Постановка проблеми. Важливим і нагальним для теорії кримінального права та практики застосування ст.250 КК України, є з'ясування проблеми, що стосується безпосереднього об'єкта злочину - проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Ці теоретичні і практичні питання потребують свого подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. З'ясуванням питань, що стосуються безпосереднього об'єкта цього злочину певною мірою займалися такі вчені: С.Б. Гавриш, О.О. Дудоров, Н.О. Лопашенко, В.К. Матвійчук та інші. Проте до цього часу ця проблема не знайшла свого належного вирішення.

Мета статті полягає у з'ясуванні безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.250 КК України.

Основні результати дослідження. Сприймаючи за основу положення, що під родовим об'єктом злочинів проти навколишнього природного середовища (складовим яких є і проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів) є суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують охорону, раціональне використання, оздоровлення і відтворення сприятливого навколишнього природного середовища [1, с.121], перейдемо до з'ясування безпосереднього об'єкта злочину, що нами аналізується.

На наше переконання, надто важливе значення для правотворчої та правозастосовної діяльності має розуміння безпосереднього об'єкта конкретного складу злочину (у нашому випадку - злочину, передбаченого ст.250 КК України). У контексті зазначеного, слід підкреслити, що в теорії кримінального права є загально визнаним той факт, що під безпосереднім об'єктом злочину слід розуміти конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону законом про кримінальну відповідальність, яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину [2, с.88; 3, с.82; 4, с.99; 5, с.48-49]. Проте, необхідно оговорити, що не в кожному випадку конкретний злочин завдає істотної шкоди лише одним суспільним відносинам. Існують злочини, які одночасно посягають на двоє і більше суспільних відносин (це, зокрема, стосується і злочину, передбаченого ст.250 КК України). Тому, в теорії кримінального права поряд з класифікацією об'єктів "по вертикалі" має місце класифікація їх "по горизонталі". Її сутність полягає в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта виділяють основний і додатковий об'єкти [2, с.70-74].

У злочинах, які мають два або кілька безпосередніх об'єктів (до них належить діяння, передбачене ст.250 КК України) законодавець виділяє, або зі змісту статті випливає, один об'єкт, на який націлене злочинне посягання, що і обумовлює місце правової норми у структурі розділів Особливої частини КК України. У кримінально-правовій літературі такий об'єкт, зазвичай, називають основним безпосереднім об'єктом, а об'єкт, якому завдається істотна шкода поряд з основним - додатковим безпосереднім об'єктом злочину [6, с.34]. У цьому сенсі слід озвучити, що основним безпосереднім об'єктом того чи іншого злочину є завжди конкретні суспільні відносини, що в першу чергу прагнув поставити під охорону законодавець, визнаючи суспільно небезпечне діяння злочином [4, с.76-77].

Нам уявляється, що потрібно зауважити, коли йдеться про безпосередній об'єкт злочину - таку важливу річ, то загальновизнаним у цій проблемі є те, що місце конкретної кримінально-правової норми (у нашому випадку ст.250 КК України) у кримінальному законодавстві визначається з урахуванням захисту не тільки родового, а й основного безпосереднього об'єкта досліджуваного складу злочину. Крім того, в аспекті нашого дослідження, потрібно наголосити, що додатковим безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, яким істотна шкода завдається завжди [2, с.70-74].

злочин вибухова робота охорона рибний запас

У наукових публікаціях не завжди чітко визначається безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст.250 України:

1) одні автори під таким розуміють порядок проведення вибухових робіт, встановлений з метою захисту і раціонального використання рибних запасів і диких тварин [7, с.771];

2) другі - стверджують, що безпосереднім об'єктом цього злочину виступає встановлений законом порядок проведення вибухових робіт, спрямований на охорону рибних запасів або диких водних тварин від знищення при проведенні таких робіт [8, с.452];

3) треті - наполягають, що таким є суспільні відносини, які забезпечують умови з охорони рибних запасів і диких водних тварин від знищення під час робіт, які зазначені в диспозиції статті [1, с.129];

4) четверті вважають, що безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону рибних запасів та диких водних тварин від знищення при проведенні вибухових робіт [9, с.312];

5) п'яті наполягають, що таким об'єктом є встановлений порядок ведення вибухових робіт, який би забезпечував збереження рибних запасів у рибогосподарських водоймах [10, с.532];

6) шості - переконані, що об'єктом цього злочину є установлений порядок охорони рибних запасів і диких водних тварин від знищення при здійсненні усіх видів вибухових робіт (під землею, під водою, над землею, над водою) [11, с.530];

7) сьомі наголошують, що безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений порядок проведення вибухових робіт, спрямований на охорону рибних запасів або диких водних тварин [12, с.446];

8) восьмі - визначають об'єкт даного злочину як безпеку водних живих організмів [13, с.419];

9) дев'яті - впевнені, що цей злочин посягає на екологічну безпеку водної фауни, на природно-ресурсний потенціал і стабільність останньої (ст.255 КК РФ) [14, с. 191].

На основі наукового дослідження родового об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища в попередній статті і його структури, а також з урахуванням системи (піраміди, що базується на чотирьох її складових - екзосферах), яку запропонував у своєму дослідженні професор

В.К. Матвійчук [1, с.125-127], проаналізуємо зазначені вище точки зору на безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст.250 КК України. У цьому напрямку, з метою оптимального визначення безпосереднього об'єкта злочину проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, необхідно врахувати всі позитивні підходи до розуміння суспільних відносин, які поставлені під охорону зазначеної статті цього Кодексу. З вищеозначених суджень, на наш погляд, можна зупинитися на тому, що:

1) безпосереднім об'єктом цього злочину слід визнати суспільні відносини (не порядок проведення вибухових робіт, не встановлений законом порядок проведення чи ведення вибухових робіт, а також не встановлений порядок охорони рибних запасів і диких тварин) (О.О. Дудоров, С.Б. Гавриш, С.С. Яценко, А.Н. Миколаєнко, автори Науково-практичного коментаря до Кримінального кодексу України; під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В. Г.).

Прибічники першої, другої, п'ятої, сьомої точок зору, відповідно, О.О. Дудовров, С.Б. Гавриш, С.С. Яценко, автори Науково-практичного коментаря, що нами зазначений, без достатніх підстав вважають, що безпосереднім об'єктом злочину, що нами досліджується, є порядок ведення вибухових робіт, встановлений, спрямований або який забезпечує охорону рибних запасів або диких тварин [7, с.771; 8, с.452; 10, с.532]. На підтвердження нашої позиції потрібно звернутися до висловлювання з цього приводу професорів Є.М. Жевлакова, Ю.І. Ляпунова, які, критикуючи нормативістський підхід до об'єкта, зазначали, що порядок чи то проведення, чи то ведення або використання не може бути відносинами з приводу природних багатств (до яких, зокрема, у нашому випадку, відносяться рибні запаси або дикі водні тварини), а лише регламентує їх використання [15, с.4-5; 16, с.13]. Наше ставлення до цього об'єкта також підтверджується й тим, що цей злочин (передбачений ст.250 КК України), поміщений у розділі восьмому Особливої частини Кримінального кодексу України під назвою "Злочини проти довкілля", а не в розділі дванадцятому за однойменною назвою "Злочини проти громадського порядку та моральності" і не в розділах дев'ятому та десятому чинного КК України, оскільки законодавець поставив тут за мету охорону відносин з приводу природних об'єктів. Не можна також погодитися із твердженням А.Н. Миколенка, що об'єктом злочину проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів є встановлений порядок охорони рибних запасів і диких водних тварин від знищення при здійсненні всіх видів вибухових робіт (під землею, під водою, над землею, над водою) [11, с.530]. Така постановка проблеми також зумовлена критикою нормативістського підходу до об'єкта, оскільки порядок проведення, чи то охорони, не може бути відносинами з приводу окреслених нами природних багатств, а лише регламентує їх використання [15, с.4-5; 16, с.13]. Тобто це правила, як зазначається в юридичній літературі, за якими вчиняється що-небудь [17, с.452], а не суспільні відносини. Крім того, професор О.О. Дудоров розширює, на наш погляд, необґрунтовано охорону диких тварин, оскільки закон у цьому складі злочину їх обмежує рибними запасами і лише дикими водними тваринами.

На наше переконання, і професор С.С. Яценко дещо обмежує об'єкт кримінально-правової охорони у своєму визначенні об'єкта цього злочину лише рибними запасами, що суперечить чинному кримінальному законодавству;

2) це суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони рибних запасів і диких водних тварин від знищення під час робіт, які зазначені в диспозиції статті (В.К. Матвійчук). Проте, й це визначення, яке нами сприймається, але й воно потребує доповнення, а саме умови мають бути дещо розкриті організаційними економічними та правовими (нормативними) їх наповненнями;

3) ці суспільні позитивні відносини мають убезпечувати від знищення рибних запасів та диких водних тварин під час проведення вибухових робіт у рибогосподарських водних об'єктах.

Не можна погодитися з визначенням безпосереднього об'єкта цього злочину, що запропоноване Д.І. Крупко, а саме, що таким є безпека живих водних організмів [13, с.419], оскільки це лише незначна частина відносин у сфері людина (суспільство) і природа [1, с.112]. Крім того, водні живі організми мають надто широкий перелік, не дивлячись на те, що і рибні запаси відносяться до живої природи, а також і дикі водні об'єкти є також частиною живої природи. Важливо, щоб у цьому сенсі ні в теоретичному, ні в правозастосовному плані, особи, які застосовують закон, не виходили за межі його дії (закон вказує на рибні запаси і диких водних тварин).

Не заслуговує також на підтримку і визначення об'єкта цього злочину, дане професором Н.О. Лопашенко, але в більш наповненому змістом складі злочину, передбаченого ст.255 КК РФ, оскільки, як ми вже зазначали, що екологічна безпека (у нашому випадку, екологічна безпека водної фауни, на природно ресурсних потенціях і стабільність останньої [14, с. 191]) - це лише частина відносин у сфері людина (суспільство) і природа [1, с.112].

Зазначені підходи свідчать про відхід авторів від концепції об'єкта злочину як суспільних відносин (за виключенням В.К. Матвійчука і В.А. Клименка). Крім того, хочуть вони чи ні, але перераховані нами фахівці ще недостатньо вникли в суть норм, передбачених ст.250 КК України, та їх призначення.

Слід звернути увагу на те, що викладене ще не дає можливості на підставі аналізу, що нами зроблений, дати вичерпну відповідь відносно безпосереднього об'єкта злочину незаконне проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Це свідчить про те, що є необхідність ще проаналізувати структурні елементи цих суспільних відносин. В контексті зазначеного, загальновизнаним є той факт, що винний при вчиненні цього злочину впливає на предмет відносин і своїми діями порушує або намагається порушити суспільні відносини, що поставлені під охорону кримінального закону, тобто завдає їм істотної шкоди.

На виконання запропонованого нами підходу, сприймемо за основу структуру суспільних відносин, що має місце в літературі з кримінального права, яку підтримує більшість вчених:

1) це - суб'єкти (носії) відносин;

2) це - предмет, з приводу якого існують відносини (тобто це те, з приводу чого існують відносини);

3) це - соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність, як зміст відносин) [17, с.35-48]. Маючи такі, і вищезазначені, теоретичні положення, продовжимо дослідження безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.250 КК України.

Проведене нами дослідження свідчить, що в юридичній літературі, звичайно, відсутня якась позиція відносно того, хто може бути суб'єктом відносин у площині кримінально-правової охорони досліджуваних відносин, а точніше, цьому питанню увага взагалі не приділялась. Зазначене дає нам можливість стверджувати про те, що суб'єкти відносин як структурний елемент об'єкта цього злочину (ст.250 КК) зовсім не підлягали дослідженню. А він, на наш погляд, істотно впливає на з'ясування питання, що слід визнавати безпосереднім об'єктом злочину проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Достатній аналіз існуючих джерел з кримінального права, що стосується цієї проблеми та проведене опитування студентів юридичних вузів дає нам підставу визначитися з суб'єктами суспільних відносин у сфері забезпечення умов з охорони рибних запасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт, проти яких спрямоване це злочинне діяння. Суб'єктами суспільних відносин, що нами зазначені вище, являються окремі фізичні особи, юридичні особи, в тому числі і службові особи, які є, згідно чинного законодавства України, учасниками цих відносин, зв'язані з організацією, проведенням вибухових робіт, у тому числі, які контролюють безпечність таких робіт. Тобто, суб'єктами або учасниками таких суспільних відносин, що забезпечують умови з охорони, регламентованої законами та іншими нормативно-правовими актами України, рибних запасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт у рибогосподарських водних об'єктах, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Для досягнення мети забезпечення умов з охорони рибних запасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт з дотриманням правил такої охорони необхідною умовою є не тільки виявлення осіб, які вчинили цей злочин, притягнення їх до кримінальної відповідальності, а й убезпечення від знищення рибних запасів або диких водних тварин і унеможливлення проведення таких робіт з порушенням правил. Дослідження суб'єктів указаних суспільних відносин, а також їх соціальних функцій у цих відносинах дасть змогу визначити на науковій основі ті суспільні відносини, які виступають об'єктом цього злочину, що передбачені ст.250 КК України.

Нам здається, що цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах використовує інколи законодавець, як для визначення меж дії кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, що є об'єктом відповідного злочину (скажімо, проведення вибухових робіт з порушення правил охорони рибних запасів, а саме, що це стосується навколишнього природного середовища) [15, с.8-9]. Як свідчить аналіз ст.250 КК України, що законодавець цей підхід до злочину, передбаченого цією статтею, застосував частково, чим не ускладнив наше завдання у дослідженні зазначеної проблеми, а також у застосуванні цієї статі в практичній діяльності правоохоронних органів та суду. Провівши вивчення кримінальних справ цієї категорії, ми встановили, що у всіх випадках (100% справ) одними із суб'єктів цих відносин обов'язково була фізична особа (людина).

З метою встановлення другої сторони суб'єктного складу відносин, що аналізуються, ми звернулися до законодавчих і підзаконних актів а також слідчої та судової практики. Так, аналіз законодавчих та підзаконних актів, що стосуються відносин, що забезпечують умови з охорони рибних запасів або інших водних тварин при проведенні вибухових робіт свідчить, що іншою стороною суб'єктного складу таких відносин, які є елементом об'єкта злочину, передбаченого ст.250 КК України, виступають як фізичні, так і юридичні особи, відповідно до чинного законодавства України [18; 19; 20; 21; 22; 23].

Аналіз соціальної функції суб'єкта відносин, тобто його прав та обов'язків (статусу), іншими словами соціального взаємозв'язку у суспільних відносинах, має, на нашу думку, певну цінність, оскільки з'ясування суб'єктного складу відносин сприяє визначенню змісту самих відносин, дає можливість оцінити їх характер, обсяг цих відносин і межі дії закону (ст.250 КК України). Отже, робити повним перелік суб'єктів суспільних відносин (безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст.250 КК України) немає необхідності. Важливо, на наше переконання, лише зрозуміти, що вони можуть мати різноманітні варіанти, які так чи інакше можуть впливати на зміст цих відносин та межі кримінальної відповідальності за цей злочин. Про це переконливо свідчить і судова практика. Так, суди правильно кваліфікували діяння лише тоді, коли встановлювали суб'єктів відносин, їх соціальний статус та роль у досліджуваних суспільних відносинах.

Отже, виходячи із предмета дослідження, розглянемо такий структурний елемент відносин як соціальний взаємозв'язок у суспільних відносинах, які убезпечують від знищення рибних запасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт у рибогосподарських водних об'єктах. Такий структурний елемент суспільних відносин, що нами досліджується, а саме, соціальний взаємозв'язок, в юридичній літературі справедливо розглядається як засіб самих відносин [24, с.5; 25, с.4]. Цей зв'язок, як свідчить дослідження, може виявитися як на рівні індивідуальної взаємодії суб'єктів, так і у взаємодії людських спільнот, а також і індивідуумів із відповідними спільнотами, як елементами соціуму. Зовні цей соціальний зв'язок проявляється, як показує вивчення нами кримінальних справ і нормативної бази, що стосуються відносин, що нами аналізуються, а також опитування працівників правоохоронних органів та суду в таких формах діяльності, як забезпечення умов з охорони рибних запасів або диких водних тварин від проведення вибухових робіт у рибогосподарських водних об'єктах з порушенням правил їх проведення.

Це, зокрема, на законодавчому рівні забезпечення та регламентації таких вибухових робіт у рибогосподарських водних об'єктах:

1) інструктивні заходи;

2) підготовчі роботи;

3) роботи організаційного характеру;

4) безпекове забезпечення таких робіт;

5) експертні роботи до проведення таких робіт;

6) з'ясування місць знаходження нерестилищ тощо. Запропоновані нами пропозиції мають практичне значення, адже вивчення кримінальних справ та матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ, а зараз - оголошенні про підозру з зазначеної категорії проваджень свідчить, що за 65 % справ соціальний зв'язок (взаємозв'язок суб'єктів) характерний для забезпечення умов з охорони рибних запасів або диких водних тварин від їх знищення під час проведення вибухових робіт на рибогосподарських водних об'єктах; 35 % - стосувалися запобігання вчинення злочинів, передбачених ст.250 КК України.

Нас цікавить, як це слідує із нашого дослідження, соціальний зв'язок, важливою ознакою якого є обов'язок певної поведінки суб'єктів суспільних відносин, які забезпечують умови з охорони рибних запасів або диких водних тварин від їх знищення при проведенні вибухових робіт у рибогосподарських водних об'єктах, тобто їх взаємодії. Проте слід зазначити, що інтерес суб'єктів суспільних відносин - це лише певна форма прояву, вираження, реалізації суспільних відносин, яка може відбутися через поведінку суб'єктів відносин, але не самі суспільні відносини як результат, і це є істинним.

Таким чином, для визначення безпосереднього об'єкта злочину проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів мають враховуватися лише суспільні відносини, що відповідають інтересам всього суспільства, а не інтересам окремої особи на її розсуд чи певні вподобання. Такими можуть бути лише позитивні відносини, що поставлені під охорону кримінального закону, в нашому випадку суспільні відносини, що забезпечують умови з охорони рибних запасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт в рибогосподарських водних об'єктах.

Дотримуючись концепцій, що предмет злочину і предмет суспільних відносин у складі злочину не одне і те ж, а тому для злочину, передбаченого ст.250 КК України, предметом відносин є умови, що забезпечують охорону рибних запасів або диких водних тварин від їх знищення при проведенні вибухових робіт в рибогосподарських водних об'єктах. У цьому контексті справедливим є твердження, що предметом суспільних відносин є усе те, з приводу чого і у зв'язку з чим існують суспільні відносини, які нами аналізуються [26, с.7].

Слід звернути ще раз увагу на те, що кримінально-правовою доктриною, як правило, визнається те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, на які посягає те чи інше суспільно небезпечне діяння [27, с.96]. В такому сенсі об'єкт є істотним, обов'язковим елементом складу злочину, передбаченого ст.250 КК України і значною мірою визначає небезпеку асоціальної поведінки особи, вказує на її соціальну суть - суспільну небезпеку. Дотримуючись у нашому дослідженні концепції трьохчленної структури суспільних відносин, яку запропонував О.В. Дроздов:

1) носії (суб'єкти відносин);

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) суспільно-значуща діяльність (соціальний зв'язок як зміст відносин) [28, с.22-69], ми переконані, що такий підхід є науковим і має бути використаний у нашому дослідженні.

Висновки