Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого статтею175 Кримінального кодексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого статтею175 Кримінального кодексу України

Частиною 7 ст.43 Конституції України, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, ст.46, що громадяни мають право на соціальний захист, а також ст.53, що держава забезпечує надання державних стипендій та пільг учням і студентам [1]. Дослідження об'єктивної сторони складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, є досить важливим, адже в ст.1 Кримінального кодексу України закріплено, що його завданням є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності тощо [2].

Актуальність цієї роботи зумовлена і тим, що з'ясування суті об'єктивної сторони складу досліджуваного нами злочину, порівняно з іншими елементами цього складу, має першочергове та важливе значення як для практики, так і теорії кримінального права.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Суттєвий внесок у дослідженні питань кримінальної відповідальності за злочин щодо невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, зокрема зробили: П.П. Андрушко, А.П. Бабій, С.І. Бородін, Ю.С. Варанкіна, Ю.В. Гродецький, Н.Ю. Гронська, І.О. Зінченко, Д.Л. Кокорін, Л.М. Кривоченко, С. Курманов, С.Я. Лихова, М.І. Мельник, Є.І. Соктоєва, В.В. Топчій та інші.

Проблему об'єктивної сторони складу злочину в цілому досліджували: М.І. Бажанов, Ф.Г. Бурчак, М.І. Вєтров, П.І. Гришаєв, М.П. Журавльов, І.Я. Козаченко, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Ю.І. Ляпунов, B. К. Матвійчук, А.В. Наумов, З.А. Незнамов, С.І. Нікулін, М.І. Панов, В.В. Пєтров, А.А. Піонтковський, Є.Ф. Фесенко, П.Л. Фріс та інші.

Не дивлячись на те, що об'єктивну сторону складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат розглядали в кримінально-правовій літературі та юридичній науці [3, с.391-401; 4, с.84-96, 145; 5, с.34-58; 6, с.86-109; 7, с.61-96; 8, с.94-117, 176; 9, с.522-524; 10, с.308-310; 11, с.461-463; 12, с.120; 13, с.354-355; 14, с.472-473; 15, с.391-392; 16, с.179-180], вона ще потребує подальшого наукового дослідження. Проблемою невиплат переймаються й міжнародні організації [26, 27].

Мета статті полягає у всебічному дослідженні об'єктивної сторони складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Основні результати дослідження. Для досягнення поставленої мети, необхідно використати позитивний досвід В.К. Матвійчука та І.О. Харь щодо проведення такого дослідження [17, с. 55] і сформулювати своїм завданням:

1) з'ясувати позитивні (важливі) напрями дослідження, які стосуються розкриття ознак об'єктивної сторони досліджуваного складу злочину, послідовно їх визначити; 2) користуючись загальним поняттям об'єктивної сторони складу злочину, вказати сукупність, передбачених ст.175 КК України, ознак, що характеризують зовнішні прояви досліджуваного суспільно небезпечного діяння, а також властивих йому об'єктивних умов; 3) розкрити й обґрунтувати обов'язкові ознаки об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.175 КК України; 4) здійснити кваліфікацію діянь, передбачених ч.1 та ч.2 ст.175 КК України, за ознаками об'єктивної сторони цього складу злочину.

Перед початком безпосереднього вирішення поставлених задач, з метою точного з'ясування ознак об'єктивної сторони досліджуваного складу злочину, відмітимо загальні теоретичні положення кримінального права щодо неї.

Перш за все слід зазначити, що в кримінально-правовій літературі існують різноманітні за формою та змістом визначення об'єктивної сторони злочину. При цьому всі дослідники наголошують, що вирішальною рисою цього феномену є зовнішній прояв злочинної поведінки на відміну від його суб'єктивної складової [18, с. 300]. Так як, загальнотеоретичній і практичній проблемі дослідження об'єктивної сторони складу злочину присвячена значна кількість праць вітчизняної та зарубіжної кримінально-правової літератури, про що наголошують В.К. Матвійчук та І.О. Харь [17, с. 54], зупинятися на їх дослідженні не будемо. Зокрема, В.К. Матвійчук зазначає, що об'єктивна сторона - це зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого КК України діяння (дії чи бездіяльності), яке спричиняє або створює небезпеку спричинення суспільно небезпечних наслідків, а також характеризується наявністю причинного зв'язку між діянням і наслідком, часом, місцем, обстановкою, способом, знаряддям і засобами та джерелом вчинення злочину [19, с. 62-63]. Також, нам імпонує схоже визначення запропоноване М.І. Пановим, що об'єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією або бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв'язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину [20, с. 111].

У наведених визначеннях лише діяння належить до обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину. Тому для подальшого нашого дослідження є важливим визначитись з тим, які саме факультативні ознаки будуть утворювати об'єктивну сторону досліджуваного нами складу злочину. Це пов'язано з тим, що якщо суспільно небезпечний наслідок, місце, час, спосіб, обстановка, засоби та джерела вчинення злочину прямо зазначені в диспозиції статті Особливої частини КК України або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину і їхнє встановлення в цьому випадку є обов'язковим [19, с. 63; 20, с. 112].

Також слід зазначити, що виходячи з поділу складів злочину на матеріальні і формальні, обов'язковими ознаками об'єктивної сторони матеріальних складів злочинів є: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками. До обов'язкових ознак об'єктивної сторони формальних складів злочинів відноситься тільки суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) [19, с. 63]. Отже, з'ясування яким в дійсності є склад, передбачений ст. 175 КК України, матеріальним чи формальним, допоможе у вірній кваліфікації суспільно небезпечного діяння як злочину. Це пояснюється тим, що в злочинах з матеріальним складом, коли суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину підлягає обов'язковому встановленню. У разі відсутності наслідку (за наявності суспільно небезпечного діяння) має місце замах на злочин, або склад формального злочину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв'язок між діянням і наслідком не встановлено, об'єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня за відсутності такої обов'язкової її ознаки, як причинний зв'язок [20, с. 130].

Так як, серед науковців немає єдиної думки щодо віднесення досліджуваного нами злочину до злочину із матеріальним чи формальним складом, спробуємо довести відповідну належність. У зв'язку із певною схожістю побудови диспозицій ст.175 КК України та 1451 КК РФ, саме у відповідних частинах цих норм, зазначимо у загальному, що В.В. Топчій [4, с.84], М.М. Каплін [6, с. 86; 8, с. 114], О.В. Кладков [21, с. 138] розглядали ці злочини як злочини з матеріальним складом, а Н.Ю. Гронська [6, с. 87], Ю.С. Варанкіна [7, с. 87], Д.Л. Кокорін [8, с. 114-115], Є.І. Соктоєва і З.Б. Соктоєв [6, с. 86; 8, с. 114] - з формальним.

В.В. Топчій хоч і зазначив, що досліджуваний нами злочин сформульовано як злочин із матеріальним складом і, таким чином, обов'язковими ознаками його об'єктивної сторони є діяння, наслідок і причиновий зв'язок між ними [4, с. 84], але не аргументував чому саме з матеріальним, а не формальним складом, не навів поглядів різних вчених з цього важливого питання. Також в цій роботі [4, с. 84-96, 145] не досліджувалися зазначені наслідок і причинний зв'язок, утім як було зазначено вище, суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, а причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину підлягає обов'язковому встановленню. Тому будемо вважати, що думка В.В.Топчія, що досліджуваний нами злочин є злочином з матеріальним складом є недоведеною.

Цікавою для нас є думка М.М. Капліна [6, с. 86; 8, с. 114], який вважає, що склад даного злочину є матеріальним, оскільки наслідок - майновий збиток у виді неодержаних грошей, є неминучим. О.В. Кладков у коментованій частині також притримується такої ж думки [7, с. 87]. Слід звернути увагу, що зазначені вчені, так як і в попередньому випадку, не встановлювали причинний зв'язок, що є обов'язковою ознакою у злочині з матеріальним складом. Тому, якщо такий зв'язок не встановлено, можна говорити про те, що об'єктивна сторона злочину з матеріальним складом, як було наведено вище, відсутня.

Н.Ю. Гронська після проведення аналізу різних точок зору щодо затронутої проблеми наводить досить переконливі пояснення, що досліджуваний злочин є злочином з формальним складом. Зокрема вона зазначає, що злочинів без наслідків не буває, але в силу особливостей об'єкта кримінально-правої охорони іноді буває складно установити конкретний момент настання наслідків, тобто момент закінчення суспільно небезпечного діяння. У цьому випадку законодавець «переносить» момент закінчення на більш ранню стадію розвитку зазіхання, вибираючи для цього «умовну крапку», не зв'язує настання кримінальної відповідальності з конкретними наслідками діяння, а прибігає до якоїсь юридичної фікції. Встановлює в законі умови, обставини, необхідні (достатні) для кримінальної відповідальності [6, с. 87]. Тут же Н.Ю. Гронська говорячи про застосований у диспозиції віддієслівний іменник «невиплата», має на увазі процес, що триває в часі. Також вона зазначає, що законодавець у статті при описі ознак об'єктивної сторони момент настання кримінальної відповідальності не зв'язав із закінченням злочинного стану, злочинне діяння фактично може продовжуватися більш тривалий час. У карному законі говориться тільки про невиплату, а наслідки цього діяння, знаходяться за рамками складу. Вони для кваліфікації значення не мають, правозахисник має встановити тільки факт такої невиплати понад встановлений у нормі термін [6, с. 87].

Отже, Н.Ю. Гронська дійшла висновку, що досліджуваний нею аналогічний злочин, по конструкції об'єктивної сторони є злочином з формальним складом, тобто в диспозиції даної норми не говориться про настання суспільно небезпечних наслідків, тому сама невиплата понад зазначений у диспозиції термін є кримінально карною [6, с. 87]. Такого ж висновку дійшла у своєму дослідженні і Ю.С. Варанкіна зазначивши, що такий же склад злочину, сформульований законодавцем як формальний, оскільки в диспозиції статті не закріплено обов'язкове настання злочинного результату [7, с. 87]. Як бачимо застосоване нею поняття «злочинний результат» є тотожнім в цьому випадку поняттю «суспільно небезпечні наслідки». Також не сильно відрізняється й висновок Д.Л.Кокоріна, що також підтримує зазначених тут вчених. Зокрема ним зауважено, що більш вірна точка зору вчених, які відносять цей злочин до формальних складів по конструкції об'єктивної сторони, оскільки суспільно небезпечні наслідки в диспозиції статті в якості обов'язкових не позначені [8, с. 114-115].

Є.І. Соктоєва і З.Б. Соктоєв конструкцію об'єктивної сторони такого злочину відносять до різновиду формальних триваючих складів злочинів. Вони розглядають «невиплату» і як форму діяння, і як наслідок учиненого - неотримання «на руки» потерпілого належних йому соціальних виплат [6, с. 86; 8, с. 114].

Враховуючи викладене вище, а також відповідні положення теорії кримінального права [19, с. 62-66; 20, с. 110-134] для підведення висновку з цього питання звернемося до диспозицій ч.1 ст.175 КК України «Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, - карається...» та ч.2 цієї ж статті «Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, - карається ...» [2] і нарешті визначимось з яким складом маємо справу.

Отже, аналіз диспозиції ч.1 ст.175 КК України показує, що суспільно небезпечний наслідок прямо в ній не зазначений та не випливає з її змісту, а отже не може набувати значення обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу злочину і в цьому випадку не потребує обов'язкового його встановлення, тому цей злочин є з формальним складом.

Так як, наслідки злочинів з формальним складом хоча і можуть іноді наставати, але вони перебувають за межами складу злочину, не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає [20, с. 127]. М.І. Панов також зазначає, що злочини з формальним складом також заподіюють шкоду суспільним відносинам. Однак вона має, як правило, нематеріальний характер [20, с. 128]. Отже, якщо вважати склад злочину, передбачений ч.1 ст.175 КК України з формальним складом, то наявні при цьому суспільно небезпечні наслідки за межами складу, які приносять шкоду матеріального характеру, потрібно вважати одним із тих виключень з загальних правил.

Уточнення «внаслідок нецільового використання коштів», зазначене в ч.2 ст.175 КК України говорить про форму такої невиплати і в жодному разі не може говорити про наслідки, і тим більше, причинний зв'язок, тому й ця частина досліджуваної норми є з формальним складом.

Зазначене має важливе практичне значення в правоохоронній діяльності, адже проведене дослідження показало, що суспільно небезпечні наслідки і причинний зв'язок між ними та діянням встановлювати не обов'язково, у зв'язку з тим, що вони у випадку з формальним складом на кваліфікацію не впливають.

Визначившись, що такі факультативні ознаки, як суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком у досліджуваному злочині не потребують обов'язкового встановлення, перейдемо до розгляду належності відповідного встановлення таких ознак, як місце, час, спосіб, обстановка, засоби та джерела вчинення злочину.

Скориставшись правилом, що якщо зазначені вище ознаки прямо зазначені в диспозиції статті Особливої частини КК України або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу злочину і їхнє встановлення в цьому випадку є обов'язковим, а також іншими відповідними положеннями теорії кримінального права [19, с. 62-66; 20, с. 110-113, 134-138] та аналізом диспозицій ч.1 і ч.2 ст.175 КК України вважаємо, що потребують в подальшому нашого дослідження наступні факультативні ознаки: місце і час вчинення злочину.

З'ясувавши вищенаведене перейдемо до розкриття першого поставленого нами в цій частині дослідження завдання. Отже, позитивні (важливі) напрями дослідження, котрі стосуються розкриття ознак об'єктивної сторони досліджуваного складу злочину, стосуються таких основних вимог: 1) необхідно при обґрунтуванні ознак об'єктивної сторони аналізованого складу злочину відштовхуватися від приписів кримінального закону (ст.175 КК України);

2) слід безпосередньо аналізувати ознаки об'єктивної сторони цього складу злочину, а не перелічувати їх; 3) потрібно відрізняти такі склади злочинів, що передбачені ч.1 ст.210 та ч.2 ст.175 КК України, якщо їх предметом є бюджетні кошти; 4) необхідно встановити таку ознаку об'єктивної сторони цього складу злочину, як час вчинення цього діяння; 5) настала необхідність обґрунтувати й таку ознаку об'єктивної сторони цього складу злочину, як місце вчинення злочину.

Вищезгадані завдання і позитивні (важливі) напрями дослідження допоможуть нам правильно назвати обов'язкові ознаки об'єктивної сторони складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. Такими є: 1) діяння; 2) час вчинення злочину - «більш як за один місяць», прямо вказаний у законі (ст.175 КК України);

3) місце вчинення злочину - підприємство, установа або організація, прямо вказане в законі (ст.175 КК України).

На підставі вищезазначеного та з урахуванням недоліків, визначених під час аналізу сутності об'єктивної сторони складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат і необхідності окреслення меж дослідження, запропонуємо дефініцію зовнішньої сторони злочину, передбаченого ст.175 КК України. Об'єктивна сторона складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат характеризується як бездіяльністю, так і активними діями, які мають місце у визначений час, у певному місці.

Проведений вище аналіз окреслює межі подальшого дослідження, але, на нашу думку, є недостатнім для усвідомлення всього змісту ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.175 КК України. Тому ми дійшли висновку, що в подальшому стосовно досліджуваної проблеми слід додатково розглянути ще й такі питання: погляди в кримінально-правових виданнях на поняття об'єктивної сторони складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат; термінологію, якою користуються автори наявних публікацій, як вони її пояснюють та як вона співвідноситься з чинним КК України, а також із судовою практикою за період починаючи з 2007 року. Це викликано тим, що зовнішня сторона злочину, передбаченого ст.175 КК України, надто складна, і як свідчить це дослідження, має багатоаспектний характер та суттєві дискусійні моменти, що так чи інакше впливають на відповідну законотворчу діяльність та практику застосування норм цієї статті.

Аналіз наукових праць та коментарів у досліджуваній частині С.Я. Лихової [3, с. 391-401], В.В. Топчія [4, с. 84-96, 145], Є.І. Соктоєвої [5, с. 34-58], Н.Ю. Гронської [6, с. 86-109], Ю.С. Варанкіної [7, с. 61-96], Д.Л. Кокоріна [8, с. 94-117, 176], П.П. Андрушка [9, с. 522-524; 10, с. 308-310], М.І. Мельника [11, с. 461-463], Ю.В. Гродецького [12, с. 120], А.П. Бабія [13, с. 354-355], І.О. Зінченко [14, с. 472-473], С.І. Бородіна [15, с. 391-392], авторів науково-практичного коментарю до Кримінального кодексу України під загальною редакцією М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка [16, с. 179-180] та інших показав, що як правило при визначенні поняття об'єктивної сторони складу злочину невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат всі вони ґрунтувалися на диспозиції досліджуваної норми, а тому мають дещо схожі визначення [3, с. 391; 5, с. 34; 6, с. 108; 7, с. 63; 8, с. 176; 9, с. 522; 10, с. 308; 11, с. 461; 12, с. 120; 13, с. 354; 14, с. 472; 15, с. 392; 16, с. 179] і будуть досліджені нами в процесі здійснення контекстного аналізу значення їх складових. Разом з тим існує велика кількість часом суперечливих поглядів, що виявляються в різних баченнях щодо розуміння спеціальних понять (термінів), які включають ці визначення й відповідна диспозиція норми; яким по конструкції є досліджуваний склад злочину - формальним чи матеріальним; як вчиняється злочин: дією чи бездіяльністю; а також інших важливих для встановлення об'єктивної сторони означеного складу злочину взаємопов'язаних моментів. Розглянемо детально ще не досліджені тут найбільш важливі для нас питання.

Перш за все покажемо неоднакове розуміння вченими терміну «невиплата», що зустрічається в кримінальному законі тільки при конструюванні об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.175 КК України [2]. Досить спірним є підхід до розуміння розмірів такої невиплати, адже при частковій невиплаті постає питання: чи може вона містити всі обов'язкові ознаки складу і бути злочинною? Для відповіді на нього розглянемо існуючі точки зору з цієї проблеми, при цьому в першу чергу - думки вчених, які такі невиплати вважають злочинними як при частковій (неповній), так і повній невиплаті, в другу - відповідно, коли невиплата здійснюється у повному обсязі. Зокрема, М.І. Мельник під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати вважає, що слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат [11, с. 461]. Такої ж думки притримується І.О. Зінченко і під невиплатою заробітної плати, стипендії чи пенсії розуміє неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених видів виплат [14, с. 473]. П.П. Андрушко також зазначає, що такою невиплатою, а саме безпідставною є як повна невиплата зазначених у ст.175 виплат, так і невиплата їх у повному обсязі, тобто при наявності їх часткової виплати. Кількість громадян, яким безпідставно не виплачені повністю чи виплачені не у повному обсязі зазначені у ч.1 ст.175 виплати, для кваліфікації дій за ст.175 значення не має. На практиці може мати місце, наприклад, безпідставна невиплата взагалі заробітної плати частині працівників підприємства, її виплата не у повному обсязі іншій їх частині при виплаті у повному обсязі решті працівників. Сума (розмір) безпідставно не виплачених виплат для кваліфікації дій керівника підприємства, установи, організації за ст.175 значення не має [9, с. 523]. Н.Ю. Гронська для відповіді на питання чи є тільки повна невиплата заробітної плати й інших виплат підставою кримінальної відповідальності, чи наявні ознаки кримінально-карного діяння при частковій виплаті (недоплаті), проаналізувала різні бачення з цього питання [6, с. 89-90] і звернулася як до трудового так і іншого законодавства [6, с. 91-95].

При цьому вона при підведенні підсумку в якості основних форм невиплати виділила, що такі виплати можуть не нараховуватися і не виплачуватися взагалі, так і виплачуватися в термін, але не в повному обсязі, можуть виплачуватися як не в повному обсязі, так і з порушенням термінів виплати [6, с. 109]. Ю.С. Варанкіна [7, с. 78- 80, 160] та Д.Л. Кокорін [8, с. 98-102, 117, 179] аналогічно здійснили аналіз різних точок зору з піднятого тут питання, але тільки щодо невиплати заробітної плати і дійшли наступного. Зокрема, Ю.С. Варанкіна зробила висновок, що невиплата частини заробітної плати утворює склад злочину з урахуванням положень про малозначність [7, c. 160]. Д.Л.Кокорін також вважає, що часткова виплата заробітної плати або інших виплат формально містить всі обов'язкові ознаки складу і є злочинною [8, с. 100]. Він також доводить, що з метою закріплення мінімального порога суспільної небезпеки необхідно установити злочинність невиплати, зробленої у великому розмірі, а під великим розміром варто розуміти невиплату, що перевищує в дворазовому розмірі середню заробітну плату [8, с. 100-102, 179]. Заслуговує на увагу також те, що А.С. Курманов запропонував у диспозицію ст.145.1 КК РФ після слів «невиплата понад два місяці» додати слова «у повному обсязі або частини» [22, с. 43]. Але російський законодавець у 2011 році поділив відповідну частину диспозиції на дві частини, що починаються відповідно зі слів «Часткова невиплата» та «Повна невиплата».

С.Я. Лихова [3, с. 393], В.В.Топчій [4, с. 86], Є.І. Соктоєва [5, с. 149] зробили інші висновки ніж розглянуті вище, тобто за їхніми твердженнями склад досліджуваного злочину має місце тоді, коли невиплата здійснюється у повному обсязі. Свої виводи С.Я. Лихова [3, с. 393], що в подальшому підтримав і В.В. Топчій [4, с. 86], обґрунтувала тим, що в ч.1 ст.41 КУАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення строків виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, а також за виплату її не в повному обсязі. Кримінальна ж відповідальність настає за повну невиплату вказаних грошових коштів при умові, що така невиплата триває більше одного місяця [3, с. 392]. Слід зазначити, що Є.І. Соктоєва, неоднозначне тлумачення розміру невиплати соціальних платежів, що утворюють склад кримінальної несплати, розглядала при дослідженні предмету злочину [5, с. 28-33] та зробила висновок, що предмет злочину по ст.1451 КК РФ є в наявності в наступних випадках: 1) при повній невиплаті; 2) при видачі заробітної плати в розмірі меншому установленого федеральним законом мінімального розміру оплати праці; 3) при оплаті місячної норми робочого часу нижче прожиткового мінімуму працездатної людини;

4) при виплаті в розмірі нижче прожиткового мінімуму працівника і непрацездатних членів його родини [5, с. 149].

Підтримуючи точки зору першої групи вчених, вважаємо, що їхні доводи є більш переконливими ніж другої, адже саме такий підхід унеможливлює уникнення кримінальної відповідальності зазначеними у досліджуваній нормі суб'єктами при недоплаті таких виплат, як за один місяць так і більш тривалій систематичній частковій виплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат незалежно від кількості потерпілих та суми таких невиплат.

Погоджуючись з твердженнями П.П. Андрушка [9, с. 523; 10, с. 309], М.І.Мельника [11, с. 461], Ю.В. Гродецького [12, с. 120], А.П. Бабія [13, с. 354-355], Л.М. Кривоченко [23, с. 103], С.Я. Лихової [3, с. 394-400, 404], В.В.Топчія [4, с. 88-91] щодо розуміння терміну «безпідставна», слід зазначити, що в диспозиції ч.1 ст.175 КК України термін «невиплата» безпосередньо пов'язаний з терміном «безпідставна» і лише разом утворюють смислове поняття «безпідставна невиплата», передбачених ст.175 КК України виплат. Значення вживання поняття «безпідставна невиплата», можна показати на прикладах запропонованих М.І.Мельником, а саме те, що не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації) [11, с. 461]. Отже, саме термін «безпідставна» слугує тим уточнюючим чинником, що відрізняє будь-яку злочинну невиплату від допустимої з певних тимчасових обставин або законної. На нашу думку, невиплата буде безпідставною також у випадках, коли зазначеними у досліджуваній нормі суб'єктами не вжиті всі заходи для забезпечення відповідної виплати.

Наприклад, при недостатності фінансового ресурсу бюджету або відсутності коштів на рахунках організації, установи чи підприємства, потрібно вчини дії для отримання позики, субвенції і т. ін. Отже С.Я. Лихова влучно зазначила, що для потерпілого не має значення, чому йому безпідставно не виплачується заробітна плата, пенсія тощо, а тому засудила те, що в ч.1 ст.1451 КК РФ як обов'язкову ознаку складу злочину названо мотив - корисливий або інша особиста зацікавленість, адже якщо кошти, які мають бути виплачені як вказані виплати привласнюються суб'єктом (корисливий мотив), то мова має іти про шахрайство або інші корисливі злочини, пов'язані із фінансовими ресурсами. [3, с. 404]. У зв'язку із зазначеним, використання терміну «безпідставна» в ст.175 КК України є більш доцільним ніж відповідного уточнення до терміну «невиплата» у ст.1451 КК РФ, а саме «здійснена з корисливої або іншої особистої зацікавленості».

Неоднозначне тлумачення у різних вчених має і термінологічний зворот «більш як за один місяць», але нам імпонують висновки щодо його розуміння зроблені В.В. Топчійом [4, с. 87-88].

Щодо місця вчинення досліджуваного злочину то ми в принципі погоджуємося з Є.І. Соктоєвою [5, с. 56] і відповідно вважаємо, що місцем здійснення злочину, передбаченого ст.175 КК України, може бути будь-яке підприємство, установа або організація незалежно від форми власності, що розташовані на території або знаходяться під юрисдикцією України. Так, наприклад, згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи, а відповідно до ч.5 цієї ж статті, за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця [24]. Аналогічно, як зазначила Л.М.Кравченко, вказане вирішується і в законодавстві, що регулює питання виплати пенсій [25]. Слід зазначити, що інші виплати мають також подібний характер розрахунків.

Висновок

злочин заробітний об'єктивний

Об'єктивна сторона формального складу злочину безпідставної невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат характеризується як бездіяльністю, так і активними діями, які мають місце у визначений час, у певному місці, а саме, коли такі виплати нездійснені частково або повністю більш як за один місяць та у встановленому законодавством України місці, при умові, що були всі законні підстави для їх виплат, а при виникненні об'єктивних причин невиплат, не вжиті всі допустимі заходи для забезпечення цих виплат.

Список використаних джерел

1.Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року (із змінами та доповненнями) // Урядовий кур'єр від 13.07.1996, №129-130.

2.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 №2341-Ш (із змінами та доповненнями) // Голос України від 19.06.2001, №107.

3.Лихова С.Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження): дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Лихова Софія Яківна. - К., 2006. - 529 с.

4.Топчій В.В. Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст.175 КК України): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Топчій Василь Васильович. - К., 2009. - 271 с.

5.Соктоева Е.И. Уголовная ответственность за невыплату заработной платы, пенсий, стипендий, пособий и иных выплат (по материалам судебной и прокурорской практики Уральского, Сибирского и Дальневосточного федеральный округов): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Соктоева Евгения Игоревна. - М., 2005. - 187 с.

6.Гронская Н.Ю. Преступления в сфере оплаты труда и социальных выплат по уголовному законодательству Российской Федерации [Электронный ресурс]: ст.145.1 УК РФ: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Москва : РГБ, 2007. - 199 с. (Из фондов Российской Государственной Библиотеки).

Размещено на Allbest.ru