Актуальність теми. Зі здобуттям незалежності Україна стала на шлях побудови правової держави та створення демократичного суспільства, в якому провідне місце займають права і свободи людини, що повинні гарантуватись державою через усі її правові інститути. Необхідною умовою побудови демократичної правової держави є забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, чітке правове визначення статусу неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності, підвищення ефективності заходів, спрямованих на надійне забезпечення їх правового захисту, підвищення ефективності діяльності державних органів щодо попередження правопорушень серед цієї категорії осіб.

Актуальність дослідження полягає в тому, що притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності має певні особливості, які повинні бути відображені в законах. У першу чергу - це приведення законодавства України та формування нової державно-правової політики відповідно до сучасних умов і міжнародних норм щодо захисту неповнолітніх, зокрема до вимог Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя відносно неповнолітніх (Пекінські правила 1984 р.). Неповнолітні, як суб'єкти відповідальності повинні, з одного боку, знати і розуміти, що вони, як і всі громадяни, зобов'язані дотримуватись встановлених правил поведінки, поважати закони, тому що в разі їх порушення будуть нести відповідальність відповідно до закону. А з іншого боку, застосування адміністративного впливу до неповнолітніх, як до найбільш незахищеної категорії населення повинно здійснюватись на засадах неухильного дотримання процесуальних норм, гуманного ставлення до їх духовного стану, забезпечення їх права на захист, справедливої оцінки скоєного проступку і невідворотного застосування заходів відповідного адміністративного примусу.

Метою статті є окреслення особливостей механізму притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності як спеціального суб'єкта з притаманним йому ознаками.

Стан дослідження проблеми. Межі правосуб'єктності неповнолітніх під час притягнення їх до адміністративної відповідальності, їх правове становище залишаються майже недослідженими у вітчизняній правознавчій літературі, оскільки їм присвячені лише окремі статті або фрагменти розділів у наукових роботах чи підручниках. Правовий статус неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності, врахування його вікового стану, рівня психологічної самооцінки власної поведінки в суспільному житті в разі притягнення його до адміністративної відповідальності є науковою проблемою, яка визначає актуальність її наукового дослідження в комплексі з розробкою більш загальних питань адміністративної відповідальності.

Проблемами адміністративної відповідальності неповнолітніх частково займалась переважна більшість учених в галузі адміністративного права: О.Б. Андрєєва, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, В.К. Колпаков, Я.Ю. Кондратьєв, О.І. Остапенко, С.Г. Поволоцька, М.М. Тищенко тощо.

Виклад основного матеріалу. Щороку неповнолітніми в Україні вчиняються тисячі адміністративних правопорушень, які посягають на різні сфери суспільного життя: власність, громадський порядок, моральні засади тощо. Це негативне явище потребує об'єктивної та дієвої реакції з боку держави у вигляді застосування до винних осіб комплексних заходів виховного, запобіжного та навіть карального характеру, оскільки схильність до систематичного вчинення адміністративних правопорушень є передумовою для їх трансформації у діяння з більшою суспільною небезпечністю - кримінальних правопорушень. Такими заходами у сучасних правових системах, у тому числі вітчизняній, є адміністративна відповідальність. Дане поняття слід розуміти як застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права [1, с.6]. Водночас, з огляду на те, що неповнолітні є спеціальним суб'єктом такої відповідальності, існує ціла низка особливостей, притаманних процедурі притягнення їх до адміністративної відповідальності.

Специфічний статус неповнолітнього як спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності вирізняється серед інших суб'єктів рядом характерних ознак. Основною такою ознакою є вік неповнолітнього, який динамічно змінюється в ході формування особистих якостей, набуття певного рівня правосвідомості та почуття відповідальності за свої дії, що дає змогу усвідомлювати суспільну небезпечність своїх дій та керувати ними.

Також характерними ознаками неповнолітніх є відсутність достатнього життєвого досвіду, навичок правочинної поведінки, неповне усвідомлення шкоди від заподіяного, уразливість до негативного впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами до вчинення правопорушень.

Міжнародною Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., що була ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XII, визначається, що "дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку" [2]. При цьому законодавчо в Україні встановлено градацію віку дитини у таких вікових категоріях: малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою - віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Досить догматичною є позиція О.В. Марцеляка, який зазначає, що поняття "дитина" ширше, ніж поняття "неповнолітній", оскільки воно містить характеристику важливого періоду життя людини, тоді як останнє активізує увагу на відсутність у людини певної риси, а саме: досягнення особою віку повноліття [4, с.48].

Кодексом України про адміністративні правопорушення [5] (далі - КУпАП) встановлено вік настання адміністративної відповідальності - шістнадцять років. У свою чергу суб'єктом адміністративної відповідальності визнаються саме неповнолітні у віці від 16 до 18 років. У КУпАП відсутнє визначення поняття "неповнолітні", але ст.13 передбачає відповідальність неповнолітніх, до яких, як можна зрозуміти, відносять осіб віком від 16 до 18 років. Варто зазначити, що адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності. Водночас, у ст.184 КУпАП ідеться про вчинення правопорушень неповнолітніми у віці від 14 до 16 років, які ще нібито не є суб'єктами адміністративної відповідальності, але у цьому разі все ж таки настає адміністративна відповідальність у виді накладання штрафу на батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють. Це за своїм змістом не є адміністративною відповідальністю неповнолітніх, а відповідальністю батьків або осіб, що їх замінюють, за дії неповнолітніх. Притягнення батьків неповнолітніх у такому форматі до адміністративної відповідальності справляє непрямий виховний вплив на неповнолітніх та вказує батькам на неналежне виховання, за допомогою чого здійснюється профілактика вчинення правопорушень, у тому числі повторних.

Отже, встановлення віку адміністративної відповідальності з шістнадцяти років, вважається найбільш доцільним та таким, що відповідає міжнародним основоположним принципам ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи, які проголошують, що слід уникати криміналізації та покарання дитини за поведінку, яка не завдає шкоди розвитку самої дитини та шкоди іншим [6]), адже шістнадцятирічний неповнолітній уже здатен зрозуміти протиправність своїх дій та відповідати за них.

Важливою гарантією захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника, з одного боку, та ефективним виховних заходом, з іншого, є можливість участі його батьків або законних представників у процедурі притягнення до адміністративної відповідальності. Зокрема, нормами КУпАП передбачено обов'язкову їх участь під час надання неповнолітнім пояснення та складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у визначенні процедури залучення батьків неповнолітнього до участі у провадженні у справі - повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких передбачена ст.270 КУпАП. Крім того, деякі вчені схиляються до думки щодо необхідності обов'язкової участі захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх задля забезпечення реалізації права неповнолітньої особи на захист [7, с.724], що відповідає міжнародним принципам захисту дітей та потребує своєї реалізації в адміністративному законодавстві.

Особа неповнолітнього правопорушника як спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності та запропоноване вченими розширення кола учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх зумовлюють деякі особливості складання протоколу про адміністративне правопорушення, що також потребують свого законодавчого закріплення у КУпАП. По-перше, вік, який має бути точно встановлений через залучення до матеріалів справи копії паспорту або, якщо він ще не отриманий, копії свідоцтва про народження особи. На практиці існують ситуації, коли встановити вік особи неможливо, у такому випадку доцільною є позиція

О.М. Ярмака щодо можливості застосування за аналогією з кримінально-процесуальним законодавством положення щодо встановлення віку особи шляхом проведення судово - медичної експертизи [7, с.725]. Крім того, неповнолітній вік особи є обставиною, що пом'якшує відповідальність. По-друге, до протоколу мають заноситись досить докладні відомості про особу неповнолітнього, з вказівкою місця навчання (або роботи), наявності самостійного заробітку, інших обставин, що характеризують його особу, а саме: чи раніше притягався він до відповідальності, чи були приводи до міліції, та обов'язково мають бути внесені відомості про обох батьків або осіб, що їх замінюють, які однаково відповідають за виховання своєї неповнолітньої дитини. По-третє, у протоколі мають зазначатись законні представники, якщо вони залучались, та захисник неповнолітньої особи. По-четверте, обов'язково до протоколу має бути долучено пояснення батьків неповнолітнього або осіб, що їх заміняють, з метою встановлення психофізіологічного стану неповнолітнього правопорушника, умов, в яких він проживає, та вирішення питання про належне виконання батьками обов'язків з виховання своєї неповнолітньої дитини.

Існують досить суперечливі питання щодо органу, уповноваженого складати протокол про адміністративні правопорушення неповнолітніх. Профілактика правопорушень, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушень, профілактична робота з неповнолітніми правопорушниками є одним з основних завдань кримінальної міліції у справах дітей, однак протокол про адміністративне правопорушення неповнолітніх, на наш погляд, може бути складений і за загальним правилом особою, якій на це законодавчо надається право за ст.255 КУпАП, але тільки в присутності батьків неповнолітнього або осіб, що їх замінюють, законних представників або захисника.

Особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх доцільно визначити розгляд справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх у районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах (суддями) (ст.221 КУпАП) і тільки за місцем фактичного проживання неповнолітньої особи, що посилить виховний вплив на правопорушника.

Покарання неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень теж є однією з особливостей їх адміністративної відповідальності, про що також свідчить докладно визначений перелік заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (ст.24-1 КУпАП) та які не є адміністративними стягненнями. При цьому, навіть при вчиненні неповнолітніми правопорушень, за які законодавцем встановлена адміністративна відповідальність на загальних підставах, передбачена можливість застосування до неповнолітніх правопорушників спеціальних заходів впливу (окрім правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, - злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця), що вказує на їх особливу виховну роль у формуванні особистості правопорушника. Такими заходами впливу виступають зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Для повноцінного розуміння суті заходів випливу, які застосовуються до неповнолітніх, а також їхньої відповідності саме до такого суб'єкта відповідальності, необхідно зупинитись на розгляді кожного з них детальніше.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачення при цьому полягає у здійсненні його у присутності інших осіб.

Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

Попередження - суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні адміністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки.

Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування анти-суспільної установки. Догана або сувора догана є жорстокішими заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним від імені держави суворим засудженням неповнолітнього правопорушника і скоєного ним діяння.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та інших. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники.

Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не враховуються.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педагогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному або трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, що передається під нагляд колективу.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам складається з покладення на них обов'язків з виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою громадян, яким передається неповнолітній і які добре зарекомендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільне корисної діяльності.

Недопустиме передання неповнолітнього правопорушника батьку або матері, що позбавлені батьківських прав, а також батькам або іншим особам, що за рівнем культури і характером своєї поведінки не здатні позитивно впливати на нього.

У той же час, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-¹ цього Кодексу [5].

У випадках, якщо неповнолітня особа несе адміністративну відповідальність на загальних підставах, заборонено застосування адміністративного арешту до неповнолітніх (ст.32 КУпАП). Передбачений лише один випадок, коли адміністративна відповідальність, до якої притягається неповнолітній, несе не тільки виховний, а й майновий характер - якщо під час вчинення адміністративного правопорушення шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її. Це виключення, не принижує виховного впливу адміністративної відповідальності неповнолітніх, а тільки допомагає неповнолітньому правопорушнику усвідомити рівень матеріальної шкоди, яку він завдав, та вчить цінувати свою працю.

Заходи виховного впливу, що застосовуються до неповнолітніх відмежовуються від адміністративних стягнень наступним:

1) адміністративні стягнення застосовуються майже до усіх фізичних осіб, які вчинили правопорушення, заходи впливу застосовуються лише до неповнолітніх правопорушників;

2) адміністративні стягнення застосовуються за найшкідливіші (суспільно небезпечні) правопорушення, зокрема і ті, які вчиненні неповнолітніми (ст.13 КУпАП);

3) на відміну від адміністративних стягнень, заходи впливу, які застосовуються до неповнолітніх носять виховний та попереджувальний характер, і не є штрафними санкціями;

4) на відміну від заходів виховного впливу, система адміністративних стягнень, яка передбачена ст.24 КУпАП подається в законодавстві з урахуванням зростання їх суворості, заходи виховного впливу характеризуються однаковою мірою суворості (пояснюється це тим, що вони носять виховне спрямування);

5) на відміну від адміністративних стягнень питання виконання постанов про застосування заходів виховного впливу не врегульовано законодавством.

адміністративна відповідальність неповнолітній

Висновки