Про деякі змістовні елементи участі прокуратури України у кримінально-виконавчій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Про деякі змістовні елементи участі прокуратури України у кримінально-виконавчій діяльності

Дудко Є.В., прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва

Анотація

правовий статус прокуратура кримінальний

В статті, на основі з'ясування соціально-правової природи правового статусу прокуратури України та змісту кримінально-виконавчих правовідносин, визначені проблемні питання з означеної тематики дослідження, а також розроблені науково обґрунтовані шляхи їх вирішення по суті.

Ключові слова: прокуратура; учасник; суб'єкт правовідносин; кримінально-виконавчі правовідносини; органи та установи виконання покарань; форми та засоби прокурорського реагування; правопорушення

Аннотация

В статье, на основании определения социально-правовой природы правового статуса прокуратуры Украины и содержания уголовно-исполнительных правоотношений, установлены проблемные вопросы по избранной тематике исследования, а также разработаны научно обоснованные пути их решения по существу.

Ключевые слова: прокуратура; участник; субъект правоотношений; уголовно-исполнительные правоотношения; органы и учреждения по исполнению наказаний; формы и средства прокурорского реагирования; правонарушение

Annotation

This paper, based on the elucidation of the social and legal nature of the legal status of the Prosecutor's Office of Ukraine and content penal relationships identified problem areas from the designated subjects research and scientifically sound ways to address them on the merits.

Practice shows that in spite of the law by various forms and types of control over the implementation and serving criminal sentences in Ukraine, the number of offenses in the organs and prisons each year is not reduced.

One of the determinants, which makes this situation is the improper use of the Prosecution in Ukraine improved (reforming, optimization, etc.) penal relationships, particularly in terms of increasing the responsibility of prosecutors on the audit of the operational activities of the State Criminal-executive Service (hereinafter - DCAF) Ukraine.

Equally important problem in this context is the fact that so far the theoretical and application level is debatable problem of determining the role and place of the prosecutor's office in the penal activity (in the form of legal entity or website), which in turn requires increased attention of scientists to develop the existing problems, including research on interdisciplinary (integrated) level.

Keywords: Prosecutor; participant; legal entity; the penal relationship; enforcement and penal institutions; form and prosecutor's; offense

Постановка проблеми. Як свідчить практика, не дивлячись на визначені у законі різні форми і види контролю за станом виконання та відбування кримінальних покарань в Україні, кількість правопорушень в органах та установах виконання покарань щорічно не зменшується.

Однією з детермінант, що обумовлює таку ситуацію, є неналежне використання можливостей прокуратури України в удосконалені (реформуванні, оптимізації, т.ін.) кримінально-виконавчих правовідносин, зокрема у частині підвищення відповідальності працівників прокуратури за результати перевірки оперативно-службової діяльності персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - ДКВС) України.

Не менш важливою проблемою у цьому контексті є й те, що досі на теоретико-прикладному рівні дискусійними є питання щодо визначення ролі та місця прокуратури у кримінально-виконавчій діяльності (у виді суб'єкта чи учасника правовідносин), що, у свою чергу, вимагає посилення уваги науковців до розробки існуючих проблем, включаючи й дослідження на міждисциплінарному (комплексному) рівні.

Стан досліджень. Вивчення наукової літератури показало, що у більшій мірі питаннями, які склали предмет дослідження цієї наукової статті, займаються науковці, що розробляють проблеми діяльності прокуратури, а саме: Ю.М. Грошевий, Л.М. Давиденко, В.В. Долежан, В.С. Зеленецький, С.В. Домбровський, М.В. Косюта, М.Л. Лісовий, О.Р. Михайленко, Ю.Е. Полянський, В.Я. Тацій, Є.В. Фесенко, М.К. Якимчук, ін.

Поряд з цим, слід визнати, що без залучення до цього процесу науковців інших галузей, що складають зміст боротьби із злочинністю в Україні, зокрема вчених кримінально-виконавчого профілю, а також без глибокого аналізу особливостей кримінально-виконавчих правовідносин, підвищити ефективність діяльності прокуратури України у сфері виконання покарань буде вкрай проблемно, що й виступило додатковим аргументом при виборі теми цієї наукової статті.

Виклад основних положень роботи. Слід зазначити, що як в Основному Законі держави (п. 4 ст. 121) [1], так і в Законі України “Про прокуратуру (п. 4 ст.

5) [2] йдеться про здійснення прокурорського нагляду не тільки при виконанні судових рішень по кримінальних провадженнях, а й при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободі громадян.

Поряд з цим, що являє собою зміст поняття «інші заходи» законодавець не називає, незважаючи на те, що вони досить суттєво, як свідчить практика обмежують особисті права людини і громадянина, а тому і в цьому напрямі роль прокурорського нагляду повинна бути належною [3, с. 443-444].

Як видається, предметом і завданням прокурорського нагляду у цій сфері повинен бути розгляд стану додержання чинного законодавства під час застосування примусових заходів медичного та виховного характеру, які безпосередньо пов'язані з обмеженням осбистої волі і свободи. Як у зв'язку з цим, зазначив О. Р. Михайленко, сюди необхідно віднести також і законність адміністративних затримань, приводів і арештів, адміністративний нагляд, а також додержання законності під час тримання громадян у приймальниках-розподільниках (у тому числі для неповнолітніх), на гауптвахтах, в загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах медико-соціальної реабілітації лпя неповнолітніх тощо [4, с. 253-254].

Слід врахувати й те, що більше десяти видів покарань, які застосовують суди, передбачено ст.51 КК України. Крім того, суди застосовують й інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до розділу 3, глави 4, статей 44 та 45 Закону України “Про прокуратуру" для виконання вказаних вище завдань, прокурори наділені наступними правами і повноваженнями:

- у будь-який час відвідувати установи тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

- перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

- прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в установах тримання затриманих, попереднього ув'язнення, обмеження чи позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру [2].

Здійснюючи нагляд за додержанням закону і недопущенням будь- яких незаконних та безпідставних обмежень, гарантованих Конституцією та іншими законами України, прав і свободи громадян, а також за поновленням прав і недопущенням їх порушень в подальшому, прокурор повинен маги достатні повноваження. Згідно з чинним законодавством у цій галузі нагляду прокурор користується повноваженнями, які мають владно-розпорядчий характер. Зокрема, Закон України “Про прокуратуру" (ст. 45) визначає, що постанови і вказівки прокурора щодо додержання законності і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі, інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов'язковими і підлягають негайному виконанню [2].

Такі ж вимоги визначені і у ст.22 КВК України [5, с. 76-78].

О.Р. Михайленко достатність повноважень прокурора на цьому напрямі прокурорської діяльності визначає таким чином:

1) проводити відповідні перевірки;

2) входити безперешкодно в усі приміщення, де можуть утримуватися особи, до яких застосовано заходи примусу і які обмежені у свободі;

3) опротестовувати і в разі необхідності зупиняти виконання незаконних і необгрунтованих рішень про адміністративні арешти, застосування примусового лікування та інших примусових заходів, які пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян і приймаються в судовому порядку;

4) звільняти з місць тримання тих осіб, щодо яких відсутня постанова судді про застосування адміністративного арешту або інші законні документи;

5) негайно припиняти незаконне і необгрунтоване застосування до громадян спеціальних засобів і примусу (наручників, гамівної сорочки, зв'язування тощо);

6) давати обов'язкові вказівки про повернення громадянам вилучених у них документів, транспортних засобів, про скасування рішень щодо обмеження права громадян вільно пересуватися територією України і мати доступ до відповідних об'єктів, особливо тоді, коли останні є власністю особи;

7) давати санкції (згоду) на здійснення примусових дій, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (поміщення до приймальника- розподільника, затримання і видворення іноземного громадянина або особи без громадянства за межі України, привід осіб, хворих на СНІД, венеричні захворювання, а також громадян, які ухиляються від призову на військову службу тощо) [4, с. 254-255].

Якщо порушення законодавства, пов'язані з незаконним обмеженням особистої свободи громадян, можуть тягнути за собою інші види юридичної відповідальності (залежно від обставин і характеру порушень, наприклад, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну чи кримінальну), прокурор зобов'язаний у такому разі застосувати встановлені законом заходи щодо забезпечення принципів невідворотності відповідальності та справедливості, а також щодо запобігання незаконному обмеженню особистої свободи громадян у подальшому.

Як показало вивчення доктринальних джерел, окремі науковці й практики, справедливо вимагають конкретизації і уточнення наглядових повноважень, закріплення їх безпосередньо в законі про прокуратуру, а не тільки у відомчих нормативно- правових актах.

Як з цього приводу зробив висновок М.В. Косюта, перевірка виконання прокурора має бути відображена у відповідній нормі закону про прокуратуру як і необхідність конкретизувати форми прокурорського реагування на незаконні правові акти і дії адміністрації установ відбування покарань та інших закладів застосування заходів примусового характеру [6, с. 80].

Варто також зауважити, що у п. 1 ч. 2 ст. 44 Закону України “Про прокуратуру" передбачено, що прокуророві надано право зупиняти незаконні акти; опротестовувати або скасовувати їх. У науковій літературі слушно відзначається не конкретність такої вказівки, зокрема, невизначеність у тому, в яких випадках і в якій формі прокурор може вдаватися до скасування актів, а в яких - обмежитись їх зупиненням і опротестуванням [7, с. 213-229].

Забезпечення прав і захист інтересів засуджених, затриманих і осіб, до яких застосовані інші заходи примусового характеру, безумовно, повинно бути предметом пильної уваги прокурора. Але не менш і важливим є вжиття заходів, спрямованих на досягнення цілей кримінального покарання та інших заходів примусового характеру.

Зважаючи на пропозиції деяких науковців щодо удосконалення окремих положень Закону України “Про прокуратуру", слід погодитись з пропозицією М.В. Косюти, щодо нового викладення предмета наглядової функції, а саме: предметом нагляду є додержання і застосування кримінально-виконавчого законодавства та інших законів, які регулюють порядок виконання судових ршіень по кримінальних провадженнях; затримання осіб і застосування до них інших заходів примусового характеру уповноваженими на це законом державними органами [6, с. 78-79].

Виходячи з цього, прокурорский нагляд має бути спрямований на забезпечення:

1) своєчасного і в точній відповідності до їх змісту - звернення до виконання судових рішень у кримінальних справах;

2) встановленого законом режиму тримання затриманих, взятих під варту, засуджених, інших осіб, які перебувають в установах застосування заходів примусового характеру;

3) захисту прав цих осіб від непередбачених законом обмежень;

4) вжиття необхідних заходів для досягнення цілей покарання, запобігання злочинам та іншим правопорушенням особами, які відбувають покарання;

5) додержання встановленого законом порядку звільнення засуджених від виконання покарання.

Як свідчить практика, виконуючи функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, і враховуючи предмет нагляду, прокурор вирішує головне завдання нагляду:

а) не допускати незаконних обмежень особистої свободи громадян, гарантованих Конституцією України;

6) усувати незаконні обмеження особистої свободи громадян і поновлювати їх порушені права; одержанням законів при виконанні їх, а також при застосуванні інших;

в) не допускати обмежень особистої свободи громадян, а застосовувати їх тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;

г) стежити, щоб примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно небезпечних осіб за наявності достатніх медичних підстав.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що розподіл наглядових обов'язків, беручи до уваги важливість цієї прокурорської функції, здійснюють відповідні підрозділи і посадові особи Генеральної прокуратури України і прокуратур обласного рівня та прирівняних до них прокуратур. При цьому вони здійснюють не тільки керівництво діяльністю підлеглих прокурорів, а й безпосередньо здійснюють нагляд в установах, діяльність яких пов'язана з обмеженням особистої свободи громадян.

Як показало вивчення наукової літератури, більш конкретно деталізація з цих питань викладена П.М. Каркачем, котрий констатує, що з огляду на те, що в органах прокуратури створено спеціалізовані прокуратури -- прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних провадженнях, Генеральною прокуратурою України визначено конкретні суб'єкти по нагляду за додержанням законів на таких об'єктах [6, с. 78-79].

Висновок

Отже, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, використовує повноваження владно- розпорядчого характеру, що забезпечує і гарантує захист прав і законних інтересів затриманих, заарештованих і позбавлених волі осіб. Аналіз законодавчих актів, які визначають права і обов'язки прокурора під час здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень по кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, дає змогу зробити висновок про те, що він наділений такими повноваженнями, які дають змогу йому успішно вирішувати завдання нагляду, тобто ці повноваження дозволяють прокурору виконувати наглядову функцію, яка передбачена п. 4 ст. 121 Конституції України в повному обсязі й завжди виступати гарантом забезпечення прав і свобод специфічної категорії осіб, які тримаються у кримінально-виконавчих органах і установах [8, с.256].

Література

1. Конституція України. - X.: ТОВ «Одісей», 2014. - 56 с.

2. Про прокуратуру: Закон України від 4 грудня 1991 року / / Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

3. Запобігання правопорушенням у місцях позбавлення волі: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, допов., вип. / В.Л. Ортинський, О.Г. Колб, В.П. Захаров та ін.; за заг. ред. Л.В. Ортинського та О.Г. Колба. - Луцьк: ПП Іванюк В.П., 2010. - 244 с.

4. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підруч. - К.: Юрінком інтер, 2005. - 296 с.

5. Науково-практичний коментар до Кримінально-виконавчого кодексу України. / За заг. ред.. д.ю.н., проф.. Степанюка А.Х. - К.: Атіка, 2012. - 436 с.

6. Косюта М.В. Прокуратура України: Навч. посіб. - Одеса: Юридична література. - 2003. - 312 с.

7. Долежан В.В. Проблемі компетенции прокуратуры: Дис. док. юрид. наук: 12.00.10. - М., 1991. - С. 213-229.

8. Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста, району: Методич. посіб. - X.: Право, 2008. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru