоду здоров'ю людей та як забезпечуються і контролюються вищезгадані питання органами державної влади.

Дослідники, які вивчають питання безпеки генно-інженерної діяльності, такі як І.В. Єрмакова, В.В. Кузнецов, А.М. Куліков,

А.П. Єрмішин та інші, об'єднують ризики, пов'язані з ГМО, у три основні групи, а саме: харчові, екологічні та агротехнічні [1; 4-6; 9]. До групи харчових ризиків, обумовлених споживанням людиною харчової продукції, отриманої з використанням ГМО, належать: ризики, обумовлені безпосереднім впливом токсичних і алергенних трансгенних білків ГМО; ризики, опосередковані плейотропною дією трансгенних білків на метаболізм рослин; ризики, опосередковані нагромадженням гербіцидів та їх метаболітів у стійких сортах і видах сільськогосподарських рослин; ризики горизонтального переносу трансгенних конструкцій, насамперед у геном сімбіонтних для людини і тварин бактерій.

І.В. Єрмакова наголошує, що майже всі результати досліджень лише опосередковано дозволяють судити про небезпечність або безпечність ГМО для людини, наслідки вживання людиною генетично модифікованих харчових продуктів не вивчалися. Експериментальні дослідження В. Доефлера, М. Малатести, Дж.В. Гордона та інших виявили небезпечність для тварин і для комах вживання в їжу різних ГМ-культур. У проведених експериментах спостерігалися такі зміни, як пригнічення імунної системи, порушення обмінних процесів у тварин, порушення діяльності внутрішніх органів, аж до патологічних змін; негативні зміни стану слизової оболонки кишківника, часткова атрофія печінки і зміна тімусу, зміни в підшлунковій залозі, сім'яниках з порушеннями їх функцій, а також зміни відносної ваги внутрішніх органів порівняно з контрольними тваринами [11-14]. Проблемою багатьох проведених експериментів є їх короткостроковість.

Результати всіх експериментів формулюються в термінології, яка зрозуміла вузькому колу фахівців, що робить їх недоступними для переважної частини населення [3; 6;12]. Більшість вищезгаданих учених наголошують на необхідності створення державного та громадського контролю за забезпеченням поінформованості населення щодо можливих ризиків вживання ГМО, щодо існуючого у цій сфері законодавства та норм його виконання, а також щодо відповідальності, передбаченої за його невиконання.

Метою статті є аналіз рівня забезпечення біолого-генетичної безпеки населення щодо використання ГМО в харчовій промисловості для формування культури споживання та підвищення поінформованості споживачів.

В Україні законодавча, нормативна та методична бази, що дозволяють оцінювати безпеку харчової продукції, отриманої з використанням ГМО, розроблені тільки нещодавно і функціонують недосконало.

Так, Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» одними з основних завдань передбачає «забезпечення права громадян на безпечне використання ГМО» та «захист громадян у разі заподіяння шкоди їх здоров'ю внаслідок споживання ГМО» [8]. Повноваження щодо виконання цих завдань покладено на центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я, який за законом має здійснювати:

- державну санітарно-епідеміологічну експертизу продукції, отриманої з використанням ГМО, для обґрунтування висновку щодо її безпечності для здоров'я і життя людини;

- державну реєстрацію ГМО-джерел харчових продуктів, а також державну реєстрацію харчових продуктів, косметичних засобів, лікарських засобів, які містять ГМО або отримані з їх використанням;

- моніторинг харчових продуктів, отриманих із застосуванням ГМО, за критерієм наявності в них тільки зареєстрованих ГМО-джерел.

Згідно зі ст.11 закону про державну реєстрацію ГМО-джерел харчових продуктів, кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, які містять ГМО або отримані з їх використанням, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів, який також проводить моніторинг кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, отриманих з використанням ГМО, за критерієм наявності в них зареєстрованих ГМО-джерел. Згадані органи центральної влади повинні працювати в певному тандемі, чого, на жаль, зараз не спостерігається. Про це свідчить відсутність Державного реєстру ГМО в Україні і, як наслідок, відсутність достатньої кількості достовірної інформації щодо розповсюдженості ГМО та ризиків їх використання.

Загальнодоступність інформації про потенційні ризики застосування ГМО, як зазначається в ст. 3 закону, є одним з основних принципів державної політики в галузі поводження з ГМО. Але залишається відкритим питання щодо ефективного і широкого повідомлення даної інформації до всіх професійних, соціальних та вікових груп населення. Генетично модифіковані продукти за зовнішнім виглядом і смаковими якостями нічим не відрізняються від екологічно чистих продуктів - аналогів, отриманих без використання генно-інженерних методів, тому споживачеві залишається покластися тільки на достовірність інформації, що міститься на пакуванні.

Нами була проаналізована поведінка споживачів на ринках харчових продуктів з погляду оцінки їх рівня поінформованості про ГМО та врахування ними маркування продуктів під час вибору стратегії поведінки. У період з 1 вересня до 11 грудня 2013 р. був проведений І етап емпіричного дослідження шляхом добровільного анкетування, яке включало 612 осіб, з них 29,7% чоловіків і 70,3% жінок.

Аналіз відповідей показав, що 59,8% респондентів відзначають здоров'я як одну з найбільш важливих життєвих цінностей. Під час купівлі харчових продуктів найбільш значущими факторами, що визначають вибір продукту, для них є смакові характеристики (89,9%), якість продукту (83,9%) і термін придатності (78,8%). На вибір здорової та корисної їжі орієнтовані 71,8% опитаних. Склад продукту і відсутність консервантів значущі для 57,8% респондентів, 55,6% і 54,9% респондентів зазначили значущість ціни й пакування продукту. Маркування на продуктах харчування відзначили як значущий фактор під час вибору продуктів харчування менше ніж третина (27,8%) респондентів, причому ні стать, ні вік, ні рівень доходів, ні сімейний стан, ні наявність дітей не дозволили виділити категорії споживачів, які значно уважніше ставляться до маркування, а в категорії, що зовсім не звертає уваги на маркування, у досліджуваній вибірці опинилися в основному матері або батьки-одинаки. Отримані результати дозволили з'ясувати, що споживачі слабо пов'язують якість продукту і маркування, яку ставлять виробники на упаковці своєї продукції.

У свою чергу, респонденти досліджуваної вибірки відзначили, що знають, що таке ГМО (так - 62,7%; скоріше так, ніж ні - 21,9%), однак вважають, що достатньою мірою інформовані про ГМО тільки 18% респондентів. Більше ніж половина респондентів вважають, що знають про наслідки вживання продуктів, які містять ГМО (так - 37,9%; скоріше так, ніж ні - 29,7%). Переважна більшість з них отримали інформацію про ГМО і наслідки їх вживання випадково (84% і 85,9% відповідно).

Основним джерелом отримання інформації про ГМО є телебачення (близько 50%); мережа Інтернет, газети і журнали послужили джерелами інформації для 19,3%, 14,7% і 15,7% респондентів відповідно. Відзначили, що нічого не знають ні про ГМО, ні про наслідки їх вживання 7,8% і 7,1% опитаних відповідно. На запитання «Чому Ви не маєте повної інформації про ГМО?», більше ніж третина респондентів (37,5%) відповіли, що хотілося б усе дізнатися, але немає ні часу, ні сил займатися цим; близько 10,5% респондентів зазначили, що витрати на пошук перевершують вигоди від наявності такої інформації; 7,2% не знали, що бувають ГМО та що є привід цікавитися ними; 6,5% опитаних зазначили, що не довіряють ЗМІ.

Звертають увагу на маркування «Без ГМО» на продуктах харчування 25,8% опитаних. Інформація про таке маркування також отримана, в основному, випадково (70%), цілеспрямовано займалися її пошуком лише 12,1% респондентів, близько 20,3% нічого про неї не знають. Основним джерелом отримання інформації про таке маркування є телебачення (близько 33%); мережа Інтернет і друковані ЗМІ - 16,7% і 15,4% відповідно. Але 32,7% респондентів зазначили, що нічого не знають про маркування «Без ГМО». Що стосується маркувального знака «Без ГМО» на продуктах харчування, то вважають, що це маркування відображає дійсну якість продукту і заслуговує на довіру, 29,8% респондентів; що воно служить для залучення покупців - 41,2%; що це маркування використовується для виправдання підвищення ціни на продукт - 5,6% опитаних; 24,5% вважають, що це маркування нічого не означає. державний біологічний безпека генетичний модифікований

Також респондентам були запропоновані назви восьми різних продуктів харчування: два види кави розчинної, два види майонезу, два види дитячого харчування і два види кетчупу. На чотирьох з них (по одному з кожної пари) є маркування «Без ГМО», на інших її немає. З респондентів, які купують товари з маркуванням «Без ГМО», змогли правильно згадати про її наявність 11,5%; 0,98%; 13,4%; 2,9% відповідно. Щодо кожного запропонованого товару частина респондентів, які зізналися, що не знають, є на продукті маркування «Без ГМО» чи ні, варіює від 83% до 93%. Фактично це означає, що більше ніж 80% опитаних швидше за все не звертали уваги на маркування під час купівлі даних продуктів.

Водночас засмучує відсутність достатньої активності небагатьох наявних громадських організацій у здійсненні додаткового контролю за дотриманням норм законодавства в галузі використання та розповсюдження продукції, що містить ГМО, а також їх взаємодії з органами державного контролю. Хоча саме громадські організації за умови підтримки з боку держави могли б проводити додаткові перевірки продукції, що реалізується на ринках України, щодо можливого вмісту генетично змінених організмів та доводити отримані результати до населення через ЗМІ.

Результати опитування довели, що споживачі не сприймають маркування на продуктах харчування як сигнал якості продукту, не вміють і не мають навичок зчитувати інформацію з упаковки харчових продуктів. Також споживачі не надають значення наявності різних якісних характеристик харчової продукції, пов'язаних з використанням ГМО. Вони, як правило, володіють інформацією про ГМО та можливі наслідки вживання продуктів з ГМО на дуже поверхневому рівні, що не дозволяє використовувати таку інформацію як критерій вибору продуктів. Споживачі не мають стимулів до пошуку такої інформації.

У цих умовах вважаємо за доцільне підвищувати роль органів державної влади в забезпеченні поінформованості населення щодо природи ГМО, можливої шкоди або користі від їх споживання за допомогою таких заходів:

- створення державних освітніх програм, спрямованих на формування культури споживання, що враховує реалії сучасного ринку харчових продуктів, у тому числі наявність у них ГМО;

- сприяння поширенню в ЗМІ відомостей про існуюче законодавство в галузі забезпечення біобезпеки в Україні;

- створення та постійне оновлення державного реєстру ГМО, а також забезпечення вільного доступу споживачів до нього;

- взаємодія органів державної влади з громадськими організаціями в здійсненні контролю за наявністю продукції, що містить ГМО, на ринках України;

- створення та належне фінансування достатньої кількості державних дослідних лабораторій, у тому числі в рамках митної служби, які сертифіковані для здійснення перевірки продуктів харчування, кормів та сільськогосподарської продукції на вміст ГМО;

- надання споживачеві права отримувати від дослідних лабораторій інформацію щодо продукції (із зазначенням її виробника), що неодноразово дискредитована як така, що містить незареєстровані в Україні ГМО, та повідомляти цю інформацію в ЗМІ.

На нашу думку, вищезазначені заходи сприятимуть більш ефективному забезпеченню безпеки здоров'я населення та реалізації їх права на вибір.

Список використаних джерел