Особливості адміністративних та фінансових правовідносин за участю МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.1

Особливості адміністративних та фінансових правовідносин за участю МВС України

Бойко В. В., ад'юнкт кафедри економіко-правових дисциплін НАВС

Анотація

адміністративний фінансовий правовідносини дієздатність

В даній статті проаналізовано та розглянуто актуальне питання, Щодо особливості адміністративних та фінансових правовідносин за участю МВС України. Також розроблені актуальні висновки та пропозиції, щодо розглядаємої тематики.

Ключові слова: МВС України, адміністративні правовідносини, фінансові правовідносини.

Аннотация

В данной статье проанализированы и рассмотрены актуальный вопрос, относительно особенности административных и финансовых правоотношений с участием МВД Украины. Также розроблени актуальные выводы и предложения по рассматриваемой тематике.

Ключевые слова: МВД Украины, административные правоотношения, финансовые правоотношения.

Annotation

This article examines the current issues and on the specifics of administrative and financial relations with the Interior Ministry of Ukraine. Also rozroleni relevant conclusions and suggestions for rozhlyadayemoyi subjects.

Keywords: Ministry of Internal Affairs of Ukraine, administrative legal and financial relationship.

Актуальність теми. Сучасний розвиток суспільства і держави характеризується появою нових актуальних теоретичних і практичних проблем, які стали широко обговорюваними науковцями. Нестабільна соціально-економічна ситуація в державі, перебування в окупації частини території суверенної держави Україна [11]. викликали потребу у чіткому визначенні місця деяких органів виконавчої влади, на які покладено правоохоронну функцію. Визначення місця провідного правоохоронного органу України (МВС України) як учасника адміністративних та фінансових відносин на даний момент є одним із пріоритетних завдань. Це вимагає нових концептуальних підходів до юридичного розуміння та значення всіх суб'єктів державно-правових відносин, однак без чіткого розуміння правової природи адміністративних та фінансових правовідносин за участю МВС України неможливо в повній мірі виконувати завдання національної безпеки, боротьби зі злочинністю, захисту прав та свобод людини і громадянина.

Стан наукового дослідження. Науково-теоретичне підґрунтя даної статті становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних фахівців з адміністративного права і процесу, теорії держави і права, конституційного права, зокрема: В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, О. В. Кузьменко, Б.М. Лазарева, , Н.Р. Нижника, Д.М. Овсянко, В.Ф. Опришко, І.М. Пахомова, В.Ф. Погорілка, В.П. Пєткова, Ю.М. Старілова, С.Г. Стеценка, В.П. Тимощука, В.В. Цветкова, О.Ф. Фрицького, та ін.

Виклад основного матеріалу. Суспільні відносини у результаті їх врегулювання правовими нормами набувають форми правових відносин. Таке правове регулювання здійснюється шляхом надання учасникам вказаних відносин властивостей суб'єктів (учасників) правовідносин, встановлюючи між ними певні юридичні зв'язки, виражені у взаємних правах і відповідних обов'язках. Регламентуючи поведінку суб'єктів суспільних відносин, фінансово-правові та адміністративно-правові норми визначають, за яких умов та учасниками яких саме відносин вони можуть бути. Суб'єкти суспільних відносин, таким чином, перетворюються на суб'єктів фінансово-правових та адміністративно-правових відносин, у результаті чого набувають прав та обов'язків, які дозволяють бути учасниками вищевказаних відносин.

Суб'єкти фінансових та адміністративних відносин є одними з видів суб'єктів правовідносин, тому загальні ознаки, притаманні суб'єктам правовідносин, повністю поширюються на них і дослідження цього питання необхідно проводити з урахуванням напрацювань теорії права. До слова, слід сказати, що досі немає одностайного визначення поняття суб'єкта правовідносин, не до кінця з'ясована його тотожність із поняттям «суб'єкт права». В теорії права суб'єктом правовідносин прийнято рахувати суб'єкта права, який вступив у правовідносини з метою реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. О. І. Лєпьошкін писав: «Під суб'єктами державно-правових відносин слід розуміти учасників, сторін цих відносин, які володіють певними правами та несуть відповідні обов'язки» [9]. В. С. Нерсесянц вважає, що суб'єкти правовідношення -- це суб'єкти права, які володіють правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю, що передбачені в нормі, що реалізується. Вважаємо недоречним ототожнення суб'єкта права та учасника правовідносин, адже не кожен суб'єкт права є учасником правовідносин [10]. З цього приводу С. І. Архипов вказував на недопустимості визначення суб'єкта права лише як учасника правовідносин, носія юридичних прав та обов'язків, адже головна ідея суб'єкта права -- це ідея творця всього правового [3]. Сама потенційна можливість бути учасником правовідносин, тобто мати певну галузеву правосуб'єктність, ще не дозволяють називати суб'єкта права учасником правовідносин. Необхідно щоб особа (фізична чи юридична) реально здійснювала юридичні права та виконувала юридичні обов'язки. Лише із настанням юридичного факту суб'єкт права переходить із стану статики у динамічний стан і стає учасником (суб'єктом) правовідносин. Доречною в даному контексті є теза В. М. Шаповала (в частині загальних ознак суб'єкта права та правовідносин), що суб'єкт конституційного права за певних обставин може не виступати учасником конституційно- правових відносин, тоді як суб'єкт конституційно-правових відносин завжди буде суб'єктом конституційного права, що вже бере участь у конституційно-правових відносинах [14]. Це говорить про те, що між поняттями «суб'єкт права» та «суб'єкт правових відносин» поставити знак категоричної рівності неможливо, вони тісно пов'язані між собою та інколи провести чітку межу вдається досить проблематичним.

Переходячи до характеристики адміністративних та фінансових правовідносин за участю МВС України слід наголосити, що в теорії правовідносини розглядаються як урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Адміністративні та фінансові правовідносини характеризуються певними особливостями. Так однією зі сторін цих відносин в обов'язковому порядку є держава в особі уповноважених органів -- в даному випадку МВС України. В таких відносинах не буває рівності сторін, але це не передбачає обмеження прав однієї зі сторін. Методом регулювання таких відносин є переважно метод державно-владних приписів чим забезпечується виконання державної політики у відповідній сфері.

За чинним законодавством МВС України є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань [13]. МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів [12]. МВС України відповідно до покладених на нього завдань виконує наступні функції: адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу, охоронну (на договірних засадах). Конкретизація зазначених завдань знайшла своє втілення у ст. 10 Закону України «про міліцію». їх аналіз показує, що вони не є однорідними за своїм змістом і можуть бути об'єднані в наступні групи:

1. обов'язки по боротьбі зі злочинністю та правопорушеннями;

2. обов'язки, пов'язані з профілактикою злочинів та правопорушень;

3. обов'язки, пов'язані із наданням органами державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам допомоги у виконанні покладених на них функцій;

4. обов'язки, пов'язані із наданням приватним особами адміністративних послуг;

5. обов'язки, пов'язані із наданням приватним особам допомоги, необхідної для збереження їх здоров'я, майна або інших цінностей.

Для виконання покладених на міліцію обов'язків їй надаються права, вичерпний перелік яких конкретизований у ст. 11 вищевказаного закону. Права ми також можемо умовно поділити на наступні групи:

1. права міліції у сфері профілактики правопорушень, серед яких особливе місце займають права адміністративно-попереджувального характеру;

2. права міліції у сфері реалізації засобів, передбаченим адміністративним та кримінально-процесуальним законодавством;

3. права процесуально-забезпечувального характеру і права, пов'язані з притягненням осіб до юридичної відповідальності.

МВС України є специфічний учасником правовідносин, передусім це викликано місцем в системі органів державної влади, покладеними на орган завданнями та внутрішньою структурою. Дроздова І.В. зазначає, що в органах державної влади адміністративна правосуб'єктність (здатність мати права і обов'язки, реалізувати їх, нести відповідальність за порушення адміністративно-правових норм) виявляється у нормативно закріпленій за ними владній компетенції, тобто у сукупності їх юридично-владних повноважень (прав і обов'язків), що надаються їм для виконання завдань і функцій. [6, с. 45-52]. Авер'янов В.Б. визначає компетенцію як юридичне відображення (опосередкування) покладених на них функцій у спеціальних, так званих компетенційних (або статутних) нормативно-правових актах, шляхом закріплення цілей, завдань і необхідного для їх реалізації комплексу прав і обов'язків, тобто державно-владних повноважень [1]. Адміністративно-правова форма прав і обов'язків при цьому передбачає наявність конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, які реалізуються даною особою як в адміністративних правовідносинах, так і поза ними. «Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має певний правовий статус, виступає носієм відповідних повноважень юридично-владного характеру, реалізація яких забезпечує йому досягнення мети виконавчо-розпорядчої діяльності [2]. Межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки учасників адміністративно-правових відносин при участі МВС України регулюються адміністративно-правовими нормами як регулятивного, так і владно-наказового (імперативного) характеру, які визначають владні повноваження та функції органів внутрішніх справ; форми і методи владної діяльності; способи забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ (контроль, нагляд, дисциплінарна відповідальність); порядок реалізації правотворчої діяльності (прийняття нормативно-правових управлінських рішень); порядок проходження служби в органах внутрішніх справ; процедуру розгляду звернень громадян в органах внутрішніх справ; адміністративно-юрисдикційні відносини.

Тому, на нашу думку сутність адміністративних правовідносин за участю МВС України полягає у наявності визначених законом повноважень (прав та обов'язків) у всіх сферах адміністративних правовідносин, механізмі (формах та способах), а також юридичній можливості (компетенції) їх реалізації.

Доречно вказати на те, як простежується зміна предмету правового регулювання адміністративного права. Останніми роками відчувається зміна адміністративної парадигми із виключно державно-управлінського спрямування до людиноцентристських пріоритетів правового регулювання. Очевидно, починають якісно діяти норми Конституції України, де людина, її життя та здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю. Підтвердженням цьому є прийнятий Верховною радою України Закон про «Адміністративні послуги», створення на базі міськрайлінорганів внутрішніх справ Центрів із надання адміністративних послу та затвердженого Переліку із надання платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ. Тому адміністративно-правові відносини за участю МВС України трансформуються у правовідносини європейського зразка і спрямовані не лише на внутрішню організацію та державне управління у делегованій сфері, а й адміністративно-сервісні відносини.

Фінансовими правовідносинами прийнято вважати суспільні відносини, що врегульовані фінансово-правовими нормами та виникають в процесі фінансової діяльності держави, учасники яких мають певну міру правосуб'єктності та реалізовують її в утворенні, розподілі та використанні державних грошових фондів коштів. Вони виникають в особливій сфері держаної діяльності -- сфері фінансової діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування. У цих відносинах одним із учасників (суб'єктів) обов'язково є держава або уповноважений орган державної влади. Вони носять державно-владний характер, так як стосуються однієї із найголовніших економічних категорій -- відносин власності. Методом регулювання таких відносин є в основному імперативний, тобто метод державно-владних вказівок учасникам відносин [4, с. 62-66].

Фінансові відносини МВС України існують лише у формі правовідносин, характеризуються системністю, цілісністю та формальною визначеністю, так як регулюють чітко визначені відносини між їх об'єктом і суб'єктами. Особливостями фінансових правовідносини за участю МВС України, які не згадувалися вище, є те, що вони виникають в процесі планового утворення, розподілу та використання грошових фондів і доходів держави, тобто в процесі фінансової діяльності держави. Зумовлено це тим, що держава в особі відповідних органів для задоволення суспільних потреб здійснює фінансову діяльність: організовує надходження грошових коштів до державних грошових фондів, розподіляє і використовує їх на потреби суспільства. Для виконання цих завдань МВС наділяється владними повноваженнями: має право видавати розпорядження, обов'язкові для виконання іншими учасниками фінансових відносин, які їм підпорядковуються. Однак МВС, виступаючи у фінансових правовідносинах від імені держави, мають не тільки право владних розпоряджень, але і обов'язки, пов'язані з правами інших учасників правовідносин. Права всіх учасників зазначених правовідносин знаходяться під захистом держави, реалізація їх, як і виконання фінансових обов'язків, забезпечується її примусовою силою. Отже, наявність такого суб'єкта як держава або уповноваженого нею органу державної влади визначає державно -- владний характер фінансових правовідносин ОВС України, концентрує фінансові ресурси, необхідні для здійснення свої функцій.

Іншою особливістю є те, що фінансові правовідносини є різновидом майнових, оскільки виникають з приводу грошових коштів, тобто фінансових ресурсів держави (наприклад, при виникненні їх між державою і установами ОВС у випадках внесення обов'язкових платежів до бюджету або, навпаки, при отриманні з нього асигнувань; при наданні фінансової допомоги МВС України підвідомчим установам; при використанні банківського кредиту для покриття бюджетного дефіциту тощо). Однією із особливостей фінансових відносин ОВС України є те, що вони завжди виступають як грошові, що пов'язано з дією законів вартості та товарно-грошових відносин [7].

Для повного розуміння фінансово-правових відносин за участю МВС України потрібно окреслити поняття фінансової правосуб'єктності, яка складається із правоздатності та дієздатності. Фінансова правоздатність являє собою “здатність мати фінансові права та обов'язки, передбачені законом. Фінансова дієздатність (деліктоздатність) -- це здатність особи самостійно, або через законних представників набувати, здійснювати, змінювати і припиняти фінансові права та обов'язки, а також нести відповідальність за їх невиконання чи неправомірну реалізацію" [3]. Враховуючи те, що МВС України є юридичною особою, має особливий, так як державний орган, порядок реєстрації, то поняття правоздатності і дієздатності збігаються у часі. Фінансова праводієздатність МВС України установлюється в момент державної реєстрації. Державні організації, що діють на підставі загального положення про організації даного виду, набувають фінансової правосуб'єктності з моменту видання компетентним органом рішення про їх створення [6].

Розглядаючи фінансово-правові відносини за участю МВС України, слід в першу чергу виступає як учасник Бюджетного процесу України. Відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України та інших фінансово-правових актів МВС України має статус головного розпорядника бюджетних коштів за бюджетним призначенням та належить до бюджетних установ, тобто таких, які повністю утримуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковими. Відповідно головним джерелом фінансування МВС є надходження із Державного бюджету України. Відповідно до закону МВС України має наступні повноваження:

1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевому фінансовому органу);

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами;

6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу [5].

Адміністративні та фінансові правовідносини тісно взаємодіють між собою, здійснюють вплив одна на одну. Це очевидно, так як кожна бюджетна установа взаємодіє з органами виконавчої влади. Розмірковуючи про вплив адміністративних правовідносин на фінансові правовідносини ОВС України, Ільницький М. С. в механізмі правового впливу на державні фінанси виділяє три основні функції:

1. Вказують коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово -- правової норми.

2. Закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб у галузі мобілізації, розподілу й витрачання фондів державних коштів, якої вони мають дотримуватись.

3. Є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин [7] .

Висновок

Проаналізовані адміністративні та фінансові відносини за участю МВС України зумовлені спільно природою в частині методу правового регулювання для забезпечення виконання державної політики у сфері правоохоронної діяльності, зберігають тенденцію людиноцентристської доктрини у державному управлінні та мають ряд особливостей викликаних внутрішньою структурою органу, місцем в системі органів державної влади, покладеними на орган завданнями.

Література

1. Адміністративне право України : [підруч.] : в 2 т. / В.Б. Авер'янов. - К. : Юрид. думка, 2004. - 584 с.

2. Адміністративне право України: [підруч.] / Ю.П.Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.

3. Архипов С. И. Субъект права : теоретическое исследование / С. И. Архипов. - СПб. : Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. - 469 с.

4. Бойко В. До питання про фінансово-правовий статус МВС України /

В. Бойко / / Науковий вісник Херсонського державного університету : Серія юридичні науки. - 2014. - № 1. С. 62-66.

5. Бюджетний кодекс України : за станом на 01 жовт. 2014 р. // Офіційний вісник України. - 2010. - № 59.

6. Дроздова І. Окремі аспекти досліджень владної правосуб'єктності МВС України в системі адміністративних правовідносин / І. Дроздова / / Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. - 2008. - Вип. 20. - С. 45-52

7. ІльницькийМ.С. Адміністративноправове регулювання фінансового забезпечення та матеріально- технічного постачання органів внутрішніх справ України : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Ільницький М.С. - К., 2009. - 241 с.

8. Колодій А. М. Права, свободи і обов'язки громадянина в Україні: Підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. - Київ: Правова єдність, 2008. - С. 129.

9. Лепешкин А. И. Курс советского государственного права : в 2 т. / А. И. Лепешкин. - М. : Госюриздат, 1961. - Т. 1. - 1961. - 559 с.

10. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства / В. С. Нерсесянц. - М. : Норма - Инфра-М, 1999. - 552 с.

11. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України : Закон України від 15.04.2014 № 1207-7 / / Відомості Верховної Ради України. - 2014. - №26.

12. Про затвердження положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України від 06.04.2011 № 383 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29.

13. Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 № 565-ХІІ / / Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - №4.

14. Шаповал В. Суб'єкти конституційного права України : постановка проблем теоретичного визначення / В. Шаповал / / Право України. - 2000. - № 8. - С. 21-24.

Размещено на Allbest.ru