Родовий об’єкт злочину, передбаченого статтею 250 Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Родовий об'єкт злочину, передбаченого статтею 250 Кримінального кодексу України

Питання, що стосуються родового об'єкта злочину проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, має важливе значення для теорії кримінального права та правозастосовної практики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемами родового об'єкта злочину, передбаченого ст.250 КК України на фрагментарному рівні займалися такі вчені, як: В.І. Тютюгін, В.К. Матвійчук, М.І. Мельник, М.І. Хавронюк, О.О. Дудоров, О.О. Навроцький, В.І. Борисов та ін. Проте, до цього часу ці питання не знайшли свого належного вирішення.

Мета статті полягає у дослідженні родового об'єкта злочину проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів.

Основні результати дослідження. У законодавстві про кримінальну відповідальність на теренах України до сьомого періоду (ХХ ст. - 1991 р.), який мав назву «Україна в радянський період розвитку суспільства і державності» [1, с.67] були відсутні кримінально-правові норми про відповідальність за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів. Тому в теорії кримінального права і в правозастосовній діяльності не склалися єдині підходи до визначення об'єкта злочину, що розглядається.

Відповідно до традиційного підходу, що склався у вітчизняній кримінально-правовій науці та в кримінальному праві країн СНД, юридичний аналіз норм, передбачених ст.250 КК України, почнемо з дослідження родового об'єкта посягання, оскільки саме об'єкт визначає криміналізацію суспільно небезпечного діяння. Він же слугує і відправним критерієм кваліфікації злочину [2, с. 62-63]. Важливо акцентувати увагу на тому, що кожний злочин посягає на певний об'єкт, завдає йому істотної шкоди або ставить під загрозу завдання такої шкоди цим суспільним відносинам [3, с. 52; 4, с. 302]. Виходячи з цього, на наше переконання, необхідно стверджувати, що злочинне діяння неможливе без об'єкта, проти якого воно спрямоване.

Вчення про об'єкт злочину, і, зокрема родовий об'єкт в науці кримінального права є одним із найбільш важливих і надто складних проблем. У кримінально-правовій теорії є надзвичайно багато різноманітних підходів до розуміння об'єкта злочину. Важливо звернути увагу на те, що до найбільш поширених історичних концепцій об'єкта злочину в теорії кримінального права В.К. Грищук відносить наступні: 1) об'єкт злочину - суб'єктивне право (В.Д. Спасович); 2) об'єкт злочину - захищений інтерес (Ф. Ієрінг, Ф. Ліст, Б. С. Нікіфоров); 3) об'єкт злочину - блага та інтереси, що охороняються законом (правові блага) (А. Н. Круглевский, Г. В. Колоколов, Є. Я. Нимировський); 4) об'єкт злочину - безпека і добробут громадян (О. Ф. Кістяківський);

5) об'єкт злочину є: а) правові норми і конкретні блага та інтереси (М. Д. Сергієвський); б) посереднім об'єктом є порушений припис, норма, а безпосереднім об'єктом - суспільне відношення, що є реальним проявом цього припису (І.Я. Фойніцький); в) з формального боку є блага та інтереси, що охороняються цією нормою (Л.С. Білогриць-Котляревський); г) норми права в її реальному бутті (М.С. Таганцев); 6) об'єкт злочину - окремі особи чи групи осіб (П. Д. Калмиков); 7) об'єкт злочину охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (А.А. Піонтковський, Є.А. Фролов) [5, с. 159164]. На наше глибоке переконання, зазначені положення є обґрунтованими.

Цікавим і, на нашу думку, переконливим є узагальнення найбільш продукуємих сучасних концепцій об'єкта злочину у кримінально-правовій доктрині професором В.К. Грищуком, яке він формулює наступним чином: 1) об'єкт злочину - охоронювані кримінальним законом суспільні відносини (В.Я. Тацій, М.Й. Коржанський, М.І. Бажанов, А.В. Савченко, Б.О. Кирись, В.О. Навроцький, Н.О. Гуторова, Ю.Л. Шевцов та ін.); 2) об'єкт злочину - це соціальні блага (цінності), що охороняються кримінальним законом (П.С. Матишевський, Є.В. Фесенко, С.Б. Гавриш); 3) об'єкт злочину - людина незалежно від віку, розумового розвитку, соціального статусу, тощо (Г.П. Новосьолов); 4) об'єкт злочину - окремі особи або багато осіб (П.Я. Козаченко, З.А. Незнамова); 5) об'єкт злочину - охоронювані кримінальним законом соціально значущі цінності, інтереси, блага (А.В. Пашковська, А.В. Наумов); 6) об'єкт злочину - суспільні відносини, які є відповідним порядком, встановленими приписами правових норм, а також соціальні блага (Г.В. Чеботарюва); 7) об'єкт злочину двоякий - соціальна оболонка є завжди першим об'єктом, а всі інші об'єкти перебувають у середині цієї оболонки (В.М. Трубніков); 8) об'єкт злочину - охоронюваний кримінальним законом порядок суспільних відносин (О.М. Костенко, П.П. Андрушко, А.В. Ландіна); 9) об'єкт злочину - особливо цінні суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом [5, с. 166].

У нас є всі підстави на те, щоб стверджувати, що такий підхід набув поширення в доктрині кримінального права і до його однодумців потрібно віднести: В.К. Грищука [5, с. 166], Я.М. Брайніна [6, с. 70], В.М. Кудрявцева [7, с. 130], А.А. Музику [8, с. 25], Л.В. Левицьку, Т.О. Мудрака, О.В. Сіренька, П.В. Цимбала [9, с. 18], А.В. Савченка, В.В. Кузнєцова і О.Ф. Шанька [10, с. 79], В.К. Матвійчука [11, с. 21].

Крім вищевказаних сучасних концепцій об'єкта існують ще й інші. Так, наприклад, С.Я. Лихова [12, с. 79], Ю.М. Жмур [13, с. 3] підтримують та розвивають концепцію, де об'єктом злочину є правовідносини.

Натомість В.П. Ємельянов називає об'єктом злочину охоронювані кримінальним законом конкретні сфери життєдіяльності людей, які і виступають безпосередніми об'єктами злочинів як реальних явищ дійсності [14, с. 214-215].

Потребує певної уваги те, що в джерелах з кримінального права пропонується й інша періодизація та класифікація розвитку концепцій об'єкта злочину. Зокрема, в історії розвитку вчення про об'єкт злочину виділяють наступні етапи: 1) перший етап (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) характеризується наявністю різних концепцій, до числа яких інколи відносять так звані теорії суб'єктивного права, норми права і правові блага [15, с. 325]; 2) другий етап розробки вчення про об'єкт злочину - період панування в нашій країні марксистсько-ленінського вчення, керуючись яким вітчизняна кримінально-правова наука взяла на озброєння тезу: «Об'єкт злочину - це суспільні відносини, і тільки вони» [15, с. 325]; 3) третій етап - це сучасні концепції об'єкта злочину. Він характерний тим, що в ньому кримінально-правова теорія вже не декларує про єдність думок, оскільки не тільки в науковій, але й у навчальній літературі все більше проявляється два основних, концептуальних підходи до трактовки поняття об'єкта злочину [15, с. 336]. Слід погодитися з Г.П. Новосєловим, що більша частина прихильників третього етапу зорієнтована на таке вирішення питання про концепцію об'єкта злочину, яка мала місце в радянський період в науці, тобто на визнання об'єктом злочину суспільні відносини [15, с. 336]. Проте потрібно акцентувати увагу на тому, що в останнє десятиріччя з'явилося також немало прибічників другого підходу. Всіх їх об'єднує одне: критичне сприйняття ідеї про те, що об'єктом злочину виступають суспільні відносини і тільки вони [15, с. 337].

Потребує також належної уваги те, що професор П.П. Андрушко робить деякі уточнення до узагальнення концепцій об'єкта, яку зробив В.К. Грищук. Наприклад, він уточнює свою власну позицію стосовно об'єкта злочину, а саме, що під таким він розуміє соціальні цінності, натомість порядок відносин (взаємовідносин) між суб'єктами розглядає як вид соціальних зв'язків між суб'єктами, які в свою чергу, є одним із видів соціальних цінностей, що охороняються кримінальним законом [16, с. 5]. Крім того, П.П. Андрушко звертає увагу на те, що С.Б. Гавриш відстоює концепцію об'єкта злочину - як правового блага, а не об'єкт злочину - соціальні блага (цінності), що охороняються кримінальним законом [16, с. 5-7].

Враховуючи те, що проблема об'єкта злочину загалом, не є предметом нашого дослідження, яке ми здійснюємо в цій роботі, тому не вдаючись до деталей аналізу кожної з наведених концепцій об'єкта злочину і виходячи з періодизації, зазначимо, що ми приєднуємося до дослідників, які об'єкт злочину розглядають саме з позиції теорії суспільних відносин. Представниками цієї теорії є, зокрема: В.Я. Тацій, В.К. Грищук. В.К. Матвійчук. А.А. Музика, М.Й. Коржанський, В.О. Навроцький, В.І. Борисов, І.О. Харь та ін.

Користуючись триступеневою класифікацією об'єктів злочинів, якої ми дотримуємося, визначимо місце норми, що досліджується (ст.250 КК України) у системі особливої частини КК України, її значення, надамо точну кваліфікацію вказаного діяння. Це все стає можливим, якщо виявиться найбільш правильно встановити родовий і безпосередній об'єкти злочину, передбаченого ст.250 КК України. Ця класифікація ґрунтується на співвідношенні філософських категорій: загального, особливого та окремого і відповідно включає три рівні: загальний, родовий, безпосередній [7, с. 81-82; 17, с. 124-125; 18, с. 60-62; 19, с. 56-57]. Таку тричленну класифікацію об'єктів злочинів підтримує переважна більшість науковців в галузі кримінального права. Відповідно до цієї класифікації, з позиції прихильників концепції, об'єкт злочину - суспільні відносини, що поставлені під охорону кримінального закону, слід звернутися до загальноприйнятого підходу, що загальний об'єкт - вся сукупність суспільних відносин, що поставлені під охорону кримінального закону, родовий - група суспільних відносин, тотожних або однорідних за своєю сутністю, а безпосередній - це конкретні суспільні відносини, які охороняються кримінально-правовою нормою.

З приводу родового об'єкта злочинів, що стосуються навколишнього природного середовища, в системі яких знаходяться і досліджувані відносини, на які посягають діяння, передбачені ст.250 КК України, є такі твердження, що ними є відносини: з порушення правил виробництва, промислів [20, с. 281]; з соціалістичної власності, матеріалізовані в природних багатствах [21, с. 65; 22, с. 17; 23, с. 169]; з порядку використання природних багатств у господарській діяльності чи суспільні відносини з їх використання [24, с. 368; 25, с. 515]; самі природні багатства [26, с. 262]; блага, що охороняються кримінальним правом: сама природа, природні об'єкти, екологічна безпека як особливо важливі та неперехідні цінності [27, с. 11-12]; з забезпечення раціонального використання й охорони природних багатств [28, с. 101]; природоохоронні відносини, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища людини, його покращення й оздоровлення, а також на науково-обґрунтоване, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, збереження нормального екологічного стану біосфери [29, с. 286]; суспільні відносини, що забезпечують безпечні природні умови з метою задоволення різнобічних потреб [30, с. 22]; деякі інші інтереси соціалістичного господарства в різних його сферах - лісового господарства, рибальства, мисливства тощо [31, с. 281]; з охорони природного середовища, його використання в інтересах соціалістичного суспільства [32, с. 80]; з використання, збереження і покращення природного середовища в інтересах соціалістичного суспільства, куди входить і охорона радянського народного господарства, порядок управління, громадська безпека та інше в ролі складових додаткових об'єктів [33, с. 6-7]; з суспільної безпеки, яка частіше всього є як стан захищеності суспільних інтересів [34, с. 31]; комплекс фактичних суспільних відносин, їх правової форми і матеріальної оболонки, здійснення яких забезпечує життєдіяльність людини, використання нею навколишнього середовища як безпосереднього базису існування, задоволення розумних соціальних потреб і гарантує її безпеку [35, с. 177].

Всі зазначені вище точки зору стосовно родового об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища є дещо суперечливими, або призводять до помилкового ототожнення об'єкта злочину (суспільних відносин) з предметом злочину, а іноді стосуються діяння, порядку, безпеки, діяльності, благ, предметів злочину або відповідного стану тощо. По-перше, це зумовлено тим, що в авторів відсутнє намагання дослідити внутрішню сторону і зміст відносин, які є об'єктом певних видів злочинів проти навколишнього природного середовища, визначити їх співвідношення із суміжними групами суспільних відносин. По-друге, це спричинено тим, що не існує єдиного розуміння відносин стосовно навколишнього природного середовища (наприклад, довкілля, зовнішнє середовище, природа, навколишнє середовище) як об'єкта кримінально-правової охорони. По-третє, по різному розуміють предмет відносин як складову частину об'єкта злочину. І останнє: автори невірно тлумачать положення Конституції і чинного законодавства, ігноруючи науковий підхід до з'ясування та тлумачення тих чи інших явищ, що є в полі зору нашого дослідження.

До зазначеного вище відступу ми повернемося після аналізу зазначених точок зору стосовно визначення родового об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища.

Необхідно звернути увагу на те, що прихильники першого судження, зокрема А.Н. Трайнін, розглядаючи об'єкт цих злочинів, стверджує, що ним є виробництво, промисли, а не відносини, що є помилкою, оскільки не відповідає призначенню такої охорони. Прихильники іншої точки зору, зокрема Ю.І. Ляпунов, В.Л. Мунтян, Т.Л. Сергеєва та інші, відносять помилково об'єкт цих злочинів до власності. Слід погодитися з Е.М. Жевлаковим, В.Я. Таційом, Н.Ф. Кузнєцовою та ін., які стверджують про те, що приналежність природних ресурсів державі, а в нашому випадку (у зв'язку з положеннями Конституції України) - українському народу, ще не дозволяє відносити їх до відносин власності [36, с. 16; 37, с. 64-67; 38, с. 125].

Симпатики другої точки зору, зокрема, А.А. Піонтковський, Г.Л. Кригер та ін., на наш погляд, помилково визнають родовим об'єктом цих злочинів порядок використання природних ресурсів, оскільки неможливо ці відносини обмежувати використанням цих ресурсів.

Не можна погодитися також з авторами третьої точки зору, зокрема Б.М. Леонтьєвим та ін., які всупереч загальноприйнятій доктрині кримінального права стверджують, що об'єктом злочинів проти навколишнього природного середовища є самі природні багатства (природні ресурси), а не відповідні суспільні відносини.

Четверта група авторів, зокрема С.Б. Гавриш, зводить родовий об'єкт досліджуваних злочинів з різними благами, доповнюючи їх екологічною безпекою. Такий підхід, на наш погляд, є помилковим. П'яті називають родовим об'єктом соціалістичні суспільні відносини, які забезпечують раціональне використання і охорону природних багатств (І.М. Тяжкова). Ця позиція є неповною, оскільки охоплює лише раціональне використання природних ресурсів.

Більш повним є визначення родового об'єкта цих злочинів, яке пропонує В.Я. Тацій, але й воно є дещо проблемним. Страждає такою неповнотою визначення родового об'єкта цих злочинів, запропоноване В.Д. Пакутіним, в якому не врахований екологічний його зміст. Слід зазначити, що й визначення родового об'єкта зазначених злочинів З.А. Вишинської підміняється категорією «інтерес», який є лише приводом для існування суспільних відносин. Твердження Т.А. Бушуєвої надто загальне. У свою чергу визначення родового об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища, запропоноване Г.З. Корчевою, не відповідає сфері охорони.

Визначення родового об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища, запропоноване Н.О. Лопашенко, як суспільна небезпека є непереконливим.

З метою встановлення родового об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища (до яких відноситься і проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів), звернемося до його структури: 1) це суб'єкти або учасники суспільних відносин; 2) соціальний зв'язок (суспільно значуща діяльність) як зміст відносин; 3) предмет суспільних відносин .

Як свідчить аналіз джерел та інших праць, які стосуються кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища, зокрема, праць Е.М. Жевлакова [36, с. 20-21], П.Ф. Повеліціної, А.В. Галахової, С.Б. Гавриша та ін. [39, с. 5-12; 40, с. 94-142; 41, с. 3-5; 42, с. 68-118], що ці автори не досліджують суб'єктів відносин, які є складовим елементом об'єкта цих злочинів. Інші їх лише називають загальними словами, наприклад, Ю.І. Ляпунов [43, с. 261].

Вивчення нами кримінальних справ дозволяє нам стверджувати, що у всіх без виключення випадках одним із суб'єктів, досліджуваних автором відносин, були фізичні особи. Наше звернення до законодавства та підзаконних нормативних актів, а також до практики досудового слідства і судової практики про злочини проти навколишнього природного середовища [44; 45; 46; 47] показує, що другу сторону суб'єктивного складу презумують як фізичні, так і юридичні особи.

Вивчення соціальної функції суб'єкта відносин, тобто його прав і обов'язків (статусу), має певну цінність, оскільки з'ясування суб'єктного складу відносин сприяє визначенню змісту самих відносин, дає можливість оцінити їх характер, обсяг цих відносин і межі дії закону. Отже, робити певний перелік суб'єктів суспільних відносин (об'єкта злочинів навколишнього природного середовища ) немає необхідності. Важливо лише зрозуміти, що вони можуть мати різноманітні варіанти, які так чи інше можуть впливати на зміст відносин та межі кримінальної відповідальності. Про це свідчить і судова практика: суди правильно кваліфікували діяння лише тоді, коли встановлювали суб'єктів відносин, їх соціальний статус (роль) у суспільних відносинах.

У контексті дослідження структури об'єкта злочинів проти навколишнього природного середовища для усвідомлення змісту цих відносин важливе значення має предмет відносин [48, с. 79]. Справедливим є твердження, що предметом суспільних відносин є те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують і самі ці відносини. Слід звернути увагу на те, що не можна змішувати предмет відносин з предметом зовнішнього світу, їх не можна попробувати, перенести тому, що це відносини і тільки. Тому предметом відносин у злочинах проти навколишнього природного середовища є те, з приводу чого виникають відносини, а не їх уречевлення (фізичне тіло) [49, с. 117]. Слід погодитися з твердженням В.К. Матвійчука, що не самі речі і фізичні тіла є предметом відносин, а саме відносини з приводу умов, через які люди вступають між собою в той чи інший соціальний зв'язок.

Отже, на наш погляд, є сприйнятливою позиція в юридичній літературі, що предметом відносин, досліджуваних складів злочинів є стосунки (умови), які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних об'єктів у всіх їх проявах, а також відносини, що забезпечують екологічну безпеку [49, с. 119].

Такий підхід до дослідження свідчить про те, що нас цікавлять не будь-які соціальні зв'язки, а зв'язки у межах діяльності з охорони відносин у сфері охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення природних об'єктів (зовні цей зв'язок може проявитися у формі діяльності, в застиглій формі тощо) [49, с. 119-120].

Висновки

злочин кримінальний відповідальність

Отже, все вищевикладене дає нам підставу підтримати позицію В.К. Матвійчука, що родовим об'єктом злочинів проти навколишнього природного середовища (складовим яких є і проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів) є суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують охорону, раціональне використання, оздоровлення і відтворення сприятливого навколишнього природного середовища [49, с. 121].

Список використаних джерел

злочин кримінальний відповідальність

1.Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження): Монографія / В.К. Матвійчук. - К. : Азимут-Україна, 2005. - 464 с.

2.Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л.Д. Гаухман. - [3-е изд., перераб. и дополн.]. - М. : АО «Центр «Юр Информ», 2005. - 457 с.

3.Матвійчук В.К., Присяжний В.М. Забруднення, засмічення та виснаження водних об'єктів: відповідальність, досудове і судове слідство та запобігання: [монографія] / В.К. Матвійчук, В.М. Присяжний. - К. : КНТ, 2007. - 272 с.

4.Наумов А.В. Российское уголовное право: Курс лекций: В 3 т. - Т.1: Общая часть / А.В. Наумов. - 4-е изд., перераб. и доп. - М. : Волтерс Клувер, 2007. - 736 с.

5.Грищук В.К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посібник для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. / В.К. Грищук. - К. : Ін Юре, 2006. - 586 с.

Размещено на Allbest.ru