Щодо якості імені особи за законодавством України

Київський національний лінгвістичний університет

ЩОДО ЯКОСТІ ІМЕНІ ОСОБИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Р.Ю. МОЛЧАНОВ

Правова природа особистих немайнових благ, в тому числі імені особи, не залишається поза увагою юридичної науки. Ця проблема розглядалась в роботах М.М. Агаркова, Н.С. Малеіна, М.Н. Малеіної, Р.Ю. Молчанова, Л.В. Красицької, С.О. Сліпченко, Р.О. Сте- фанчука, Н.В. Устименко, В.В. Чернооченко. Дослідники приділяли увагу корисності імені як блага, намагались встановити, в чому ця корисність полягає. Здебільшого увага вчених була зосереджена на тому, аби визначити корисні властивості імені як для його носія, так і для третіх осіб. Певного розвитку набула думка про те, що корисні властивості імені можуть формуватись протягом всього життя його носія, адже ім'я акумулює в собі будь- яку ідентифікуючу особу інформацію. Втім, цивілісти майже не торкалися аналізу правовідносин, в межах яких ім'я виникає. Це частково пояснюється тим, що ці відносини є адміністративно-правовими, а тому не входили до предмету дослідження. Разом із тим, вже на момент виникнення ім'я визнається законом немайновим благом і вже має корисні властивості, необхідні людині. І ці корисні властивості імені значною мірою обумовлені правилами офіційного визнання імен, тобто правилами реєстрації актів цивільного стану. У своїх пошуках дослідники не ставили перед собою питання залежності властивостей імені, як особистого немайнового блага, від адміністративно-правових відносин, в межах яких це благо виникає.

Ім'я, як явище, характеризується ознаками, властивостями, особливостями, що відрізняє його від інших явищ, а конкретні імена - одне від одного. Ім'я - це благо, яке завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потребу людини [1, с.5]. Як будь-яке благо, ім'я має певний ступінь придатності для задоволенім потреб його носія. На нашу думку, це дозволяє застосовувати до імені поняття «якість». Враховуючи властивості певного імені, особа (її законні представники) обирає його для себе (своєї дитини), вважаючи, що саме таке ім'я задовольнить потреби цієї особи (дитини). Про якість імені як таку можна розмірковувати з позицій етики, філології, історії, політології тощо. Тому, в статті метою є дослідження проблеми, яка полягає у неузгодженості адміністративно-правових норм, що визначають якість імені громадянина України з цивільно-правовими.

Юридично якість імені, на нашу думку, визначають два типи чинників: суб'єктивні (воля носіїв імені чи їх законних представників) та об'єктивні (правові норми, практика право- застосування, що склалася). Так, певне ім'я (в тому числі, прізвище) особа має тому, що, по- перше, це відповідає волі її батьків та її власній волі, а, по-друге, саме таке ім'я містить вчинений в установленому законом порядку актовий запис про народження, зміну імені, про шлюб чи розірвання шлюбу. Таким чином, поєднання цих суб'єктивних та об'єктивних чинників зумовлює наявність у особи імені, яке має певну якість, і характеризується, зокрема, такими властивостями, як зміст, звучання, словесна форма, спосіб написання. Напевне фантазію і бажання людей щодо імен неможливо обмежити. Однак, оскільки ці бажання мають бути втілені в актовому записі, вони певною мірою коригуються діючими правилами вчинення цих актових записів. Ім'я, як благо, є об'єктом цивільних правовідносин. Однак виникає це благо в межах адміністративних правовідносин, внаслідок реєстрації актів цивільного стану. Актовий запис про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені є тим юридичним фактом, який зумовлює подальшу участь громадянина у всіх без виключення правовідносинах саме під зазначеним в актовому записі ім'ям. Отже, від того, яким буде актовий запис в частині імені особи, залежить якість імені як особистого немайнового блага.

Діяльність органів державної влади в Україні підпорядковується конституційному принципу, відповідно до якого вони та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р., визначаючи основні риси актових записів, зокрема, в ст.9 зобов'язує уряд затверджувати зразки актових записів, а Міністерство юстиції України - правила проведенім державної реєстрації актів цивільного стану. Звернувшись до цих нормативних документів (зразків та правил), неважко помітити, що вони зобов'язують посадових осіб органів РАЦС складати актові записи виключно українською мовою. Так, діючі правила державної реєстрації актів громадянського стану, затверджені наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 р., дозволяють здійснювати діловодство в органах РАЦС виключно державною мовою. Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1025 від 10.11.2010 р. зразки актових записів та описи бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану також передбачають складання цих документів українською мовою. Інакше кажучи, на сьогодні органи РАЦС не мають альтернативи застосуванню української мови в актових записах. Виходячи з цього, можна стверджувати, що ім'я особи, яким би воно не було, може бути закріплено в актовому записі лише за нормами і правилами української мови.

Водночас в українському законодавстві існують положення, які змушують при записі імен відступати від орфографічних норм української мови. Зокрема, ст.294 ЦК України передбачено право особи на транскрибований запис її прізвища та імені відповідно до своєї національної традиції. Що має на увазі закон, вживаючи поняття «транскрибований запис»? Відомо, що фонетична транскрипція передбачає передачу на письмі мовних звуків за допомогою спеціальних символів. Українська транскрипція при цьому використовує як літери алфавіту, так і інші символи, які позначають характеристики звуків (м'якість, твердість, протяжність, паузи тощо). За правилами транскрипції запис вміщується в квадратні дужки і робиться лише маленькими літерами. Наприклад, звучання імені Святослав за правилами транскрипції можна записати так: [св'атослау]. Якщо саме на такий запис імені має право громадянин відповідно до ст.294 ЦК України, то стає незрозумілим, навіщо особі це право і яка від нього користь.

Очевидно, що в ст.294 ЦК України законодавець мав на увазі зовсім не транскрипцію, а так звану транслітерацію, тобто передачу іншомовного імені на письмі за допомогою літер українського алфавіту [2]. Наприклад, ім'я Михаил (рос.) завдяки транслітерації буде записано як Міхаіл. Але якщо фонетика користується правилами транскрипції, то орфографія, яка є складовою правопису, не визнає транслітерацію, а містить свої власні правила написання імен, в тому числі імен іншомовного походження [3, с. 105--113]. І. Єфіменко, кандидат філологічних наук, науковий співробітник Інституту Української мови НАН України в своїй статті «Транслітерація чи перекладники - довідники» [4], зокрема, зазначає: «Транслітерація, тобто передавання літер іншомовного імені літерами мови-реципієнта, сьогодні не практикується». адміністративний правовий норма цивільний

Торкаючись проблеми транскрибованого запису імен, Р.О. Стефанчук констатує, що «...жодна мова чи алфавіт не пристосовані для того, щоб передавати транскрипцію іншої мови чи алфавіту...», але «...у правописі кожної мови затверджено правила написання іншомовних слів» [5, с.90]. З цим, звичайно, треба погодитись. Однак далі Р.О. Стефанчук стверджує, що транскрибованим треба вважати запис імені акторки Софі Лорен замість Софії Лорен, письменника Джона Гріна замість Джона Зеленого [5, с.90]. На наш погляд, в даному випадку дослідник насправді не навів приклад транскрибованого запису чи транслітерації: прізвища та імена іншомовного походження мають бути написані за правилами української мови без будь-якого перекладу з французької чи англійської [3, с.ПО-ПЗ]. Втім, Р.О. Стефанчук, безперечно, правий, коли каже, що в Україні останнім часом з'явилися імена Алексей (замість Олексій), Анна (замість Ганна), Альона (замість Олена) тощо [5, с.90]. Тут він наводить точні приклади транслітерації. І, треба звернути увагу, що потреба в транслітерації щодо імен може виникати у тієї частини громадян України, які мають слов'янські (російські, білоруські, польські) імена і прізвища. Так, росіянин, може бажати бути записаним в актовому записі як Сергей, Нікіта, Ніколай замість Сергій, Микита, Ми- колай. Поляк може бажати бути записаним як Вержбицькі, а не Вербицький, як Зелінски, а не Зелінський. Філолог І. Єфіменко у згадуваній статті справедливо зауважує, що західноєвропейські імена у східнослов'янських мовах, в тому числі в українській, не змінюються, а російські замінюються українськими відповідниками [4]. Для виправлення саме останньої ситуації, мабуть, найбільшою мірою призначене правило ст.294 ЦК України.

Але чи може бути реалізовано правило ст.294 ЦК України в актовому записі органами РАЦС, якщо вони зобов'язані використовувати в них лише українську мову, яка не визнає транслітерацію? Наявність судової практики з відповідним предметом спору дозволяє стверджувати, що система органів РАЦС опирається бажанню громадян реалізувати право на транскрибований запис імені. З одного боку, зі ст.З Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» випливає, що діяльність органів РАСЦ має враховувати, зокрема, положенім Цивільного кодексу України. А з іншого боку, відомчі нормативні акти не забезпечують органам РАЦС можливості вийти за межі української орфографії при оформленні актових записів.

Інтереси громадян в цьому випадку захищає суд, який зобов'язує орган РАЦС записати ім'я особи шляхом транслітерації. Аналіз судових рішень, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, дає підстави стверджувати, що суди застосовують правило про транскрибований запис імені і в тих випадках, коли орган РАЦС його відмовляється застосувати, і тоді, коли орган РАЦС допускає орфографічні помилки при написанні імен українською мовою, вдаючись до безпідставного «перекладу» прізвищ чи імен на українську мову.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2008 р. по справі № 2-а-4941/08 був задоволений адміністративний позов громадянина до Ленінського відділу РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції, а дії відповідача щодо відмови у транскрибованому написанні прізвища позивача в актовому записі про розірвання шлюбу та заміни свідоцтва про розірвання шлюбу визнані протиправними. Суд встановив, що при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу відповідачем прізвище позивача було перекладене на українську мову. Під час звернення до позивача з проханням замінити свідоцтво та виправити помилку позивачу було повідомлено, що прізвище записано відповідно до довідника перекладу прізвищ. Обґрунтовуючи рішення, суд послався на ч.2 ст.294 ЦК України і вказав, що транскрибованим слід розуміти такий запис прізвища та імені фізичної особи, який здійснюється шляхом точного відтворення на письмі звуків певної мови за допомогою літер української мови незалежно від орфографічних норм. Суд також зазначив, що, оскільки колишній чоловік позивачки за національністю росіянин, його прізвище російського походження, і до такого прізвища не повинні застосовуватись орфографічні норми написання українських прізвищ [6].

Висновок суду, на нашу думку, не є без- спірним. Він є необхідним для того, аби застосувати положення ч.2 ст.294 ЦК України. Так, відділ РАЦС не міг перекладати російське прізвище на українську мову, але й тими нормативними актами, якими він керується в своїй діяльності, не передбачений його обов'язок вдаватися до транслітерації, а лише обов'язок використовувати українську мову. Звісно, що орфографічні правила написання російських прізвищ в українській мові існують [3, с. 111-І 13]. Разом із тим, не можна ігнорувати право особи на транскрибований запис імені та прізвища, оскільки є відповідне положення ЦК України. Але складається враження, що це право сьогодні можна реалізувати лише в судовому порядку. Надійного й безспірного механізму його реалізації в адміністративних відносинах з приводу вчиненім актового запису не існує.

Треба зауважити, що за змістом ч.2 ст.294 ЦК України особа повинна якось виявити органу РАЦС своє бажання щодо здійснення транскрибованого запису її імені (імені дитини) відповідно до національної традиції. Якщо це цілком можливо зробити під час реєстрації народження чи зміни імені, вказавши бажане написання імені у відповідній заяві, то у випадку реєстрації шлюбу або розлучення можливо лише вказати, яке з вже існуючих прізвищ бажає мати особа. Цікаво, що заява про виправлення помилок в актовому записі, навряд чи може ініціювати зміну запису імені на транскрибований, оскільки актовий запис відбувся відповідно до попередньої заяви, в якій заявник вже зазначив бажане написання імені або обрав бажаний з існуючих варіантів імен. За наявності у особи імені, написання якого її не влаштовує, єдиним засобом, який, на нашу думку, дозволить вимагати від органу РАЦС реалізації права на транскрибований запис імені, є заява про зміну імені. І тут варто згадати, що особа під час перебування в шлюбі позбавлена законом можливості змінити прізвище.

Цікаво, що транскрибований запис імені українськими літерами, яким його визначив суд в розглядуваній справі та яким його визначають дослідники, виходить за межі правил будь-якої мови. Тобто утворюване таким чином слово не є ані українським, ані російським, ані словом з іншої мови. Відповідний запис в багатьох випадках, на наш погляд, лише створює ілюзію запису слова в певній національній традиції. Наприклад, запис українською - Федоров Михайло Миколайович - сприймається значно краще, ніж транскрибований запис - Фьодоров Міхаіл Ніколаєвич. Хіба, поглянувши на цей транскрибований запис, можна стверджувати, що національні почуття носія імені будуть таким записом задоволені, а ім'я набуде потрібної йому якості? Мабуть ні. Національні почуття можуть бути задоволені лише записом імені відповідною національною мовою.

Очевидно, що саме таке розуміння проблеми поступово демонструє і законодавець. У ст.12 Закону України «Про національні меншини в Україні» від 25.06.1992 р. було закріплене право громадян України на національні прізвище, ім'я та по батькові. Відповідно до ст.13 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. відомості про особу у паспорті громадянина України, в документі, що його замінює, а також в актових записах, документах про освіту та інших документах, що посвідчують особу громадянина України, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. По суті, даний закон закріпив право особи на запис свого імені (по батькові, прізвища) національною мовою поряд з таким записом українською мовою. За умови реалізації ідеї, закладеної в зазначеному законі, на нашу думку, зникає навіть потреба у правилах Цивільного кодексу України про транскрибований запис імені. Однак, чи не перетвориться втілення цієї нової нормативної конструкції на чергову історію численних судових тяганин? Адже у зв'язку з нею органи РАЦС не отримали жодних нових інструкцій. Більше того, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 р. передбачає застосування у відповідному реєстрі та документах лише української мови, а іноземної - в окремих випадках, які не стосуються розглядуваної проблеми. Будь-яких правил, що гарантують написання імен регіональною мовою чи мовою меншин поряд з українською цей закон не встановив.

Отже на сьогодні реалії є такими. Законодавство України гарантує громадянам таку якість імені, яку може забезпечити українська орфографія. Громадяни, яких така якість імені не влаштовує, мають можливість вимагати і добиватись транскрибованого запису своїх імен. Нові норми про запис імен національною мовою поряд з їх записом державною мовою можуть стати підґрунтям для судових спорів щодо імен. Крім того, враховуючи зазначене вище, можна констатувати, що якість імені, як блага і об'єкта цивільних правовідносин, перебуває в залежності від адміністративних правовідносин, в яких ім'я утворюється, а також від державної мовної та національної політики.

Література

1. Молчанов Р. Ю. Здійснення та цивільно- правовий захист особистого немайнового права на ім'я : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право, міжнародне приватне право» / Р. Ю. Молчанов. - Харків, 2009. - 22 с.

2. Український правопис. 4-те вид., випр. й доп. / АН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. -К. : Наук, думка, 1993. - 240 с.

3. Єфименко І. Транслітерація чи перекладники-довідники? / І. Єфименко // Газета 2000.-2006. - №5 (304).

4. Стефанчук Р. О. Право на ім'я / Стефан- чук Р. О. // Університетські наукові записки - 2005. -№ 1-2. - С. 83-97.

5. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду : від 01.09.2008 р.

6. Молчанов Р. Ю. Щодо якості імені особи за законодавством України / Р. Ю. Молчанов // Форум права. -- 2014.

Анотація

Зроблена спроба звернути увагу наукової спільноти на існуючі суперечності адміністративно-правових норм щодо вчинення записів актів цивільного стану в частині написання імені особи і положень цивільного законодавства про право особи на транскрибований запис імені відповідно до національної традиції. Розглядається проблема впливу адміністративних правовідносин на якість імені як об'єкта цивільних прав.

Выполнена попытка обратить внимание научного сообщества на существующие противоречия административно-правовых норм, регламентирующих совершение записей актов гражданского состояния в части написания имени физического лица и положений гражданского законодательства о праве лица на транскрибированную запись имени в соответствии с национальной традицией. Рассматривается проблема влияния административных правоотношений на качество имени как объекта гражданских прав.

An attempt was made to draw the attention of the scientific community on the contradictions of administrative law governing the performance of vital records in terms of writing the name of a natural person and the provisions of the civil law about right of the person are to a name record which transcribed in accordance with the national tradition. The problem of the impact of administrative legal relations on the quality of name as the object of civil rights considered.

Размещено на Allbest.ru