Іноземний досвід криміналізації зловживання повноваженнями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іноземний досвід криміналізації зловживання повноваженнями

Сисоєв Дмитро Олександрович

заступник начальника відділу процесуального керівництва

у кримінальних провадженнях прокуратури м. Києва

Стаття присвячена аналізу іноземного досвіду криміналізації різних форм зловживання повноваженнями. Зроблено висновок про те, що таке діяння здебільшого є злочином, проте дуже рідко саме у формі окремої норми кримінального закону.

Ключові слова: криміналізація; зловживання повноваженнями; законопроект; службова особа; юридична особа приватного права.

Безумовно, правова картина світу досить різноманітна. Кожна країна має власну систему права. Іноді на території однієї країни діють різні правові системи. Так, шотландське право суттєво відрізняється від англійського, хоча обидві правові системи діють у межах однієї країни - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії [1, с. 7]. Отже, вивчення зразків правового регулювання суспільних відносин за кордоном дозволяє вдосконалити вітчизняну правову систему і забезпечити виваженість кримінально-правової політики. На слушну думку М.І. Хавронюка, порівняльні дослідження дозволяють ефективно виявити прогалини і вади національного законодавства, найбільш досконалі правові формули, додають аргументів на користь тієї чи іншої теоретичної позиції [2, с. 9].

Питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності висвітлювались, зокрема, у роботах П.П. Андрушка, Л.П. Брич, О.О. Дудорова, К.П. Задої, Г.М. Зеленова, М.І. Мельника, В.І. Тютюгіна, М.І. Хавронюка та інших. Проте, у тому числі з огляду на останні кроки законодавця, залишається чимало як теоретичних, так і практичних питань застосування відповідних правових норм. При цьому, корисним видається аналіз іноземного досвіду криміналізації зловживання повноваженнями, що і є метою даної статті.

17 лютого 1996 р. Ухвалою Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД у цілях об'єднання цих країн у боротьбі зі злочинністю в рамках Співдружності, був прийнятий Модельний Кримінальний Кодекс для держав-учасниць СНД (далі - МКК СНД) [3]. Даний Кодекс за своєю суттю є науково аргументованою пропозицією, що адресована законодавчим органам держав - учасників СНД. Не маючи обов'язкової сили, Модельний КК служив основою для формування кримінального законодавства країн СНД.

МКК СНД містить прямий аналог статті 364-1 КК України. Це стаття 283 «Зловживання повноваженнями службовцями комерційних або інших організацій». Згідно з нею, злочином є використання службовцям комерційної або іншої організації своїх розпорядчих чи інших управлінських повноважень всупереч інтересам цієї організації та з метою отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб або нанесення шкоди іншим особам, якщо це спричинило заподіяння істотної шкоди правам чи законним інтересам громадян, організацій або держави.

Як бачимо, обов'язковою ознакою запропонованого модельного складу злочину є мета - «отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб або нанесення шкоди іншим особам», яка не обмежується корисливим аспектом.

КК РФ [4] у статті 201 «Зловживання повноваженнями» криміналізує використання особою, яка виконує управлінські функції в комерційній або іншій організації, своїх повноважень всупереч законним інтересам цієї організації і з метою отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб або завдання шкоди іншим особам, якщо це діяння спричинило заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави.

Кваліфікуючою ознакою у частині другій цієї норми є завдання тяжких наслідків. При цьому, виконуючим управлінські функції в комерційній або іншій організації, а також у некомерційній організації, котра не є державним органом, органом місцевого самоврядування, державним чи муніципальним закладом, у статтях цієї глави, а також у статтях 199.2 і 304 КК РФ визнається особа, яка виконує функції одноосібного виконавчого органу, члена ради директорів або іншого колегіального виконавчого органу, а також особа, яка постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції в цих організаціях.

На думку російських вчених, при визначенні місця гл.23 КК і ст.201 КК у системі кримінального закону Росії можна стверджувати, що дана глава знаходиться в стані дисонансу з розділом VIII КК Злочини у сфері економіки, оскільки видовий і безпосередній об'єкти виходять за межі інтересів економіки. Це пов'язано з тим, що в діяльності комерційних і некомер- ційних організацій ми можемо спостерігати не тільки переслідування економічних інтересів. Також критикується наявність у пп. 2-3 Примітки до статті процесуальних норм [5, с. 159].

Оцінюючи російський досвід наявності у КК Глави 23, О. Дудоров в якості аргументу на користь допустимості такого кроку використовує той факт, що кримінально-процесуальне законодавство дозволяє розпочати кримінальне переслідування за заявою відповідної організації чи з її згоди [6], критикуючи зокрема, відсутність на той момент статті 235-4 (комерційний підкуп) серед злочинів приватного обвинувачення у статті 27-1 КПК України [7, с. 26]. Він же у відгуку офіційного опонента на дисертаційне дослідження В.Г. Хашева серед ключових питань при визначенні різниці у кримінально-правовій охороні інтересів публічної та приватної служби називає проблему різниці у караності та порядку кримінального переслідування відповідних злочинів [8, с. 850]. Це доволі цікаво з точки зору розуміння суті процесу криміналізації та взаємозв'язку матеріальних та процесуальних норм.

Загалом, можна стверджувати, що підхід КК РФ та МКК СНД у криміналізації зловживання повноваженнями є схожим, за виключенням більш чіткого визначення ознак суб'єкта злочину та характеристик злочинних наслідків у ст. 201 КК РФ.

КК Азербайджана [9] містить визначення посадової особи лише у статті 308 щодо зловживання повноваженнями та, якщо буквально її тлумачити, поширюється виключно на норми цієї глави («Посадовими особами в статтях цієї глави визнаються особи, які постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням здійснюють функції представника влади або виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, підприємствах чи організаціях»). Разом з тим декілька статей Кодексу (зокрема, 101, 117, 133, 154, 156, 157, 158, 159, 160, 163, 190, 194, 206, 258, 271, 306 тощо) містять таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину посадовою особою. Не всі вони є корисливими різновидами зловживання. Втім, такі діяння, як наприклад, перешкоджання законній підприємницькій діяльності чи придбання майна, здобутого злочинним шляхом, контрабанда, можуть мати корисливий мотив, хоча він і не є конструктивною ознакою складу злочину.

У свою чергу, стаття 191 прямо вказує на вчинення відповідного діяння (реєстрація завідомо незаконних угод із землею та інше) посадовою особою із корисливої або іншої особистої заінтересованості. Інші норми, не оперуючи поняттям «посадова особа», криміналізують окремі різновиди посадових зловживань, суб'єктами яких можуть бути керівники юридичних осіб приватного права:

Зокрема, це отримання керівником організації або індивідуальним підприємцем кредиту, кредиту на пільгових умовах або цільового державного кредиту шляхом подання завідомо неправдивих відомостей про господарське положення або фінансовий стан організації або індивідуального підприємця, а так само використання кредиту не за призначенням, якщо це діяння заподіяло значної шкоди (стаття 195), а також умисне ухилення керівника організації або громадянина від погашення кредиторської заборгованості або від оплати цінних паперів після вступу в законну силу відповідного судового рішення, що завдало значної шкоди (стаття 196). Інші приклади: приховування майна або майнових зобов'язань, відомостей про майно, про його розмір, місцезнаходження або іншої інформації про майно, передача майна в інше володіння, відчуження або знищення майна, а так само приховування, знищення, фальсифікація бухгалтерських і інших облікових документів, що відображають економічну діяльність, якщо ці дії вчинені керівником або власником організації-боржника або індивідуальним підприємцем при банкрутстві або в передбаченні банкрутства і завдали значної шкоди (210), навмисне банкрутство (стаття 211), фіктивне банкрутство (стаття 212). Стаття 308 «Зловживання посадовими повноваженнями» поширюється виключно на осіб, які постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням здійснюють функції представника влади або виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування, державних і муніципальних установах, підприємствах чи організаціях.

Схожі підходи використовує й законодавець Таджикістану [10], Узбекистану [11] та Киргизстану [12].

У КК Вірменії [13]керівники підприємств приватного сектора зазначені в якості суб'єктів злочину у статтях 192 «Неправомірні дії при банкрутстві», 193 «Умисне банкрутство», 194 Фіктивне банкрутство». Що стосується відповідальності посадових осіб та кола суб'єктів, які віднесені до цієї категорії, то відповідно до примітки до статті 308 КК Вірменії «у даний главі посадовими особами визнаються: 1) особи, які постійно, тимчасово або за особливим повноваженням здійснюють функції представника влади; 2) особи, які постійно, тимчасово або за особливим повноваженням здійснюють організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції в державних органах, органах місцевого самоврядування, їхніх організаціях, а також у Збройних Силах Республіки Вірменія, інших військах і військових об'єднаннях Республіки Вірменія». Відповідно, такого суб'єкта передбачає низка складів злочинів, перелік яких включає окремі злочини проти конституційних прав та свобод людини і громадянина, злочини проти родини, проти власності, проти економічної діяльності, проти громадської безпеки, проти безпеки комп'ютерної інформації, проти здоров'я населення, проти безпеки навколишнього природного середовища.

КК Болгарії [14] містить норми-дефініції, серед яких є й визначення посадової особи: - це така особа, на яку за плату або безкоштовно, тимчасово або постійно покладено виконання: а) службових обов'язків у державній установі, за винятком діяльності, пов'язаної лише з виконанням технічних функцій; б) керівної роботи або роботи, пов'язаної з забезпеченням збереження або управлінням чужим майном у державному підприємстві, у кооперації, громадській організації, іншій юридичній особі або в індивідуальному підприємстві, а також роботи приватного нотаріуса або помічника нотаріуса. Загалом, у цьому законодавчому акті діянням посадових осіб приділено достатньо багато уваги, і правове регулювання в цьому контексті відрізняється значним ступенем казуїстичності. Є й окрема глава про посадові злочини і чимало статей в інших главах про злочини, суб'єктами яких можуть бути посадові особи. Це, наприклад, такі злочини, як порушення авторського права (ст. 174), недбале ставлення до ввіреного майна (ст. 219), укладання завідомо невигідної угоди (ст. 220), виробництво недоброякісної продукції (ст. 228), використання коштів, здобутих злочинним шляхом (ст. 253), надання недостовірної інформації з метою отримання вигідних умов кредитування (ст. 254), підробку документів (ст. 311) тощо.

Відповідно до статті 282, підлягає відповідальності посадова особа, яка порушила або не виконала своїх службових обов'язків, або перевищила владу з метою придбати для себе чи інших осіб майнові блага або заподіяти іншій особі шкоду, якщо цими діями створена можливість настання тяжких шкідливих наслідків. За статтею 283 може бути засуджена посадова особа, що використала своє службове становище для незаконного придбання для себе чи інших осіб майнових благ. Окремо статтями 301-307а передбачено відповідальність за хабарництво.

З урахуванням об'єднання під терміном «посадова особа» як керівників публічного, так і приватного сектору, можна стверджувати про наявність у кримінальному законодавстві Болгарії відповідальності за корисливе зловживання у приватному секторі, незважаючи на відсутність прямого аналога статті 364-1 КК України. Фактично, має місце ситуації, схожа на правове регулювання діяльності посадових осіб у КК України після поширення поняття «службова особа», в тому числі на керівників підприємств усіх форм власності, і до розділення корупції у нормах КК на «публічну» та «приватну».

Пенітенціарний кодекс Естонії [15] містить Главу 17 «Посадові винні діяння». Посадовими особами за змістом Особливої частини цього Кодексу визнаються особи, що займають посади в державних або муніципальних установах чи органах або у публічно-правових або приватно-правових юридичних особах, якщо на них покладені адміністративні, наглядові або управлінські функції або обов'язки щодо впорядкування руху матеріальних цінностей або функції представника влади. Зловживання службовим становищем за кримінальним законодавством Естонії - це незаконне використання посадовою особою свого службового становища, вчинене з метою спричинення істотної шкоди охоронюваним законом правам чи інтересам інших осіб чи громадським інтересам або призвело до заподіяння такої шкоди (стаття 289).

Таким чином, можемо констатувати схожість підходів законодавців Болгарії та Естонії в частині поширення поняття «посадова» особа на керівників і приватного, і публічного секторів. З іншого боку, окрім зазначеної вище глави, у Пенітенціарному кодексі Естонії більше не зустрічаються вказівки на злочини, вчинені посадовими особами.

КК Грузії [16] містить прямий аналог статті 364-1 КК України. Це стаття 220 «Зловживання повноваженнями». Норма передбачає відповідальність за використання керівних, представницьких або інших спеціальних повноважень у підприємницькій або іншій організації, з метою отримання вигод чи переваг для себе чи інших осіб, що спричинило значну шкоду. Такі дії караються штрафом або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п'яти років.

Законодавець Латвії [17] не зазначає суб'єкта злочину в більшості статей, у тому числі у нормах, які традиційно в інших юрисдикціях можуть містити вказівку на посадову особу (зокрема, ухилення від оподаткування або незаконні дії, пов'язані з відносинами банкрутства). Діянням державних службових осіб присвячено главу XXIV. Окремим різновидом посадової особи приватного сектору можна вважати капітана судна, відповідальність якого за ненадання допомоги передбачає стаття 142. Разом з тим, у КК Латвії є й норми, що безпосередньої стосуються зловживань керівників приватного сектору. Так, стаття 146 передбачає відповідальність за порушення правил охорони праці, вчинене керівником підприємства (підприємницького товариства), установи чи організації. Стаття 196 може вважатися аналогом статті 364-1 КК України. Вона передбачає відповідальність за зловживання повноваженнями або перевищення їх відповідальним працівником підприємства (підприємницького товариства) або організації, тобто особою, яка має право приймати в підприємстві (підприємницькому товаристві) або організації рішення, обов'язкові для інших осіб, або право розпоряджатися майном або фінансовими коштами підприємства (підприємницького товариства) або організації, а також особою, уповноваженою підприємством (підприємницьким товариством), або організацією, що заподіяли істотну шкоду підприємству (підприємницькому товариству), організації, або охоронюваним законом правам та інтересам іншої особи. Такі дії караються позбавленням волі на строк до трьох років або арештом, або примусовими роботами, або грошовим штрафом до вісімдесяти мінімальних місячних заробітних плат. Ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів, караються позбавленням волі на строк до п'яти років або грошовим штрафом до ста двадцяти мінімальних місячних заробітних плат.

Окремі норми передбачають кримінальну відповідальність зазначених суб'єктів за халатність (ст. 197), недозволене прийняття матеріальних благ (ст. 198) та комерційний підкуп (ст. 199).

Під посадовою особою у кримінальному законодавстві Молдови [18] розуміється особа, наділена в державному підприємстві, установі, організації (їх підрозділі) або в підприємстві, установі, організації (їх підрозділі) органів місцевого публічного управління, постійно або тимчасово, в силу закону, за призначенням, за вибором або в силу окремого доручення певними правами і обов'язками щодо здійснення функцій публічної влади або дій адміністративно-розпорядчого або організаційно-господарського характеру. Під посадовою особою, яка займає відповідальне становище, розуміються посадова особа, порядок призначення або обрання якої регулюється Конституцією Республіки Молдова і органічними законами, а також особа, якій вказаний посадовець делегує свої повноваження.

У той же час, КК Молдови у Главі XIII «Значення термінів» наводить не лише зазначене вище визначення посадової особи. Законодавець окремо виділяє такого суб'єкта, як «особа, яка управляє комерційною, громадською чи іншою недержавною організацією» - це особа, наділена у зазначеній організації або в її підрозділі, постійно або тимчасово, за призначенням, за вибором або в силу окремого доручення певними правами і обов'язками щодо здійснення функцій чи дій адміністративно-розпорядчого або організаційно - господарського характеру.

Далі, кримінальне законодавство Молдови встановлює чіткий перелік злочинів, за вчинення яких несуть відповідальність керівники приватного сектору. Зокрема, це порушення правил техніки безпеки, виробничої гігієни або інших правил охорони праці призвело до нещасних випадків серед людей або до інших тяжких наслідків (стаття 183), умисне приховування даних або умисне надання ними недостовірних даних про аварії з надмірним забрудненням навколишнього середовища, радіоактивним, хімічним, бактеріологічним забрудненням або з іншими наслідками, небезпечними для життя чи здоров'я населення, даних про стан здоров'я населення, постраждалого від забруднення навколишнього середовища, якщо ці дії спричинили з необережності: а) масове захворювання людей;

b) масову загибель тварин; с) смерть людини; d) інші тяжкі наслідки (стаття 225), ухилення від виконання або неналежне виконання обов'язків по ліквідації наслідків екологічних порушень, що призвели з необережності: а) масове захворювання людей; b) масову загибель тварин;

c) смерть людини; d) інші тяжкі наслідки (стаття 226), порушення режиму роботи водіїв або механізаторів (стаття 265). Це випадки в Особливій частині КК, де посадова особа приватного сектору разом з «традиційною» посадовою особою виступає спеціальним суб'єктом злочину.

Окремо варто зазначити, що є спеціальна Глава XVI, присвячена виключно злочинам, що вчиняються особами, які управляють комерційною, громадськими та іншими недержавними організаціями. Це одержання хабара, давання хабара (до речі, сама диспозиція норми вказівки на спеціального суб'єкта не містить), зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень.

Стаття 335 під зловживанням службовим становищем розуміє умисне використання особою, яка управляє комерційною, громадською чи іншою недержавною організацією, свого службового становища в корисливих чи інших особистих інтересах, що призвело до заподіяння збитків у значних розмірах громадським інтересам або правам і охоронюваним законом інтересам фізичних або юридичних осіб.

Таке діяння карається штрафом у розмірі від 150 до 400 умовних одиниць або позбавленням волі на строк до 3 років. Якщо злочинна дія вчинена нотаріусом, аудитором чи адвокатом, вона карається штрафом у розмірі від 500 до 800 умовних одиниць або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням або без позбавлення в обох випадках права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 5 років.

Ті самі дії, вчинені в інтересах організованої злочинної групи або злочинної організації або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, караються штрафом у розмірі від 700 до 1500 умовних одиниць або позбавленням волі на строк від 3 до 7 років з позбавленням в обох випадках права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від 2 до 5 років.

КК Польщі [19] побудований таким чином, що майже не містить вказівки на спеціального суб'єкта злочину, в тому числі посадової особи чи керівника юридичної особи. Відсутні вказівки на керівну роль суб'єкта і у злочинах проти довкілля або у сфері господарської діяльності. Разом з тим, за КК Польщі державною посадовою особою є: 1) Президент Республіки Польща, 2) депутат ради, сенатор, член ради, суддя, засідатель, прокурор, нотаріус, судовий виконавець, професійний судовий куратор, особа, яка приймає рішення по справах про правопорушення або у дисциплінарних органах, що діють на підстав закону, 4) особа, яка працює в урядовій адміністрації, іншому державному органі або органі територіального самоврядування, виключаючи тих, хто виконує допоміжні функції, а також інша особа, що працює у сфері, в якій воно має право приймати адміністративні рішення, 5) особа, яка працює в державному контрольному органі чи органі контролю територіального самоврядування, виключаючи тих, хто виконує допоміжні функції, 6) особа, що займає керівну посаду в іншому державному закладі, 7) посадова особа органу громадської безпеки чи посадова особа Тюремної Служби, 8) особа, що перебуває на дійсній військовій службі.

Відповідно, стаття 228 §1 зазначає, що «хто у зв'язку з виконанням публічної функції отримує майнову чи особисту вигоду або обіцянку її надання або вимагає надання такої, підлягає покаранню позбавленням волі на строк від 6 місяців до 8 років». Тобто аналогу статті 364-1 КК України у КК Польщі не містить. Така сама ситуація простежується у кримінальних законах Швеції [20] та Тайланду [21].

Стаття 216 КК Сан-Маріно [22] передбачає керівників компаній як можливих суб'єктів злочинів, пов'язаних з банкрутством. Стаття 314 встановлює відповідальність за так звану «взаємну участь»: «Управляючі або директори легітимної компанії, які купують товари для даної компанії або для посередників, або здійснюють дії від імені іншої компанії, що здійснює контроль над останньою, піддаються покаранню у вигляді тюремного ув'язнення першого ступеня і поденного штрафу третього ступеня».

Є відповідальність і за незадовільний розподіл прибутку: «Управляючі або директори будь-якої легітимної компанії, які в тій чи іншій формі виплачують фіктивний прибуток і який не може бути розподілено, піддаються покаранню у вигляді тюремного ув'язнення першого ступеня і поденного штрафу третього ступеня». Встановлюється також відповідальність за фіктивні угоди (ст. 316) та приховування резервів (ст. 317).

Загалом, оголошення злочину звичайним умисним злочином, злочином, пов'язаним з професією, або умисним конституційним злочином, крім збільшення покарання, породжує: 1) незастосування амністії та пом'якшення покарання; 2) виключення терміну давності застосовності покарання; 3) збільшення половини терміну, необхідного для отримання реабілітації (ст. 19).

У КК Франції [23] у багатьох статтях передбачено таку санкцію, як заборона обіймати публічну посаду чи займатися професійною або громадської діяльністю, якщо злочин вчинено у зв'язку зі здійсненням такої діяльності.

Статтями 432-11 - 432-16, 433-1 - 433-2 передбачено відповідальність за різні прояви корупції публічних службовців. Ст. 22613 встановлено покарання за розкриття інформації секретного характеру особою, яка в силу свого положення або професії чи в силу займаної посади або тимчасово виконуваних обов'язків карається одним роком тюремного ув'язнення і штрафом. Відповідно до статті 314-1 зловживання довірою - це діяння, що виразилося у привласненні, на шкоду іншому, грошових коштів, цінних паперів, матеріальних цінностей або будь- якого іншого майна, які були цій особі передані і які воно зобов'язалося повернути, пред'явити або використовувати певним чином. Стаття 314-2 встановлює, що покарання збільшуються, якщо зловживання довірою скоєно особою, яка звертається до невизначеного кола осіб з пропозицією про розміщення грошових коштів або цінних паперів або від свого власного імені, або як фактичний чи юридичний керівник, або уповноважена особа промислового чи торговельного підприємства. Статті 314-7 та 433-18 встановлюють, відповідно, санкції за вчинені керівниками юридичних осіб приватного права порушення у сфері банкрутства та незаконного використання у рекламі імені публічної установи чи особи.

Цікавою в контексті нашого дослідження є стаття 717-1. Згідно з нею, злочином є діяння, вчинене будь-яким керівником (directeur) або найманим працівником, що виразилося у вимозі або прийнятті, прямо або побічно, без відома і без дозволу наймача, підношень або обіцянок, подарунків, презента, дисконтних карт (escomptes) або премій для вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії, що входить в коло його повноважень, або дії, вчинення якої полегшується його посадою.

Отже, проаналізовані нами (зазначені вище та інші) кримінальні закони дозволяють виокремити як мінімум три групи країни в контексті відповідальності посадовців приватного сектору: 1) країни, кримінальне законодавство яких містить в тій чи іншій формі загальну норму про зловживання повноваженнями керівників приватного сектору (РФ, Болгарія, Естонія, Грузія, Латвія, Молдова); 2) країни, кримінальне законодавство яких містить норми про конкретні різновиди зловживань з боку керівників приватного сектору (Азербайджан, Таджикістан, Узбекистан, Киргизстан, Ізраїль, Швейцарія, Австрія, Нідерланди, Сан-Маріно, Аргентина, Корея, КНР); 3) країни, кримінальне законодавство яких не містить норм про зловживання керівників приватного сектору (Вірменія, Польща, Швеція, Таїланд).

Якщо говорити про основні ознаки зарубіжних аналогів складу злочину «зловживання повноваженнями», то це: 1) діяння - використання повноважень (становища); 2) суб'єкт - особа, яка виконує управлінські (керівні) функції; 3) наслідки - для широкого кола потерпілих (заподіяння істотної шкоди правам і законним інтересам громадян або організацій або охоронюваним законом інтересам суспільства або держави) 4) мета - спричинення істотної шкоди охоронюваним законом правам чи інтересам інших осіб чи громадським інтересам (отримання вигод і переваг для себе чи інших осіб або завдання шкоди іншим особам).

У свою чергу, у випадку встановлення відповідальності за окремі види зловживань це зазвичай злочини у сфері банкрутства, охорони навколишнього природного середовища, інформації з обмеженим доступом, встановленого порядку обігу документів, встановленого порядку здійснення господарської діяльності, в тому числі в сегменті фінансування та кредитування.

Наступні дослідження, що випливають з цих висновків, стосуватимуться питань можливості використання зазначеного іноземного досвіду при вдосконаленні вітчизняного законодавства.

кримінальний відповідальність службовий зловживання

Література

1. Яценко С.С. Основні питання загальної частини кримінального права іноземних держав: Навчальний посібник / С.С. Яценко. - К.: ВД «Дакор», 2013. - 168 с.

2. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: автореферат дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Хавронюк Микола Іванович. - К., 2007. - 36 с.

3. Модельный Уголовный кодекс для государств-участников СНГ// [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://docs. cntd.ru/document/901781490

4. Уголовный кодекс Российской Федерации. - М.: Издательство «Омега-Л», 2012. - 175 с.

5. Шаймуллин Р.К. Уголовно-правовая характеристика злоупотребления полномочиями в коммерческих и иных организациях: дисс... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Рустам Камильевич Шаймуллин. - Оренбург.: Оренбургский государственный аграрный университет, 2006. - 183 с.

6. Дудоров А.А. Управленческий апарат предпринимательских структур и субъект должностных пре ступлений: перспективы развития законодательства / А.А. Дудоров // Бизнес Информ. - 1998. - №2. - С. 25 - 29.

7. Дудоров А.А. Взятка в би знесе: опит зарубіжного законодателя / А.А. Дудоров // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №8. - С. 23 - 27.

8. Дудоров О.О. Вибрані праці з кримінального права / Дудоров О.О. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. - 952 с.

9. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. - Баку: Издат. «Юридическая литература», 2002. - 215 с.

10. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / предисловие А.В. Федорова. - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», - 410 с.

11. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / вступит. статья М.Х. Рустам- баева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. - 338 с.

12. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / Принят Законодательным собранием Жогорку Кенеша Кыргызской Республики 18 сентября 1997 г. (в ред. Законов Кыргызской Республики от 21.09.1998 N 124, 09.12.1999 N 141, 23.07.2001 N 77, 19.11.2001 N 92, 12.03.2002 N 36) / Предисл. канд. юрид. наук, зам. прокурора С.-Петербурга А.П. Стуканова, канд. юрид. наук, зам. начальника управления прокуратуры С.-Петербурга П.Ю. Константинова.- СПб.: Юридический центр Пресс, - 352 с.

13. Уголовный кодекс Республики Армения / науч. ред.: Е.Р. Азаряна, Н.И. Мацнева; предисл. Е.Р.Азаряна; пер. с арм. Р.З.Авакяна. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. - 446 с.

14. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. к.ю.н., проф. А.И. Лукашова. Пер. с болг. Д.В. Милушева, А.И. Лукашова; вступ. статья Й.И. Айдарова. СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. 298 с.

15. Уголовный кодекс Эстонской республики. - СПб.: Юридический центр Пресс, - 262 с.

16. Уголовный кодекс Грузии. - СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», - 409с.

17. Уголовный кодекс Латвийской Республики / науч. ред. А.И. Лукашов, Э.А. Саркисова. - СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. - 313 с.

18. Уголовный кодекс Республики Молдова. - СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. - 408 с.

19. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Е.А. Саркисовой; перевод с польского Д.А. Барилович. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс «, 2001. - 234 с.

20. Уголовный кодекс Швеции / Под ред. проф. Н.Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С.С. Беляева; Пер. на рус. С.С. Беляева. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. - 320 с.

21. Уголовный кодекс Таиланда / Науч. ред. и предисловие докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева, докт. юрид. наук, проф. Ю.В. Голика. - М.: Юридический центр Пресс, 2005. - 200с.

22. Уголовный кодекс Республики Сан- Марино / Под ред. и с вступ. статьей вице-президента Восточно-Европейского отделения Международной академии наук Республики Сан-Марино, проф. Московского института МВД России, д-ра юрид. наук С.В. Максимова; Пер. с итал. В.Г. Максимова. СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. - 253 с.

23. Уголовный кодекс Франции / науч. ред. Л. В. Головко, Н. Е. Крыловой ; пер. с франц. и предисл. Н. Е. Крыловой. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. - 650 с.

Размещено на Allbest.ru